Справа № 420/6938/25
20 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Потоцької Н.В.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання нарахувати та виплатити додаткову винагороду,
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 30000 гривень пропорційно дням безпосередньої участі у виконанні спеціальних завдань за період травень 2024 року - лютий 2025 року;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за період травень 2024 року - лютий 2025 року пропорційно дням безпосередньої участі у виконанні спеціальних завдань у складі військової частини НОМЕР_1 з виконання бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 11 травня 2024 року №7038, бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 27 грудня 2024 року №26366 ОКП, бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 28 січня 2025 року №1919 ОКП та Алгоритмів дій, зареєстрованих у Генеральному штабі Збройних Сил України від 26.10.2024 №142976/С та від 29.11.2024 №158188/С.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на виконання бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 11 травня 2024 року №7038, бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 27 грудня 2024 року №26366 ОКП, бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 28 січня 2025 року №1919 ОКП та Алгоритмів дій, зареєстрованих у Генеральному штабі Збройних Сил України від 26.10.2024 №142976/С та від 29.11.2024 №158188/С, особовим складом військової частини НОМЕР_1 здійснюються заходи з прийому, проведення системної інформаційно-роз'яснювальної роботи, анкетування (індивідуального спілкування), вивчення морально-психологічного стану, надання психологічної підтримки, оформлення, призначення, розміщення та подальшого переміщення військовослужбовців, які до цього здійснили самовільне залишення військових частин або дезертирство.
Перелік бойових (спеціальних) завдань, за виконання яких здійснюється виплата військовослужбовцям додаткової винагороди на період дії воєнного стану у складі діючих угруповань військ (сил) оборони держави з розрахунку 30000 гривень на місяць, затверджений Міністром оборони України від 06.05.2024 року №1474/дск.
Відповідно до цього переліку бойових (спеціальних) завдань, за виконання яких здійснюється виплата військовослужбовцям додаткової винагороди з розрахунку 30000 гривень за місяць, відносяться наступні види бойових (спеціальних) завдань, а саме:
- протидія інформаційно-психологічному впливу противника;
- інформаційний супровід діяльності та задоволення інформаційних потреб особового складу військових частин (підрозділів);
- вивчення та аналізу морально-психологічного стану особового складу підрозділів.
Спеціальні завдання з виконання бойових розпоряджень Головнокомандувача Збройних Сил України від 11 травня 2024 року №7038, від 27 грудня 2024 року №26366 ОКП, від 28 січня 2025 року №1919 ОКП, виконувалися позивачем у складі військової частини НОМЕР_1 в період з травня 2024 року по лютий 2025 року на наступних військових посадах:
1) заступника командира роти резерву офіцерського складу з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 ;
2) офіцера групи психологічного супроводу та відновлення військової частини НОМЕР_1 ;
3) заступника командира роти резерву офіцерського складу з психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_1 .
Протягом періоду з травня 2024 року по січень 2025 року позивачем не було допущено порушень, передбачених пунктом 14 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, які є підставою для невключення позивача до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 30 000 гривень за виконання спеціальних завдань.
Разом з тим, зі змісту довідки військової частини НОМЕР_1 вид 27 лютого 2025 року №47/236 видно, що з травня 2024 року по січень 2025 року, додаткова винагорода позивачеві за виконання спеціальних завдань не нараховувалася та виплачувалася.
Наведені обставини дозволяють дійти висновку про те, що військовою частиною НОМЕР_1 допущена протиправна бездіяльність, яка полягає у безпідставному невключені позивача до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 30000 гривень за виконання спеціальних завдань відповідно до бойових розпоряджень Головнокомандувача Збройних Сил України від 11 травня 2024 року №7038, від 27 грудня 2024 року №26366 ОКП, від 28 січня 2025 року №1919 ОКП, в період з травня 2024 року по січень 2025 року.
Процесуальні дії
Ухвалою суду від 13.03.2025 відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження (відповідно до ст. 262 КАСУ) без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
29.03.2025 за вхід.№ЕС/29453/25 надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що Позивач у своєму Позові посилається на абзац 22 пункту 2 розділу XXXIV Наказу Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018 року «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», а саме тим, що виконував спеціальні завдання у складі діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України.
