19 листопада 2025 рокуСправа №160/26937/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеси О.М., розглянувши за правилами загального позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ» до Східного Міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ» (далі - позивач, ПАТ «АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ») до Східного Міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач), в якій позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить визнати протиправним і скасувати повністю прийняте Східним Міжрегіональним управлінням Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 43968079) податкове повідомлення- рішення від 18.07.2024 № 000/727/32-00-07-03-19.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач протиправно, необґрунтовано та всупереч чинному податковому законодавству України склав податкове повідомлення-рішення від 18.07.2024 № 000/727/32-00-07-03-19, відповідно до якого відповідач зменшив позивачу бюджетне відшкодування з ПДВ на рахунок платника податків у банку на суму 22 746 404,00 грн. та застосував штрафні санкції у розмірі 11 373 202,00 грн. на підставі п.123.3 ПК України з огляду на начебто порушення п. 44.1. ст. 44, п. 198.1., п. 198.2., 198.3. ст. 198, п. 200.1., абз б) п. 200.4. ст. 200 ПК України, яке було пов'язано з тим, що у березні 2024 року позивач сформував податковий кредит з ПДВ по операціям з контрагентами-постачальниками, реальність взаємовідносин з якими неможливо підтвердити через недостатню кількість працюючих, відсутність (незначну наявність) основних засобів, відсутність технічної та матеріальної бази для виконання / надання послуг, відсутність фактичних виробників (виконавців) по ланцюгу придбання / реалізації та інших доводів відповідача. Однак, позивач вважає оскаржуване ППР незаконним та необґрунтованим повністю, оскільки ППР № 727 порушує законні права та інтереси позивача, оскільки у позивача наявні усі первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій з його контрагентами.
Ухвалою суду від 14.10.2024 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Від Східного Міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків надійшов відзив в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову та зазначає що податкову інформацію було зібрано, безпосередньо, у межах повноважень, які надаються контролюючому органу для виконання покладених на нього функцій. Відповідно до пп. 19-1.1.40 п. 191.1 ст. 191 ПКУ однією із функцій контролюючого органу є організація збору податкової інформації та внесення її до інформаційних баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Зібрана у відповідних базах податкового органу інформація є результатом опрацювання тих даних (відповідних документів податкового та бухгалтерського обліку: форм 1-ДФ, 4-ДФ, податкових декларацій, відомостей 20-ОПП і т.д.), які надаються самим платником податків. Визнання такої інформації судом призводить до логічних висновків про те, що надані платником докази до суду, які містяться у відповідних базах даних, також не є належними доказами у розумінні адміністративного судочинства та не є документами податкового/бухгалтерського обліку, що призводить до неправомірності отримання платником відповідних податкових преференцій. Щодо принципу індивідуалізації відповідальності та принципу обачності при виборі контрагентів відповідач зазначив, що підприємницька діяльність здійснюється суб'єктом господарювання на власний ризик, а відтак, у господарських правовідносинах учасники господарського обороту повинні проявляти розумну обачливість, адже наслідки вибору недобросовісного контрагента покладається на таких учасників. Так, належна податкова обачність, як законна передумова отримання податкової вигоди, з якої випливає, що сумлінним платникам податку необхідно подбати про підготовку доказової бази, яка б підтверджувала прояв належної обачності при виборі контрагента. ПАТ «АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ» фігурує в кримінальних провадженнях. Відносини позивача з контрагентами не спрямовані на настання реальних правових наслідків. Рух активів не відбувався; первинні документи містять дефекти оформлення; встановлено недостатність персоналу, відсутність власних транспортних засобів, виробничо-складських приміщень, що може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фізичних дій, спрямованих на виконання зобов'язань.
Усною ухвалою суду від 09.06.2025 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову.
Вирішуючи питання щодо продовження розгляду справи в порядку письмового провадження, суд вважає за необхідне зазначити, що Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та не скасований.
Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Враховуючи те, що наявних в матеріалах справи письмових доказів достатньо для вирішення справи по суті та немає перешкод для розгляду справи в порядку письмового провадження, задля захисту життя та здоров'я учасників справи, у зв'язку з воєнним станом та численними повітряними тривогами, суд вирішив продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 22.05.2024 по 11.06.2024 (включно) Східним Міжрегіональним управлінням Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПАТ «АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ» з питань законності декларування від'ємного значення ПДВ, яке становить більше 100 тис. грн.. по декларації з ПДВ за березень 2024 року з урахуванням уточнюючих розрахунків.
За результатами вказаної перевірки 17.06.2024 було складено акт № 612/32-00-07-03-14/24432974 у якому зафіксовані наступні порушення:
абз. а) п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 з урахуванням норм п.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями, діючими в період, що охоплений перевіркою), що призвело до завищення суми податкового кредиту по декларації з ПДВ за березень 2024 року на суму ПДВ 22 746 404 гривень,
п. 200.1, абз. б) п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями, діючими в період, що охоплений перевіркою), внаслідок чого завищено бюджетне відшкодування за березень 2024 року у розмірі 22 746 404 грн.
На підставі вказаного акту перевірки відповідач склав податкове повідомлення- рішення від 18.07.2024 № 000/727/32-00-07-03-19.
Не погодившись з вищезазначеним податковим повідомленням- рішенням від 18.07.2024 № 000/727/32-00-07-03-19 позивач на підставі ст. 56 ПК України подав адміністративну скаргу до Державної податкової служби України від 30.07.2024 № 85-12/100.
Розглянувши адміністративну скаргу, ДПС України залишило її без задоволення, прийнявши рішення від 19.09.2024 № 28291/6/99-00-06-01-04-06.
Позивач вважаючи спірне податкове повідомлення-рішення протиправним та такими, що підлягає скасуванню, звернувся до суду із даною позовною заявою.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку та в розмірах встановлених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України(далі ПК України).
Згідно із п.75.1 ст.75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Згідно з п.78.4 ст.78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
За правилами п.п.79.1,79.2 ст.79 ПК України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Згідно з підпунктом14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до положень пункту185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
За змістом підпункту «а» пункту187.1. статті 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, а саме дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку.
Відповідно до пункту198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;
ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно з пунктами 198.3,198.6 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи).
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.
Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), визначений у статті 200 ПК України.
Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
За положеннями пункту 200.2 статті 200 ПК України для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету.
Пунктом 200.4 статті 200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (пункт 200.7 статті 200 ПК України).
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. Сума податку для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена, крім того, податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Встановлюючи правило щодо обов'язкового підтвердження сум витрат та податкового кредиту, врахованих платником під час визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток та з ПДВ відповідно, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає і вимозі ст. 75 КАС України щодо достовірності доказів.
На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.
Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ “Укрінспецмаш 2004».
Так, між Публічним акціонерним товариством «АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрінспецмаш 2004» (Продавець, контрагент) було укладено договір №51 від 16.01.2024 року, за умовами якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця продукцію (товар) за цінами, узгодженими в специфікаціях до даного договору, в об'ємах та згідно строків, зазначених у замовленнях на поставку, що є невід'ємними частинами даного договору, а покупець прийняти продукцію та оплатити її на умовах даного договору.
Специфікаціями до договору №1, №2 від 16.01.2024 року, №3 від 22.01.2024 року, №4 від 01.02.2024 року, №5 від 06.02.2024 року, №6 від 05.03.2024 року, №7 від 03.05.2024 року, №8 від 07.05.2024 року, №9 від 18.06.2024 року, №10 від 09.07.2024 року, замовленнями на поставку №1-23 наданих до суду, деталізовано умови договору зокрема зазначено перелік, ціну, вартість, кількість, характеристики, строки постачання товару та інше.
Реальність здійснення цієї господарської операції підтверджується: рахунком на оплату №8 від 01.03.2024 року, прибутковим ордером №5025582103, видатковою накладною №8 від 01.03.2024 року, товарно-транспортною накладною №Р8 від 01.03.2024 року, рахунком на оплату №10 від 01.03.2024 року, прибутковим ордером №5025582108, видатковою накладною №10 від 01.03.2024 року, товарно-транспортною накладною №Р10 від 01.03.2024 року, рахунком на оплату №7 від 01.03.2024 року, прибутковим ордером №5025582106, видатковою накладною №7 від 01.03.2024 року, товарно-транспортною накладною №Р7 від 01.03.2024 року, рахунком на оплату №11 від 01.03.2024 року, прибутковим ордером №5025582099, видатковою накладною №11 від 01.03.2024 року, товарно-транспортною накладною №Р11 від 01.03.2024 року, рахунком на оплату №9 від 01.03.2024 року, прибутковим ордером №5025582110, видатковою накладною №9 від 01.03.2024 року, товарно-транспортною накладною №Р9 від 01.03.2024 року.
Крім того, за наслідком господарської операції Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрінспецмаш 2004» були складені та направлені на реєстрацію податкові накладні №3 від 01.03.2024 року, №2 від 01.03.2024 року, №4 від 01.03.2024 року, №5 від 01.03.2024 року, які були зареєстровані податковим органом, про що свідчать відповідні квитанції.
При цьому за результатами проведеної перевірки відповідач дійшов висновку про нереальність таких господарських операцій, що були підставою для віднесення позивачем відповідних сум ПДВ до податкового кредиту.
В акті перевірки відповідач посилається на те, що нереальність господарських операцій між Позивачем та ТОВ «УКРІНСПЕЦМАШ 2004» підтверджується неможливістю встановлення виробника товарів по ланцюгу їх постачання, відсутністю у ТОВ "УКРІНСПЕЦМАШ 2004" дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, неможливістю виробництва та постачання товарів ТОВ «УКРІНСПЕЦМАШ 2004», ненаданням до перевірки певних документів, зокрема сертифікатів якості та паспортів на товари, а також окремих бухгалтерських документів. Зазначений висновок зводиться до того, що ТОВ «УКРІНСПЕЦМАШ 2004» не придбавало / не ввозило в / не вивозило з України зазначені товари, а також не мало достатніх трудових і матеріально-технічних ресурсів, необхідних для виробництва таких товарів, а відтак не мало їх у своєму розпорядженні.
Однак висновок щодо неможливості встановлення виробника товарів по ланцюгу їх постачання не підтверджується належними, допустимими, достовірними та у своїй сукупності достатніми доказами.
Аналізуючи доводи податкового органу щодо відсутності у контрагента позивача, на думку податкового органу, необхідної кількості штатних та найманих працівників та власного та/або орендованого спеціального обладнання та техніки для виконання такого роду поставок та робіт, суд враховує, що Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів, тощо. Відсутність у контрагента добросовісного платника податку, яким є позивач, матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем (замовником).
Так у постанові від 03.09.2019 року у справі №810/3790/17 Верховний Суд вказав, що висновки про відсутність у контрагентів (по «ланцюгу» постачання) трудових та матеріально - технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації, наявної в базі даних ДФС, проте податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.
Окрім того, суд зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути й необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально поставляти на їх адресу товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти, можливо, і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.
Оптова торгівля металами є основним видом діяльності ТОВ «УКРІНСПЕЦМАШ 2004» (стор. 5 Додатка 3 до Акту перевірки), і вказані операції із позивачем здійснені у межах такої діяльності.
Суд погоджується з аргументами позивача, що товариство може залучати осіб до співпраці на інших умовах, ніж умови трудового договору, зокрема на підставі цивільно-правових договорів або шляхом укладення договорів аутсорсингу та аутстафінгу. Такі моделі організації залучення осіб для виконання виробничих завдань суб'єктами господарювання є допустимими та підтверджуються судовою практикою, зокрема, але не виключно: постановами Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 826/14549/15, від 06.02.2018 у справі № 816/166/15-а, від 13.08.2020 у справі № 520/4829/19, від 21.10.2020 у справі № 140/1845/19).
Висновок контролюючого органу ґрунтується виключно на даних, що містяться в інформаційних комп'ютерних автоматизованих системах ДПС України, зокрема ІТС «Податковий блок»: АІС «Картка платника податків, Митні декларації (імпорт)», ІТС «Податковий блок»: АІС «Картка платника податків, Митні декларації (експорт)», ІТС «Податковий блок»: АІС «Архів електронної звітності», «Єдиний реєстр податкових накладних».
Суд вважає також необґрунтованим такі посилання контролюючого органу як на підставу до відмови в задоволенні позову, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року у справі №802/1428/17-а.
Співставлення даних податкової звітності з даними внутрішніх баз даних контролюючого органу як етапу контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах податкового органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться. А тому нарахування податків не може ґрунтуватися тільки на даних, які містяться в інформаційних базах контролюючого органу, без врахування даних первинних документів.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного суду від 15.03.2023 року у справі №200/4942/20-а.
Щодо посилання відповідача на відсутність у ТОВ «УКРІНСПЕЦМАШ 2004» дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, оскільки не обґрунтував, що ТОВ «УКРІНСПЕЦМАШ 2004» є суб'єктом, який зобов'язаний отримати такі дозволи, то суд вважає їх безпідставними, адже відповідно до частини третьої статті 21 Закону України "Про охорону праці" від 14.10.1992 р. № 2694-XII, роботодавець повинен одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки. Порядок видачі дозволів або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання дозволів центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, переліки видів робіт, машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки, проведення або експлуатація (застосування) яких потребує отримання дозволу, та граничні розміри тарифів на проведення експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб'єкта господарювання, висновок якої є підставою для видачі дозволів, встановлюються Кабінетом Міністрів України (ч. 4 ст. 21 ЗУ "Про охорону праці").
Дозвіл за формою згідно з додатком 1 видається роботодавцеві - на виконання робіт підвищеної небезпеки, що зазначені у групі А переліку видів робіт підвищеної небезпеки (додаток 2), або на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, що зазначені у групі А переліку машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2021 р. № 77 (п. 6 Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 р. № 1107).
Група А (Види робіт підвищеної небезпеки, які виконуються на підставі дозволу) Переліку видів робіт підвищеної небезпеки (Додаток 2 до Порядку) не містять видів діяльності, які здійснює ТОВ «УКРІНСПЕЦМАШ 2004» та пов'язані із зазначеними операціями з постачання пластин твердосплавних та волоків-заготовок. Так само Група А Переліку машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2021 р. № 77, не містить засобів, необхідних ТОВ «УКРІНСПЕЦМАШ 2004» для провадження його діяльності із постачання пластин твердосплавних та волоків-заготовок.
Сама по собі наявність чи відсутність того чи іншого дозволу у контрагента не може бути підставою для визнання операції нереальною. Зокрема, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх (постанова Верховного Суду від 20.02.2023 у справі № 520/9667/19). Тому, доводи відповідача щодо відсутності у ТОВ «УКРІНСПЕЦМАШ 2004» відповідних дозволів є необґрунтованими та такими, що суперечать чинному законодавству України.
Щодо ненадання окремих документів, пов'язаних із вказаними господарськими операціями, зокрема сертифікатів якості та паспортів на товари, а також окремих бухгалтерських документів.
Як зазначалося вище, реальність здійснення цієї господарської операції підтверджується: рахунком на оплату №8 від 01.03.2024 року, прибутковим ордером №5025582103, видатковою накладною №8 від 01.03.2024 року, товарно-транспортною накладною №Р8 від 01.03.2024 року, рахунком на оплату №10 від 01.03.2024 року, прибутковим ордером №5025582108, видатковою накладною №10 від 01.03.2024 року, товарно-транспортною накладною №Р10 від 01.03.2024 року, рахунком на оплату №7 від 01.03.2024 року, прибутковим ордером №5025582106, видатковою накладною №7 від 01.03.2024 року, товарно-транспортною накладною №Р7 від 01.03.2024 року, рахунком на оплату №11 від 01.03.2024 року, прибутковим ордером №5025582099, видатковою накладною №11 від 01.03.2024 року, товарно-транспортною накладною №Р11 від 01.03.2024 року, рахунком на оплату №9 від 01.03.2024 року, прибутковим ордером №5025582110, видатковою накладною №9 від 01.03.2024 року, товарно-транспортною накладною №Р9 від 01.03.2024 року, а також платіжним інструкціями.
При цьому сертифікат якості на товар не належить до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік та не містить відомостей про господарську операцію, тому ненадання сертифікатів не є доказом наявності складу податкового правопорушення. Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 29.03.2023 року у справі № 560/12630/21. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2023 р. у справі № 520/9667/19.
