Справа № 420/34409/25
20 листопада 2025 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.08.2020 по 19.05.2023 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.
- зобов'язати 2 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за періоди: з 01.08.2020 року по 31.12.2020 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 1 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; з 01.01.2023 року по 19.05.2023 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44.
Ухвалою суду від 15.10.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.
17.10.2025 до суду від представника позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування якої зазначено, що грошовий атестат не може самостійно вважатись «письмовим повідомленням про нараховані та сплачені позивачу суми при звільненні» у правовідносинах з приводу яких ініційоване вказане судове провадження - застосування відповідачем при обчисленні грошового забезпечення позивача неналежного базису для його нарахування - розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 року, позаяк у ньому не передбачено нормативно вказання таких відомостей як тарифний розряд, тарифний коефіцієнт та прожитковий мінімум для працездатних осіб, які використовуються під час обрахунку грошового забезпечення за п.4 ПКМУ 704, отже, відповідні вказані у ньому числові показники грошового забезпечення неможливо перевірити при звільненні на відповідність саме первинній редакції п.4 ПКМУ 704. Відтак, про застосований відповідачем неналежний механізм позивач дізнався з карток особового рахунку, які є додатками до листа від 09.10.2025.
Ухвалою суду від 21.10.2025 заяву представника позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду - задоволено. Поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовом до 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Так, в ухвалі суду від 21.10.2025 зазначено, що Верховний Суд у постанові від 20.06.2025 у справі №520/30126/24 зазначив про те, що для правильного вирішення питання дотримання позивачем строку звернення до суду з позовними вимогами за період після з 19.07.2022 слід з'ясувати наявність/відсутність у відповідача документального підтвердження ознайомлення позивача з розміром та складовими нарахованого та виплаченого у спірному періоді грошового забезпечення, як-то докази направлення/видачі розрахункових листів, довідок про грошове забезпечення тощо. За результатом установлення указаних обставин стане можливим визначити день, коли позивач дізнався про порушення його прав, свобод чи інтересів, а отже установити початок відліку тримісячного строку звернення до суду з цим позовом та, за необхідності, з'ясувати наявність поважних причин пропуску такого строку.
Цією ж ухвалою витребувано у 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області докази письмового повідомлення позивача про нараховане та виплачене йому грошове забезпечення за спірний період.
29.10.2025 відповідачем подано до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, в обґрунтування якої зазначено, що вимоги позивача в частині, що стосуються періоду 01.08.2020 по 19.07.2022 викладені у позові, який надійшов до суду 10.10.2025, а позивачем пропущено шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів. Стосовно позовних вимог що стосуються періоду з 20.07.2022 по 19.05.2023 то відповідач зазначає, що при звільнені ОСОБА_1 надавався для ознайомлення виписаний на її ім'я Грошовий атестат №33 від 03.10.2025 та який містить підпис ОСОБА_1 , який підтверджує правильність даних, зазначених у атестаті. Відтак, у неї з 04.07.2025, відповідно статті 120 КАС України, почався перебіг строку позовної давності, тривалість якого визначена частиною 2 статті 233 КЗпП України - 3 місяці, який сплив 04.10.2025. Тоді як позов подано до суду 10.10.2025. Отже, посилання Позивача на отримання ним листа-відповіді відповідача з якого «про застосований відповідачем неналежний механізм він дізнався з карток особового рахунку, які є додатками до листа від 09.10.2025» є надуманими та не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в розглядуваному випадку.
Ухвалою суду від 13.11.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.
