Україна
Донецький окружний адміністративний суд
19 листопада 2025 року Справа№200/5792/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Кошкош О.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
01.08.2025 через систему "Електронний суд" до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), оформлене листом від 13.07.2025 №692/16322, про відмову в звільненні з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу";
- зобов'язати відповідача повторно розглянути рапорт від 26.06.2025 про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні суду.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що він є військовослужбовцем та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Вважає наявним право на звільнення підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05.08.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відповідачем на адресу суду надано відзив, в якому зазначено, що позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 за призовом під час мобілізації з 13.12.2022 по теперішній час. Командуванням, за результатом розгляду рапорту про звільнення відмовлено у його задоволенні, оскільки заявником не надано будь-яких документів підтвердження відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або потреби, як мінімум батька позивача (чоловіка ОСОБА_2 ) постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я. Крім того вважає, що поданий разом з рапортом про звільнення висновок ЛКК, не є належним підтверджуючим документом для звільнення з військової служби за призовом під час мобілізації за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII. Просив відмовити у задоволені позовних вимог.
Позивачем надано відповідь на відзив, в якій зазначено, що предмет та підстави адміністративних справ №№200/8286/24, 200/5792/25 за позовом позивача є різними, що свідчить про відсутність підстав вважати, що позивач зловживає процесуальними правами. Також, відмінними є обставини, оскільки позивачем подано новий рапорт та долучено висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватись та самообслуговуватись №432 щодо потреби в догляді батька, який розглянуто і відмовлено у звільненні (лист від 13.07.2025 року №692/16322). Просив вимоги задовольнити.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
ОСОБА_1 проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 складено акт від 24.06.2025 №16 обстеження сімейного стану згідно заяви від 24.06.2025 №5424/к матері ОСОБА_2 у зв'язку із звільненням військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З акту вбачається, що Комісією, яка створена згідно наказу від 12.03.2024 №78, проведено обстеження сімейного стану членів сім'ї військовослужбовця з метою з'ясування про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати догляд, за адресою місцепроживання військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 . З'ясовано, що мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не працює, отримує соціальну пенсію, є інвалідом ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду. Прописана разом із сином - ОСОБА_1 у квартирі, за визначеною адресою. У ОСОБА_2 , яка не може самостійно обслуговувати себе є чоловік ОСОБА_3 , який не може доглядати за нею, оскільки згідно висновку №432 має порушення функцій організму. Також встановлено, що у ОСОБА_2 є донька ОСОБА_4 , 1984 р.н., яка не проживає разом з матір'ю та не веде з нею спільне господарство. ОСОБА_4 , проживає в м.Кременчук, де здійснює догляд за чоловіком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який є інвалідом ІІ групи внаслідок поранення отриманого в зоні бойових дій. Інших родичів другого ступеня споріднення не має. Комісією ІНФОРМАЦІЯ_5 підтверджена потреба матері в здійсненні сином військовослужбовцем солдатом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , постійного догляду.
Згідно довідки до акту огляду МСЕК від 29.08.2024 серії 12ААД №078226 ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи з 10.07.2024 безстроково.
Відповідно до висновку ЛКК №396 від 02.09.2024, що виданий Комунальним некомерційним підприємством «Дніпропетровського центру первинної медико-санітарної допомоги №1» Дніпропетровської міської ради ОСОБА_2 , яка визнана інвалідом ІІ групи, потребує постійного стороннього догляду, не здатна до самообслуговування.
ОСОБА_1 подано рапорт від 26.06.2025 про звільнення його з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» у зв'язку з необхідністю постійного стороннього догляду за матір'ю ОСОБА_2 .
До рапорту додано:
- копію паспорта ОСОБА_1 ;
- копію картки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 ;
- копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 ;
- копію паспорта ОСОБА_2 ;
- копію картки фізичної особи - платника податків ОСОБА_2 ;
- копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААД №078226;
- висновок ЛКК №396;
- копію пенсійного посвідчення серії НОМЕР_5 ;
- копію паспорта ОСОБА_3 ;
- копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_3 ;
- копію пенсійного посвідчення серії НОМЕР_6 ;
- копію висновку про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та обслуговуватися №432;
- копію нотаріальної заяви ОСОБА_2 .
