Справа № 420/14709/25
20 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участю секретаря судового засідання Гур'євої В.Є., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства “Іллічівськзовніштранс» (місце проживання: 68000, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Промислова, 7; код ЄДРПОУ 01860124) до Одеської митниці (місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21А; код ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправним та скасування наказу №274 від 24.04.2025 року,-
До суду надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства “Іллічівськзовніштранс» (місце проживання: 68000, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Промислова, 7; код ЄДРПОУ 01860124) до Одеської митниці (місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21А; код ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправним та скасування наказу №274 від 24.04.2025 року.
Ухвалою від 16.05.2025 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
03.06.2025 року (вх. №ЕС/55035/25) представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву.
03.06.2025 року (вх. №ЕС/55037/25) представником відповідача до канцелярії суду подано заяву про зупинення провадження у справі.
03.06.2025 року (вх. №ЕС/55039/25) представником відповідача до канцелярії суду подано заяву про розгляд справи в повідомленням (викликом) сторін.
10.07.2025 року (вх. №ЕС/70065/25) представником позивача до канцелярії суду подано клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових доказів.
Ухвалою від 20.11.2025 року поновлено провадження у справі.
Ухвалою від 20.11.2025 року у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відмовлено.
В обґрунтування позову, позивач зазначає, що на адресу позивача надійшов лист Одеської митниці №7.10-4/17-01/13/6563 від 28.04.2025 року з інформуванням про «скасування» дії Дозволу №М/0048/V/03 на відкриття та експлуатацію митного складу на підставі наказу Одеської митниці №274 від 24.04.2025 року «Про скасування дії дозволу на відкриття та експлуатацію митного складу». Позивач вважає вказаний наказ протиправним та таким, що підлягає скасуванню, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому, в обґрунтування правової позиції, зазначено, що останній діяв у межах наданих йому повноважень, відповідно до Закону, та у спосіб і в порядку визначеному ним, у зв'язку з чим, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).
За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви Приватного акціонерного товариства “Іллічівськзовніштранс» Одеському окружному адміністративному суду.
Як вбачається з позовної заяви, на адресу позивача надійшов лист Одеської митниці №7.10-4/17-01/13/6563 від 28.04.2025 року з інформуванням про «скасування» дії Дозволу №М/0048/V/03 на відкриття та експлуатацію митного складу на підставі наказу Одеської митниці №274 від 24.04.2025 року «Про скасування дії дозволу на відкриття та експлуатацію митного складу».
Позивач вважає вказаний наказ протиправним та таким, що підлягає скасуванню, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами п.3 ч.1 ст. 404 МК України до видів діяльності, контроль за провадженням яких здійснюється митними органами, належать, зокрема, відкриття та експлуатація митного складу.
На провадження видів діяльності, зазначених у ст. 404 цього Кодексу, надаються дозволи. Підприємства, які отримали такі дозволи, включаються до відповідних реєстрів, які ведуться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, відповідно до ст. 415 цього Кодексу. Таким підприємствам видаються витяги із зазначених реєстрів (ч. 1 ст. 405 МК України).
Дозволи на провадження видів діяльності, зазначених у пп.3-6 ст. 404 цього Кодексу, надаються митницями, в зонах діяльності яких розташовані відповідні території, приміщення, резервуари, холодильні чи морозильні камери, криті чи відкриті майданчики, які можуть використовуватися при провадженні цих видів діяльності, в порядку, визначеному цим Кодексом, з обов'язковим подальшим повідомленням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику (ч.3 ст. 405 МК України).
Відповідно до ст. 407 МК України, форми, порядок подання та розгляді заяв, порядок надання, зупинення дії, анулювання дозволів на провадження видів діяльності, зазначених у статті 404 цього Кодексу, а також правила провадження зазначених видів діяльності та порядок контролю за їх провадженням затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Вимоги до територій, приміщень, резервуарів, холодильних чи морозильних камер, критих чи відкритих майданчиків, які можуть використовуватися при провадженні видів діяльності, зазначених у статті 404 цього Кодексу, встановлюються цим Кодексом та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Статтею 412 МК України врегульовані питання зупинення дії та анулювання дозволу.
Так, дозволи можуть бути анульовані або їх дія може зупинятися на строк до 30 днів органами, уповноваженими надавати ці дозволи (ч. 1 ст. 412 МК України).
За приписами ч.2 ст. 412 МК України дія дозволу зупиняється:
1) у разі невиконання підприємством вимог, встановлених цим Кодексом, актами Кабінету Міністрів України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, - в межах строку, встановленого частиною першою цієї статті, але не більше, ніж до моменту виконання цих вимог;
2) у разі закінчення строків дії договорів оренди територій, приміщень, резервуарів, холодильних чи морозильних камер, критих чи відкритих майданчиків, які використовуються при провадженні видів діяльності, зазначених у ст. 404 цього Кодексу, якщо такі договори укладалися;
3) за заявою підприємства, якому надано дозвіл.
