Справа № 420/24934/25
20 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Департаменту патрульної поліції (вул.Федора Ернста,3, м.Київ, 03048) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції за результатом якого позивач просить:
визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо не вжиття заходів із призначення та проведення службового розслідування за скаргою ОСОБА_1 від 24.06.2025 р. № 2406/25-1 та зобов'язати Департамент патрульної поліції призначити проведення службового розслідування відносно обставин, викладених у скарзі ОСОБА_1 від 24.06.2025 р. № 2406/25-1;
стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 24.06.2025 року представник ОСОБА_1 адвокат Санжаревський Ігор Анатолійович звернувся до начальника Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції зі скаргою на дії інспектора поліції та просив призначити та провести службове розслідування відносно інспектора поліції 2 взводу, 4 роти, 3 бат. УПП у Харківській області ДПП молодшого лейтенанта поліції Соколова Євгена Семеновича і поліцейського 2 взводу, 4 роти, 3 бат. УПП у Харківській області ДПП лейтенанта поліції Резніченко Анастасії Геннадіївни. Проте, позивачу було відмовлено в призначенні службового розслідування. Позивач вважає такі дії незаконними, у зв'язку із чим, звернувся до суду.
Ухвалою суду від 29 липня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст.262 КАС України).
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечував проти задоволення позову зазначивши, що за результатом проведення розгляду скарги, яка була подана адвокатом Санжаревським І.А. в інтересах ОСОБА_2 , будь-яких об'єктивних даних, які б свідчили про протиправні дії працівників УПП в Харківській області ДПП встановлено не було. За результатами розгляду скарги, УПП в Харківській області ДПП було надано відповідь адвокату Санжаревському І.А., яку зареєстровано за вих. №С-551/41/14/01-2025 від 21.07.2025, в якій було повідомлено, що підстави для призначення службового розслідування відсутні.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.
24.06.2025 до управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції (далі - УПП в Харківській області ДПП) надійшла скарга адвоката Санжаревського Ігоря Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , яку зареєстровано в УПП в Харківській області ДПП 24.06.2025 за вхідним №С-551.
За змістом скарги представник позивача просив начальника УПП в Харківській області ДПП призначити та провести службове розслідування відносно молодшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , поліцейського взводу №2 роти №4 батальйону №3 УПП в Харківській області ДПП та лейтенанта поліції ОСОБА_4 , інспектора взводу №2 роти №4 батальйону №3 УПП в Харківській області ДПП, за фактом подій, які відбувалися 20.05.2025.
В обґрунтування скарги адвокат посилався на те, що 20.05.2025 о 12:04 на стаціонарному посту «ХТЗ», м. Харків, просп. Героїв Харкова 320, поліцейськими було зупинено транспортний засіб під керуванням позивача - ОСОБА_1 . Молодший лейтенант поліції ОСОБА_3 запропонував позивачу пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння. ОСОБА_1 повідомив, що більше доби вживав спиртні напої. Працівник поліції порадив водію відмовитись від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу. Крім того працівник поліції повідомив, що якщо за допомогою спеціального технічного засобу Drager alcotest буде виявлено стан алкогольного сп'яніння, то позивач буде відсторонений від керування, а якщо відмовиться, то поїде далі. Під час проведення огляду працівник поліції не застосував технічні засоби відеозапису та на портативний відеореєстратор не зафіксовано пропозицію водію пройти огляд на стан сп'яніння, а також не зафіксовано факт відмови водія від проходження такого огляду.
До оформлення протоколу про адміністративне правопорушення серії №ЕП1 №336176 від 20.05.2025 ОСОБА_5 висловив згоду пройти огляд, проте поліцейський ОСОБА_6 повідомив, що вже пізно. У інспектора був відсутній принтер для роздруківки протоколу, тому на місце прибув інший наряд поліції, до якому знаходилась лейтенант поліції ОСОБА_4 , та в подальшому залишилась на блокпосту.
Після оформлення протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №336176 за ч.1 ст.130 КУпАП, транспортний засіб позивача залишився припаркований біля укриття на блокпосту. Замість того, щоб запобігти вчиненню ОСОБА_5 нового правопорушення, працівник поліції дозволив позивачу подальший рух транспортного засобу та допомогли завести двигун автомобіля. Крім того, другий наряд патрульної поліції, в складі якого була лейтенант поліції ОСОБА_4 , очікувала коли ОСОБА_5 розпочне рух транспортного засобу, щоб зафіксувати це та оформити другий протокол за ч.1 ст.130 КУпАП.
