20 листопада 2025 р. № 400/5865/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дерев'янко Л.Л. за участю секретаря судового засідання Селецької А.О. розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження адміністративну справу
за позовомСелянського (фермерського) господарства «Волощакевич», вул. Центральна, 12,с. Широколанівка,Миколаївський р-н, Миколаївська обл.,57063,
до відповідачаГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005, вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Селянського (фермерського) господарства «ВОЛОЩАКЕВИЧ» (далі - Позивач) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі - Відповідач), з вимогами:
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області №816614290701 від 16.05.2025 року повністю;
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області №816514290701 від 16.05.2025 року повністю;
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області №816714290701 від 16.05.2025 року повністю;
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області №816814290701 від 16.05.2025 року повністю;
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області №825214292406 від 19.05.2025 року повністю;
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області №825314292406 від 19.05.2025 року повністю;
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області №825714292406 від 19.05.2025 року повністю.
Позов мотивований тим, що за результатами проведеної відповідачем документальної планової виїзної перевірки Селянського (фермерського) господарства «ВОЛОЩАКЕВИЧ», контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем податкового законодавства. Зокрема, встановлено, що частина пального, мінеральних добрив та засобів захисту рослин, які було списано на матеріальні витрати протягом березня 2021 року, квітня 2021 року, липня 2021 року, липня 2022 року, вересня 2022 року, жовтня 2022 року та лютого 2023 року, не використана в господарських цілях, а відтак, відповідно до вимог абз. г) п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України СФГ «ВОЛОЩАКЕВИЧ» було зобов'язане нарахувати податкові зобов'язання на вартість списаних матеріалів виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу. Позивач спростовує це твердження акту і, зокрема, зазначає, що матеріальні запаси, які використовувалися з метою вирощення зернових та технічних культур, списувалися господарством протягом фінансового та сільськогосподарського року, за результатами якого в кінці фінансового року розраховується фактична собівартість сільськогосподарської продукції господарства. Крім того, в липні 2021 року в Акті про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин позивачем помилково вказано не вірну площу обробітку ріпаку на площі 3200га препаратом Реглон Ейр, проте цей препарат використано у господарській діяльності та він внесений методом розпилювання літаком на площу перед жнивами як десикація. Також позивач не погоджується з висновками контролюючого органу про порушення податкового законодавства при розрахунку мінімального податкового зобов'язання за 2022 рік за користування земельними ділянками відповідно до договору про спільний обробіток землі за №538 від 06.07.2016 та №9 від 29.07.2016, укладеними між позивачем і Квартирно-експлуатаційним відділом міста Миколаєва (Миколаївським квартирно-експлуатаційним управлінням ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Оскільки вказані у договорах земельні ділянки не є сільськогосподарськими землями, на думку позивача, він взагалі не мав обов'язку щодо визначення МПЗ за зазначеними земельними ділянками. Отже, позивач вважає необґрунтованим донарахування з цих підстав єдиного податку на загальну суму 1384263,83грн. Також, позивач не погоджується з висновками акту і в частині встановлених порушень з боку нарахування, виплати орендної плати за перевіряємий період та перерахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору. Позивач зауважує, що нарахування орендної плати згідно всіх укладених договорів в поточному фінансовому періоді не завжди можна здійснити по декільком причинам: відсутність орендодавця (помер, відсутні спадкоємці, не перебуває на території України, відсутній зв'язок з орендодавцем. Отже, підприємство не нараховувало орендну плату особам, які не звертались за її виплатою. Разом з тим, при виплаті орендної плати, за твердженням позивача, перерахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору здійснювалось належним чином. Відтак, позивач вважає спірні повідомлення-рішення протиправними, просить їх скасувати.
Ухвалою від 11.06.2025 суд відкрив спрощене провадження у справі, ухвалою від 13.03.2025 перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання, встановив строки для подання сторонами заяв по суті.
Відповідач проти позову заперечив, у відзиві, який надійшов до суду 30.06.2025, зазначив таке. Щодо використання позивачем списаних палива, мінеральних добрив та засобів захисту рослин у негосподарській діяльності, відповідач стверджує, що перевіркою встановлено невідповідність між актами про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та обліковими листами тракториста-машиніста, дорожніх листів трактора, подорожніх листів вантажного автомобіля, а також зведених реєстрів щодо роботи транспортних засобів та сільськогосподарської техніки. Зокрема, встановлено списання згідно актів про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин на площі, на яких тракторами не здійснювалось внесення цих добрив (під ріпак та під пшеницю). З огляду на норми використання ЗЗР, добрив, гербіцидів та палива, у т.ч. дизельного палива, які застосовувались на підприємстві, завищено роботи по оприскуванню та внесенню добрив на ріпак. Стосовно відповіді підприємства, щодо помилок в облікових листах тракториста оприскувачів, відповідач зазначає, що з таких пояснень випливає, що щоденно бригадиром (механіком), агрономом та безпосередньо трактористом, помилково вказувалась культура-ріпак, замість пшениці, і всі учасники процесу щоденно підписували не те, що фактично робили. Також, відповідач стверджує у відзиві, що перевіркою не встановлено фактичне використання хімічних препаратів «Реглон ЕЙР» та «techophyt pht» (Текнофіт). Ані в ході проведення перевірки, ані до заперечень до акту перевірки не надано документів, які б свідчили яким чином та де передався препарат «Реглон ЕЙР» підприємству «Укрпартнер», яким транспортом, у якій кількості він перевозився та ким. Таким чином, твердження СФГ «ВОЛОЩАКЕВИЧ», що препарат «Реглон ЕЙР» було використано для оприскування перед жнивами, на думку відповідача, не відповідає дійсності. Відносно визначення зобов'язань з єдиного податку, відповідач зазначає, що підприємство не мало право декларувати у Розділі ІІ Додатка 3 у загальній сумі сплачених податків, зборів, платежів протягом податкового (звітного) року по коду рядка 03 « 20 відсотків витрат на сплату орендної плати» перераховані на адресу «Квартирно-експлуатаційний відділ міста Миколаїв» грошові кошти за спільний обробіток землі, що призвело до завищення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов'язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок. Також, відповідач зазначає, що в ході розгляду питань, викладених у позові СФГ «ВОЛОЩАКЕВИЧ», досліджено звіти Податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (додаток 4ДФ) за I-ІV квартали 2022 року та уточнюючі звіти за результатами встановлено, що в Податкових деклараціях за 2022 рік відображено нарахованого доходу фізичним особам від оренди земельних ділянок загалом на суму 7503489,16 грн, проте, за даними бухгалтерського обліку (обороти по рах. 6856) нарахування видатків на виплату фізичним особам доходу від оренди земельних ділянок становить в сумі 7464596,2 грн, сума завищення склала 38893,17 грн. Також, встановлено що в Податкових деклараціях за 2022 рік відображено сума утриманого податку в сумі 1350628,6 грн, а за даними бухгалтерського обліку утримано податку на доходи з фізичних осіб в сумі 1343627,37 грн, різниця склала 7001,23 грн. Але при цьому суть порушення не змінюється. В позові вказано, що розбіжність, це сума орендної плати, яка була нарахована з 2006 року по 2013 року. Проте, незрозуміло по якій причині нарахована орендна плата в минулі звітні періоди (2006- 2013 роки) та сума утриманого податку на доходи фізичних осіб знайшла відображення в звіті в графі 3а «Нараховані доходи» та графі 4а «Сума нарахованого податку на доходи фізичних осіб» за 2022 рік, як вказано в позові. За таких обставин, відповідач вважає позив безпідставним, просить відмовити у його задоволенні.