За приписами ч.3 ст. 412 МК України дозвіл анулюється:
1) у разі неусунення підприємством обставин, зазначених у п. 1 або 2 ч.2 цієї статті, протягом 30 днів, наступних за днем зупинення дії дозволу;
2) у разі повторного протягом року виникнення підстав для зупинення дії дозволу, які призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;
3) за заявою підприємства, якому надано дозвіл;
4) у разі припинення підприємства, якому надано дозвіл;
5) у разі встановлення факту надання особою під час отримання дозволу недостовірної інформації;
6) у разі анулювання іншого дозволу, наявність якого є необхідною відповідно до ст. 408 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч.4-6 ст. 412 МК України, про зупинення дії або анулювання дозволу органами, зазначеними у ст. 406 цього Кодексу, видається наказ.
Завірена копія наказу про зупинення дії або анулювання дозволу видається заявникові або надсилається йому рекомендованим листом протягом п'яти робочих днів з дати видання такого наказу.
Оскарження наказу про зупинення дії чи про анулювання дозволу здійснюється у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч.1 ст. 343 МК України, огляд територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних складів, магазинів безмитної торгівлі, територій вільних митних зон та інших місць, де знаходяться товари, транспортні засоби комерційного призначення, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено на митні органи (крім житла громадян), може здійснюватися посадовими особами митного органу за письмовим рішенням керівника цього органу або особи, яка виконує його обов'язки, з метою:
1) перевірки законності ввезення товарів, транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України, дотримання порядку їх ввезення, а також правильності нарахування та повноти сплати митних платежів;
2) перевірки відповідності фактичної кількості ввезених товарів, транспортних засобів комерційного призначення відомостям, заявленим у митній декларації;
3) перевірки дотримання встановлених цим Кодексом та іншими законами України правил провадження діяльності, контроль за якою покладено на митні органи.
Огляд проводиться після пред'явлення особі, у володінні (користуванні) якої перебуває територія, особі, відповідальній за експлуатацію складу організації - отримувача гуманітарної допомоги, утримувачеві складу тимчасового зберігання, митного складу, магазину безмитної торгівлі, вільної митної зони або уповноваженій ним особі відповідного рішення та службового посвідчення посадової особи митного органу (ч. 2 ст. 343 МК України).
Огляд повинен здійснюватися не більш як протягом одного дня, якщо інше не встановлено законодавством (ч.3 ст. 343 МК України).
За результатами огляду складається акт, один примірник якого вручається відповідно особі, у володінні (користуванні) якої перебуває територія, особі, відповідальній за експлуатацію складу організації - отримувача гуманітарної допомоги, утримувачеві складу тимчасового зберігання, митного складу, магазину безмитної торгівлі або уповноваженій ним особі, керівникові чи заступнику керівника органу управління відповідної спеціальної (вільної) економічної зони. Форма такого акта затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (ч. 4 ст. 343 МК України).
Порядок надання складським об'єктам статусу "митний склад" та позбавлення такого статусу, затверджений Порядком №835.
Розділ V Порядку №835 регулює питання зупинення дії Дозволу.
Відповідно до п.5.1 розділу V Порядку №835 дія Дозволу може бути зупинена митницею у випадках та у порядку, що встановлені статтею 412 Митного кодексу України.
Відповідно до п.5.2 розділу V Порядку №835 невиконання підприємством вимог, встановлених Митним кодексом України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів, фіксується шляхом складання протоколу та/або акта, складання якого передбачено ст. 343 МК України.
Наказ митниці про зупинення дії Дозволу повинен містити:
1) причини та строк зупинення;
2) вимогу до утримувача МС (митного складу) щодо усунення недоліків із зазначенням відповідно до Митного кодексу України кінцевої дати усунення таких недоліків (крім випадку зупинення дії Дозволу за заявою утримувача МС);
3) попередження про подальше анулювання Дозволу у разі невиконання вимог, зазначених у цьому наказі (крім випадку зупинення дії Дозволу за заявою утримувача МС).
Завірена копія наказу про зупинення дії Дозволу видається або надсилається у порядку та строки, встановлені в ч.5 ст. 412 МК України.
Відповідно до п.5.5 розділу V Порядку №835, у разі виявлення утримувачем МС бажання відновити дію Дозволу (у разі зупинення дії Дозволу за заявою цього утримувача МС) або після усунення порушень та недоліків утримувач МС звертається із заявою до митниці з проханням провести огляд територій і приміщень МС. За результатами огляду оформлюється акт, складання якого передбачено ст. 343 МК України.
Відповідно до п.5.6. розділу V Порядку №835, у разі виявлення відповідності МС вимогам цього Порядку митниця наступного робочого дня після складання акта видає наказ про визнання таким, що втратив чинність, наказу про зупинення дії Дозволу. У Реєстрі МС робиться відмітка про скасування зупинення дії Дозволу і вказуються реквізити наказу митниці про визнання таким, що втратив чинність, наказу про зупинення дії Дозволу. Дата наказу митниці про визнання таким, що втратив чинність, наказу про зупинення дії Дозволу є кінцевою датою зупинення дії Дозволу.