За результатом розгляду рапорту про звільнення, який надійшов 30.06.2025 Військовою частиною НОМЕР_1 в листі від 13.07.2025 №692/16322 повідомлено, що у матері ОСОБА_2 крім сина військовослужбовця ОСОБА_1 є інша особа першого ступеня споріднення - ОСОБА_3 . Докази того, що ОСОБА_3 потребує постійного догляду саме за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я до рапорту не надані. З урахуванням наведеного відмовлено у задоволені рапорту про звільнення за сімейними обставинами.
Вважаючи протиправною відмову відповідача у звільненні з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Також статтею 65 Основного Закону передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Президентом України 24.02.2022 прийнято Указ №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Відповідно до пункту 1 Указу №64/2022 воєнний стан діє з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Станом на час розгляду справи воєнний стан триває.
Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» №69/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, оголошено про проведення загальної мобілізації.
Правове регулювання відносин між Державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі Закон №2232-XII).
За приписами частини першої статті 1 Закону №2232-XII, військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до частини третьої статті 1 Закону №2232-XII, військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п'ята статті 1 Закону №2232-XII).
Згідно з частиною 1 статті 2 цього Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Правові підстави звільнення під час воєнного стану військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період визначені пунктом 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ.
Позивач вказує на наявність правових підстав для звільнення з військової служби у порядку підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 та абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII.
Відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ (у редакції, чинній на момент подання рапорту та формування рішення про відмову у звільненні з військової служби), військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються під час дії воєнного стану з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Перелік сімейних обставин або інших поважних причин для звільнення з військової служби, відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII, визначається частиною 12 статті 26 Закону №2232-XII.
За приписами абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовці під час дії воєнного стану звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах, зокрема необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Отже, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, а зокрема - під час дії воєнного стану, звільняються з військової служби унаслідок необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи. Обов'язковими умовами для отримання права на звільнення з військової служби за сімейними обставинами у цьому випадку є:
- наявність одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи;
- необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи;
- відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Зазначені обставини мають існувати в сукупності та бути підтвердженими доданими до рапорту доказами.
Як встановлено судом, мати позивача - ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК від 29.08.2024 серії 12ААД №078226 з 10.07.2024 безстроково.
Належними доказами також підтверджено, що мати позивача - ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду, оскільки не здатна до самообслуговування згідно з висновком ЛКК №396 від 02.09.2024.
Такі обставини не є спірними, та не заперечується відповідачем.
Разом з цим, висновок про відмову у звільненні обумовлений тим, що у матері ОСОБА_2 крім сина військовослужбовця ОСОБА_1 є інша особа першого ступеня споріднення - ОСОБА_3 (її чоловік), а докази, що ОСОБА_3 потребує постійного догляду саме за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я до рапорту не надані.
В свою чергу, позивачем до рапорту додано «Висновок про наявність порушення функцій організму через, які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» (форма №080-4/о)№432 від 06.02.2025, що виданий Комунальним некомерційним підприємством «Дніпропетровського центру первинної медико-санітарної допомоги №1» Дніпропетровської міської ради про те, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 рекомендовані такі соціальні послуги, як «догляд вдома». Такий висновок надано для одержання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.
Щодо наданого висновку, який на думку позивача підтверджує те, що інший член сім'ї сам потребує постійного догляду, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 4 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/О «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі», затвердженої наказом МОЗ України 09.03.2021 № 407 (далі - Інструкція № 080-4/о), висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 859 (далі - Порядок № 859).
Відповідно до пункту 3 Інструкції № 080-4/О висновок заповнюється членами лікарської комісії, а не лікарсько-консультативної комісії.
