справа №380/10677/25
20 листопада 2025 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення,
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26 квітня 2025 року про відмову ОСОБА_1 в перетинанні державного кордону України.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що з метою здійснення трудової діяльності позивач був офіційно працевлаштований на посаду водія до ФОП ОСОБА_2 . ФОП ОСОБА_2 має право на здійснення господарської діяльності з міжнародних перевезень вантажів та пасажирів автомобільним транспортом, що підтверджується ліцензією №503, виданою Державною службою України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) 12 жовтня 2022 року, тобто вже під час дії військового стану на території України. Зазначає, що ФОП ОСОБА_2 особисто неодноразово здійснював перетин державного кордону під час дії воєнного стану саме на підставі зазначеної ліцензії, що підтверджує її дійсність та можливість використання в умовах особливого правового режиму. Факт працевлаштування позивача підтверджується відповідним наказом про прийняття на роботу, повідомленням про прийняття працівника на роботу та квитанцією про направлення відповідного повідомлення до податкових органів. Метою поїздки позивача за кордон було виконання обов'язків в межах трудових відносин, а саме - привезення автомобіля, який був придбаний на міжнародному автомобільному аукціоні auto1.com. Зазначений аукціон є легітимною та широко відомою міжнародною платформою для продажу автомобілів, що підтверджується можливістю завантаження офіційного мобільного додатку через App Store та інші офіційні джерела розповсюдження програмного забезпечення. Факт придбання автомобіля документально підтверджується повним пакетом документів, що включає в себе: знімки екрану із сайту auto1.com із зазначенням дати, умов придбання, інформації про місцезнаходження автомобіля (Logistikzentrum Chorzow; Niedzwiedziniec 10, 41-506 Chorzow), інформації про місцезнаходження документів (Fabryczna 2/601 43-100 Tychy, Польща), порядку отримання автомобіля; рахунки та квитанції щодо оплати придбаного транспортного засобу. Всі зазначені документи детально описують обставини придбання, характеристики транспортного засобу та процедуру його отримання, що безперечно свідчить про реальність та законність мети планованої поїздки. Крім того, важливим доказом на підтвердження систематичності та добросовісності діяльності на зазначеному аукціоні є наявність історії попередніх покупок та транзакцій, яка чітко демонструє, що зазначений автомобіль не є першим придбанням на даній платформі, а свідчить про постійне та тривале користування послугами auto1.com, що додатково підтверджує серйозність намірів та реальність комерційної мети поїздки.
Щодо процесуальних дій, вчинених у зв'язку із розглядом цієї справи, суд зазначає, що ухвалою судді від 02.06.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач проти задоволення позову заперечує з мотивів, висвітлених у відзиві на позовну заяву. Вказує, що недостатньо самого факту наявності документів, що підтверджують підставу для виїзду за кордон, оскільки підтвердження мети поїздки є невід'ємною складовою здійснення прикордонного контролю, а тому надання дозволу на перетин державного кордону України є можливим, після усіх необхідних заходів здійснення прикордонного контролю. Зважаючи на не підтвердження позивачем мети поїздки, відповідачем правомірно відмовлено позивачу у перетинанні державного кордону.
Позивачем в спростування наведених заперечень у відзиві на позовну заяву, подано відповідь на відзив.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Так, з матеріалів справи судом встановлено, що рішенням про відмову в перетинанні державного кордону України, виданим в.о. помічника начальника відділу - начальника відділення адміністративно-юрисдикційної діяльності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) старшим лейтенантом ОСОБА_3 , відмовлено у виїзді з України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з причин не підтвердження мети поїздки за кордон в період дії на території України воєнного стану у відповідності до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та постанови Кабінету Міністрів України №57 (зі змінами і доповненнями).
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.
Статтею 64 Конституції України, що Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61 62, 63 цієї Конституції.
З викладеного слідує, що право особи на пересування та право вільно залишати територію України, передбачене статтею 33 Конституції України може бути обмежено в умовах воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан, який на підставі Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжувався та станом на час розгляду справи триває.
Крім цього, відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» військовому командуванню (зокрема, Державні прикордонній службі України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Пунктом 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено, що у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41, 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Згідно із статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 року № 389-VIII (в редакції станом на час виникнення спірних відносин, далі - Закон № 389-VIII), воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до пункту 6 частини 1 ст. 8 Закону №389-VIII в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в'їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.
Згідно із пунктом 8 Порядку встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 року №1455 (далі Порядок №1455), перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.
