20 листопада 2025 рокусправа № 380/18594/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 ) в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби (вул. Січових Стрільців, 11, м. Львів, код ЄДРПОУ 45870769), Львівського відділу №1 Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби (вул. Генерала Чупринки, 71, м. Львів, код ЄДРПОУ 45870769) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби, Львівського відділу №1 Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби, у якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Львівського відділу №1 Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби (відповідь №4651-332/4651.1-25 від 12.08.2025) щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати Західне міжрегіонального управління Державної міграційної служби України оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у липні 2025 року звернулась в інтересах своєї неповнолітньої доньки (після досягнення нею 14-річного віку) до Львівського відділу №1 Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби з проханням щодо оформлення та видачі паспорта у вигляді паспортної книжечки зразка 1994 року через релігійні переконання та небажання дитини: цифрової ідентифікації щодо себе, передачі та обробки персональних даних, формування УНЗР, використання будь-яких засобів ЄДДР. Проте, відповідачем безпідставно відмовлено в оформленні такого паспорта. Вказане, на думку позивача, порушує права її неповнолітньої доньки.
Ухвалою суду від 17.09.2025 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 10.10.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що оскільки позивачі звернулася до Львівського відділу №1 ЗМУ ДМС з заявою довільної форми (а не з заявою за встановленою формою «Заява про видачу паспорта громадянина України - Додаток 1 до наказу МВС від 06.06.2019 № 456 «Про затвердження Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України (підпункт 1 пункту 3 розділу І) та необхідним пакетом документів (додатків до заяви) передбаченим Тимчасовим порядком №456, відповідач не мав підстав для прийняття рішення по суті, а саме щодо видачі паспорта чи відмови у його видачі.
Вказує, що оскільки позивачами не були дотримані законодавчі вимоги щодо форми заяви, що унеможливило з юридичної точки зору для відповідача вважати що був запит від громадянина на адміністративну послугу щодо оформлення та видачі паспорта у формі книжечки, та відповідно в подальшому для прийняття рішення суб'єкта владних повноважень, яке потенційно може бути предметом судового розгляду в межах адміністративного судочинства. Рішення про відмову в оформлені та видачі паспорта у формі книжечки по суті відповідачем не приймалося (нормативні підстави врегульовані розділом X Тимчасового порядку № 456), а лист Львівського відділу №1 ЗМУ ДМС, який оскаржує позивач, як відповідь на звернення громадянина має роз'яснювальний характер та не тягне для позивача правових наслідків, фактично та юридично не є актом індивідуальної дії - рішенням суб'єкта владних повноважень відносно заявника, яке потенційно може бути предметом спірних правовідносин в межах адміністративного судочинства. Відсутність оскаржуваного рішення свідчить про відсутність спірних правовідносин, що в свою чергу свідчить про відсутність порушеного права та предмету спору.
Також відповідач зауважує, що позивачем не були дотримані законодавчі вимоги щодо порядку звернення за наданням адміністративної послуги з питань документування паспортом громадянина України у формі книжечки, ні щодо форми заяви, ні щодо повного пакету документів - додатків до заяви, визначених п. 1 розділу III Тимчасового порядку №456 та п. 13 Постанови № 2503-ХІІ.
Крім цього, відповідач вказує, що даний позов є передчасний, а тому безпідставний у зв'язку з тим, що неповнолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на дату подачі позову ще не досягнула 16-річного віку. Разом з тим, в Зразковій справі № 806/3265/17, на яку посилається позивач, особа набула 16-річного віку.
Вважає, що роз'яснення відповідача позивачу щодо вимог чинного законодавства щодо порядку оформлення та видачі паспорта громадянина України у зв'язку з законодавчим запровадженням нової форми паспорта у формі ID-картки не є обмеженням свободи на вираження поглядів та переконань, не є втручанням в особисте та сімейне життя, оскільки держава має право мати інформацію щодо своїх громадян для захисту суспільної безпеки і порядку. Просить відмовити в задоволенні позову.
Позивачем в спростування заперечень відповідача, висловлених у відзиві на позовну заяву, подано до суду відповідь на відзив.
Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
29.07.2025 ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до Львівського відділу №1 Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби із заявою щодо оформлення та видачі доньці паспорта громадянина України зразка 1994 року у зв'язку із досягненням донькою 14-річного віку.
За результатами розгляду вказаної заяви, Львівський відділ №1 ЗМУ ДМС листом від 12.08.2025 № 378/4651.8-25 повідомив заявників про відсутність правових підстав для оформлення ОСОБА_2 паспорта громадянина України зразка 1994 року.
