справа №380/16857/25
20 листопада 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні у м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Полєтаєв Ігор Олексійович, звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач-1, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач-2, в/ч НОМЕР_1 ), у якому просить:
- визнати протиправним і скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 в частині призову та направлення позивача для проходження військової служби під час мобілізації до військової частини НОМЕР_1 ;
- зобов'язати в/ч НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення від проходження військової служби ОСОБА_1 та виключити позивача зі списків особового складу в/ч НОМЕР_1 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 15.07.2025 його було незаконно затримано та доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вказує, що прибувши до вказаного ІНФОРМАЦІЯ_4 , він надав посадовим особам відомості про наявність відстрочки від призову на військову службу, зокрема, повідомляв, що навчається у Львівському національному університеті імені Івана Франка за денною формою здобуття освіти освітньо-кваліфікаційного рівня магістр за спеціальністю 293 «Міжнародне право». Вказане підтверджує довідкою Львівського національного університету імені Івана Франка від 15.07.2025 № 1162. Зауважує, що підпадає під категорію військовозобов'язаних, які відповідно до пункту 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оскільки є здобувачем вищої освіти, який навчається за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобуває рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту». Водночас, в розділі довідки про здобувача освіти ОСОБА_1 за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти № 671952 від 16.07.2025 «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» вказано «Ні, порушує». Позивач, вважаючи, що на Міністерство освіти і науки України може бути покладено обов'язок усунути порушення його прав шляхом внесення відомостей в Єдину державну електронну базу з питань освіти про ОСОБА_1 як здобувача освіти, який не порушує послідовність здобуття освіти, визначену частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту», звернувся також із позовною заявою від 15.08.2025 до Львівського окружного адміністративного суду.
На думку позивача, відповідач-1 протиправно призвав його на військову службу під час мобілізації, на особливий період та направив для проходження військової служби до в/ч НОМЕР_1 , оскільки проігнорував статус ОСОБА_1 як здобувача вищої освіти, який навчається за денною формою здобуття освіти і здобуває рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту». Вважає, що внаслідок прийняття протиправного наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 про призов стало наслідком зарахування його до особового складу в/ч НОМЕР_1 . На думку позивача, його перебування у складі в/ч НОМЕР_1 унеможливлює здобуття освіти та обмежує право на освіту. У зв'язку з цим заявлено позовні вимоги зобов'язати в/ч НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення від проходження військової служби ОСОБА_1 та виключити його зі списків особового складу в/ч НОМЕР_1 .
Відповідач-2 позову не визнав з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у такому. Зауважує, що позивач був зарахований до списків особового складу в/ч НОМЕР_1 на підставі поіменного списку ІНФОРМАЦІЯ_3 від 15.07.2025 вих. № 16771. Вважає, що з дня зарахування до списків особового складу військової частини позивач набув статусу військовослужбовця, з огляду на що, наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 204 від 16.07.2025 щодо зарахування до списків особового складу в/ч НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 є правомірним. Вказує, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеної в постановах від 18.01.2024 у справі № 280/6033/22, від 11.04.2024 у справі № 520/7954/22, право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов'язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця. Окрім того, наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 204 від 16.07.2025 є актом індивідуальної дії, вичерпав свою дію моментом його прийняття, а його скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача. Водночас зауважує, що чинним законодавством не передбачено можливості «виключити зі списків особового складу частини» позивача у зв'язку з правовідносинами, що склалися.
На думку відповідача-2, аргументи, які наведені позивачем у позові, не є підставою для скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 в частині призову та направлення позивача для проходження військової служби під час мобілізації до військової частини НОМЕР_1 , оскільки наявність обставин для отримання відстрочки відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не є підставою для звільнення його від обов'язку проходження військової служби, а лише надає право на відстрочку від призову на військову службу на визначений термін. Оскільки ОСОБА_1 не реалізував своє право на відстрочку від призову на військову службу, передбачене п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», тому і був призваний на військову службу під час мобілізації. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Не погоджуючись із відповідачем-2, позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій щодо аргументів, наведених у відзиві, заперечив. Зазначає, що він як особа, яка здобуває освіту, був позбавлений можливості звернутися до відповідача-1 із заявою про надання відстрочки від призову під час мобілізації у зв'язку з тим, що Міністерством освіти і науки України протиправно внесені недостовірні відомості до Єдиної державної електронної бази з питань освіти шляхом зазначення в довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти від 16.07.2025 № 671952 відомостей про те, що ОСОБА_1 порушує послідовність здобуття освіти, яка визначена частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».
