20 листопада 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/11318/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про:
- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській №164850014164 від 19 червня 2025 року про відмову про призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 ;
- зобов?язання Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) зарахувати до загального та спеціального страхового стажу ОСОБА_1 період навчання в Полтавському державному педагогічному інституті ім. В.Г .Короленка з 01 вересня 1987 року по 29 червня 1992 року та період роботи на посаді вчителя з української мови та літератури з 11 жовтня 2017 року по 10 січня 2025 року, що дає право на пенсію за вислугу років;
- зобов?язання Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) призначити та виплачувати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) з 13 червня 2025 року пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення».
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначила, що рішення відповідача про відмову у призначені пенсії за вислугу років є протиправним та таким, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства. Вказував, що з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України № 2-р/2019 від 04.06.2019, відновлено право позивачки на призначення пенсії за вислугою років як працівнику освіти при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2025 року (суддя Слободянюк Н.І.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/11318/25. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
Відповідач позов не визнав. У наданому до суду відзиві на позов представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність.
Розпорядженням керівника апарату Полтавського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2025 року №313 у зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_2 відповідно до підпункту 2.3.44 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №440/11318/25, за результатами якого суддею з розгляду цієї справи визначено суддю Алєксєєву Н.Ю., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 жовтня 2025 року.
Ухвалою суду від 27.10.2025 адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії прийнято до провадження. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, суд дійшов наступних висновків.
Із записів трудової книжки серії НОМЕР_2 вбачається, що ОСОБА_1 :
- 16.08.1992 прийнята на посаду вчителя української мови і літератури в середній школі 6 м. Лубни (наказ №97-ос від 17.08.1992 м. Лубни);
-01.09.2004 школа ліцей №6 реорганізована в Лубенську спеціалізовану школу І-ІІІ ступенів №6 з 01.09.2004 року (рішення Лубенського міськвиконкому №223 від 25.08.2004) (запис №6);
- 17.04.2007 у зв'язку з рішенням виконавчого комітету Лубенської міської ради від 28.03.2007 №89 відділ освіти реорганізовано в управління освіти виконавчого комітету Лубенської міської ради (запис №7);
-05.01.2015 звільнена з посади вчителя української мови та літератури у зв'язку з переведенням на посаду вчителя української мови та літератури Лубенської ЗОШ №2 зі збереженням базового місця для проведення індексації заробітної плати (наказ №98 від 24.12.2014 (запис №8);
- 06.01.2015 прийнята на посаду вчителя української мови та літератури в порядку переведення з Лубенської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №м6 (наказ №99 від 24.12.2014 по упр. освіти, наказ №141 від 29.12.2014 по ЗШ №2) (запис №9);
-31.03.2016 по наслідках атестації відповідає раніше присвоєній кваліфікацій категорії «спеціаліст вищої категорії» (наказ №66 від 31.03.2016) (запис №10);
-26.03.2020- по наслідках атестації відповідає раніше присвоєній кваліфікацій категорії «спеціаліст вищої категорії» та присвоєно педагогічне звання «учитель методист» (наказ №46 від 26.03.2020) (запис №11);
-12.07.2023 - Лубенська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №2Лубенської міської ради Полтавської області перейменована на Академічний ліцей імені братів Шенетів Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області (рішення Лубенської міської ради від 23.03.2023) (запис №12);
- 10.01.2025 звільнена з посади вчителя української мови та літератури за угодою сторін наказ №91-к/тр від 27.12.2024 (запис №13).
Згідно диплому серії НОМЕР_3 від 06.07.1992 року, позивачка в 1987 році вступила до Полтавського державного педагогічного інституту ім. В.Г. Короленка і в 1992 році закінчила повний курс названого інституту за спеціальністю російська мова і література.
12.06.2025 ОСОБА_1 звернулась до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за вислугу років.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 19.06.2025 № 164850014164 позивачці було відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років у зв'язку з відсутністю необхідного стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугою років.
Згідно даного рішення, страховий стаж позивачки становить - 37 роки 05 місяців 16 днів. Стаж роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років становить 25 років 01 місяців 26 днів. До загального та стажу за вислугу років зараховано усі періоди роботи згідно наданих документів.
Позивач, вважаючи таку відмову протиправно, звернулася до адміністративного суду з даним адміністративним позовом.
Згідно з статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Дані спірні правовідносини регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV).
Законом України від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі - Закон №2148-VIII, набрав чинності 11 жовтня 2017 року) доповнено пунктом 2-1 розділ XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV. Відповідно до пункту 2-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачених статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до статті 51 Закону №1788-ХІІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Згідно із частиною 1 статті 52 Закону №1788-ХІІ, право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту «е» статті 55.
Пунктом «е» частини першої статті 55 вказаного Закону було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Законом України від 02 березня 2015 року №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон №213-VIII) статтю 55 Закону №1788-ХІІ викладено в новій редакції: право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» вказаної статті мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
Законом України від 24 грудня 2015 року №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №911-VIII) внесено зміни до статті 55 Закону №1788-ХІІ, зокрема, у пункті «е» в абзаці першому слова незалежно від віку замінено словами та цифрами після досягнення 55 років і доповнено абзацами дванадцятим-двадцять п'ятим.
