20 листопада 2025 року ЛуцькСправа № 140/7627/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач1, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач2, в/ч НОМЕР_1 ) в якому просить:
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 , які полягають у здійсненні заходів призову на військову службу під час мобілізації до ухвалення комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 рішення про надання чи відмову у наданні йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 в частині призову на військову службу у зв'язку з мобілізацією;
скасувати наказ командира в/ч НОМЕР_1 в частині зарахування до особового складу військової частини;
зобов'язати в/ч НОМЕР_1 виключити зі списків особового складу військової частини.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , маючи право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» 28.04.2025 о 14:50 засобами поштового зв'язку АТ «Укрпошта» звернувся із заявою про надання відстрочки від мобілізації до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де він перебував на військовому обліку. Факт скерування заяви підтверджується описом вкладення до цінного листа та накладною №4302527647372. Однак, всупереч тому, що Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період передбачає, що до ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, в той же день, 28.04.2025 позивача було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де пізніше він пройшов військово-лікарську комісію при ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка о 16:29 видала довідку №2025-0428-1627-2757-7 про придатність позивача до військової служби.
Під час перебування позивача 28.04.2025 у ІНФОРМАЦІЯ_4 та ІНФОРМАЦІЯ_5 він неодноразово наголошував на те, що має право на відстрочку від призову на військову службу, а також на те, що ним було скеровано заяву про надання відстрочки до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Однак, не беручи до уваги подані документи та враховуючи придатність позивача до військової служби, начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 28.04.2025 було видано наказ №132 про призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації та відправку у складі команди № НОМЕР_1 , до якого було включено ОСОБА_1
ОСОБА_1 вважає, що дії ІНФОРМАЦІЯ_2 та в/ч НОМЕР_1 щодо проведення призову на військову службу до ухвалення комісією рішення про надання чи відмову у наданні відстрочки та подальшого зарахування його до особового складу в/ч НОМЕР_1 відповідно є неправомірними, що тягне за собою скасування наказів начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 в частині призову позивача на військову службу під час мобілізації в особливий період та командира в/ч НОМЕР_1 в частині зарахування позивача до особового складу військової частини.
З огляду на вказані підстави позивач просив позов задовольнити повністю.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 11.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.22).
Представник відповідача1 у поданому відзиві на позов (а.с.29) позовні вимоги не визнав та вказав, що у квітні 2025 року, під час здійснення заходів оповіщення, громадянина ОСОБА_1 було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 . В ході уточнення облікових даних ОСОБА_1 було направлено на проходження ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 . За результатами проходження ВЛК ОСОБА_1 був визнаний придатним до військової служби (довідка ВЛК від 28.04.2025).
Зважаючи на вищевикладене та, враховуючи той факт, що ОСОБА_1 не користується правом на відстрочку згідно статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», станом на 28.04.2025 підлягав призову на військову службу по мобілізації. Таким чином, 28.04.2025 ОСОБА_1 був призваний на військову службу по мобілізації згідно з наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №132. Для проходження подальшої військової служби був відправлений в розпорядження військової частини НОМЕР_2 .
Також представник відповідача1 наголошує, що починаючи з 28.04.2025 ОСОБА_1 є військовослужбовцем і з питаннями щодо проходження військово-лікарської комісії зобов'язаний звертатися на адресу безпосереднього командування, а не ТЦК та СП.
З наведених підстав представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Представник відповідача2 у надісланому до суду відзиві на позов позовні вимоги не визнав та у їх задоволенні просив відмовити повністю (а.с.35). В обґрунтування своїх заперечень вказав, що факт неотримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації не є підставою для звільнення позивача з військової служби відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», яка визначає виключний перелік таких підстав. Також наголошує, що процедура призову військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.
Інші заяви по суті справи не надходили.
Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 28.04.2025 №132 призваний на військову службу під час мобілізації та згідно з наказом в/ч НОМЕР_1 від 28.04.2025 №122 солдат ОСОБА_1 призначений на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти НОМЕР_3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки, який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_2 , зарахований до списків особового складу та на всі види забезпечення (а.с.33, 37).
28.04.2025 позивач надіслав поштою ІНФОРМАЦІЯ_5 заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, до якої долучив документи, що підтверджують право на відстрочку, що слідує з опису вкладення до цінного листа та поштового повідомлення про надіслання (а.с.9, 9зворот).
Докази розгляду вказаної заяви в матеріалах справи відсутні.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII в чинній редакції).
Статтею 1 Закону №2232-XII визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до частини 2 статті 1 Закону №2232-XII військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Частиною 1 статті 2 Закону №2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Частиною 2 статті 2 Закону №2232-ХІІ передбачено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом; іноземцями та особами без громадянства у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.
Згідно з частиною шостою статті 2 Закону №2232-XII одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 14 статті 2 Закону №2232-XII).
Пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 за №389-VІІІ (далі - Закон №389-VІІІ) визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Аналогічне визначення воєнного стану міститься і у статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 №1932-XII (далі - Закон №1932-XII).