Позивач та ТОВ «УКРІНСПЕЦМАШ 2004» здійснили всі передбачені законом дії для того, щоб позивач міг віднести до податкового кредиту суми податку на додану вартість з операцій з придбання наведених товарів для використання їх у межах господарської діяльності. Надані відповідачеві податкові накладні, рахунки-фактури, видаткові накладні, прибуткові ордери, рахунки на оплату, товарно-транспортні накладні, а також гарантійні листи щодо гарантії якості продукції підтверджують факт того, що вказані операції призвели до реальної зміни майнового стану Позивача та ТОВ «УКРІНСПЕЦМАШ 2004», тому податковий кредит, сформований Позивачем з таких операцій, є правомірним.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, необхідними та достатніми підставами для включення платником до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням (постанова Верховного Суду від 29.03.2023 р. у справі № 560/12630/21). Визначальним
Фактором для формування платником податку формування платником податку податкового кредиту є наявність у нього виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог ст. 201 ПК України (постанова Верховного Суду від 22.11.2022 р. у справі № 811/936/15).
За наслідком господарської операції Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрінспецмаш 2004» були складені та направлені на реєстрацію податкові накладні №3 від 01.03.2024 року, №2 від 01.03.2024 року, №4 від 01.03.2024 року, №5 від 01.03.2024 року, які були зареєстровані податковим органом, про що свідчать відповідні квитанції.
Крім того позивач не може нести відповідальність за певні податкові правопорушення, порушення вимог іншого законодавства, які, на думку відповідача, мали місце з боку ТОВ «УКРІНСПЕЦМАШ 2004» та його контрагентів у ланцюгу постачання.
Так, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарських операцій та, відповідно, не можуть бути підставою для визнання відсутності фактичних правовідносин між позивачем та ТОВ «УКРІНСПЕЦМАШ 2004». Така правова позиція підтверджується постановою Верховного Суду від 29.03.2023 року у справі № 560/12630/21).
Окрім цього, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством. Таку правову позицію Верховний Суд виснував у постанові від 20.02.2023 р. у справі № 520/9667/19.
Відповідач в акті перевірки не навів належних, допустимих та у своїй сукупності достатніх доказів, що підтверджують умисел позивача та спільність його дій та ТОВ «УКРІНСПЕЦМАШ 2004» у вчиненні нереальних господарських операцій з метою отримання податкової пільги у вигляді податкового кредиту.
Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податку (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними (постанови Верховного Суду від 17.11.2020 р. у справі № 816/5040/14, від 29.03.2023 р. у справі № 560/12630/21, від 12.06.2018 р. у справі № 826/16272/13-а, від 31.05.2023 р. у справі № 808/325/17).
Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ “Машпромсервіс».
Між Публічним акціонерним товариством «АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Машпромсервіс» (Продавець, контрагент) було укладено договір №61 від 29.01.2024 року, за умовами якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця продукцію (товар) за цінами, узгодженими в специфікаціях до даного договору, в об'ємах та згідно строків, зазначених у замовленнях на поставку, що є невід'ємними частинами даного договору, а покупець прийняти продукцію та оплатити її на умовах даного договору.
Специфікаціями до договору №2 від 30.01.2024 року, №3 від 12.02.2024 року, №4 від 14.02.2024 року, №5 від 15.02.2024 року, №6 від 16.02.2024 року, №7 від 16.02.2024 року, №8 від 21.02.2024 року, №9 від 22.02.2024 року, №10 від 23.02.2024 року, №11 від 04.03.2024 року, №12 від 11.03.2024 року, №13 від 29.03.2024 року, №14 від 25.04.2024 року, №15 від 22.05.2024 року, №16 від 05.08.2024 року, №17 від 16.08.2024 року, № 18 від 02.09.2024 року, №19 від 04.09.2024 року, №20 від 16.09.2024 року, №21 від 09.10.2024 року замовленнями на поставку №1-49 наданих до суду, деталізовано умови договору зокрема зазначено перелік, ціну, вартість, кількість, характеристики, строки постачання товару та інше.
Реальність здійснення цієї господарської операції підтверджується: рахунком на оплату №11 від 06.03.2024 року, прибутковим ордером №5025603147, видатковою накладною №10 від 06.03.2024 року, сертифікатом якості №23 від 01.03.2024 року, рахунком на оплату №14 від 11.03.2024 року, прибутковим ордером №5025303983, видатковою накладною №13 від 11.03.2024 року, сертифікатом якості №23, рахунком на оплату №15 від 11.03.2024 року, прибутковим ордером №5025604070, видатковою накладною №14 від 11.03.2024 року, сертифікатом якості №20, рахунком на оплату №10 від 16.02.2024 року, прибутковим ордером №5025557175, видатковою накладною №9 від 16.02.2024 року, сертифікатом якості №14/02-4, рахунком на оплату №13 від 11.03.2024 року, прибутковим ордером №5025604067, видатковою накладною №12 від 11.03.2024 року, сертифікатом якості №28, рахунком на оплату №6 від 06.02.2024 року, прибутковим ордером №50256533277, видатковою накладною №5 від 06.02.2024 року, сертифікатом якості №12, рахунком на оплату №16 від 15.03.2024 року, прибутковим ордером №5025622153, видатковою накладною №15 від 15.03.2024 року, сертифікатом якості №34, а також платіжним інструкціями.
Крім того, за наслідком господарської операції Товариством з обмеженою відповідальністю “Машпромсервіс» були складені та направлені на реєстрацію податкові накладні №2 від 06.02.2024 року, №1 від 06.03.2024 року, №7 від 16.02.2024 року, які були зареєстровані податковим органом, про що свідчать відповідні квитанції.
Щодо доводів відповідача про нібито ненадання достатньої та вичерпної інформації стосовно виробників та походження товарів, а також сертифікатів якості, які містять інформацію щодо виробника товарів, то суд зазначає, що факти поставки товарів, а також її прийняття позивачем підтверджується складеними первинними та іншими документами, які були надані відповідачу під час перевірки за період, що перевірявся, а саме: рахунки-фактури; прибуткові ордери; видаткові накладні; сертифікати якості, про які зазначено вище.
У цих документах міститься уся необхідна інформація про товари, поставлені ТОВ «МАШПРОМСЕРВІС» позивачу, а саме: перелік товарів, що поставляються, їх коди УКТЗЕД, кількість, вартість та загальна ціна поставки. У видаткових накладних наявні посилання на номер і дату замовлення покупця, тобто Позивача, згідно з яким поставляється товар за видатковою накладною. Складені належним чином прибуткові ордери підтверджують прийняття товарів на зберігання на склад позивача.
На видаткових накладних, які стосуються поставки товарів від ТОВ «МАШПРОМСЕРВІС», наявні проставлені відповідальними співробітниками департаменту з безпеки позивача відмітки про те, що відповідні товари були перед ввезенням на територію позивача пред'явлені на відповідному пункті пропуску і надалі переміщені на територію приміщень позивача.
Стосовно посилання відповідача про ненадання до перевірки сертифікатів якості та/або паспортів товарів, то суд погоджується з доводами позивача, що зазначені документи не є первинними документами, та не можуть бути підставою для відображення в бухгалтерському обліку факту здійснення господарських операцій. З огляду на це, Відповідач безпідставно посилається на їх відсутність як на підставу для визнання операцій з ТОВ «МАШПРОМСЕРВІС» нереальними. Зазначені документи підтверджують лише якість та комплектність товару, що поставляється.
Відповідач не надав жодних доказів щодо того, чому ці документи повинні були б бути йому надані для цілей підтвердження реальності господарських операцій, у тому числі підтвердження походження товарів, яким чином саме ці документи можуть допомогти у зазначених питаннях, чому повинні бути надані саме ці документи, а не первинні документи, і чому не достатньо тих первинних документів, які вже були надані відповідачу в рамках перевірки.
У чинному законодавстві не передбачений обов'язок платників податків надавати контролюючому органу в рамках проведення перевірки документи, що підтверджують якість тих чи інших товарів. Тим більше, законодавство не ставить дійсність і реальність господарських операцій і первинних документів, наданих на їх підтвердження, від факту надання або ненадання документів, що підтверджують якість відповідних товарів.
Крім того, на думку суду, відповідач помилково прирівнює ненадання до перевірки документів, зокрема бухгалтерських облікових регістрів, до доказу нереальності самих господарських операцій. Адже, як зазначалося вище, відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», основою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Первинні документи, які були надані, є належним підтвердженням проведення операцій та відображення їх у бухгалтерському обліку. Тому ненадання бухгалтерських документів, в даному випадку, не може слугувати підставою для визнання цих операцій нереальними.
Стосовно не встановлення відповідачем джерела походження товарів, які були поставлені ТОВ "МАШПРОМСЕРВІС" на користь позивача.
Зазначаючи в акті перевірки про нереальність означених операцій з постачання вказаних товарів, у зв'язку з відсутністю у ТОВ «МАШПРОМСЕРВІС» основних засобів та виробничих потужностей, достатньої кількості працівників для здійснення виробничої діяльності, відповідач не обґрунтував, яка, на його думку, кількість засобів та потужностей необхідна для провадження такої господарської діяльності, не врахував, що ТОВ «МАШПРОМСЕРВІС» може залучати підрядників для виконання робіт з виробництва товарів, які в подальшому поставлялися на користь позивача.
Відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (постанови Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 826/14549/15, від 06.02.2018 у справі № 816/166/15-а, від 13.08.2020 у справі № 520/4829/19, від 21.10.2020 у справі № 140/1845/19). Окрім цього, відповідач не врахував, що неспеціалізована оптова торгівля є основним видом діяльності ТОВ «МАШПРОМСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 44744249) і вказані операції із позивачем здійснені у межах такої діяльності.
Посилаючись на контрагента ТОВ «МАШПРОМСЕРВІС» - ТОВ «ПРОМТЕХІНВЕСТ» (ЄДРПОУ 43598001) відповідач безпідставно та необґрунтовано стверджує про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між ТОВ «МАШПРОМСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 44744249) та ТОВ «ПРОМТЕХІНВЕСТ» (ЄДРПОУ 43598001) з огляду на неподання останнім податкової звітності за період взаємовідносин з ТОВ «МАШПРОМСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 44744249) за червень 2023 року, в результаті чого відсутня інформація стосовно наявних трудових ресурсів ТОВ «ПРОМТЕХІНВЕСТ» (ЄДРПОУ 43598001).
Відповідач зробив свій висновок лише на даних з ЄРПН за період з травня по червень 2023 року, що в свою чергу, говорить про те, що ТОВ «МАШПРОМСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 44744249) могло придбати крани допоміжного гальма у ТОВ «ПРОМТЕХІНВЕСТ» (ЄДРПОУ 43598001) значно раніше.
Отже, фактично твердження відповідача про неможливість встановлення походження таких товарів є безпідставним припущенням, яке не підтверджується належними та допустимими доказами.
Суд погоджується з аргументами ПАТ “АрселорМіттал Кривий Ріг» про те, що позивач не зобов'язаний та не має об'єктивної можливості під час придбання у контрагента товару встановлювати його походження, а тому не може нести відповідальність, з урахуванням обставин діяльності контрагента.
Так само позивач позбавлений можливості впливати на контрагентів в частині здійснення ними господарської діяльності в рамках чинного законодавства України.
При цьому, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.
Позивач не може нести відповідальність за певні гіпотетичні податкові правопорушення, порушення вимог іншого законодавства, які, на думку відповідача, мали місце з боку ТОВ «МАШПРОМСЕРВІС» та його контрагентів у ланцюгу постачання.
Так, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарських операцій та, відповідно, не можуть бути підставою для визнання відсутності фактичних правовідносин між Позивачем та ТОВ «МАШПРОМСЕРВІС»
Така правова позиція підтверджується постановою Верховного Суду від 29.03.2023 року у справі № 560/12630/21).
Окрім цього, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством. Таку правову позицію Верховний Суд виснував у постанові від 20.02.2023 р. у справі № 520/9667/19.
Разом з тим, статтею 61 Конституції України регламентовано принцип індивідуальної відповідальності і жодною нормою чинного законодавства не визначено прямої залежності між правомірністю формування платником податків показників його податкової звітності та діями його контрагента та/або відповідних посадових осіб і для формування показників податкової звітності необхідним є лише встановлення факту здійснення господарської операції та підтвердження її відповідними первинними бухгалтерськими документами.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.03.2018 по справі № 816/809/17, від 13.03.2018 по справі № 814/3520/13-а, а також є сталою у практиці Європейського суду з прав людини.
Зазначена правова позиція підтверджується і практикою Європейського суду з прав людини: рішення від 09 січня 2007 року (заява № 803/02) у справі Інтерсплав проти України; рішення від 22 січня 2009 року (заява № 3991/03) Справа БУЛВЕС проти Болгарії; рішення від 18 березня 2010 року (заява № 6689/03) у справі Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (п. 72) - Отже, лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а повинні бути підтверджені належними, достатніми, достовірними доказами із законних джерел у їх взаємній сукупності.
При цьому, як зазначалося вище, порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податку (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ “Будівельна компанія “МЕТКОМ ІНВЕСТ».
Між ПАТ “АрселорМіттал Кривий Ріг» і ТОВ “Будівельна компанія “МЕТКОМ ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 37007132) були укладені договори підряду №1874 від 20.08.2021р. і №1791 від 20.08.2021р. з додатками, відповідно до яких підрядник зобов'язався виконати будівельно-монтажні роботи на об'єкті “Нове будівництво хвостосховища “ІІІ карта» шламового господарства рудозбагачувальної фабрики на території Гречаноподіївської та Новолатівської сільських рад Широківського району Дніпропетровської області ПАТ “АрселорМіттал Кривий Ріг», Перший пусковий комплекс, а покупець прийняти та оплатити виконані роботи відповідно до умов договору.
Також між ПАТ “АрселорМіттал Кривий Ріг» і ТОВ “Будівельна компанія “МЕТКОМ ІНВЕСТ» були укладені та підписані додаткові угоди до зазначених вище договорів, копії яких містяться у справі.
На підтвердження здійснення господарських операцій надано: рахунок на оплату №56 від 12.03.2024 року, акт №1/03-1874 приймання виконаних будівельних робіт за 13.03.2024р., рахунок на оплату №63 від 15.03.2024 року, акт №04-03 коригування вартості дизельного палива від 19.03.2024р. з дод., рахунок на оплату №62 від 15.03.2024 року, акт №04/03-1874 приймання виконаних будівельних робіт за 19.03.2024р., лист візування до акту №04/03-1874, акт №76 за березень 2024 року про витрати давальницьких матеріалів, рахунок на оплату №65 від 15.03.2024 року, акт №05-03 коригування вартості дизельного палива від 19.03.2024р. з дод., лист візування до акту №05/03, рахунок на оплату №64 від 15.03.2024 року, акт №05/03-1874 приймання виконаних будівельних робіт за 19.03.2024р., лист візування до акту №05/03-1874, рахунок на оплату №61 від 15.03.2024 року, акт №03-03 коригування вартості дизельного палива від 19.03.2024р. з дод., лист візування до акту №03/03-1791, рахунок на оплату №60 від 15.03.2024 року, акт №03/03-1874 приймання виконаних будівельних робіт за 19.03.2024р., лист візування до акту №03/03-1791, рахунок на оплату №53 від 29.02.2024 року, акт №09-02 коригування вартості дизельного палива від 29.02.2024р. з дод., лист візування до акту №09-02, рахунок на оплату №52 від 29.02.2024 року, акт №09/02-1874 приймання виконаних будівельних робіт за 29.02.2024р., лист візування до акту №09/02-1874, акт №75 за лютий 2024 року про витрати давальницьких матеріалів, рахунок на оплату №49 від 29.02.2024 року, акт №07-02 коригування вартості дизельного палива від 29.02.2024р. з дод., лист візування до акту №07-02, рахунок на оплату №48 від 29.02.2024 року, акт №07/02-1874 приймання виконаних будівельних робіт за 29.02.2024р., лист візування до акту №07/02-1874, акт №74 за лютий 2024 року про витрати давальницьких матеріалів, рахунок на оплату №46 від 29.02.2024 року, акт №06/02-1874 приймання виконаних будівельних робіт за 29.02.2024р., лист візування до акту №06/02-1874, рахунок на оплату №47 від 29.02.2024 року, акт №06-02 коригування вартості дизельного палива від 29.02.2024р. з дод., лист візування до акту №06-02, рахунок на оплату №50 від 29.02.2024 року, акт №08/02-1874 приймання виконаних будівельних робіт за 29.02.2024р., лист візування до акту №08/02-1874, рахунок на оплату №51 від 29.02.2024 року, акт №08-02 коригування вартості дизельного палива від 29.02.2024р. з дод., лист візування до акту №08-02, рахунок на оплату №57 від 12.03.2024 року акт №02/03-1874 постачання обладнання підрядника за 13.03.2024р., лист візування до акту №02/03-1874, товарно-транспортну накладну №15 від 15.02.2024 року, платіжні інструкції.