Приймаючи наказ №133 "Про зупинення дії дозволу на відкриття та експлуатацію митного складу" від 20 лютого 2025 року, не містить чітких та зрозумілих мотивів його прийняття.
Слід зазначити, що не конкретизація підстав анулювання дозволу, як того вимагає п. 6.2 Порядку №835 - Анулювання дозволу оформлюється наказом митниці, в якому мають бути викладені підстави для такого анулювання».
Відтак, доповідна записка, зміст якої невідомий та недоведений до відмова ПрАТ «Іллічівськзвоніштранс», та яка не є нормативно-правовим актом, а тому не є підставою для утримувача митного складу негативних наслідків.
Відтак, Одеська митниця не конкретизувала підставу, через яку було скасовано відповідний дозвіл №М/0048/V/03 на відкриття та експлуатацію митного складу, наданого ПрАТ «Іллічівськзовніштранс». З цього приводу суд критично ставиться до посилань митного органу лише на п.3 ч.1 ст.19-17 МК України та вищезазначену доповідну записку, оскільки вищезгадані нормативні приписи регулюють процедуру прийняття відповідного рішення, а не окреслюють підставу для його прийняття, що, у свою чергу свідчить про необґрунтованість та неконкретизованість прийнятного Одеською митницею рішення про скасування (анулювання) відповідного дозволу на відкриття та експлуатацію митного складу.
Суд при вирішенні справи також виходить із того, що зазначене рішення митного органу є актом індивідуальної дії.
На думку суду правовий акт індивідуальної дії - це виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, який не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків лише чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому (яким) він адресований.
Головною рисою такого акту є його конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових обов'язків, обумовлених цими актами; при цьому за умов відповідності такого акту нормам чинного законодавства.
Натомість, оскаржуване рішення контролюючого органу не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості акту індивідуальної дії, та породжує його неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або обов'язків особи при виконанні юридичного волевиявлення суб'єкта владних повноважень.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 23.10.2018 у справі №822/1817/18, від 21.05.2019 у справі №0940/1240/18, від 02.07.2019 у справі №140/2160/18.
В свою чергу, П'ятий апеляційний адміністративний суд скасовуючи Постановою від 14.10.2025 року по справі №420/7919/25 Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 року вказав, що судом першої інстанції зазначено, що позивачем не надано доказів реального усунення виявлених порушень щодо відеоспостереження, однак, ПрАТ "Іллічівськзовніштранс" виправило зазначене порушення та цього не заперечує відповідач та у відзиві на позовну заяву Одеська митниця як підставу зупинення дії Дозволу №M/0048/V/03 на відкриття та експлуатацію митного складу вказує тільки недотриманням вимог ч.3 ст. 125 МК України
Відтак, єдина причина скасування дозволу, яку вказує Одеська митниця, - знаходження товару на митному складі з порушенням вимог ч. 3 ст. 125 Митного кодексу України (Строк зберігання в митному режимі митного складу товарів, не може перевищувати 365 днів), з чим суд першої інстанції помилково погоджується, як вказує апеляційний суд при розгляді зазначеної справи, та не приймає до уваги те, що ч.3 ст. 125 МК України стосується виключно імпортера та власника вантажу, оскільки на нього покладається обов'язок декларування товару у відповідний митний режим.
Колегія суддів зазначила, що суд першої інстанції у справі №420/7919/25 хибно розцінив ПрАТ "Іллічівськзовніштранс" як власника товару, хоча позивач є лиш утримувачем митного складу, а от ТОВ "Просат" якраз і є власником товару. Це питання розглядалось вже Одеським окружним адміністративним судом в справі №420/24072/23 та №420/4515/25 який в своєму рішенні встановив, що ПрАТ "Іллічівськзовніштранс" не є власником товару "Приймально-передавальні базові станції".
Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; 5) обов'язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку субєкта владних повноважень.
Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 9 КАС України, приймаючи до уваги відзив на позовну заяву відповідача, докази наявні у матеріалах справи, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, слід стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-
Позовну заяву Приватного акціонерного товариства “Іллічівськзовніштранс» (місце проживання: 68000, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Промислова, 7; код ЄДРПОУ 01860124) до Одеської митниці (місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21А; код ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправним та скасування наказу №274 від 24.04.2025 року - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Одеської митниці №274 від 24.04.2025 року «Про скасування дозволу на відкриття та експлуатацію митного складу», відповідно до якого було анульовано Дозвіл №М/0048/V/03 на відкриття та експлуатацію митного складу, наданий ПрАТ «Іллічівськзовніштранс».
Стягнути з Одеської митниці (код ЄДРПОУ 44005631) на користь Приватного акціонерного товариства “Іллічівськзовніштранс» (код ЄДРПОУ 01860124) за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати у розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві грн., 40 коп.).
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.
Повний текст рішення складено та підписано 20.11.2025 року.
Суддя О.М. Тарасишина