Іменем України
20 листопада 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/1851/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Качанок О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Отрох Алли Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов адвоката Отрох Алли Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) до військової частини НОМЕР_1 (далі також - відповідач), в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не включення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 132 дні, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 18.02.2025 № 49, ОСОБА_1 нараховано грошову компенсацію за: щорічну невикористану основну відпустку у розмірі 90 днів за 2022-2025 роки, щорічну додаткову відпустку як учаснику бойових дій у розмірі 42 днів за 2023-2025 роки, всього 132 дні.
Представник позивача звернулась до відповідача із заявою, в якій, серед іншого, просила повідомити, чи було враховано додаткову грошову винагороду, отриману ОСОБА_1 , при обрахунку грошової компенсації за невикористану щорічну основну та додаткову відпустки за 2022-2025 роки.
Від відповідача надійшла відповідь від 11.08.2025 № 133/66328, до якої долучено відповідні довідки.
Відповідно до довідок про грошове забезпечення, позивач отримував додаткову грошову винагороду під час проходження військової служби. Аналізуючи документи, можливо дійти висновку, що додаткова грошова винагорода не врахована при розрахунку грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки.
Отже, позивач вважає, що бездіяльність відповідача щодо не врахування додаткової грошової винагороди при розрахунку грошової компенсації за всі невикористані дні відпустки є протиправною.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.
Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, про що 19.11.2025 надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на таке.
Відповідач вказує, що з огляду на зміст пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, яким регламентовано підстави та порядок виплати додаткової винагороди, така винагорода виплачується лише у період дії воєнного стану, її розмір не є сталим, вона виплачується в залежності від виконання завдань, та визначається наказами командирів (начальників), що сукупно свідчить про тимчасовий характер такої додаткової винагороди.
Таким чином, на думку відповідача, отримання відповідної додаткової грошової винагороди залежить від ряду умов та підстав, які по своїй сутті є змінними та залежать від ряду факторів, а тому не може вважатися постійною.
Відповідач вважає, що додаткова винагорода на період дії воєнного стану є одноразовим видом грошового забезпечення та має не постійний характер, у зв'язку з тим, що її виплата на пряму залежить від безпосередньої участь особи у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та лише на період дії правового режиму воєнного стану в Україні.
Відповідач зазначає, що на даний час жодним нормативно-правовим актом не передбачено включення до складу грошового забезпечення, з якого нараховується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168.
Ухвалою суду від 23.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Також у цій ухвалі, серед іншого, зазначено, що питання стосовно дотримання позивачем строку звернення до суду з позовною заявою буде вирішено судом після оцінки обставин (фактів), якими обґрунтовано заяву позивача про поновлення строку звернення до суду в сукупності з доказами, наданими відповідачем, а також після з'ясування позиції останнього з даного питання.
Ухвалою суду від 05.11.2025 повторно витребувано у відповідача, необхідні для розгляду справи докази.
Ухвалою суду від 20.11.2025 продовжено військовій частині НОМЕР_1 строк на подання відзиву на позовну заяву та доказів у справі; долучено до матеріалів справи відзив на позовну заяву військової частини НОМЕР_1 та додані до нього документи, згідно з переліком додатків, що в ньому зазначені.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , є учасником бойових дій, у період з 07.04.2022 по 18.02.2025 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується паспортом громадянина України, карткою платника податків, посвідченням серії НОМЕР_3 від 25.08.2023, військовим квитком серії НОМЕР_4 , витягами з наказів командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.04.2022 № 97 та від 18.02.2025 № 49.
Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.02.2025 № 49 ОСОБА_1 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 09.02.2025 № 40-РС, з військової служби у запас за підпунктом «б» (за станом здоров'я (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) за наявності інвалідності), пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», вважати, що 18 лютого 2025 року справи та посаду здав і направити для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 . З 18 лютого 2025 року виключити зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, а з котлового - зі сніданку 19 лютого 2025 року при пункті постійної дислокації, місто Житомир.
Також вказаним наказом визначено виплатити, зокрема:
- щомісячну премію у розмірі 0% від посадового окладу відповідно до телеграми Міністра оборони України від 09.01.2025 № 156/уд та оклад за військовим званням, щомісячну надбавку за вислугу років у розмірі 25% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та інші види грошового забезпечення відповідно до глави VI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260 «Про затвердження порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» з 01 по 18 лютого 2025 року;
- грошову компенсацію за 20 діб невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2022 рік, грошову компенсацію за 10 діб невикористаних днів щорічної основної, відпустки за 2023 рік, грошову компенсацію за 30 діб невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2024 рік, грошову компенсацію за 30 діб невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2025 рік;
- грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» за 2023, 2024, 2025 роки;
- виплатити грошову допомогу на оздоровлення за 2025 рік;
- одноразову грошову допомогу в розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менше як 25% місячного грошового забезпечення за період з 07 квітня 2022 року по 18 лютого 2025 року.
