про закриття провадження у справі
19 листопада 2025 рокусправа № 380/20547/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кухар Н.А. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про визнання протиправною та скасування постанови,-
До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) з позовом до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (79007, Львівська обл., місто Львів, вулиця Котлярська, будинок 6; ЄДРПОУ 35009321) в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Якимцем Андрієм Івановичем про накладення штрафу від 02.10.2025 року серії ВП №61162512;
- стягнути з відповідача судові витрати по справі.
Ухвалою суду від 15 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі за даним позовом, розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників.
Ухвалою суду від 30 жовтня 2025 року залучено до участі в адміністративній справі № 380/20547/25 третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).
Дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.
На виконанні у Шевченківському ВДВС у м. Львові ЗМУМЮ перебувало виконавче провадження № 47907665 з примусового виконання виконавчого листа № 466/5606/14-ц виданого 08.09.2014р. Шевченківським районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щомісячно в розмірі 1/4 частки від всіх видів заробітку, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з 08.08.2014р. до досягнення дитиною повноліття.
Постановою Апеляційного суду Львівської області від 13.09.2018 по справі № 440/357/18 змінено розмір стягнення аліментів з ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в користь її матері ОСОБА_2 аліменти в розмірі 1/6 всіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
07.02.2020 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №6116251 з примусового виконання виконавчого листа № 440/357/18 виданого 11.12.2019р. Львівським апеляційним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/6 всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 11.12.2019 р. і до досягнення дитиною повноліття.
Згідно розрахунку заборгованості по сплаті аліментів ВП№6116251 від 22.09.2025 року боржником не сплачувались аліменти на користь стягувача у період з 13.09.2018 (з моменту набрання законної сили виконавчого листа № 440/357/18) по 30.09.2023 року, внаслідок чого за даний період у боржника виникла заборгованість у розмірі 90 945,08 грн. Позивачем у серпні 2025 року погашено дану заборгованість.
02.10.2025 року державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову ВП №61162512 про накладення штрафу на ОСОБА_1 на користь стягувача у розмірі 50% суми заборгованості зі сплати аліментів, що складає 45472,54 грн.
Не погоджуючись з вищевказаною постановою, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
У відповідності до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
У відповідності до частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч. 2 ст.18 Закону виконавець зобов'язаний:
1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;
16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Згідно з пунктом 14 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.
Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу.
Відповідно до частини другої статті 74 Закону №1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Питання про віднесення цієї категорії справ до адміністративної юрисдикції було предметом розгляду у Великій Палаті Верховного Суду, яка у постанові від 14.12.2021 у справі № 2610/27695/2012 дійшла висновків, що скарга на постанову державного виконавця про накладення штрафу у зв'язку з наявною заборгованістю зі сплати аліментів підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки така постанова не є постановою про накладення штрафу в розумінні частини другої статті 63 Закону №1404-VIII, яка підлягає оскарженню до суду в порядку, визначеному частиною другою статті 74 цього Закону, тобто в порядку адміністративного судочинства.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 2610/27695/2012 зазначила, що поняття та різновиди штрафів, що передбачені нормами Закону № 1404-VIII, і штрафу, передбаченого ст. 549 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), мають різну правову природу, оскільки в останньому випадку штраф є різновидом неустойки - грошової суми або іншого майна, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Поняття штрафу, вжите у ч. 2 ст. 74 Закону № 1404-VIII, стосується випадків покладення відповідальності на боржника за невиконання рішення, та його стягнення проводиться на користь держави.
У той час як суми штрафів за невиконання судових рішень про стягнення аліментів, передбачені ч. 14 ст. 71 Закону № 1404-VIII, перераховуються на користь стягувача аліментів.
Указане свідчить про те, що правова природа, характер, цільове призначення та стягувач штрафу, визначеного в ч. 2 ст. 63 Закону № 1404-VIII, ч. 2 ст. 74 Закону № 1404-VIII, та штрафу, передбаченого ч. 14 ст. 71 Закону № 1404-VIIІ - відмінні, оскільки постанова виконавця про накладення штрафу у зв'язку з наявністю заборгованості зі сплати аліментів є рішенням виконавця щодо виконання судового рішення про стягнення аліментів, як це передбачено ч. 1 ст. 74 Закону № 1404-VIII. Це дає можливість тлумачити ч. 2 ст. 74 Закону № 1404-VIII таким чином, що оскарження постанов виконавців про накладення штрафу у зв'язку з наявністю заборгованості зі сплати аліментів має відмінний порядок від оскарження постанов виконавців про накладення інших штрафів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.03.2020 у справі №682/3112/18, в якій, зокрема, оскаржувалася постанова державного виконавця про накладення штрафу у зв'язку з наявною заборгованістю зі сплати аліментів, про те, що відповідно до частини другої статті 74 Закону №1404-VIII скарга на постанову державного виконавця про накладення штрафу підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Отже, Велика Палата Верховного Суду встановила, що подібні спірним правовідносини підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства. Указані висновки підлягають врахуванню адміністративними судами відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Відповідно до частини першої статті 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що провадження у справі слід закрити та роз'яснити позивачу, що спірні правовідносини підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 238, ст. 248, ст. 256, ст. 293, ст. 295, ст.297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про визнання протиправною та скасування постанови - закрити.
У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Роз'яснити позивачу, що розгляд позовних вимог щодо визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 02.10.2025 року серії ВП №61162512 віднесено до юрисдикції цивільного судочинства.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
СуддяКухар Наталія Андріївна