Дослідження пункту 1 Порядку № 859 вказує, що цей порядок встановлює механізм призначення і виплати компенсації за догляд, що призначається фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності на непрофесійній основі, без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг особам із числа членів своєї сім'ї, які спільно з нею проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки та є:
особами з інвалідністю І групи;
дітьми з інвалідністю (висновок ЛКК за формою № 080/о);
громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями (висновок ЛКК за формою № 080-2/О);
невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися (висновок ЛКК за формою № 080-4/о);
дітьми, яким не встановлено інвалідність, але які є хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет І типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органу, потребують паліативної допомоги (довідка ЛКК за формою № 080-3/о).
Повноваження фізичних осіб надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім'ї, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права і обов'язки, також передбачені частиною 6 статті 13 Закону України «Про соціальні послуги».
Таким чином, невиліковно хворі, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися, можуть потребувати аналогічного догляду, як і особи з інвалідністю І групи.
Однак, на думку суду, це не вказує на те, що у безумовно всіх випадках особа, якій видано висновок ЛК за формою № 080-4/о, потребує саме постійного догляду, в той час як соціальні послуги за таким висновком можуть надаватись: постійно, періодично, тимчасово (пункт 6.2 розділу VI Державного стандарту денного догляду, пункт 6.3 розділу VI Державного стандарту догляду вдома, пункт 3 розділу VI Державного стандарту соціальної послуги паліативного догляду).
Зазначене узгоджується із частиною 4 статті 16 Закону України «Про соціальні послуги», яким визначено, що соціальні послуги залежно від строку надання поділяються на послуги, що надаються: екстрено (кризово), постійно, тимчасово, одноразово.
На необхідність дослідження темпорального критерію потреби особи в догляді наголошує Верховний Суд у пункті 68 постанови від 21.02.2024 по справі № 120/1909/23 (провадження № К/990/27884/23): «[...] Жодного слова про систематичність, чи іншу періодичність такого догляду, у висновку, наданого позивачем, немає. Саме по собі поняття «догляд вдома» не є тотожним поняттю «постійний догляд», позаяк останнє передбачає безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд який надається без будь-якого часового обмеження, суцільним порядком [...]». (https://reyestr.court.gov.ua/Review/117154140)
Суд вказує, що у Висновку ЛК №432 від 06.02.2025 не зазначена інформація про потребу особи у «постійному» догляді та внесення такої інформації не передбачено бланком цього медичного висновку.
Відповідно до пункту 11 Інструкції № 080-4/о особам, яким встановлено інвалідність безстроково, висновок видається безстроково. Особам, яким інвалідність встановлена на певний строк, висновок видається на строк не більше ніж до завершення строку встановлення їм інвалідності, але не менше ніж на 12 місяців. Іншим категоріям осіб висновок видається на 12 місяців з дати видачі.
Як вбачається з наданого документа, Висновок №432 від 06.02.2025 дійсний до 06.02.2026.
Крізь призму положень частини 4 статті 16 Закону України «Про соціальні послуги» слід дійти однозначного висновку, що ОСОБА_3 потребує не постійного, а - тимчасового догляду, як на це вказує висновок, а отже містить часові обмеження, які в розумінні висновків Верховного Суду, зазначених у пункті 68 постанови від 21.02.2024 по справі № 120/1909/23 (провадження № К/990/27884/23), не відповідають наведеному тлумаченню терміну «постійний».
Суд наголошує, що ані форма висновку ЛК за формою № 080-4/о, ані інструкція з його заповнення, не містить положень про те, що такий висновок видається виключно для осіб які потребують постійного догляду.
Отже, наданий до рапорту висновок за формою № 080-4/с із викладеною рекомендацією «догляд вдома», не може бути самостійним та достатнім доказом потреби особи у постійному догляді, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що позивачем не надано до рапорту доказів на підтвердження існування підстав для звільнення, визначених підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», зокрема, що інший член сім'ї (чоловік матері військовослужбовця) сам потребує постійного догляду.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, є не обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про відмову в задоволені позову.
З урахуванням положень статті 139 КАС України, у зв'язку з відмовою в позові розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250, 295, 297 КАС України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.О. Кошкош