Згідно з довідками військової частини НОМЕР_1 від 11.08.2025 № 133/6328 та від 03.11.2025 № 133/9936 позивачу виплачувалась, серед іншого, додаткова винагорода в розмірі до 30000,00 грн та збільшена до 100000,00 грн, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у період з квітня 2022 року по червень 2024 року включно.
Відповідно до наведених довідок, починаючи з липня 2024 року і до лютого 2025 року (до моменту звільнення позивача з військової служби) додаткова винагорода, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», позивачу не виплачувалась.
Позивач, не погоджуючись з нарахуванням та виплатою йому компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток без урахування додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», звернувся з цим позовом до суду.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовані вимоги позивача та доводи відповідача, суд керується таким.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-XII).
Згідно з положеннями пунктів 2-4 статті 9 Закону № 2011-XII, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до пункту 1 статті 10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.
Приписами пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам, визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок № 260).
Пунктом 2 розділу І «Загальні положення» Порядку № 260 визначено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду), премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану, допомоги.
Пунктом 16 розділу І Порядку № 260 передбачено, що виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.
Згідно з пунктами 3, 5, 6 розділу ХХХІ «Виплата грошового забезпечення у разі звільнення з військової служби» Порядку № 260 у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які мають право на щорічні додаткові відпустки відповідно до чинного законодавства України, виплачується компенсація за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки, яка надається в повному обсязі або пропорційно часу, прослуженому в році звільнення.
Розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, крім винагород з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168) установлено на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми “єПідтримка», виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах (пункт 1).
Верховний Суд у постанові від 23.07.2025 у справі № 240/2921/23 у подібних правовідносинах зазначив наступне: «Вирішуючи питання того, чи є додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, винагородою, яка має постійний характер та підлягає включенню до складу місячного грошового забезпечення для визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції, Верховний Суд зазначає, що пункт 1 Постанови № 168 чітко і однозначно передбачає, що:
- додаткова винагорода за своєю суттю є тимчасовою (непостійною) виплатою поліцейського, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану;
- розмір додаткової винагороди не є сталим, адже вона виплачується пропорційно в розрахунку на місяць в залежності від виконання завдань та часу приймання поліцейським участі в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів;
- визначається наказами командирів (начальників).
Отже за відсутності принаймні однієї із указаних умов, виплата додаткової винагороди не здійснюється.
Таким чином, за своєю правовою природою, додаткова винагорода, установлена пунктом 1 Постанови № 168, є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення.
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2025 у справі № 200/1564/24.
Застосовуючи указану правову позицію колегія суддів не стверджує про подібність правовідносин у справі № 200/1564/24 та у справі що розглядається, а використовує указаний підхід для з'ясування правової природи додаткової винагороди, установленої пунктом 1 Постанови № 168.
Отже, указаний висновок є застосовним до спірних правовідносин та колегія суддів, яка здійснює касаційний перегляд цієї справи, не знаходить підстав для відступу від останнього.
За такого правового урегулювання та обставин справи Верховний Суд уважає помилковим висновок судів попередніх інстанцій про те, що передбачена Постановою № 168 додаткова винагорода відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характер.
Отже, оскільки до складу грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога при звільненні зі служби в поліції, включаються винагороди, які мають постійний характер, а додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, має тимчасовий (непостійний) характер, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану, Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для включення до складу грошового забезпечення, з якого повинна бути обрахована одноразова грошова допомога при звільненні позивачки зі служби в поліції, додаткової винагороди, яка нараховувалася та виплачувалася їй з березня 2022 року по жовтень 2022 року включно, відповідно до Постанови № 168.».
Застосовуючи наведені висновки Верховного Суду до спірних правовідносин суд зазначає, що додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, за своєю правовою природою є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення та є тимчасовою.
До того ж, пунктом 2 розділу І Порядку № 260 прямо передбачено, що додаткова винагорода на період дії воєнного стану належить до одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Отже, оскільки до складу грошового забезпечення, з якого нараховується компенсація за невикористані дні відпустки, включаються ті його складові, які мають постійний (щомісячний) характер, а додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, належить до одноразових додаткових видів грошового забезпечення, має тимчасовий (непостійний) характер, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану та інших обставин, передбачених Постановою № 168, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для включення до складу грошового забезпечення, з якого повинна бути обчислена компенсація за невикористані дні відпустки, додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168.