Перелік бойових (спеціальних) завдань, за виконання яких здійснюється виплата військовослужбовцям додаткової винагороди на період дії воєнного стану у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, затверджений Наказом Міністра оборони України від 25.04.2024 №1475/дск.
Наголошую, що розголошення та висвітлення інформації яка містить гриф «Для службового користування» є порушенням Інструкції про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 року №736.
Жодне з бойових розпоряджень чи наказів зазначених Позивачем у Позові, а саме: бойове розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 11 травня 2024 року №7038, бойове розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 27 грудня 2024 року №26366 ОКП, бойове розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 28 січня 2025 року №1919 ОКП, НЕ НАДХОДИЛИ на адресу військової частини НОМЕР_1 ні засобами поштового зв'язку, ні засобами електронного (спеціального) зв'язку.
На адресу військової частини НОМЕР_1 надходили лише Алгоритми дій, зареєстровані у Генеральному штабі Збройних Сил України від 26.10.2024 року №142976/С та від 29.11.2024 року №158188/С, долучені Позивачем до Позову.
Наголошую, що військова частина НОМЕР_1 не відноситься та не включена до складу жодного з діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 25.04.2024 №1475/дск. А залучення військових частин до таких угрупувань (сил) є обов'язковою умовою для отримання винагороди передбаченої вказаним наказом.
Крім того, військова частина НОМЕР_1 не бере жодної участі у здійсненні заходів з відсічі збройної агресії російської федерації та не виконує жодних бойових (спеціальних) завдань, натомість виконує заходи з накопичення людського резерву для поповнення інших окремо визначених військових частин згідно Положення про військову частину НОМЕР_1 , яке також має гриф «Для службового користування».
Командиром військової частини НОМЕР_1 не видавалося жодних наказів на виконання бойових (спеціальних) завдань особовим складом військової частини.
Завдання, на виконання яких посилається Позивач стосуються особового складу виключно військових частин, залучених (включених) до діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, затвердженого Міністром оборони України від 25.04.2024 №1475/дск.
Таким чином Позивач не набув жодного права на нарахування та виплату йому додаткової винагороди у розмірі 30000 грн., у зв'язку з відсутністю у його службовій діяльності складу обставин та умов, які є обов'язковими для нарахування та виплати такої додаткової винагороди.
ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частини НОМЕР_1 з 21 грудня 2023 року по теперішній час.
Згідно Довідки від 27.02.2025 за №47/235 ОСОБА_1 додаткова винагорода з грудня 2023 по січень 2025 не виплачувалась.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі Закон №2011-ХІІ) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 9 Закону №2011-ХІІ, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону №2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про ведення воєнного стану в України», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-Х на території України ведений воєнний стан через акт відкритої агресії з боку російської федерації та проведенням активних бойових дій, який триває й наразі.
Відповідно до п.2,3 Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про ведення воєнного стану в України» військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Кабінет Міністрів України 28.02.2022 на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24 лютого 2022 року №69 «Про загальну мобілізацію» прийняв постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова №168).
Пунктом 1-1 Постанови установлено, що на період воєнного стану:
військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.
Згідно пункту 2 розділу XXXIV «Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану» Наказу Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 року «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам»:
на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах: 30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):
з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави;
з управління угрупованнями військ (сил) у складі розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України;
з управління підпорядкованими силами та засобами відповідно до завдань, які покладаються на Адміністрацію Державної спеціальної служби транспорту, у складі розгорнутих пунктів управління Державної спеціальної служби транспорту;
у складі робочої групи або одиночним порядком, визначені Головнокомандувачем Збройних Сил України, начальником Генерального штабу Збройних Сил України, у межах областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;
з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів поза районами ведення бойових дій;
у складі діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України;
із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій;
з протиповітряного прикриття та наземної оборони об'єктів критичної інфраструктури (у тому числі об'єктів транспортної інфраструктури - військовими частинами та підрозділами Державної спеціальної служби транспорту).