Щодо постанов Верховного Суду від 18.01.2024 у справі № 280/6033/22 та від 11.04.2024 у справі № 520/7954/22, то вважає, що такі не можуть застосовуватись, оскільки законодавство, яке застосовувалось до спірних правовідносин, зазнало багато змін і вказані судові рішення не є релевантними.
З приводу скасування наказу про мобілізацію зазначає, що скасування індивідуального акту є належним способом захисту порушеного права, навіть якщо його дія вже призвела до певних наслідків. На цій підставі вважає, що суд уповноважений скасувати незаконний наказ, оскільки це є ключовою передумовою для відновлення прав позивача та повернення його у початковий правовий стан.
Ухвалою від 19.08.2025 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.
Відповідач-2 26.08.2025 (вх. № 68916) подав відзив на позовну заяву.
Позивач 28.08.2025 (вх. № 69800) подав відповідь на відзив.
Ухвалою від 15.10.2025 витребувано від відповідача-1 належним чином засвідчену копію наказу про призов ОСОБА_1 .
Відповідач-1 28.10.2025 (вх. № 86105) подав клопотання про долучення доказів на виконання вимог ухвали від 28.10.2025.
Відповідач-2 14.11.2025 (вх. № 91175) подав клопотання про долучення доказів.
Відповідно до довідок про доставку електронного листа до електронного кабінету ІНФОРМАЦІЯ_3 в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі доставлено: 18.08.2025 позовну заяву з копіями доданих до неї документів; 19.08.2025 ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справі без виклику сторін.
Відповідачу-1 роз'яснено право подання відзиву на позов з посиланням на докази, якими такий обґрунтовується.
Відповідач-1 не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву.
Відповідно до положень частини четвертої статті 159 КАС України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до положень частини п'ятої статті 262 КАС України судом вирішено справу на підставі наявних у ній доказів.
Суд, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , призовною комісією Щастинського району Луганської області 10.09.2024 зарахований в запас на підставі ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Згідно з довідкою № 1162 від 15.07.2025, виданою Львівським національним університетом імені Івана Франка, ОСОБА_1 є студентом 1 курсу освітнього ступеня магістр денної форми здобуття освіти факультету міжнародних відносин Львівського національного університету імені Івана Франка за спеціальністю 293 «Міжнародне право», дата завершення навчання: 31.12.2025.
Відповідно до Довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти № 671952 від 16.07.2025, ОСОБА_1 є здобувачем ступеня магістра за денною формою, спеціальність 293 «Міжнародне право» у Львівському національному університеті імені Івана Франка, на підставі наказу про зарахування (поновлення, переведення) № С-627 від 31.08.2024, період навчання: з 01.09.2024 по 31.12.2025. У графі довідки № 671952 від 16.07.2025 «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» вказано: «Ні, порушує».
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 25.08.2025 у справі № 380/16847/25 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії. Предметом позову в цій справі є поведінка Міністерства освіти і науки України щодо внесення відомостей в Єдину державну електронну базу з питань освіти про порушення ОСОБА_1 послідовності здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України «Про освіту». Позовна заява подана до суду 15.08.2025.
Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 15.07.2025 № 840 солдата ОСОБА_1 , 1999 р.н., відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні (зі змінами), з набранням чинності Указу Президента України № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» (зі змінами), відповідно до поіменного списку № 16771 від 15.07.2025, призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до військової частини НОМЕР_2 .
Згідно із витягом з наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.07.2025 № 204, солдата ОСОБА_1 , призваного ІНФОРМАЦІЯ_2 , який прибув для проходження базової та фахової підготовки, з 16.07.2025 зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення, призначено на посаду курсанта навчального взводу.
