19 листопада 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/12030/25
Провадження № 22-ц/820/2313/25
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Талалай О. І. (суддя-доповідач), Корніюк А. П., П'єнти І. В.,
секретар судового засідання Демчук В. М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 вересня 2025 року (суддя Заворотна О. Л., повне судове рішення складено 11 вересня 2025 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Міністерства юстиції України про відшкодування моральної шкоди.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд
01 травня 2025 року ОСОБА_1 , звертаючись до суду із вказаним позовом, зазначав, що внаслідок невиконання постанови Хмельницького апеляційного суду від 22 листопада 2022 року у справі № 686/5130/22 йому спричинена моральна шкода. Вважає, що невиконання рішення суду порушує його права. Обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України. Виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист.
Тому позивач просив стягнути на відшкодування моральної шкоди п'ятдесят мільйонів гривень.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 вересня 2025 року в позові відмовлено.
ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Посилається на незаконність рішення, невідповідність висновків суду обставинам справи, ухвалення рішення без додержання норм матеріального та процесуального права. Судове рішення ухвалено незаконно сформованим складом суду, усі авторозподіли, що здійснені на підставі положень Ради Суддів України після 16 вересня 2016 року є незаконними. Висновок суду базується на припущеннях. Суд не витребував докази, які він просив витребувати, не встановив факт порушення його прав та не захистив порушені права. Суд не врахував судову практику в аналогічних справах і безпідставно відмовив у стягненні морального відшкодування. Вважає, що невиконання рішення суду є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди.
У відзиві Міністерство юстиції України просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Посилається на те, що Міністерство юстиції України не є належним відповідачем у справі, а позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення протиправних дій відповідачем щодо нього, а також завдання такими діями моральної шкоди.
У засідання апеляційного суду учасники судового процесу не з'явилися, про розгляд справи повідомлені відповідно до вимог ЦПК України.
На підставі частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до частини 1 статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами (пункт 3 частини 1 статті 255 ЦПК України).
Колегія судів вважає, що у зв'язку з наявністю судових рішень, які набрали законної сили та якими вирішено позовні вимоги ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Міністерства юстиції України про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок невиконання рішення суду у справі № 686/5130/22, позивач в частині вимог просить повторно вирішити спір.
Установлено, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 26 вересня 2022 року у цивільній справі № 686/5130/22 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, держави росія (російська федерація) в особі посольства російської федерації в Україні про відшкодування моральної шкоди.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 22 листопада 2022 року рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 вересня 2022 року в частині відмови в позові до держави росія (російська федерація) скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення. Позов задоволено частково. Стягнуто з держави російська федерація на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої збройною агресією проти України, грошові кошти в сумі 500000 гривень. У решті рішення суду залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2023 року закрито касаційне провадження у справі № 686/5130/22 за касаційною скаргою на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 вересня 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 22 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, держави росія (російська федерація) в особі посольства держави Росія (Російська Федерація) в Україні, третя особа Управління Служби безпеки України у Хмельницькій області, про відшкодування моральної шкоди.
На теперішній час рішення суду в справі № 686/5130/22 не виконано.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 320/9224/17 зазначила, що «згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Тобто, згідно з вказаним пунктом підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі».
У постанові від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла такого висновку: «необхідність застосування пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили (стаття 223 ЦПК України). За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір» (у цій постанові ЦПК України у редакції до грудня 2017 року).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 вказано, що «предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу».
Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасно зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом з тим не вважаються зміною підстави позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15).
Отже, суд закриває провадження у справі, якщо в позовах, які розглядалися судами, одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Позивач неодноразово звертався до суду з позовами до Держави Україна про стягнення моральної шкоди, заподіяної внаслідок невиконання судового рішення у справі № 686/5130/22.
У справі № 686/13198/23 ОСОБА_1 у травні 2023 року пред'явив позов до Держави Україна в особі Міністерства юстиції України про відшкодування моральної шкоди у сумі п'ять мільйонів гривень, заподіяної внаслідок невиконання рішення суду у справі № 686/5130/22.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 вересня 2023 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 28 листопада 2023 року, в позові ОСОБА_1 відмовлено.
