18 листопада 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 676/7766/25
Провадження № 11-сс/820/548/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6
представників особи, на майно якої накладено арешт ОСОБА_7 , ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хмельницький в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Кам'янець-Подiльського міськрайонного суду Хмельницької області від 14 жовтня 2025 року, якою задоволено клопотання слідчого ВРЗСГСД CВ Кам'янець-Подільського РУП ГУНП в Хмельницькій області (далі - слідчий) ОСОБА_10 про застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна по кримінальному провадженню, внесеного 10 жовтня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025242230000043 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, -
Із ухвали слідчого судді Кам'янець-Подiльського міськрайонного суду Хмельницької областівід 14 жовтня 2025 року вбачається, що накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 6810400000:01:001:0021, площею 0,3321 га та комплекс нерухомого майна площею 663 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3151350768020) за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на вище зазначеній земельній ділянці, із забороною відчуження, користування та розпоряджання цим майном, зміни, реєстрації (перереєстрації), застави або іншого виду зміни власника майна, поділу, об'єднання, користування та розпоряджання цим майном, в тому числі із забороною службовим та посадовим особам Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (код ЄДРПОУ - 39767479) та його структурним підрозділам, у тому числі - державним кадастровим реєстраторам, вчиняти будь-які дії з поділу, об'єднання, зміни власника, категорії, цільового призначення та конфігурації вказаних земельних ділянок та проведення будівельних робіт.
В апеляційній скарзі апелянт прохає скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити у задоволені клопотання слідчого про накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 6810400000:01:001:0021, площею 0,3321 га. та комплекс нерухомого майна площею 663 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3151350768020), за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на вищезазначеній земельній ділянці, які належать на праві власності та оренди ОСОБА_9 , із забороною відчуження, користування та розпорядження цим майном, зміни, реєстрації (перереєстрації), застави або іншого виду зміни власника майна, поділу, об'єднання, користування та розпорядження цим майном, в тому числі із забороною службовим та посадовим особам ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області та його структурним підрозділам, у тому числі - державним кадастровим реєстраторам, вчиняти будь-які дії з поділу, об'єднання, зміни власника, категорії, цільового призначення та конфігурації вказаної земельної ділянки та проведення будівельних робіт.
В обґрунтування апелянт зазначив наступне.
Він є власником комплексу нерухомого майна та орендарем вищезазначеної земельної ділянки.
На думку апелянта, слідчим суддею при постановленні ухвали не було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для вирішення питання про арешт майна; не наведено належних та достатніх доказів, які б підтверджували, що арештоване майно відповідає критеріям речових доказів, визначених ст. 98 КПК України; слідчий суддя не перевірив наявності обґрунтованої підозри, правових підстав для арешту, розміру завданої шкоди та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Вважає ухвалу слідчого судді немотивованою та такою, що порушує його конституційні права, зокрема право володіти, користуватись і розпоряджатись своїм майном, гарантоване ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
На думку апелянта, арешт майна, яке використовується у підприємницькій діяльності, є надмірним та непропорційним заходом у розумінні практики Європейського суду з прав людини. Крім того, апелянт вважає, що оскаржувана ухвала порушує принцип верховенства права та законності, визначені у ст. 8 і 9 КПК України, а застосований спосіб арешту не відповідає вимогам ч. 4 ст. 173 КПК України, оскільки призводить до зупинення його правомірної підприємницької діяльності та завдає істотних збитків.
Зокрема, апелянт зазначає, що клопотання слідчого не містило передбачених ст. 171 КПК України даних, а саме: документів, які б підтверджували право власності чи фактичне володіння майном, а також відсутні відомості про те, що арештоване майно визнане речовим доказом у даному кримінальному провадженні.
Заслухавши суддю-доповідача, представників власника майна, які наполягали на задоволенні апеляційних вимог, прокурора, який вважав ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою та просив залишити її без змін, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала слідчого судді скасуванню, з наступних підстав.
Слідчий ОСОБА_10 звернулася до слідчого судді Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області з клопотанням, погодженим із прокурором Кам'янець-Подiльського окружної прокуратури ОСОБА_6 , про арешт майна - земельної ділянки з кадастровим номером 6810400000:01:001:0021, площею 0, 3321 га та комплексу нерухомого майна площею 663 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3151350768020) за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на вище зазначеній земельній ділянці, із забороною відчуження, користування та розпоряджання цим майном зміни, реєстрації (перереєстрації), застави або іншого виду зміни власника майна, поділу, об'єднання, користування та розпоряджання цим майном, в тому числі із забороною службовим та посадовим особам Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (код ЄДРПОУ - 39767479) та його структурним підрозділам, у тому числі - державним кадастровим реєстраторам, вчиняти будь-які дії з поділу, об'єднання, зміни власника, категорії, цільового призначення та конфігурації вказаних земельних ділянок та проведення будівельних робіт.
В клопотанні зазначено наступне.
СВ Кам'янець-Подільського РУП ГУНП в Хмельницькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025242230000043 від 10.10.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що службові особи Кам'янець-Подільської міської ради, зловживаючи службовим становищем, всупереч вимог Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Земельного кодексу України, вчинили дії, щодо відчуження з комунальної власності Кам'янець-Подільської міської ради комплексу нерухомого майна, площею 663 кв.м, за адресою вул. Івана Мазепи, 34, м. Кам'янець-Подільський, орієнтовною вартістю 2 млн грн, незаконної зміни цільового призначення та передачі в оренду земельної ділянки комунальної власності, площею 0, 3321 га.
Вказується, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, 23.01.2019 земельна ділянка з кадастровим номером 6810400000:01:001:0021, площею площею 0, 3321 га на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, серія та номер: ЯЯ№333825 в частці 1/1 належить Кам'янець-Подільській міській раді та орендарем вище зазначеної земельної ділянки від 01.10.2025 на підставі договору оренди землі серія та номер: б/н виданого 29.09.2025 є ОСОБА_9 .
Відповідно до Договору купівлі-продажу від 18.07.2025, укладеного між Кам'янець-Подільською міською радою в особі ОСОБА_11 та ОСОБА_9 комплекс будівель комунальної власності за адресою: вул. Івана Мазепи, 34, загальною площею 663, 0 кв. м. передано у власність останньому.
Таким чином, службові особи Кам'янець-Подільської міської ради, діючи умисно, з корисливих мотивів та всупереч вимогам чинного законодавства, допустили незаконне вибуття з комунальної власності територіальної громади міста нерухомого майна - комплексу будівель площею 663 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3151350768020), розташованого за адресою: вул. Івана Мазепи, 34, м. Кам'янець-Подільський, орієнтовною вартістю близько 2 млн грн. Крім того, зазначеними особами всупереч вимогам земельного законодавства було незаконно змінено цільове призначення та передано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 6810400000:01:001:0021, площею 0,3321 га, що перебувала у комунальній власності Кам'янець-Подільської міської ради. Отже зазначені дії суперечать ст. 3, 4, 9, 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», якими передбачено, що об'єкти комунальної власності можуть бути передані в оренду лише за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування, з дотриманням визначеного законом порядку, через електронну торгову систему «Прозорро.Продажі», та після проведення незалежної оцінки об'єкта оренди. Передача майна в обхід зазначених вимог є незаконною та тягне недійсність договору оренди, ст. 83, 124, 20, 206 Земельного кодексу України, якими встановлено, що земельні ділянки комунальної власності перебувають у віданні територіальних громад, а розпорядження ними можливе виключно на підставі рішень відповідної ради. Передача в оренду земельної ділянки без проведення земельних торгів (аукціону) та без належного рішення органу місцевого самоврядування є порушенням встановленого порядку. Зміна цільового призначення земель можлива лише у передбаченому законом порядку, а самовільна зміна є протиправною. У результаті зазначених протиправних дій громада міста була позбавлена права власності на об'єкт нерухомості, а також втратила можливість отримання орендної плати за користування земельною ділянкою, що спричинило матеріальні збитки місцевому бюджету.