Судове засідання, призначене на 07.07.2025 відкладено за клопотанням позивача.
В судовому засідання 11.08.2025 суд закрив підготовче провадження, призначив справу до розгляду по суті на 25.08.2025.
В судове засідання 25.08.2025 з'явились представники сторін, які дали пояснення, підтримали свої правові позиції, викладені у заявах по суті.
Розгляд справи продовжено у судових засіданнях 20.10.2025, 10.11.2025.
10.11.2025 суд завершив розгляд справи, перейшов до стадії ухвалення рішення.
Вступну та резолютивну частину рішення проголошено 20.11.2025.
Повний текст рішення складено 20.11.2025.
Дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
В період з 27.02.2025 по 19.03.2025 Головним управління ДПС у Миколаївській області здійснено документальну планову виїзну перевірку Селянського (фермерського) господарства «ВОЛОЩАКЕВИЧ» з питання дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за період діяльності з 01.03.2021 по 31.12.2024, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01.03.2021 по 31.12.2024, з метою здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів.
За результатами перевірки складено акт від 26.03.2025 №3968/14-29-07-01/31853167, за висновками якого встановлено наступні порушення:
1. Пункту 189.1 ст.189, абз. г) п.198.5 ст.198, п. 200.1, абз. в) п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 6453726 грн, у т.ч. за грудень 2024 року на суму 6453726 грн.;
2. Абз. г) п.198.5 ст.198, п.201.1, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, не складено та не зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних (відсутність реєстрації податкових накладних в ЄРПН) за звітними періодами:
- за березень 2021 року обсягом 236371,20 грн, крім того ПДВ на суму 47274,24 грн,;
- за квітень 2021 року обсягом 968181,06 грн, крім того ПДВ на суму 193635,83 грн,;
- за липень 2021 року обсягом 537997,80 грн, крім того ПДВ на суму 107599,56 грн,
- за липень 2022 року обсягом 169120,00 грн, крім того ПДВ на суму 11838,40 грн,
- за вересень 2022 року обсягом 9650464,53 грн, крім того ПДВ на суму 1930092,91 грн,
- за жовтень 2022 року обсягом 8632370,95 грн, крім того ПДВ на суму 1726474 19 грн.,
- за лютий 2023 року обсягом 15331337,49 грн, крім того ПДВ на суму 2436811,44 грн.
3. Пункту 297-1.1 п. 297-1.5, п. 297-1.7, ст. 297 -1 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено єдиний податок четвертої групи за 2023 рік на суму 1384263,83 три, у т.ч.:
- по Степівській ТГ (Миколаївський р-н, за КАТОТТГ НОМЕР_1 ) на загальну суму 1123736,29 грн, у т.ч. за І квартал 2023 року на суму 112373,63 грн, за II квартал 2023 року на суму 112373,63 грн, за III квартал 2023 року на суму 561868,14 грн, за IV квартал 2023 року на суму 337120,89 грн,
- по Веселинівській ТГ (Миколаївський р-н, за КАТОТТГ UA48040050000011284) на загальну суму 260527,54 грн, у т.ч. Документ сформований в системі «Електронний суд» 05.06.2025 3 за І квартал 2023 року на суму 26052,75 грн, за II квартал 2023 року на суму 26052,75 грн, за III квартал 2023 року на суму 130263,77 грн, за IV квартал 2023 року на суму 78158,27 грн.
4. Підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49, пункту 51.1 статті 51, абзацу б) пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України та абзаців 5, 10 підпункту 2) пункту 4 розділу IV (у редакції наказу МФУ від 19.05.2021 № 278) Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року №4, а саме: в Податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (додаток 4-ДФ) за I-IV квартали 2022 року відображено недостовірні дані про нараховані суми доходів фізичних осіб від плати за оренду земельних ділянок та утриманого податку на доходи фізичних осіб (за ознаками доходів 106, 195);
5. Пункту 1 частини 2 статті 6 та частини 5 статті 8 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями, а саме, встановлено заниження єдиного соціального внеску на суму різниці (додаткової бази) між розміром мінімальної заробітної плати та сумою фактично нарахованої заробітної плати, допомоги по тимчасовій непрацездатності за період з 01.03.2021 по 31.10.2021 загалом на суму 825,38 грн в т ч по періодам: - за березень 2021 року у сумі 187,27 грн, - за квітень 2021 року у сумі 223,81 грн, - за жовтень 2021 року у сумі 414,3 грн;
6. Підпунктів 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, підпункту а) пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, а саме: за період з 01.03.2021 по 31.12.2024 встановлено несвоєчасне перерахування податку на доходи фізичних осіб під час виплати доходу у вигляді інших доходів (орендна плата за землю та ін.) на суму 289736,7 грн;
7. Підпунктів 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, підпункту а) пункту 176.2 стати 176, підпунктів 1.4, 1.6 пункту 16 прим.1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, а саме: за період з 01.03.2021 по 31.12.2024 встановлено несвоєчасне перерахування військового збору під час виплати доходу у вигляді інших доходів (орендна плата за землю та ін.) на суму 4903,36 гривні.