20.05.2025 о 12.53 год. майже через хвилину, коли ОСОБА_5 від'їхав від місця зупинки (стаціонарного блокпоста), він був зупинений вдруге. Лейтенант поліції ОСОБА_4 , якій було відомо про складання першого протоколу відносно ОСОБА_5 , запропонувала водію пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння. Також ОСОБА_4 повідомила позивача, що якщо він пройде огляд на місці зупинки та DRAGER ALCOTEST покаже більш допустимі показники алкоголю, то рух транспортного засобу буде заборонено. ОСОБА_5 спитав лейтенанта поліції ОСОБА_4 , що мені зробити щоб поїхати далі. Лейтенант поліції ОСОБА_4 дала зрозуміти ОСОБА_7 , що у разі відмови, він зможе поїхати далі. Своїми діями лейтенант поліції ОСОБА_4 спонукала водія відмовитися від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Відносно водія був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ЕРП1 №336215 від 20.05.2025 за ч.1 ст.130 КУпАП. Після складання протоколу о 13.06 працівники поліції не відсторонили ОСОБА_5 від керування транспортним засобом.
Представник позивача вважає, що вказані дії працівників поліції (дозвіл на продовження руху транспортного засобу та допомога завести двигун автомобіля), після складання протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП, є провокацією спрямованою на вчинення водієм правопорушення, а подальше фіксування працівниками поліції руху транспортного засобу спрямоване на надання діям працівникам поліції вигляду законності.
Відповідачем до суду надано матеріали розгляду скарги, долучено відеозаписи з бодікамер: . 476028.mp4., 472929.mp4., 475053.mp4., 475953.mp4.
Судом встановлено, що з метою вирішення порушених у скарзі питань, в УПП в Харківській області ДПП було здійснено розгляд скарги та перевірку відомостей викладених в ній.
В ході розгляду вказаної вище скарги відділом моніторингу та аналітичного забезпечення УПП в Харківській області ДПП було вжито наступні заходи:
1. Досліджено відомості, які містяться в інформаційно - комунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (далі - ІПНП);
2. Досліджено розстановку сил та засобів роти № 4 батальйону № 3 УПП в Харківській області ДПП з 07.10 до 19.10 20.05.2025
3. Відібрано письмові рапорти у працівників УПП в Харківській області ДПП;
4. Переглянуто відеозаписи, здійснені за допомогою портативних відеореєстраторів працівників УПП в Харківській області ДПП,
5. Досліджено матеріали, надані відділом адміністративної практики УПП в Харківській області ДПП
6. Досліджено відомості, які містяться на офіційному сайті «Судова влада України».
Вивченням розстановки сил та засобів роти № 4 батальйону № 3 УПП в Харківській області ДПП з 07.10 год. до 19.10 год. 20.05.2025 встановлено, що молодший лейтенант поліції ОСОБА_6 20.05.2025 ніс службу на стаціонарному блокпосту «ХТЗ» у складі наряду № 0313, а лейтенант поліції ОСОБА_4 20.05.2025 несла службу у складі наряду № 4201.
Відповідно до інформації, яка міститься в ІПНП встановлено, що 20.05.2025 молодшим лейтенантом поліції Соловйовим Є. відносно ОСОБА_5 складено протокол серії ЕПР1 № 336176 за ч.1 ст.130 КУпАП, лейтенантом поліції Резніченко А. складено протокол серії ЕПР1 № 336215 за ч.1 ст.130 КУпАП, які в подальшому було направлено до Індустріального районного суду міста Харкова для подальшого розгляду.
Вивченням інформації, наявної у відкритому доступі Інтернет-ресурс «Судова влада України» встановлено, що суд обидва протоколи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП об'єднав в одне провадження №3/644/1248/25 справа № 644/4839/25. На час розгляду скарги на сайті «Судова влада України» дата судового засідання 31.07.2025 (на теперішній час дата судового засідання 11.09.2025 14:30 год.).
Старшим інспектором відділу адміністративної практики УПП в Харківській області ДПП капітаном поліції Кравчуком Еліною Ігорівною 26.06.2025 було подано рапорт, який зареєстрований за № С-551/41/14/03-2025 від 26.06.2025.
За змістом вказаного рапорту вбачається, що 20.05.2025 у відношенні ОСОБА_5 складено протокол серії ЕПР1 № 336176 за ч.1 ст.130 КУпАП. Відповідно до ст. 221 КУпАП адміністративний матеріал разом з усіма додатками та відеозаписами направлений до Індустріального районного суду міста Харкова за вих. № 4304С від 26.05.2025 для прийняття рішення згідно чинного законодавства.
Крім того, 20.05.2025 у відношенні ОСОБА_5 складено протокол серії ЕПР1 № 336215 за ч.1 ст.130 КУпАП. Відповідно до ст.221 КУпАП адміністративний матеріал разом з усіма додатками та відеозаписами направлений до Індустріального районного суду міста Харкова за вих. № 4305С від 26.05.2025 для прийняття рішення згідно чинного законодавства.
Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режиму відносно ОСОБА_1 у вказаний період часу не виносилась.
