Україна
Донецький окружний адміністративний суд
20 листопада 2025 року Справа№200/2118/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабіча С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним і скасування рішення та про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - відповідач), відповідно до якої просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення № 0513300003905 від 14.03.2025 року Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.03.2025 року про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 періоди навчання у Дзержинському гірничому технікумі з 01.09.1986 року по 23.05.1989 року, з 06.07.1989 року по 19.12.1989 року, з 27.04.1990 року по 07.06.1990 року, в Комунарському гірничо-металургійному інституті з 06.08.1990 року по 07.07.1992 року, з 30.08.1992 року по 29.06.1993 року, з 22.09.1993 року по 07.06.1994 року, з 17.09.1994 року та до страхового і пільгового стажу за Списком № 1 - "шахтарі", відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 202 від 31.03.1994 року, періоди роботи з 24.05.1989 року по 05.07.1989 року, з 20.12.1989 року по 26.04.1990 року на шахті ім. Ф.Е. Дзержинського в/о "Дзержинськвугілля" у якості гірника з ремонту гірничих вибоїв підземного, електрослюсаря підземного, з 08.07.1992 року по 29.08.1992 року, з 30.06.1993 року по 21.09.1993 року, з 08.06.1994 року по 16.09.1994 року на шахті "Нова" в/о "Дзержинськвугілля" у якості підземного електрослюсаря.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що факт роботи у спірні періоди підтверджується записами в трудовій книжці позивача, тому рішення відповідача щодо не зарахування таких періодів до стажу позивача є неправомірним.
Позивач зауважує, що він не може нести відповідальність за неналежне ведення та оформлення трудової книжки адміністрацією підприємства.
Окрім того, вважає, що позивачем належним чином підтверджено періоди навчання у Дзержинському гірничому технікумі та в Комунарському гірничо-металургійному інституті, тому наявні підстави для зарахування періодів навчання, що не співпадають з періодами роботи до страхового стажу позивача.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 31.03.2025 прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним і скасування рішення та про зобов'язання вчинити певні дії та відкрито провадження у справі № 200/2118/25. Призначено дану справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалу від 31.03.2025 року направлено в Електронний кабінет відповідача, що підтверджується відомостями з програми Діловодство спеціалізованого суду.
Відповідач правом подати відзив на позовну заяву не скористався.
У період з 18.04.2025 року по 14.07.2025 року, з 16.09.2025 року по 30.09.2025 року суддя Бабіч С.І. перебував на лікарняному та у відпустці.
Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.
07.03.2025 року позивач звернувся через електронний кабінет на вебпорталі Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком на підставі пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За принципом екстериторіальності заяву розглянуто відповідачем та прийнято рішення від 14.03.2025 № 051330003905, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії відповідно у зв'язку із відсутністю пільгового стажу, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Вказаним рішенням встановлено, що страховий стаж позивача складає 31 рік 3 місяці 1 день, пільговий стаж - відсутній.
До страхового стажу не зараховано:
- період навчання згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 24.05.1989 року з 06.08.1990 року по 30.06.1995 року, оскільки в період навчання є факт роботи;
- роботи період з 08.06.1994 року по 16.09.1994 року - наявне виправлення в наказі при звільненні;
- періоди роботи згідно довідок № 16/92-8, № 16/92-7, № 16/92-16, № 16/92-15, № 16/92-13, № 16/92-4, № 16/92-5, № 16/92-10, № 16/92-11 від 06.02.2025 року, оскільки відсутня печатка та підпис керівника; згідно довідки № 16/92-1 від 06.02.2025 року, оскільки не зазначено, наказ про проведення атестації № 371 від 29.03.1993 року проведено вперше; відсутній перелік атестованих посад до наказів про проведення атестації № 286/0 від 06.09.1994 року, та № 293/0 від 30.09.1999 року.
Позивач, не погодившись з рішенням від 14.03.2025 № 051330003905, звернувся до суду з позовом у цій справі.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.
Принципи, засади і механізми призначення, перерахунку і виплати пенсії визначаються положеннями Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно з цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
За приписами частини 1 статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно зі статтею 1 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
За змістом частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Відповідно до положень абзацу 1 пункту 2 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Згідно з абзацом 3 пункту 2 розд. ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Право на пенсію за віком на пільгових умовах визначає стаття 114 Закону № 1058-IV.
Як видно з оскаржуваного рішення від 29.04.2025 року № 052530004909, підставою для відмови позивачу в призначенні пенсії на пільгових умовах є відсутність у нього пільгового стажу, передбаченого положеннями пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV.
Відповідно до частини 1 статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 2 статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідно до частини 3 статті 114 Закону № 1058-IV працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуруються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
За змістом частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
До 01.01.2004 порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (надалі - Закон № 1788-XII).
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Таким чином, страховий стаж підтверджується записами у трудовій книжці, і лише у випадку їх відсутності встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи та архівними установами, зокрема, довідками, які містять відомості про періоди роботи.
Спірним рішенням відповідача від 14.03.2025 року № 051330003905 позивачу встановлено відсутність пільгового стажу.
Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 від 24.05.1989 року, позивача:
- 24.05.1989 року прийнято на посаду учнем горноробочого з ремонту гірничих вибоїв підземного повним робочим днем на підземній роботі (запис № 1, наказ 133 від 24.05.1989 року) та 05.07.1989 року звільнено по закінченню виробничої практики (запис № 2, наказ 172 від 04.07.1989 року);
- 20.12.1989 року прийнято підземним електрослюсарем 3 розряду на період проходження виробничої практики (запис № 3, наказ № 165 к від 29.12.1989 року) та 26.04.1990 року звільнено по закінченню виробничої практики (запис № 4, наказ № 63 к від 03.05.1990 року);
- 08.07.1992 року прийнято підземним електрослюсарем 3 розряду з повним робочим днем на підземній роботі, на час проходження виробничої практики (запис № 6, наказ № 90 к від 07.07.1992 року) та звільнено 29.08.1992 звільнено по закінченню виробничої практики (запис № 7, наказ № 115 к від 02.09.1990 року);
- 30.06.1993 року прийнято підземним електрослюсарем 3 розряду для проходження виробничої практики (запис № 8, наказ № 93 к від 01.07.1993 року) та звільнено 21.09.1993 року (запис № 9, наказ від 24.09.1993);
- 08.06.1994 року прийнято підземним електрослюсарем 3 розряду (запис № 10, наказ від 08.06.1994 року) та звільнено 16.09.1994 року (запис № 11, наказ від 19.09.1994 року).
Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18.11.2005 року , встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.
До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.
У період з 26.01.1991 по 11.03.1994 на підставі постанови Верховної Ради України 12.09.1991 № 1545-XII «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» на території України застосовувався Список № 1, затверджений постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10.
У період з 11.03.1994 року по 16.01.2003 року застосовувався Список №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету
З 16.01.2003 по 24.06.2016 застосовувався Список №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36.
У період з 03.08.2016 року - Список №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461.
Перелік робіт та професій, зайнятість на яких протягом 25 років дає право на призначення пенсії незалежно від віку, визначається постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року № 202 «Про затвердження Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років» (далі Постанова № 202).
Відповідно до Розділу І Постанови №202 підземні гірничі роботи в шахтах і на будівництві вугільних (сланцевих) шахт усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівники і спеціалісти підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю).
Як визначено пунктом 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації вимагається в двох випадках:
1) відсутність трудової книжки;
2) відсутність в трудовій книжці відомостей, які визначають право на пенсію на пільгових умовах.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі № 233/2084/17.
Отже, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що визначені положеннями зазначеної статті, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією.
Записи трудової книжки позивача за спірний період з 24.05.1989 року по 05.07.1989 року, з 20.12.1989 року по 26.04.1990 року, з 08.07.1992 року по 29.08.1992 року, з 30.06.1993 року по 21.09.1993 року виконані без перекреслень, виправлень, чітким прописом, у чіткій послідовності та відповідності дати, номеру запису з посиланням на відповідний наказ, на підставі якого внесено відповідний запис, і завірені печаткою роботодавця, тобто, здійснені відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року № 162, та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58.
Щодо незарахування відповідачем періоду до страхового стажу з 08.06.1994 року по 16.09.1994 року через наявні виправлення в наказі при звільненні.
Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 № 58, визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
За приписами пункту 2.6 Інструкції №162 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Отже, обов'язок щодо заповнення трудової книжки у цьому випадку покладався на власника або уповноважений ним орган, а не на працівника, як і обов'язок внести виправлення у спосіб, передбачений законодавством.
Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію, викладену, зокрема, у постановах від 28.02.2018 у справі № 428/7863/17 та від 16.04.2020 у справі №159/4315/16-а про те, що певні недоліки в заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи організації, і не може мати негативні наслідки для особи, яка звернулася за пенсією.
Однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Відповідачем не враховано, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Враховуючи досліджені матеріали справи, суд констатує, що записи трудової книжки позивача щодо спірного періоду містять інформацію про роботу на пільгових умовах, а саме те, що позивач працював на підземних роботах, які відносяться до Списку №1.
При цьому, докази, які б спростовували факт роботи позивача повний робочий день у шкідливих умовах праці та інших доказів, які підтверджували б невиконання позивачем роботи за зазначеною професією у спірний період відповідачем суду не надано, тому період роботи позивача з 24.05.1989 року по 05.07.1989 року, з 20.12.1989 року по 26.04.1990 року, з 08.07.1992 року по 29.08.1992 року, з 30.06.1993 року по 21.09.1993 року, з 08.06.1994 року по 16.09.1994 року підлягає зарахуванню до його пільгового страхового стажу за Списком №1.
Також суд зауважує, що Пунктами 4, 4.1. Порядку № 383 визначено, що згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 (далі - Порядок проведення атестації робочих місць), атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Зазначена постанова набула чинності з 21.08.1992. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.1992, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації.
За змістом пункту 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника.
Пунктом 10 Порядку №383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.