17.11.2025 до суду від представника позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування якої зазначено, що тільки реальна обізнаність позивача з розміром та складовими нарахованого та виплаченого у спірному періоді грошового забезпечення, як вказав Верховний Суд у справі № 520/30126/24 є відповідним письмовим повідомленням про нараховані та сплачені суми, з якого і обчислюється, в силу ч.2 ст.233 КЗпП строк звернення до суду ( лист від 09.10.2025 з додатками). Суд, залишаючи повторно позов без руху за наступних посилань відповідача, викладених у клопотанні про залишення позову без розгляду - незмінність моменту, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав та свідчення про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в розглядуваному випадку, не врахував, що ці посилання є формально - загальними. Як вже неодноразово вказано, ч.2 ст.233 КЗпП нормативно визначає початком обрахунку строків день одержання письмового повідомлення про нараховані та сплачені суми при звільненні. Таким чином, тривалість у недоведенні відповідачем позивачу такого письмового повідомлення в аспекті підстав даного позову - застосування відповідачем неналежного механізму до обрахунку грошового забезпечення не може тягнути за собою настання негативних наслідків для позивача в світлі настання для нього процесуальних насідків пропуску строку звернення до суду за ст.123 КАСУ. позивач об'єктивно не може бути обізнаним з порушеним правом- застосуванням відповідачем неналежного механізму до обрахунку його грошового забезпечення саме у день звільнення, позаяк вказання відповідних показників у грошовому атестаті, а саме відомостей щодо того який саме Документ сформований в системі «Електронний суд» 17.11.2025 8 прожитковий мінімум застосовано відповідачем та який тарифний розряд та який тарифний коефіцієнт належні позивачу, не передбачено нормативно, отже, числові показники грошового забезпечення, зазначені у ньому є неможливо перевірити на відповідність первинній редакції п.4 ПКМУ 704. А крім того, звертаємо увагу суду, що позовним періодом справи є з 01.08.2020 по 19.05.2023, а у грошовому атестаті вказані певні показники грошового забезпечення станом на час звільнення позивача у липні 2025. Отже, у грошовому атестаті інформація про грошове забезпечення з 01.08.2020 по 19.05.2023 - відсутня.
Розглянувши клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду, суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач проходила службу в 2 Державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області .
Наказом (по особовому складу) від 02.07.2025 №102-НК/6032.04 сержанта служби цивільного захисту ОСОБА_1 , звільнену зі служби цивільного захисту наказом Головного управління ДСНС України в Одеській області від 27.06.2025 №547-НК/60, виключено 02.07.2025 зі списків Головного управління ДСНС України в Одеській області, знято з усіх видів забезпечення, визнано такою, що справи та посаду здала.
При звільнені ОСОБА_1 надавався для ознайомлення виписаний на її ім'я Грошовий атестат №33 від 03.10.2025 та який містить підпис ОСОБА_1 .
Спірним у даному випадку є дотримання строку звернення до суду позивачем із позовними вимогами до 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 19.07.2022 по 19.05.2023 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановленого строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
Питання строків звернення до адміністративного суду врегульовано приписами статті 122 КАС України, згідно із частиною першою якої позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (абзац перший).
За правилами частини 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Положення статті 122 КАС не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати.
В судовій практиці усталеним є підхід щодо застосування приписів КЗпП України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин щодо проходження публічної служби, у яких виник спір. Такий підхід відповідає висновкам Конституційного Суду України, сформульованим у рішенні від 07 травня 2002 року №8-рп/2002, за змістом якого при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, суд, встановивши відсутність у спеціальних законах норм, може застосовувати норми КЗпП України, у якому визначені основні трудові права працівника.
Приписами частин першої та другої статті 233 КЗпП України у редакції, чинній до 19 липня 2022 року, передбачалося, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом №2352-IX, який набрав чинності 19 липня 2022 року, внесені зміни до деяких законодавчих актів України, у тому числі до КЗпП України.
Відповідно до частин першої та другої статті 233 КЗпП України (у редакції зі змінами, внесеними згідно із Законом №2352-IX) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.
З огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд у постанові від 08 серпня 2024 року по справі №380/29686/23 дійшов висновку про поширення дії статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01 липня 2022 року №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності, тобто після 19.07.2022р.
Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до суду з позовними вимогами, заявленими за період з 19.07.2022 встановленню, передусім, підлягає яка частина статті 233 КЗпП України має бути застосована до спірних правовідносин.
Як вже зазначалося, Наказом (по особовому складу) від 02.07.2025 №102-НК/6032.04 сержанта служби цивільного захисту ОСОБА_1 , звільнену зі служби цивільного захисту наказом Головного управління ДСНС України в Одеській області від 27.06.2025 №547-НК/60, виключено 02.07.2025 зі списків Головного управління ДСНС України в Одеській області, знято з усіх видів забезпечення, визнано такою, що справи та посаду здала.
При звільнені ОСОБА_1 надавався для ознайомлення виписаний на її ім'я Грошовий атестат №33 від 03.10.2025 та який містить підпис ОСОБА_1 .
