Справа № 420/27792/25
20 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Приморського відділу ДВС у м.Одесі Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (вул.Пастера,58, м.Одеса, 65023) про зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Приморського відділу ДВС у м.Одесі Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) за результатом якого позивач просить:
зобов'язати Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 41404999 ) виключити з Єдиного реєстру боржників відомості щодо ОСОБА_1 (у реєстрі помилково зазначено « ОСОБА_2 ») ІНФОРМАЦІЯ_1 по НОМЕР_1 ;
зобов'язати Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 41404999 ) скасувати (зняти) арешт зареєстрований 27.05.2019 р. на підставі постанови від 27.05.2019 р. на все нерухоме майно боржника в межах ВП №58627168, номер запису про обтяження 31719993.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що станом на сьогоднішній день закінчився 3 місячний строк пред'явлення постанови до виконання (строк передбачений ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження). Наразі минуло більше 6 років, рішення суду на підставі якого відкривалося ВП було скасовано, стягнення виконавчого збору є неможливим в силу прямих норм закону. Знаходження позивача у реєстрі боржників та наявність арешту не несе жодної легітимної мети та позбавлено логічного сенсу.
Ухвалою суду від 20 серпня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечував проти задоволення позову зазначивши, що відповідно до інформації, яка міститься в автоматизованій системі виконавчого провадження на виконанні відділу перебувало виконавче провадження № 58627168 з примусового виконання постанови № 54906213 виданої 22.01.2019 Перший Приморським відділом державної виконавчої служби міста Одесі Головного територіального управління юстиції в Одеській області про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору 380364,18 грн., яке відкрито постановою державного виконавця від 15.03.2019 року. Зазначена постанова про стягнення виконавчого збору була винесена при виконанні виконавчого провадження 54906213 про стягнення коштів з ОСОБА_1 у розмірі 3 803 641,87 грн.
В результаті вжитих державним виконавцем заходів виконавче провадження 58627168 про стягнення виконавчого збору було завершено 24.06.2019 року на підставі частини першої пункту 5 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Підстави для припинення чинності арешту, при завершенні виконавчого провадження 58627168 у державного виконавця, передбачені по наслідкам завершення виконавчого провадження статтею 40 Закону, (на яку посилається позивач), були відсутні та дана норма не передбачала.
Тобто виконавче провадження 58627168 було завершено задовго до визнання судом виконавчого документу (виконавчого листа) про стягнення з боржника 3 803 641,87 грн. боргу таким, що не підлягає виконанню.
Постанова 54906213 такою, що не підлягає виконанню визнана не була.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.
У Приморському відділі ДВС у м. Одесі ПМУМЮ м. Одеси (далі відповідач/ДВС) на виконанні перебувало ВП № 54906213 про стягнення з позивача (далі боржник) грошових коштів у розмірі 3 803 641,87 грн на підставі рішення Апеляційного суду Одеської області від 01.02.2017 р по справі № 1519/2-3165/11 про стягнення 3 803 641,87 грн.
У межах такого ВП було винесено постанову від 22.01.2019 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 380 364,18 грн. Згодом вказане основне ВП №54906213 14.03.2019 р. було завершено, а саме, повернуто виконавчий лист стягувачу у порядку п. 1 ч. 1 ст. 37 ЗУ “Про виконавче провадження», тобто за заявою стягувача.
Разом з тим, постанову про стягнення виконавчого збору виокремили в окреме ВП58627168, яке і відкрили на наступний день, а саме 15.03.2019 р.
У межах вказаного провадження також було накладено арешт на все нерухоме майно боржника на підставі постанови від 27.05.2019 р. номер запису про обтяження 31719993.
Вказане провадження згодом 24.06.2019 р. було завершено у порядку п. 5 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» шляхом повернення виконавчого листа стягувачу.
Разом з тим, рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 30.08.2011 р. по справі № 1519/2-3165/11 про стягнення 3 803 641,87 грн (на підставі якого і було відкрите основне ВП 54906213) неодноразово скасовувалося, а постановою Верховного Суду від 03.07.2019 справу було направлено на новий розгляд.
Під час повторного розгляду справи позивач відмовився від позовних вимог і ухвалою суду від 29.10.2019 р. провадження було закрито.
Враховуючи вищевказане ухвалою від 07.05.2025 р. судом було визнано виконавчі листи такими, що не підлягають виконанню, зокрема виконавчий лист від 29.09.2017 р.
31.07.2025 р. Позивач направив відповідачу заяву із проханням виключили відомості з реєстру боржників та скасувати накладений арешт на майно.