У справі № 686/11608/23 ОСОБА_1 10 травня 2023 року пред'явив позов до Держави Україна в особі Міністерства юстиції України про відшкодування моральної шкоди у сумі п'ять мільйонів гривень, заподіяної внаслідок невиконання рішення суду у справі № 686/5130/22.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 19 грудня 2023 року, в позові ОСОБА_1 відмовлено.
У справі № 686/32428/23 ОСОБА_1 06 грудня 2023 року пред'явив позов до Держави Україна в особі Міністерства юстиції України про відшкодування моральної шкоди у сумі десять мільйонів гривень, заподіяної внаслідок невиконання рішення суду у справі № 686/5130/22.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 травня 2024 року в позові ОСОБА_1 відмовлено.
У справі № 686/1502/24 ОСОБА_1 у січні 2024 року пред'явив позов до Держави Україна в особі Міністерства юстиції України про відшкодування моральної шкоди у сумі п'ятнадцять мільйонів гривень, заподіяної внаслідок невиконання рішення суду у справі № 686/5130/22.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 травня 2024 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 25 липня 2024 року, в позові ОСОБА_1 відмовлено.
У справі № 686/17190/24 ОСОБА_1 у червні 2024 року пред'явив позов до Держави Україна в особі Міністерства юстиції України про відшкодування моральної шкоди у сумі двадцять мільйонів гривень, заподіяної внаслідок невиконання рішення суду у справі № 686/5130/22.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 вересня 2024 року в позові ОСОБА_1 відмовлено.
У справі № 686/14064/24 ОСОБА_1 у травні 2024 року пред'явив позов до Держави Україна в особі Міністерства юстиції України про відшкодування моральної шкоди у сумі п'ятнадцять мільйонів гривень, заподіяної внаслідок невиконання рішення суду у справі № 686/5130/22.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 вересня 2024 року в позові ОСОБА_1 відмовлено.
У справі № 686/22130/24 ОСОБА_1 у серпні 2024 року пред'явив позов до Держави Україна в особі Міністерства юстиції України про відшкодування моральної шкоди у сумі двадцять п'ять мільйонів гривень, заподіяної внаслідок невиконання рішення суду у справі № 686/5130/22.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 жовтня 2024 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 21 січня 2025 року, в позові ОСОБА_1 відмовлено.
У справі № 686/23192/24 ОСОБА_1 у вересні 2024 року пред'явив позов до Держави Україна в особі Міністерства юстиції України про відшкодування моральної шкоди у сумі тридцять мільйонів гривень, заподіяної внаслідок невиконання рішення суду у справі № 686/5130/22.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 листопада 2024 року в позові ОСОБА_1 відмовлено.
У справі № 686/62/25 ОСОБА_1 у січні 2025 року пред'явив позов до Держави Україна в особі Міністерства юстиції України про відшкодування моральної шкоди у сумі тридцять п'ять мільйонів гривень, заподіяної внаслідок невиконання рішення суду у справі № 686/5130/22.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 травня 2025 року в позові ОСОБА_1 відмовлено. На теперішній час рішення суду не набрало законної сили (оскаржується в апеляційному порядку).
З аналізу вказаних судових рішень вбачається, що підставою цих позовів ОСОБА_1 є порушення його права при невиконанні постанови Хмельницького апеляційного суду від 22 листопада 2022 року у справі № 686/5130/22, якою стягнуто з держави російська федерація на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої збройною агресією проти України, грошові кошти в сумі 500000 гривень.
У справі, що переглядається, ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача моральну шкоду, заподіяну внаслідок невиконання постанови Хмельницького апеляційного суду від 22 листопада 2022 року у справі № 686/5130/22 і порушення його прав.
Зі змісту вимог і судових рішень у вказаних справах вбачається, що позивач не зазначав конкретний період часу, коли йому була заподіяна моральна шкода.
Тому апеляційний суд виходить з того, що заподіяння моральної шкоди мало місце з часу набрання постановою Хмельницького апеляційного суду від 22 листопада 2022 року у справі № 686/5130/22 законної сили 22 листопада 2022 року по дату пред'явлення позову.