Також статтею 1 Закону №1932-XII передбачено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Пунктами 1, 4 Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №69/2022 передбачено, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Президентом України постановлено: оголосити та провести загальну мобілізацію (далі мобілізація); мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва; мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом; призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022 (затвердженим Законом України від 24.02.2022 за №2102-ІХ), у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і наразі також триває.
Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин та на дату прийняття рішення у цій справі на території України діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом №389-VIII.
Статтею 23 Закону №3543-ХІІ визначені правові підстави для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, відповідно до пункту 9 частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу військовозобов'язані зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю (батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребують постійного догляду.
16.05.2024 Кабінетом Міністрів України Постанову №560 (набрала чинності 18.05.2024), якою затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок №560).
Як передбачено пунктом 1 Порядку №560, цей Порядок визначає, зокрема, процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
Відповідно до пункту 56 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно з пунктами 56, 57 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії.
Як передбачено пунктами 58, 60 Порядку №560, за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
Аналізуючи вищевказані норми Закону №3543-ХІІ та Порядку №560, слід дійти висновку, що право на відстрочку від призову на військову службу мають лише військовозобов'язані та резервісти. Таке право реалізується шляхом подання на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки заяви за встановленою формою з доданими до неї документами, які підтверджують право на відстрочку.
З матеріалів справи слідує, що станом на дату подання заяви про відстрочку від 28.04.2025 позивач вже був призваний на військову службу по мобілізації відповідно до наказу від 28.04.2025 №132 та відправлений у складі команди НОМЕР_1 , зарахований до списків особового складу в/ч НОМЕР_1 відповідно до наказу від 28.04.2025 №122.
Таким чином, набувши статус військовослужбовця, позивач втратив право на відстрочку від призову на військову службу.
Крім того, з тверджень самого позивача в позовній заяві слідує, що він звернувся із заявою про надання відстрочки 28.04.2025, тобто в день його мобілізації.
Повідомлення працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 про батька, який є особою з інвалідністю другої групи та про подання заяви на відстрочку від мобілізації не є тотожним виконанню процедури, встановленої пунктом 58 Порядку №560.
У матеріалах справи відсутні докази того, що на момент прийняття оскаржуваного наказу ІНФОРМАЦІЯ_2 від 28.04.2025 №132 позивач не підлягав призову на військову службу під час мобілізації.
Позивач, маючи об'єктивні підстави для відстрочки, мав реальну можливість реалізувати своє право шляхом звернення до відповідного ТЦК із заявою та належним чином засвідченими документами, як це передбачено Порядком №560, до моменту його фактичного призову.
Відсутність такого звернення та, відповідно, офіційного рішення комісії про надання відстрочки означає, що на момент прийняття наказу про призов від 28.04.2025 №132 позивач формально не мав статусу особи, якій надано відстрочку.
За таких обставин, відповідач1, видаючи наказ про призов від 28.04.2025 №132 щодо позивача, який на той момент не мав офіційно оформленої відстрочки, діяв в межах своїх повноважень та відповідно до вимог законодавства про мобілізацію.
Оскільки наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 про призов військовозобов'язаних на військову службу під час загальної мобілізації від 28.04.2025 №132 в частині призову ОСОБА_1 визнається судом таким, що прийнятий в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством (за відсутності на той момент офіційно оформленої відстрочки у позивача), підстави для його скасування відсутні.
Враховуючи висновок суду про правомірність наказу про призов позивача, відсутні підстави і для задоволення похідної вимоги про скасування наказу командира в/ч НОМЕР_1 в частині зарахування позивача до особового складу частини та зобов'язання відповідача2 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини.
Після зарахування до особового складу військової частини позивач набув статусу військовослужбовця, і припинення військової служби (звільнення, виключення зі списків) можливе лише на підставах та в порядку, визначених Законом №2232-XII та відповідними положеннями про проходження військової служби.
Позивач не позбавлений права звернутися з рапортом до командира в/ч НОМЕР_1 про звільнення з військової служби за наявності підстав, передбачених статтею 26 Закону №2232-XII, надавши належним чином оформлені документи, що підтверджують його право на звільнення.
Правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 01.10.2024 в справі №200/4189/22.
Так, Верховний Суд звертає увагу на те, що право на відстрочку повинно бути реалізоване військовозобов'язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним ТЦК). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.
Якщо чоловік мав право на відстрочку, проте не скористався можливістю реалізації цього права та не оформив його у відповідний спосіб, то він потім не може оскаржити дії ТЦК з його мобілізації.
Після мобілізації виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом №2232-XII та Положенням про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ №1153/2008. Рішення про призов та про призначення до військової частини вже реалізовані, а тому їхнє скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача.
Вказана правова позиція підтверджена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 05.02.2025 у справі №160/2592/23.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги встановлені обставини справи та наведені норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, з огляду на що у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 слід відмовити.
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій