м. Львів
20 листопада 2025 рокусправа № 380/12829/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кондратюк Ю.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (далі - відповідач), у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військового інституту танкових військ Національного університету «Харківський політехнічний інститут» щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористанні дні щорічної основної відпустки за період з 27.03.2022 року по 21.08.2024 рік та не нарахуванні та не виплати грошової компенсації за невикористанні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2022 року по 2025 рік;
- визнати протиправною бездіяльність Військового інституту танкових військ Національного університету «Харківський політехнічний інститут» щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористанні дні канікулярної відпустки за період навчання у Військовому інституті танкових військ Національного університету «Харківський політехнічний інститут»;
- зобов?язати Військовий інститут танкових військ Національного університету «Харківський політехнічний інститут» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористанні календарні дні щорічної основної відпустки за період з 27.03.2022 року по 21.08.2024 рік, виходячи із розміру грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби;
- зобов'язати Військовий інститут танкових військ Національного університету «Харківський політехнічний інститут» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористанні дні канікулярної відпустки за період навчання у Військовому інституті танкових військ Національного університету «Харківський політехнічний інститут»;
- зобов?язати Військовий інститут танкових військ Національного університету «Харківський політехнічний інститут» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористанні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2022 року по 2025 рік, виходячи із розміру грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що проходив службу у Військовому інституті танкових військ Національного університету «Харківський політехнічний інститут». Вважає, що під час звільнення з військової служби відповідач протиправно не виплати компенсацію за невикористану відпустку. Вважаючи поведінку відповідача щодо неповноти розрахунку з ним протиправною, просить позов задовольнити повністю.
Ухвалою судді від 27.06.2025 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.
Відповідач відзиву на позов у встановлений строк не подав. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 6 ст. 162 КАС України).
Ухвалою суду від 20.10.2025 витребувано від Військового інституту танкових військ Національного університету «Харківський політехнічний інститут» належним чином завірені та належної якості докази, а саме інформацію про невикористані ОСОБА_1 дні щорічної основної відпустки за період з 27.03.2022 по 21.08.2024; невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2022 року по 2025 рік; невикористані дні канікулярної відпустки за період навчання у Військовому інституті танкових військ Національного університету «Харківський політехнічний інститут».
07.11.2025 від представника позивача надійшли додаткові пояснення, в яких звертає увагу, що позивач почав проходити військову службу в Збройних Силах України 27.03.2022 року.
При цьому, у 2022 році він безпосередньо залучався до виконання бойових завдань, що підтверджується довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з агресією Російської Федерації проти України. Підставою для видачі цієї довідки слугував журнал ведення бойових дій військової частини НОМЕР_1 від 29.05.2022 року № 358.
Разом із тим, посвідчення учасника бойових дій вперше було видано позивачу 06.10.2023.
10.11.2025 від представника позивача надійшов розрахунок днів невикористаної відпустки.
З'ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 від 06.10.2023 має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Відповідно до Витягу з Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.08.2024 позивача виключено зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення з 21.08.2024, у зв'язку з вибуттям до нового місця служби.
У Збройних Силах - з 27.03.2022.
Календарна вислуга років станом на 21.08.2024 становить 2 роки 4 місяці двадцять днів.
Щорічна основна відпустка за 2022 рік не надавалась.
За 2023 рік використано 10 діб щорічної основної відпустки в період з 09.07.2023 по 18.07.2023.
За 2024 рік використано 10 діб щорічної основної відпустки в період з 26.02.2024 по 06.03.2024.
Згідно з Витягом із Наказу начальника Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (по особовому складу) від 10.08.2024 №11-К позивача призначено курсантом факультету радіаційного, хімічного, біологічного захисту та екологічної безпеки Військового інституту танкових військ Національного університету «Харківський політехнічний інститут».
Відповідно до Витягу із Наказу начальника Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (по стройовій частині) від 18.03.2025 №82 позивача виключено зі списків особового складу інституту та всіх видів забезпечення з 18.03.2025.
Згідно з Довідкою про розмір грошового забезпечення, при звільненні та виключенні зі списків особового складу інституту позивачу компенсація за невикористанні дні щорічної основної та додаткової відпустки не виплачувалася.
Позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив виплатити грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки згідно зі ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міноборони від 07.06.2018 року № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам» за період служби та грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, зокрема, відпустка до 14 днів учасникам бойових дій.
Листом від 16.05.2025 відповідач повідомив, що на відміну від щорічної відпустки, додаткова відпустка окремим категоріям ветеранів війни надається незалежно від відпрацьованого в році часу, один раз протягом календарного року на підставі заяви працівника та посвідчення учасника бойових дій або інваліда війни. Вона не переноситься (не подовжується) на дні тимчасової непрацездатності працівника чи святкові і неробочі дні, що припали на її період. Не використана у поточному році така відпустка на наступний рік не переноситься, компенсація за не використану таку відпустку не повертається, оскільки вона є додатковою та може використовуватись за бажанням.
Крім того, окремо слід наголосив, що позивач при виключенні із списків особового складу Інституту претензій до Інституту щодо порядку та терміну звільнення чи проведених з ним розрахунків не мав, щодо звільнення не заперечував, заяви чи рапорти про виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій не подавав.
Таким чином підстави для визнання дій Інституту щодо невиплати грошової компенсації відпустки, як учаснику бойових дій - відсутні.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо неповноти нарахування усіх сум грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Змістом спірних правовідносин, які склалися між сторонами, є нарахування та виплата компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки.
До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення законодавства та робить висновки по суті спору.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основним нормативно-правовим актом, який регулює порядок надання відпусток, є Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 №504/96-ВР (далі - Закон №504/96-ВР).
Статтею 4 Закону №504/96-ВР встановлено такі види відпусток:
1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;
2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону);
3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону);
3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону);
4) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв'язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); відпустка при народженні дитини (стаття 19-1 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону).
Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.
За приписами ст. 10 Закону №504/96-ВР право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві.
Відповідно до статті 16-2 Закону №504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Частиною 4 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-ХІІ) передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Положеннями частин 2, 4 статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-ХІІ) передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Щодо позовних вимог про нарахування та виплату позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за період з 27.03.2022 по 21.08.2024, суд звертає увагу на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.
Відповідно до приписів пунктів 1, 3 та 6 розділу ХХХІ "Виплата грошового забезпечення у разі звільнення з військової служби" Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року №260 (далі - Порядок №260), грошове забезпечення у разі звільнення з військової служби виплачується: військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі грошового забезпечення, передбаченого для займаної посади з дня одержання військовою частиною наказу чи письмового повідомлення про звільнення до дня виключення наказом зі списків особового складу включно, але не більше ніж до дня здавання справ та посади (в межах установлених Міністром оборони України строків) або до дня закінчення щорічної відпустки, яка надається після здавання справ та посади
У рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки,в тому числі за минулі роки.
Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.
При цьому суд звертає увагу, що п. 8 розділу I «Загальні положення» Порядку № 260 грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника).
Як встановив суд, відповідно до Витягу з Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.08.2024 позивача виключено зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення з 21.08.2024, у зв'язку з вибуттям до нового місця служби.
У Збройних Силах - з 27.03.2022.
Календарна вислуга років станом на 21.08.2024 становить 2 роки 4 місяці двадцять днів.
Щорічна основна відпустка за 2022 рік не надавалась.
За 2023 рік використано 10 діб щорічної основної відпустки в період з 09.07.2023 по 18.07.2023.
За 2024 рік використано 10 діб щорічної основної відпустки в період з 26.02.2024 по 06.03.2024.
Відповідно до Витягу із Наказу начальника Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (по стройовій частині) від 18.03.2025 №82 позивача виключено зі списків особового складу інституту та всіх видів забезпечення з 18.03.2025.
Згідно з Довідкою про розмір грошового забезпечення, при звільнені та виключені зі списків особового складу інституту позивачу компенсація за невикористанні дні щорічної основної та додаткової відпустки не виплачувалася.