Фактично відповідач мав завершити свої правовідносини з позивачем в частині виплати всіх сум, що належать працівникові, саме в день виключення зі списків Головного управління ДСНС України в Одеській області, а також письмово повідомити позивача про суми, нараховані та виплачені їй при виключенні зі списків особового складу частини.
За таких обставин, на думку суду, спірні правовідносини регулюються частиною другою статті 233 КЗпП України, якою визначено тримісячний строк (з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні) звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні.
Суд вважає, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову (у частині вимог за період з 19.07.2022 по 19.05.2023) слід обчислювати з моменту, коли позивач набула достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених їй сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при виключенні зі списків особового складу відповідача).
Такий підхід застосовано Верховним Судом у постановах від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23 та від 28 березня 2025 року у справі №400/6758/24.
Виходячи з цього, суд доходить висновку про те, що саме дата вручення позивачу грошового атестату є подією, з якою пов'язаний початок перебігу строку звернення до суду.
Таким чином, строк на оскарження дій відповідача щодо неналежного нарахування сум грошового забезпечення сплинув 04.10.2025.
Суд не приймає до уваги посилання представника позивача на те, що з виданих їй наказу про звільнення та грошового атестату позивач не мала можливості встановити порушене її право на належний розмір грошового забезпечення за спірний період.
Крім того, суд звертає увагу, що посилання позивача на те, що грошовий атестат самостійно не є повідомленням про нараховані та сплачені позивачу суми при звільненні, оскільки у ньому відсутні відомості щодо того який саме прожитковий мінімум застосовано відповідачем є недоречними у даному випадку, у зв'язку з тим, що надані позивачем довідки, з отриманням яких останній пов'язує початок перебігу строку звернення до суду з даною позовною заявою, також не містять відомостей щодо того який прожитковий мінімум застосовано відповідачем при нарахуванні та виплаті позивачу грошового забезпечення у спірний період.
Позивач не була позбавлена можливості запитати у відповідача роз'яснення щодо отриманих коштів, в той час як з відповідним запитом представник позивача звернувся до 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області тільки 05.09.2025, тобто через 2 місяця після виключення позивача зі списків 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області та отримання грошового атестату.
З огляду на наведене колегія суддів вважає, що саме з моменту звільнення, проведення з ним розрахунку та виключення зі списків особового складу, а також отримання грошового атестату позивач вважається таким, що дізнався про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
Таким чином, слід констатувати, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.
Варто зауважити, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання позовної заяви здійснюється судом у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду.
Поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами. Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 01.02.2024 у справі № 990/270/23 зазначила, що розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об'єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).
Суд зауважує, що ухвалою суду від 21.10.2025 заяву представника позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду - задоволено. Поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовом до 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії у зв'язку з тим, що для правильного вирішення питання дотримання позивачем строку звернення до суду з позовними вимогами за період після з 19.07.2022 слід з'ясувати наявність/відсутність у відповідача документального підтвердження ознайомлення позивача з розміром та складовими нарахованого та виплаченого у спірному періоді грошового забезпечення, як-то докази направлення/видачі розрахункових листів, довідок про грошове забезпечення тощо.
Згідно пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Частинами 3, 4 статті 123 КАС України передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
З урахуванням наданих відповідачем доводів та документів, суд дійшов висновку, що жодних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій представником позивача у заяві про поновлення строку звернення не наведено, як і не було надано жодного належного доказу існування будь-яких перешкод у реалізації позивачем своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів, а відтак причини наведені представником позивача у заявах про поновлення строку звернення до суду не є поважними.
Відтак, суд дійшов висновку про застосування процесуальних наслідків, передбачених частиною 8 статті 240 КАС України, шляхом залишення вказаних позовних вимог без розгляду.
Керуючись статтями 122, 123, 240, 256, 294, 295 КАС України, суд,-
Позовну заяву позову ОСОБА_1 до 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, які охоплюють спірний період з 19.07.2022 по 19.05.2023 залишити без розгляду.
Продовжити розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії (в іншій частині позовних вимог).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала в частині залишення позовних вимог без розгляду може бути оскаржена в порядку та строки встановлені статтею 293-295 КАС України, в іншій частині ухвала окремо від рішення суду не оскаржується.
Суддя Токмілова Л.М.