У листі, зокрема, зазначено, що оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки територіальними органами Державною міграційної служби припинено з 1 листопада 2016 року.
Звернуто увагу, що відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
Також у листі зазначено, що виходячи із системного аналізу норм права, видача документу, що посвідчує особу (незалежно від його вигляду - книжка чи картка, що містить безконтактний електронний носій) не можлива без обробки персональних даних особи. Заява про видачу паспорту підтверджує волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки. Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних», оформлені засобами Єдиного державного демографічного реєстру документи забезпечують більш надійний ступінь захисту від втручання, пошкодження чи втрати інформації у порівнянні з документами на паперових носіях.
Вважаючи протиправними такі дії відповідача, позивач в інтересах неповнолітньої доньки звернулась до суду із даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
За змістом ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України, зокрема, визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; громадянство, правосуб'єктність громадян, засади регулювання демографічних та міграційних процесів.
Згідно п. 1 частини першої статті 5 Закону України від 18 січня 2001року №2235-III «Про громадянство України» (далі - Закон № 2235-ІІІ) документом, що підтверджує громадянство України є паспорт громадянина України.
Пунктами 2, 3 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII (далі - Положення № 2503-XII), визначено, що паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
Пунктом 13 Положення № 2503-XII встановлено, що для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35х45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.
06 грудня 2012 року набрав чинності Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 № 5492-VI (далі - Закон № 5492-VI), яким визначено правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.
Згідно ч. 1 ст. 1 Закону №5492-VI суспільні відносини, пов'язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.
Частиною першою статті 4 Закону №5492-VI встановлено, що Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина. Реєстр та майнові права інтелектуальної власності на створені на замовлення уповноважених суб'єктів для функціонування Реєстру об'єкти інтелектуальної власності належать державі. Відчуження, передача чи інше використання, ніж визначено цим Законом, Реєстру, його структурних складових та майнових прав інтелектуальної власності забороняються. Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.
За змістом ч. 1 ст. 10 Закону №5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб'єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних». У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.
Згідно пп. «а» п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону №5492-VI документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, оформлення якого передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, є паспорт громадянина України.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону №5492-VI паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій. Посвідчення особи на повернення в Україну, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідчення водія не містять безконтактного електронного носія.
Частиною четвертою статті 13 Закону № 5492-VI передбачено, що особам гарантується право на відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті громадянина України. Таке право реалізується шляхом подання заяви відповідному уповноваженому суб'єкту про внесення або відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук особи до безконтактного електронного носія.
Згідно ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 14 Закону №5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
Частиною першою статті 16 Закону №5492-VI передбачено, що оформлення, видача, обмін документів, їх пересилання, вилучення, повернення державі та знищення відбуваються в порядку, встановленому законодавством, якщо інше не передбачено цим Законом.
Згідно абз. 1, 2 ч. 6 ст. 16 Закону №5492-VI рішення про оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну документа приймається розпорядником Реєстру, Міністерством закордонних справ, ЗДУ, уповноваженим органом з питань цивільної авіації, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах морського і внутрішнього водного транспорту, за результатами ідентифікації заявника. У разі прийняття рішення про оформлення документа особі видається такий документ без оформлення, вручення, надсилання або передачі такого рішення.
В ч. 7 ст. 16 Закону №5492-VI визначено підстави, за яких уповноважений суб'єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа.
Так, уповноважений суб'єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі, якщо: 1) за оформленням (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміном, видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку (чотирнадцятирічного віку - для паспорта громадянина України), або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа; 2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті); 3) заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа, та не усунув у встановлений строк виявлені недоліки; 4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, наявних державних та єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави або підприємств, установ та організацій, не підтверджують інформацію, надану заявником; 5) оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін, видача документа не належать до компетенції уповноваженого суб'єкта; 6) у разі смерті заявника або оголошення його померлим.
У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави для відмови та порядок його оскарження. Особа має право повторно звернутися до уповноваженого суб'єкта із заявою у разі зміни або усунення обставин, які були підставою для прийняття рішення про відмову у видачі документа.
Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено в адміністративному порядку відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру» з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, або до адміністративного суду.
Скарга в адміністративному порядку подається заявником протягом п'яти робочих днів з дня доведення до його відома рішення про відмову у видачі документа.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4 ст. 21 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України. Паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Згідно ч. 7 ст. 21 Закону №5492-VI до паспорта громадянина України вноситься така інформація: 1) назва держави; 2) назва документа; 3) ім'я особи; 4) стать; 5) громадянство; 6) дата народження; 7) унікальний номер запису в Реєстрі; 8) номер документа; 9) дата закінчення строку дії документа; 10) дата видачі документа; 11) уповноважений суб'єкт, що видав документ (код); 12) місце народження; 13) відцифрований образ обличчя особи; 14) відцифрований підпис особи; 15) податковий номер (реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків) або повідомлення про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган). У разі наявності повідомлення про відмову від реєстраційного номера облікової картки платника податків проставляється слово «відмова».