Оскільки відповідачем, не доведено того, що позивачу нараховано та виплачено грошову компенсацію за невикористані дні основної відпустки за період 27.03.2022 по 21.08.2024, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про нарахування та виплату позивачу грошової компенсації за невикористанні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2022 року по 2025 рік, суд звертає увагу на таке.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII (далі - Закон №3551-XII) учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону №3551-XII передбачено, що учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік».
Згідно з частиною 8 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
У разі якщо Законом України «Про відпустки» або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.
Згідно з абзацом 3 частини 14 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки.
Пунктом 17 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ передбачено, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.
Відповідно до пункту 18 ст.10-1 Закону №2011-ХІІ в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин зі збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.
Згідно з пунктом 19 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.
Визначення поняття особливого періоду зазначено в законах України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII) та «Про оборону України» від 06.12.1991 №1932-XII (далі - Закон №1932-XII).
Згідно зі статтею 1 Закону №3543-XII особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до положень статті 1 Закону №1932-XII особливий період, як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Принципом, який визначає зміст правовідносин людини із суб'єктом владних повноважень є принцип верховенства права, який полягає у підпорядкуванні діяльності усіх публічних інститутів потребам реалізації та захисту прав людини, утвердження їх пріоритету перед усіма іншими цінностями демократичної, соціальної, правової держави.
Принцип верховенства права є складною конструкцією, яка містить ряд обов'язкових елементів, зокрема: законність; юридичну визначеність; заборону свавілля; доступ до правосуддя, представленого незалежними та безсторонніми судами; дотримання прав людини; заборону дискримінації та рівність перед законом. Недотримання хоча б одного з названих елементів публічною адміністрацією означатиме порушення нею принципу верховенства права.
Будь-який необґрунтований неоднаковий підхід законом заборонений, і всі особи мають гарантоване право на рівний та ефективний захист від дискримінації за будь-якою ознакою - раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних та інших переконань, національного чи соціального походження, власності, народження чи іншого статусу.
Отже, у порівнянні із іншими особами, які набули статус учасника бойових дій і не проходили військову службу, позивач мав таке ж право на грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки.
З системного аналізу змісту верховенства права, викладених норм законодавства суд висновку, що учасники бойових дій мають право отримати додаткову відпустку із збереженням заробітної плати за певних умов.
Указом Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженим Законом України від 17.03.2014 №1126-VI, оголошено та проведено часткову мобілізацію.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України від 03.03.2022 №2105-IX, оголошено проведення загальної мобілізації.
Таким чином, спірні правовідносини щодо отримання грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки у зв'язку із звільненням позивача виникли в особливий період.
В особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, зокрема, додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону №3551-XII.
Однак Законом №2011-XII не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.
Відповідно до частини 8 статті 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
Отже, підстави та порядок надання додаткової відпустки особам, які мають статус учасника бойових дій, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Так, відповідно до частини 14 статті 10-1 Закону №2011-XII у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому вказаного пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, зокрема, військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Таким чином, суд зазначає, що норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.
Враховуючи викладене суд висновує, що на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідач протиправно не провів з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
При цьому, слід зауважити, що припинення надання відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, яке (право на відпустку) може бути реалізовано в один із таких способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати не визначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.
Викладене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 16.05.2019 у зразковій справі №620/4218/18 щодо правового регулювання подібних правовідносин, яку залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019.
Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, а також за невикористані дні додаткової відпустки.
Виплата компенсації повинна була бути здійснена під час остаточного розрахунку зі служби незалежно від того, чи звертався військовослужбовець з відповідною окремою заявою (рапортом) про виплату чи ні.
Враховуючи викладені норми права та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідач не здійснив при звільненні позивача з військової служби нарахування та виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, чим допустив протиправну бездіяльність.
Оскільки позивач набув статусу учасника бойових дій 06.10.2023, право на додаткову відпуску як учаснику бойових виникло тільки з 06.10.2023.
Разом з тим, позивач проходив навчання у вищому навчальному закладі та був курсантом академії. Статус курсанта обумовлює право позивача на визначені ч.6 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відпустки - канікули та додаткові для лікування або сімейними обставинами. Однак, не додаткову відпустку учаснику бойових дій.
А тому позовні вимоги щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій підлягають задоволенню лише за період з 06.10.2023 по 21.08.2024.