Поряд з цим, правові основи здійснення прикордонного контролю, порядок його здійснення, умови перетинання державного кордону України визначає Закон України «Про прикордонний контроль» від 05.11.2009 року №1710-VI (далі - Закон №1710).
Згідно з частинами 1, 2 статті 2 Закону №1710 прикордонний контроль державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.
Прикордонний контроль здійснюється з метою протидії незаконному переміщенню осіб через державний кордон, незаконній міграції, торгівлі людьми, а також незаконному переміщенню зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення через державний кордон.
Відповідно до абзацу 1 частини 3 статті 6 Закону №1710 пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон здійснюється після проходження всіх передбачених законом видів контролю на державному кордоні.
Прикордонний контроль вважається закінченим після надання уповноваженою службовою особою Державної прикордонної служби України дозволу на перетинання державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем або після доведення до відома відповідної особи рішення про відмову у перетинанні державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем (частина 4 статті 6 Закону №1710).
Частиною 1 статті 14 Закону №1710 передбачено, що іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в'їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв'язку з відсутністю документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв'язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.
Статтею 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 року № 3857-XII визначено, що перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред'явлення одного з документів, зазначених у статті 2 цього Закону.
Правила перетинання державного кордону громадянами України затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року №57 (далі - Правила перетинання державного кордону) (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин), які визначають порядок перетинання громадянами України державного кордону.
Пунктом 2 Правил перетинання державного кордону передбачено, що у випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи.
Зокрема, пунктом 2-9 Правил передбачено, що у разі введення в Україні воєнного стану пропуск через державний кордон водіїв транспортних засобів суб'єктів господарювання, які мають ліцензію на право провадження господарської діяльності з міжнародних перевезень вантажів та пасажирів автомобільним транспортом (далі - ліцензіати), здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за умови виконання правил перетину державного кордону України та за наявності інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека.
Інформація про водіїв, зазначених в абзаці першому цього пункту, вноситься до відповідної інформаційної системи, адміністратором якої є Укртрансбезпека, на підставі заявки ліцензіата.
Перетин державного кордону здійснюється особою, зазначеною в абзаці першому цього пункту, лише на транспортному засобі, який є засобом провадження господарської діяльності ліцензіата, повна маса якого становить 3500 кілограмів та більше.
Укртрансбезпека проводить перевірку інформації про транспортний засіб на основі даних, що містяться в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, та вносить відповідні дані до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки.
На одному транспортному засобі державний кордон можуть одночасно перетинати: два водії на вантажному транспортному засобі ліцензіата; три водії на пасажирському транспортному засобі (автобусі) ліцензіата.
Особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, можуть безперервно перебувати за кордоном не більше 60 календарних днів з дня перетину державного кордону.
У разі перевищення строків перебування осіб за кордоном, установлених цим пунктом, Укртрансбезпека може припинити доступ відповідного ліцензіата до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки на три місяці.
Рішення про припинення доступу ліцензіата до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки приймається комісією, до складу якої можуть залучатися представники Мінінфраструктури та інших органів державної влади.
Рішення про припинення доступу ліцензіата до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки затверджується наказом Голови Укртрансбезпеки.
Наказ про припинення доступу ліцензіата до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки оприлюднюється наступного дня після його видання на офіційному веб-сайті Укртрансбезпеки та надсилається ліцензіату на електронну адресу (у разі наявності), що міститься в ліцензійній справі.
У разі не підтвердження мети поїздки уповноважені службові особи Держприкордонслужби відмовляють особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, у перетинанні державного кордону в порядку, визначеному частиною першою статті 14 Закону України «Про прикордонний контроль».
Пунктом 12 Правил перетинання державного кордону визначено що для здійснення прикордонного контролю громадяни подають уповноваженим службовим особам підрозділу охорони державного кордону паспортні, а у випадках, передбачених законодавством, і підтверджуючі документи без обкладинок і зайвих вкладень. Паспортні та підтверджуючі документи громадян, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами підрозділу охорони державного кордону з метою встановлення їх дійсності та належності громадянину, який їх пред'являє. З метою перевірки паспортних та підтверджуючих документів уповноважені службові особи Держприкордонслужби безоплатно, зокрема шляхом електронної інформаційної взаємодії, у встановленому законодавством порядку одержують інформацію, у тому числі з інформаційних (автоматизованих), інформаційно-комунікаційних систем і довідкових систем, реєстрів і банків даних, держателем (адміністратором) яких є органи державної влади або органи місцевого самоврядування, зокрема інформацію з обмеженим доступом. Використання такої інформації здійснюється із дотриманням законодавства про захист персональних даних.
