Справа № 308/11615/25
17.11.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_4 ,
учасників судового процесу прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_5 , адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження № 11-сс/4806/762/25 за апеляційною скаргою прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 жовтня 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 жовтня 2025 року, у задоволенні клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовлено повністю.
Обрано відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною покидати місце свого проживання, а саме: АДРЕСА_1 .
Покладено на підозрюваного ОСОБА_7 такі обов'язки:
Строк дії ухвали та додаткових обов'язків визначено до 2 місяців у межах строку досудового розслідування, тобто до 21.11.2025.
Роз'яснено підозрюваному ОСОБА_7 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
З матеріалів за клопотанням вбачається, що слідчий відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Закарпатській області звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 .
Обґрунтовуючи клопотання, слідчий зазначив, що встановлені під час досудового розслідування обставини та зібрані докази, свідчать про обґрунтованість повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України. Крім того, сторона обвинувачення вважав наявними ризики, передбачені ст. 177 КПК України, та стверджував про неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Відмовляючи у задоволенні клопотання слідчого та обираючи відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, слідчий суддя прийшов до висновку, що стороною обвинувачення не доведено про те, що забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного можливе виключно шляхом застосування найбільш суворого запобіжного заходу. На переконання слідчого судді, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту відповідає характеру та тяжкості інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення. Поряд із цим, слідчий суддя, взяв до уваги зміст встановлених ризиків, та прийшов до висновку про те, що застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та додаткових обов'язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України, забезпечать належну процесуальну поведінку підозрюваного.
В апеляційній скарзі прокурор вказує на те, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою, в сторони обвинувачення наявні підстави та повноваження щодо її оскарження, а тому вона підлягає скасуванню. Просить врахувати, що ще не всі процесуальні та слідчі дії були проведені у встановлений двохмісячний термін з причин, що не залежали від слідчого, прокурора. Зазначає, що підставою застосування підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що свідчать про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування до ОСОБА_7 інших більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою.
Просить суд, оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора та застосувати стосовно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Судове провадження розглядається за відсутності підозрюваного ОСОБА_7 , неявка якого з урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України не перешкоджає його розгляду. При цьому, враховується, що підозрюваний належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді, а також те, що від нього не надходило заяви чи клопотання про відкладення розгляду судового провадження на інший термін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача про суть ухвали слідчого судді, пояснення прокурора, який підтримав вимоги апеляційної скарги, та пояснення адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , який заперечив проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просив рішення слідчого судді залишити без змін, дослідивши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
При оцінці доводів апеляційної скарги та прийнятті судового рішення колегія суддів бере до уваги приписи таких нормативно - правових актів.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини, зазначені у ст. 178 КПК України.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що наведені вимоги законодавства при розгляді клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_7 , слідчим суддею дотримані.
Як слідує з матеріалів провадження, в провадженні слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Закарпатській області перебуває кримінальне провадження №12025070000000011 від 09 січня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
21.08.2025 ОСОБА_7 було затримано в порядку ст.208 КПК України та в цей же день повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.08.2025 по справі №308/11615/25 підозрюваному ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
19.09.2025 ОСОБА_7 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри. Зі змісту зміненої підозри вбачається, що дії підозрюваного кваліфіковано за ч. 3 ст. 307 КК України, а саме - незаконне придбання, зберігання з метою збуту психотропних речовин, а також незаконний збут психотропних речовин, вчинені повторно, організованою групою.
Постановою заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні за №12025070000000011 від 09.01.2025 до 25.11.2025.
При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя правильно зробив висновки про те, що слідчий та прокурор довели наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років з конфіскацією майна, однак при розгляді клопотання прокурор не довів, що забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного можливе виключно шляхом застосування найбільш суворого запобіжного заходу.