В ході розгляду вказаної вище скарги, було відібрано пояснення у молодшого лейтенанта поліції Соловйова Є. та лейтенанта
ОСОБА_8 письмовому рапорті молодший лейтенант поліції Соловйов Є. зазначив, що 20.05.2025 під час несення служби у складі наряду № 0313 (стаціонарний блокпост «ХТЗ») було зупинено транспортний засіб FORD SERA, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням військовослужбовця ОСОБА_7 . Під час перевірки документів, в ході спілкування з ОСОБА_5 були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, після чого ОСОБА_5 повідомлено про це та запропоновано останньому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу DRAGER ALCOTEST. ОСОБА_5 повідомив, що працівникам поліції повинні були зателефонувати з іншого стаціонарного блокпоста, який ОСОБА_5 перетинав раніше, щоб наряд № 0313 його відпустив.
ОСОБА_9 ще раз було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою спеціального технічного засобу DRAGER ALCOTEST або проїхати до КНП ХОР «ОКНЛ». На що ОСОБА_5 відмовився. В подальшому ОСОБА_9 було повідомлено, що буде складено протокол за ч.1 ст.130 КУпАП за порушення пункту 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР). ОСОБА_5 дав згоду. Крім того, позивача неодноразово було проінформовано, що після складання протоколу він відсторонений від подальшого права керування транспортними засобами, та повідомлено про те, що йому необхідно залишити транспортний засіб на місці зупинки. Також ОСОБА_2 було повідомлено про те, що подія фіксується на портативний відеореєстратор.
У письмовому рапорті лейтенант ОСОБА_4 зазначила, що 20.05.2025 у складі наряду № 4201 за адресою: місто Харків, проспект Героїв Харкова, будинок № 308 був зупинений транспортний засіб FORD SERA, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_7 . Під час перевірки документів у ОСОБА_5 були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: порушення мови, запах алкоголю з порожнини рота та виражене тремтіння пальців рук.
Лейтенант поліції Резніченко А. запропонувала позивачу пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу DRAGER ALCOTEST або проїхати до КНП ХОР «ОКНЛ», на що ОСОБА_5 відмовився. Дана подія зафіксована на портативні відеореєстратори № 476028 та 475053. На ОСОБА_2 складено протокол серії ЕПР1 № 336215 за ч.1 ст.130 КУПАП.
Крім того, лейтенант поліції Резніченко А. зазначила, що повідомила позивача про відсторонення від права керування транспортними засобами.
Дослідженням відеозаписів, здійснених за допомогою портативного відеореєстратора № 472929 встановлено наступне: о 12.04 год. 20.05.2025 молодший лейтенант поліції ОСОБА_6 разом з працівником ВСП зупинили транспортний засіб FORD SERA, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_7 . Поліцейський попрохав водія вийти з транспортного засобу, після чого лейтенант поліції ОСОБА_6 виявив у ОСОБА_5 ознаки алкогольного сп'яніння. Далі молодший лейтенант поліції ОСОБА_6 запропонував ОСОБА_9 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу DRAGER ALCOTEST. Позивач повідомив поліцейським, що вживав алкогольні напої (час на відео 12:07-12:08 год. «Скажу чесно пив позавчора!». «Вам, повинні були зателефонувати з іншого поста».) В подальшому поліцейські неодноразово пропонували позивачу пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупини транспортного засобу за допомогою технічного засобу DRAGER ALCOTEST або проїхати до КНП ХОР «ОКНЛ». О 12.19 год. молодший лейтенант поліції ОСОБА_6 ще раз запропонував водію пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, на що ОСОБА_5 відмовився. В подальшому поліцейський направився до приміщення стаціонарного блокпоста «ХТЗ» для складання протоколу.
О 12.26 - 12.27 год. ОСОБА_5 повідомляє старшого лейтенанта поліції ОСОБА_10 , що «Хлопці радять щоб я пройшов огляд». Після чого, старший лейтенант поліції ОСОБА_11 відповів, що вже складається протокол. Водій запитав у ОСОБА_10 : «А якщо, мене на іншому блокпосту запинять?». Після чого, старший лейтенант поліції ОСОБА_11 запитав «А який вам пост ще проїхати?». Далі ОСОБА_5 повідомляє, що: «На виїзді з Харкова». Старший лейтенант поліції ОСОБА_11 повідомляє ОСОБА_5 : «Зараз, я вам все розповім. А що не якого не має побратима, який сяде за руль?». ОСОБА_5 повідомляє «Я їду в відпустку, а побратими в Куп'янську». О 12.34 год. старший лейтенант поліції ОСОБА_11 звернувся до ОСОБА_5 та спитав: «Точно не заведемо транспортний засіб? А якщо ми її товкнемо?». Після чого, ОСОБА_5 повідомив, що: «З товкача заведемо!». Далі ОСОБА_5 перепакував транспортний засіб ближче до бліндажу стаціонарного блокпоста «ХТЗ» та вимкнув двигун».
Молодший лейтенант поліції Соловйов Є. повідомив ОСОБА_9 : «Пане водій у вас було виявлено посвідчення водія за допомогою мобільного додатку ДІЯ тому наступного разу беріть посвідчення водія з собою». На що ОСОБА_5 відповів: «Зрозумів!».