У ході перевірки документів під час виїзду з України з'ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасового обмеження громадянина у праві виїзду за кордон.
З наведених законодавчих норм судом висновується, що водії транспортних засобів суб'єктів господарювання, які мають ліцензію на право провадження господарської діяльності з міжнародних перевезень вантажів та пасажирів автомобільним транспортом мають право на перетин державного кордону в умовах воєнного стану за умови виконання правил перетину державного кордону України та за наявності інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека.
В матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження наявності інформації про особу водія (позивача) у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека. Вказане є самостійною підставою для відмови позивачу у перетині державного кордону в умовах воєнного стану.
Верховний Суд у постанові від 18.04.2024 у справі 260/3528/22 щодо подібних правовідносин виснував: « 82. При цьому, включення до бази даних «Шлях», адміністратором якої є Укртрансбезпека, не є відповідно до пункту 2-8 Правил №57 безумовною підставою для виїзду за кордон, адже таке рішення приймається виключно посадовими особами державної прикордонної служби в кожному конкретному випадку, на підставі повного пакету поданих документів».
Поряд з цим, відповідач в оскарженому рішенні підставою відмови позивачу у перетині державного кордону зазначив не підтвердження мети поїздки за кордон в період дії на території України воєнного стану.
Як зазначає позивач у позовній заяві для підтвердження права на перетин державного кордону надав відповідачу такі документи: паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон; Витяг з Реєстру (Резерв+); витяг Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) №503 від 12.10.2022; наказ ФОП ОСОБА_2 від 24.04.2025 №1 про прийняття на роботу ОСОБА_1 ; повідомлення про прийняття працівника (домашнього працівника) на роботу/укладення гіг-контракту; квитанцію №2 про реєстрацію повідомлення про прийняття працівника (домашнього працівника) на роботу/укладення гіг-контракту; змімки екрану сайту із сайту auto1.com із зазначенням дати, умов придбання, інформації про місцезнаходження автомобіля (Logistikzentrum Chorzow; Niedzwiedziniec 10, 41-506 Chorzow), інформації про місцезнаходження документів (Fabryczna 2/601 43-100 Tychy, Польща), порядку отримання автомобіля; рахунки та квитанції щодо оплати придбаного транспортного засобу.
Надаючи оцінку документам, які наявні в матеріалах справи, та які стали підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, суд зазначає таке.
Відповідно до даних, що містяться у військово-обліковому документі, який сформований за допомогою системи Резерв+, ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) перебуває на військовому обліку як військовозобов'язаний, має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації за підставою, передбаченою пунктом 2 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки працює педагогічним працівником та має оформлену відстрочку від призову на військову службу. Відстрочка дійсна до 30.06.2025. Витяг сформовано 27.05.2025.
Відповідно до витягу Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) №503 від 12.10.2022, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), адреса реєстрації: АДРЕСА_2 має ліцензію строком на період дії воєнного стану в Україні та протягом 90 календарних днів, наступних за днем його припинення або скасування, дозволений вид робіт міжнародні перевезення вантажів вантажними автомобілями (крім перевезення небезпечних вантажів та небезпечних відходів).
Трудові відносини між ФОП ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_2 ) підтверджуються наказом від 24.04.2025 №1 про прийняття на роботу ОСОБА_1 водієм на умовах неповного робочого дня за сумісництвом з 25.04.2025, а також повідомленням про прийняття працівника (домашнього працівника) на роботу/укладення гіг-контракту; квитанцією №2 про реєстрацію повідомлення про прийняття працівника (домашнього працівника) на роботу/укладення гіг-контракту.
В позовній заяві позивач зазначає, що метою його поїздки за кордон було виконання обов'язків в межах трудових відносин, а саме - привезення автомобіля, який був придбаний на міжнародному автомобільному аукціоні auto1.com. Зазначений аукціон є легітимною та широко відомою міжнародною платформою для продажу автомобілів, що підтверджується можливістю завантаження офіційного мобільного додатку через App Store та інші офіційні джерела розповсюдження програмного забезпечення. Факт придбання автомобіля документально підтверджується повним пакетом документів, що включає в себе: знімки екрану із сайту auto1.com із зазначенням дати, умов придбання, інформації про місцезнаходження автомобіля (Logistikzentrum Chorzow; Niedzwiedziniec 10, 41-506 Chorzow), інформації про місцезнаходження документів (Fabryczna 2/601 43-100 Tychy, Польща), порядку отримання автомобіля; рахунки та квитанції щодо оплати придбаного транспортного засобу.
