20 листопада 2025 р. № 400/3718/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаВиконавчого комітету Південноукраїнської міської ради, вул. Європейська, 48, м. Південноукраїнськ, Вознесенський район, Миколаївська область, 55002,
простягнення 41881,32 грн,
ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Південноукраїнської міської ради (далі також - відповідач), в якому просить суд:
- стягнути з Виконавчого комітету Південноукраїнської міської ради відшкодування внаслідок затримки роботодавцем виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.02.2025 року по справі № 400/5845/24 про поновлення на роботі за період з 11.03.2025 року по 15.04.2025 року в сумі 41881,32 грн.
Ухвалою від 1604.2025 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін у судове засідання.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.02.2025 року у справі № 400/5845/24 його поновлено на посаді заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Південноукраїнської міської ради з 15.06.2024 року. У зв'язку із затримкою поновлення на роботі позивач має право на отримання середнього заробітку за час затримки виконання рішення за період з 11.03.2025 року по 15.04.2025 року.
Відповідач надав відзив на адміністративний позов, в якому у задоволенні вимог позивача просив відмовити. Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що у своєму позові ОСОБА_1 посилається на ст. 236 КЗпП України, у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Тобто, згідно норм цієї статті можна стверджувати, що позивач (працівник) може подати один позов про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки, а не кожен місяць, як це робить позивач, а потім ще особисто зазначає/підтверджує в позові (сторінка 3), що «У відповідності до вимог ст. 160 КАС України надаю письмове підтвердження, що позивачем не подано до іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав», що не відповідає дійсності, оскільки самостійно в позові згадує про наявність судової справи за № 400/2341/25 у Миколаївському окружному адміністративному суді.
Крім того відповідач стверджує, що позивачем обрано невірне коло відповідачів та умисно не залучено до участі у справі в якості співвідповідача Південноукраїнську міську раду.
У відповіді на відзив позивача свої вимоги підтримав у повному обсязі.
Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
З'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.02.2025 року у справі № 400/5845/24 частково задоволено позов ОСОБА_1 до Південноукраїнської міської ради та Виконавчого комітету Південноукраїнської міської ради:
- визнано протиправним та скасовано п. 3, п. 4 рішення Южноукраїнської міської ради Миколаївської області від 28.03.2024 року № 1663 «Про внесення змін до структури та чисельності виконавчих органів Южноукраїнської міської ради, апарату Южноукраїнської міської ради та її виконавчого комітету»;
- визнано протиправним та скасовано рішення Южноукраїнської міської ради Миколаївської області від 23.05.2024 року № 1744 «Про звільнення ОСОБА_2 з посади заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради»;
- поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Південноукраїнської міської ради з 15.06.2024 року;
- стягнуто з Виконавчого комітету Південноукраїнської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток, без утримання податків та обов'язкових зборів, за час вимушеного прогулу з 15.06.2024 року до 14.07.2024 року в сумі 32216,40 грн;
- стягнуто з Виконавчого комітету Південноукраїнської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток, без утримання податків та обов'язкових зборів, за час вимушеного прогулу з 15.07.2024 року до 13.02.2025 року в сумі 248066,28 грн;
- в решті позовних вимог - відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2025 року рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.02.2025 року у справі № 400/5845/24 залишено без змін.
Рішення суду відповідачем виконано не було.
Позивач звертався до відповідача із заявами про поновлення його на посаді, але відповідач відмовлявся виконувати рішення суду.
У зв'язку із вказаним, позивач був змушений звернутись до суду із позовними заявами про стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки виконання рішення за період з 11.03.2025 року по 15.04.2025 року.
Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:
Згідно ст. 129-1 Конституції України закріплює, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до ст. 14 КАС України невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до положень ч. 1 та 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Відповідно до ст. 236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
З наведених норм вбачається, що відповідач зобов'язаний був добровільно виконати рішення суду про поновлення позивача на посаді, оскільки це його законодавчо встановлений обов'язок та самостійно визначити відповідну посаду для позивача.
Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникла у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов'язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
Отже, згідно із ст. 236 КЗпП України, проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Закон пов'язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
Обов'язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому, з огляду на принцип загальнообов'язковості судових рішень судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов'язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.
Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов'язків.
Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов'язок полягає у тому, що у роботодавця обов'язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 21.04.2021 року у справі № 461/1303/19, від 30.04.2020 року у справі №260/1424/18.
КЗпП України не містить визначення поняття «поновлення на роботі», як і не встановлює порядку виконання відповідного рішення. Частково умови, за яких рішення суду про поновлення на роботі вважається примусово виконаним, закріплені у статті 65 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч. 2 ст. 65 Закону України від 02.06.2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження», рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
При розумінні роботи як регулярно виконуваної працівником діяльності, обумовленої трудовим договором, поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов'язків, тобто створення умов, за яких він може їх здійснювати.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 17.06.2020 року у справі № 521/1892/18, від 20.10.2022 року у справі № 160/12318/21.
Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, юридичну особу Державної екологічної інспекції у Миколаївській області (37992292) припинено.
За таких обставин, належним відповідачем у цих правовідносинах буде саме Державна екологічна інспекція України.
У матеріалах справи відсутній наказ про поновлення або призначення позивача на рівнозначну посаду.
Отже, відповідач доказів виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді суду не надав.
Щодо суми стягнення суд зазначає наступне:
Згідно положень ст. 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядку обчислення середньої заробітної плати встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).
Відповідно до п. 2 Порядку № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Згідно п. 3 Порядку № 100, при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.
Суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт.
Пунктом 4 Порядку № 100 визначені конкретні види виплат, які не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, а також установлено, що при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.
Згідно із приписами п. 5 та 8 Порядку № 100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.02.2025 року № 400/5845/24, з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів, встановлено, що середньоденний заробіток позивача становить 1610,82 грн.
Згідно ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Період затримки виконання рішення суду за період з 11.03.2025 року по 15.04.2058 року складає 26 робочих днів.
Отже, середня заробітна плата за час затримки виконання судового рішення, яка підлягає стягненню на користь позивача, в даному випадку складає 41881,32 грн (1610,82 х 26 = 41881,32).
Щодо тверджень відповідача про обрання невірного кола відповідачів, суд зазначає, що обов'язок нарахування та виплати заробітної плати згідно рішення суду покладено саме на Виконавчий комітет Південноукраїнської міської ради. Оскільки спір у даній справі пов'язаний з невиплатою заробітної плати на виконання рішення суду, суд відхиляє доводи відповідача.
На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судові витрати по справі відсутні.
Керуючись ст.ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Виконавчого комітету Південноукраїнської міської ради (вул. Європейська, 48, м. Південноукраїнськ, Вознесенський район, Миколаївська область, 55002, код ЄДРПОУ 20910974) - задовольнити.
2. Стягнути з Виконавчого комітету Південноукраїнської міської ради (вул. Європейська, 48, м. Південноукраїнськ, Вознесенський район, Миколаївська область, 55002, код ЄДРПОУ 20910974) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) відшкодування внаслідок затримки роботодавцем виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.02.2025 року по справі № 400/5845/24 про поновлення на роботі за період з 11.03.2025 року по 15.04.2025 року в сумі 41881,32 грн (сорок одна тисяча вісімсот вісімдесят одна гривня 32 копійки).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 20.11.2024 року.
Суддя О.В. Малих