18 листопада 2025 рокусправа № 380/10217/25
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Кузана Р.І. розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити діїї, -
ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: 65012, Одеська область, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від №134950025976 від 01.04.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та у зарахуванні до його страхового стажу періоду роботи в колгоспі «Україна», що був реорганізований в ССГ «Нове життя», що було реорганізовано в ПАП «Агрофірма «Нове життя» з 05.12.1992 по 05.02.2001 та періоду роботи в ПАП «Тучапи» з 05.02.2001 по 10.06.2004, згідно з записами трудової книжки серії НОМЕР_2 від 21.07.1986;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 період роботи у колгоспі «Україна», що був реорганізований в ССГ Нове життя», що було реорганізовано в ПАП «Агрофірма «Нове життя» з 05.12.1992 по 05.02.2001 та період роботи в ПАП «Тучапи» з 05.02.2001 по 10.06.2004, згідно з записами у трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 21.07.1986 та призначити йому пенсію за віком з 25 квітня 2025 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на те, що 24.03.2025 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак, за результатами розгляду цієї заяви за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком з огляду на те, що за наданими позивачем документами до страхового стажу не зараховано період роботи 05.12.1992 по 05.02.2001 та з 05.02.2001 по 10.06.2004, оскільки неможливо ідентифікувати накази підприємства на печатках, якими засвідчено записи про звільнення з роботи. Із прийнятим рішенням позивач не згідний, вважає його таким, що прийняте з порушенням законодавства України. Просить позов задовольнити.
Ухвалою судді від 27.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Сторони належним чином повідомлялися про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.
Від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що заяву та документи позивача розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області та прийнято рішення №134950025976 від 01.04.2025 про відмову в призначені пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Необхідний страховий стаж відповідно до статті 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 32 роки. Страховий стаж позивача розраховано згідно з наданими документами - 28 років 11 місяців 23 дні. За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи 05.12.1992 по 05.02.2001 та з 05.02.2001 по 10.06.2004, оскільки неможливо ідентифікувати накази підприємства на печатках, якими засвідчено записи про звільнення з роботи. Отже, позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» через відсутність необхідного страхового стажу. Тому, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області правомірно відмовлено позивачу в призначенні пенсії.
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований таким: ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області із заявою від 24.03.2025 щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області за принципом екстериторіальності розглянуто вищезазначену заяву та винесено рішення від 01.04.2025 № 134950025976 про відмову у призначення пенсії за віком. Пенсійний вік, визначений статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон), становить 60 років. Необхідний страховий стаж визначений статтею 26 Закону становить 32 роки. У разі відсутності починаючи з 1 січня 2018 року страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення 63 років мають особи за наявності страхового стажу: починаючи з 1 січня 2028 року від 25 до 35 років. У разі відсутності починаючи з 1 січня 2019 року страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення 65 років мають особи за наявності страхового стажу: починаючи з 1 січня 2028 року від 15 до 25 років. За наданими документами та відомостями реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування страховий стаж склав 28 років 11 місяців 23 дні. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за наданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 21.07.1986, а саме:- з 05.12.1992 по 05.02.2001 та з 05.02.2001 по 10.06.2004, оскільки неможливо ідентифікувати назви підприємств на печатках, якими засвідчено записи про звільнення з роботи. Зазначені періоди частково зараховані даними, наявними в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за формою ОК-5. Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Одеській області прийнято рішення №134950025976 від 01.04.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону за відсутності необхідного страхового стажу - 32 роки. Дата, з якої особа матиме право на пенсійну виплату - 25.04.2028. Просить в задоволенні позову відмовити повністю.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України, що підтверджується копією паспорта.
ОСОБА_1 24.03.2025 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За результатами розгляду вказаної заяви за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення № 134950025976 від 01.04.2025, яким відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування підстави відмови у рішенні зазначено, що за наданими документами та відомостями реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування страховий стаж позивача склав 28 років 11 місяців 23 дні.
Результати розгляду документів, доданих до заяви: за наданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 21.07.1986, а саме: - з 05.12.1992 по 05.02.2001 та з 05.02.2001 по 10.06.2004, оскільки неможливо ідентифікувати назви підприємств на печатках, якими засвідчено записи про звільнення з роботи. Зазначені періоди частково зараховані даним, наявним в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за формою ОК-5.
Не погоджуючись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови в призначенні пенсії за віком, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи даний спір суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV).
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Судом встановлено, що на момент звернення позивач досяг 59 років 11 місяців.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Відтак позивачу необхідно 32 роки страхового стажу.
Суд встановив, що спірним у цій справі є питання можливості зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 05.12.1992 по 05.02.2001 та з 05.02.2001 по 10.06.2004.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункт 3 Порядку№637).
Аналізуючи нормативно-правові акти України, які регулюють умови пенсійного забезпечення, суд наголошує, що норми Порядку №637 щодо підтвердження стажу роботи, який є спеціальнім по відношенню до Закону №1788-XII, мають бути застосовані лише у чітко визначених та вичерпних випадках, а саме за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Водночас, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка (стаття 62 Закону №1788-XII).
При цьому суд звертає увагу на те, що положеннями Закону №1058 визначено, що підставою для призначення пенсії визначено виключно наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Суд враховує також те, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є, на переконання суду, виключно підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність чи відсутність виправлень у записах в трудовій книжці.
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області у прийнятому рішенні про відмову в призначенні пенсії вказало про те, що неможливо ідентифікувати накази підприємства на печатках, якими засвідчено записи про звільнення з роботи.
З цього приводу суд враховує таке. Пунктом 2.2 Інструкції "Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях", затвердженої Наказом Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 року № 162, що діяв до 29 липня 1993 року (надалі - Інструкція № 162) заповнення трудової книжки уперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу.
Згідно з пунктом 2.3 Інструкції № 162 усі записи в трудовий книжці про приймання на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження й заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні - у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Пунктом 2.10 Інструкції № 162 врегульовано, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по-батькові (повністю, без скорочень чи зміни імені та по-батькові на ініціали) та дата народження зазначаються на підставі паспорта або свідоцтва про народження.
У відповідності до пункту 2.11 Інструкції № 162 після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник власним підписом завіряє правильність внесення відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, та після цього проставляється печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалась трудова книжка.
Контроль за дотриманням порядку ведення трудових книжок здійснюється в порядку, передбаченому постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 6 вересня 1973 року № 656 "Про трудові книжки робітників і службовців" (п. 8.1. Інструкції № 162).
Так, відповідно до пункту 18 Постанови Міністрів СРСР від 06 вересня 1973 року № 656 "Про трудові книжки працівників та службовців" відповідальність за організацію робіт щодо ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, закладу, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, яка призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, закладу, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну відповідальність, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Суд вважає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Неналежне оформлення трудової книжки, не може бути підставою для виключення періодів роботи з трудового стажу позивача, які дають йому право на призначення/перерахунок пенсії, оскільки відповідальність за порядок ведення трудової книжки покладено безпосередньо на посадових осіб установи-роботодавця.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17 (реєстраційний номер у РСР 72366973).
Крім того суд зазначає, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист, що підтверджується правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а та від 25.04.2019 у справі № 593/283/17.
Матеріали справи не містять доказів того, що дані трудової книжки позивача містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому зазначені відповідачем недоліки, такі як нечіткість назви підприємства на печатках, якими засвідчено записи про звільнення з роботи, не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні означеного періоду роботи позивача до стажу роботи, що враховується при призначенні пенсії.
Крім цього суд звертає увагу, що записи №№2,3,4,5,6 є чіткими, читабельними та містять посилання на накази про прийняття та звільнення з роботи.
Відтак періоди роботи позивача з 05.12.1992 по 05.02.2001 та з 05.02.2001 по 10.06.2004 підлягають зарахуванню до страхового стажу.
Суд також враховує, що згідно з записами в трудовій книжці позивача, ОСОБА_1 прийнятий на посаду шофера у Колгосп «Україна» Городоцького району з 29.07.1985, 20.02.1992 Колгосп «Україна реорганізований в ССГ «Нове життя», 13.03.2000 ССГ «Нове життя» реорганізований в ПАП «Агрофірма «Нове життя».
Тобто, записи про прийняття на роботу, переведення чи звільнення позивача з датою 05.12.1992 в трудовій книжці НОМЕР_2 відсутні. Відповідачем не надано суду жодних пояснень та необґрунтовано, чому спірним рішенням не враховано позивачу страховий стаж саме з 05.12.1992.
Крім цього суд бере до уваги, що під час звернення до відповідача 24.03.2025 позивачем було долучено необхідні документи, зокрема копію паспорта, копію трудової книжки, копії довідок підприємств та відповідей архівних установ про підтвердження трудового стажу. Доказів на спростування такого висновку відповідачами суду не надано.
Таким чином відмова відповідача в зарахуванні спірного періоду до страхового стажу позивача є протиправною.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача призначити пенсію суд зазначає, що питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/72608654), яка зводиться до того, що суд не обраховує дійсний загальний та спеціальний стаж позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для зобов'язання ПФУ призначити пенсію позивачу.
Надаючи правову оцінку обраному позивачем способу захисту шляхом зобов'язання відповідача вчинити дії, варто зважати на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява № 38722/02).
Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні ст.13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Стаття 2 КАС України визначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оскільки вирішення питання наявності права на пенсію (підрахунку загального стажу) є прерогативою пенсійного органу і суд не вправі замість пенсійного органу вдаватись до підрахунку стажу, чи прийняття рішення про призначення пенсії, тому на переконання суду для відновлення порушеного права позивача необхідно зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області після зарахування спірних періодів роботи повторно розглянути заяву позивача від 24.03.2025 про призначення пенсії за віком.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить висновку про наявність підстав для задоволення позову частково.
Відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №134950025976 від 01.04.2025 відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: 65012, Одеська область, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) періоди роботи з 05.12.1992 по 05.02.2001 та з 05.02.2001 по 10.06.2004.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: 65012, Одеська область, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 24.03.2025 про призначення пенсії.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: 65012, Одеська область, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Р.І. Кузан