Позивач не погодився з вищевказаними висновками податкового органу та подав свої заперечення в порядку п. 86.7 ст. 86 ПК України.
За результатами розгляду заперечень до акту перевірки не внесено змін щодо висновків, які лягли в основу податкових повідомлень-рішень, що оскаржуються в межах цієї справи.
За наслідками складання Акту перевірки Головним управлінням ДПС у Миколаївській області прийнято:
-податкове повідомлення-рішення №816614290701 від 16.05.2025 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за період грудень 2024 року на суму 6453726,00 грн.;
-податкове повідомлення-рішення №816514290701 від 16.05.2025 року, яким застосовано штрафну санкцію в розмірі 13 600,00 грн. з податку на додану вартість;
-податкове повідомлення-рішення №816714290701 від 16.05.2025 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з єдиного податку з сільськогосподарських товаровиробників в розмірі 1 123 736,29 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 280 934,07 грн.
-податкове повідомлення-рішення №816814290701 від 16.05.2025 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з єдиного податку з сільськогосподарських товаровиробників в розмірі 260 527,54 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 65 131,89 грн.
-податкове повідомлення-рішення №825214292406 від 19.05.2025 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору в розмірі 1 225,84 грн. та нараховано пеню в розмірі 30,47 грн.
-податкове повідомлення-рішення №825314292406 від 19.05.2025 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 74434,18 грн. та нараховано пеню в розмірі 3 218,43 грн.
-податкове повідомлення-рішення №825714292406 від 19.05.2025 року, яким застосовано штрафну санкцію з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 1020,00 грн.
Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України (далі, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин - ПК України).
Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Згідно з пунктом 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний, зокрема: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2.); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3.); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4.); подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання (підпункт 16.1.5.).
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
При цьому, згідно з вимогами пунктів 44.3 та 44.4 статті 44 ПК України, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності, та документів, пов'язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії).
Релевантними джерелами права, які підлягають застосуванню при оцінці правомірності винесення відповідачем податкових повідомлень-рішень № 816514290701, № 81661429701 від 16.05.2025 є наступні.
Відповідно до п.п. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 ПК України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
Згідно з п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.
Відповідно до п. 180.1 ст. 180 ПК України для цілей оподаткування платником податку є:
1) будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;
2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;
3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:
особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;
особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.
Відповідно до п. 198.5. ст. 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
За нормами пункту 189.1. статті 189 Податкового кодексу України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV):
господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства;
первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення;
фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.
Згідно до ст. 3 Закону України №996-XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Статтею 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.
Відповідно до вимог п. 1.2 ст. 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.
Положеннями пункту 2.1 зазначеного Положення визначено:
первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення;
господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Слід зауважити, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати приписи вимог частини другої статті 77 КАС України, у відповідності до яких в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, які враховуються при визначені об'єкта оподаткування, містять інформацію, яка не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.
Наведене слідує зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно із якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Повертаючись до оцінки правомірності винесення податкових повідомлень-рішень № 816614290701, № 81651429701 від 16.05.2025 суд зазначає таке.
В ході проведення перевірки податковим органом встановлений факт заниження податкових зобов'язань за рахунок порушення позивачем приписів абзацу «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України з урахуванням вимог підпункту 14.1.36 статті 14 ПК України, внаслідок не доведення підприємством використання в господарській діяльності та не підтвердження відповідними первинними (бухгалтерськими) документами використання списаних пального і добрив, в результаті чого не нараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість, та не зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних на вартість списаних зі складу добрив на сільськогосподарські культури, а саме на загальну суму ПДВ 6453726,00 грн.
Підставою для висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства в цій частині та відповідно однією з підстав для прийняття спірних податкових повідомлень - рішень № 816514290701, № 81661429701 від 16.05.2025 слугував факт неможливості підтвердження використання пального і добрив у господарській діяльності підприємства у зв'язку із не підтвердженням відомостей актів списання відповідними подорожніми листами, дорожніми листами тракторів, обліковими листами трактористів-машиністів.
Відтак, на думку податкового органу, у періоді, що перевірявся, підприємством здійснювалось списання пального і добрив без мети використання у господарській діяльності підприємства.
Так, за висновками акту перевірки в березні 2021 року СФГ «ВОЛОЩАКЕВИЧ» згідно акту на списання матеріалів від 30.03.2021 списано на матеріальні витрати хімічний препарат «Голден Супер» в кількості 960 літрів на суму 236371,20 грн (ПДВ складає 47274,24 грн) на протравку насіння (без зазначення його номенклатури) у кількості 460 тон, при цьому станом на 01.03.2021 року будь-якого насіння в наявності не було та не придбавалось протягом березня 2021 року.
Позивач відсутність насіння не заперечив, проте пояснив, що в акті списання за березень 2021 помилково було вказано одиницю витрат «л/т» замість «л/га» та вказаний препарат відповідно було використано не як протруйник насіння, а як фунгіцид по вегетуючих культурах, насамперед, на площі 640 га вегетуючого ріпаку врожаю 2021 року.
Суд встановив, що за договором поставки № 243/20/199 від 29.01.2020, позивач придбав у товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Ерідон» хімічний препарат «Голден Супер» в кількості 960 л вартістю 283645,44 грн, про що свідчить видаткова накладна № 7678 від 01.03.2021.
В матеріалах справи є акт списання матеріалів від 30.03.2021, яким списано хімічний препарат «Голден Супер» у кількості 960 л вартістю 236371,20 грн на протравку насіння.
Водночас, підприємство стверджує, що ним складено уточнюючий акт, в якому зазначено, що препарат у березні 2021 року було використано на ріпаку.
Таке використання препарату підтверджується обліковими листами трактористів-машиністів за березень 2021 року. Так, з листів вбачається, що трактористами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 впродовж березня 2021 року здійснено роботи з обприскування культури ріпак.
Суд враховує, що господарство на земельних ділянках протягом 2021 років вело товарне сільськогосподарське виробництво, зокрема, вирощувало пшеницю, ріпак, що вбачається з матеріалів перевірки.