Отже, для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, до 21.08.1992 законодавство не містило такої умови як атестація робочих місць власником підприємства, а для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.1992, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації.
Водночас, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Такий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а.
Отже, відсутність у пенсійного органу відомостей про проведення атестації робочих місць власником підприємства у спірному випадку після 21.08.1992 не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника.
Окрім того, відповідно до оскаржуваного рішення від 14.03.2025 № 051330003905 до страхового стажу позивача не зараховано період навчання згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 24.05.1989 року з 06.08.1990 року по 30.06.1995 року, оскільки в період навчання є факт роботи.
На момент навчання позивача правовідносини у сфері освіти регулювалися Законом Української Радянської Соціалістичної Республіки "Про народну освіту" від 28.06.1974 року № 2778-VIII (далі - Закон № 2778-VIII).
Відповідно до положень статті 55 Закону № 2778-VIII було визначено, що вища освіта здійснюється в університетах, інститутах, академіях, інших навчальних закладах, віднесених у встановленому порядку до вищих навчальних закладів. У вищих навчальних закладах може проводитися денне, вечірнє і заочне навчання.
Особам, які закінчили вищі навчальні заклади, присвоюється кваліфікація відповідно до здобутої спеціальності, видається диплом і нагрудний знак встановленого зразка. Особам, які закінчили вищі навчальні заклади і добилися великих успіхів у навчанні, виявили себе в науковій і громадській роботі, видається диплом з відзнакою (стаття 60 Закону № 2778-VIII).
Згідно з частиною 3 статті 56 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що до стажу роботи зараховується, зокрема, час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах, і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Як було встановлено судом, позивач навчався у Дзержинському гірничому технікумі за спеціальністю «гірничий електромеханік», що підтверджується копією диплому НОМЕР_3 від 11.06.1990 року з 01.09.1986 року по 07.06.1990 року.
Відповідно до запису № 5 БТ-ІІ № 1577779 від 24.05.1989 року в трудовій книжці з 06.08.1990 року позивач зарахований до І курсу денного відділення Комунарського гірничо - металургійного інституту та відповідно до диплому КОЖ № 901650 від 30.06.1995 року -06.06.1995 року закінчив навчання в інституті, спеціальність «гірничий інженер - електромеханік».
Згідно із записами трудової книжки НОМЕР_2 від 24.05.1989 року в період навчання в технікумі з 24.05.1989 по 05.07.1989, з 20.12.1989 по 26.04.1990 працював на шахті ім. Ф.Е. Дзержинського в/о «Дзержинськвугілля» у якості горноробочого з ремонту гірничих вибоїв підземного та підземного електрослюсаря.
Відтак, з урахуванням вимог частини 3 статті 56 Закону № 1788-ХІІ, періоди навчання позивача з 01.09.1986 року по 23.05.1989 року, з 06.07.1989 року по 19.12.1989 року, з 27.04.1990 року по 07.06.1990 року, з 06.08.1990 року по 07.07.1992 року, з 30.08.1992 року по 29.06.1993 року, з 22.09.1993 року по 07.06.1994 року, з 17.09.1994 року по 06.06.1995 року мали бути зараховані до його загального страхового стажу.
Враховуючи встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що рішення відповідача від 14.03.2025 № 051330003905 про відмову в призначенні пенсії позивачу прийняте відповідачем не на підставі та не у спосіб, що визначені законодавством України, без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, а тому є протиправним та підлягає скасуванню згідно пункту 2 частини 2 статті 245 КАС України.
Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
У справі, що розглядається, повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії передбачені Законом України "Про пенсійне забезпечення" та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Також, суд враховує, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 227/3208/16-а.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Частинами 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, враховуючи задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211 грн 20 коп.
Керуючись положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (місцезнаходження: 43026, Волинська область, м. Луцьк, вул. Кравчука, буд. 22-В, код ЄДРПОУ 13358826) про визнання протиправним і скасування рішення та про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення 14.03.2025 № 051330003905 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 07.03.2025 року із зарахуванням до його страхового стажу періоди навчання у Дзержинському гірничому технікумі з 01.09.1986 року по 23.05.1989 року, з 06.07.1989 року по 19.12.1989 року, з 27.04.1990 року по 07.06.1990 року, в Комунарському гірничо-металургійному інституті з 06.08.1990 року по 07.07.1992 року, з 30.08.1992 року по 29.06.1993 року, з 22.09.1993 року по 07.06.1994 року, з 17.09.1994 року по 06.06.1995 року, до його страхового і пільгового стажу за Списком № 1 - "шахтарі", відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 202 від 31.03.1994 року, періоди роботи з 24.05.1989 року по 05.07.1989 року, з 20.12.1989 року по 26.04.1990 року, з 08.07.1992 року по 29.08.1992 року, з 30.06.1993 року по 21.09.1993 року, з 08.06.1994 року по 16.09.1994 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 судові витрат зі сплати судового збору у розмірі 1211 грн 20 коп. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення складено у повному обсязі та підписано 20 листопада 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.І. Бабіч