О 12.44 - 12.52 год. молодший лейтенант поліції ОСОБА_6 ознайомлює ОСОБА_5 зі змістом статті 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП та ознайомлює зі змістом протоколу серії ЕПР1 № 336176 за ч. 1 ст. 130 КУПАП. ОСОБА_5 проставив особисті підписи та отримав копію протоколу. Після чого старший лейтенант поліції ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_9 про відсторонення від права керування транспортним засобом та транспортний засіб залишається на місці зупинки без порушень ПДР.
Переглядом відеозаписів здійсненого за допомогою портативного відеореєстратора №475953 встановлено, що відеозаписи цілком узгоджуються з відеозаписом № 472929.
Дослідженням відеозаписів, здійснених за допомогою портативного відеореєстратора № 476028 встановлено наступе: 20.05.2025 о 12.54 год. нарядом поліції № 4201 було зупинено транспортний засіб FORD SERA, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням
ОСОБА_12 поліції ОСОБА_4 попрохала у водія документ, що підтверджує особу, після чого, ОСОБА_5 передав посвідчення водія на право керування транспортним засобом та реєстраційний документ на транспортний засіб Лейтенант поліції ОСОБА_4 звернулась до позивача та спитала: «Ні чого не вживали?». На що ОСОБА_5 відповів: «Два дні назад, мені тільки що протокол вже склали».
О 12.58 год. лейтенант поліції ОСОБА_4 запропонувала ОСОБА_9 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу DRAGER ALCOTEST або проїхати до КНП ХОР «ОКНЛ». Після чого, ОСОБА_5 спитав у лейтенанта поліції ОСОБА_4 : «Якщо, я проходжу огляд? Я поїду далі?». На що лейтенант поліції ОСОБА_4 відповіла: «Ви відсторонені будете! Якщо алкоголь надуєте з порожнини рота». Далі лейтенант поліції ОСОБА_4 , ще раз запропонувала пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння. Та після чого, ОСОБА_5 відповів: «Ну там мені відмову написали, і я поїхав далі. Далі, я поїду? Давайте відмову!».
Старший лейтенант поліції ОСОБА_13 ще раз запропонував ОСОБА_9 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння та повідомив, що за відмову є відповідальність та буде складений протокол. На що ОСОБА_5 відповів: «Ні, в мене часу не має!».
О 13.08 - 13.12 год. лейтенант поліції ОСОБА_4 ознайомлює ОСОБА_5 зі змістом протоколу, зі статтею 63 Конституції України та 268 статті КУпАП. ОСОБА_5 отримав копію протокол та проставив особисті підписи. Старший лейтенант поліції ОСОБА_13 передав документи ОСОБА_14 . Крім того, старший лейтенант поліції ОСОБА_13 повідомив ОСОБА_15 про відсторонення від права керування транспортним засобом.
Переглядом відеозаписів здійснених за допомогою портативного відеореєстратора № 476028 встановлено, що відеозаписи цілком узгоджуються з відеозаписом № 475053.
За результатами розгляду скарги, УПП в Харківській області ДПП було надано відповідь адвокату ОСОБА_16 , яку зареєстровано за вих. №С-551/41/14/01-2025 від 21.07.2025, в якій було повідомлено, що підстави для призначення службового розслідування відсутні.
Позивач вважає відмову в проведенні службового розслідування протиправною та за захистом своїх прав звернувся до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Надаючи оцінку обставинам спірних правовідносин та відповідності реально вчиненого управлінського волевиявлення субєкта владних повноважень вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
У розумінні п.7 ч.1 ст.4 КАС України відповідач є субєктом владних повноважень.
Тому на відносини з реалізації відповідачем наданих законом повноважень поширюється дія ч.2 ст.19 Конституції України, де указано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Також на відносини з реалізації відповідачем наданих законом повноважень поширюється і дія ч.2 ст.2 КАС України, згідно з якою у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що в Україні як у правовій державі, де проголошена дія верховенства права та найвищою соціальною цінністю є людина, згідно з ст.ст. 1, 3, 8, ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України усі без виключення суб'єкти права (учасники суспільних відносин) зобов'язані дотримуватись існуючого правового порядку, утримуючись від використання права на "зло"/зловживання правом, а суб'єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов'язком виконувати покладені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.
Наведене тлумачення змісту перелічених норм права є цілком релевантним правовому висновку постанови Верховного Суду від 09.05.2024р. у справі №580/3690/23, де указано, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб'єкт приватного права зобов'язаний добросовісно виконувати свої обов'язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.
Суд відмічає, що правовідносини з приводу призначення службового розслідування в органах Національної поліції України унормовані приписами Дисциплінарного статуту Національної поліції України (затверджений Законом України від 15.03.2018р. №2337-VIII; далі за текстом Дисциплінарний статут).
