ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"20" листопада 2025 р. справа № 300/6649/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Могили А.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Зачепіло Зоряна Ярославівна, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Зачепіло Зоряна Ярославівна, звернувся в суд із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у невнесенні відомостей щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, відповідно до запису у тимчасовому посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 від 27.04.2023;
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо повторного взяття на військовий облік ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву та виключити ОСОБА_1 з військового обліку у зв'язку із тим, що він був засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, відповідно до запису у тимчасовому посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 від 27.04.2023.
Позовні вимоги мотивовані тим, що вироком Івано-Франківського міського суду від 14.02.2003 ОСОБА_1 визнано винним за ч.1 ст.121 КК України та призначено покарання п'ять років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України позивача звільнено від відбування покарання з іспитовим строком два роки. ІНФОРМАЦІЯ_3 27.04.2023 позивача виключено з військового обліку військовозобов'язаних, на підставі абз.6 ч.6 ст.37 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу". При перевірці електронного військо-облікового документу згенерованого в застосунку "Резерв+" позивач виявив, що він перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 . У відповідь на запит відповідач повідомив, що засуджені за тяжкі або особливо тяжкі злочини не виключаються з обліку та підлягають мобілізації. Однак позиція відповідача протиправна так, як на момент виникнення спірних правовідносин, тобто 27.04.2023, ОСОБА_1 вже був виключений з військового обліку, як такий, що засуджений до позбавлення волі. Посилання відповідача на зміни до ст.37 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу", внесені Законом №3633-ІХ від 11.04.2024 є безпідставними, оскільки їх норми не мають зворотної дії в часі.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.09.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву. Позовні вимоги не визнав. Вказав, що вироком Івано-Франківського міського суду від 24.02.2003 ОСОБА_1 визнана винним за частиною 1 статті 121 КК України та призначено покарання - п'ять років позбавлення волі. На підставі статті 75 КК України - звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком два роки. Відповідно до даних тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 ОСОБА_1 27.04.2023 виключений з військового обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі пункту 6 частини 6 статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". Позивач 18.08.2025 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про виключення з військового обліку та внесення відомостей про виключення з військового обліку до ЄДРПВР на підставі відомостей в тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного № НОМЕР_1 . ОСОБА_1 надана відповідь про те, що з 18.05.2024 виключенню не підлягають особи, які були засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. При цьому законодавство також адаптовано в частині забезпечення можливості призову на військову службу осіб, які були раніше засуджені до позбавлення волі за скоєння тяжких або особливо тяжких злочинів. До правовідносин, які виникли між позивачем та ІНФОРМАЦІЯ_3 , 18.08.2025 (дата звернення) підлягали до застосування норми, які діяли на момент виникнення відповідних правовідносин, а тому ОСОБА_1 не може бути виключений з військового обліку та підлягає призову на військову службу під час мобілізації. У зв'язку із внесенням змін до Закону № 2232-XII звужено коло підстав для виключення осіб з військового обліку. Впроваджуючи такі зміни, законодавець мав на меті розширення мобілізаційного ресурсу задля забезпечення обороноздатності держави в умовах дії правового режиму воєнного стану внаслідок збройної агресії російської федерації, що обґрунтовано державним інтересом (а.с.29-35).
У відповіді на відзив представник позивача вказала, що відповідач помилково пов'язує застосування чинного законодавства з датою звернення позивача (18.08.2025), ігноруючи факт, що виключення з військового обліку відбувся значно раніше - 27.04.2023. Виключення громадянина України з військового обліку як такого, що раніше був засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину свідчить про те, що держава в особі компетентного органу (ТЦК та СП) прийняла рішення про визнання особи непридатною до проходження військової служби та на підставі Закону України №2232-ХІІ звільнила цю особу від виконання військового обов'язку. Процедурно рішення про виключення з військового обліку означає, що ця особа більше не перебуває на військовому обліку та втрачає статус військовозобов'язаного/резервіста, а отже не може бути призваною на військову службу за мобілізацією під час дії правового режиму воєнного стану. Погашення судимості не має значення для факту виключення. Факт виключення з військового обліку 27.04.2023 ґрунтувався на факті засудження позивача до позбавлення волі за тяжкий злочин, а не на факті наявності чи відсутності погашеної судимості (а.с.41-43).
Суд, розглянувши відповідно до вимог ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників, дослідивши письмові докази, встановив наступне.
Відповідно до Тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 позивача 31.10.2001 взято на військовий облік військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_4 та 27.04.2023 знято з військового обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_4 . Також, 27.04.2023 виключено з військового обліку військовозобов'язаних на підставі п.6 ч.6 ст.37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину (а.с.13).
Як йдеться в позовній заяві, позивач сформував свій електронний військово-обліковий документ із застосунку «Резерв +» Міністерства оборони України і виявив, що він перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 .
З матеріалів справи встановлено, що 17.06.2025 адвокатом Зачепіло З.Я. в інтересах ОСОБА_1 направлено на адресу ІНФОРМАЦІЯ_4 адвокатський запит, щодо надання інформації та підтверджуючих документів стосовно підстав не внесення відомостей до реєстру «Оберіг» щодо виключення ОСОБА_1 із військового обліку на підставі п.6 ч.6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". До вказаного запиту представником додано копії вироку Івано-Франківського міського суду від 14.02.2003, тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 та військово-облікового документу Резерв+ (а.с. 17).
Листом від 08.07.2025 №11/1050 ІНФОРМАЦІЯ_3 зазначено, що згідно Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" громадяни, які засуджені за тяжкі або особливо тяжкі злочини, згідно змін до законодавства не виключаються з військового обліку та підлягають призову по мобілізації (а.с.18).
Надалі позивачем направлено до ІНФОРМАЦІЯ_4 заяву від 18.08.2025 про виключення його з військового обліку на підставі тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 (а.с.14). До вказаної заяви позивачем додано копії вироку Івано-Франківського міського суду від 14.02.2003, тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 та військово-облікового документу Резерв+.
Відповідач листом від 23.08.2025 №11/1467 повідомив, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" від 11.04.2024 № 3633-ІХ, який набув чинності 18.05.2024, статтю 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" викладено в новій редакції та визначено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) ТЦК та СП підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3)визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі. Отже, з 18.05.2024 виключенню не підлягають особи, які були засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. При цьому, законодавство також адаптовано в частині забезпечення можливості призову на військову службу осіб, які були раніше засуджені до позбавлення волі за скоєння тяжких або особливо тяжких злочинів (пункт 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560). При виключенні з військового обліку на підставі підпункту 6 пункту 6 статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" в редакції, що діяла на момент виключення, позивач був виключений з військового обліку з залишенням перебування в запасі. Враховуючи зазначене, позивача повідомлено, що станом на сьогоднішній день, він є військовозобов'язаним та підлягає призову на військову службу під час мобілізації (а.с.15).
Позивач вважає бездіяльність щодо виключення його з військового обліку, дії щодо повторного взяття на військовий облік протиправними, у зв'язку з чим звернувся за захистом своїх прав до суду.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України" на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє по теперішній час.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 №389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Згідно з пунктом 4 Указу №69/2022 призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
За змістом п.1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі по тексту - Положення №154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно з п. 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).
Відповідно до п. 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних.
Отже, обов'язки щодо обліку військовозобов'язаних покладені на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Правове регулювання відносин між Державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, загальні засади проходження в Україні військової служби, врегульовано положеннями Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі по тексту - Закон №2232-ХІІ).
За змістом ч.1 ст.1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до ч. 5 ст. 1 Закону №2232-ХІІ від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Згідно ч. 7 ст. 1 Закону №2232-ХІІ виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Статтею 37 Закону №2232-ХІІ визначено підстави взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього.
Відповідно до п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону №2232-ХІІ (у редакції, чинній до 18.05.2024) виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Однак, у зв'язку із прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" від 11.04.2024 №3633-IX, який набрав законної сили 18.05.2024 (далі по тексту - Закон №3633-ІХ), редакція ч. 6 ст. 37 Закону №2232-ХІІ зазнала змін, внаслідок яких, п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону №2232-ХІІ було виключено.
За змістом ч. 6 ст. 37 Закону №2232-ХІІ (у редакції, чинній станом з 18.05.2024), виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі.
Крім того, 18.05.2024 набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі по тексту Порядок №560).
Згідно з п. 4 розділу «Загальні питання» Порядку №560 на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані:
особи, звільнені з військової служби у зв'язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади". Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади;
особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України;
особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;
засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, що засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, засуджені за вчинення умисного вбивства двох або більше осіб, або вчиненого з особливою жорстокістю, або поєднаного із зґвалтуванням або сексуальним насильством, або особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень чи засуджені за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 152-156-1, 258-258-6, частиною четвертою статті 286-1, статтею 348 Кримінального кодексу України, а також засуджені службові особи, які згідно з підпунктом 1 пункту 3 примітки до статті 368 Кримінального кодексу України займали особливо відповідальне становище. Зазначені особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин;
підозрювані або обвинувачені особи, які під час досудового розслідування або судового розгляду тримаються під вартою, крім тих, що підозрюються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, а також злочинів, передбачених статтями 115, 146-147, 152-156, 186, 187, 189, 255, 255-1, 257, 258-262, 305-321, 330, 335-337, 401-414, 426-433, 436, 437-442 Кримінального кодексу України. Зазначені особи, стосовно яких скасовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, повинні невідкладно, але не пізніше 48 годин з дня оголошення ухвали про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з'явитися до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання;
підозрювані або обвинувачені особи, до яких під час досудового розслідування або судового розгляду застосовано інший захід, ніж запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, крім тих, що підозрюються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, а також злочинів, передбачених статтями 115, 146-147, 152-156, 186, 187, 189, 255, 255-1, 257, 258-262, 305-321, 330, 335-337, 401-414, 426-433, 436, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ухвали слідчого судді про скасування запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Отже, з 18.05.2024 редакція ч. 6 ст. 37 Закону №2232-ХІІ не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, більш того, з цього часу передбачена можливість взяття на облік особи, яку раніше було засуджено до позбавлення волі, за вчинення тяжкого злочину.
Таким чином, суд вважає, що на час подання позивачем заяви від 18.08.2025 у відповідача не було законних підстав для виключення його з військового обліку військовозобов'язаних.
Із врахуванням вищевикладених обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зобов'язання відповідача внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відносно позивача в частині його виключення з військового обліку згідно з пунктом 6 частини шостої статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Щодо посилання позивача на частину 1 статті 58 Конституції України, суд зазначає наступне.
У Рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа №1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Тобто, дія нормативно-правового акта в часі пов'язується із набранням чинності і з моментом втрати ним юридичної сили.
За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (роблять винятки із загальних і спеціальних).
На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб'єктами відносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров'я.
Внесення змін до законодавства, яке призводить до погіршення становища особи, може суперечити принципу незворотності дії закону в часі (ст.58 Конституції України), якщо йдеться про ретроактивну дію закону.
Однак у даному випадку йдеться не про кримінальну або адміністративну відповідальність, а про поновлення військового обліку, що регулюється спеціальним законодавством.
Законодавець має право змінювати критерії військового обліку, якщо це відповідає інтересам держави.
Як уже попередньо зазначено, у зв'язку із внесенням змін до Закону №2232-XII звужено коло підстав для виключення з військового обліку.
Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов'язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави.
З часу набрання чинності змін до Закону №2232-XII він поширює свою дію на всій території України і розповсюджується на всіх осіб, що не досягли граничного віку перебування у запасі.
Порушенням ст. 58 ч. 1 Конституції України щодо неможливості зворотної дії закону в часі, в контексті даного спору, мало б місце лише в тому випадку, коли нова редакція ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" відмінила б (скасувала) юридичну подію у виді виключення позивача з військового обліку в 2023 році, тобто внаслідок дії нового закону, позивач вважався б таким, що ніколи не виключався з військового обліку.
Разом з тим, під час чинності попередньої редакції ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" до 18 травня 2024 р., позивач був виключений з військового обліку, втратив статус військовозобов'язаного і ці правовідносини залишилися незмінними з моменту прийняття ст. 37 цього Закону в новій редакції.
Таким чином, позивач був виключений з військового обліку на підставі чинної на той час редакції ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". Нова редакція цієї статті від 18.05.2024 не змінила правовідносин, які мали місце до того, а встановила нові правовідносини у виді нових підстав виключення з військового обліку, які почали діяти з 18.05.2024. Наслідком нового унормування стало те, що якщо особа, яка була виключена на законних підставах з військового обліку, після того як такі підстави відпали і за умови, що вона відповідає законодавчо встановленим критеріям взяття на військовий облік, підлягає взяттю на такій облік. При цьому, нове взяття на військовий облік, слід розглядати не як продовження попередніх правовідносин під час дії яких особа була виключена з військового обліку, так як ці правовідносини завершилися, а їх слід розцінювати як нові правовідносини, які виникли на підставі нової норми права.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на ст. 64 Конституції України, яка закріплює, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
В даному випадку не йде мова про обмеження прав позивача, так як набуття ним статусу військовозобов'язаного, внаслідок взяття на військовий облік, покладає на нього обов'язки, а не права, адже захист незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України.
За встановлених обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позову.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Зачепіло Зоряна Ярославівна, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя /підпис/ Могила А.Б.