Підстава: Указ Президента України «Про загальну мобілізацію» (зі змінами) № 69/2022 від 24.02.2022; поіменний список ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно з витягом з наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.10.2025 № 306, солдата ОСОБА_1 , курсанта школи загальновійськової підготовки, який 09 жовтня 2025 року самовільно залишив медичний заклад, з 09 жовтня 2025 року знято з усіх видів забезпечення та припинено виплату грошового забезпечення з дня, з якого самовільно залишив військову частину - 09 жовтня 2025 року.
Підстава: рапорт підполковника ОСОБА_2 (вх. № 23586 від 19.10.2025).
Позивач вважає наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 15.07.2025 № 840 в частині призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до військової частини протиправним, тому звернувся до суду із цим позовом.
При вирішенні спору, суд керувався таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан.
Указом Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Пунктом 8 цього Указу визначено місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку:
1) своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини;
2) здійснення призову військовозобов'язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України;
3) виділення тимчасово будівель, споруд, земельних ділянок, транспортних та інших матеріально-технічних засобів, надання послуг Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, Державній спеціальній службі транспорту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України та іншим військовим формуванням України відповідно до мобілізаційних планів.
На час виникнення спірних правовідносин та на дату ухвалення рішення у цій справі на території України продовжує діяти воєнний стан.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ в редакції від 09.07.2025, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно із частиною 1 статті 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Частина 2 статті 1 Закону № 2232-ХІІ передбачає, що військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до частини 2 статті 2 цього Закону проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.
Згідно з частиною 5 статті 1 Закону № 2232-ХІІ від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
За змістом частини 9 статті 1 Закону № 2232-ХІІ щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії:
допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік;
призовники - особи, які взяті на військовий облік;
військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 24 Закону № 2232-ХІІ початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України.
Згідно з частиною 1 статті 39 Закону № 2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII в редакції від 01.01.2025, чинні й на момент виникнення спірних правовідносин).
Статтею 1 Закону № 3543-XII визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до частини 2 статті 4 Закону № 3543-XII загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Згідно з частиною 5 статті 4 Закону № 3543-XII вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.
За змістом статті 2 Закону № 3543-XII правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України «Про оборону України», цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.
Статтею 23 Закону № 3543-XII встановлено вичерпний перелік осіб, яким надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації та перелік осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 23 Закону № 3543-XII, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Частина 7 цієї ж статті передбачає, що перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - Положення № 154 в редакції від 06.05.2025, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 8 Положення № 154, виконання завдання з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, призову громадян на військову службу покладені саме на районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до пункту 4 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки виконують покладені на них завдання у взаємодії з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також з органами військового управління, з'єднаннями, військовими частинами, навчальними частинами (центрами), установами, організаціями, вищими військовими навчальними закладами та військовими навчальними підрозділами закладів вищої освіти Збройних Сил та інших військових формувань, Держспецзв'язку, правоохоронними та розвідувальними органами, державними органами спеціального призначення з правоохоронними функціями, громадськими організаціями.
Відповідно до абзацу 9 пункту 11 Положення № 154, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, зокрема, оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560, в редакції від 31.05.2025, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який, згідно з пунктом 1, визначає:
механізм реалізації повноважень та взаємодію між місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від підпорядкування і форми власності, органами військового управління, органами та підрозділами, що входять до системи поліції, та посадовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з організації проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період;
процедуру оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів;
процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов'язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи;
процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення;
організацію медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби;
процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період;
механізм відправлення військовозобов'язаних та резервістів до місць проходження військової служби.
Відповідно до пункту 56 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Абзацом 1 та 2 пункту 58 Порядку № 560 визначено, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов'язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
Під час подання заяви військовозобов'язаний пред'являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі). Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації в день її подання.
Додатком 5 до Порядку № 560 затверджено перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Вказаним переліком передбачено, що документами, що підтверджують право на відстрочку для здобувачів вищої освіти, які навчаються за денною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти, у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» є довідка про здобувача освіти, сформована в Єдиній державній електронній базі з питань освіти.
Як встановив суд із довідки № 1162 від 15.07.2025, виданої Львівським національним університетом імені Івана Франка, ОСОБА_1 із 01.09.2024 є студентом 1 курсу освітнього ступеня магістр денної форми здобуття освіти факультету міжнародних відносин Львівського національного університету імені Івана Франка за спеціальністю 293 «Міжнародне право», дата завершення навчання: 31.12.2025.