Також, не є спірним між сторонами, що з метою здійснення господарської діяльності у користуванні позивача знаходяться земельні ділянки сільськогосподарського призначення.
За таких обставин суд, вважає, що пояснення позивача, що в березні 2021 року хімічний препарат «Голден Супер» було використано саме як фунгіцид на площах вирощування ріпака, є прийнятними, оскільки це підтверджується обліковими листами трактористів-машиністів і наявністю відповідних площ ріпака. Отже, висновок контролюючого органу про використання зазначеного препарату у негосподарський діяльності призвів до помилкового висновку про необхідність зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 47274,24 грн.
Невідповідності між даними акту про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив за квітень 2021 року і обліковими листами тракториста- машиніста, дорожніх листів трактора, подорожніх листів трактору лягли в основу висновку контролюючому органу про негосподарське використання списаних добрив у квітні 2021 року на суму 872381,16 грн, ПДВ - 174476,00 грн, а також дизельного палива на суму 95799,90 грн, ПДВ - 19160,00 грн.
Позивач в спростування такого висновку зазначив, що вказані неузгодження виникли внаслідок допущених помилок про складанні облікових листів трактористів-машиністів обприскувачів, в тому числі помилково замість обробленої культури «пшениця» вказано «ріпак».
Судом встановлено, що позивачем відповідно до договорів № 241/21/26 від 24.06.2020 з ТОВ «Фірма Ерідон», №17/19 від 01.11.2019 з ТОВ Агротема ЛТД» №5/2001 від 26.02.2021 з ПП «Агропартнер-М» придбані мінеральні добрива і засоби хімічного захисту рослин.
Актом про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив за квітень 2021 року підтверджено використання мінеральних добрив та засобів хімічного захисту рослин на культури : озимий ріпак, озима пшениця.
Згідно з обліковими листами машиніста-тракториста ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 впродовж квітня 2021 року здійснювали внесення добрив на ріпак, а ОСОБА_5 - підживлення пшениці на площі 2398 га.
Позивач стверджує, що фактично тракторист ОСОБА_2 (оприскувач Джондір) по факту здійснював обробіток ріпаку на площі 1497 га, а різниця на площі 7053 га - на обробіток пшениці.
Суд зауважує, що обліковими листами машиніста-тракториста підтверджується внесення добрив та засобів захисту рослин в квітні 2021 року. При цьому, помилка в зазначенні назви культури, яка була оброблена, не впливає на той факт, що вказані речовини використані в господарській діяльності позивача.
З таких підстав суд вважає необґрунтованим висновок відповідача про негосподарське використання у квітні 2021 року дизельного палива на загальну суму 95799,90 грн, ПДВ - 19159, 90 грн, добрив і засобів захисту рослин на суму 872381,16 грн, ПДВ - 174476,00 грн.
Відносно хімічних препаратів «Реглон ЕЙР» та «Techophyt pht», включених позивачем до акту про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин №7 за липень 2021 року, суд встановив, що вказані добрива «Реглон ЕЙР» придбані позивачем за видатковими накладними № 82309 від 09.07.2021 від ТОВ «Фірма Ерідон».
Відповідач у акті перевірки вказав, що згідно облікових листів машиніста-тракториста препарати вносились на поля вже після збору врожаю, водночас, вищезазначені препарати використовуються за 4-6 днів до жнив з метою десикації (переджнивне підсушування рослин).
Позивач пояснив це допущеними помилками про складанні акту про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин, зазначив, що в липні 2021 року в Акті про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин помилково вказано не вірну площу обробітку ріпаку на площі 3200 га препаратом Реглон Ейр на суму 420457,80 грн. Фактично цей препарат використаний на площу 966 га та внесений методом розпилювання літаком на площу перед жнивами як десикація.
Слід зазначити, що в матеріалах справи є договір на виконання авіаційно-хімічних робіт №7 від 09.07.2021р., який укладено позивачем з ЧП «Укрпартнер». За умовами договору виконавець прийняв зобов'язання виконати десикацію ріпака на площі 966 га в запланований строк - липень 2021 року.
Акт № виконаних робіт №ОУ-0000007 від 16.07.2021 підтверджує, що роботи було фактично виконано і замовником оплачена їх вартість виконавцю. Також, в ході господарської операції складено податкові накладні №1 від 09.07.2021 та №2 від 16.07.2021.
Відповідач поставив під сумнів виконання робіт з десикації методом розпилювання літаком, оскільки згідно технічних характеристик літаку АН-2 максимальна вантажопідйомність його складає до 1500 кг, а препарат «Реглон ЕЙР» списано у кількості 2280 літрів, тобто літаком здійснювалась не одна заправка хімікатом, і, крім того, для зльоту літаку потрібна злітно-посадочна смуга.
В зв'язку з цим суд зауважує, що матеріали справи містять належні первинні документи, які підтверджують факт виконання робіт з десикації. Отже, суд не поділяє сумнівів відповідача як таких, що ґрунтуються на припущеннях.
Що стосується препарату Технофіт, позивач стверджує, що його використали разом в суміші з гербіцидом Раундап по стерні після збору врожаю, а саме, передпосівний обробіток під врожай 2022, обробка здійснювалася з 26.07.2021 року (цей факт підтверджують облікові листи трактористів).
Зазначене твердження відповідачем не заперечено, як і можливість такого використання препарату Технофіт.
Суд звертає увагу, що передбачені підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України підстави нарахування податкових зобов'язань пов'язані з визначеною платником податку або такою, що фактично склалася, долею придбаних таким платником товарів (робіт, послуг) - напрямом їх використання.
Судом встановлено, що первинні документи щодо використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин, складені в березні 2021, квітні 2021 року, липні 2021 року мають певні недоліки.
Проте, ці недоліки з огляду на надані позивачем пояснення та враховуючи той факт, що позивач є сільськогосподарським виробником, не є беззаперечним доказом використання препаратів у період березня-квітня, липня 2021 року в негосподарській діяльності. В зв'язку з цим, податкове повідомлення рішення в частині зменшення від'ємного значення податку на додану вартість за грудень 2024 року в сумі 348509,63 грн є необгрунтованим.
Щодо використання паливно-мастильних матеріалів, добрив та засобів хімічного захисту рослин у липні 2022 року, вересні 2022 року, жовтні 2022 року суд встановив таке.
В ході проведення перевірки встановлено, що позивачем складено акти про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин на суму 73473, 34 грн за липень 2022 року, на суму 9650464,00 грн за вересень 2022 року, на суму 8632370,90 грн за жовтень 2022 року.
При цьому при перевірці контролюючим органом облікових листів машиніста-тракториста за липень 2022 року встановлено завищення фактичного виконання робіт з оприскування ріпаку на 4572,19 га. Це стало підставою для висновку про завищення списання дизельного палива в липні 2022 року у кількості 3200 л на загальну суму 169120, грн, в т.ч. ПДВ - 11838,40 грн. На думку контролюючого органу, зазначене свідчить про протиправне невключення до складу податкових зобов'язань з податку на додану вартість вартості дизельного палива, використання якого у господарській діяльності не доведено, на суму ПДВ - 11838,40 грн.
Також, за результатами аналізу облікових листів машиніста-тракториста перевіркою не встановлено використання у вересні 2022 року, у жовтні 2022 року сільськогосподарської техніки, яка б здійснювала внесення добрив, оприскування засобами захисту рослин або гербіцидами. Також, згідно наданої до перевірки Книги складського обліку по дизельному паливу не встановлено відпущення (заправки) дизельним паливом оприскувачів у вересні 2022 року, жовтні 2022 року.
Позивач в ході перевірки повідомив контролюючий орган, що у вересні 2022 року списано засоби захисту рослин і добрива, які вносились фактично у серпні 2022 року.
Відповідачем в зв'язку з цим здійснено аналіз первинних документів щодо списання і використання добрив і у серпні 2022 року, який не підтвердив зазначене платником податків.
У позовній заяві спростування такому не міститься.
Натомість, позивач зазначає, що всі засоби захисту рослин та добрива списувалися в межах норм та відповідно до посівних площ, собівартість власновирощеної продукції у 2021, 2022 та 2023 роках розраховано вірно в межах сільгосподарського року. Господарство відповідно до ст.291.4 ПКУ є платником єдиного податку 4 групи (сільгосптоваровиробник у якого частка сільгосптоваровиробництва за попередній звітний рік перевищує 75%, оскільки за даними податкового розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2021 рік частка становила 92,99%, за 2022 рік - 95,93%, за 2023 рік - 95,35%, за 2024 рік - 94,24%.), у якого об'єктом оподаткування є площа сільськогосподарських угідь (рілля, сіножаття, пасовища), базою оподаткування є нормативно - грошова оцінка 1га сільськогосподарських угідь з урахуванням коефіцієнта індексації. Господарство не є платником податку на прибуток і відповідно факти списання ЗЗР, добрив, дизельного пального місяць в місяць не мають впливати на фінансові результати господарства за рік.
З цього приводу суд зазначає, що в акті перевірки міститься посилання на те, що встановлені порушення при списанні дизельного палива у липні 2022 року, добрив і засобів захисту рослин у вересні, жовтні 2022 року не вплинули на податковий облік з нарахування єдиного податку четвертої групи.
Проте, зменшення від'ємного значення податку на додану вартість пов'язане з непідтвердженням використання пального та добрив у власній господарській діяльності і встановлено відповідачем у зв'язку з відсутністю у позивача необхідних первинних документів, які б дозволяли встановити обсяги та напрямки використання добрив і засобів захисту рослин у період, коли вони були фактично списані, тобто у липні 2022 року, вересні 2022 року, жовтні 2022 року. При цьому, для податкового обліку з податку на додану вартість звітним періодом є місяць.
Суд звертає увагу, що позивачем в спірний період помісячно складались первинні документи щодо виконання сільськогосподарських робіт, однак такі документи не підтверджують данні щодо господарських операцій, необхідні для ведення бухгалтерського обліку при списанні добрив і засобів захисту рослин.
Відтак, суд погоджується з висновком контролюючого органу щодо неможливості підтвердження використання добрив і засобів захисту рослин у власній господарській діяльності у відповідних обсягах без надання позивачем первинних документів, які фіксують обставини використання таких препаратів в період, коли вони були списані.
Що стосується ненарахування позивачем податкових зобов'язань в зв'язку з використанням у негосподарській діяльності добрив і засобів захисту рослин, списаних у лютому 2023 року, суд встановив таке.
В зазначений період за відповідними актами списано добрив на суму 12178419,91 грн, ПДВ на суму 2435684 грн.
За висновками акту перевірки в лютому 2023 року платником податків списано мінеральних добрив, а саме, аміачної селітри, сульфату амонію, внесення яких на поля з ріпаком не підтверджено, вартістю 3109848,20 грн (1486373,20 грн + 1623475 грн), ПДВ складає 20% - 621969,64 грн.
Також, контролюючий орган встановив, що відповідно до акту про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин №11 за лютий 2023 року було списано на обробку пшениці: - амонію нітрату (аміачна селітра) на площу 2140 га, - сульфату амонію на площу 2140 га. При цьому, згідно облікових листів трактористів-машиністів було виконано робіт по внесенню добрив на пшеницю лише на площі 956,6 га.
Вартість списаних добрив, які відповідно до акту перевірки, не вносились на поля з пшеницею, складає 9068571,71 грн (5340546,71 грн + 3728025 грн), ПДВ складає 20% - 1813714,34 грн.
Загальна вартість списаних добрив за лютий 2023 року, внесення яких на поля з ріпаком та пшеницею не підтверджено перевіркою, складає 12178419,91 грн (3109848,20 грн + 9068571,71 грн), ПДВ складає 20% - 2435684 грн.
На запит контролюючого органу, здійснений під час проведення перевірки, платником податків надано пояснення щодо того, що у лютому 2023 року списано добрива, які вносилися фактично у січні 2023 року.
З огляду на такі пояснення контролюючий орган дослідив документи щодо списання і фактичного використання добрив і засобів захисту рослин в січні 2023 року і дійшов висновку, що вони не підтверджують пояснення підприємства.
В позовній заяві позивач зазначає, що у лютому 2023 року в акті списано добрива Аміачна селітра та Сульфат амонію, які фактично були внесені сівалками при посіві пшениці на площу 2140га., що підтверджується виконання робіт по посіву пшениці під урожай 2023року. Складення актів списання було з запізненням тому, що були відсутність світла добами, часті повітряні тривоги вплинули на одночасну роботу всіх структурних підрозділів господарства (хаос, страх та паніка). Норми не завищені та дійсно внесені під урожай 2023р. Вище вказані добрива фактично використані та є складовою частиною при формуванні собівартості пшениці врожаю 2023року. (Сільськогосподарський рік є з серпня 2022р по серпень 2023р.).
Суд зауважує, що такі пояснення викладені загально і не містять інформації щодо того, в який саме період, що передував лютому 2023 року, були використані добрива і засоби захисту рослин, списані в лютому 2023 року і які первинні документи про це свідчать.
Отже, суд констатує, що зазначене твердження позивача не знайшло підтвердження під час розгляду справи у суді.
Також, перевіркою встановлено, що в лютому 2023 року згідно облікового листа машиніста-тракториста завищено роботи з оприскуванню пшениці на 540 га, що призвело до завищення списання дизельного палива в кількості 378 л на суму 16106,58 грн, в т.ч. ПДВ - 1127,46 грн.
Позивач заперечив проти висновків акту в цій частині з тих же підстав, з яких він заперечував і проти висновків про негосподарське використання добрив у цей період.
Таким запереченням суд вже надав оцінку вище.
Відтак, суд вважає податкове повідомлення-рішення №816614290701 від 16.05.2025 року, прийняте Головним управлінням ДПС у Миколаївській області, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 6453726,57 грн, є протиправним в частині зменшення від'ємного значення в розмірі 348509,63 грн.
Що стосується податкового повідомлення-рішення №816514290701 від 16.05.2025 року, то воно ґрунтується на тих же фактичних підставах, які лягли в основу податкового повідомлення-рішення №816614290701 від 16.05.2025 року. Так, податковим повідомленням-рішення №816514290701 від 16.05.2025 до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 13600,00 грн за не складання податкових накладних за фактом використання у негосподарській діяльності добрив і пального у період березень 2021 року, квітень 2021 року, липень 2021 року, липень 2022 року, вересень 2022 року, жовтень 2022 року, лютий 2022 року. Відповідно до розрахунку штрафні санкції за березень 2021 року, квітень 2021 року, липень 2021 року (тобто в період, за який суд визнав протиправним висновок контролюючого орнагу про негосподарське використання матеріалих запасів) з урахуванням обмежень, встановлених п. 120-1. 2 ст. 120-1 Податкового кодексу України, п. 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, становлять 0,00 грн. За таких обставин, суд не знаходить підстав для визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення №816514290701 від 16.05.2025.
Прийняття контролюючим органом податкових повідомлень-рішень №816714290701, №816814290701 від 16.05.2025 року пов'язане з порушеннями, на думку відповідача, податкового законодавства, яким регулюється нарахування і сплата єдиного податку з сільськогосподарських товаровиробників.
Підставою для прийняття таких рішень стали наступні обставини.
Між позивачем та Квартирно-експлуатаційним відділом міста Миколаєва (Миколаївським квартирно-експлуатаційним управлінням ІНФОРМАЦІЯ_1 ) було укладено два договори про спільний обробіток землі за №538 від 06.07.2016 (площа 1467,81 га га кадастровий номер 4821785000:06;000:0002) та №9 від 29.07.2016 (2810,85 га кадастровий номер 4824284600:09;000:0001).
Зазначені землі є державною власністю.
За умовами договорів про спільний обробіток землі вартість права обробки земельних ділянок складає: 1408900,50 грн за договором № 538 від 06.07.2016 та 2951392,50 грн за договором № 9 від 29.07.2016.
Позивач включив відомості про зазначені земельні ділянки, а також 20% відсотків витрат на сплату орендної плати за них до розрахунку мінімального податкового зобов'язання за 2022 рік.
Відповідач вважає, що позивач не мав права декларувати у Розділі ІІ Додатка 3 у загальній сумі сплачених податків, зборів, платежів протягом податкового (звітного) року по коду рядка 03 « 20 відсотків витрат на сплату орендної плати» перераховані на адресу «Квартирно-експлуатаційний відділ міста Миколаїв» (з червня 2023 року - «Миколаївське квартирно-експлуатаційне управління Командування Сил логістики Збройних Сил України») грошові кошти за спільний обробіток землі.
В результаті такого декларування, за висновками контролюючого органу, занижено єдиний податок четвертої групи на суму 1384263,83 грн, в тому числі по Степівській ТГ на суму 1123736,29 грн, що стало підставою для донарахування зобов'язань податковим повідомленням-рішенням №816714290701 від 16.05.2025, по Веселинівській ТГ на загальну суму 260527,54 грн, що стало підставою для донарахування зобов'язань податковим повідомленням-рішенням №816814290701 від 16.05.2025.
В свою чергу позивач, в спростування висновків акту посилається на те, що земельні ділянки, які він використовує спільно з Миколаївським квартирно-експлуатаційне управління ІНФОРМАЦІЯ_1 не є сільськогосподарськими угіддями, а договори №538 від 06.07.2016 та №9 від 29.07.2016 не є договорами оренди. Позивач стверджує, що враховуючи, що мінімальне податкове зобов'язання обраховується виключно щодо сільгоспземель, то фактично господарство могло і не включати вище вказані ділянки в розрахунок МПЗ в 2022 рік.
Суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 297-1 Податкового кодексу України платники єдиного податку - власники, орендарі, користувачі на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, а також голови сімейних фермерських господарств, у тому числі щодо земельних ділянок, що належать членам такого сімейного фермерського господарства та використовуються таким сімейним фермерським господарством, зобов'язані подавати додаток з розрахунком загального мінімального податкового зобов'язання у складі податкової декларації за податковий (звітний) рік.
У такому додатку, зокрема, зазначаються:
кадастрові номери земельних ділянок, які використовуються такими платниками для здійснення підприємницької діяльності, та для яких визначається мінімальне податкове зобов'язання, їх нормативна грошова оцінка та площа таких земельних ділянок;
сума загального мінімального податкового зобов'язання, сума мінімального податкового зобов'язання щодо кожної земельної ділянки;
загальна сума сплачених платником єдиного податку податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов'язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, та визначених відповідно до пунктів 297-1.2, 297-1.3, 297-1.4 або 297-1.5 статті 297-1 витрат на оренду земельних ділянок (далі у цій статті - загальна сума сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок) протягом податкового (звітного) року;
різниця між сумою загального мінімального податкового зобов'язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок.
За нормами п. 297-1.5 ст. 297-1 Податкового кодексу України для платників єдиного податку четвертої групи (юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які провадять діяльність виключно в межах фермерського господарства, зареєстрованого відповідно до Закону України "Про фермерське господарство") різниця між сумою загального мінімального податкового зобов'язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок обчислюється шляхом віднімання від загального мінімального податкового зобов'язання загальної суми сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок.
До суми сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок відносяться:
єдиний податок; податок на прибуток підприємств (у разі переходу в податковому (звітному) році на спрощену систему оподаткування із загальної);
податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з доходів (чистого оподаткованого доходу) від продажу (реалізації) власної сільськогосподарської продукції (у разі переходу в податковому (звітному) році на спрощену систему оподаткування із загальної);
податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з доходів фізичних осіб, які перебувають з платником податку у трудових або цивільно-правових відносинах (крім доходів, сплачених за придбання товарів у фізичних осіб), з доходів за договорами оренди, суборенди, емфітевзису земельних ділянок сільськогосподарського призначення;
земельний податок за земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь, які використовуються такими платниками для здійснення підприємницької діяльності (у разі переходу в податковому (звітному) році на спрощену систему оподаткування із загальної);
рентна плата за спеціальне використання води (у разі її сплати);
20 відсотків витрат на сплату орендної плати за віднесені до сільськогосподарських угідь земельні ділянки, орендодавцями яких є юридичні особи, та/або які перебувають у державній чи комунальній власності.
У сумі сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок не враховуються помилково та/або надміру сплачені у податковому (звітному) році суми податків, зборів, платежів.
Оцінюючи позиції сторін з огляду на наведені вище норми суд зазначає, що спірним між сторонами є правомірність включення позивачем до складу витрат 20% витрат на оренду земельних ділянок на загальну суму 1633021,92 грн, у тому числі по Степовській ТГ на суму 1072807,76 грн, по Веселинівській ТГ на суму 560214,16 грн.
З аналізу норм п. 297-1.5 ст. 297-1 Податкового кодексу України, яким передбачено право платника податків включити податкові платежі і витрати в зменшення суми мінімального податкового зобов'язання, суд встановив, що законодавцем чітко і недвозначно визначено, що до таких витрат відносяться саме витрати на оренду земельних ділянок.
Натомість, користування земельними ділянками кадастровий номер 4821785000:06;000:0002, 4824284600:09;000:0001 відбувається на інших правових підставах, а саме за договором про спільний обробіток землі за №538 від 06.07.2016, №9 від 29.07.2016, які не є договорами оренди, а платежі між сторонами в межах цих договорів не є орендною платою в розмінні Закону України «Про оренду землі».
Позивач обґрунтовує свою позицію тим, що він, власне, не мав і обов'язку включати відомості про ці земельні ділянки до розрахунку мінімального податкового зобов'язання.
Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 297-1 Податкового кодексу України платниками єдиного податку є, серед іншого, користувачі земельних ділянок віднесених до сільськогосподарських угідь, на інших умовах (відмінних від договору оренди).
За цільовим призначенням земельні ділянки кадастровий номер 4821785000:06;000:0002, кадастровий номер 4824284600:09;000:0001 віднесені до земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.
Водночас, відомості про обидві земельні ділянки внесені до розрахунку мінімального податкового зобов'язання за 2022 рік саме позивачем і до предмету позову не входить визначення підставності таких дій.
Натомість, оцінюючи в межах встановлених перевіркою обставин дії позивача щодо зменшення суми єдиного податку на 20% орендної плати, за відсутності такої відповідно до договорів про спільне використання про спільний обробіток землі за №538 від 06.07.2016, №9 від 29.07.2016, суд дійшов висновку про їх незаконність.
З огляду на викладене, податкові повідомлення-рішення №816714290701, №816814290701 від 16.05.2025 року, якими позивачу донараховано податкові зобов'язання з єдиного податку і штрафні санкції є обґрунтованими і не підлягають скасуванню.
Також, за результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №825214292406 від 19.05.2025 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору в розмірі 1 225,84 грн. та нараховано пеню в розмірі 30,47 грн; №825314292406 від 19.05.2025 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 74 434,18 грн. та нараховано пеню в розмірі 3 218,43 грн, №825714292406 від 19.05.2025 року, яким застосовано штрафну санкцію з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 1020,00 грн.
З заяв по суті суд встановив, що протягом періоду, охопленого перевіркою, СФГ «ВОЛОЩАКЕВИЧ» користувалось земельними ділянками, наданими в оренду власниками земельних ділянок (паїв) згідно укладених договорів оренди, які пройшли державну реєстрацію.
В акті перевірки зазначено, що облік нарахування плати за оренду земельних ділянок та утримання з вказаних доходів податків та зборів в СФГ «ВОЛОЩАКЕВИЧ», здійснювався в межах поточного фінансового періоду не по всім укладеним та діючим договорам оренди, тобто не в повному обсязі. Разом з тим, не в повному обсязі здійснювалось утримання та перерахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору в межах поточного фінансового періоду. Перевіркою встановлено, що виплата доходу фізичним особам від оренди земельних ділянок здійснювалась тим особам, які звертались до СФГ «ВОЛОЩАКЕВИЧ» за виплатою орендної плати, при цьому в тому ж періоді проводилось і нарахуванням цим особам орендної плати та утримання податків та зборів. А по власникам земельних ділянок, які у відповідному фінансовому періоді з різних причин не зверталися до СФГ «ВОЛОЩАКЕВИЧ» за отриманням плати від оренди земельних ділянок, то і нарахування орендної плати та утримання податків і зборів з відповідних доходів в цьому періоді не здійснювалось і податки не сплачувались. Також в ході перевірки встановлено випадки виплати орендної плати без своєчасного утримання податків та перерахування їх до бюджету. Вказані помилки СФГ «ВОЛОЩАКЕВИЧ» виявлені та усунені в періоді, що охоплений перевіркою.
Позивач не погоджуючись з висновками акту перевірки, послався в позові на те, що нарахування орендної плати згідно всіх укладених договорів в поточному фінансовому періоді не завжди можна здійснити по декільком причинам: відсутність орендодавця (помер, відсутні спадкоємці, не перебуває на території України, відсутній зв'язок з орендодавцем (змінив номер телефону, не є місцевим жителем Широколанівської ОТГ тощо). Позовна заява містить детальні пояснення щодо обставин виплати орендної плати, утримання податку на доходи фізичних осіб та військового збору по кожній фізичній особі, щодо якої актом встановлено порушення.
У відзиві на позов відповідач вказав, що «аналітичний облік нарахованих та виплачених доходів фізичним особам-пайщикам у вигляді плати за оренду земельних ділянок в розрізі пайщиків та періодів в СФГ «ВОЛОЩАКЕВИЧ» з відображенням сум дебіторської чи кредиторської заборгованості згідно з поясненням головного бухгалтера ОСОБА_6 в перевіряємому періоді не здійснювався, а якщо облік і здійснювався то поза бухгалтерським обліком і перевірці не пред'являвся. Тому робити висновки щодо виплаченої суми орендної плати тому чи іншому пайщику, стверджувати чи спростовувати суму заборгованості по кожному окремому пайщику не можливо».
До спірних відносин підлягають застосуванню такі норми права.
Відповідно до статті 163 ПК України об'єктом обкладення податком на доходи фізичних осіб є, зокрема, загальний річний оподатковуваний дохід, тобто будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Згідно з пп.164.2.5 п.164.2 ст.164 розд. ІV ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому п.170.1 ст.170 ПКУ.
Відповідно до пп.170.1.1 ст.170 ПК України, податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар.
При цьому об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі.
Якщо орендар є фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, особою, відповідальною за нарахування та сплату (перерахування) податку до бюджету, є платник податку орендодавець (п.170.1.5. ст.170 ПК України).
Отже, позивач, як орендар суб'єкт господарювання з сум виплаченої ним орендної плати на користь фізичних осіб, повинен, як податковий агент, нарахувати та сплатити до бюджету податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) за ставкою, визначеною п.167.1 ст.167 ПК України, та військовий збір за ставкою, визначеною пп.1.2 п.161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу (пп.1.3 п.161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).
Повертаючись до обставин справи суд зазначає, що з акту перевірки, заяви по суті і пояснень представника відповідача суд встановив, що відповідач пов'язує несвоєчасну нарахування і сплату податку з доходів фізичних осіб, військового збору з тим фактом, що договори оренди землі між позивачем і орендодавцями-фізичними особами, передбачають щорічну виплату орендної плати.
Відтак, на думку контролюючого органу, позивач повинен був щорічно нараховувати орендну плату, утримувати з неї податки і сплачувати їх до бюджету незалежно від сплати орендної плати орендодавцю.
Слід зазначити, що приписами пп.168.1.5 п.168.1 ст.168 ПКУ передбачено, що, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.
Проте, суд не погоджується з доводами відповідача, що позивач мав обов'язок не пізніше 31 грудня щорічно нараховувати таку орендну плату, оскільки зазначений строк нарахування орендної плати не визначено нормативно. Натомість, договорами оренди землі опосередковано цивільні (майнові) відносини між орендарем і орендодавцем, зокрема, в частині виплати орендної плати, а не її нарахування.
Також, суд вважає слушними посилання позивача на те, що господарство не нараховувало орендну плату особам, які не звертались за її виплатою. В іншому випадку (при нарахуванні і сплаті податків без виплати орендної плати) при фактичному зверненні орендодавця чи спадкоємця орендодавця в наступних періодах щодо виплати йому нарахованої орендної плати господарство повторно мало б перерахувати ПДФО та військовий збір до бюджету, оскільки при таких виплатах банківська установа не проводить розрахунків без одночасної сплати нарахованих на такі виплати податків.
Також, суд звертає увагу, що відповідач у відзиві на позов не спростував детальну інформацію позивача по кожному орендодавцю, надану в підтвердження своєчасності нарахування і сплати податку на доходи з фізичних осіб, військового збору. Відповідач обмежився посиланням на відсутність аналітичного обліку нарахованих та виплачених доходів фізичним особам-пайщикам і неможливість стверджувати чи спростовувати суму заборгованості по кожному окремому пайщику.
Суд нагадує, що відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Тобто, в адміністративні процесі закріплено презумпцію винуватості суб'єкта владних повноважень.
За таких обставин суд доходить висновку, що контролюючим органом в межах цієї справи не доведено порушення позивачем норм податкового законодавства щодо нарахування і виплату податку на доходи фізичних осіб, військового збору, а тому, податкові повідомлення-рішення №825214292406 від 19.05.2025 року, №825314292406 від 19.05.2025 року, №825714292406 від 19.05.2025 року підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Стосовно розподілу судових витрат зі сплати судового збору, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч. 3 вказаної статті Кодексу при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
В даному випадку позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправним і скасовано податкові повідомлення-рішення на суму 426438,55 грн, що становить 5,15 % від суми позову (8277584,71 грн)
Сума судових витрат, що підлягає стягненню із відповідача на користь позивача розраховується за формулою: відсоток задоволених позовних вимог х судовий збір, який підлягав сплаті позивачем (5,15% х 30280,00) і становить 1559,42 грн.
Питання про повернення позивачу надмірно сплаченого судового збору буде вирішено судом у разі подання відповідного клопотання позивачем.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов Селянського (фермерського) господарства «Волощакевич» (вул. Центральна, 12,с. Широколанівка,Миколаївський р-н, Миколаївська обл.,57063 ЄДРПОУ 31853167) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005 ЄДРПОУ 44104027) задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області №816614290701 від 16.05.2025 року в частині зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 348509,63 грн.
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області №825214292406 від 19.05.2025 року повністю.
4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області №825314292406 від 19.05.2025 року повністю.
5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області №825714292406 від 19.05.2025 року повністю.
6. В іншій частині позову відмовити.
7. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005 ЄДРПОУ 44104027) на користь Селянського (фермерського) господарства «Волощакевич» (вул. Центральна, 12,с. Широколанівка,Миколаївський р-н, Миколаївська обл.,57063 ЄДРПОУ 31853167) судові витрати в розмірі 1559,42 (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят дев'ять гривень 42 коп) грн.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Л.Л. Дерев'янко