Іменем України
20 листопада 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/1228/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Качанок О.М., розглянувши за правилами загального позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Князь Інни Іванівни в інтересах ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов адвоката Князь Інни Іванівни в інтересах ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) до військової частини НОМЕР_2 (далі також - відповідач 1), в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 в період з 02.03.2022 по 16.07.2022 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премій, визначивши їх розмір виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 02.03.2022 по 16.07.2022 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премій, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 за період з 01.04.2022 по 16.07.2022 індексацію-різницю грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку забезпечення - березень 2018 року відповідно до абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування і не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 01.06.2022 по 30.06.2022 у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду збільшену до 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 01.06.2022 по 30.06.2022, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в розмірі 72420,00 грн;
- стягнути з військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за липень 2022 року у розмірі 39032,26 грн.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 02.03.2022 № 39 ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу частини та на усі види забезпечення на посаду командира 3 відділення 1 взводу 4 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 16.07.2022 № 169 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Позивач посилається на те, що під час проходження служби йому не в повному обсязі виплачувалось грошове забезпечення, а саме: неналежним чином було визначено посадовий оклад та оклад за військовим званням, не виплачено індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.04.2022 по 16.07.2022, додаткову винагороду збільшену до 100000 грн за період з 01.06.2022 по 30.06.2022, та не виплачено в повному обсязі грошове забезпечення за липень 2022 року.
Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.
Ухвалою суду від 17.06.2025 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Військова частина НОМЕР_2 заперечувала проти задоволення позовних вимог, про що 30.06.2025 надала відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на таке.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 02.03.2022 № 39 ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу частини та на усі види забезпечення на посаду командира 3 відділення 1 взводу 4 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 16.07.2022 № 169 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Нарахування та виплата грошового забезпечення ОСОБА_1 здійснювалось відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (зі змінами), Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (за змінами), наказу Міністерства оборони України про бюджетну політику Міністерства оборони України на відповідний рік та інших нормативних документів.
Військова частина НОМЕР_2 у період з 09.01.2022 по 30.06.2022 знаходилась на фінансовому забезпеченні в ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У відзиві зазначено, що довідки формуються у порядку, встановленому законодавством за умови підтвердження довідки про грошове забезпечення первинними документами. Військова частина НОМЕР_2 не має можливості надати довідку за період з 02.03.2022 по 30.06.2022, у зв'язку з відсутністю первинних документів нарахування та виплати грошового забезпечення особовому складу військової частини НОМЕР_2 , які були передані до ІНФОРМАЦІЯ_3 для проведення виплати грошового забезпечення та сплати страхових внесків.
На підставі викладеного військова частина НОМЕР_2 вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки військова частина НОМЕР_2 не має свого розрахункового рахунку, не є розпорядником коштів.
01.07.2025 від представника позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі ІНФОРМАЦІЯ_1 в якості співвідповідача.
Ухвалою суду від 11.07.2025 клопотання представника позивача про залучення співвідповідача до участі у справі № 360/1228/25 задоволено; залучено ІНФОРМАЦІЯ_4 (далі також - відповідач 2, ІНФОРМАЦІЯ_5 ) до участі у справі як другого відповідача; розгляд адміністративної справи № 360/1228/25 розпочато спочатку; витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_3 докази, необхідні для розгляду справи.
30.07.2025 від військової частини НОМЕР_2 надійшло клопотання про заміну її як первісного відповідача у справі на належного - військову частину НОМЕР_1 .
Ухвалами суду від 31.07.2025 повторно витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_3 докази, необхідні для розгляду справи, а також витребувано у військової частини НОМЕР_1 письмові пояснення разом з документальним підтвердженням, в яких запропоновано викласти свою позицію щодо обставин, наведених в клопотанні військової частини НОМЕР_2 про заміну відповідача у справі та зазначити, чи є військова частина НОМЕР_1 правонаступником військової частини НОМЕР_2 .
06.08.2025 від ІНФОРМАЦІЯ_3 надійшла заява, в якій зазначено, що відповідач 2 не є органом фінансового забезпечення та у нього відсутні картки грошового забезпечення військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 , в тому числі й ОСОБА_1 , а також відомості для оформлення довідки про розмір грошового забезпечення (розміри складових) та відомості щодо нарахованої та виплаченої суми індексації. Надати документи згідно з ухвалою суду не виявляється можливим.
07.08.2025 від військової частини НОМЕР_1 надійшла заява, в якій зазначено, що військова частина НОМЕР_2 дійсно є ліквідованою з 28.07.2025 та правонаступником військової частини НОМЕР_2 є військова частина НОМЕР_1 .
Ухвалою суду від 08.08.2025 клопотання військової частини НОМЕР_2 про заміну первісного відповідача у справі № 360/1228/25 задоволено; замінено відповідача у справі - військову частину НОМЕР_2 на її правонаступника - військову частину НОМЕР_1 (далі також - відповідач 1) та витребувано в останньої докази, необхідні для розгляду справи.
ІНФОРМАЦІЯ_5 правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Ухвалами суду від 05.09.2025 перейдено до розгляду справи за правилами загального позовного провадження; підготовче провадження вирішено провести без виклику сторін (у письмовому провадженні); повторно витребувано у військової частини НОМЕР_1 відповідні докази.
Ухвалою суду від 10.09.2025 витребувано у відповідачів докази, необхідні для розгляду справи.
16.09.2025 від ІНФОРМАЦІЯ_3 надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що розпорядником первинних документів про грошове забезпечення військовослужбовців військових частин НОМЕР_2 та НОМЕР_1 , до якої вона входила, в тому числі позивача, за період перебування вказаних військових частин на фінансовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_2 , зокрема, за період з січня 2022 року по липень 2022 року, є саме військові частини НОМЕР_2 та НОМЕР_1 .
Ухвалою суду від 27.10.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в порядку письмового провадження.
10.11.2025 від відповідача 1 надійшли пояснення з витребуваними судом документами, які долучені до матеріалів справи відповідно до ухвали суду від 20.11.2025.
Також 14.11.2025 від представника позивача надійшли додаткові пояснення, в яких, серед іншого, зазначено, що наявність належних та допустимих доказів у справі, які надані як позивачем, так і відповідачами, документально підтверджує, що ОСОБА_1 у період з 01.06.2022 по 30.06.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, а відтак має право на виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , є учасником бойових дій, проходив військову службу у спірний період з 02.03.2022 по 16.07.2022 у військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується копіями паспорту громадянина України, картки платника податків, посвідчення серії НОМЕР_4 , витягами з наказів командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 02.03.2022 № 39, від 16.07.2022 № 169, довідкою про проходження служби від 18.06.2025 № 743.