Вказане також підтверджується Довідкою про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти № 671952 від 16.07.2025.
Суд звертає увагу, що навіть якщо військовозобов'язаний має право на відстрочку на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону № 3543-XII, то це право не є тотожним виконанню процедури, встановленої пунктом 58 Порядку № 560 - тобто, оформленню вказаної відстрочки.
Суд зауважує, що на момент прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 15.07.2025 у позивача не було належним чином оформленої відстрочки від призову, як того вимагає чинне законодавство. Із наявних у справі доказів суд також не встановив, що позивач звертався із заявою про надання відстрочки у встановленому порядку до моменту його мобілізації.
Позивач стверджує, що він як особа, яка здобуває освіту, був позбавлений можливості звернутися до відповідача-1 із заявою про надання відстрочки від призову під час мобілізації у зв'язку з тим, що Міністерством освіти і науки України протиправно внесені недостовірні відомості до Єдиної державної електронної бази з питань освіти шляхом зазначення в довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти від 16.07.2025 № 671952 відомостей про те, що ОСОБА_1 порушує послідовність здобуття освіти, яка визначена частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».
З приводу цього суд зауважує, що ОСОБА_1 є здобувачем вищої освіти і навчається за денною формою здобуття освіти у Львівському національному університеті імені Івана Франка із 01.09.2024.
Львівський національний університет імені Івана Франка видав 15.07.2025 довідку № 1162 про навчання ОСОБА_1 . Довідку про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти № 671952 сформовано закладом освіти 16.07.2025. Представник позивача звернувся до Міністерства освіти і науки України і ДП «Інфоресурс» із заявою про внесення змін до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо порушення ОСОБА_1 черговості здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» 26.07.2025. Із позовною заявою до Міністерства освіти і науки України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії (предмет позову - поведінка Міністерства освіти і науки України щодо внесення відомостей в Єдину державну електронну базу з питань освіти про порушення ОСОБА_1 послідовності здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України «Про освіту») позивач звернувся до Львівського окружного адміністративного суду 15.08.2025.
В матеріалах справи міститься оскаржуваний наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 15.07.2025 № 840 про призов на військову службу під час мобілізації, на особливий період солдата ОСОБА_1 , 1999 р.н.
Наведене зумовлює висновок суду, що вчиняти дії щодо надання відстрочки від призову позивач та його представник почали вже після мобілізації - тобто після 15.07.2025.
Відсутність вчасного звернення позивача до ТЦК та СП та, відповідно, офіційного рішення комісії про надання відстрочки означає, що на момент прийняття наказу про призов позивач не мав статусу особи, якій надано відстрочку.
За таких обставин суд відхиляє як безпідставні твердження позивача про реалізацію ним права на відстрочку.
Суд погоджується з доводами відповідача-2, що право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов'язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки), який відповідає висновку Верховного Суду у постанові від 05.02.2025 у справі № 160/2592/23 та враховується судом при вирішенні цього спору в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України.
Оскільки станом на момент прийняття начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 наказу від 15.07.2025 № 840 були відсутні достатні і достовірні докази того, що позивач реалізував у спосіб, визначений законом, право на відстрочку, то вказаний наказ в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 скасуванню не підлягає.
Щодо вимог позивача зобов'язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення від проходження військової служби ОСОБА_1 та виключити його зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , суд зазначає, що такі вимоги обґрунтовані протиправністю призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації.
Отже, у спірних правовідносинах вказані позовні вимоги є похідними від позовних вимог про оскарження призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації.
З огляду на встановлені судом обставини та висновок суду правомірність спірного наказу від 15.07.2025 № 840 в частині призову позивача на військову службу, не підлягають задоволенню вимоги зобов'язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення від проходження військової служби ОСОБА_1 та виключити його зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , оскільки такі базуються виключно на порушенні відповідачем-1 процедури призову позивача на військову службу.
Суд зауважує, що у пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачами вказаний обов'язок виконано.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності та висновки щодо кожної позовної вимоги, суд висновує про безпідставність позовних вимог, тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Відповідно до положень частини п'ятої статті 139 КАС України не підлягають відшкодуванню понесені позивачем судові витрати.
Керуючись ст.ст. 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії, - відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О. П. Хома