Крім того, за наслідком господарської операції Товариством з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “МЕТКОМ ІНВЕСТ» були складені та направлені на реєстрацію податкові накладні №11 від 15.03.2024 року, №6 від 12.03.2024 року, №12 від 15.03.2024 року, №7 від 12.03.2024 року, №13 від 15.03.2024 року, №25 від 29.02.2024 року, №14 від 15.03.2024 року, №24 від 29.02.2024 року, №10 від 15.03.2024 року, №23 від 29.02.2024 року, №9 від 15.03.2024 року, №22 від 29.02.2024 року, №21 від 29.02.2024 року, №20 від 29.02.2024 року, №19 від 29.02.2024 року, №18 від 29.02.2024 року, №17 від 29.02.2024 року, які були доставлені та прийняті податковим органом, про що свідчать відповідні квитанції.
Відповідач на стор. 39 - 45 Додатка 3 до Акту перевірки зазначає, що надані до перевірки первинні документи, зокрема акти приймання виконаних будівельних робіт та акти коригування вартості дизельного палива, містять недоліки (визначена вартість, що не відповідає вартості, встановленій у договорі, не вказані дати підписів, не зазначено період виконання робіт, посилання на некоректний пункт договору), що не сумісні з вимогами до первинних документів.
Однак, на думку суду, такі висновки не узгоджуються з вимогами податкового та іншого застосовного законодавства України, адже для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (п. 44.1. ст. 44 ПК України). Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2. ст. 44 ПК України).
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію (ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р.№ 996-XIV). До обов'язкових реквізитів первинного документа належать: назва документа (форми); дата складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р.№ 996-XIV).
Таким чином, первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію, яка була фактично здійснена, та всі обов'язкові реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Відповідно, документ, що відповідає наведеним вимогам, є підтвердженням зміни (збільшення чи зменшення) активів або зобов'язань платника податку, що безпосередньо впливає на визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.
Господарські операції з ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «МЕТКОМ ІНВЕСТ» належно засвідчені відповідними актами. Акт перевірки, у тому числі Додаток 3, не містить заперечень стосовно відсутності в актах необхідних реквізитів первинного документа, передбачених ч. 2 ст. 9 Закону України № 996-XIV.
Зауваження, висловлені контролюючим органом, зводяться виключно до якості таких документів, а не порушення вимог ч. 2 ст. 9 зазначеного вище закону.
Тому, відсутні підстави невизнання юридичної сили первинних документів, складених за результатами господарських операцій з ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «МЕТКОМ ІНВЕСТ».
В додатку до Акту перевірки відповідач посилається на те, що ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «МЕТКОМ ІНВЕСТ» та суб'єкти господарювання, які реєстрували податкові накладні з придбання/продажу товарів/послуг, мають спільних засновників та керівників, що свідчить про одночасне спільне керування суб'єктами господарювання та ставить під сумнів здійснення чи виконання у реальному часі посадових обов'язків.
Суд вважає, що ці доводи відповідача ґрунтується на припущенні та не підтверджується належними, допустимими, достовірними та у своїй сукупності достатніми доказами. Наявність спільних посадових осіб у господарських товариств не впливає та не пов'язане з економічною спроможністю таких товариств виконувати господарські операції. Доводів щодо того, як наведена обставина, впливає на реальність господарських операцій з позивачем, Акт перевірки не містить.
Відповідач не проаналізував ланцюг постачання вказаних робіт, у тому числі економічні спроможності ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «МЕТКОМ ІНВЕСТ» та його контрагентів, через що дійшов хибних висновків про відсутність людських та матеріально-технічних ресурсів, необхідних для виконання таких господарських операцій.
Проведені будівельні роботи, відповідають економічним спроможностям ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «МЕТКОМ ІНВЕСТ»: основні фонди підприємства становлять 4 250 000 млн грн (станом на 31.03.2024 р.); чисельність працівників становить 138 осіб; наявні комплекс, 2 склади та автоцистерна (стор. 45 Акту перевірки).
За Договором на капітальну закупівлю № 1791 від 20.08.2021 р., за яким ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «МЕТКОМ ІНВЕСТ» як підрядник виконував зазначені роботи, ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «МЕТКОМ ІНВЕСТ» прямо уповноважується залучати субпідрядників (за необхідності) для цілей виконання умов договору. Вичерпний перелік таких уповноважених субпідрядників визначений у Додатку № 20 до цього договору (стор. 36 Акту перевірки).
Таким чином, економічні спроможності товариства посилені спроможностями уповноважених субпідрядників, що фактично не заперечується самим відповідачем.
В акті перевірки відповідач зазначає, що ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «МЕТКОМ ІНВЕСТ» не має власних або орендованих транспортних засобів для виконання робіт (розробка ґрунту, скали, зворотна засипка, улаштування протифільтраційного екрану тощо, до складу ціни яких входить вартість дизельного пального), що свідчить про те, що товариство не є фактичним виконавцем таких робіт.
Цей висновок не підтверджується належними, допустимими, достовірними та у своїй сукупності достатніми доказами.
Відповідачем не заперечується той факт, що ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «МЕТКОМ ІНВЕСТ» закуповувало певну частину таких послуг в уповноважених субпідрядників (стор. 48 Акту перевірки).
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, залучення субпідрядників до виконання умов господарської операції не забороняється податковим законодавством України та не виключає право платника податку на формування податкового кредиту з таких операцій (постанови Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 826/14549/15, від 06.02.2018 у справі № 816/166/15-а, від 13.08.2020 у справі № 520/4829/19, від 21.10.2020 у справі № 140/1845/19).
Крім того, відповідачем не заперечується той факт, що ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «МЕТКОМ ІНВЕСТ» має необхідні ліцензії та дозволи для виконання вказаних господарських операцій, зокрема ліцензію на провадження господарської діяльності з будівництва об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми та значними наслідками (за переліком робіт відповідно до додатка), та дозволи на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (стор. 46 Акту перевірки).
На думку суду надані відповідачеві податкові накладні, рахунки на оплату, акти приймання виконаних будівельних робіт, акти коригування вартості дизельного палива, а також договори та додаткові угоди підтверджують факт того, що вказані операції призвели до реальної зміни майнового стану позивача та ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «МЕТКОМ ІНВЕСТ», тому податковий кредит, сформований позивачем з таких операцій, є правомірним.
Відповідно до усталеної практики Верховного Сулу, необхідними та достатніми підставами для включення платником до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням (постанова Верховного Суду від 29.03.2023 р. у справі № 560/12630/21). Визначальним фактором для формування платником податку формування платником податку податкового кредиту є наявність у нього виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог ст. 201 ПК України (постанова Верховного Суду від 22.11.2022 р. у справі № 811/936/15). Відповідач належно не врахував те, що відповідні податкові накладні за вказаними операціями були зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних.
Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ “БІО ТРАНС СЕРВІС».
Взаємовідносини позивача з ТОВ «БІО ТРАНС СЕРВІС» відбувалися на підставі договору від 15.05.2020 №800. Відповідно до умов Договору від 15.05.2020 №800 Замовник (Позивач) доручає, а Виконавець (ТОВ «БІО ТРАНС СЕРВІС») приймає на себе обов'язки надати послуги по заміщенню ПГ біопаливом на обертових печах (ОП) №2, №3 вогнетривкого-вапняного цеху Замовника, а Замовник обов'язується прийняти та відповідним чином оплатити надані послуги. Послуги по заміщенню ПГ біопаливом на ОП №2, №3 ВВЦ Замовника Виконавець зобов'язується виконувати за узгодженою умовою, а саме: 1 етап забезпечення Виконавцем безперервного надання послуг по заміщенню ПГ біопаливом на ОП №3 ВВЦ Замовника з досягненням заміщення ПГ на рівні від 75% та вище протягом 3-х місяців поспіль після 5 місяців з дати підписання цього Договору, при цьому допускається толеранс +/- 5% від щомісячного 75% заміщення; 2 етап: після досягнення Виконавцем на ОП №3 ВВЦ Замовника заміщення ПГ на рівні від 75% (допускається толеранс +/- 5% від щомісячного заміщення) та вище протягом 3-х місяці поспіль після 5 місяців з дати підписання цього Договору Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе обов'язки з проведення монтажу обладнання по заміщенню ПГ біопаливом на ОП №2 ВВЦ Замовника; 3 етап: проведення пуско-налагоджувальних робіт та введення в експлуатацію обладнання по заміщенню ПГ біопаливом на ОП №2 ВВЦ. Виконавець бере на себе обов'язки протягом 5 місяців з моменту введення в експлуатацію досягти заміщення ПГ на рівні 75% та вище, при цьому допускається толеранс +/- 5% від щомісячного 75% заміщення.
Також між ПАТ “АрселорМіттал Кривий Ріг» і ТОВ «БІО ТРАНС СЕРВІС» були укладені та підписані додаткові угоди до зазначеного вище договору, копії яких містяться у справі.
На підтвердження здійснення господарських операцій надано: рахунок на оплату №03 від 01 березня 2024 року, акт надання послуг №03 від 01 березня 2024 року, лист візування до акту виконаних робіт (наданих послуг) №03 від 01 березня 2024 року, платіжні інструкції.
Матеріали справи містять документи, які підтверджують наявність обладнання, яке приймає участь у господарській операції - акт введення в експлуатацію від 06.07.2020 обладнання, який складено після встановлення, налагодження та випробування обладнання; акт готовності Виконавця для надання послуг від 07.07.2020, в якому перелічені всі підготовчі роботи, які виконані та необхідні для надання послуг по заміщенню ПГ на біопаливо, а також перелік обладнання, яке приймає участь у даних послугах; Акт №2 від 24.12.2021 введення в експлуатацію обладнання.
Також позивач надав до матеріалів справи докази ввезення на територію ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» біопалива - товарно-транспортні накладні, з відмітками Департаменту з безпеки, відвісні відомості, перепуски на працівників та транспорт даного контрагента та докази оплати.
Крім того, за наслідком господарської операції Товариством з обмеженою відповідальністю «БІО ТРАНС СЕРВІС» була складена та направлена на реєстрацію податкова накладна №1 від 01.03.2024 року, яка була доставлена та прийнята податковим органом, про що свідчить відповідна квитанція.
Щодо твердження відповідача про ненадання до перевірки документів по взаємовідносинам з ТОВ «БІО ТРАНС СЕРВІС».
Так, факт надання вищезазначених послуг, а також їх прийняття позивачем підтверджується складеними первинними та іншими документами, а саме: рахунок на оплату № 03 від 01.03.2024, акт надання послуг № 03 від 01.03.2024; лист візування до акту надання послуг № 03 від 01.03.2024.
При цьому запитувані відповідачем документи, а саме: журнал обліку оформлення перепусток, перепустки щодо перетину КПП працівникам та транспортом не є первинними документами в розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та не можуть підтверджувати факт здійснення господарської операції.
Чинне законодавство, у свою чергу, не містить вимог щодо необхідності здійснення обліку осіб, що відвідують територію позивача. Законодавство також не містить вимог щодо обов'язкового встановлення пропускного режиму на підприємствах металургійної галузі, до якої належить позивачу.
Отже твердження відповідача про ненадання документів щодо проходження через контрольно-пропускні пункти працівників та техніки контрагентів-постачальників послуг на територію позивача як на підставу для визнання господарських операцій нереальними є безпідставними, оскільки ці документи не є документами первинного бухгалтерського обліку.
Щодо твердження відповідача про неможливість надання ТОВ «БІО ТРАНС СЕРВІС» послуг на користь позивача через відсутність дозвільних документів та відсутність біопалива.
Так, відповідачем був здійснений аналіз інформаційно-довідкових баз ДПС, податкової звітності та Єдиного реєстру податкових накладних.
Однак будь-яка податкова інформація наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно ТОВ «БІО ТРАНС СЕРВІС», а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер.
Вищезазначене підтверджується відповідною судовою практикою, зокрема постановою Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19, постановами Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № П/811/3228/14, від 27.03.2018 у справі № 816/809/17, від 26.06.2018 у справі № 826/3006/14, від 06.02.2018 у справі № 821/589/17.
Крім того, відповідачем не доведено, що надання послуг із заміщення природного газу біопаливом відноситься до видів діяльності, які потребують отримання ліцензії.
При цьому, сама по собі наявність чи відсутність того чи іншого дозволу у контрагента не може бути підставою для визнання операції нереальною. Зокрема, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх (постанова Верховного Суду від 20.02.2023 у справі № 520/9667/19.
Щодо твердження відповідача про начебто неможливість надання ТОВ «БІО ТРАНС СЕРВІС» послуг на користь позивача через наявність стосовно ТОВ «БІО ТРАНС СЕРВІС» у Рішення про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість № 7292440/41669300 від 02.09.2022.
В Акті перевірки відповідач зазначив що по ТОВ «БІО ТРАНС СЕРВІС» зареєстровано Додаток 7 до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Рішення про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість № 7292440/41669300 від 02.09.2022: відповідно до пункту 19 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 р. № 1165, комісією ДПС України прийнято рішення про неврахування таблиці даних платника податку, зареєстрованої у контролюючому органі 29.08.2022 р. за № 9168671969 врахованої згідно з рішенням комісії від 01.09.2022 р. № 7281980/41669300 з підстави виявлення невідповідності визначених платником податку в таблиці даних видів діяльності наявним у платника податку основним засобам».
Однак, спірні операції між позивачем та ТОВ «БІО ТРАНС СЕРВІС» здійснювалися у березні 2024 року. З огляду на це, посилання відповідача на наявність стосовно ТОВ «БІО ТРАНС СЕРВІС» у Рішенні про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість № 7292440/41669300 від 02.09.2022 не стосується предмету даного спору.
Щодо твердження відповідача про недостовірність даних, зазначених у акті наданих послуг від 01.03.2024 № 03, складеному ТОВ «БІО ТРАНС СЕРВІС» на виконання договору № 800 від 15.05.2020
Відповідач зазначає, що акт наданих послуг від 01.03.2024 № 03 оформлений у довільній формі, що унеможливлює здійснення підрахунку фактичної наявності трудових ресурсів у виконавця робіт (людино-годин, спец. техніки, матеріалів, сировини для виконання послуги. Також під час перевірки не було надано калькуляцію до актів виконаних послуг, що унеможливлює здійснення розрахунку витрат.
Так, згідно з усталеною судовою практикою Верховного Суду чинним законодавством не передбачена вимога щодо ступеню деталізації опису здійснених господарських операцій в первинних документах.
Вищезазначена правова позиція Верховного Суду викладена, зокрема, але не виключно у постановах: від 12.02.2020 по справі № 813/3577/13-а/, від 20 березня 2020 року у справі № 560/3956/18; від 15 квітня 2020 року по справі № 240/5420/18; від 02 липня 2020 року по справі № 560/711/19.
Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ “ АЛЬФА ПРЕМІУМ ГРУП».
Договірні відносини Позивача та ТОВ "АЛЬФА ПРЕМІУМ ГРУП" опосередковувались Договором № 400 від 26.02.2021 року.
Відповідно до п.2 Договору № 400 від 26.02.2021 року Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується надати послуги з охорони Об'єктів охорони, в т.ч. виконувати комплекс заходів власними силами і засобами, необхідними для збереження цілісності Об'єктів охорони, а також з використанням технічних засобів охорони і комплексних систем безпеки Замовника в період часу і на умовах, визначених цим Договором та у відповідності до обсягу робіт.
Також між ПАТ “АрселорМіттал Кривий Ріг» і ТОВ "АЛЬФА ПРЕМІУМ ГРУП" були укладені та підписані додаткові угоди до зазначеного вище договору, копії яких містяться у справі.
Для здійснення охоронної діяльності у ТОВ "АЛЬФА ПРЕМІУМ ГРУП" наявна ліцензія серії АЕ №292127, дата видачі 03.06.2014 року, яка діє з 12.05.2014 року.
На виконання вказаного договору ТОВ "АЛЬФА ПРЕМІУМ ГРУП" надало позивачу послуги з охорони об'єктів.
На підтвердження реального здійснення господарських операцій позивачем надано такі документи: рахунок на оплату №34 від 20 березня 2024 року, акт надання послуг №34 від 20 березня 2024 року, лист візування до акту №34 від 20 березня 2024 року, рахунок на оплату №36 від 20 березня 2024 року, акт надання послуг №36 від 31 березня 2024 року, лист візування до акту №36 від 31 березня 2024 року, рахунок на оплату №21 від 21 лютого 2024 року, акт надання послуг №21 від 29 лютого 2024 року, лист візування до акту №21 від 29 лютого 2024 року, рахунок на оплату №22 від 21 лютого 2024 року, акт надання послуг №22 від 29 лютого 2024 року, лист візування до акту №22 від 29 лютого 2024 року, рахунок на оплату №20 від 21 лютого 2024 року, акт надання послуг №20 від 29 лютого 2024 року, лист візування до акту №20 від 29 лютого 2024 року, рахунок на оплату №35 від 20 березня 2024 року, акт надання послуг №35 від 31 березня 2024 року, лист візування до акту №35 від 31 березня 2024 року, платіжні інструкції.