У справі № 686/12030/25 позовна заява від 01 травня 2025 року подана до суду 01 травня 2025 року.
Враховуючи те, що у справі, яка переглядається, позивач просить стягнути моральну шкоду за ввесь період невиконання постанови суду у справі № 686/5130/22 з часу набрання нею законної сили 22 листопада 2022 року по 01 травня 2025 року (позовна заява від 01 травня 2025 року подана до суду 01 травня 2025 року), хоча стягнення моральної шкоди за період з 22 листопада 2022 року по 03 січня 2025 року було предметом судового розгляду у вказаних вище справах, колегія суддів вважає, що наявні підстави для закриття провадження у справі в указаній частині позовних вимог. При цьому виходить з того, що зміна позивачем розміру стягнення за незмінності підстав позову не свідчить про зміну предмета позову і не спростовує тотожність цих позовів.
З огляду на викладене апеляційна скарга підлягає задоволенню частково. Рішення суду в частині відмови в позові про відшкодування моральної шкоди, заподіяної у період часу з 22 листопада 2022 року по 03 січня 2025 року, необхідно скасувати та закрити провадження у справі в частині цих вимог.
Рішення суду першої інстанції про відмову в позові в решті вимог (заподіяння моральної шкоди у період з 04 січня 2025 року по 01 травня 2025 року) ухвалено відповідно до норм матеріального права, з додержанням норм процесуального права і підстав для його скасування у межах доводів апеляційної скарги немає.
Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмову в позові суд мотивував недоведеністю позовних вимог і реалізацією права на відшкодування моральної шкоди.
Такий висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно з положеннями частини 1, 3, 5 та пункту 2 частини 2 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
На підставі частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до частини 1 статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Частиною 1 статті 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
За змістом частини 1, 5 і 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У деліктних правовідносинах юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. До його елементів належать протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинно-наслідковий зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою завдавача шкоди, вина останнього.
Саме на позивача у деліктних правовідносинах покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач має довести відсутність своєї вини у спричиненні шкоди потерпілому (позивачу).
Відсутність хоча б одного із цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
У випадку завдання громадянинові шкоди внаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб шкода відшкодовується у повному обсязі незалежно від вини цих органів та осіб.
Сам лише факт невиконання рішення суду не є безумовною підставою для висновку про заподіяння моральної шкоди, про наявність причинного зв'язку між невиконанням/несвоєчасним виконанням рішення суду та завданою шкодою.
У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди внаслідок невиконання судового рішення у справі № 686/5130/22 у період з 04 січня 2025 року по 01 травня 2025 року.
Позивач не надав жодного доказу на підтвердження розміру шкоди п'ятдесят мільйонів гривень.
З огляду на викладене апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про наявність правових підстав для задоволення позову.
Апеляційна скарга не містить обґрунтування неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які б були підставою для скасування судового рішення у справі.
Безпідставним є посилання в апеляційній скарзі на судову практику Верховного Суду у такій категорії справ, оскільки для доведення позову про відшкодування шкоди позивач має довести наявність складових цивільно-правової відповідальності. У конкретній справі процес доказування, а відповідно й правозастосування, може бути різним.
Порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування рішення, суд не допустив.
Посилання в апеляційній скарзі на ухвалення судового рішення незаконно сформованим складом суду не заслуговує на увагу, оскільки визначення складу суду для розгляду цієї справи здійснено на підставі статті 33 ЦПК України Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою відповідно до Засад використання автоматизованої системи документообігу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, затверджених зборами суддів Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28.03.2025 та Положення про автоматизовану систему документообігу, затвердженого рішенням Ради суддів України від 11.11.2024 № 39 (із змінами, внесеними згідно з рішенням Ради суддів України від 26.03.2025 № 15), які є чинними.
Керуючись статтями 374, 375, 377, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 вересня 2025 року в частині відмови в позові ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Міністерства юстиції України про відшкодування моральної шкоди, заподіяної у період часу з 22 листопада 2022 року по 03 січня 2025 року, скасувати та закрити провадження у справі в частині цих вимог.
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 19 листопада 2025 року.
Суддя-доповідач О. І. Талалай
Судді А. П. Корніюк
І. В. П'єнта