19 листопада 2025 рокуСправа №160/15996/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Царікової О.В.,
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
30.05.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті їй пенсії, яка не отримана її сином ОСОБА_2 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 , та яка викладена в листі від 27.05.2025 р. за №24288-19173/Г-01/8-0400/25;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427) виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію, яка не отримана її сином ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 11.09.2024 позивач подала заяву відповідачу про виплату їй пенсії недоотриманої її померлим сином, на що отримала відповідь про те, що померлий син позивачки нібито не звертався за призначенням пенсії. 04.10.2024 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про виплату їй пенсії, яка недоотримана померлим сином. Згідно з відповіді пенсійного органу від 16.10.2024, для вирішення питання виплати недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_2 , їй необхідно особисто звернутися до будь-якого відділу обслуговування громадян пенсійного органу та надати відповідну заяву, документ що підтверджує спільне проживання разом з пенсіонером на день його смерті, свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, паспорт, РНОКПП. Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.02.2025 у справі №205/14661/24 встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_2 . 14.04.2025 позивач подала до відповідача копію вказаного рішення, але не отримала відповіді. 06.05.2025 позивач подала на відповідача заяву та отримала відповідь з посиланням на нібито надану відповідь від 19.05.2025 №22999-15726/Г-01/8-0400/25. 21.05.2025 позивач подала знову заяву про виплату їй недоотриманої пенсії її сином, на що відповідач надав листа з відмовою в задоволенні вимоги, посилаючись на порушення термінів подачі документів.
З такою позицією пенсійного органу позивач не погоджується, що й стало підставою для звернення до суду.
04.06.2025 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
25.07.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Головного управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву (вх. №39068/25), в якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 21.03.2024 була призначена пенсія по інвалідності відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». В пенсійній справі ОСОБА_2 наявна недоотримана пенсія за період з березня 2024 по травень 2024. Позивач 11.09.2024 та 04.10.2024 зверталась із заявами, які подані в порядку Закону України “Про звернення громадян» та зареєстровані за №39820/Г-0400-24 (надана відповідь листом від 02.10.2024 №53781-39820/Г-01/8-0400/24) та №43100/Г-0400-24 (надана відповідь листом від 16.10.2024 №56339-43100/Г-01/8-0400/24). Відповідної заяви встановленого зразку та пакету документів на недоотриману пенсію протчгом визначеного законодавством терміну не надходило.
Враховуючи вищенаведені факти, вказує, що в діях Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не вбачається протиправних дій по відношенню до позивача, останнім вчинено дії згідно вимог законодавства України діючого на час виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Поряд з цим, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ухвалою суду продовжено строк розгляду справи до 19.11.2025.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянкою України згідно паспорту № НОМЕР_2 .
ЇЇ син ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 від травм, пов'язаних із захистом Батьківщини.
Згідно витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі від 19.06.2024 №77381088, зареєстрована спадкова справа №72598558 у нотаріуса №381/2024, після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Судом встановлено, що ОСОБА_1 11.09.2024 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про надання роз'яснення яким чином вона може отримати недоотриману пенсію, яка була призначена її сину, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В матеріалах справи міститься лист Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому останній повідомляє, що згідно з Інтегрованою комплексною інформаційною системою Пенсійного фонду України ОСОБА_2 не зареєстрований як особа, яка зверталась за призначенням пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
04.10.2024 ОСОБА_1 знову звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про про надання роз'яснення яким чином вона може отримати недоотриману пенсію, яка була призначена її сину, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Листом від 16.10.2024 №56339-43100/Г-01/8-0400/24 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило, що ОСОБА_1 необхідно особисто звернутися до будь-якого відділу обслуговування громадян пенсійного органу та надати відповідну заяву, документ що підтверджує спільне проживання разом з пенсіонером на день його смерті, свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, паспорт, РНОКПП.
06.05.2025 ОСОБА_1 знову звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про отримання недоотриманої пенсії її померлого сина та з посиланням на рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 27.02.2025 про встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_2 .
В матеріалах справи міститься лист Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому останній повідомляє, що на звернення ОСОБА_1 від 23.04.2025 була надана відповідь від 19.05.2025 №22999-15726/Г-01/8-0400/25.