З огляду на викладене, належним та ефективним способом відновлення порушених прав позивача є зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 06.10.2023 по 21.08.2024.
Щодо позовних вимог про нарахування та виплату позивачу грошової компенсації за невикористанні дні канікулярної відпустки за період навчання, суд звертає увагу на таке.
Відповідно до п. 6 ст. 10-1 Закону №2011-XII курсантам (слухачам) вищих військових навчальних закладів, а також закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки, закладів фахової передвищої військової освіти, щороку надаються канікулярні відпустки: зимова - тривалістю до 14 календарних днів та літня - 30 календарних днів. Тривалість таких відпусток не залежить від вислуги років.
У разі наявності навчальної заборгованості у курсантів вищих військових навчальних закладів, а також закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки, закладів фахової передвищої військової освіти, канікулярна відпустка надається їм після ліквідації заборгованості в межах строків, установлених графіком навчального процесу. При цьому тривалість літньої відпустки не може бути меншою ніж 15 календарних днів.
Курсантам (слухачам) вищих військових навчальних закладів, а також закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки, закладів фахової передвищої військової освіти, крім канікулярних відпусток, зазначених в абзаці першому цього пункту, можуть надаватися додаткові відпустки для лікування у зв'язку з хворобою або за сімейними обставинами в порядку, передбаченому пунктами 9-11 цієї статті.
Судом встановлено, що позивач згідно з Витягом із Наказу начальника Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (по особовому складу) від 10.08.2024 №11-К позивача призначено курсантом факультету радіаційного, хімічного, біологічного захисту та екологічної безпеки Військового інституту танкових військ Національного університету «Харківський політехнічний інститут».
Відповідно до Витягу із Наказу начальника Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (по стройовій частині) від 18.03.2025 №82 позивача виключено зі списків особового складу інституту та всіх видів забезпечення з 18.03.2025.
Отже, позивач набув право на визначену ч. 6 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» канікулярну відпустку за період навчання у Військовому інституті танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут».
З огляду на викладене, належним та ефективним способом відновлення порушених прав позивача є зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористанні дні канікулярної відпустки за період навчання у Військовому інституті танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут».
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доводи відповідача про правомірність своїх дій спростовано наведеним вище аналізом чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Тому такі доводи судом до уваги не беруться.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Даючи оцінку поведінці відповідача, яка зумовила звернення позивача до суду з цим позовом, суд дійшов висновку, що поведінка відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за період з 27.03.2022 по 21.08.2024, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 06.10.2023 по 21.08.2024, грошової компенсації за невикористані дні канікулярної відпустки за період навчання у Військовому інституті танкових військ Національного університету «Харківський політехнічний інститут», свідчить про протиправну бездіяльність відповідача, яка не відповідає визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям поведінки відповідача у спірних правовідносинах, тому таку бездіяльність потрібно визнати протиправною, задовольнивши частково першу позовну вимогу.
Інші позовні вимоги є похідними та підлягають до часткового задоволення шляхом зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за період з 27.03.2022 по 21.08.2024, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 06.10.2023 по 21.08.2024, грошової компенсації за невикористані дні канікулярної відпустки за період навчання у Військовому інституті танкових військ Національного університету «Харківський політехнічний інститут», з урахуванням виплачених сум.
Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності та мотиви суду щодо кожної з позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судового збору.
Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 293, 295 КАС України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за період з 27.03.2022 по 21.08.2024, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 06.10.2023 по 21.08.2024, грошової компенсації за невикористані дні канікулярної відпустки за період навчання у Військовому інституті танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут».
3. Зобов'язати Військовий інститут танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за період з 27.03.2022 по 21.08.2024, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 06.10.2023 по 21.08.2024, грошової компенсації за невикористані дні канікулярної відпустки за період навчання у Військовому інституті танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут», з урахуванням виплачених сум.
4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
5. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач: Військовий інститут танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (61098, вул. Полтавський Шлях, буд. 192, м. Харків; ЄДРПОУ 07905262).
Повне рішення суду складено 20.11.2025.
Суддя Кондратюк Юлія Степанівна