Так, згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 02.03.2022 № 39 ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення з 02.03.2022.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 16.07.2022 № 169 ОСОБА_1 з 16.07.2022 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.
Листом військової частини НОМЕР_2 від 05.06.2025 № 904 повідомлено, що молодший сержант ОСОБА_1 безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України брав на території Луганської області з 09.05.2022 по 12.05.2022 (місце виконання завдання з обмеженим доступом «ТАЄМНО»), 12.05.2022 він був виведений із зони ведення бойових дій до тимчасового пункту дислокації підрозділу в АДРЕСА_2 , де на нього і був складений 25.05.2022 військовослужбовцями військової служби правопорядку протокол за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП. З 01.05.2022 по 08.05.2022 та з 12.05.2022 по 31.05.2022 перебував в не зони ведення бойових дій в місці тимчасового пункту дислокації підрозділу в АДРЕСА_2 . 29.02.2024 до військової частини НОМЕР_2 надійшов адвокатський запит від 20.02.2024, в інтересах ОСОБА_1 . До запиту була долучена постанова Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 08.08.2022 (справа № 204/3787/22), щодо скасування протоколу, складеного військовослужбовцями Військової служби правопорядку за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП відносно останнього. На підставі вищевикладеного, з урахуванням постанови Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 08.08.2022 (справа № 204/3787/22) та адвокатського запиту від 20.02.2024 військовою частиною НОМЕР_2 були внесені зміни до наказу щодо виплати додаткової винагороди на період дії воєнного часу, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» ОСОБА_1 за травень 2022 року і нарахована сума 39032,26 грн. Для отримання вищевказаної суми ОСОБА_1 необхідно надати до військової частини НОМЕР_2 банківські реквізити (розрахунковий рахунок). В частині надання довідок про розміри основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та довідки про розмір індексації грошового забезпечення повідомлено, що військова частина НОМЕР_2 в період з 09.01.2022 по 30.06.2022, знаходилась на фінансовому забезпеченні в ІНФОРМАЦІЯ_2 . У зв'язку з чим зазначено, що довідки формуються на підставі документів про нараховане грошове забезпечення (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про грошове забезпечення первинними документами. Військова частина НОМЕР_2 не має можливості надати запитувану довідку за період з 02.03.2022 по 30.06.2022, у зв'язку з відсутністю первинних документів нарахування та виплати грошового забезпечення особовому складу військової частини НОМЕР_2 . Для отримання довідок за вищевказаний період запропоновано звернутись до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В подальшому, позивачем було надано реквізити його банківського рахунку.
Листом ІНФОРМАЦІЯ_3 від 09.06.2025 № 2721 повідомлено, що з лютого 2022 року військові частини НОМЕР_2 та НОМЕР_1 , до якої вона входила, начальнику ІНФОРМАЦІЯ_3 не підпорядковувалися, мали за штатом та фактично самостійні фінансово-економічні служби (без окремого особового рахунку та реєстраційних рахунків в органах Державної казначейської служби України). Командири військових частин НОМЕР_2 та НОМЕР_1 організовували та вели облік особового складу, видавали накази для нарахування грошового забезпечення та інших належних особовому складу виплат, організовували роботу та керували підпорядкованими їм штатними фінансово-економічними службами. До компетенції фахівців штатних фінансово-економічних служб військових частин НОМЕР_2 та НОМЕР_1 належали функції з прийому та опрацювання первинних документів (накази, довідки, доручення тощо) та здійснювали нарахування грошового забезпечення особового складу зазначених військовий частин. Після опрацювання первинних документів, військові частини НОМЕР_2 та НОМЕР_1 надавали до ІНФОРМАЦІЯ_3 відомості для сплати податків та суми зарахування коштів конкретним військовослужбовцям. Зважаючи на зазначене, видати довідку про доходи ОСОБА_1 за період з березня по липень 2022 року належить до компетенції військової частини НОМЕР_2 (або військової частини НОМЕР_1 , до складу якої входила/входить військова частина НОМЕР_2 ), де військовослужбовець проходив військову службу, де йому нараховувалося грошове забезпечення.
Також листом військової частини НОМЕР_2 від 27.06.2025 № 1052 повідомлено, що відповідно до внесених змін до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 03.06.2024 № 45 «Про виплату додаткової винагороди за травень 2022 року», згідно з наказом від 23.04.2024 № 134 «Про внесення змін до наказу № 45 від 03.06.2024», заяви ОСОБА_1 від 11.06.2025, сума 39032,26 гривень включена до відомості нарахування грошового забезпечення за червень 2025 року та виплата буде проведена в липні 2025 року на вказані реквізити.
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 від 02.06.2025 № 689 ОСОБА_1 дійсно в період з 09.05.2022 по 12.05.2022, з 01.06.2022 по 30.06.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в районі н.п. Тошківка, Гірської міської громади, Сіверськодонецького району Луганської області.
Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_2 від 27.06.2025 № 767, наданою на виконання ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 17.06.2025, в частині надання пояснень щодо підстав складання довідки від 02.06.2025 № 689, повідомлено, що вищевказана довідка була сформована для надання відповіді на адвокатський запит Князь І.І. від 29.05.2025 в інтересах ОСОБА_1 . В довідці від 02.06.2025 № 689 вказано, що молодший сержант ОСОБА_1 в період з 09.05.2022 по 12.05.2022, з 01.06.2022 по 30.06.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в районі н.п. Тошківка, Гірської міської громади, Сєвєродонецького району, Луганської області. Молодший сержант ОСОБА_1 з 09.05.2022 по 12.05.2022 брав участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України на території Луганській області. 12.05.2022 він був виведений із зони ведення бойових дій до тимчасового пункту дислокації підрозділу в АДРЕСА_2 , де на нього і був складений 25.05.2022 військовослужбовцями Військової служби правопорядку протокол за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП. З 01.05.2022 по 08.05.2022 та з 12.05.2022 по 31.05.2022 перебував в не зони ведення бойових дій в місці тимчасового пункту дислокації підрозділу в АДРЕСА_2 . 29.02.2024 до військової частини НОМЕР_2 надійшов адвокатський запит від 20.02.2024 в інтересах ОСОБА_1 . До запиту була долучена постанова Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 08.08.2022 (справа № 204/3787/22), щодо скасування протоколу складеного військовослужбовцями Військової служби правопорядку за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП відносно останнього. На підставі вищевикладеного, з урахуванням постанови Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 08.08.2022 (справа № 204/3787/22) та адвокатського запиту від 20.02.2024 військовою частиною НОМЕР_2 були внесені зміни до наказу щодо виплати додаткової винагороди на період дії воєнного часу, передбаченj] постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» ОСОБА_1 за травень 2022 року і нарахована сума 39032,26 гривень включена до відомості нарахування грошового забезпечення за червень 2025 року, та виплата буде проведена в липні 2025 року на вказані реквізити. Тобто за період з 09.05.2022 по 12.05.2022 за безпосередню участь у бойових діях молодшому сержанту ОСОБА_1 буде виплачена додаткова винагорода, яка виплачується військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах (лист військової частини НОМЕР_2 від 27.06.2025 № 1052); з 01.06.2022 по 30.06.2022 молодшому сержанту ОСОБА_1 виплачена додаткова винагорода, як військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.
