Справа № 420/21462/25
20 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про встановлення судового контролю
У проваджені Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.09.2025 року адміністративний позов задоволено.
Від представника позивача надійшла заява, в якій просить, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73036, м. Херсон, вул. Крицак Валентини, 6, код ЄДРПОУ: 21295057) подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/21462/25 від 10.09.2025, що набрало законної сили.
Заява обґрунтована тим, що з відповіді ГУ ПФУ в Херсонській області від 21.10.2025 № 2100-0307-8/42206 вбачається, що відповідач рішення суду, яке набрало законної сили не виконує, будь-яких заходів щодо його виконання не вживає. Таким чином, рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/21462/25 від 10.09.2025, яке набрало законної сили, добровільно відповідачем не виконане.
У зв'язку з тим, що відповідач, діючи протиправно та умисно, не виконує рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/21462/25 від 10.09.2025, що набрало законної сили, вважаю за необхідне звернутися до суду із заявою про зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення у порядку ст. 382 КАС України.
Від Головного управління ПФУ в Херсонській області надійшли заперечення на заяву про встановлення судового контролю, в якій зазначено, що Головне управління із вказаною заявою не погоджується та просить суд відмовити у її задоволенні.
Представник Головного управління зазначив, що Кабінетом Міністрів України 14 липня 2025 року прийнято постанову №821 “Про затвердження порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» (далі Постанова №821), яка набрала чинності з 17.07.2025. Пунктом 2 Постанови №821 встановлено, що видатки на виплату перерахованих пенсій за рішеннями суду, які набрали законної сили після набрання чинності цією постановою, здійснюються після введення в експлуатацію доопрацьованої Пенсійним фондом України інформаційної системи для ведення обліку видатків на виплату судових рішень за джерелами їх фінансування. 07.10.2025 Пенсійним фондом України введено в роботу доопрацьоване програмне забезпечення, що надає можливість поступового здійснення відповідних перерахунків пенсій на виконання рішень судів.
Також представник відповідача вказує, що оскільки пенсії за Законом №2262 виплачуються виключно за рахунок коштів Державного бюджету, порядок виплати пенсій за рішенням суду за цим Законом встановлено законодавцем, а саме Законом “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 №4901-VI (далі - Закон №4901). При цьому Пенсійний фонд України є одержувачем бюджетних коштів, а не їх розпорядником. Разом з тим, 01.04.2021 набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 №1279 “Деякі питання організації виплати пенсій та грошової допомоги» (далі - постанова №1279), якою передбачене централізоване перерахування коштів на фінансування пенсійних виплат, з набранням чинності якої змінився порядок розподілу та фінансування пенсій, дана функція на сьогодні належить Пенсійному фонду України. Видатки на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, виданими або ухваленими після набрання чинності Законом №4901 плануються в межах коштів Державного бюджету України, передбачених у Державному бюджеті України на фінансування пенсійних програм.
В межах розгляду заяви ОСОБА_1 про зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення представник відповідача звертає увагу, що в Україні накопичилась системна проблема з виконанням судових рішень щодо пенсій. За останні п'ять років кількість таких рішень зросла у понад 26 разів - до 758 тисяч рішень. Загальна сума боргу наразі майже 85 млрд грн. При цьому до сьогодні не існувало єдиного підходу, за яким держава здійснює виплати за рішеннями судів. Зокрема, поточні виплати за рішеннями судів здійснювались одразу, а нараховані суми за минулі періоди ставились у чергу. Через це станом на сьогодні держава виплатила лише за тими рішеннями, які набрали чинності у період до 20 листопада 2020 року, що викликає невдоволення громадян і зауваження з боку міжнародних партнерів, зокрема, Європейського суду з прав людини та Ради Європи.
За таких обставин, Уряд ухвалив Постанову №821 щоб упорядкувати ситуацію та забезпечити єдині, справедливі й зрозумілі для всіх правила поведінки, в умовах обмеженого фінансового ресурсу, якою затвердив порядок, який встановлює, як саме з бюджету Пенсійного фонду України здійснюватимуться виплати пенсій та доплат, призначених за рішеннями судів, тим самим, встановивши єдиний порядок всіх виплат на виконання судових рішень - як ретроспективних (за минулі періоди), так і поточних.
В бюджеті Пенсійного фонду України видатки на судові рішення виокремлені, залежно від джерела фінансування пенсій:
1. виплати, які мають здійснюватись за рахунок коштів державного бюджету, оскільки стосуються пенсій, які виплачуються саме за рахунок коштів держбюджету;
2. виплати, джерелом погашення яких є страхові пенсійні внески.
При цьому запроваджено єдиний підхід до того, як здійснюються поточні виплати перерахованих на виконання судових рішень пенсій, так і донарахованих за рішеннями судів сум за попередні періоди (т. зв. ретроспективні судові рішення).
Виплати громадянам здійснюватимуться щомісяця пропорційно до коштів, визначених в бюджеті Пенсійного фонду, у розрізі зобов'язань державного бюджету і страхових коштів.
Враховуючи наведене, зважаючи на відсутність обставин протиправності дій Головного управління, Головне управління вважає заяву ОСОБА_1 щодо зобов'язання подати звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/21462/25 від 10.09.2025 передчасною та такою, що не підлягає задоволенню.
Розглянувши заяву представника позивача, суд дійшов такого.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Вказані положення Основного Закону кореспондуються із приписами частин 2, 3 статті 14 КАС України, згідно яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення щодо обов'язковості судових рішень містять норми статті 370 КАС України.
Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 382-1 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання.
Перебіг строку для подання звіту починається з дня набрання законної сили рішенням суду.
Заява, передбачена абзацом першим цієї частини, може бути подана не пізніше завершення судових дебатів, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження - не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Таким чином, вказаними положеннями КАС України регламентовано право суду зобов'язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови, а саме - невиконання рішення суду.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).
Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява №60750/00, від 20липня 2004року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 07 червня 2005 року, заява №6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява №60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява №40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява №30779/04).
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтями 14, 370 КАС України.
Фактичне (не у повному обсязі) не виконання рішення суду, що набрало законної сили, є достатньою правовою обставиною для застосування судом заходів судового контролю.
Разом з тим, згідно з ч.4 ст.372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
З огляду на вищенаведені норми законодавства, рішення суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.
Як вбачається з матеріалів справи, 27.10.2025 року Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчі листи у справі №420/21462/25 щодо:
стягнення з Головного управління ПФУ в Херсонській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень дев'яносто шість копійок);
зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити перерахунок та виплату раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII без обмеженням її максимальним розміром починаючи з 01.07.2025 року з урахуванням раніше виплачених сум.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження вчинення відповідачем дій направлених на виконання рішення суду.
Таким чином, з урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що рішення суду не виконано на момент звернення представника позивача із заявою в порядку статті 382 КАС України, що підтверджує обставини для встановлення судом судового контролю в адміністративній справі.
Таким чином, з урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволенні заяви представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №420/21462/25.
Згідно з частинами другою, третьою, шостою статті 382-1 КАС України за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців. Ухвала суду про задоволення заяви та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є остаточною і оскарженню не підлягає.
За правилами частини десятої статті 382-3 КАС України у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб'єкта владних повноважень.
Згідно з до ч.5 ст.382-3 КАС України суд за клопотанням суб'єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб'єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
На підставі викладеного, беручи до уваги не виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.09.2025 р. у справі № 420/21462/25, керуючись ст.382-382№ КАС України, суд
Заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.09.2025 р. у справі №420/21462/25 задовольнити.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області подати протягом одного місяця з дати отримання копії даної ухвали звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.09.2025 р. у справі №420/21462/25.
Попередити Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області надати до суду відомості про керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя П.П.Марин