Як вбачається з позовної заяви, позивач наголошує, що Перелік бойових (спеціальних) завдань, за виконання яких здійснюється виплата військовослужбовцям додаткової винагороди на період дії воєнного стану у складі діючих угруповань військ (сил) оборони держави з розрахунку 30000 гривень на місяць, затверджений Міністром оборони України від 06.05.2024 року №1474/дск.
Відповідно до цього переліку бойових (спеціальних) завдань, за виконання яких здійснюється виплата військовослужбовцям додаткової винагороди з розрахунку 30000 гривень за місяць, відносяться наступні види бойових (спеціальних) завдань, а саме:
- протидія інформаційно-психологічному впливу противника;
- інформаційний супровід діяльності та задоволення інформаційних потреб особового складу військових частин (підрозділів);
- вивчення та аналізу морально-психологічного стану особового складу підрозділів.
Спеціальні завдання з виконання бойових розпоряджень Головнокомандувача Збройних Сил України від 11 травня 2024 року №7038, від 27 грудня 2024 року №26366 ОКП, від 28 січня 2025 року №1919 ОКП, виконувалися позивачем у складі військової частини НОМЕР_1 в період з травня 2024 року по лютий 2025 року на наступних військових посадах:
1) заступника командира роти резерву офіцерського складу з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 ;
2) офіцера групи психологічного супроводу та відновлення військової частини НОМЕР_1 ;
3) заступника командира роти резерву офіцерського складу з психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_1 .
Разом з цим, Військова частина НОМЕР_1 наголошує, що жодне з бойових розпоряджень чи наказів зазначених Позивачем у Позові, а саме: бойове розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 11 травня 2024 року №7038, бойове розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 27 грудня 2024 року №26366 ОКП, бойове розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 28 січня 2025 року №1919 ОКП, не надходили на адресу військової частини НОМЕР_1 ні засобами поштового зв'язку, ні засобами електронного (спеціального) зв'язку.
На адресу військової частини НОМЕР_1 надходив лише Алгоритми дій, зареєстровані у Генеральному штабі Збройних Сил України від 26.10.2024 року №142976/С та від 29.11.2024 року №158188/С, який долучено Позивачем до позову.
Відповідач наголошує, що військова частина НОМЕР_1 не відноситься та не включена до складу жодного з діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 25.04.2024 №1475/дск. А залучення військових частин до таких угрупувань (сил) є обов'язковою умовою для отримання винагороди передбаченої вказаним наказом.
Крім того, військова частина НОМЕР_1 не бере жодної участі у здійсненні заходів з відсічі збройної агресії російської федерації та не виконує жодних бойових (спеціальних) завдань, натомість виконує заходи з накопичення людського резерву для поповнення інших окремо визначених військових частин згідно Положення про військову частину НОМЕР_1 , яке також має гриф «Для службового користування».
Командиром військової частини НОМЕР_1 не видавалося жодних наказів на виконання бойових (спеціальних) завдань особовим складом військової частини.
Завдання, на виконання яких посилається Позивач стосуються особового складу виключно військових частин, залучених (включених) до діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, затвердженого Міністром оборони України від 25.04.2024 №1475/дск.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі «Голдер проти Сполученого Королівства», згідно з якою саме небезпідставність доводів позивача про неправомірність втручання в реалізацію його прав є умовою реалізації права на доступ до суду.
Отже, звертаючись до суду з позовом про захист своїх прав, позивач обтяжений обов'язком довести "небезпідставність" своїх доводів щодо порушеного права за захистом якого він звернувся до суду, надавши відповідні докази зі змісту яких можливо встановити наявність спору саме на момент звернення до суду.
Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 року у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 року у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 року у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 року у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 року у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 року у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 року у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Керуючись ст.ст.2-9, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 293-297 КАС України, суд,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання нарахувати та виплатити додаткову винагороду - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Військова частина НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
Головуючий суддя Нінель ПОТОЦЬКА
.