м. Вінниця
20 листопада 2025 р. Справа № 120/15288/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні заяву про відвід судді в справі за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення
У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення.
17.11.2025 через підсистему "Електронний суд" від позивачки до суду надійшла заява про відвід судді Жданкіній Н.В., з наведенням обґрунтувань, за яких ОСОБА_2 висловлює недовіру головуючому судді.
Зокрема заявниця зазначила, що згідно відкритих відомостей Єдиного реєстру адвокатів України суддя Жданкіна Н.В. має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 465 від 21.09.2005, орган, що видав свідоцтво Вінницька обласна КДКА, номер рішення 7 від 21.09.2005, дію якого зупинено з 19.05.2009.
З огляду на наведене, заявниця посилається на те, що суддя Жданкіна Н.В. ніби то є членом зареєстрованої 19.11.2012 Національної асоціації адвокатів України, в зв'язку з чим стверджує про протиправність дій судді щодо недекларування відповідного членства у деклараціях за 2015-2024 роки.
Зазначені обставини у їх сукупності, на думку позивачки, дають їй підстави вважати, що суддею не буде забезпечено об'єктивний та неупереджений розгляд справи.
Ухвалою суду від 18.11.2025 вказану заяву про відвід судді Жданкіної Н.В. визнано необґрунтованою та з огляду на потребу вирішення питання про наявність підстав для відводу іншим суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, матеріали справи передано для визначення іншого судді, який розглядатиме відповідне питання.
Як зазначено у частині 4 статті 40 КАС України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2025, головуючим для розгляду заяви про відвід визначено суддю Віятик Н.В.
Частиною восьмою статті 40 КАС України передбачено, що суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
Відповідно до частини одинадцятої статті 40 КАС України, питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Згідно із частиною дванадцятою статті 40 КАС України, за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Розглядаючи в порядку письмового провадження відповідне правове питання, яке порушене у заяві про відвід, суд бере до уваги таке.
Частиною першою статті 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Підстави для відводу судді встановлені статтями 36 та 37 КАС України.
Зокрема, положення частин першої, другої статті 36 КАС України передбачають випадки, коли суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), а саме:
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу (недопустимість повторної участі судді в розгляді адміністративної справи).
При цьому слід зазначити, що головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Застосовуючи норму пункту 4 частини першої статті 36 КАС України слід мати на увазі, що встановлена нею підстава відводу судді означає не просто сумнів у неупередженості або об'єктивності судді, а обґрунтований сумнів.
Саме тому не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, за яких участь судді в розгляді справи виключається.
Окремо частиною четвертою статті 36 КАС України встановлено застереження, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо то чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Стандарт безсторонності ґрунтується насамперед на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно із законодавством, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду д питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді - як реальної, так і суб'єктивної.
Норми національного права не розкривають змісту нормативної конструкції "неупередженість (безсторонність) судді".
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод має встановлюватися згідно з:
- «об'єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Тим часом вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
- «суб'єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надані докази іншого.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як поведінка конкретного судді, що вказує на його безпосередню зацікавленість у результатах розгляду справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Іншими словами, відвід суду (судді) має бути вмотивований з наведенням зацікавленою особою аргументів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
ОСОБА_1 у заяві про відвід судді не зазначає про обставини, з якими закон пов'язує можливість відведення судді від розгляду справи, або які можуть свідчити (прямо чи опосередковано) про упередженість судді при розгляді справи № 120/15288/25. Наведені доводи щодо підстав для відводу судді не свідчать про особисту заінтересованість судді Жданкіної Н.В. у результаті розгляду справи, не ставлять під сумнів її неупередженість або об'єктивність.
Оскільки позивачка не навела обставин, які могли б свідчити про існування підстав для відводу судді Вінницького окружного адміністративного суду Жданкіної Н.В., а суд не встановив обставин, які б зумовлювали відведення судді від розгляду цієї справи, заява задоволенню не підлягає.
З огляду на наведене суд доходить висновку, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Жданкіної Н.В. від участі в розгляді справи №120/15288/25 необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 36, 39, 40, 248, 256 КАС України, -
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Жданкіної Наталії Володимирівни у справі № 120/15288/25.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Суддя Віятик Наталія Володимирівна