Крім того, за наслідком господарської операції Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА ПРЕМІУМ ГРУП" були складені та направлені на реєстрацію податкові накладні №7 від 29.02.2024 року, №6 від 29.02.2024 року, №8 від 29.02.2024 року ,№12 від 31.03.2024 року, №13 від 31.03.2024 року, №14 від 31.03.2024 року, які були доставлені та прийняті податковим органом, про що свідчить відповідна квитанція.
Щодо твердження відповідача про неможливість надання ТОВ «АЛЬФА ПРЕМІУМ ГРУП» послуг охорони на користь позивача у зв'язку з відсутністю необхідної кількості працівників, то суд зазначає, що факти надання послуг, а також їх прийняття позивачем підтверджується складеними первинними та іншими документами, а саме: рахунками-фактури; актами наданих охоронних послуг, листами-візуванням актів наданих охоронних послуг.
Згідно з Актом перевірки у відповідача відсутні зауваження до наявності обов'язкових реквізитів вказаних документів.
Як вбачається з акту перевірки, відповідач безпосередньо не перевіряв ТОВ «АЛЬФА ПРЕМІУМ ГРУП» з приводу його взаємовідносин із залученими для надання послуг працівниками (зокрема, не проводив документальних перевірок, не витребував пояснень та документів, не вивчав питання дотримання вимог Кодексу законів про працю України).
Отже, зазначені обставини відповідачем не досліджувалися, а, відповідно, не знайшли свого відображення у акті перевірки. Як наслідок, висновок відповідача про недостатність трудових ресурсів не може бути підставою для визнання операцій між позивачем та ТОВ «АЛЬФА ПРЕМІУМ ГРУП» нереальними.
Відповідач не перевіряв чи укладало ТОВ «АЛЬФА ПРЕМІУМ ГРУП» відповідні договори аутстафінгу.
Окрім цього, відповідач не перевіряв чи оформлювали вказані компанії належним чином трудові відносини з працівниками, які в подальшому виконували функції охорони.
Відповідач не перевіряв факт залучення ТОВ «АЛЬФА ПРЕМІУМ ГРУП» для надання позивачу послуг охорони непов'язаних субпідрядників, які не є платниками ПДВ та знаходяться на загальній або спрощеній системі оподаткування.
Доказів протилежного до суду не надано.
Щодо твердження відповідача про відповідність ТОВ «АЛЬФА ПРЕМІУМ ГРУП» критеріям ризиковості платника податків, то суд зазначає, що з виписаних та зареєстрованих податкових накладних, які стосуються охоронних послуг, отриманих позивачем від ТОВ «АЛЬФА ПРЕМІУМ ГРУП», на підставі яких позивач сформував податковий кредит, а також враховуючи надані до перевірки первинні та інші документи щодо цих операцій, можна побачити, що відповідні господарські операції між позивачем і ТОВ «АЛЬФА ПРЕМІУМ ГРУП» відбулися у лютому-березні 2024 року, у той час як рішення про відповідність ТОВ «АЛЬФА ПРЕМІУМ ГРУП» критеріям ризиковості платника податку, на які посилається відповідач, були прийняті у 2023 році, тобто до здійснення вказаних господарських операцій.
З огляду на зазначене, дане рішення за 2023 рік жодним чином не вплинуло на здійснення господарських операцій, що відбулися у році, наступному за роком їх прийняття, і жодним чином не свідчить про нереальність цих операцій.
Щодо твердження відповідача про те, що ТОВ «АЛЬФА ПРЕМІУМ ГРУП» та його контрагенти є фігурантами кримінальних проваджень, під час розгляду справи відповідачем не надано вироків в рамках кримінальних проваджень, а тому ці обставини не можуть свідчити про нереальність господарських операцій між Позивачем та ТОВ «АЛЬФА ПРЕМІУМ ГРУП».
Суд не враховує доводи відповідача в частині посилання на матеріали кримінальних проваджень, оскільки такі матеріали, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.
Вищезазначена правова позиція передбачена судовою практикою Верховного Суду, зокрема, але не виключно, постановою Верховного Суду від 03.11.2022 у справі № 520/9698/19, постановою Верховного Суду від 06.11.2018 по справі №822/551/18.
При цьому, Верховним Судом у постанові від 27.03.2018 у справі №816/809/17 висловлена правова позиція, яка полягає у тому, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами».
Щодо твердження відповідача про те, що ТОВ «АЛЬФА ПРЕМІУМ ГРУП» не відображало в у фінансовій звітності та додатку АМ до податкової декларації з податку на прибуток підприємств службових собак як основних засобів, то як зазначалося вище, позивач не є відповідальним за належність здійснення господарської діяльності ТОВ «АЛЬФА ПРЕМІУМ ГРУП», оскільки ТОВ «АЛЬФА ПРЕМІУМ ГРУП» є самостійним суб'єктом господарювання.
Крім того, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентів, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.
Порушення постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагентів у ланцюгу за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.
Зазначені правові позиції підтверджуються відповідною судовою практикою, зокрема, постановами Верховного Суду від 6 грудня 2023 року у справі № 805/757/18-а, від 16 травня 2023 року у справі № 805/1357/16-а, від 21 квітня 2023 року у справі № П/811/3574/15.
Під час Перевірки відповідач не перевіряв фактів залучення в якості субпідрядників як безпосередньо охоронників-кінологів, які мають своїх власних службових собак, так і інших суб'єктів господарювання, які не є платниками ПДВ, зокрема на підставі договорів аутстафінгу чи договорів про надання послуг.
Доказів протилежного до суду не надано.
Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ “Огун Груп».
Між Публічним акціонерним товариством «АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Огун Груп» (Продавець, контрагент) укладено договір на поставку обладнання, матеріалів та запасних частин по Україні №578 від 27.03.2020 року, згідно якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця продукцію (товар) відповідно до специфікації (цій), узгодженої (них) до договору, а покупець прийняти продукцію та оплатити її на умовах даного договору.
Специфікаціями до договору №578 від 27.03.2020 року наданих до суду, деталізовано умови договору зокрема зазначено перелік, ціну, вартість, кількість, строки постачання товару та інше.
На підтвердження реального здійснення господарських операцій позивачем надано такі документи: рахунок на оплату по замовленню №151 від 24 січня 2024 року, видаткову накладну №252 від 21 лютого 2024 року, прибутковий ордер №5025564323, рахунок на оплату по замовленню №764 від 15 березня 2024 року, видаткову накладну №392 від 15 березня 2024 року, прибутковий ордер №5025619887, рахунок на оплату по замовленню №251 від 15 лютого 2024 року, прибутковий ордер №5025582717, видаткову накладну №301 від 29 лютого 2024 року, рахунок на оплату по замовленню №267 від 15 лютого 2024 року, прибутковий ордер №5025561720, видаткову накладну №249 від 19 лютого 2024 року, рахунок на оплату по замовленню №139 від 17 січня 2024 року, прибутковий ордер №5025576727, видаткову накладну №288 від 26 лютого 2024 року, рахунок на оплату по замовленню №1 від 02 січня 2024 року, прибутковий ордер №5025541793, видаткову накладну №174 від 09 лютого 2024 року, платіжні інструкції.
Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю “Огун Груп» була складена та направлена на реєстрацію податкова накладна №266 від 21.02.2024 року, яка була доставлена та прийнята податковим органом, про що свідчить відповідна квитанція.
Щодо відсутності у ТОВ «ОГУН ГРУПП» виробничих потужностей та ресурсів (достатньої кількості власних та/або залучених трудових ресурсів, технічного персоналу, виробничих та складських приміщень, іншого майна, транспортних засобів тощо) для виробництва та постачання товару позивачу, то суд зазначає, що недостатність персоналу, відсутність власних транспортних засобів, виробничо-складських приміщень не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб'єкта господарювання здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання для виконання зобов'язань по укладених ним договорах. Це твердження підтверджується, зокрема, але не виключно, постановою Верховного Суду від 02.07.2020 р. у справі № 814/1792/17.
Щодо відсутності у Специфікації інформації про виробника товару, звертаємо увагу, що чинне законодавство України не зобов'язує сторони договору в обов'язковому порядку зазначати у договорі або специфікаціях до нього інформацію про виробника товару. Тим більше, не зазначення такої інформації у Специфікації не може впливати на податковий та бухгалтерський облік Позивача та його контрагента стосовно даної поставки товару, а також бути свідченням відсутності факту поставки товару.
Стосовно ненадання товарно-транспортних накладних, слід сказати, що ці документи в першу чергу є документами, що підтверджують факт надання послуг перевезення, а не факт поставки товарів.
Відсутність транспортних документів не є доказом фіктивності операцій з постачання товару, що підтверджується позицією Верховного Суду у постанові від 11.09.2018 у справі № 804/4787/16. Аналогічна правова позиція підтверджується зокрема і постановою Верховного Суду від 02.03.2023 по справі №804/644/16.
При цьому факт поставки ТОВ «ОГУН ГРУПП» товарів на користь позивача підтверджується іншими належним чином складеними згідно з Договором документами, у тому числі первинними, а саме рахунком на оплату, видатковою накладною та прибутковим ордером.
Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ “Виробниче об'єднання “Енергомашкомплект».
Між Публічним акціонерним товариством «АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Виробниче об'єднання “Енергомашкомплект» (Продавець, контрагент) укладено договір №634 від 02.06.2023, за умовами якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця продукцію (товар) відповідно до специфікації (цій), узгодженої (них) до договору, а покупець прийняти продукцію та оплатити її на умовах даного договору. Специфікаціями до договору 634 від 02.06.2023 року наданих до суду, деталізовано умови договору зокрема зазначено перелік, ціну, вартість, кількість, строки постачання товару та інше.
На підтвердження реального здійснення господарських операцій позивачем надано такі документи: рахунок на оплату №1 від 29 січня 2024 року, прибутковий ордер №5025523494, видаткову накладну №14 від 29 січня 2024 року, гарантійний лист вих. №29-01-1 від 29 січня 2024 року, рахунок на оплату №3 від 04 березня 2024 року, прибутковий ордер №5025590507, видаткову накладну №25 від 04 березня 2024 року, гарантійний лист вих. №04-03-1 від 04.03.2024 року, платіжні інструкції.
Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю “Виробниче об'єднання “Енергомашкомплект» були складені та направлені на реєстрацію податкові накладні №1 від 04.03.2024 року, №2 від 29.01.2024 року, які були доставлені та прийняті податковим органом, про що свідчать відповідні квитанції.
У документах на підтвердження реального здійснення господарських операцій міститься уся необхідна інформація про товари, поставлені ТОВ «ВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ» ЕНЕРГОМАРШКОМПЛЕКТ» позивачу, а саме: перелік товарів, що поставляються, їх коди УКТЗЕД, кількість, вартість та загальна ціна поставки. У видаткових накладних наявні посилання на номер і дату замовлення покупця, тобто Позивача, згідно з яким поставляється товар за видатковою накладною. Складені належним чином прибуткові ордери підтверджують прийняття товарів на зберігання на склад Позивача.
На обох видаткових накладних, які стосуються поставки товарів від ТОВ ВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ» ЕНЕРГОМАРШКОМПЛЕКТ», наявні проставлені відповідальними співробітниками департаменту з безпеки позивача відмітки про те, що відповідні товари 30.01.2024 року та 05.03.2024 були перед ввезенням на територію позивача пред'явлені на відповідному пункті пропуску і надалі переміщені на територію приміщень позивача.
Стосовно відсутності у наданому прибутковому ордері реквізитів/ інформації щодо посади, прізвища, працівника позивача; та відомостей щодо працівника ТОВ «ВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ» ЕНЕРГОМАРШКОМПЛЕКТ», який здав товар позивачу, то слід зазначити, що прибутковий ордер не є первинним документом в розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та не є підставою для відображення в обліку господарської операції з придбання товарів, а отже їх дефектність не може свідчити про нереальність операцій.
Стосовно посилання відповідача про ненадання до перевірки сертифікатів якості та/або паспортів товарів, то зазначені документи не є первинними документами, та не можуть бути підставою для відображення в бухгалтерському обліку факту здійснення господарських операцій. З огляду на це, відповідач безпідставно посилається на їх відсутність як на підставу для визнання операцій з ТОВ «ВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ» ЕНЕРГОМАРШКОМПЛЕКТ» нереальними. Зазначені документи підтверджують лише якість та комплектність товару, що поставляється.
Відповідач не надав жодних доказів щодо того, чому ці документи повинні були б бути йому надані для цілей підтвердження реальності господарських операцій, у тому числі підтвердження походження товарів, яким чином саме ці документи можуть допомогти у зазначених питаннях, чому повинні бути надані саме ці документи, а не первинні документи, і чому не достатньо тих первинних документів, які вже були надані відповідачу в рамках перевірки.
У чинному законодавстві ніде не передбачений обов'язок платників податків надавати контролюючому органу в рамках проведення податкової перевірки документи, що підтверджують якість тих чи інших товарів. Законодавство не ставить дійсність і реальність господарських операцій і первинних документів, наданих на їх підтвердження, від факту надання або ненадання документів, що підтверджують якість відповідних товарів.
Що стосується ТТН, то документи в першу чергу є документами, які підтверджують факт надання послуг перевезення, а не факт поставки товарів.
Щодо наявності дозволів на виробництво ТМЦ, то сама по собі наявність чи відсутність того чи іншого дозволу у контрагента не може бути підставою для визнання операції нереальною. Зокрема, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх (постанова Верховного Суду від 20.02.2023 у справі № 520/9667/19).
Стосовно посилання відповідача на недостатню кількість, на думку відповідача, працівників у штаті підприємства та відсутність у підприємства у зазначеному періоді осіб, які б виконували роботи або надавали б послуги для підприємства на підставі цивільно-правових договорів
Однак незначна чисельність працівників ТОВ «ВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ» ЕНЕРГОМАРШКОМПЛЕКТ» жодним чином не означає, що підприємство не може здійснювати його основну господарську діяльність у тому числі з постачання відповідних товарів на користь позивача.
Відповідачем не доведено того, у чому саме полягає недостатня кількість працівників ТОВ «ВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ» ЕНЕРГОМАРШКОМПЛЕКТ» для здійснення ним господарської діяльності в цілому і для підтвердження реальності конкретних господарських операцій з поставки товариством товарів на користь позивача зокрема, яким чином це проявляється, як впливає на господарську діяльність підприємства. Жодним чином не обґрунтовано зв'язок, залежність невеликої кількості персоналу та здійснення, або нездійснення підприємством господарської діяльності, у тому числі щодо поставки товарів позивачу. Жодним чином відповідач не обґрунтував, яким чином невелика чисельність співробітників вплинула на реальність або нереальність господарських операцій між Позивачем і ТОВ «ВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ» ЕНЕРГОМАРШКОМПЛЕКТ», і яким чином це підтверджується.
Відповідач також не надав доказів щодо того, у чому саме полягає недостатність майна ТОВ «ВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ» ЕНЕРГОМАРШКОМПЛЕКТ» для здійснення ним господарської діяльності в цілому.
Що стосується не подання ТОВ «ВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ» ЕНЕРГОМАРШКОМПЛЕКТ» до контролюючого органу фінансову та податкову звітність, то цей факт сам по собі жодним чином не може свідчити про фіктивність господарських операцій за участі підприємства, а тим більше свідчити про фіктивність господарських операцій Позивача, або вказувати на абсолютну доведеність факту змови між Позивачем і ТОВ «ВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ» ЕНЕРГОМАРШКОМПЛЕКТ» для отримання неправомірної податкової вигоди.
В той же час, позивач не може нести відповідальність за певні податкові правопорушення, порушення вимог іншого законодавства, які, на думку відповідача, мали місце з боку ТОВ «ВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ» ЕНЕРГОМАРШКОМПЛЕКТ» та його контрагентів у ланцюгу постачання.
Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ “АІС-СП».
Між Товариством з обмеженою відповідальністю “АІС-СП» (орендар) та Публічним акціонерним товариством «АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ» (суборендар) укладено договір суборенди №25-07.2022/СГ/774 22.08.2022 року, згідно якого орендар зобов'язується передати, а суборендар зобов'язується прийняти у строкове платне користування нежитлове приміщення №Д7-3 загальною площею 295,20 кв. м.
На підтвердження реального здійснення господарських операцій позивачем надано рахунок на оплату №12 від 01 лютого 2024 року, акт надання послуг №55 від 29 лютого 2024 року, лист візування до акта №55 від 29 лютого 2024 року, рахунок на оплату №67 від 29 лютого 2024 року, акт надання послуг №75 від 29 лютого 2024 року, лист візування до акта 75 від 29 лютого 2024 року, платіжні інструкції.
Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю “АІС-СП» були складені та направлені на реєстрацію податкові накладні №16 від 29.02.2024 року, №17 від 29.02.2024 року, які були доставлені та прийняті податковим органом, про що свідчать відповідні квитанції.
Щодо висновку відповідача про відсутність зареєстрованих товариством податкових накладних за фактом аутсорсингу, аутстафінгу (оренда персоналу) тощо, що свідчить про відсутність достатньої кількості співробітників для ведення господарської діяльності (стор. 160 Акту перевірки).
ТОВ «АІС-СП» мало 15 працівників у першому кварталі 2024 року (стор. 160 Акту перевірки). Із огляду на природу поставлених послуг (оренда), товариство не потребує значної кількості співробітників для виконання таких господарських операцій. Натомість, відповідачем не обґрунтовано, якої кількості працівників не вистачає товариству для виконання таких операцій. Крім того, контролюючим органом не враховано, що товариство могло залучати третіх осіб до виконання таких господарських операцій на умовах, що не передбачають виникнення податкових зобов'язань з ПДВ (наприклад, коли залучалися особи, які не є платниками). Разом з тим слід підкреслити, що інформація з інформаційних баз ДПС України не має доказової сили, що підтверджується усталеною практикою Верховного Суду.
Будь-яка податкова інформація наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб'єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер.
На стор. 163 акту перевірки відповідач посилається на те, що акти № 55 та № 75 є дефектними, адже не містять площі орендованих приміщень та машиномісця, вартість оренди 1 кв. м площі приміщення та машиномісця, адреси розташування приміщення та машиномісця, складу та обсягів і вартості одиниці експлуатаційних і комунальних витрат тощо (стор. 163 Акту перевірки).
Так, первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію, яка була фактично здійснена, та всі обов'язкові реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Відповідно, документ, що відповідає наведеним вимогам, є підтвердженням зміни (збільшення чи зменшення) активів або зобов'язань платника податку, що безпосередньо впливає на визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.
Господарські операції з ТОВ «АІС-СП» належно засвідчені відповідними актами. Акт перевірки, у тому числі Додаток 3, не містить заперечень стосовно відсутності в актах необхідних реквізитів первинного документа.
Крім того, суд вкотре наголошує, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ч. 2 ст. 61 Конституції України).
Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії відображена в позиції Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява №3991/03) у своєму рішенні від 22 січня 2009 року.
Позивач не може нести відповідальності за невиконання або неналежне виконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері правових відносин, не передбачає виникнення у платника податку додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил податкового законодавства, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. Отже, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів та товарів, яка б могла свідчити про узгодженість дій Позивача та його постачальника для одержання підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини.
Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарських операцій та, відповідно, не можуть бути підставою для визнання відсутності фактичних правовідносин між позивачем та ТОВ «АІС-СП».
Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ “Трубний Двір».
Між Публічним акціонерним товариством «АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Трубний Двір» (Продавець, контрагент) укладено договір №141 від 07.02.2024 року, за умовами якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця продукцію (товар) відповідно до специфікації (цій), узгодженої (них) до договору, а покупець прийняти продукцію та оплатити її на умовах даного договору. Специфікаціями до договору, наданих до суду, деталізовано умови договору зокрема зазначено перелік, ціну, вартість, кількість, строки постачання товару та інше.
На підтвердження реального здійснення господарських операцій позивачем надано рахунок №39 від 22 лютого 2024 року, прибутковий ордер №5025576541, прибутковий ордер №5025576238, видаткову накладну №41 від 27 лютого 2024 року, товарно-транспортну накладну №Р41 від 27.02.2024 року, гарантійний лист, рахунок №34 від 22 лютого 2024 року, прибутковий ордер №5025576089, видаткову накладну №42 від 27 лютого 2024 року, товарно-транспортну накладну №Р42 від 27.02.2024 року, гарантійний лист, платіжні інструкції.
Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю “Трубний Двір» були складені та направлені на реєстрацію податкові накладні №2 від 05.02.2024 року, №5 від 07.02.2024 року, №14 від 27.02.2024 року, №13 від 27.02.2024 року, які були доставлені та прийняті податковим органом, про що свідчать відповідні квитанції.
Стосовно підтвердження реальності господарських операцій між позивачем і ТОВ «ТРУБНИЙ ДВІР» з поставки товарів належними первинними та іншими документами то факти поставки товарів, а також її прийняття позивачем підтверджується складеними первинними та іншими документами, про які судом зазначено вище (рахунки-фактури; прибуткові ордери; видаткові накладні; гарантійний лист).
У цих документах міститься уся необхідна інформація про товари, поставлені ТОВ «ТРУБНИЙ ДВІР» позивачу, а саме: перелік товарів, що поставляються, їх коди УКТЗЕД, кількість, вартість та загальна ціна поставки. У видаткових накладних наявні посилання на номер і дату замовлення покупця, тобто позивача, згідно з яким поставляється товар за видатковою накладною. Складені належним чином прибуткові ордери підтверджують прийняття товарів на зберігання на склад позивача.
На видаткових накладних, які стосуються поставки товарів від ТОВ «ТРУБНИЙ ДВІР», наявні проставлені відповідальними співробітниками департаменту з безпеки позивача відмітки про те, що відповідні товари були перед ввезенням на територію позивача пред'явлені на відповідному пункті пропуску і надалі переміщені на територію приміщень позивача.
Стосовно зауважень Відповідача до наданих документів, які полягають у відсутності у видаткових накладних наступних реквізитів / інформації: печатки і відомостей щодо довіреності на підписанта від імені ТОВ «ТРУБНИЙ ДВІР»; номеру та дати договору, на підставі якого здійснювалася поставка товару, то згідно з частиною 2 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Зміст видаткових накладних щодо поставки товарів ТОВ «ТРУБНИЙ ДВІР» на користь позивача чітко і точно дозволяє ідентифікувати характер господарських операцій між позивачем і ТОВ «ТРУБНИЙ ДВІР», відповідні господарські операції між ними, товари, які були предметом поставки і були поставлені позивачу, суб'єктів господарювання, які брали участь у здійсненні господарських операцій, підписантів, які підписали видаткові накладні від імені ТОВ «ТРУБНИЙ ДВІР» і позивача, крім того, видаткові накладні містять відомості про дату їх складання, назви підприємств, які склали видаткові накладні, зміст та обсяг господарських операцій, містять посилання на номери і дати замовлень, згідно з якими здійснювалися поставки товарів і які відповідають номерам і датам виставлення відповідних рахунків на оплату, а також містять відмітки про факт ввезення відповідних товарів на територію позивача.
Відповідач в Акті перевірки зазначає, що найменування ТМЦ в прибуткових ордерах не відповідає найменуванню ТМЦ в первинних документах ТОВ «ТРУБНИЙ ДВІР», що свідчить по юридичну дефектність та відсутність поставки на користь Позивача.
Проте, суд звертає увагу, що відповідач для підтвердження своєї позиції, посилається на видаткову накладну № 343 від 20.12.2022 та прибутковий ордер №508 від 20.12.2022, які не мають ніякого відношення до предмету податкової перевірки.
Також, судом не приймаються посилання відповідача на інформацію щодо наявності заборгованості на початок та кінець періоду, оскільки факт оплати Позивачем на користь ТОВ «ТРУБНИЙ ДВІР» за отримані товари підтверджується відповідними платіжними інструкціями.
Стосовно посилання відповідача про ненадання до перевірки сертифікатів якості та/або паспортів товарів, то зазначені документи не є первинними документами, та не можуть бути підставою для відображення в бухгалтерському обліку факту здійснення господарських операцій.
Відповідач не надав жодних обґрунтувань і доказів щодо того, чому ці документи повинні були б бути йому надані для цілей підтвердження реальності господарських операцій, у тому числі підтвердження походження товарів, яким чином саме ці документи можуть допомогти у зазначених питаннях, чому повинні бути надані саме ці документи, а не первинні документи, і чому не достатньо тих первинних документів, які вже були надані відповідачу в рамках перевірки.
У чинному законодавстві ніде не передбачений обов'язок платників податків надавати контролюючому органу в рамках проведення податкової перевірки документи, що підтверджують якість тих чи інших товарів. Тим більше, законодавство не ставить дійсність і реальність господарських операцій і первинних документів, наданих на їх підтвердження, від факту надання або ненадання документів, що підтверджують якість відповідних товарів.
В Акті перевірки відповідач зазначив про встановлення ним того факту, що ТОВ «ТРУБНИЙ ДВІР» не є фактичним виробником, не імпортує та не придбає на території України, поставлені ним товари позивачу. В якості підтвердження цієї обставини, Відповідач посилається на: недостатню, на думку відповідача, чисельність працівників у штаті підприємства у квітні - червні 2023 року (чотири особи) та відсутність у підприємства у зазначеному періоді осіб, які б виконували роботи або надавали б послуги для підприємства на підставі цивільно-правових договорів; відсутність у підприємства виробничо-складських приміщень та іншого майна, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів; та відсутність ввезення на митну територію України / придбання товарів ТОВ «ТРУБНИЙ ДВІР» на території України, які у подальшому було ним реалізовано Позивачу.
Під час судового розгляду позивач повідомив, що ТОВ «ТРУБНИЙ ДВІР» дійсно не є фактичним виробником товарів, поставлених ним позивачу. Товари, поставлені ТОВ «ТРУБНИЙ ДВІР» на користь позивача, були придбані товариством на території України у офіційних представників виробників товарів.
Вказані обставини відповідачем не спростовані.
Незначна чисельність працівників ТОВ «ТРУБНИЙ ДВІР» жодним чином не означає, що підприємство не може здійснювати його основну господарську діяльність з ведення оптової торгівлі залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього, у тому числі з постачання відповідних товарів на користь позивача.
Відповідач не надав жодних детальних пояснень, обґрунтувань, доказів щодо того, у чому саме полягає недостатня кількість працівників ТОВ «ТРУБНИЙ ДВІР» для здійснення ним господарської діяльності в цілому і для підтвердження реальності конкретних господарських операцій з поставки товариством товарів на користь позивача зокрема, яким чином це проявляється, як впливає на господарську діяльність підприємства. Жодним чином не обґрунтовано зв'язок, залежність невеликої кількості персоналу та здійснення, або нездійснення підприємством господарської діяльності, у тому числі щодо поставки товарів позивачу. Жодним чином відповідач не обґрунтував, яким чином невелика чисельність співробітників вплинула на реальність або нереальність господарських операцій між позивачем і ТОВ «ТРУБНИЙ ДВІР», і яким чином це підтверджується.
Відповідачем жодним чином не досліджено та не надано доказів відсутності у підприємства виробничо-складських приміщень та іншого майна, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів.
Відповідачем не надано жодних обґрунтувань, підтверджень, доказів з приводу того, яким чином наявність або відсутність того чи іншого майна свідчить про фіктивність господарських операцій між позивачем і ТОВ «ТРУБНИЙ ДВІР» стосовно поставки товарів, а також яке саме майно і в якій кількості необхідно ТОВ «ТРУБНИЙ ДВІР» для того, щоб відповідні господарські операції між позивачем і ТОВ «ТРУБНИЙ ДВІР» щодо поставки позивачу товарів могли бути визнані реальними.
Стосовно твердження відповідача відсутності автоматичного зв'язку між здійсненням господарської діяльності та наявністю наміру отримувати прибуток в результаті її здійснення
Згідно з частиною 1 статті 3 ГКУ, господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Окремим різновидом господарської діяльності є підприємництво. Згідно зі статтею 42 ГКУ, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Тобто, сама по собі мета отримання прибутку під час господарської діяльності не є обов'язковою кваліфікуючою ознакою для визнання діяльності як господарської в цілому. Збитковість окремої операції не може свідчити про її негосподарський характер. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.
Такої ж позиції притримується й Верховний Суд, згідно з практикою якого вбачається, що: прибутковість кожної окремої операції не є обов'язковою ознакою господарської діяльності, яка може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об'єктивними причинами, і тому такі операції не можуть розглядатися операціями поза межами господарської діяльності. При цьому до факторів ціноутворення, крім рівня витрат, пов'язаних із виробництвом товару, належать також рівень попиту на продукцію, кон'юнктура ринку, платоспроможність покупця, обсяги виробництва та складські запаси продавця, інші умови, які об'єктивно впливають на формування ціни; економічний ефект необов'язково повинен спостерігатися негайно після вчинення операції, він може настати в майбутньому, або, в результаті об'єктивних причин, не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитися збитковою, і це - один із варіантів нормального перебігу подій у разі здійснення господарської діяльності; в якості ділової мети (розумної економічної причини), і, відповідно, економічного ефекту для продавця можуть, зокрема, розглядатися, окрім власне отримання прибутку, «збереження життєдіяльності підприємства», «збереження робочих місць, незважаючи на несприятливі економічні фактори» тощо; для суб'єкта господарювання діє презумпція сумлінності платника податків. Дії платника, результатом яких є отримання «податкової вигоди», вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться в податковій та бухгалтерській звітності - достовірними, поки протилежне не доведено контролюючими органами.
Вищенаведені позиції, зокрема, наявні у постановах Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі № П/811/1512/14, від 7 березня 2019 року у справі № 818/3838/15, від 5 січня 2021 року у справі № 200/1718/20-а, від 1 грудня 2021 року у справі № 140/6978/20, від 17 грудня 2020 року у справі № 816/2270/16, від 21 листопада 2022 року у справі № 804/7753/16, від 4 квітня 2023 року у справі № 120/15979/21-а, від 11 серпня 2023 року у справі № 822/407/16, від 23 липня 2019 року у справі № 802/2386/14-a, від 13 липня 2022 року у справі 826/7838/18, від 18 серпня 2023 року у справі № 280/2580/20, від 7 липня 2020 року у справі № 440/3633/19, від 21 січня 2020 року у справі № 2а-0870/1161/11.
Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ “Аерлайн».
Між Публічним акціонерним товариством «АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Аерлайн» (Продавець, контрагент) укладено договір №1821 від 21.12.2023 року, за умовами якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця продукцію (товар) відповідно до специфікації (цій), узгодженої (них) до договору, а покупець прийняти продукцію та оплатити її на умовах даного договору. Специфікаціями до договору, наданих до суду, деталізовано умови договору зокрема зазначено перелік, ціну, вартість, кількість, строки постачання товару та інше.
На підтвердження реального здійснення господарських операцій позивачем надано рахунок на оплату №14 від 27 лютого 2024 року, прибутковий ордер №5025581125, видаткову накладну №5 від 27 лютого 2024 року, гарантійний лист, рахунок на оплату №15 від 07 березня 2024 року, прибутковий ордер №5025603200, видаткову накладну №6 від 07 березня 2024 року, платіжні інструкції.
Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю “Аерлайн» були складені та направлені на реєстрацію податкові накладні №6 від 07.03.2024 року, №5 від 27.02.2024 року, які були доставлені та прийняті податковим органом, про що свідчать відповідні квитанції.
Факти поставки товарів, а також її прийняття позивачем підтверджується складеними первинними та іншими документами, про які зазначено вище (рахунки-фактури; прибуткові ордери; видаткові накладні; гарантійні листи).
У цих документах міститься уся необхідна інформація про товари, поставлені ТОВ «АЕРЛАЙН» позивачу, а саме: перелік товарів, що поставляються, їх коди УКТЗЕД, кількість, вартість та загальна ціна поставки. У видаткових накладних наявні посилання на номер і дату замовлення покупця, тобто позивача, згідно з яким поставляється товар за видатковою накладною. Складені належним чином прибуткові ордери підтверджують прийняття товарів на зберігання на склад позивача.
На видаткових накладних, які стосуються поставки товарів від ТОВ «АЕРЛАЙН» наявні проставлені відповідальними співробітниками департаменту з безпеки позивача відмітки про те, що відповідні товари 28.02.2024 року та 14.03.2024 були перед ввезенням на територію позивача пред'явлені на відповідному пункті пропуску і надалі переміщені на територію приміщень позивача.
Щодо відсутності на прибуткових ордерах наступних реквізитів / інформації: посади, прізвища, працівника Позивача; та відомості щодо працівника ТОВ «АЕРЛАЙН», який здав товар Позивачу; та видаткових накладних відомостей щодо довіреності від імені позивача, то, як зазначалося раніше, прибутковий ордер не є первинним документом в розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та не є підставою для відображення в обліку господарської операції з придбання товарів, а отже їх дефектність не може свідчити про нереальність операцій.
В той же час, стосовно відсутності у видаткових накладних номеру та дати довіреності на підписанта видаткових накладних від імені позивача, то це не є обов'язковими реквізитами первинного документа у розумінні статті 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Стосовно ненадання сертифікатів якості та/або паспортів товарів, то зазначені документи не є первинними документами, та не можуть бути підставою для відображення в бухгалтерському обліку факту здійснення господарських операцій. З огляду на це, відповідач безпідставно посилається на їх відсутність як на підставу для визнання операцій з ТОВ «АЕРЛАЙН» нереальними. Зазначені документи підтверджують лише якість та комплектність товару, що поставляється.
Відповідач не надав жодних обґрунтувань і доказів щодо того, чому ці документи повинні були б бути йому надані для цілей підтвердження реальності господарських операцій, у тому числі підтвердження походження товарів, яким чином саме ці документи можуть допомогти у зазначених питаннях, чому повинні бути надані саме ці документи, а не первинні документи, і чому не достатньо тих первинних документів, які вже були надані Відповідачу в рамках перевірки.
Більше того, у чинному законодавстві ніде не передбачений обов'язок платників податків надавати контролюючому органу в рамках проведення податкової перевірки документи, що підтверджують якість тих чи інших товарів. Тим більше, законодавство не ставить дійсність і реальність господарських операцій і первинних документів, наданих на їх підтвердження, від факту надання або ненадання документів, що підтверджують якість відповідних товарів.
Стосовно посилання відповідача на недостатню кількість, працівників у штаті підприємства та відсутність у підприємства у зазначеному періоді осіб, які б виконували роботи або надавали б послуги для підприємства на підставі цивільно-правових договорів, відсутність у підприємства виробничо-складських приміщень та іншого майна, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів.
Відповідач не надав жодних детальних пояснень, обґрунтувань, доказів щодо того, у чому саме полягає недостатня кількість майна та працівників ТОВ «АЕРЛАЙН» для здійснення ним господарської діяльності в цілому і для підтвердження реальності конкретних господарських операцій з поставки товариством товарів.
Стосовно аналізу відповідачем формування податкового кредиту ТОВ «АЕРЛАЙН» по ланцюгу постачання, то з огляду на поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, неприпустимо притягувати до відповідальності платника за можливі неправомірні дії його контрагентів. Як вбачається зі сталої практики Верховного Суду, платник податків не наділений повноваженнями контролюючого органу для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами правил ведення господарської діяльності, дотримання податкового законодавства тощо, але повинен дотримуватися принципу належної обачності при виборі контрагента.
Порушення постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагентів у ланцюгу за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.
Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ НВП “Спецінструмент».
Між Публічним акціонерним товариством «АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство “Спецінструмент» (Продавець, контрагент) укладено договір №107 від 07.02.2023 року, згідно якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця продукцію (товар) за цінами, узгодженими у специфікації (ях) до даного договору, в об'ємах та згідно строків, зазначених у замовленнях на поставку, що є невід'ємними частинами даного договору, а покупець прийняти продукцію та оплатити її на умовах даного договору. Специфікаціями до договору та замовленнями, наданих до суду, деталізовано умови договору зокрема зазначено перелік, ціну, вартість, кількість, строки постачання товару та інше.
Також між ПАТ “АрселорМіттал Кривий Ріг» і ТОВ НВП “Спецінструмент» були укладені та підписані додаткові угоди №1 від 20.09.2023 року, №2 від 20.11.2023 року до зазначеного вище договору, копії яких містяться у справі.
На підтвердження реального здійснення господарських операцій позивачем надано рахунок на оплату №75 від 22 лютого 2024 року, прибутковий ордер №5025571647, видаткову накладну №76 від 22 лютого 2024 року, гарантійний лист, рахунок на оплату №74 від 22 лютого 2024 року, прибутковий ордер №5025571646, видаткову накладну №75 від 22 лютого 2024 року, гарантійний лист, рахунок на оплату №7 від 08 січня 2024 року, прибутковий ордер №5025485886, видаткову накладну №8 від 08 січня 2024 року, гарантійний лист, платіжні інструкції.
Між Публічним акціонерним товариством «АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство “Спецінструмент» (Продавець, контрагент) укладено договір №114 від 25.01.2024 року, згідно якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця продукцію (товар) за цінами, узгодженими у специфікації (ях) до даного договору, в об'ємах та згідно строків, зазначених у замовленнях на поставку, що є невід'ємними частинами даного договору, а покупець прийняти продукцію та оплатити її на умовах даного договору. Специфікаціями до договору та замовленнями, наданих до суду, деталізовано умови договору зокрема зазначено перелік, ціну, вартість, кількість, строки постачання товару та інше.
Також між ПАТ “АрселорМіттал Кривий Ріг» і ТОВ НВП “Спецінструмент» було укладено та підписано додаткову угоду №1 від 07.06.2024 року до зазначеного вище договору, копія якого міститься у справі.
На підтвердження реального здійснення господарських операцій позивачем надано рахунок на оплату №73 від 22 лютого 2024 року, прибутковий ордер №5025571622, видаткову накладну №74 від 22 лютого 2024 року, гарантійний лист, рахунок на оплату №71 від 22 лютого 2024 року, прибутковий ордер №5025571618, видаткову накладну №72 від 22 лютого 2024 року, гарантійний лист, рахунок на оплату №72 від 22 лютого 2024 року, прибутковий ордер №55025571649, видаткову накладну №73 від 22 лютого 2024 року, гарантійний лист, платіжні інструкції.
Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю НВП “Спецінструмент» були складені та направлені на реєстрацію податкові накладні №8 від 08.01.2024 року, №72 від 22.02.2024 року, №73 від 22.02.2024 року, №74 від 22.02.2024 року, №75 від 22.02.2024 року, №76 від 22.02.2024 року, які були доставлені та прийняті податковим органом, про що свідчать відповідні квитанції.
Щодо підтвердження реальності господарських операцій між позивачем і ТОВ «НПВ СПЕЦІНСТРУМЕНТ» з поставки товарів належними первинними та іншими документами, то факти поставки товарів, а також її прийняття позивачем підтверджується складеними первинними та іншими документами, про які судом зазначено вище (рахунки-фактури; прибуткові ордери; видаткові накладні; специфікації, договір та додаткові угоди, гарантійні листи).
У цих документах міститься уся необхідна інформація про товари, поставлені ТОВ «НВП СПЕЦІНСТРУМЕНТ» позивачу, а саме: перелік товарів, що поставляються, їх коди УКТЗЕД, кількість, вартість та загальна ціна поставки. У видаткових накладних наявні посилання на номер і дату замовлення покупця, тобто позивача, згідно з яким поставляється товар за видатковою накладною. Складені належним чином прибуткові ордери підтверджують прийняття товарів на зберігання на склад позивача.
На видаткових накладних, які стосуються поставки товарів від ТОВ «НВП СПЕЦІНСТРУМЕНТ», наявні проставлені відповідальними співробітниками департаменту з безпеки позивача відмітки про те, що відповідні товари були перед ввезенням на територію позивача пред'явлені на відповідному пункті пропуску і надалі переміщені на територію приміщень позивача.
Стосовно зауважень відповідача до наданих документів, про які відповідачем зазначено в Акті перевірки, то вони полягають у відсутності у рахунках на оплату відомостей щодо працівника, який виписав такі рахунки для Позивача; та (іі) прибуткових ордерах реквізитів працівника ТОВ«НВП СПЕЦІНСТРУМЕНТ», який здав товар позивачу.
Однак, на думку суду вказані недоліки вищезазначених документів є незначними. До того ж ці документи не є в розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» первинними документами та не є підставою для відображення в обліку господарської операції з придбання товарів, а отже їх дефектність не може свідчити про нереальність операцій.
Стосовно посилання відповідача про ненадання до перевірки сертифікатів якості та/або паспортів товарів, то зазначені документи не є первинними документами, та не можуть бути підставою для відображення в бухгалтерському обліку факту здійснення господарських операцій. З огляду на це, відповідач безпідставно посилається на їх відсутність як на підставу для визнання операцій з ТОВ «НВП СПЕЦІНСТРУМЕНТ» нереальними. Зазначені документи підтверджують лише якість та комплектність товару, що поставляється.
Відповідач не надав жодних доказів щодо того, чому ці документи повинні були б бути йому надані для цілей підтвердження реальності господарських операцій, у тому числі підтвердження походження товарів, яким чином саме ці документи можуть допомогти у зазначених питаннях, чому повинні бути надані саме ці документи, а не первинні документи, і чому не достатньо тих первинних документів, які вже були надані відповідачу в рамках перевірки.
У чинному законодавстві ніде не передбачений обов'язок платників податків надавати контролюючому органу в рамках проведення податкової перевірки документи, що підтверджують якість тих чи інших товарів. Законодавство не ставить дійсність і реальність господарських операцій і первинних документів, наданих на їх підтвердження, від факту надання або ненадання документів, що підтверджують якість відповідних товарів.
Що стосується ТТН, то документи в першу чергу є документами, які підтверджують факт надання послуг перевезення, а не факт поставки товарів.
Правила перевезень вантажів не встановлюють правил податкового обліку витрат платників податку, правил формування податкового кредиту з ПДВ за результатами здійснення господарських операцій з поставок товарів, здійснених шляхом автомобільних перевезень вантажів тощо, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, товарно-транспортна накладна не є документом первинного бухгалтерського та податкового обліку, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.
Однак, на видаткових накладних, які стосуються поставки товарів від ТОВ «НВП СПЕЦІНСТРУМЕНТ» наявні проставлені відповідальними співробітниками департаменту з безпеки позивача відмітки про те, що відповідні товари були перед ввезенням на територію позивача пред'явлені на відповідному пункті пропуску і надалі переміщені на територію приміщень позивача.
Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ “Зеніт-Імпекс».
Між Публічним акціонерним товариством «АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Зеніт-Імпекс» (Продавець, контрагент) №1659 від 14.11.2023 року, згідно якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця продукцію (товар) за цінами, узгодженими у специфікації (ях) до даного договору, в об'ємах та згідно строків, зазначених у замовленнях на поставку, що є невід'ємними частинами даного договору, а покупець прийняти продукцію та оплатити її на умовах даного договору. Специфікаціями до договору та замовленнями, наданих до суду, деталізовано умови договору зокрема зазначено перелік, ціну, вартість, кількість, строки постачання товару та інше.
На підтвердження реального здійснення господарських операцій позивачем надано рахунок №46 від 12 січня 2024 року, прибутковий ордер №5025501760, видаткову накладну №72 від 18 січня 2024 року, гарантійний лист, рахунок №2191 від 06 лютого 2024 року, прибутковий ордер №5025564412, видаткову накладну №223 від 23 лютого 2024 року, гарантійний лист, рахунок №2188 від 06 лютого 2024 року, прибутковий ордер №5025564411, видаткову накладну №222 від 23 лютого 2024 року, гарантійний лист, рахунок №2195 від 06 лютого 2024 року, прибутковий ордер №5025564436, видаткову накладну №226 від 23 лютого 2024 року, гарантійний лист, рахунок №2318 від 23 лютого 2024 року, прибутковий ордер №5025564466, видаткову накладну №213 від 23 лютого 2024 року, гарантійний лист, рахунок №2186 від 06 лютого 2024 року, прибутковий ордер №5025564464, видаткову накладну №220 від 23 лютого 2024 року, гарантійний лист, рахунок №2193 від 06 лютого 2024 року, прибутковий ордер №5025564437, видаткову накладну №224 від 23 лютого 2024 року, гарантійний лист, рахунок №2200 від 06 лютого 2024 року, прибутковий ордер №5025564460, видаткову накладну №228 від 23 лютого 2024 року, рахунок №2255 від 15 лютого 2024 року, прибутковий ордер №5025564406, видаткову накладну №235 від 23 лютого 2024 року, рахунок №2277 від 16 лютого 2024 року, прибутковий ордер №5025564405, видаткову накладну №236 від 23 лютого 2024 року, рахунок №2187 від 06 лютого 2024 року, прибутковий ордер №5025564434, видаткову накладну №221 від 23 лютого 2024 року, рахунок №2278 від 16 лютого 2024 року, прибутковий ордер №5025564376, видаткову накладну №237 від 23 лютого 2024 року, рахунок №2194 від 06 лютого 2024 року, прибутковий ордер №5025564410, видаткову накладну №225 від 23 лютого 2024 року, рахунок №2201 від 06 лютого 2024 року, прибутковий ордер №5025564439, видаткову накладну №230 від 23 лютого 2024 року, рахунок №2253 від 15 лютого 2024 року, прибутковий ордер №5025564463, видаткову накладну №233 від 23 лютого 2024 року, гарантійний лист, рахунок №2254 від 15 лютого 2024 року, прибутковий ордер №5025564407, видаткову накладну №234 від 23 лютого 2024 року, гарантійний лист.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Зеніт-Імпекс» була складена та направлена на реєстрацію податкова накладна №66 від 18.01.2024 року, яка була доставлена та за наслідком наданих пояснень, зареєстрована податковим органом, про що свідчить відповідна квитанція.
Факти поставки товарів, а також її прийняття позивачем підтверджується складеними первинними та іншими документами, про які суд зазначив вище.
У цих документах міститься уся необхідна інформація про товари, поставлені ТОВ «ЗЕНІТ-ІМПЕКС» позивачу, а саме: перелік товарів, що поставляються, їх коди УКТЗЕД, кількість, вартість та загальна ціна поставки. У видаткових накладних наявні посилання на номер і дату замовлення покупця, тобто позивача, згідно з яким поставляється товар за видатковою накладною. Складені належним чином прибуткові ордери підтверджують прийняття товарів на зберігання на склад позивача.
На видаткових накладних, які стосуються поставки товарів від ТОВ «ЗЕНІТ-ІМПЕКС» наявні проставлені відповідальними співробітниками департаменту з безпеки позивача відмітки про те, що відповідні товари були перед ввезенням на територію позивача пред'явлені на відповідному пункті пропуску і надалі переміщені на територію приміщень позивача.
Відповідачем зазначено в Акті перевірки про відсутність у наданому прибутковому ордері наступних реквізитів / інформації: підпису / печатки працівника ТОВ «ЗЕНІТ-ІМПЕКС», який здав товар позивачу.
Однак, слід зазначити, що прибутковий ордер не є первинним документом в розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та не є підставою для відображення в обліку господарської операції з придбання товарів, а отже їх дефектність не може свідчити про нереальність операцій.
Стосовно посилання відповідача про ненадання до перевірки сертифікатів якості та/або паспортів товарів, бухгалтерських документів, ТТН, то знову ж таки зазначені документи не є первинними документами, та не можуть бути підставою для відображення в бухгалтерському обліку факту здійснення господарських операцій. Зазначені документи підтверджують лише якість та комплектність товару, що поставляється.
У чинному законодавстві не передбачений обов'язок платників податків надавати контролюючому органу в рамках проведення податкової перевірки документи, що підтверджують якість тих чи інших товарів. Тим більше, законодавство не ставить дійсність і реальність господарських операцій і первинних документів, наданих на їх підтвердження, від факту надання або ненадання документів, що підтверджують якість відповідних товарів.
Що стосується ТТН, то в першу чергу це є документом, який підтверджує факт надання послуг перевезення, а не факт поставки товарів.
Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, товарно-транспортна документація - це комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. А товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов'язкові реквізити, передбачені Законом України «Про автомобільний транспорт» та цими Правилами.
Зазначені Правила перевезень вантажів не встановлюють правил податкового обліку витрат платників податку, правил формування податкового кредиту з ПДВ за результатами здійснення господарських операцій з поставок товарів, здійснених шляхом автомобільних перевезень вантажів тощо, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, товарно-транспортна накладна не є документом первинного бухгалтерського та податкового обліку, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.
На видаткових накладних, які стосуються поставки товарів від ТОВ «ЗЕНІТ-ІМПЕКС» наявні проставлені відповідальними співробітниками департаменту з безпеки позивача відмітки про те, що відповідні товари були перед ввезенням на територію позивача пред'явлені на відповідному пункті пропуску і надалі переміщені на територію приміщень позивача.
Щодо твердження про неможливість виробництва та постачання товарів ТОВ «ЗЕНІТ-ІМПЕКС», то в якості доводів та аргументів для такого твердження відповідач посилається на дані Єдиного реєстру податкових накладних та інших інформаційно-довідкових систем ДПС України.
Суд вкотре наголошує, що будь-яка податкова інформація наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб'єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер.
Позивач не зобов'язаний та не має об'єктивної можливості під час придбання у контрагента товару встановлювати його походження, а тому не може нести відповідальність, з урахуванням обставин діяльності контрагента. Так само Позивач позбавлений можливості впливати на контрагентів в частині здійснення ними господарської діяльності в рамках чинного законодавства України.
Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ “ГАРАНТ ПРАЙМ».