Власником земельної ділянки з кадастровим номерам 6810400000:01:001:0021, площею 0, 3321 га є Кам'янець-Подільська міська рада.
Власником комплексу нерухомого майна площею 663 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3151350768020) за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_9 .
Враховуючи те, що з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні, запобігання подальшому їх відчуженню, зміні правового статусу, проведенню незаконних будівельних робіт та використанню не за цільовим призначенням, слідчий просив накласти на вказану земельну ділянку з кадастровим номером 6810400000:01:001:0021, площею 0, 3321 га та комплекс нерухомого майна площею 663 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3151350768020) за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на вище зазначеній земельній ділянці, арешт із забороною відчуження, користування та розпоряджання цим майном, зміни, реєстрації (перереєстрації), застави або іншого виду зміни власника майна, поділу, об'єднання, користування та розпоряджання цим майном в тому числі із забороною службовим та посадовим особам Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (код ЄДРПОУ - 39767479) та його структурним підрозділам, у тому числі - державним кадастровим реєстраторам, вчиняти будь-які дії з поділу, об'єднання, зміни власника, категорії, цільового призначення та конфігурації вказаних земельних ділянок та проведення будівельних робіт.
14 жовтня 2025 року ухвалою слідчого судді Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області задоволено вказане клопотання слідчого.
Приймаючи таке рішення слідчий суддя встановив, що клопотання слідчого про накладення арешту на майно шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування даним майном підлягає задоволенню з метою збереження речових доказів, а саме застосування зазначеного у клопотанні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна є необхідним та виправданим, оскільки стороною обвинувачення доведено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6810400000:01:001:0021, площею 0,3321 га та комплекс нерухомого майна площею 663 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3151350768020) за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на вище зазначеній земельній ділянці, містять інші відомості, які можуть бути встановлені як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі є предметом вчинення кримінального правопорушення, тобто відповідають критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
З метою забезпечення збереження речових доказів, слідчий суддя дійшов висновку, що необхідно накласти на вказане у клопотанні слідчого майно арешт.
При цьому, слідчий суддя вважав за необхідне у відповідності до вимог частина 11 статті 170 КПК України заборонити відчуження, користування та розпоряджання цим майном, зміни, реєстрації (перереєстрації), застави або іншого виду зміни власника майна, поділу, об'єднання, користування та розпоряджання цим майном, в тому числі із забороною службовим та посадовим особам Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (код ЄДРПОУ - 39767479) та його структурним підрозділам, у тому числі - державним кадастровим реєстраторам, вчиняти будь-які дії з поділу, об'єднання, зміни власника, категорії, цільового призначення та конфігурації вказаних земельних ділянок та проведення будівельних робіт, оскільки існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до зазначених у цій частині статті 170 КПК України наслідків.
Разом з тим, на думку колегії суддів, таке рішення слідчого судді не в повній мірі відповідає вимогам закону, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Рішення слідчого судді має чітко відповідати вимогам КПК України, у відповідності до яких воно постановляється.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою, зокрема, і збереження речових доказів.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено у встановленому цим КПК порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Фабулою кримінального правопорушення, внесеного до ЄРДР за ч.2 ст. 364 КК України передбачено, що предметом досудового розслідування є дії службових осіб Кам'янець-Подільської міської ради, які зловживаючи службовим становищем, всупереч вимог Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Земельного кодексу України, вчинили дії, щодо відчуження з комунальної власності Кам'янець-Подільської міської ради комплексу нерухомого майна, площею 663 кв.м, за адресою вул. Івана Мазепи, 34, м. Кам'янець-Подільський, орієнтовною вартістю 2 млн грн, незаконної зміни цільового призначення та передачі в оренду земельної ділянки комунальної власності, площею 0, 3321 га.