Відповіддю від 12.08.2025 р. Позивачу було відмовлено у вказаній заяві із мотивуванням, що виключення з реєстру боржників є можливим лише одночасно із винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження у зв'язку із фактичним виконанням при сплаті виконавчого збору та витрат виконавчого провадження. Про скасування арешту з нерухомого майна не зазначено.
Позивач вважає що його протиправно не виключено з Єдиного реєстру боржників відомості щодо ОСОБА_1 (у реєстрі помилково зазначено « ОСОБА_2 ») ІНФОРМАЦІЯ_1 по НОМЕР_1 та не скасовано йому (зняти) арешт зареєстрований 27.05.2019 р. на підставі постанови від 27.05.2019 р. на все нерухоме майно боржника в межах ВП №58627168, номер запису про обтяження 31719993.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із п.6 ч.1 ст.3 Закону України від 02.06.2016 року №1404-VIII постанова органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом, є виконавчим документом, що підлягає примусовому виконанню.
У статті 10 Закону України від 02.06.2016 року №1404-VIII передбачено, що заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.18 Закону України від 02.06.2016 року №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний, у тому числі, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно із п.2 ч.1 ст.37 Закону України від 02.06.2016 року №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
За правилами ч.ч.3, 4, 5 ст.37 Закону України від 02.06.2016 року №1404-VIII (в редакції, яка діяла на момент повернення виконавчого документа стягувачу) у разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску. На письмову вимогу стягувача виконавцем надається звіт про використання авансового внеску. У разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається.
Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову.
Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.
Стаття 40 Закону України від 02.06.2016 року №1404-VIII передбачені наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа.
Зокрема, у ч.4 вказаної статті Закону України від 02.06.2016 року №1404-VIII визначено, що у разі якщо після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених частиною першою статті 37 цього Закону, встановлено, що виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди, арешти з майна боржника знімаються, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті під час примусового виконання рішення заходи, про що виконавець виносить постанову, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, виконавець вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Слід зазначити, що за правилами ч.1 ст.48 Закону України від 02.06.2016 року №1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Відповідно до ч.ч.1,7 ст.52 Закону України від 02.06.2016 року №1404-VIII виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в податкових органах, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.
Звернення стягнення на кошти та інше майно фізичних осіб - підприємців здійснюється за правилами, визначеними цією статтею.
Згідно із ч.ч.1,2 ст.56 Закону України від 02.06.2016 року №1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.68 Закону України від 02.06.2016 року №1404-VIII стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.
Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
Одночасно, слід враховувати, що статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.
Таким чином, на державу покладаються позитивні зобов'язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб'єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності.
Обмеження позитивних зобов'язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України.
Виходячи з положень ч.1 ст.190 Цивільного кодексу України, майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки, а отже наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, у тому числі, але без виключення на грошові кошти, інші об'єкти майна чи майнові права, за умови відсутності виконавчого провадження та вчинення відповідних виконавчих дій і майнових претензій стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння цим майном.
Одночасному врахуванню підлягає й те, що відповідно до ч.ч.1,5 ст.12 Закону України від 02.06.2016 року №1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
Згідно обставин справи, виконавчий документ, за яким стягувачем є державний орган, відповідно до п.2 ч.1 ст.37 цього Закону повернуто державним виконавцем 24.06.2019 року.
В силу положень ч. 5 ст. 12 Закону України від 02.06.2016 року №1404-VIII, повторне пред'явлення виконавчого документа може бути реалізовано у строк до 05.09.2021 року, що також відповідає роз'ясненню державного виконавця у відповідній постанові.
Згідно статті 9 Закону №1404-VІІІ, Єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов'язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.
Відомості про боржників, включені до Єдиного реєстру боржників, є відкритими та розміщуються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.
Відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників (крім відомостей щодо боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, а також боржників, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржників за рішенням немайнового характеру) одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.
Частиною 7 статті 9 Закону №1404-VІІІ передбачено, що відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або постанови, передбаченої частиною четвертою статті 40 цього Закону, чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.
У свою чергу, пунктами 1, 3, 11 частини 1 статті 37 Закону №1404-VІІІ визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа (п.1); стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення (п.3); запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру (п.11).
Механізм функціонування автоматизованої системи виконавчого провадження визначає Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 05 серпня 2016 року №2432/5 (далі - Положення № 2432/5).
Відповідно до п.2 розділу І Положення № 2432/5, Єдиний реєстр боржників - систематизована база даних про боржників, що є складовою Системи та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов'язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.
Згідно до пунктів 1, 2, 6 Розділу XI Положення №2432/5 Єдиний реєстр боржників формується з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов'язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.
Система забезпечує обробку даних про боржника та вносить відомості про нього до Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження, крім боржників, визначених пунктом 4 цього розділу.
В Єдиному реєстрі боржників міститься інформація щодо боржників, відносно яких виконавчі провадження зареєстровані в Системі після впровадження Єдиного реєстру боржників та боржників за виконавчими провадженнями про стягнення періодичних платежів (аліментів) за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці.
Система виключає відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови:
- про закінчення виконавчого провадження згідно зі статтею 39 Закону України «Про виконавче провадження»;
- про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»;
- про скасування заходів примусового виконання за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів;
- про скасування заходів примусового виконання згідно з частиною четвертою статті 40 Закону України «Про виконавче провадження»;
- про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників.
В день встановлення факту відсутності заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів виконавець зобов'язаний винести постанову про скасування заходів примусового виконання.
Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 року № 512/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 р. за № 489/20802, затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень, яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.
Наказом Міністерства юстиції № 5223/5 від 23.11.2022 року розділ III зазначеної Інструкції доповнено пунктом 23, згідно якого, за виконавчим провадженням, виконавчий документ за яким повернуто стягувачу, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників без винесення постанови про відновлення виконавчого провадження на підставі постанови про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників.
Постанова про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників виноситься державним виконавцем органу державної виконавчої служби або приватним виконавцем, яким виконавчий документ повернуто стягувачу, за заявою боржника у разі, якщо:
- при повторному пред'явленні такого виконавчого документа до примусового виконання виконавче провадження за таким виконавчим документом закінчено на підставі частини першої статті 39 Закону, а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена);
- після повернення виконавчого документа стягувачу на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця надійшла сума коштів для задоволення вимог стягувача, виконання постанов про стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та за умови, що такий виконавчий документ повторно на виконання не пред'явлено;
- після повернення виконавчого документа стягувачу наявні обставини, визначені частиною першою статті 39 Закону ( у нашому випадку підлягає застосуванню зокрема п. 5 ч. 1 ст. 39 - визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню) (крім випадків, коли виконавчий документ перебуває на примусовому виконанні), а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена), та виконавчого збору, який підлягав стягненню у цьому виконавчому провадженні (крім випадків, коли відповідно до статті 27 Закону виконавчий збір стягненню не підлягає); відомості про боржника підлягають виключенню з Єдиного реєстру боржників на підставі судового рішення.
Аналогічні положення (вимоги) діють і відносно скасування арештів (п. 16 розділу 8 інструкції).
Як не заперечується учасниками та підтверджується відомостями з Реєстру виконавчих проваджень, орган стягнення правом на повторне звернення із виконавчим документом не скористався, виконавче провадження з приводу виконання постанови митниці на момент виникнення спірних правовідносин не здійснюється.
У тому числі, не знаходять свого обґрунтованого та документального підтвердження доводи відповідача про здійснення виконавчих дій в межах цього виконавчого провадження з приводу виконання постанов про стягнення з боржника виконавчого збору, витрат виконавчого провадження тощо.
З огляду на те, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання виконавчого документа, на момент виникнення спірних правовідносин виконавче провадження не здійснюється, інші дії державного виконавця не проводяться, таким чином суд дійшов висновку про те, що повідомлені позивачем обставини давали державному виконавцю правові підстави для вирішення в установленому порядку питання щодо зняття арешту з майна боржника, накладеного у межах відповідного виконавчого провадження та виключення з Єдиного реєстру боржників відомостей щодо ОСОБА_1 .
Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Положеннями частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовної заяви.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Приморського відділу ДВС у м.Одесі Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (вул.Пастера,58, м.Одеса, 65023) про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Зобов'язати Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) (вул.Пастера,58, м.Одеса, 65023, код ЄДРПОУ 41404999 ) виключити з Єдиного реєстру боржників відомості щодо ОСОБА_1 (у реєстрі помилково зазначено « ОСОБА_2 ») ІНФОРМАЦІЯ_1 по НОМЕР_1 .
Зобов'язати Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) (вул.Пастера,58, м.Одеса, 65023, код ЄДРПОУ 41404999 ) скасувати (зняти) арешт зареєстрований 27.05.2019 р. на підставі постанови від 27.05.2019 р. на все нерухоме майно боржника в межах ВП №58627168, номер запису про обтяження 31719993.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 968,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) (вул.Пастера,58, м.Одеса, 65023, код ЄДРПОУ 41404999 ).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя К.С. Єфіменко