19 листопада 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 681/1215/25
Провадження № 33/820/782/25
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду Барчук В.М., з участю секретаря судового засідання Яхієвої М.А., особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Хмельницькому, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полонського районного суду Хмельницької області від 14 жовтня 2025 року, -
Постановою Полонського районного суду Хмельницької області від 14 жовтня 2025 року
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , непрацюючого,
визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605 грн. 60 коп. судового збору.
За постановою суду, ОСОБА_1 18.09.2025 о 14.20 год, перебуваючи за кермом автомобіля «Mercedes-Benz Sprinter 315» д.н.з. НОМЕР_1 , поблизу будинку №5 по вул. Майданська в с-щі Понінка, Шепетівського району Хмельницької області, у порушення пунктів 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу та здійснив зіткнення з автомобілем «Peugeot Expert», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався у попутному напрямку й виконував у цей момент поворот ліворуч, внаслідок чого транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.
В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить змінити постанову Полонського районного суду Хмельницької області від 14 жовтня 2025 року в частині накладення стягнення та застосувати відносно нього штраф за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вказує, що в даному випадку суд першої інстанції при застосуванні відносно ОСОБА_1 стягнення не врахував особу винного, а саме за весь час керування транспортними засобами, в тому числі за останній рік останній жодного разу не притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень на транспорті. Разом з тим, судом не враховано його майновий стан, що він є пенсіонером, особою похилого віку, ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС, в тому числі, після перенесеного оперативного втручання на серці, потребує користування транспортним засобом, щоб відвідувати лікувальні та реабілітаційні заклади, а також забезпечити себе додатковим заробітком до пенсії.
Крім того, судом першої інстанції не враховано обставини, що пом'якшує відповідальність, а саме: ОСОБА_1 визнав вину повністю та розкаявся у вчиненому, надавав допомогу потерпілим й не покинув місця даної дорожньо-транспортної пригоди, а також застрахував свою цивільно-правову відповідальність на транспорті, що надає можливість потерпілому отримати відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Заслухавши пояснення особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Зі змісту апеляційної скарги убачається, що висновок судді про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, за ознаками порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, в апеляційній скарзі не оспорюється. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не погоджується з постановою суду першої інстанції в частині накладення на нього адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк шість місяців, а тому постанова суду підлягає перегляду саме в цій частині.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії серії ЕПРІ № 457812 від 18.09.2025, у вказаний день ОСОБА_1 о 14.20 год, перебуваючи за кермом автомобіля «Mercedes-Benz Sprinter 315» д.н.з. НОМЕР_1 , поблизу будинку №5 по вул. Майданська в с-щі Понінка, Шепетівського району Хмельницької області, у порушення пунктів 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу та здійснив зіткнення з автомобілем, який рухався у попутному напрямку й виконував у цей момент поворот ліворуч, внаслідок чого транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.
Статтею 124 КУпАП передбачаються альтернативні стягнення у виді штрафу або позбавлення права керування транспортними засобами.
Діючи в межах доводів апеляційної скарги (ч.7 ст.294 КУпАП), апеляційний суд оцінює пропорційність обраного районним судом стягнення характеру вчиненого правопорушення.
Відповідно до ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
За загальним правилом ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. Накладення адміністративного стягнення в кожному конкретному випадку має бути необхідним та достатнім для виправлення правопорушника та попередження вчинення ним нових правопорушень.
Європейський Суд з прав людини при розгляді конкретних справ неодноразово підкреслював, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціальних прав) вважалось пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий і надмірний тягар для особи.
При цьому, суд враховує підхід, запроваджений Європейським судом з захисту прав людини, за яким позбавлення права на управління транспортним засобом розглядається кримінально-правовою санкцією, оскільки право керування автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності (рішення ЄСПЛ від 23 вересня 1998 року у справі «Маліге проти Франції»).
З огляду на це, враховуючи характер вчиненого водієм ОСОБА_1 правопорушення та його наслідки, встановивши обставини, що свідчать про недотримання ним вимог ПДР, а саме останній не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу та здійснив зіткнення з автомобілем «Peugeot Expert», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався у попутному напрямку й виконував у цей момент поворот ліворуч, внаслідок чого транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень, а тому, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 слід призначити стягнення в виді позбавлення права керування транспортним засобом строком на шість місяців, в межах санкції ст.124 КУпАП для такого виду стягнення.
Посилання ОСОБА_1 на те, що він визнає себе винуватим у вчинені даного адміністративного правопорушення, та щиро розкаюється, хоча і мають місце, але не є беззаперечними підставами для зміни обраного судом виду стягнення.
Доводи ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції не врахував особу винного, а саме те, що за весь час керування транспортними засобами, в тому числі за останній рік жодного разу не притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень на транспорті, не враховано його майновий стан, що він є пенсіонером, особою похилого віку, ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС, крім того, судом першої інстанції не враховано обставини, що пом'якшує відповідальність, а саме: ОСОБА_1 визнав вину повністю та розкаявся у вчиненому, надавав допомогу потерпілим й не покинув місця даної дорожньо-транспортної пригоди, а також застрахував свою цивільно-правову відповідальність на транспорті, що надає можливість потерпілому отримати відшкодування матеріальної та моральної шкоди, не приймаються апеляційним судом, оскільки таке не може переважати над безпекою для життя та здоров'я інших учасників дорожнього руху, загрозу яким створив особа, яка притягається до адміністративної відповідальності.
До того ж виходячи з вимог КУпАП наведені обставини не є підставою визначеною КУпАП для зміни визначеного судом першої інстанції стягнення.
Твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що останній після перенесеного оперативного втручання на серці, потребує користування транспортним засобом, щоб відвідувати лікувальні та реабілітаційні заклади, а також забезпечити себе додатковим заробітком до пенсії, не дає підстав для застосування за вчинене ним правопорушення більш м'якого стягнення, ніж визначено судом першої інстанції в межах санкції, встановленої ст.124 КУпАП.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що ДТП сталася через грубе порушення водієм ОСОБА_1 ПДР, оскільки потягло за собою суттєві наслідки, а саме перевертання автомобіля свідчить про значну силу удару та грубий характер порушення, яке створило реальну загрозу для життя і здоров'я потерпілого. Той факт, що потерпілий лікувався після ДТП (а.с. 21-26), додатково підкреслює серйозність та суспільну небезпеку вчиненого правопорушення.
Крім того, в матеріалах справи наявна заява потерпілої ОСОБА_3 , в якій вона просить суд позбавити права керування ОСОБА_1 транспортним засобом ( а/с 19).
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції повністю дотримався вимог КУпАП при призначенні адміністративного стягнення, у повній мірі врахував суспільно небезпечний характер вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, особу правопорушника та призначив справедливе адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців.
При цьому, застосований судом першої інстанції вид стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців, згідно зі ст.124 КУпАП, не є найсуворішим.
В рішенні по справі «О Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, водій ОСОБА_1 , реалізуючи своє право керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Докази, наявні в матеріалах адміністративного провадження, в повній мірі дозволяють встановити обставини, які мають значення для розгляду даної справи щодо ОСОБА_1 , а переконливих підстав для сумнівів з приводу обставин, які наведено у письмових доказах, не встановлено.
Більш того Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32).
В межах доводів апеляційної скарги, неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено, як не встановлено істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції.
Постанова суду в оскаржуваній частині є законною і підстави для її зміни відсутні.
З урахуванням викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, -
Постанову Полонського районного суду Хмельницької області від 14 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Хмельницького
апеляційного суду Володимир БАРЧУК