Між Публічним акціонерним товариством «АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ефесто-МК» (Виконавець) було укладено договір №2020 від 27.09.2018 року, з якого вбачається, що замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надати послуги по заміщенню ПГ біопаливом на ОП №4, №5 ВВЦ замовника, а замовник зобов'язується прийняти та відповідним чином оплатити надані послуги.
12.06.2019 року між Публічним акціонерним товариством «АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ефесто-МК» (Виконавець) було підписано додаткову угоду №1 до договору №2020 від 27.09.2018 року, зокрема додаток № 5 до договору №2060 (методика визначення заміщеного об'єму природного газу при використанні біопалива на обертових печах ВВЦ замовника) змінено та викладено в новій редакції.
19.08.2020 року між Публічним акціонерним товариством «АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ефесто-МК» було укладено додаткову угоду №2 до договору №2020 від 27.09.2018 року, якою сторони договору дійшли згоди зменшити загальну суму договору на 1431457,90 грн. з ПДВ, у зв'язку із чим було додано до договору додаток №7 «Коригувальні Рахунки»
17.09.2020 року між Публічним акціонерним товариством «АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ефесто-МК» було укладено додаткову угоду №3 до договору №2020 від 27.09.2018 року, якою п.п. 1.2.1 розділу 1 предмету договору змінено та викладено в новій редакції.
31.03.2021 року було укладено додаткову угоду №4 до договору №2020 від 27.09.2018 року, якою п.8.1 розділу 1 строк дії договору і умови його розірвання змінено та викладено в новій редакції.
Також 14.05.2021 року між Публічним акціонерним товариством «АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ефесто-МК» укладено додаткову угоду №5 до договору №2020 від 27.09.2018 року, 15.07.2021 року - додаткову угоду №6 до договору №2020 від 27.09.2018 року, 12.08.2021 року - додаткову угоду №7 до договору №2020 від 27.09.2018 року
В подальшому між Публічним акціонерним товариством «АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ» (Замовник), Товариством з обмеженою відповідальністю «Ефесто-МК» (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ ПРАЙМ", (Новий Виконавець або Новий Підрядник або Контрагент) укладено Угоду №1 про заміну сторони у зобов'язанні за договором №2020 від 27.09.2018 року.
Угода №1 про заміну сторони у зобов'язанні за договором №2020 від 27.09.2018 року укладена про наступне:
1. Між «Замовником» та «Виконавцем» було укладено Договір Nє 2060 від 27.09.2018 про надання послуг з часткового заміщення використання природного газу біопаливом на опалювальних обертових печах №4, №5 Вогнетривкого-вапняного цеху «Замовника».
2. «Виконавець» звернувся до «Замовника» з проханням про узгодження переходу Його прав та обов'язків за Основним договором до «Нового Виконавця».
3. «Замовник» не заперечує щодо передачі «Виконавцем» його прав та обов'язків «Новому Виконавцю».
4. «Виконавець» передає, а «Новий Виконавець» приймає на себе всі права та обов'язки «Виконавця» за Основним договором і він стає «Виконавцем» за Основним договором, в тому числі щодо зобов'язань по відшкодуванню шкоди (якщо така буде заподіяна «Замовнику») та сплаті штрафних санкцій в результаті неналежного виконання умов Основного договору, усуненню недоліків та гарантійним зобов'язанням, але не обмежуючись цим.
5. «Виконавець» зобов'язується передати «Новому Виконавцю» всі документи, які засвідчують права та обов'язки, що передаються за цією Угодою та всю інформацію, яка є важливою для їх здійснення за Основним договором.
Специфікацією №1 сторони дійшли складові суми заборгованості замовника.
09.09.2021 року між Публічним акціонерним товариством «АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ» та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ ПРАЙМ" підписано акт введення в експлуатацію обладнання по частковому заміщенню використання природного газу біопаливом на обпалювальних обертових печах №4,№5 вогнетривкого-вапняного цеху.
09.09.2021 року ТОВ "ГАРАНТ ПРАЙМ" складено акт готовності виконавця для надання послуг.
Надалі між Публічним акціонерним товариством «АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ» (Замовник), Товариством з обмеженою відповідальністю «Ефесто-МК» (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ ПРАЙМ", (Новий Виконавець або Новий Підрядник або Контрагент) укладено Додаткову угоду №1/8 до угоди про заміну сторони у зобов'язанні за договором №2020 від 27.09.2018 року.
На підтвердження реального здійснення господарських операцій після заміни сторони у зобов'язанні за договором №2020 від 27.09.2018 року позивачем надано рахунок - фактуру №СФ-0000009, акт №ОУ-0000001 здачі-прийняття робіт (надання послуг), лист візування, додаткові угоди №9-17, товарно-транспортні накладні, платіжні інструкції,
Крім того Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ ПРАЙМ" була складена та направлена на реєстрацію податкова накладна №9 від 22.10.2021 року, яка була доставлена та за рішенням суду, зареєстрована податковим органом, про що свідчить відповідна квитанція.
Щодо твердження відповідача про ненадання до перевірки документів по взаємовідносинам з ТОВ «ГАРАНТ ПРАЙМ».
Факт надання вищезазначених послуг ТОВ «ГАРАНТ ПРАЙМ», а також їх прийняття позивачем підтверджується складеними первинними та іншими документами, а саме: рахунком -фактурою № СФ0000009 від 22.10.2021; актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000001 від 22.10.2021, листом візування до акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000001 від 22.10.2021.
Запитувані відповідачем документи, а саме: журнал обліку оформлення перепусток, перепустки щодо перетину КПП працівникам та транспортом, журнали проходження інструктажів / тренінгів з питань охорони праці не є первинними документами в розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та не можуть підтверджувати факт здійснення господарської операції.
Чинне законодавство, у свою чергу, не містить вимог щодо необхідності здійснення обліку осіб, що відвідують територію позивача. Законодавство також не містить вимог щодо обов'язкового встановлення пропускного режиму на підприємствах металургійної галузі, до якої належить позивачу.
Крім того, такі документи, як пропуски та інші документи про перетин контрольно-пропускних пунктів позивача взагалі не пов'язані з обчисленням та сплатою податків і зборів, не містять відомостей про здійснення господарської операції, щодо даних документів відсутній обов'язок позивача зберігати протягом строків, встановлених пунктом 44.3 статті 44 Податкового кодексу України.
З огляду на означене, твердження відповідача про ненадання документів щодо проходження через контрольно-пропускні пункти працівників та техніки контрагентів-постачальників послуг на територію позивача як на підставу для визнання господарських операцій нереальними є безпідставними, оскільки ці документи не є документами первинного бухгалтерського обліку, їхнє складання не було обов'язковим та їхня відсутність взагалі жодним чином не може доводити чи спростовувати факт реальності операцій позивача.
Так, відповідачем був здійснений аналіз інформаційно-довідкових баз ДПС, податкової звітності та Єдиного реєстру податкових накладних.
Однак будь-яка податкова інформація наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно ТОВ «ГАРАНТ ПРАЙМ», а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер.
Крім того, відповідачем не доведено, що надання послуг із заміщення природного газу біопаливом відноситься до видів діяльності, які потребують отримання ліцензії.
При цьому, сама по собі наявність чи відсутність того чи іншого дозволу у контрагента не може бути підставою для визнання операції нереальною. Зокрема, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх.
Щодо твердження відповідача про неможливість надання ТОВ «ГАРАНТ ПРАЙМ» послуг через наявність рішень про відповідність / невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості від 17.12.2021 № 26548 та від 07.06.2022 № 31795.
В Акті перевірки відповідач зазначив про наявність рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку: від 17.12.2021 № 26548, від 07.06.2022 №31795.
Однак, спірна операція між позивачем та ТОВ «ГАРАНТ ПРАЙМ» здійснювалася у жовтні 2021 року. З огляду на це, посилання Відповідача на наявність стосовно ТОВ «ГАРАНТ ПРАЙМ» рішень про відповідність / невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості від 17.12.2021 № 26548 та від 07.06.2022 № 31795 не стосується предмету даного спору.
Щодо твердження відповідача про відсутність серед кодів КВЕД, зареєстрованих за ТОВ «ГАРАНТ ПРАЙМ», коду КВЕД, який би відповідав суті послуг по заміщенню природного газу біопаливом, що надавалися ТОВ «ГАРАНТ ПРАЙМ» на користь позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського кодексу України (чинному на момент виникнення спірних правовідносин) підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
Тобто, відсутність серед переліку видів діяльності (кодів КВЕД) в ЄДР, який міститься відносно ТОВ «ГАРАНТ ПРАЙМ», такого виду діяльності як заміщення природного газу біопаливом, не свідчить про заборону ТОВ «ГАРАНТ ПРАЙМ» здійснювати такий вид діяльності чи про нереальність послуг із заміщення природного газу на користь позивача.
Вищезазначене підтверджується судовою практикою Верховного Суду, зокрема, але не виключно постановою від 28.09.2022 у справі № 826/11514/17, відповідно до якої: «Колегія суду звертає увагу, що за загальним правилом цивільна правоздатність юридичної особи є універсальною, тобто відповідна особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині (частина 1 статті 91 ЦК України). А норми статті 43 ГК України передбачають право суб'єкта господарювання на здійснення будь-якої підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, та відповідно на укладення будь-яких угод. Отже, юридична особа має право здійснювати будь-які не заборонені законом правочини. Відсутність у статутних документах чи в положеннях, якими регулюється діяльність суб'єктів господарювання, записів щодо можливості здійснення ними певної діяльності та, відповідно, вчинення тих чи інших правочинів не тягне за собою визнання таких правочинів за їх участю недійсними. Так само як і зазначення у статуті будь-якого підприємства переліку видів діяльності чи зазначення певного виду як основного саме собою не є доказом фактичного здійснення всіх цих видів діяльності чи здійснення певного виду діяльності саме як основного. Винятки із зазначеного правила встановлюються законом.»
Крім того, як було зазначено вище, за наслідком господарської операції Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ ПРАЙМ" була складена та направлена на реєстрацію податкова накладна №9 від 22.10.2021 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17.08.2023 року, залишеним без змін Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2023 у справі № 420/8919/23, задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ ПРАЙМ».
Визнано протиправним та скасовано рішення від 18.01.2022 № 3670199/43957994, прийняте комісією з питань зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління Державної податкової служби в Одеській області про відмову в реєстрації податкової накладної ТОВ "ГАРАНТ ПРАЙМ" № 9 від 22.10.2021 в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Зобов'язано Державну податкову службу України здійснити реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, виписаної ТОВ «ГАРАНТ ПРАЙМ» податкової накладної від 22.10.2021 № 9 датою її фактичного подання.
Так, у зазначеному вище рішенні судом було встановлено, що податкова накладна була оформлена позивачем та подана для реєстрації у зв'язку з наданням послуг по заміщенню використання природного газу біопаливом на обпалювальних обертових печах вогнетривкого-вапняного цеху ПАТ "АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ" за вересень 2021 року. Внаслідок здійснення господарської операції позивачем на виконання вимог пп. "б" п. 187.1 ст. 187 ПК України у зв'язку з настанням "першої" події - наданням послуг та відповідно виникненням податкових зобов'язань з ПДВ було виписано та направлено на реєстрацію податкову накладну від 22.10.2021 №9. Вартість послуг підтверджена актом здачі-прийняття робіт від 22.10.2021 №ОУ-0000001, підписаним позивачем та замовником, рахунком-фактурою від 22.10.2021 №СФ-0000009. Також вартість послуг підтверджується платіжними дорученнями ПАТ "АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ" від 02.11.2021 №600036591, від 09.11.2021 №600037719.
Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ “Фабрика Філкон».
Між Публічним акціонерним товариством «АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Фабрика Філкон» (Продавець, контрагент) укладено договір №682 від 08.07.2022 року, за умовами якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця продукцію (товар) відповідно до специфікації (цій), узгодженої (них) до договору, а покупець прийняти продукцію та оплатити її на умовах даного договору. Специфікаціями №1-20 до договору, наданих до суду, деталізовано умови договору зокрема зазначено перелік, ціну, вартість, кількість, строки постачання товару та інше.
На підтвердження реального здійснення господарських операцій позивачем надано рахунок на оплату №170 від 27.12.2023 року, прибутковий ордер №5025464040, видаткову накладну №206 від 27.12.2023 року, сертифікат №8 від 27.12.2023 року, платіжні інструкції.
Товариством з обмеженою відповідальністю “Фабрика Філкон» була складена та направлена на реєстрацію податкова накладна №27 від 27.12.2023 року, яка була доставлена та за наслідком наданих пояснень, зареєстрована податковим органом, про що свідчить відповідна квитанція.
Щодо підтвердження реальності господарських операцій між позивачем і “Фабрика Філкон» з поставки товарів належними первинними та іншими документами, то факти поставки товарів, а також її прийняття позивачем підтверджується складеними первинними та іншими документами, про які судом зазначено вище (рахунок-фактура; прибутковий ордер; видаткову накладна; сертифікат.).
У цих документах міститься уся необхідна інформація про товари, поставлені ТОВ «ФАБРИКА ФІЛКОН» позивачу, а саме: перелік товарів, що поставляються, їх коди УКТЗЕД, кількість, вартість та загальна ціна поставки. У видаткових накладних наявні посилання на номер і дату замовлення покупця, тобто позивача, згідно з яким поставляється товар за видатковою накладною. Складені належним чином прибуткові ордери підтверджують прийняття товарів на зберігання на склад позивача.
Стосовно відсутності у наданому прибутковому ордері посади, прізвища, працівника позивача; та відомості щодо працівника ТОВ «ФАБРИКА ФІЛКОН», який здав товар позивачу, то, слід зазначити, що прибутковий ордер не є первинним документом в розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та не є підставою для відображення в обліку господарської операції з придбання товарів, а отже їх дефектність не може свідчити про нереальність операцій.
Стосовно посилання відповідача про ненадання до перевірки сертифікатів якості та/або паспортів товарів, бухгалтерських документів, ТТН, то знову ж таки зазначені документи не є первинними документами, та не можуть бути підставою для відображення в бухгалтерському обліку факту здійснення господарських операцій. Зазначені документи підтверджують лише якість та комплектність товару, що поставляється.
У чинному законодавстві не передбачений обов'язок платників податків надавати контролюючому органу в рамках проведення податкової перевірки документи, що підтверджують якість тих чи інших товарів. Тим більше, законодавство не ставить дійсність і реальність господарських операцій і первинних документів, наданих на їх підтвердження, від факту надання або ненадання документів, що підтверджують якість відповідних товарів.
Що стосується ТТН, то в першу чергу це є документом, який підтверджує факт надання послуг перевезення, а не факт поставки товарів.
В Акті перевірки Відповідач зазначив про встановлення ним того факту, що ТОВ «ФАБРИКА ФІЛКОН» не є фактичним виробником та не придбає на території України, поставлені ним товари Позивачу. В якості підтвердження цієї обставини, відповідач посилається на: відсутність на думку відповідача, працівників у штаті підприємства та відсутність у підприємства у зазначеному періоді осіб які б виконували роботи або надавали б послуги для підприємства на підставі цивільно-правових договорів; відсутність у підприємства виробничо-складських приміщень та іншого майна, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів; та не подачу податкової та фінансової звітності ТОВ «ФАБРИКА ФІЛКОН» до контролюючого органу.
Як вбачається з Акту перевірки, відповідач безпосередньо не перевіряв ТОВ «ФАБРИКА ФІЛКОН»» та його контрагентів з приводу їх взаємовідносин із залученими для виконання робіт працівниками (зокрема, не проводив документальних перевірок, не витребував пояснень та документів, не вивчав питання дотримання вимог Кодексу законів про працю України).
Отже, зазначені обставини фактично не досліджувалися. Як наслідок, висновок відповідача про недостатність трудових ресурсів не може бути підставою для визнання операцій між позивачем та ТОВ «ФАБРИКА ФІЛКОН»» нереальними, оскільки не такий висновок ґрунтується не на достовірних даних, а відображає суб'єктивну фіскальну позицію відповідача.
Відповідачем жодним чином не досліджено, не відображено в Акті перевірки та не надано доказів відсутності у підприємства виробничо-складських приміщень та іншого майна, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів.
Відповідачем не надано жодних обґрунтувань, підтверджень, доказів з приводу того, яким чином наявність або відсутність того чи іншого майна свідчить про фіктивність господарських операцій між позивачем і ТОВ «ФАБРИКА ФІЛКОН»» стосовно поставки товарів, а також яке саме майно і в якій кількості необхідно ТОВ «ФАБРИКА ФІЛКОН»» для того, щоб відповідні господарські операції між позивачем і ТОВ «ФАБРИКА ФІЛКОН»» щодо поставки позивачу товарів могли бути визнані реальними.
Стосовно не подачі податкової та фінансової звітності ТОВ «ФАБРИКА ФІЛКОН», то це по собі жодним чином не може свідчити про фіктивність господарських операцій за участі підприємства, а тим більше свідчити про фіктивність господарських операцій Позивача, або вказувати на абсолютну доведеність факту змови між Позивачем і ТОВ «ФАБРИКА ФІЛКОН» для отримання неправомірної податкової вигоди.
Так, згідно з пунктом 3 розділу I Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 7 лютого 2013 року № 73,фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.
Тобто фінансова звітність і дані, що містяться в ній, не є доказами реальності або нереальності здійснення господарських операцій, у тому числі щодо поставки товарів контрагенту, а отже, те припущення, що ТОВ «ФАБРИКА ФІЛКОН» не подало фінансову звітність контролюючому органу, жодним чином не може впливати на доведеність або недоведеність факту реальності або нереальності господарських операцій між позивачем і ТОВ «ФАБРИКА ФІЛКОН».
У первинних документах міститься уся необхідна інформація про товари, поставлені ТОВ «ФАБРИКА ФІЛКОН» позивачу, а саме: посилання на договір, на виконання якого поставляються товари, найменування товарів, кількість одиниць товару, ціна та загальна сума. Складений прибутковий ордер належним чином підтверджує прийняття товарів на зберігання на склад позивача.
В той же час, позивач не може нести відповідальність за певні податкові правопорушення, порушення вимог іншого законодавства, які, на думку відповідача, мали місце з боку ТОВ «ФАБРИКА ФІЛКОН» та його контрагентів у ланцюгу постачання.
Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ “Альянспромбуд».
Між Публічним акціонерним товариством «АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Альянспромбуд» (Продавець, контрагент) укладено договір №952 від 24.11.2022 року, за умовами якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця продукцію (товар) відповідно до специфікації (цій), узгодженої (них) до договору, а покупець прийняти продукцію та оплатити її на умовах даного договору. Специфікаціями №1 від 24.11.2022 року, №2 від 11.05.2023 року, №3 від 29.05.2023 року, №4 від 18.01.2024 року, №5 від 30.01.2024 року, №6 від 19.02.2024 року, №7 від 13.03.2024 року, до договору, наданих до суду, деталізовано умови договору зокрема зазначено перелік, ціну, вартість, кількість, строки постачання товару та інше.
Також Публічним акціонерним товариством «АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ» (Покупець) з Товариством з обмеженою відповідальністю “Альянспромбуд» (Продавець, контрагент) укладено додаткову угоду №1 від 22.09.2023 року до договору №952 від 24.11.2022 року.
На підтвердження реального здійснення господарських операцій позивачем надано рахунок на оплату №5 від 13 березня 2024 року, прибутковий ордер №5025606106, видаткову накладну №3 від 13 березня 2024 року, гарантійний талон, рахунок на оплату №4 від 13 березня 2024 року, прибутковий ордер №5025606186, видаткову накладну №2 від 13 березня 2024 року, гарантійний талон, рахунок на оплату №3 від 05 березня 2024 року, прибутковий ордер №5025591705, видаткову накладну №1 від 05 березня 2024 року, гарантійний талон, митні декларації, платіжну інструкцію.
Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю “Альянспромбуд» були складені та направлені на реєстрацію податкові накладні №3 від 13.03.2024 року, №1 від 27.03.2024 року, які були доставлені та прийняті податковим органом, про що свідчать відповідні квитанції.
Факти поставки товарів, а також її прийняття позивачем підтверджується складеними первинними та іншими документами, про які зазначено вище (рахунками на оплату; прибутковими ордерами; видатковими накладними).
У цих документах міститься уся необхідна інформація про товари, поставлені ТОВ «АЛЬЯНСПРОМБУД» позивачу, а саме: найменування товарів, що поставляються, їх кількість, вартість, одиницю виміру.
Рахунки на оплату містять посилання на реквізити договору поставки, укладеного між позивачем і ТОВ «АЛЬЯНСПРОМБУД», та посилання на Специфікації. Видаткові накладні містять посилання на реквізити договору поставки, а також на номер замовлення, який проставлений у відповідному рахунку на оплату, якого стосується видаткова накладна. Складені належним чином прибуткові ордери підтверджують прийняття товарів на зберігання на склад позивача.
Видаткові накладні також містять проставлені відповідальними співробітниками департаменту з безпеки позивача відмітки про те, що відповідні товари були перед ввезенням на територію позивача пред'явлені на відповідному пункті пропуску і надалі переміщені на територію приміщень позивача.
Щодо твердження відповідача про відсутність поставки товару з огляду на ненадання до перевірки товарно-транспортних накладних (ТТН), залізничних накладних та інших документів, що стосуються перевезення товару, а також документів, що підтверджують якість продукції
Як вбачається з Розділу 3 «Строки і умови поставки» Договору № 952, згідно з умовами якого відбувалися поставки товару, які є предметом розгляду в Акті перевірки: конкретні умови (базиси) поставки товару згідно з Міжнародними правилами щодо тлумачення термінів «Інкотермс» прописуються не у самому договорі, а у відповідних специфікаціях на поставку товару; датою поставки та переходу ризиків вважається дата передачі товару від продавця (ТОВ «АЛЬЯНСПРОМБУД») до покупця (Позивача) / перевізника згідно відповідної умови (базису) поставки, зазначеної у відповідній специфікації. Ця дата також зазначається в накладній (видатковій, товарно-транспортній, залізничній, кур'єрської служби). При поставці товару на умовах CPT датою поставки та переходу ризиків вважається дата передачі товару від продавця до покупця, зазначена у накладній (видатковій, товарно-транспортній, залізничній, кур'єрської служби), на момент прибуття товару на склад покупця продавець повинен надати покупцю рахунок-фактуру, накладну (видаткову, товарно-транспортну, залізничну, кур'єрської служби), оригінал та копію документу, що підтверджує якість продукції (сертифікат якості, або гарантійний талон, або паспорт виробу).
Поставки товарів відбувалися згідно Специфікацій №4 від 18.01.2024 року, №5 від 30.01.2024 року, №6 від 19.02.2024 року.
Зазначені Специфікації містять детальну інформацію щодо умов відповідних поставок, у тому числі про базис поставки згідно з Інкотермс та строк поставки.
Щодо товарно-транспортних накладних, залізничних накладних це в першу чергу є документами, що підтверджують факт надання послуг перевезення, а не факт поставки товарів.
Відсутність транспортних документів не є доказом фіктивності операцій з постачання товару, що підтверджується позицією Верховного Суду у постанові від 11.09.2018 у справі № 804/4787/16. Аналогічна правова позиція підтверджується зокрема і постановою Верховного Суду від 02.03.2023 по справі №804/644/16.
При цьому факт поставки ТОВ «АЛЬЯНСПРОМБУД» товарів на користь позивача підтверджується іншими належним чином складеними згідно з договором документами, у тому числі первинними, а саме рахунками на оплату, прибутковими ордерами, видатковими накладними.
Що стосується ненадання документів, що підтверджують якість продукції, то умови щодо гарантії якості товару містяться у Специфікаціях. Так, у Специфікаціях зазначено, що строк гарантії на товар становить 12 місяців з дати введення продукції в експлуатацію, але не більше ніж 18 місяців з дати поставки в залежності від того, яка з цих подій настане раніше.
Також при проведенні перевірки позивач надав представникам відповідача під час проведення перевірки гарантійні талони на електродвигуни та затвор дисковий поворотний.
Крім того, документи, що підтверджують якість товару, не є первинними документами, та не можуть бути підставою для відображення в бухгалтерському обліку факту здійснення господарських операцій.
Щодо юридичної дефектності первинних документів, то згідно з частиною 2 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Щодо тверджень відповідача на дані форми № 20-ОПП для цілей доведення того, що ТОВ «АЛЬЯНСПРОМБУД», або його контрагенти, наприклад, ТОВ «НОВА ПОШТА», зазначене в Додатку 3 до Акту перевірки, не володіють транспортними засобами з державними номерами 8999 та 1290, що, на думку відповідача, підтверджує відсутність факту поставки товару, не може бути прийняте до уваги, адже форма № 20-ОПП є Додатком 10 до Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 9 грудня 2011 року № 1588. Пункт 9 Пам'ятки для заповнення розділу 3 форми № 20-ОПП, яка є додатком до форми, передбачає наступне: «Графа 12 «Реєстраційний номер об'єкта оподаткування (зазначити у разі наявності)» заповнюється у разі реєстрації об'єкта оподаткування у відповідному державному органі з отриманням відповідного реєстраційного номера (наприклад, таким номером є: кадастровий номер - для земельної ділянки; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - для нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки; номер кузова транспортного засобу - для легкового автомобіля; номер шасі транспортного засобу - для вантажного автомобіля та причепа; бортовий реєстраційний номер - для суден; реєстраційний знак - для повітряних суден тощо)».
Таким чином, виходячи з наведеного, у формі № 20-ОПП в якості реєстраційного номеру для транспортних засобів слід вказувати або номер кузова для легкового автомобіля, або номер шасі - для вантажного автомобіля та причепа. Тобто відповідач жодним чином не міг за допомогою даних форми № 20-ОПП отримати достовірні дані про те, чи є в наявності у ТОВ «АЛЬЯНСПРОМБУД» або ТОВ «НОВА ПОШТА» транспортні засоби з державними номерами 8999 та 1290, оскільки ці номерні знаки не є номерами кузову або шасі, а є номерними знаками державної реєстрації транспортного засобу, які не зазначаються у формі № 20-ОПП.
Більше того, відсутність даних про транспортний засіб у формі № 20-ОПП сам по собі не може свідчити про відсутність факту здійснення поставки товару.
Щодо ненадання позивачем інформації щодо оформлених, виданих, отриманих перепусток працівникам та транспортним засобам, а також Положення «Про пропускний та внутрішньо об'єктовий режим» на підприємстві позивача, то зазначені інформація та документи не є податковою інформацією та первинними документами в розумінні податкового законодавства та не можуть підтверджувати факт здійснення господарської операції.
Щодо проведеного відповідачем аналізу ланцюгів постачання товару, то будь-яка податкова інформація, наявна в інформаційно-аналітичних базах ДПС відносно контрагентів суб'єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні КАС України, про що вже неодноразово зазначалося і підтверджувалося практикою Верховного Суду.
Чинне законодавство України не передбачає обов'язку платника податків, зокрема, ПДВ, під час придбання товарів здійснювати перевірку таких товарів за ланцюгом їхнього постачання, встановлювати джерело походження товарів, і не пов'язує можливість придбання тих чи інших товарів із фактом проведення покупцем такої перевірки, а так само не є умовою для формування податкового кредиту з ПДВ.
Підсумовуючи викладене вище, зокрема щодо взаємовідносин позивача з його контрагентами, суд вважає за необхідне узагальнити.
Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі і нікчемними) право чинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Оцінуватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
Таким чином, судом відхиляються доводи відповідача про те, що правочини укладені позивачем з його контрагентами визнані податковим органом ризикованими, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Крім того, відповідач не надав суду беззаперечних та неспростовних доказів того, що не виконання контрагентами своїх договірних зобов'язань, мало наслідком безтоварність операцій.
Суд також зазначає, що не є підставою для відмови у праві на формування фінансового результату до оподаткування порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентами позивача.
Будь-яке автоматичне співставлення чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не належними доказами, оскільки це не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення податкових зобов'язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть бути належними (постанова Верховного Суду від 27.02.2018 року у справі № 811/2154/13-а).
При здійсненні платником податків господарської діяльності є можливими і збиткові операції; не є обов'язковим або економічних ефект спостерігався негайно одразу після вчинення операції; економічний ефект також може не настати ніколи (постанова Верховного Суду від 05.11.2019 року у справі № 818/6203/13-а).
За умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагентів для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок можливих протиправних діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.
Окрім цього, наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.
Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 19 червня 2018 року по справі №826/7704/16 (адміністративне провадження №К/9901/38191/18) та від 17 квітня 2018 року по справі №820/475/17 (адміністративне провадження №К/9901/4907/17).
В постанові від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19 Велика Палата Верховного Суду, застосувавши норми пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 ПК, статей 1, 9 Закону № 996-ХІV, так само висновувала, що "…правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами».
Згідно правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 21.01.20221 року у справі № 820/4411/16, від 15.04.2020 року у справі № 826/13929/17 ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені. При цьому, виходячи зі специфіки послуги як предмета господарської операції, звіт/акт з переліком фактично наданих послуг за напрямами, вказаними в договорах, також може бути достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції. Відсутність максимальної деталізації виду наданих послуг не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій.
Згідно вимог п.201.10 ПК України податкова накладна складена та зареєстрована після 01.07.2017 року у ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), є для покупця таких товарів (послуг) достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є відповідність податкової накладної до порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.04.2022 року у справі № 200/5932/19.
Сертифікаційні документи на товар, які, в свою чергу, не містять відомостей про учасників та умови господарської операції з поставки, не можуть слугувати підтвердженням або спростуванням реальності господарської операції; сертифікати якості не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, що фіксують рух активів. А тому навіть їх відсутність не має вирішального значення для встановлення фактичного руху активів у процесі виконання поставок (постанова Верховного Суду від 09.08.2022 року у справі № 380/1905/20).
Відсутність у контрагента позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу (постанова Верховного Суду від 30.01.2018 року у справі № 1570/5614/2012, від 22.10.2019 року у справі № 822/5413/15).
Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є відповідність податкової накладної до порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.04.2022 року у справі № 200/5932/19.
Суд звертає увагу на те, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.
При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.
Універсальний принцип розгляду податкових спорів полягає у наступному: перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.
Суд звертає увагу на висновок Верховного Суду, висловлений, зокрема, в постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 826/14549/15, від 06 лютого 2018 року у справі № 816/166/15-а, від 13 серпня 2020 року у справі № 520/4829/19, від 21 жовтня 2020 року у справі № 140/1845/19, згідно з яким відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.
Суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 липня 2022 року по справі № 160/3364/19 про те, що будь-який документ, виданий від імені суб'єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону № 996-ХIV підтверджує дані податкового обліку суб'єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Водночас інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також не мати достатніх підстав для сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.
У таких висновках Велика Палата виходила з того, що підтвердженням господарської операції з огляду на визначення Закону № 996-ХIV є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції.
ВП ВС зазначила, що самий собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість, контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. Це також пов'язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.
Утім, як зазначалось вище, у ході розгляду цієї справи суд не встановив ознак недобросовісності позивача, як і в запереченнях відповідача проти заявлених позовних вимог та доводів позивача не наведено жодних доказів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи фактів узгодженості його дій з недобросовісними контрагентами з метою незаконного отримання податкових вигод або ж його обізнаності з такими діями товариствами чи сприяння ухиленню ними товару від виконання податкових зобов'язань.
На підставі викладеного, судом відхиляються доводи відповідача про неможливість здійснення контрагентами позивача господарських операцій з позивачем.
Оскільки під час розгляду справи судом встановлено, що правовідносини між позивачем та вказаними контрагентами оформлені належним чином, тобто їх реальність підтверджується належно складеними первинними бухгалтерськими документами, суд дійшов висновку, що спірне податкове повідомлення- рішення від 18.07.2024 № 000/727/32-00-07-03-19 є протиправними та підлягає скасуванню.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29).
При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом".
Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справах "Шенк проти Швейцарії" від 12.07.1988 р., "Тейксейра де Кастро проти Португалії" від 09.06.1998 р., "Яллог проти Німеччини" від 11.07.2006 р., "Шабельник проти України" від 19.02.2009 р., зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією.
Європейський суд з прав людини у рішеннях від 07.11.2002 р. по справі "Лавентес проти Латвії" та від 08.02.2011 р. по справі "Берктай проти Туреччини" наголосив, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумцій".
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до ч. 1 і ч. 2 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем у справі не доведено правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, тоді як позивачем належним чином та в повному обсязі доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.
За наведених обставин та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими врегульовані спірні відносини, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст.2, 9, 72, 77, 241, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ» (50095, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі (колишня вул. Орджонікідзе), буд. 1, код ЄДРПОУ 24432974) до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (49600, м. Дніпро, пр. Олександра Поля, буд.57, код ЄДРПОУ 43968079) - задовольнити.
Визнати протиправним і скасувати повністю прийняте Східним Міжрегіональним управлінням Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 43968079) податкове повідомлення- рішення від 18.07.2024 № 000/727/32-00-07-03-19.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ 43968079) на користь Публічного акціонерного товариства «АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ» (код ЄДРПОУ 24432974) судовий збір в розмірі 24224 грн. 00 коп.
Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено та підписано 19.11.2025 року.
Суддя О.М. Неклеса