Згідно з п.п. 1, 2, 3 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 (далі - Порядок №302 в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) паспорт громадянина України (далі - паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов'язаний отримати паспорт.
Обмін паспорта здійснюється у разі непридатності паспорта для подальшого використання (пп. 5 п. 6 Порядку №302).
Підпунктом 1 п. 7 Порядку №302 встановлено, що оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.
Пунктом 14 Порядку №302 закріплено перелік інформації про особу, на ім'я якої оформляється паспорт, яка вноситься до заяви-анкети, а також документи, які подає заявник для оформлення паспорта.
За змістом п. 19 Порядку №302 документи для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта подаються до центрів надання адміністративних послуг, державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, і його відокремлених підрозділів (далі - уповноважені суб'єкти), територіальних органів та територіальних підрозділів ДМС. До територіального органу ДМС документи подаються лише в разі оформлення замість втраченого або викраденого, обміну паспорта, який було оформлено із застосуванням засобів Реєстру.
Згідно п. 32 Порядку №302 працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС не пізніше наступного дня після надходження до розгляду документів перевіряє повноту поданих заявником документів, зазначених у пунктах 35, 46 і 69 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства.
Відповідно до п. 100 Порядку №302 територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС має право відмовити особі в оформленні або видачі паспорта, якщо: 1) особа не є громадянином України; 2) особа вже отримала паспорт (у тому числі паспорт зразка 1994 року), який є дійсним на день звернення (крім випадків обміну паспорта у зв'язку з виявленням помилки в інформації, внесеній до нього; звернення для обміну протягом одного місяця до дати закінчення строку дії паспорта; непридатності для подальшого використання); 3) дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, наявних державних та єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави, органів місцевого самоврядування або підприємств, установ та організацій, не підтверджують надану заявником інформацію; 4) за видачею паспорта звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень на отримання паспорта; 5) особа подала не в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі паспорта; 6) особу не встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи.
Пункт 1 розділу I Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 №456 (далі - Тимчасовий порядок) визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку.
Паспорт оформлюється з використанням бланка паспорта громадянина України зразка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 1994 року № 353 «Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України» (п. 2 розділу І Тимчасового порядку).
Згідно п. 2 розділу І Тимчасового порядку паспорт оформлюється з використанням бланка паспорта громадянина України зразка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.1994 №353 «Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України».
Відповідно до п. 3 розділу І Тимчасового порядку оформлення і видачу паспорта здійснюють територіальні підрозділи Державної міграційної служби України (далі - територіальні підрозділи ДМС):
1) особі, яка досягла 16-річного віку, - на підставі заяви про видачу паспорта громадянина України (далі - заява) за зразком, наведеним у додатку 1 до цього Тимчасового порядку, поданої нею особисто;
2) особі, яка досягла 16-річного віку та яка визнана судом обмежено дієздатною або недієздатною, - на підставі заяви одного з батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників (далі - законні представники).
Згідно п. п. 4, 5 розділу І Тимчасового порядку оформлення і видача паспорта здійснюються протягом 30 календарних днів з дня подання особою до територіального підрозділу ДМС заяви та документів для оформлення і видачі паспорта.
Заява та документи для оформлення і видачі паспорта (у тому числі для вклеювання фотокартки) подаються заявником до територіального підрозділу ДМС за місцем звернення.
Бездомна особа подає заяву та документи до територіального підрозділу ДМС за територіальним розташуванням центрів обліку, де вони перебувають на обліку, або закладів соціального захисту, де їм надаються соціальні послуги.
Заяву заповнює особисто заявник від руки розбірливим почерком без скорочень та виправлень та власним підписом підтверджує правильність внесених до неї відомостей, а також надання згоди на обробку персональних даних згідно із Законом України «Про захист персональних даних». Якщо заявник через фізичні вади не може підтвердити власним підписом правильність таких відомостей, працівник територіального підрозділу ДМС робить відмітку про неможливість такого підтвердження (пункт 7 розділу І Тимчасового порядку).
Після заповнення заявником заяви працівник територіального підрозділу ДМС перевіряє правильність заповнення заяви та її відповідність наданим документам, про що вчиняє відповідний запис у графі 9 заяви (пункт 8 розділу І Тимчасового порядку).