Відповідно до листа військової частини НОМЕР_2 від 27.06.2025 № 1047, на виконання ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 17.06.2025 повідомлено, що в червні 2022 року в журналі ведення бойових дій військової частини НОМЕР_2 відсутні записи стосовно ОСОБА_1 , у зв'язку з тим, що останній не приймав участь в бойових діях за вищевказаний період.
Також листом військової частини НОМЕР_2 від 27.06.2025 № 763 повідомлено, що у відповідності до наказів командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) та бойових розпоряджень командира військової частини НОМЕР_2 , молодший сержант ОСОБА_1 , колишній військовослужбовець військової частини НОМЕР_2 в період з 01.06.2022 по 30.06.2022 перебував на території тимчасового місця розташування військової частини НОМЕР_2 , а саме у АДРЕСА_2 , де у червні 2022 року бойових завдань пов'язаних із захистом Батьківщини не виконував.
З довідки про нараховане та виплачене грошове забезпечення ОСОБА_1 від 02.06.2025 № 693 та довідок про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення від 02.06.2025 № 691 та № 692 за період з 01.07.2022 по 16.07.2022 вбачається, що позивачу за вказаний період нараховано та виплачено: посадовий оклад - 1636,13 грн, оклад за військове звання 345,81 грн, надбавку за особливості проходження служби 1288,26 грн, премію - 3910,35 грн, додаткову винагороду (30,0 тис. грн) - 15483,87 грн, всього - 23214,61 грн.
З наведеного вбачається, що посадовий оклад позивача обчислювався з розміру 3170,00 грн (3170,00 грн / 31 (календарний день у липні 2022 року) х 16 (кількість прослужених позивачем днів у липні 2022 року) = 1636,13 грн).
Враховуючи наведене та виходячи з аналізу додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704 вбачається, що посадовий оклад позивача обчислювався виходячи з 9 тарифного розряду та коефіцієнту до нього 1,8.
Також відповідно до додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704 оклад за військове звання позивача обчислювався виходячи з тарифного коефіцієнту 0,38 (молодший сержант) у розмірі 670,00 грн (670,00 грн / 31 (календарний день у липні 2022 року) х 16 (кількість прослужених позивачем днів у липні 2022 року) = 345,81 грн).
Таким чином з наведеного вбачається, що розміри посадового окладу та окладу за військове звання позивача у спірний період, визначені виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018 (1762 гривні) шляхом множення на відповідні тарифні коефіцієнти, що встановлені додатками 1 та 14 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704 (посадовий оклад: 1762 грн х 1,8 = 3171,60 грн, у якому згідно з п. 1 примітки додатку 1 цифри 1,60 (тобто до 4,99) відкидаються, а тому розмір окладу складає 3170,00 грн; оклад за військове звання: 1762 грн х 0,38 = 669,56 грн, який згідно з п. 1 примітки додатку 14 округлюється до 670,00 грн.
Крім того, обчислення розмірів посадового окладу та окладу за військове звання позивача у спірний період, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018, не заперечується відповідачами.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано позовні вимоги, суд виходить з такого.
Згідно з частиною 5 статті 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).
Окрім того, цей Закон встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з частинами першою - третьою статті 9 Закону 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Частиною 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), яка набрала чинності 01 березня 2018 року.
Постановою № 704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
За приписами пункту 2 вказаної постанови, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 4 Постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Додатком 1 до зазначеної постанови визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Приміткою 1 Додатку 1 до Постанови № 704 було визначено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Посадові оклади осіб рядового, сержантського і старшинського (осіб рядового і молодшого начальницького) складу установлюються за 1-12 розрядами. Посадові оклади за окремими посадами осіб рядового, сержантського і старшинського (осіб рядового і молодшого начальницького) складу понад 12 тарифний розряд визначаються керівниками державних органів (примітка 2 до Додатку 1 вказаної постанови).
Оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень (примітка Додатку 14 до Постанови № 704 в первинній редакції).
21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у Постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Отже, станом на 01.03.2018 пункт 4 Постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2018 року.
Разом з тим, Закон України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.
У свою чергу базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового обслуговування, соціального захисту, культури, охорони здоров'я та освіти (стаття 6 Закону № 2017-III).
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Також слід відзначити, що Кабінет Міністрів України в межах свої повноважень встановлює величину грошового забезпечення, зокрема, військовослужбовців.
Відтак, на думку суду, зазначення у пункті 4 Постанови № 704 в формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб) як розрахункової величини для їх визначення, не суперечить делегованим Уряду повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення.
Разом з тим, суд наголошує, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
При цьому, суд зазначає, що пунктом 8 «Прикінцевих положень» Закону України від 23.11.2018 № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
У свою чергу, Закон України від 14.11.2019 № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі - Закон № 294-IX), Закон України від 15.12.2020 № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» (далі - Закон № 1082-IX) та Закон України від 02.12.2021 № 1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік» (далі - Закон № 1928-IX), таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема, грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020, 2021 та 2022 роки, відповідно, не містять.
Тобто, положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 - набрання чинності Законом № 294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
Водночас, починаючи з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідали правовим актам вищої юридичної сили.
Подібні правові висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у справі № 440/6017/21 (постанова від 02 серпня 2022 року).