21.05.2025 ОСОБА_1 знову звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про отримання недоотриманої пенсії її померлого сина.
Листом від 27.05.2025 №24288-19173/Г-01/8-0400/25 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило, що відповідно до ст.61 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина, та члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті мають право на одержання цих сум. Зазначені суми підлягають виплаті належному заявнику, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. Відповідної заяви встановленого зразку та пакету документів на недоотриману пенсію протягом визначеного законодавством терміну не надходило.
Не погодившись з означеним, позивач звернулась до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В даному випадку предметом спору є захист права позивача на одержання суми недоотриманої пенсії, яка належала спадкодавцю і яку спадкоємець, маючи законне сподівання може отримати від держави.
Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з частиною 1, 2 статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п'ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Згідно з ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на військовій службі, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Згідно з ч. 1 ст. 61 Закону № 2262-ХІІ, яка врегульовує питання виплати пенсії та допомоги в разі смерті пенсіонера, суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Частинами 2 та 3 ст. 61 Закону №2262-ХІІ визначено, що при зверненні кількох членів сім'ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Положення ч. 3 ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону №2262-ХІІ також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Крім того, зміст вказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Отже, положення частин 2, 3 статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону № 2262-ХІІ, який визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.
Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23.09.2020 у справі № 428/6685/19, від 30.01.2024 у справі № 420/8604/21.
Крім того, Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14.02.2022 у справі № 243/13575/19 зазначив, що «тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що:
- цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім'ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім'ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім'ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім'ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;
- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім'ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов'язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;
- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов'язана з його суб'єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім'ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім'ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати».
З огляду на викладене, суд приходить до обґрунтованого переконання, що у спірних правовідносинах відповідач незаконно перешкоджає реалізації прав позивача, як спадкоємиці, на отримання належного її сину спадкового майна.
Виходячи з вищенаведених норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Першого протоколу до неї, з огляду на те, що в разі застосування обмеження, визначеного в ст. 46 Закону, позивач невиправдано буде позбавлена державою права на майно, яке отримала у спадщину в передбачений Законом спосіб, а відповідно мала законні сподівання, що розмір пенсії, що за життя належав її сину, буде виплачено в повному обсязі.
Таким чином, встановивши, що позивач є спадкоємицею за законом першої черги на спадкове майно - нараховану, але невиплачену пенсію ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак, відповідач незаконно перешкоджає реалізації прав позивача, як спадкоємицю, на отримання спадкового майна, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення в повному обсязі.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви.
Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати з оплати судового збору підлягають стягненню з відповідача.
Вирішуючи клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн., суд зазначає, що за приписами статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно зі ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Таким чином закон встановлює право особи на відшкодування витрат на правничу допомогу та можливість зменшення розміру таких виплат за обґрунтованим клопотанням іншої сторони.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. позивач надав копію договору про надання правничої допомоги від 09.07.2024 №б/н, акт виконаних робіт до договору №24, рахунок від 30.05.2025, квитанцію до прибуткового касового ордеру №8 від 30.05.2025 на суму 3000,00 грн.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №362/3912/18, від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц.
Суд дійшов висновку, що заявлений представником позивача до відшкодування розмір правничої допомоги є завищеним та таким, що підлягає зменшенню. На думку суду, обґрунтованим, об'єктивним і таким, що підпадає під критерій розумності, враховуючи, що вказана справа є типовою та незначної складності, є визначення вартості послуг адвоката в частині складання позовної заяви у сумі 800,00 грн.
Аналогічні висновки щодо необхідності застосування критеріїв співмірності при оцінці наданих адвокатом послуг викладено у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 по справі №200/14113/18-а.
На підставі викладеного, керуючись статтями 139, 255, 295 КАС України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,- задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті їй пенсії, яка не отримана її сином ОСОБА_2 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 , та яка викладена в листі від 27.05.2025 р. за №24288-19173/Г-01/8-0400/25.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427) виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію, яка не отримана її сином ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; ЄДРПОУ 21910427) понесені витрати з оплати судового збору в сумі 1211,20 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 800,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 19.11.2025.
Суддя О.В. Царікова