Такий висновок також узгоджується з позицією Першого апеляційного адміністративного суду, викладеною в постанові від 02.10.2025 у справі № 200/1930/25 у подібних правовідносинах.
Крім того, в постанові від 23 квітня 2025 року, направляючи на новий розгляд справу № 580/769/23, Верховний Суд зазначив наступне:
«62… відповідач при обчисленні розміру таких виплат (компенсації за невикористані військовослужбовцем дні щорічної основної відпустки), повинен був урахувати суму винагороди, за умови отримання позивачем її перед звільненням.
[...]
68… суди попередніх інстанцій не з'ясували, чи виплачувалася позивачу додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, та не встановили чим це підтверджується, а також не визначили розмір цієї винагороди та її періодичність».
В даній справі судом з'ясовано, що додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою № 168, позивачу не нараховувалась та не виплачувалась з липня 2024 року та до моменту звільнення позивача з військової служби - 18 лютого 2025 року, тобто не була щомісячним видом грошового забезпечення та не отримувалась позивачем перед його звільненням.
За наведених у сукупності обставин та як вже мовилось вище, правові підстави для включення до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова компенсація за невикористані дні відпусток, додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, відсутні.
Щодо строку звернення до суду з цим позовом суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до правових висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених у постановах від 27 квітня 2023 року у справі № 300/4201/22 та від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22, положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці. Положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Подібний висновок також викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 990/156/23.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-ІХ, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
З матеріалів справи судом встановлено, що позивача звільнено з військової служби (виключено зі списків особового складу) з 18.02.2025.
Верховний Суд у постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23 у подібних правовідносинах вказав, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову (у частині вимог за період з 19 липня 2022 року по 30 березня 2023 року) (який був спірним у справі № 460/21394/23) слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
Виходячи з цього, Судова палата вважала обґрунтованим висновок про те, що саме дата вручення позивачу (у наведеній справі) зазначеного документа, а саме 30 березня 2023 року, є подією, з якою пов'язаний початок перебігу строку звернення до суду.
Також у постанові Верховного Суду від 25.07.2025 у справі № 640/4619/24 зазначено, що для правильного вирішення питання дотримання позивачем строку звернення до суду з позовом слід з'ясувати наявність/відсутність у відповідача документального підтвердження ознайомлення позивача до моменту звернення до суду із позовом, з розміром та складовими нарахованого та виплаченого у спірному періоді грошового забезпечення, як-то докази направлення/видачі розрахункових листів, довідок про грошове забезпечення тощо.
Застосовуючи наведений підхід, що викладений Верховним Судом у вказаних вище постановах, суд при відкритті провадження у справі витребував у відповідача письмові пояснення разом з документальним підтвердженням, із зазначенням чи оформлювалось відповідачем письмове повідомлення ОСОБА_1 про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, у разі оформлення вказано надати відповідне повідомлення разом з доказами його вручення (ознайомлення) ОСОБА_1
19.11.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву разом з доказами у справі. При цьому, доказів оформлення вищевказаного письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні, не надано.
За таких обставин, враховуючи відсутність відомостей щодо оформлення письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні, суд вважає, що він набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум лише після отримання довідки про його грошове забезпечення від 11.08.2025 № 133/6328, яку було надано у відповідь на адвокатський запит представника позивача.
Відтак, саме з моментом отримання позивачем вищевказаної довідки про грошове забезпечення пов'язується перебіг строку звернення до суду з позовом у даній справі.
Отже, враховуючи, що позивач звернувся до суду з даним позовом 18.09.2025, строк звернення до суду з цим позовом не пропущено.
До того ж, враховуючи правову природу, характер спірних правовідносин та вищенаведені висновки суду щодо суті спору, суд дійшов висновку, що у даному випадку з метою забезпечення права позивача на доступ до правосуддя та остаточне вирішення його спору, слід підходити до питання вирішення строку звернення з позовом без надмірного формалізму.
Щодо інших обставин, якими сторони обґрунтовують свої позиції, суд вважає за необхідне зауважити, що у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» зазначено, що суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вищевикладені факти та обставини є безумовною підставою для висновків суду про необґрунтованість позовних вимог, а інші доводи не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.
За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити.
Питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктами 1 та 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову адвоката Отрох Алли Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до військової частини НОМЕР_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення суду складено 20.11.2025.
Суддя О.М. Качанок