У графі 9 заяви працівник територіального підрозділу ДМС зазначає реквізити документів, що є підставою для оформлення паспорта (свідоцтва про народження / документа, що підтверджує обставини, на підставі яких паспорт підлягає обміну / втраченого/викраденого паспорта/ довідки про реєстрацію особи громадянином України та рішення суду). У разі подання довідки про реєстрацію особи громадянином України у графі «Службові відмітки» зазначаються номер і дата рішення про набуття особою громадянства України та країна попереднього громадянства (пункт 9 розділу І Тимчасового порядку).
Оригінали документів (крім довідки про реєстрацію особи громадянином України, паспорта, що підлягає обміну (у разі обміну паспорта), документів, що підтверджують сплату державного мита, рішення суду) повертаються заявнику після прийняття заяви, їх копії, завірені працівником територіального підрозділу ДМС, долучаються до заяви (пункт 10 розділу І Тимчасового порядку).
Відповідно до п. п. 11, 12 розділу І Тимчасового порядку після проведення перевірок та прийняття рішення про оформлення паспорта за заявою особи територіальний підрозділ ДМС отримує від територіального органу ДМС бланк паспорта громадянина України для його заповнення та подальшої видачі.
Після оформлення та видачі паспорта заява та подані документи зберігаються в алфавітному порядку у формі картотеки в територіальному підрозділі ДМС або у визначеному ДМС територіальному органі ДМС / структурному підрозділі апарату ДМС. Строки зберігання таких документів та матеріалів перевірки визначаються відповідно до вимог законодавства у сфері архівної справи і діловодства.
За змістом п. 1 розділу ІІІ Тимчасового порядку для оформлення паспорта особа, яка досягла 16-річного віку, або її законний представник подає: 1) заяву; 2) рішення суду; 3) свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави; 4) оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків (або одного з них), що на момент народження особи перебували(в) у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України). У разі відсутності таких документів або в разі, якщо батьки (чи один із батьків) такої особи на момент її народження були (був) іноземцями(ем) або особами(ою) без громадянства, або в разі набуття особою громадянства України на території України подається довідка про реєстрацію особи громадянином України; 5) дві фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см; 6) довідку про реєстрацію / зняття з реєстрації місця проживання особи; 7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб); 8) посвідчення про взяття на облік бездомної особи, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб).
Відповідно до п. п.1, 2 розділу X Тимчасового порядку територіальний підрозділ ДМС відмовляє особі в оформленні або видачі паспорта (у тому числі вклеюванні фотокартки), якщо:
1) особа не є громадянином України;
2) особа вже отримала паспорт, який є дійсним на день звернення (крім випадків обміну паспорта у зв'язку з виявленням помилки в інформації, внесеній до нього, непридатності для подальшого використання);
3) дані, отримані з баз даних Єдиного державного демографічного реєстру, картотек, не підтверджують надану заявником інформацію;
4) за видачею паспорта звернулася законний представник, який не має документально підтверджених повноважень на отримання паспорта;
5) особа подала не в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення й видачі паспорта;
6) особу не встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи.
У рішенні про відмову в оформленні чи видачі паспорта (у тому числі вклеюванні фотокартки), яке доводиться до відома заявника протягом п'яти робочих днів з дня його прийняття, зазначаються підстави відмови. Заявник має право повторно звернутися до територіального підрозділу ДМС в разі зміни або усунення обставин, через які йому було відмовлено в оформленні чи видачі паспорта (у тому числі вклеюванні фотокартки).
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України, до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства. При цьому, дотримання особою певних правил, пов'язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви, є обов'язковим.
Суд встановив, що позивач в інтересах неповнолітньої доньки звернулася до відповідача із заявою від 29.07.2025 довільної форми щодо оформлення паспорта громадянина України, у якій просила оформити та видати її доньці ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру, до якої долучила, зокрема, заяву доньки ОСОБА_2 , яка відповідає зразку заяви, затвердженому Тимчасовим порядком (Додаток 1), а також дві фотокартки 3,5х4,5 см. ОСОБА_2 .
Відповідач в особі Львівського відділу №1 листом від 12.08.2025 повідомив заявників про відсутність правових підстав для оформлення ОСОБА_2 паспорта громадянина України зразка 1994 року, оскільки оформлення паспорта зразка 1994 року припинено з 01.11.2016, а видача документу, що посвідчує особу, незалежно від його виду, не можливий без обробки персональних даних. Крім цього, відповідач вказав, що відповідно до Постанови №302 оформлення та видача таких паспортів здійснюється громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили.
Суд, з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №398 «Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302», робить висновок, що норми Тимчасового порядку застосовуються до правовідносин у разі, якщо особа виявила бажання отримати паспорт у формі книжечки у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII, незалежно від наявності рішення суду.
Такі висновки суду ґрунтуються на аналізі постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №398 та виходячи з того, що іншого механізму, правил та порядку оформлення та видачі підрозділами державної міграційної служби паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки з використанням бланка паспорта громадянина України зразка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.04.1994 року №353 «Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України», чинне законодавство не визначає. Навіть, якщо особа не зверталась до суду, це не свідчить про відсутність у неї права на оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року.
Суд звертає увагу на те, що питання права особи по досягненню нею 14-річного віку на отримання паспорта України у формі книжечки відповідно до Положення №2503-ХІІ, у зв'язку з ненаданням нею згоди на обробку персональних даних, було предметом дослідження Верховного Суду за наслідками якого сформовано висновок у постановах від 18.11.2021 у справі №420/4049/20, від 21.12.2022 у справі №420/5353/20 та у подальшому підтримано у постановах від 17.05.2023 у справі №420/12574/21, від 09.11.2023 у справі №380/16510/22 та від 20.03.2024 у справі №560/3366/23. Висновки, наведені у вказаних постановах, є релевантними до обставин даної справи.
Так, у постанові від 18.11.2021 у справі №420/4049/20 Верховний Суд звернув увагу на те, що питання стосовно права особи на отримання паспорта України у формі книжечки відповідно до Положення №2503-ХІІ, у зв'язку із ненаданням нею згоди на обробку персональних даних було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі, за результатами розгляду якої 19.09.2018 прийнята постанова у справі №806/3265/17.
В зазначеному рішенні Велика Палата констатувала, що норми Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» на відміну від норм Положення №2503-XII не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім'я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог ст. 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом») не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім'я, що становить порушення статті 8 Конвенції.
На переконання Великої Палати позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
У цій же постанові Велика Палата вказала, що висновки у цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення №2503-ХІІ.
Крім цього, у постановах від 18.11.2021 у справі №420/4049/20 та від 21.12.2022 у справі №420/5353/20 Верховний Суд, з огляду на визначені в частині 3 статті 7 КАС України загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, зробив висновок, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», який має вищу юридичну силу, ніж Положення №2503-ХІІ та Тимчасовий порядок.
У вказаних справах Верховним Судом наголошено на імперативності приписів Закону України №5492-VI, адже ними встановлено обов'язок кожного громадянина України, який досяг 14-річного віку отримати паспорт громадянина України.
Також окрему увагу Верховний Суд у цих постановах звернув увагу на те, що відповідно до частини 1 статті 21 Закону №5492-VI, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Тому, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу, може створювати перешкоди у реалізації позивачем своїх громадянських прав. Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.05.2023 у справі №420/12574/21 та від 09.11.2023 у справі №380/16510/22.
Отже, доводи відповідача про те, що право на оформлення паспорта у формі книжечки, набуває громадянин України лише після досягнення 16-річного віку є помилковими та не відповідають наведеним висновкам Верховного Суду.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Оскільки позивачем до заяви щодо оформлення та видачі неповнолітній доньці паспорта громадянина України зразка 1994 року додано всі необхідні документи (зважаючи на відповідь відповідача в якій зазначено лише про рішення суду), суд робить висновок про визнання протиправними дій відповідача в особі Львівського відділу №1 ЗМУ ДМС щодо відмови у видачі доньці позивача паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ з викладених у листі від 12.08.2025 підстав.
З метою захисту прав позивачів, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача в особі Львівського відділу №1 ЗМУ ДМС оформити та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року відповідно до Положення про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд робить висновок про наявність підстав для задоволення позову повністю.
Що стосується судового збору, то, у відповідності до вимог ст. 139 КАС України, такий підлягає стягненню на користь позивача.
Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ухвалив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби (вул. Січових Стрільців, 11, м. Львів, код ЄДРПОУ 45870769) в особі Львівського відділу №1 ЗМУ ДМС щодо відмови оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) паспорт громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року відповідно до Положення про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ.
3. Зобов'язати Західне міжрегіональне управління Державної міграційної служби (вул. Січових Стрільців, 11, м. Львів, код ЄДРПОУ 45870769) в особі Львівського відділу №1 ЗМУ ДМС оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) паспорт громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року відповідно до Положення про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби (вул. Січових Стрільців, 11, м. Львів, код ЄДРПОУ 45870769) 1211,20 грн. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст судового рішення складено 20.11.2025 року.
СуддяКостецький Назар Володимирович