За визначенням ч.1 ст.12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
У розумінні ч.1 ст.14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Згідно з ч.2 ст.14 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Відповідно до ч.4 ст.14 Дисциплінарного статуту підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, медіа (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Суд зважає, що процедури та механізми функціонування дисциплінарних комісій в органах та підрозділах Національної поліції України визначені приписами Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України (затверджене наказом МВС України від 07.11.2018р. №893, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 28.11.2018р. за №1356/32808; далі за текстом - Положення №893).
За правилом п.3 розділу І Положення №893 дисциплінарна комісія утворюється у складі не менше трьох осіб, з яких визначається голова дисциплінарної комісії. У разі призначення службового розслідування за відомостями про скоєння поліцейським дисциплінарного проступку, що потребує значного обсягу дій, зокрема опитування великої кількості поліцейських та інших осіб, витребування та аналізу значного обсягу матеріалів, уповноважений керівник може призначати заступника голови дисциплінарної комісії. Головою дисциплінарної комісії, утвореної в поліції, може бути лише поліцейський.
Згідно з п.10 розділу І Положення №893 забороняється включати до складу дисциплінарної комісії осіб, які є підлеглими поліцейського, щодо якого призначено службове розслідування, осіб, які сприяли вчиненню або приховуванню дисциплінарного проступку, та осіб, заінтересованих у результатах розслідування.
Також суд зважає, що процедури та механізми проведення службового розслідування відносно поліцейських деталізовані приписами Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України (затверджений наказом МВС України від 07.11.2018р. №893, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 28.11.2018р. за №1356/32808; далі за текстом - Порядок №893).
Як то указано у п.2 Розділу ІІ Порядку №893, службове розслідування призначається, зокрема, за наявності даних про: внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєння поліцейським кримінального правопорушення; повідомлення поліцейському про підозру в учиненні ним кримінального правопорушення, якщо службове розслідування не було проведено на підставі абзацу другого цього пункту або якщо за його результатами не було встановлено дисциплінарного проступку; надходження подання спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції або припису Національного агентства з питань запобігання корупції, в якому міститься вимога щодо проведення службового розслідування з метою виявлення причин та умов, за яких стало можливим учинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення чи невиконання вимог Закону України «Про запобігання корупції»; ознаки дисциплінарного проступку, що призвів до загибелі або поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського під час виконання ним службових повноважень; недотримання підстав та порядку застосування або використання вогнепальної зброї, спеціальних засобів або заходів фізичного впливу; недотримання норм кримінального процесуального законодавства України під час проведення досудового розслідування; втрату поліцейським службового посвідчення та спеціального нагрудного знака (жетона), табельної, добровільно зданої чи вилученої зброї або боєприпасів, нагородної зброї, якщо вона зберігалася в територіальному органі поліції чи його територіальному (відокремленому) підрозділі, а також закладі, установі Національної поліції України, що належать до її управління (далі - органі (підрозділ, заклад, установа) поліції), а також втрату спеціальних засобів поліцейським чи відсутність їх в органі (підрозділі, закладі, установі) поліції, матеріалів досудового розслідування, справ оперативного обліку та справ про адміністративні правопорушення, речових доказів, а також тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження; розголошення конфіденційної, таємної, службової або іншої інформації, яка містить таємницю, що охороняється законом; порушення законодавства України у сфері фінансово-господарської діяльності органів поліції, а також установ, які належать до сфери управління Національної поліції України, виявлені під час ревізій або перевірок, внутрішніх аудитів; перебування поліцейського на роботі (службі) у стані алкогольного сп'яніння або стані, викликаному вживанням наркотичних чи інших одурманюючих засобів, або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; приховування від обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні та адміністративні правопорушення, які були відомі поліцейському, але не отримали реєстраційного номера або не були зафіксовані ним у встановленому законодавством України порядку; здійснення поліцейським дискримінації за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовною або іншими ознаками в будь-якій формі, а також сексуальних домагань.
Застосовуючи положення наведених вище норм права до підтверджених матеріалами справи обставин спірних правовідносин, суд доходить до переконання про те, що субєкт владних повноважень може правомірно реалізувати компетенцію на призначення службового розслідування виключно у тому випадку, коли обсяг відповідних матеріалів містить достатні ознаки ймовірного вчинення поліцейським дисциплінарного проступку (тобто обсяг фізично наявної у розпорядженні субєкта владних повноважень інформації повинен виключати однозначну кваліфікацію діяння поліцейського у якості правомірного та одночасно із цим спричиняти виникнення обгрунтованого (а не уявного чи вигаданого або штучно створеного) сумніву у відсутності у конкретному діянні поліцейського події та складу дисциплінарного проступку).
Так, судом встановлено, що 24.06.2025 року представник ОСОБА_1 адвокат Санжаревський Ігор Анатолійович звернувся до начальника Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції зі скаргою на дії інспектора поліції та просив призначити та провести службове розслідування відносно інспектора поліції 2 взводу, 4 роти, 3 бат. УПП у Харківській області ДПП молодшого лейтенанта поліції ОСОБА_17 і поліцейського 2 взводу, 4 роти, 3 бат. УПП у Харківській області ДПП лейтенанта поліції Резніченко Анастасії Геннадіївни..