Частиною 11 ст. 170 КПК України встановлено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Задовольняючи клопотання прокурора, про накладення арешту на майно слідчий суддя виходив з того, що слідчим доведено наявність підстав вважати, що вказане майно на яке сторона обвинувачення хоче накласти арешт, може бути визнано предметом вчинення кримінального правопорушення та може бути використано як доказ у кримінальному провадженні, а тому застосування стороною обвинувачення заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна на даному етапі досудового розслідування зазначеного кримінального провадження є доцільним та обґрунтованим.
Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів (п. 1ч. 2 ст. 170 КПК України).
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК України).
З урахуванням викладеного безпідставними є доводи апеляційної скарги представника власника майна (комплексу нерухомого майна) про відсутність правових підстав для накладення арешту.
Відповідно до абз. 2 ч.10 ст. 170 КПК України не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Майно на яке накладено арешт, постановою слідчого визнано речовими доказами і під час розгляду клопотання прокурор довів необхідність накладення арешту з метою забезпечення збереження речових доказів.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування не виправдовують таке втручання у права та інтереси власника з метою забезпечення кримінального провадження.
В даному кримінальному провадженні досліджуються обставини відчуження з комунальної власності комплексу нерухомого майна площею 663 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3151350768020) за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 6810400000:01:001:0021, площею 0, 3321 га, по заниженій вартості, надання службовими особами Кам'янець-Подільської міської ради всупереч вимог ст.18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» необґрунтованого права ОСОБА_9 на приватизацію вказаного комплексу нерухомого майна шляхом викупу.
Виходячи із системного аналізу положень частини другої статті 124 і абзацу 2 частини другої статті 134 Земельного кодексу України незастосування конкурентної процедури у виді земельних торгів допускається виключно у випадку, коли земельна ділянка державної чи комунальної власності надається фізичним або юридичним особам у користування з метою обслуговування та експлуатації виключно існуючих об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), розташованих на такій земельній ділянці та належних на праві власності зазначеним особам для їх подальшого використання відповідно до того цільового та функціонального призначення, яке існувало на момент їх придбання. Таке правове регулювання з боку законодавця є виправданим і логічним та створює передумови одночасно як для усунення випадків покладення на власників таких об'єктів надмірного тягаря, пов'язаного з необхідністю оформлення права землекористування, так і для недопущення ухилення учасників земельних правовідносин від дотримання положень законодавства щодо отримання земельних ділянок на конкурентних засадах та/або їх отримання з метою використання, що відрізняється від цільового використання об'єктів нерухомості, та/або у розмірі, який необґрунтовано значно перевищує площу таких об'єктів.
Такий правовий висновок щодо питання застосування статей 124, 134 Земельного кодексу України викладено у постановах Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 922/1323/20, від 01.04.2021 у справі № 910/10500/19, від 11.08.2021 у справі № 922/443/20, від 04.10.2023 у справі № 916/2319/22, від 05.02.2025 у справі № 922/826/21.
Відповідно до ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що нерухоме майно, яке належить ОСОБА_9 відповідає критеріям ст. 98 КПК України.
Крім того на даному етапі досудового розслідування та в рамках розгляду поданої апеляційної скарги колегія суддів не може вирішувати питання щодо наявності слідів вчинення кримінального правопорушення як інформації, що містить вказаний речовий доказ, оскільки це питання вноситься до компетенції осіб зі спеціальними знаннями і рішення щодо вказаного питання виноситься у формі експертного висновку.
Колегія суддів за вищенаведених обставин приходить до висновку, що вказане майно має значення речового доказу у даному кримінальному провадженні, оскільки містить відомості та може бути використане, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що посилання у клопотанні про необхідність накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речового доказу, знаходять підтвердження.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що на зазначене майно рішенням слідчого судді було обґрунтовано, з дотриманням вимог закону накладено арешт, з метою збереження речових доказів, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.
Разом з тим, аналізуючи викладені в ухвалі слідчого судді обставини, колегія суддів вважає, що ані органом досудового розслідування, ані слідчим суддею під час постановлення свого рішення не наведено достатніх підстав, що обґрунтовують необхідність арешту вищезазначеної земельної ділянки та комплексу нерухомого майна з забороною власнику (орендарю) користування ними.