Суд погоджується із позивачем, що знімки екрану із сайту auto1.com описують обставини придбання, характеристики транспортного засобу та процедуру його отримання, втім не позивачем ОСОБА_1 , а ФОП ОСОБА_2 .
Однак документів, які б підтверджували, що позивач ОСОБА_1 був уповноважений роботодавцем (ФОП ОСОБА_2 ) на привезення автомобіля, який був придбаний на міжнародному автомобільному аукціоні auto1.com. до прикордонного контролю надано не було.
Зазначене зокрема і свідчить про не підтвердження мети поїздки позивача.
Суд враховує також, що позивач мав відстрочку як педагогічний працівник до 30.06.2025. Будучи прийнятим на роботу водієм за сумісництвом 24.04.2025, вже через два дні, тобто 26.04.2025 двічі робив спробу перетину державного кордону України через пункт пропуску «Смільниця», при цьому без наказу про відрядження ФОП ОСОБА_2 , без наказу про відпустку за основним місцем праці (педагогічним працівником) тощо.
Суд наголошує, що підтвердження мети поїздки згідно з пунктом 2-9 Правил № 57 є невід'ємною складовою здійснення прикордонного контролю осіб, передбачених абзацом першим цього пункту.
При цьому, слід зауважити, що враховуючи вимоги законодавства, рішення про те, чи підтвердила особа мету поїздки оцінюється виключно посадовою особою державної прикордонної служби під час прийняття відповідного рішення щодо перетину кордону.
Отже суд висновує, що оскільки позивачем не підтверджено мети поїздки при перетинанні державного кордону, відтак відповідач, відмовляючи позивачу в перетинанні державного кордону, діяв в межах та в порядку передбаченому законодавством.
Підсумовуючи вищевикладене, враховуючи першочерговий пріоритет публічного інтересу, обумовлений безпрецедентним масштабом загрози для суверенітету та незалежності України, суд дійшов висновку, що спосіб реалізації державою у таких умовах прав, свобод та інтересів її громадян визначається потребою мобілізації оборонних людських та матеріальних ресурсів для забезпечення захисту державності, а тому є співмірним із застосованим до позивача обмеженням та не є свавільним.
Зазначені вище висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 17.08.2023 у справі № 380/7792/22, від 31.08.2023 у справі № 380/572/23, від 27.09.2023 у справі № 380/16876/22, від 26.10.2023 у справі № 260/3428/22, від 26.10.2023 у справі № 260/3951/22.
Тож вирішуючи цей спір, суд погоджується із позицією відповідача про не підтвердження позивачем мети поїздки при перетинанні державного кордону, а тому доходить висновку про те, що за вказаної обставини позивачу було правомірно відмовлено у перетинанні державного кордону України.
Крім того суд підкреслює, що оскаржуване рішення має разовий характер і вичерпало свою дію фактом його виконання, тому його скасування не поновить прав позивача, які він вважає порушеними цим рішенням.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом від 27.09.2023 у справі № 380/16876/22.
Крім того у разі пред'явлення позивачем документів, які надають право на перетин державного кордону на виїзд з України з одночасним підтвердженням мети поїздки за кордон, оскаржуване рішення жодним чином не створить перешкод для перетину позивачем кордону України за наявності на те законних підстав.
Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що рішення в.о. помічника начальника відділу - начальника відділення адміністративно-юрисдикційної діяльності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) старшого лейтенанта ОСОБА_4 від 26.04.2025 про відмову в перетинанні державного кордону України ОСОБА_1 прийняте на підставі, у межах та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому підстав до визнання його протиправним та скасування немає.
Наведені висновки свідчать про відсутність підстав до задоволення позовних вимог позивача.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість позовних вимог, суд доходить переконання, що вимоги позивача не знаходять належного правового обґрунтування та спростовуються наявними у справі доказами, у зв'язку з чим, у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Відшкодування судових витрат позивачу, якому у задоволенні позову відмовлено ст. 139 КАС України не передбачено, а тому такі слід покласти на позивача.
Керуючись статтями 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 293, 295-297 КАС України, суд
в задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, відмовити повністю.
Судові витрати покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Сидор Н.Т.