21.07.2025 року Інспектором відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП в Харківській області ДПП старшим лейтенантом поліції направлено до начальника управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції підполковнику поліції Левченку В. доповідну записку від 21.07.2025 про результати розгляду скарги адвоката Санжаревського І.
За наслідками проведення перевірки за скаргою адвоката Санжаревського І. у відповідності до пункту 1 розділу ІІ Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України підстав для призначення службового розслідування не вбачається, тому запропоновано завершити перевірку за результатами розгляду скарги адвоката Санжаревського І., який діє в інтересах ОСОБА_1 , відомості, що викладені у скарзі вважати такими, що не знайшли свого об'єктивного підтвердження.
Крім того, листом за вих. №С-551/41/14/01-2025 від 21.07.2025 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції повідомило представника позивача про результати розгляду його скарги.
Отже, з наведеного вбачається, що за результатми розгляду скарги представника позивача Департаментом патрульної поліції проводилась перевірка фактів про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку відносно інспектора поліції 2 взводу, 4 роти, 3 бат. УПП у Харківській області ДПП молодшого лейтенанта поліції ОСОБА_17 і поліцейського 2 взводу, 4 роти, 3 бат. УПП у Харківській області ДПП лейтенанта поліції Резніченко Анастасії Геннадіївни.
Суд звертає увагу, що із доповідної записки вбачається, що Інспектором відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП в Харківській області ДПП старшим лейтенантом поліції детально досліджено відеозапис, що здійснений за допомогою відеореєстраторів.
Крім того, аналізуючи положення статті 14 Дисциплінарного статуту можна дійти висновку, що лише підтвердження фактів неправомірних дій (перевищення повноважень, бездіяльність, образи, порушення етики тощо) може бути підставою для призначення службового розслідування щодо дій поліцейського.
Сама по собі незгода особи з рішенням чи діями поліції (зі складенням адмінпротоколу, зупиненням транспортного засобу тощо) не є підставлю для призначення та проведення службового розслідування.
Таким чином, суд зазначає, що системний аналіз вище окреслених правових норм дає підстави для висновку, що факт наявності в діях працівника поліції дисциплінарного проступку, не був підтверджений під час розгляду скарги адвоката Санжаревського І., а тому з урахуванням положень статті 14 Дисциплінарного статуту відповідачем і не приймалося рішення про призначення службового розслідування щодо інспектора поліції 2 взводу, 4 роти, 3 бат. УПП у Харківській області ДПП молодшого лейтенанта поліції ОСОБА_17 і поліцейського 2 взводу, 4 роти, 3 бат. УПП у Харківській області ДПП лейтенанта поліції Резніченко Анастасії Геннадіївни. А відтак, у діях відповідача відсутня протиправна бездіяльність щодо не вжиття заходів із призначення та проведення службового розслідування за скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Санжаревського Ігоря Анатолійовича від 24.06.2025.
Подана заявником у межах спірних правовідносин скарга відносно дій поліцейського ґрунтувалась виключно на власному суто суб'єктивному сприйнятті заявником змісту та характеру виконання поліцейським повноважень по складанню протоколу про адміністративне правопорушення згідно з ст.266 Кодексу України про адміністративні правопорушення за подією виявлення ознак вчинення адміністративного делікту за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Тож така скарга правомірно була кваліфікована суб'єктом владних повноважень у якості неналежного приводу для призначення службового розслідування.
При цьому, суд зауважує, що оскільки службове розслідування призначається з метою з'ясування обставин проходження служби поліцейським і має юридичне значення для вирішення питання про наявність в діяннях поліцейського складу дисциплінарного проступку або ознак складу кримінального правопорушення, то службове розслідування за своєю правовою суттю об'єктивно не здатне забезпечити відновлення прав, свобод та інтересів учасника публічних управлінських відносин, бо можливе притягнення до дисциплінарної відповідальності винної особи з числа поліцейських не задовольняє матеріального інтересу такого учасника у спірних правовідносинах в користуванні певним благом та не забезпечує можливу реалізацію будь-якого суб'єктивного права.
За таких обставин, вимога про зобов'язання призначити службове розслідування задоволенню не підлягає.
До того ж суд зважає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 30.07.2020р. у справі №826/3849/16 відсутні підстави для зобов'язання субєкта владних повноважень призначити службове розслідування, оскільки, відповідно до норм Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 березня 2013 року №230, така дія є дискреційним правом керівника установи і суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип поділу влади.
Окрім того, суд зважає, що у силу правового висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2025р. у справі №335/6977/22, постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019р. у справі №712/7385/17, постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019р. у справі №638/3490/18: складання протоколу є процесуальною дією суб'єкта владних повноважень, яка спрямована на фіксацію адміністративного правопорушення та відповідно до ст.251 Кодексу України про адміністративні правопорушення є предметом оцінки суду як доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності; протокол не є рішенням суб'єкта владних повноважень; розгляд питання правомірності складання протоколу про адміністративне правопорушення в окремому позовному провадженні без аналізу матеріалів про притягнення особи до адміністративної відповідальності та рішення суб'єкта владних повноважень, винесеного за результатами їх розгляду, сукупно з іншими доказами, не дозволить ефективно захистити та відновити (за наявності порушень) права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; дії суб'єкта владних повноважень щодо складання протоколу без ухвалення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності не породжують правових наслідків для особи та не порушують прав особи.
Відповідно до вимог статті 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. У разі відсторонення особи від керування транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом можливість керування цим транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія (судноводія) відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом.
Пунктом 1, 2, 4 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 № 1452/735, ця Інструкція визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), та оформлення результатів такого огляду. Огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Пунктом 6 розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Розв'язуючи спір, суд зважає, що за загальним правилом під протиправністю потрібно розуміти безпосередню суперечність (невідповідність) рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта.
Процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, які полягають у фіксації адміністративного правопорушення, можуть бути оцінені на предмет відповідності закону чи іншому нормативному акту судом виключно або під час розгляду справи про адміністративне правопорушення (оскільки оцінка таких дій без аналізу матеріалів про притягнення особи до адміністративної відповідальності сукупно з іншими доказами є неможливою), або під час розгляду справи у порядку ст.286 КАС України.
У кожному із позначених вище випадків суд під час розгляду справи встановлює, зокрема, чи відповідає рішення суб'єкта владних повноважень про застосування адміністративного штрафу вимогам закону, чи складався протокол відповідно до ст.256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, чи доведені подія і склад адміністративного правопорушення за ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, чи достатньо матеріалів та доказів для притягнення особи до адміністративної відповідальності тощо.
Тож захист інтересу особи на дотримання суб'єктом владних повноважень засади належного урядування у процедурі притягнення громадянина до адміністративної відповідальності повинен здійснюватись у спосіб заявлення вимоги про стягнення моральної шкоди, де позивач може доводити наявність очевидних ознак протиправності чи свавільності дій працівників / співробітників суб'єктів владних повноважень, які спричинили порушення прав, свобод або інтересів позивача.
У наведеній категорії справ суд, з огляду на підстави позову, при вирішенні питання про те, чи мали дії або бездіяльність органів влади, їх посадових осіб, які становили втручання в право особи, ознаки свавільності, повинен оцінювати: чи були передбачені законом підстави (умови) для відповідних дій працівників поліції (у контексті цієї справи), чи були вони виправданими (необхідними) та пропорційними до конкретних обставин.
Втручання не буде свавільним, якщо: воно відбулося згідно із законом; воно переслідує легітимну мету і є пропорційним до цієї мети; воно є необхідним у демократичному суспільстві.
Отже, саме при вирішенні спору про відшкодування шкоди суд може встановити протиправний характер дій (бездіяльності, рішень) працівника субєкта владних повноважень як обов'язковий елемент деліктної відповідальності за наявності ознак очевидної протиправності чи навіть свавільності таких дій.
Продовжуючи вирішення спору, суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.
Тому відповідність закону рішення чи діяння (управлінського волевиявлення) суб'єкта владних повноважень як у спорі про набуття приватною особою додаткового блага чи активу, так і у спорі про спростування приватною особою новоствореного обовязку, зокрема, за критеріями дотримання компетенції, меж повноважень, способу дій, приводу реалізації функції контролю, обґрунтованості, безсторонності (неупередженості), добросовісності, розсудливості, рівності перед законом, унеможливлення дискримінації, пропорційності, своєчасності, права особи на участь у процесі прийняття рішення, має доводитись, насамперед, відповідачем суб'єктом владних повноважень.
При цьому, із положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб'єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності у спорі за стандартом доказування - "поза будь-яким розумним сумнівом" (тобто запропоноване сприйняття ситуації повинно виключати реальну ймовірність існування у дійсності будь-якого іншого варіанту), у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - "баланс вірогідностей" (тобто запропоноване сприйняття ситуації не повинно суперечити умовам реальної дійсності і бути можливим до настання).
Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб'єктом задекларованого, але не доведеного документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не спричиняє виникнення безумовних та беззаперечних підстав для висновку про реальне існування такої обставини у дійсності.
І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Правильність саме такого тлумачення змісту ч.1 ст.77 та ч.2 ст.77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19, де указано, що визначений ст. 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Окрім того, саме таке тлумачення стандартів доказування є цілком релевантним правовому висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21.