Як встановила колегія суддів, клопотання слідчого в контексті мотивації необхідності накладення арешту на земельної ділянки та комплексу нерухомого майна, саме шляхом заборони користування та проведення будівельних робіт є безпідставним, оскільки за своїм змістом містить лише посилання на збереження речового доказу з метою досягнення дієвості кримінального провадження.
Отже, зазначене не може слугувати єдиною підставою для обрання найбільш обтяжливого способу арешту, а саме заборони користування та проведення будівельних робіт.
Також приймається до уваги той факт, що вказане в ухвалі суду комплексу нерухомого майна площею 663 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3151350768020) за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 6810400000:01:001:0021, площею 0,3321 га використовується власником для ведення своєї підприємницької діяльності, і його арешт унеможливлює таке використання, а також надмірно обмежує підприємницьку діяльність ОСОБА_9 , що суперечить вимогам ч. 4 ст. 173 КПК України щодо необхідності застосування у кримінальному провадженні найменш обтяжливого способу арешту майна.
Відповідно до вимог ч. 11 ст. 170 КПК України заборона на користування майном може бути застосована лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Слідчим у своєму клопотанні та в судовому засіданні не обґрунтовано та не доведено, яким чином не застосування заборони користуватися зазначеним майном призведе до настання таких наслідків, які зможуть перешкодити кримінальному провадженню.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
Наведене дає колегії суддів підстави вважати, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді обмеження права користування ОСОБА_9 здійснено з порушенням вимог закону.
У випадку, якщо у подальшому наявність зв'язку між арештованим майном та розслідуваним кримінальним правопорушенням у межах досудового розслідування буде спростована, або стороною обвинувачення у строки, розумні у сенсі ст. 28 КПК України, не будуть вжиті належні заходи для перевірки відповідних обставин, апелянт не позбавлений права ініціювати в порядку ст. 174 КПК України питання про скасування накладеного арешту.
З урахуванням наведеного, а також меж апеляційного розгляду, визначених ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає за потрібне апеляційну скаргу ОСОБА_9 , щодо майна якого вирішується питання про арешт - задовольнити частково, ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу про часткове задоволення клопотання слідчого.
На підставі викладеного і керуючись вимогами ст. 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_9 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Кам'янець-Подiльського міськрайонного суду Хмельницької області від 14 жовтня 2025 року про арешт земельної ділянки з кадастровим номером 6810400000:01:001:0021, площею 0,3321 га та комплексу нерухомого майна площею 663 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3151350768020) за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на вище зазначеній земельній ділянці, із забороною відчуження, користування та розпоряджання цим майном, зміни, реєстрації (перереєстрації), застави або іншого виду зміни власника майна, поділу, об'єднання, користування та розпоряджання цим майном, в тому числі із забороною службовим та посадовим особам Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (код ЄДРПОУ - 39767479) та його структурним підрозділам, у тому числі - державним кадастровим реєстраторам, вчиняти будь-які дії з поділу, об'єднання, зміни власника, категорії, цільового призначення та конфігурації вказаних земельних ділянок та проведення будівельних робіт - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою частково задовольнити клопотання слідчого ВРЗСГСД CВ Кам'янець-Подільського РУП ГУНП в Хмельницькій області (далі - слідчий) ОСОБА_10 про застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна по кримінальному провадженню, внесеного 10 жовтня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025242230000043 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України.
Накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 6810400000:01:001:0021, площею 0,3321 га та комплекс нерухомого майна площею 663 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3151350768020) за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на вище зазначеній земельній ділянці, із забороною відчуження та розпоряджання цим майном, зміни, реєстрації (перереєстрації), застави або іншого виду зміни власника майна, поділу, об'єднання та розпоряджання цим майном, в тому числі із забороною службовим та посадовим особам Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (код ЄДРПОУ - 39767479) та його структурним підрозділам, у тому числі - державним кадастровим реєстраторам, вчиняти будь-які дії з поділу, об'єднання, зміни власника, категорії, цільового призначення та конфігурації вказаних земельних ділянок.
В іншій частині клопотання - відмовити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: