20 листопада 2025 року м. Ужгород№ 260/8692/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Калинич Я.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Закарпатській області (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, 52, код ЄДРПОУ ВП 44106694) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про стягнення податкового боргу,
Головне управління ДПС у Закарпатській області звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення із ОСОБА_1 податкового боргу у розмірі 115768,32 грн. за платежами:
- 18010200 «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості» у розмірі 83897,91 грн.;
- 18010300 «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості» у розмірі 31870,41 грн.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач має податковий борг перед бюджетами та державними цільовими фондами в сумі 115768,32 грн., а саме: по платежу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості в сумі 83897,91 грн. та по платежу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості в сумі 31870,41 грн. Відповідачем не вживаються заходи щодо погашення заборгованості самостійно. Так як відповідач в порушення вимог податкового законодавства добровільно не сплатив узгоджену суму податкового зобов'язання у встановлені законодавством строки, тому податковий борг необхідно стягнути в судовому порядку.
На виконання положень ч.3 ст.171 КАС України судом було сформовано запит до Єдиного державного демографічного реєстру щодо місця проживання відповідача фізичної особи. З відповіді №1944838 від 29.10.2025 року встановлено, що дійсне місце проживання відповідача, ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 .
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.
Копію ухвали про відкриття спрощеного провадження від 29.10.2025 року надіслано на адресу відповідача. Однак, до суду повернувся не вручений конверт з вмістом судового поштового відправлення з відміткою «адресат відсутній».
Частиною 4 ст.124 КАС України встановлено, що у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються: 1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; 2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності учасників справи за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручено їм належним чином.
Згідно з ч.11 ст.126 КАС України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
За таких обставин, суд вважає, що відповідно до ч.11 ст.126 КАС України копія ухвали від 29 жовтня 2025 року вручена відповідачу належним чином.
Враховуючи те, що суд вжив передбачені КАС України заходи щодо належного повідомлення відповідача про відкриття спрощеного позовного провадження та про встановлений судом строк для подання відзив на позовну заяву у цій адміністративній справі, проте станом на час прийняття рішення у ній відзиву на позовну заяву від останньої не надійшов, суд відповідно до вимог ч.6 ст.162 КАС України розглядає справу за наявними матеріалами.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що фізична особа ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходиться на обліку в Головному управлінні ДПС у Закарпатській області як платник податків.
Відповідно до довідки про наявність податкового боргу у відповідача наявна заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами по платежу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості в сумі 83897,91 грн. та по платежу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості в сумі 31870,41 грн.
Заборгованість по платежу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості виникла внаслідок несплати узгодженого грошового зобов'язання, нарахованого відповідно до податкових повідомлень-рішень:
- податковим повідомленням-рішенням від 19.09.2022 року за №0556372-2412-0713 за період 2021 року в розмірі 46144,00 грн., яке вручено відповідачу 14.10.2022 року;
- податковим повідомленням-рішенням від 19.09.2022 року за №0556373-2412-0713 за період 2021 року в розмірі 21,00 грн., яке вручено відповідачу 14.10.2022 року;
- податковим повідомленням-рішенням від 19.09.2022 року за №0556374-2412-0713 за період 2021 року в розмірі 655,75 грн., яке вручено відповідачу 14.10.2022 року;
- податковим повідомленням-рішенням від 10.04.2023 року за №0116854-2412-0713 за період 2022 року в розмірі 30039,32 грн., яке вручено відповідачу 28.11.2023 року;
- податковим повідомленням-рішенням від 10.04.2023 року за №0116855-2412-0713 за період 2022 року в розмірі 3002,29 грн., яке вручено відповідачу 28.11.2023 року;
- податковим повідомленням-рішенням від 10.04.2023 року за №0116856-2412-0713 за період 2022 року в розмірі 1875,44 грн., яке вручено відповідачу 28.11.2023 року;
- податковим повідомленням-рішенням від 08.05.2024 року за №0905634-2411-0713 за період 2023 року в розмірі 1048,75 грн., яке вручено відповідачу 21.08.2024 року;
- податковим повідомленням-рішенням від 05.05.2024 року за №0262513-2411-0713 за період 2024 року в розмірі 1111,36 грн., яке вручено відповідачу 28.07.2025 року.
Заборгованість по платежу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості виникла внаслідок несплати узгодженого грошового зобов'язання, нарахованого відповідно до податкових повідомлень-рішень:
- від 08.05.2024 року за №0905635-2411-0713 за період 2023 року в розмірі 15473,32 грн., яке вручено відповідачу 21.08.2024 року;
- від 05.05.2024 року за №0262512-2411-0713 за період 2024 року в розмірі 16397,09 грн., яке вручено відповідачу 28.07.2025 року.
Зазначені податкові повідомлення-рішення, відповідачем не були оскаржені ні в адміністративному, ні в судовому порядку, а тому грошове зобов'язання визначене ними, вважається узгодженим.
Відповідно до ст.67 Конституції України відповідач зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах встановлених законом.
Згідно з ст.15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39. пункт 14.1. стаття 14 Податкового кодексу України).
Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк (підпункт 14.1.156. пункт 14.1. стаття 14 ПК України).
Виконанням податкового обов'язку згідно пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України є сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до п.п.266.1.1 та п.п.266.1.2 п.266.1 ст.266 ПКУ платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості). Визначення платників податку в разі перебування об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб, зокрема, якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом.
За приписами пп.266.7.1 п.266.7 ст.266 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України).
Відповідно до пп.«а» пп.266.10.1 п.266.10 ст.266 ПК України податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Таким чином, обчислена контролюючим органом сума податку з об'єкта/об'єктів житлової/нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, повинна бути сплачена останніми протягом 60 днів з дня вручення відповідного податкового повідомлення-рішення.
Станом на день розгляду справи за відповідачем рахувався борг зі сплати податку по платежу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості 83897,91 грн. та по платежу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості 31870,41 грн. Загальна сума податкового боргу становить 115768,32 грн.
Грошове зобов'язання на цю суму у встановленому законом порядку узгоджене, а отже визнається податковим боргом.
Відповідно до п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно з пунктами 59.4, 59.5 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Відповідачу на підставі пункту 59.1 статті 59 ПК України виставлено податкову вимогу від 25.11.2021 року №1022-17 про наявність податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями, яка була направлена на адресу відповідача засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення №9050001148419, однак поштовий конверт повернуто відправнику відповідно до довідки №20.
Відповідно до п.58.3 ст.58 ПКУ у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Отже, податкова вимога вважається врученою належним чином. З часу виставлення якої податковий борг платника не переривався.
Отже, сума податкового боргу становить 115768,32 грн., з них: по платежу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості 83897,91 грн. та по платежу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості 31870,41 грн., та залишається несплаченою на дату прийняття рішення у цій справі.
Відповідно до припису норми п.п.14.1.137 п.14.1 ст.14 ПК України, орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Пунктом 87.1 статті 87 ПК України передбачено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти.
Згідно пункту 87.11 статті 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи.
Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
З урахуванням викладеного норми статей 95 - 99 Податкового кодексу України можуть застосовуватися до процедури стягнення податкового боргу з фізичних осіб лише в тій частині, що не суперечить вимогам пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України.
Таким чином, процедура стягнення податкового боргу з фізичної особи може ініціюватися виключно через звернення органу стягнення з відповідним позовом. При цьому окремі процедури стягнення коштів за податковим боргом та продажу майна, що перебуває в податковій заставі, не застосовуються, а виконання рішення суду про стягнення податкового боргу з фізичної особи - платника податків здійснюється не податковими органами, а державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Частиною 2 ст.6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, у справі «Рисовський проти України» Суд зазначив про особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП], заява №33202/96, п.120, ECHR 2000-I, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП], заява №48939/99, п.128, ECHR 2004-XII, «Megadat.comS.r.l. проти Молдови», заява №21151/04, п.72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі», заява №10373/05, п.51, від 15 вересня 2009 року).
На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії», заява №55555/08, п.74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії», заява №36900/03, п.37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини», п.128, та «Беєлер проти Італії», п.119).
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення у справі «Лелас проти Хорватії», п.74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», п.58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії», заява №32457/05, п.40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії», заява №35298/04, п.67, від 11 червня 2009 року).
Враховуючи зазначену практику Європейського суду з прав людини та вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що ГУ ДПС у Закарпатській області дотримана процедура визначення податкового зобов'язання відповідача та повідомлення останнього про наявність податкового боргу. Однак, вказані дії позивача не призвели до погашення відповідачем податкового боргу.
У відповідності до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч.2 ст.73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Станом на день розгляду справи загальна сума податкового боргу відповідача в розмірі 115768 грн. 32 коп. є узгодженою та у встановлені законом строки не сплаченою, тому відповідно до пп.14.1.175 п.14 ст.14 ПК України визнається сумою податкового боргу. Доказів зворотного відповідачем не подано, а судом не встановлено.
З врахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються наявними у справі доказами та підлягають до задоволення.
При цьому відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки, під час розгляду даної справи, свідки судом не залучались та судові експертизи не призначались, суд вважає за необхідне зазначити, що судові витрати понесені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Головного управління ДПС у Закарпатській області (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, 52, код ЄДРПОУ ВП 44106694) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про стягнення податкового боргу - задовольнити.
Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) податковий борг в сумі 115768 (сто п'ятнадцять тисяч сімсот шістдесят вісім) грн. 32 коп., з них:
- по платежу 18010200 «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості» у розмірі 83897,91 грн.;
- по платежу 18010300 «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості» у розмірі 31870,41 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяЯ. М. Калинич