Таким чином, з прийняттям Закону №213-VIII було підвищено, зокрема, спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію, для категорій працівників, визначених пунктами «д», «е», «ж» статті 55 Закону №1788-ХІІ, а Закон №911-VIII встановив раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років - для працівників освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення (пункт «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ) за переліком, що затверджується у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року № 2-р/2019 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911-VIII.
За приписами пункту «е» частини першої статті 55 Закону №1788-ХІІ, в редакції, яка після рішення Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року №2-р/2019 відновлена, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Ухвалюючи рішення від 04 червня 2019 року №2-р/2019, Конституційний Суд України вказав, що зміни у сфері пенсійного забезпечення мають бути достатньо обґрунтованими, здійснюватися поступово, обачно й у заздалегідь обміркований спосіб, базуватися на об'єктивних критеріях, бути пропорційними меті зміни юридичного регулювання, забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й обов'язком захищати права людини, не порушуючи при цьому сутності права на соціальний захист.
Втрата професійної працездатності або придатності не пов'язана з досягненням працівником певного віку, тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років. Мета призначення пенсії за вислугу років - забезпечити потрібні умови життя особам, робота яких пов'язана зі швидкою втратою професійних навичок (працездатності), що може настати до досягнення цими особами віку, потрібного для набуття права на пенсію за віком. Призначення пенсії за вислугу років є додатковою соціальною гарантією для осіб, які в особливих умовах виконували певні професійні функції. Конституційний Суд України вважає, що при запровадженні юридичного регулювання, за яким окремим працівникам освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення встановлено додатковий віковий критерій виходу на пенсію - 50 та 55 років, як додаткову умову для призначення пенсії за вислугу років, законодавець не мав об'єктивних підстав.
Відтак, ці норми втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто з 04 червня 2019 року.
Тому, на момент звернення позивача до відповідача пунктом "е" статті 55 Закону №1788-ХІІ передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники охорони здоров'я, незалежно від віку, при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років, що дає право на призначення даного виду пенсії.
Таким чином, період роботи позивача, при її зверненні за призначенням пенсії, з 11.10.2017 до 10.01.2025 підлягав зарахуванню до спеціального трудового стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Щодо вимог позивачки зарахувати до загального стажу та стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років період навчання в Полтавському державному педагогічному інституті ім. В.Г.Короленка з 01.09.1987 по 29.06.1992, суд зазначає наступне.
Спір між позивачкою та Головним управлінням ПФУ у Львівській області виник з підстав відмови їй у призначенні пенсії за вислугу років у зв'язку з відсутністю стажу роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років станом на 11.10.2017. Відповідач у рішенні від 19.06.2025 зазначає, що спеціальний стаж роботи на посадах, які дають право на пенсію за вислугу років складає 25 років 01 місяць 26 днів, що є недостатнім для призначення пенсії. У зазначеному рішенні не визначено відповідачем періоди роботи позивачки на посадах, які дають право на пенсію за вислугу років, що не враховано при розгляді її заяви від 12.06.2025.
Доказів того, що позивачка зверталась до відповідача із заявою про зарахування до пільгового стажу її роботи період навчання в Полтавському державному педагогічному інституті ім. В.Г.Короленка з 01.09.1987 по 29.06.1992, а відповідач відмовив у зарахуванні зазначеного періоду навчання, в матеріалах справи немає.
Згідно форми РС - право позивачу зараховано до страхового стажу роботи та спеціального стажу роботи період навчання в Полтавському державному педагогічному інституті ім. В.Г.Короленка з 01.09.1987 по 29.06.1992 - 4 роки 9 місяців 29 днів.
До того ж, судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому.
За таких обставин, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити як передчасних.
За правилами частин 1 та 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У свою чергу, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності його рішення щодо відмови позивачеві у призначенні пенсії за вислугу років та у зарахуванні до стажу позивача період роботи з 11.10.2017 по 10.01.2025.
Однак, щодо позовної вимоги про Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 з 13 червня 2025 року пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення», суд зазначає наступне.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Виходячи зі змісту положень Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
За таких обставин, суд вважає, що у даному випадку, суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам.
Суд звертає увагу на те, що у справі, яка розглядається, спір виник щодо права позивачки на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки пенсійний орган не визнав цього права за позивачкою.
З огляду на викладене та враховуючи той факт, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області наразі не реалізувало своє повноваження на зарахування до страхового стажу позивача період роботи з 11.10.2017 по 10.01.2025, суд дійшов висновку, що для ефективного захисту прав позивача, існує необхідність зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням висновків викладених у цьому судовому рішенні.
Враховуючи викладене, суд доходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
На підставі ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області понесені витрати на оплату судового збору 484,48 грн.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополиита Андрея, буд. 10, м. Львів, Львівська область, 79016, ідентифікаційний код 13814885) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 19.06.2025 №164850014164.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до ст. 52, 54, 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" період роботи з 11.10.2017 по 10.01.2025 на посаді вчителя української мови та літератури та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.06.2025 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням висновків суду у даній справі та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства України.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 484,48 грн. (чотириста вісімдесят чотири гривні сорок вісім копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н.Ю. Алєксєєва