Викладені вище міркування окружного адміністративного суду також є цілком релевантними правовій позиції постанови Верховного Суду від 19.01.2023р. у справі №520/6006/21, де указано, що: 1) у праві існують три основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt) та у справах, де суб'єкт владних повноважень доводить правомірність своїх рішень, що передбачають втручання у власність або діяльність суб'єкта приватного права (зокрема, притягнення його до відповідальності), подані таким суб'єктом владних повноважень докази, за загальним правилом, повинні відповідати критерію "поза розумним сумнівом"; 3) Цей висновок сформульований Верховним Судом, зокрема у постановах від 14.11.2019р. у справі №822/863/16, від 21.11.2019р. у справі №826/5857/16, від 11.02.2020р. у справі №816/502/16, від 16.06.2020р. у справі №756/6984/16-а та від 18.11.2022р. у справі №560/3734/22.
Кваліфікуючи реально вчинене у спірних правовідносинах управлінське волевиявлення суб'єкта владних повноважень, суд виходить із того, що за загальним правилом під рішенням суб'єкта владних повноважень слід розуміти письмовий акт, під дією суб'єкта владних повноважень слід розуміти вчинок посадової/службової особи, під бездіяльністю суб'єкта владних повноважень слід розуміти невиконання обов'язків, під відмовою суб'єкта владних повноважень слід розуміти письмово зафіксоване діяння з приводу незадоволення звернення приватної особи.
За змістом правових позицій постанови Верховного Суду від 03.06.2020р. у справі №464/5990/16-а та постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2022р. у справі №9901/276/19 протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень є зовнішня форма поведінки (діяння) органу/посадової особи у вигляді неприйняття рішення (нездійснення юридично значимих дій) у межах компетенції за наявності фізичної змоги реалізувати управлінську функцію.
У межах спірних правовідносин суб'єктом владних повноважень було вчинене управлінське волевиявлення у формі відмови у призначенні службового розслідування.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону було викладено Верховним Судом у постанові від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов'язковою умовою визнання протиправним волевиявлення суб'єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав та інтересів та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання про те, що у спірних правовідносинах суб'єктом владних повноважень було забезпечено дотримання вимог ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, позаяк обставини спірних правовідносин були з'ясовані із достатньою повнотою, зміст належної норми права був витлумачений вірно, реально вчинене управлінське волевиявлення не призвело до погіршення правового становища приватної особи як учасника суспільних відносин, бо за відсутності правових підстав субєкт владних повноважень був позбавлений можливості прийняти рішення про призначення службового розслідування за скаргою заявника від 11.06.2025р.
Тож, за наслідками розгляду справи слід визнати доведеним за правилами ч.2 ст.77 КАС України факт відповідності ч.2 ст.2 КАС України реально вчиненого субєктом владних повноважень управлінського волевиявлення та навпаки не доведеним за правилом ч.1 ст.77 КАС України факт існування у заявника порушеного публічного права (інтересу) у межах спірних правовідносин.
Указане є визначеною процесуальним законом підставою для залишення позову без задоволення.
При розв'язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), надав оцінку усім юридично значимим доводам, факторам та обставинам, дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін.
Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.
Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв'язання спору по суті.
Розподіл витрат з оплати судового збору по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Відповідачем подано до суду заяву про залишення адміністративного позову без розгляду, а обґрунтування якої зазначено, що з позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що позов підписано адвокатом Санжаревським Ігорем Анатолійовичем. На підтвердження своїх повноважень адвокат надає копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, копію договору про надання правової допомоги №0520/25-1 від 20.05.2025 та копію ордеру на надання правничої допомоги №1277297 від 24.07.2025. Зі змісту ордеру вбачається, що правнича допомога надається Марченку Євгену Олександровичу на підставі договору про надання правничої допомоги №0520/25-1 від 20.05.2025 у Херсонському окружному адміністративному суді.
Крім того, зазначено, що предметом спору у справі № 420/24934/25 є визнання протиправними дій Департаменту патрульної поліції та зобов'язання вчинити певні дії, що не є тотожним з предметом Договору, укладеного між позивачем та його адвокатом.
Відповідно до пункту 2, 7 частини 1 статті 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано; провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимога статей 160, 161,172 цього кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.
Розглянувши зазначене клопотання суд зазначає наступне.
Розпорядженням Верховного Суду від 18.03.2022р. №11/0/9-22, відповідно до ч.7 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», змінено територіальну підсудність судових справи Херсонського окружного адміністративного суду та визначено суд, якому визначається територіальна підсудність справи - Одеський окружний адміністративний суд.
З огляду на викладене, суд зазначає, що посилання відповідача на зазначення в ордері Херсонського окружного адміністративного суду суд не вважає за підставу для залишення позову без розгляду.
Щодо посилання відповідача щодо зазначення предметом договору надання правничої допомоги по справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП суд зазначає, що предмет даної справи безпосередньо пов'язаний з діями службовими особами відповідача щодо складання матеріалів відносно особи яку представляє адвокат за ч.1 ст.130 КУпАП.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні клопотання Департаменту патрульної поліції (вул.Федора Ернста,3, м.Київ, 03048) про залишення адміністративного позову без розгляду - відмовити.
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Департаменту патрульної поліції (вул.Федора Ернста,3, м.Київ, 03048) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.
Суддя К.С. Єфіменко
.