Так, у постанові від 02 серпня 2022 року у вищевказаній справі Верховний Суд на підставі аналізу наведених вище норм права дійшов таких правових висновків:
«1) з 01 січня 2020 року положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;
2) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік);
3) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням».
У подальшому такий висновок був підтриманий Верховним Судом у постановах від 31.08.2022 у справі № 120/8603/21-а, від 14.09.2022 у справі № 500/1886/21, від 16.11.2022 у справі № 120/648/22-а, від 31.01.2023 у справі № 160/14866/21, від 29.03.2023 у справі № 640/8668/21, від 30.03.2023 у справі № 320/9431/21, від 05.04.2023 у справі № 340/3604/22, від 15.12.2023 у справі № 380/17639/22, від 28.03.2024 у справі № 160/3235/23, від 02.04.2024 у справі № 340/608/23, від 02.04.2024 у справі № 300/6337/21, від 04.04.2024 у справі № 160/16602/21, від 09.05.2024 у справі № 340/4085/23, від 12.09.2024 у справі № 260/9408/23, від 17.10.2024 у справі № 160/11051/22 та від 26.11.2024 у справі № 320/46484/23.
Також суд враховує, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 20.10.2022, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 скасовано в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, треті особи: ОСОБА_2, Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови і прийнято в цій частині нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, треті особи: ОСОБА_2, Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови задоволено. Визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
Підсумовуючи суд зазначає, що з огляду на збільшення розміру прожиткового мінімуму з 01.01.2020, а в подальшому з 01.01.2021 та 01.01.2022 відповідно до законів про Державний бюджет на відповідні роки, у позивача виникло право на перерахунок його грошового забезпечення з урахуванням нового (збільшеного) розміру прожиткового мінімуму у спірний період.
Проте, доказів проведення вищевказаного перерахунку грошового забезпечення позивача за спірний в цій справі період проходження ним служби з 02.03.2022 по 16.07.2022, не надано та судом встановлено, що у такий період продовжувалось застосування положень пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для розрахунку посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, що суперечить нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
При цьому, позивачем не оскаржується правильність визначення відповідачем 1 тарифного розряду та тарифного коефіцієнту згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704.
Водночас, відповідачем 1 не заперечується, що, зокрема, у період з 02.03.2022 по 16.07.2022 при визначенні посадового окладу та окладу за військовим званням позивача було застосовано прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2018.
Таким чином, позовні вимоги в частині здійснення перерахунку грошового забезпечення позивача за період з 02.03.2022 по 16.07.2022 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом 1 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до Постанови № 704, підлягають задоволенню.
Що стосується позовних вимог щодо здійснення перерахунку за спірний період грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, суд зазначає, що з витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 16.07.2022 № 169 встановлено, що позивач грошову допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік не отримував.
За таких обставин, вищезазначені позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки судом встановлено, що у спірний період позивачу не виплачувались вказані одноразові види грошового забезпечення, тому й правові підстави для їх перерахунку відсутні.
Щодо позовних вимог про перерахунок грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, суд зазначає таке.
Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація) визначено Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 (далі - Порядок № 44).
За правилами пунктів 2, 3 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Пунктами 4, 5 Порядку № 44 передбачено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Верховний Суд у постановах від 27.09.2023 у справі № 420/23176/21, від 31.01.2024 у справі № 320/6441/22, від 18.04.2024 у справі № 160/10789/22, від 30.04.2024 у справі № 360/700/23 та від 19.09.2024 у справі № 400/7201/21 за результатами аналізу положень Порядку № 44 зазначив, що зміст пунктів 2-3 Порядку № 44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Отже, з урахуванням наведеного правого регулювання суд зазначає, що спірні виплати мать бути проведені відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.
Щодо позовних вимог про зобов'язання військової частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 за період з 01.04.2022 по 16.07.2022 індексацію-різницю грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку забезпечення - березень 2018 року відповідно до абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, суд зазначає таке.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно із частиною першою статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. У зв'язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до статті 18 Закону № 2017-III індексацію доходів населення віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього ж Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Статтею 19 Закону № 2017-III передбачено, що державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
За визначенням статті 1 Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг;
індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання;
поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.
Відповідно до статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, і які не мають разового характеру, у тому числі й оплата праці (грошове забезпечення).
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Статтею 3 Закону № 1282-XII визначено, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Відповідно до статті 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Згідно з частиною другою статті 5 Закону № 1282-XII підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Частиною другою статті 6 Закону № 1282-XII визначено, що порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 8 Закону № 1282-XII перегляд розмірів державних соціальних гарантій та гарантій оплати праці відповідно до умов, визначених цим Законом, здійснюється уповноваженими на це органами протягом місяця, у якому виникли підстави для перегляду.
За наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами.
Відповідно до пункту 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078, в редакції від 15.03.2018) індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (абзац 1).
У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії (абзац 2).
Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає (абзац 5).
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 6).
У разі коли особа працює неповний робочий час, сума індексації визначається із розрахунку повного робочого часу, а виплачується пропорційно відпрацьованому часу (абзац 7).
Згідно з пунктом 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків (абзац 1).
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення (абзац 2).
Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3).
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (абзац 4).
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру (абзац 5).
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1цього Порядку (абзац 6).
Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.
Згідно з пунктом 10-2 Порядку № 1078 для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
З вищевикладеного слідує, що індексація оплати праці (грошового забезпечення) є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, які мають систематичний (щомісячний) характер.
З прохальної частини позовної заяви вбачається, що позивач просить нарахувати та виплатити на його користь за період з 01.04.2022 по 16.07.2022 саме індексацію-різницю грошового забезпечення відповідно до абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
А тому суд розглядає дану справу у частині вказаних вимог щодо невиплати позивачу індексації-різниці.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 06.04.2023 у справі № 400/9920/21 та від 12.04.2023 у справі № 420/6982/21, Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці». Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац другий пункту 11, абзац шостий пункту 5 Порядку № 1078). Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзаци другий, п'ятий пункту 4 Порядку № 1078).
Суд зазначає, що абзаци 3, 4, 5 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015 до 01.04.2021, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
- у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру (абзац 5).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Постановою № 704 (у редакції постанови КМУ від 21.02.2018 № 103), яка набрала чинності з 01.03.2018, затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 12.04.2023 у справі № 420/6982/21 з подібними правовідносинами, з урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова № 704, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу військовослужбовців, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 військовослужбовець має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
У цих справах Верховний Суд внаслідок системного і цільового способу тлумачення абзаців 3, 4 Порядку № 1078 дійшов висновку, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу військовослужбовця відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання індексації-різниці, а якщо так, то у якій сумі.
Щодо кола обставин, які належить з'ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, Верховний Суд зазначив, що для їхнього застосування суд повинен встановити:
розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (А);
суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);
чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів) або до дати звільнення зі служби.
Як уже зазначалося, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Щодо обставин даної справи, суд зазначає, що позивач проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 з 02 березня 2022 року. Тобто, саме з березня 2022 року він почав отримувати грошове забезпечення.
Суд враховує, що визначальним в даному випадку для обчислення індексації-різниці є встановлення моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник, а не індивідуального збільшення посадового окладу працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок.
Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 12.04.2023 у справі № 560/13302/21, від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21, від 03.05.2023 у справі № 160/10790/22 та від 22.06.2023 у справі № 520/6243/22, право на отримання індексації грошового забезпечення у фіксованій величині виникло саме у зв'язку зі змінами посадових окладів військовослужбовців з 01.03.2018 на підставі Постанови № 704, та виходячи із приписів абзаців 4, 6 Порядку № 1078, з березня 2018 року, останні мали право на перерахунок індексації грошового забезпечення, з урахуванням особливостей, запроваджених указаними нормами Порядку № 1078.
Після прийняття позивача на службу до військової частини НОМЕР_2 його посадовий оклад у межах спірного періоду внаслідок законодавчих змін не підвищувався та визначався Постановою № 704, яка вже діяла на момент його зарахування до списків особового складу - 02.03.2022.
Отже, у позивача не виникло права для нарахування й виплату йому індексації-різниці відповідно до приписів абзацу 4, 6 Порядку № 1078.
Подібний підхід до правозастосування наведений Верховним Судом у постанові від 04 квітня 2024 року у справі № 160/2481/23.
Щодо посилань адвоката Князь І.І. в позовній заяві на постанову Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, суд зазначає, що розрахунки, які наводить адвокат та цитати з вказаної постанови, викладені у позові, не відповідають дійсно викладеним у постанові Суду. Більше того, у справі № 400/3826/21 очевидно не можуть бути викладені розрахунки підвищення доходу в квітні 2022 року.
Інші постанови Верховного Суду, на які посилається адвокат, в тому числі й у справі № 520/6243/22 є нерелевантними до правовідносин у цій справі та ухвалені за інших фактичних обставин.
За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині позовних вимог про нарахування та виплату позивачу за період з 01.04.2022 по 16.07.2022 індексації-різниці грошового забезпечення.
Щодо позовних вимог про нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди, збільшеної до 100000,00 грн за період з 01.06.2022 по 30.06.2022, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», суд зазначає таке.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
У подальшому строк дії воєнного стану в Україні продовжувався та є чинним на теперішній час.
У статті 1 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» (далі - Закон № 1932-ХІІ) визначено, що:
- військове формування - це створена відповідно до законодавства України сукупність військових з'єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій;
- район воєнних (бойових) дій - це визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.
Участь в обороні держави разом із Збройними Силами України беруть у межах своїх повноважень інші військові формування, утворені відповідно до законів України, Державна спеціальна служба транспорту, Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України, а також відповідні правоохоронні органи (частина перша статті 12 Закону № 1932-XII).
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнято постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168).
Відповідно до абзацу першого пункту 1 Постанови № 168 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми “єПідтримка», виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) (абзац другий).
У постанові від 06.06.2024 у справі № 400/1217/23 Верховний Суд зазначив, що 24.02.2022 відбулося широкомасштабне вторгнення російської федерації в Україну. У відповідь на це Президентом України було запроваджено воєнний стан та оголошено загальну мобілізацію, за якою, крім іншого, здійснено призов на військову службу всіх військовозобов'язаних, включаючи резервістів.
З метою забезпечення додаткової фінансової підтримки осіб, які беруть участь у відсічі та стримуванні збройної агресії російської федерації, у тому числі військовослужбовців, підвищення їх мотивації та рівня соціального забезпечення, 28.02.2022 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 168. Очевидно, що первинна редакція Постанови № 168, з огляду на її швидкочасне прийняття, п'ятий день повномасштабної агресії, тобто період особливо гострої напруженості, характеризувалася недостатньою чіткістю та визначеністю її формулювань, що ускладнювало реалізацію її положень.
Як зауважив Верховний Суд у постанові від 22.11.2023 у справі № 520/690/23, «текстуальний виклад цієї частини пункту 1 Постанови № 168 має широкий зміст, що за певних умов могло б спричиняти неоднакове її розуміння та застосування, наслідком чого може бути необґрунтована невиплата військовослужбовцю додаткової винагороди або, навпаки, виплата за відсутності для цього підстав».
У постанові від 21.12.2023 у справі № 200/193/23 Верховний Суд констатував, що реалізація приписів Постанови № 168 «вимагала визначення порядку й умов виплати додаткової винагороди з метою встановлення переліку бойових дій та заходів, передбачених абзацом першим пункту 1 цієї Постанови, а також визначення документів, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовця у таких діях і заходах».
Нечіткість первинної редакції цієї постанови зумовила неодноразове внесення змін до неї, зокрема у період з 07.03.2022 по 01.07.2022, які дещо розширили перелік суб'єктів права на отримання додаткової грошової винагороди. Водночас порядок й умови виплати додаткової винагороди залишалися невизначеними.
Розуміючи нагальну потребу у врегулюванні виплати спірної додаткової винагороди, та усвідомлюючи те, що конкретизація умов, визначених положенням пункту 1 Постанови № 168 поставлена в залежність від типу військового формування (роду військ), в якому проходить службу військовослужбовець, Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 793, якою доповнив Постанову № 168 новим пунктом (2-1) та делегував визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди керівникам відповідних міністерств та державних органів.
В силу приписів статті 8 Закону України від 06.12.1991 № 1934-XII «Про Збройні Сили України» та статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством, у тому числі визначає порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям.
У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану Міністр оборони України видав наказ від 01.04.2022 № 98, яким доповнив раніше затверджений його наказом від 07.06.2018 № 260 Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, новим пунктом 17, та установив, що на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
На виконання пункту 2-1 Постанови № 168 та з метою визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України на період дії воєнного стану Міністр оборони України видав окремі рішення у формі директив від 07.03.2022 № 248/1217, від 25.03.2022 № 248/1298, від 18.04.2022 № 248/1529 та окремого доручення від 23.06.2022 № 912/з/29, якими надав тлумачення терміну «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів», встановив порядок визначення районів ведення бойових дій; визначив вимоги щодо документального підтвердження безпосередньої участі у бойових діях та заходах, а також обов'язки керівників органів військового управління, штабів угруповань військ, штабів тактичних груп, командирів військових частин щодо організації належного документування участі у бойових діях та заходах та інше.
Отже, у згаданій постанові у справі № 400/1217/23 Верховний Суд виснував, що при прийнятті таких рішень Міністр оборони України як очільник відповідного міністерства, реалізував делеговані йому повноваження щодо визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям відповідного військового формування - Збройних Сил України, та з метою забезпечення реалізації пункту 1 Постанови № 168, шляхом прийняття в межах свої повноважень відповідних окремих рішень, визначив на період дії воєнного стану порядок та умови виплати додаткової винагороди, а також документи для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях та заходах.
З уваги на це Верховний Суд констатував, що окремі рішення Міністром оборони України, прийняті для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених заходів (як умови для виплати додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, у розмірі до 100 000,00 грн), мають належне юридичне підґрунтя.
Суд визнав обґрунтованими доводи скаржника про те, що рішення Міністра оборони України від 07.03.2022 № 248/1217, від 25.03.2022 № 248/1298, від 18.04.2022 № 248/1529, від 23.06.2022 № 912/з/29, підлягали обов'язковій державній реєстрації, позаяк містять норми, які зачіпають права, свободи та законні інтереси осіб, встановлюють організаційно-правовий механізм реалізації виплати додаткової винагороди.
Поза тим, Верховний Суд відзначив, що така обставина відсутності їх державної реєстрації, зважаючи на умови в яких ці рішення Міністром оборони України приймалися, а також те, що вони фактично виконувалися керівниками органів військового управління, штабів угруповань військ, штабів тактичних груп, командирами військових частин упродовж періоду їх дії шляхом документування безпосередньої участі у бойових діях та заходах, є виправданою, має розумне пояснення і не може змінити їхньої юридичної сили.
Таким чином Верховний Суд у справі № 400/1217/23 дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивача щодо незастосовності до спірних правовідносин зазначених рішень Міністра оборони України.
Крім того, у постанові від 08.05.2024 у справі № 620/546/23 Верховний Суд звернув увагу судів нижчих інстанцій на необхідності з'ясування обставин справи через призму, зокрема, приписів окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29, які стосуються підстав (умов) для виплати додаткової винагороди у збільшеному розмірі (до 100 000,00 грн).
У постанові від 20.06.2024 у справі № 400/249/23 Верховний Суд визнав безпідставними доводи скаржника про невідповідність зазначених рішень Міністра оборони України, зокрема окремого доручення від 23.06.2022 № 912/з/29, вимогам Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», оскільки виплату додаткової винагороди в розмірі до 100 000 грн запроваджено на період дії воєнного стану, згадані рішення Міністра оборони України, у тому числі окреме доручення від 23.06.2022 № 912/з/29, не повинні узгоджуватися з вимогами Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», позаяк сфера його дії не поширюється на прийняття актів з питань здійснення заходів правового режиму воєнного стану.
Верховний Суд у справі № 400/249/23 наголосив, що згадані рішення Міністра оборони України є частиною нормативно-правових актів, спрямованих на врегулювання порядку та умов виплати військовослужбовцям додаткової винагороди на період проходження ними військової служби в умовах воєнного стану та мають зовсім інше правове підґрунтя в порівнянні із загальною регуляторною політикою у сфері господарської діяльності.
При цьому, у постанові від 20.03.2024 у справі № 560/7178/22 Верховний Суд, беручи до уваги вимоги пункту 17 Порядку № 260, також зробив висновок, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Так, як вже зазначалось вище, для врегулювання виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, Міністр оборони України видав, зокрема, Окреме доручення від 23.06.2022 № 912/з/29 (далі - Окреме доручення № 912/з/29), яке діяло з 01.06.2022.
У вказаному дорученні було визначено, що під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів» (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем, серед іншого: бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій; бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави; бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями.
Відповідно до пункту 2 Окремого доручення № 912/з/29 на період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах: 100 000 гривень - військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах).
Пунктом 3 вказаного Окремого доручення установлено, що райони ведення бойових дій визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України, а склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави - відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України або начальника Генерального штабу Збройних Сил України.
Окремо, відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України визначати інші райони ведення бойових дій (у т.ч. повітряного простору), в яких також здійснювалися заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з визначенням конкретного місця та часу їх проведення.
Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угруповання військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.
Пунктом 4 цього ж Окремого доручення установлено керівникам органів військового управління, штабів угруповань військ (сил), штабів тактичних груп, командирам військових частин (установ, навчальних закладів), що входять до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа повідомляти органи військового управління, військові частини (установи, навчальні заклади) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про дні безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку № 1 до цього доручення.
У разі, якщо військовослужбовці були відряджені до військових частин (установ), що входять до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави з однієї військової частини, то безпосередня участь у бойових діях цих військовослужбовців може підтверджуватися однією довідкою з відображенням в ній терміну безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця за формою, наведеною в додатку № 2 до цього доручення.
У підставах про видання таких довідок обов'язково зазначати документи, визначені абзацами 3 або 4 та абзацом 5 пункту 3 цього доручення.
Надати право керівникам органів військового управління, штабів угруповань військ (сил), штабів тактичних груп, перелік яких затверджений Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України, включати до таких довідок терміни безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах починаючи з 24.02.2022.
Пунктом 5 установлено виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 грн або 30000 грн здійснювати на підставі наказів:
командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) - особовому складу військової частини;
керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
В цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100000 грн за місяць обов'язково зазначати підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (пункт 6 Окремого доручення № 912/з/29).
З наведеного слідує, що підтвердженням безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах є, зокрема, довідка керівника органу військового управління, штабу угруповання військ (сил), штабу тактичної групи, до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.
За зміст таких довідок відповідальність несе уповноважений командир (начальник), який видав відповідну довідку.
Тож, якщо відрядженому військовослужбовцю видано довідку про підтвердження його участі у бойових діях або заходах, зміст та форма якої відповідають додаткам № 1, 2 окремого доручення, підписану уповноваженим командиром (начальником), то презюмується, що цей командир (начальник) перевірив та підтвердив наявність документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, визначених пунктом 3 вищевказаного Окремого доручення, на підставі якого визначив терміни безпосередньої участі кожного конкретного відрядженого військовослужбовця у бойових діях або заходах у відповідності до повноважень, наданих йому абзацом 3 пункту 3 та абзацом 4 пункту 4 окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29.
Зміст цих документів може ставитися під сумнів лише за наявності доказів недобросовісного чи зловмисного спотворення фіксації реальної участі конкретного військовослужбовця у бойових діях чи відповідних заходах. Іншим випадком необхідності пошуку доказів участі військовослужбовця у бойових діях чи відповідних заходах може бути ситуація втрати (знищення) документів військової частини (підрозділу) в умовах бойових дій, засвідчена відповідними документами.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справах № 560/3159/23 та № 560/3141/23.
Також відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У зв'язку з цим будь-які дані, на підставі яких суд може встановити факт безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій, є доказом такої участі військовослужбовця.
Так, згідно з довідкою військової частини НОМЕР_2 від 02.06.2025 № 689 ОСОБА_1 дійсно в період з 09.05.2022 по 12.05.2022, з 01.06.2022 по 30.06.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в районі н.п. Тошківка, Гірської міської громади, Сіверськодонецького району Луганської області. Підстава: журнал бойових дій військової частини № НОМЕР_5 ДСК від 24.02.2022, бойові розпорядження командира ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » № 79/дск/ОТУП від 07.03.2022, бойові розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 № 60/БР дск від 20.04.2022, № 102/БР дск від 19.06.2022, довідка № 1342/ОТУП від 02.06.2022. Ця довідка є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій (особи з інвалідністю внаслідок війни).
Також військовою частиною НОМЕР_1 надано до матеріалів справи вищевказані журнал бойових дій військової частини НОМЕР_2 № 38 та витяг із бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 № 102/БР/гриф, в якому визначено бойове завдання, зокрема, в якому приймав участь ОСОБА_1 , а саме зазначено «Командиру зведеного підрозділу 4 стрілецької роти перебувати в резервній групі в н.п. ... (...) на випадок ускладнення обстановки, у складі: 16. молодший сержант ОСОБА_2 із завданням: - стійким утриманням району оборони ..., ..., ...; - не допустити форсування противником р. ... на ділянці ..., ...; - не допустити наведення переправи та захоплення плацдарму.».
Відтак, суд вважає, що належними та достатніми доказами підтверджується участь позивача у відповідних заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, у період з 01.06.2022 по 30.06.2022.
При цьому, відповідачами належним чином не спростовано достовірність інформації, викладеної в довідці від 02.06.2025 № 689.
Суд критично ставиться до пояснень військової частини НОМЕР_2 , викладених у листах останньої від 27.06.2025 № 1047, № 763, стосовно того, що позивач не приймав участі у бойових діях у червні 2022 року, оскільки такі твердження суперечать відомостям, що містяться в довідці військової частини НОМЕР_2 від 02.06.2025 № 689 та у вищевказаних доказах, та жодних належних обґрунтувань щодо таких суперечностей та відповідних доказів на підтвердження зворотнього відповідачами не надано.
Також суд вказує, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах здійснюється на підставі комплексу інформації, наявної у відповідних документах, а відповідно до пункту 3 Окремого доручення № 912/з/29 перелік підтверджуючих документів допускає альтернативність і не зведений винятково до їхньої сукупності.
Схожий правовий висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 07 листопада 2024 року у справі № 360/814/23.
Відповідачами не надано жодних доказів, що вказана у вище описаній довідці від 02.06.2025 № 689, інформація про безпосередню участь позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення відповідних заходів у період з 01.06.2022 по 30.06.2022, є недостовірною.
Відтак, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для виплати позивачу збільшеної до 100000,00 грн додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, за період з 01.06.2022 по 30.06.2022, а тому відповідні позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення з військової частини НОМЕР_2 на користь позивача грошового забезпечення за липень 2022 року у розмірі 39032,26 грн, суд зазначає таке.
З листів військової частини НОМЕР_2 від 05.06.2025 № 904, від 27.06.2025 № 1052 судом встановлено, що військовою частиною НОМЕР_2 були внесені зміни до наказу щодо виплати додаткової винагороди на період дії воєнного часу, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» ОСОБА_1 за травень 2022 року і нараховано суму такої додаткової винагороди - 39032,26 грн. Згідно з наказом від 23.04.2024 № 134 «Про внесення змін до наказу № 45 від 03.06.2024», заяви ОСОБА_1 від 11.06.2025, сума 39032,26 гривень включена до відомості нарахування грошового забезпечення за червень 2025 року та у листі від 27.06.2025 № 1052 зазначено, що виплата буде проведена в липні 2025 року на вказані позивачем реквізити.
Тобто, суд зазначає, що вказана сума додаткової винагороди - 39032,26 грн є нарахованою та не є спірною.
Разом з тим слід вказати, що суд загалом шість разів витребував у відповідачів відповідні докази щодо виплати позивачу вищезазначеної нарахованої суми додаткової винагороди.
Однак, відповідачі відповідних доказів не надали, а відтак сума нарахованої додаткової винагороди в розмірі 39032,26 грн підлягає стягненню з військової частини НОМЕР_1 (правонаступника військової частини НОМЕР_2 ) в судовому порядку.
При цьому, суд зауважує, що вказана сума нарахована позивачу за травень 2022 року, а не за липень 2022 року як зазначається у позові.
Щодо інших обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд вважає за необхідне зауважити, що у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» зазначено, що суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки інші доводи не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушених прав, то суд зауважує, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд зазначає, що позовні вимоги у цій справі звернуті виключно до військової частини НОМЕР_2 , яка у ході розгляду цієї справи фактично вибула зі спірних правовідносин у зв'язку з її ліквідацією. Позивач під час розгляду справи позовні вимоги не уточнював.
При цьому, під час розгляду справи судом замінено відповідача у справі - військову частину НОМЕР_2 на її правонаступника - військову частину НОМЕР_1 , яка і має відповідати за позовом у цій справі.
Також щодо другого відповідача у цій справі - ІНФОРМАЦІЯ_3 слід зазначити, що військова частина НОМЕР_2 у відзиві на позовну заяву вказувала, що у період з 09.01.2022 по 30.06.2022 військова частина НОМЕР_2 знаходилась на фінансовому забезпеченні в ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Однак, 06.08.2025 та 16.09.2025 від ІНФОРМАЦІЯ_3 надійшли пояснення, в яких відповідач 2 наголосив, що він не є органом фінансового забезпечення та у нього відсутні картки грошового забезпечення військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 , в тому числі й ОСОБА_1 , а також відомості для оформлення довідки про розмір грошового забезпечення (розміри складових) та відомості щодо нарахованої та виплаченої суми індексації. Також відповідач 2 наголошує, що розпорядником первинних документів про грошове забезпечення військовослужбовців військових частин НОМЕР_2 та НОМЕР_1 , до якої вона входила, в тому числі на позивача, за період перебування вказаних військових частин на фінансовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_2 , зокрема, за період з січня 2022 року по липень 2022 року, є саме військові частини НОМЕР_2 та НОМЕР_1 .
В свою чергу, військовою частиною НОМЕР_1 вказані доводи ІНФОРМАЦІЯ_3 не спростовано, доказів відсутності первинних документів про грошове забезпечення позивача не надано.
Крім того, згідно з листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 26.07.2022 № 248/3356 повідомляється, що на підставі клопотання командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України визначені військові частини Сил територіальної оборони Збройних Сил України з 01 серпня 2022 року підлягають зарахуванню встановленим порядком до ІНФОРМАЦІЯ_8 (відомчий код розпорядника коштів у Департаменті фінансів Міністерства оборони України з 01.07.2022 № 52001/016611), зокрема, військова частина НОМЕР_2 та військова частина НОМЕР_1 . При цьому, цим листом також визначено ІНФОРМАЦІЯ_9 , з метою своєчасного забезпечення особового складу, забезпечити передачу до ІНФОРМАЦІЯ_8 всіх необхідних документів для нарахування грошового забезпечення, заробітної плати та інших виплат. ІНФОРМАЦІЯ_8 після включення до мережі в органах Державної казначейської служби України вищезазначених військових частин, надати в Департамент фінансів Міністерства оборони України інформацію щодо розпорядників бюджетних коштів, які перебувають на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_6 , у тому числі інформацію щодо військових частин (установ) зарахованих на фінансове забезпечення до розпорядників коштів III рівня.
Отже, з наведеного вбачається, що відповідні документи, необхідні для нарахування грошового забезпечення мали бути передані до відповідних військових частин, які були зняті з фінансового забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_9 , а також такі військові частини мали бути включені до мережі в органах Державної казначейської служби України.
Враховуючи викладене, з метою належного виконання судового рішення в цій справі після набрання ним законної сили, з урахуванням того, що військова частина НОМЕР_1 , яка є правонаступником військової частини НОМЕР_2 , де позивач безпосередньо проходив військову службу, є відповідним розпорядником бюджетних коштів відповідного рівня, суд дійшов висновку, що саме на військову частину НОМЕР_1 слід покласти зобов'язання за цим судовим рішенням.
Крім того, слід відзначити, що нарахована сума грошового забезпечення у розмірі 39032,26 грн, яка підлягає стягненню, нарахована за травень 2022 року.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що належним, достатнім та ефективним способом захисту порушених прав позивача буде прийняття рішення про:
- визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо не здійснення перерахунку та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 02.03.2022 по 16.07.2022, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704;
- зобов'язання військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення позивачу за період з 02.03.2022 по 16.07.2022, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;
- визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати позивачу збільшеної до 100000,00 грн додаткової винагороди відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за 30 діб червня 2022 року.
- зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» збільшену до 100000,00 грн додаткову винагороду за 30 діб червня 2022 року;
- стягнення з військової частини НОМЕР_1 на користь позивача нарахованої, але не виплаченої суми додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за травень 2022 року в розмірі 39032,26 грн.
При цьому, щодо вимог позивача, які стосуються перерахунку щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (премії), суд зазначає, що поняття грошове забезпечення включає в себе усі його складові, що повинні до нього входити, в тому числі, його щомісячні додаткові види.
Отже, суд вважає вищенаведений спосіб захисту порушених прав в частині здійснення перерахунку грошового забезпечення позивача з урахуванням збільшеного прожиткового мінімуму, достатнім та ефективним в межах предмету спору, а тому не вбачає необхідності виокремлювати усі види грошового забезпечення, окрім посадового окладу та окладу за військовим званням, які підлягають перерахунку за результатами розгляду цієї справи.
Таким чином, виходячи з системного аналізу заявлених вимог, вищенаведеного законодавства та обставин справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з обранням належного способу захисту порушених прав позивача.
Питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.
Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.
В позовній заяві зазначено, що орієнтовний розрахунок витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката становить 15000,00 грн, при цьому вказано, що докази понесених витрат позивачем буде надано упродовж 5 днів після ухвалення рішення у справі.
В подальшому, 29.08.2025 представником позивача подано заяву щодо судових витрат, в якій зазначено, що виходячи з конкретних обставин зазначеної справи та фінансового стану обох сторін, враховуючи складність справи, кваліфікацію і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини, критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт є співмірним з категорією складності справи і справедливим відшкодуванням витрат заявника на професійну правничу допомогу буде сума у розмірі 10000,00 грн.
При цьому також зазначено, що докази надання правової допомоги (акт надання правової допомоги, тощо) будуть надані впродовж 5 днів після ухвалення рішення. Подати раніше зазначеного терміну не має можливості, адже акт надання правової допомоги у суді першої інстанції між сторонами буде підписано після ухвалення рішення суду у першій інстанції).
Згідно з частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Тому суд вважає за необхідне встановити позивачу строк у п'ять днів, з дня ухвалення рішення суду, для подання доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов адвоката Князь Інни Іванівни в інтересах ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до військової частини НОМЕР_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_7 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_8 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 02.03.2022 по 16.07.2022, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 02.03.2022 по 16.07.2022, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 збільшеної до 100000,00 грн додаткової винагороди, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за 30 діб червня 2022 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», збільшену до 100000,00 грн додаткову винагороду за 30 діб червня 2022 року.
Стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену суму додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за травень 2022 року в розмірі 39032,26 грн (тридцять дев'ять тисяч тридцять дві гривні 26 коп.).
У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Встановити ОСОБА_1 п'ятиденний строк з дня ухвалення рішення суду для подання доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 20.11.2025.
Суддя О.М. Качанок