Крім того, з ухвали слідчого судді вбачається, що на основі наданих слідчим матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри могли мати місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, детальний перелік яких міститься в клопотанні слідчого.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування слідчим суддею щодо нього обмежувального заходу у вигляді домашнього арешту, з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
З такими висновками слідчого судді погоджується і колегія суддів апеляційного суду.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Так, слідчий суддя, відмовляючи у задоволенні клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обґрунтовано зазначив, що достатніх підстав для обрання виняткового запобіжного заходу у вигляді взяття під варту немає, та дійшов до висновку, що до підозрюваного слід застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною покидати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 з покладенням обов'язків визначених ч. 5 ст. 194 КПК України, які будуть пропорційними, помірними, та таким, що не становитимуть надмірний тягар для підозрюваного, тобто не суперечитимуть п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, та правовій позиції ЄСПЛ, що викладена у рішеннях «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.) та «Ізмайлов проти Росії» (рішення від 16 жовтня 2008 р.) терміном на 2 місяці, оскільки саме даний запобіжний захід дасть змогу уникнути встановленим судом ризикам та забезпечити виконання ним покладених процесуальних обов'язків.
Також, у матеріалах клопотання відсутні будь-які об'єктивні дані про те, що підозрюваний може ухилятись від слідства та суду або не виконувати процесуальні дії і таких даних не надано стороною обвинувачення, як у суді першої, так і апеляційної інстанції, а тому за вказаних обставин слідчий суддя місцевого суду дійшов правильного висновку про те, що належну поведінку підозрюваного може забезпечити інший більш м'який запобіжний захід, тобто не пов'язаний із взяттям підозрюваного ОСОБА_7 під варту, зокрема цілодобовий домашній арешт, поклавши на нього відповідні обов'язки:
Колегія суддів вважає, що з урахуванням обставини кримінального провадження та даних про особу ОСОБА_7 , слідчий суддя дійшов вірного висновку про можливість застосування до останнього більш м'якого запобіжного заходу, а саме домашнього арешту. Такий запобіжний захід зможе забезпечити дотримання підозрюваним ОСОБА_7 покладених на нього процесуальних обов'язків.
Слідчий суддя поклав на підозрюваного ОСОБА_7 й певні обов'язки, які повинні забезпечити виконання ним процесуальних дій, зокрема: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду за кожним їх викликом, вимогою та визначеною ними періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому фактично проживає, без дозволу слідчого чи прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи (служби); утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, а саме - до ГУ ДМС у Закарпатській області.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, при розгляді в суді першої інстанції клопотання про обрання запобіжного заходу, слідчий та прокурор не довели того, що застосований до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною покидати місце свого проживання, не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
У Резолюції Комітету міністрів Ради Європи №11 від 09.04.1965 року «Взяття під варту» і Рекомендації R 11 від 27.06.1980 року «Про взяття під варту до суду» зазначено, що взяття під варту не повинно бути запобіжним заходом, що застосовується в обов'язковому порядку, судовий орган повинен приймати рішення з урахуванням фактів та усіх обставин справи.
Доводи прокурора в апеляційній скарзі про те, що є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, що свідчать про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування до ОСОБА_7 інших більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, колегія суддів вважає такими, що не є обов'язковою підставою для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки підозрюваний після обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та до цього часу виконує покладені на нього обов'язки.
Разом з тим, у ході апеляційного розгляду апеляційним судом також не встановлено, та прокурором не надано будь-яких відомостей про те, що підозрюваний ОСОБА_7 вже після застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, ухилявся від органу досудового розслідування, незаконно впливав на свідків, чи вчинив інше кримінальне правопорушення, а тому висновок слідчого судді про обрання саме такого запобіжного заходу є обґрунтованим.
Крім того, апеляційний суд враховує копію Довідки, видану начальником штабу-заступником командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_8 , яка надана в судовому засіданні захисником-адвокатом ОСОБА_6 , про те, що ОСОБА_7 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації, на особливий період у військовій частині НОМЕР_1 з 30 жовтня 2025 року по теперішній час.
Отже. на думку колегії суддів, суд першої інстанції при обранні запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_7 , який обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі, у відповідності до вимог ст. ст. 193, 194 КПК України, дослідив та достатньою мірою взяв до уваги фактичні обставини, що підлягають врахуванню згідно ст. 178 КПК України.
Тому викладені в апеляційній скарзі прокурора доводи про незаконність ухвали слідчого судді, є безпідставними, оскільки ухвала слідчого судді відповідає вимогам ст.ст. 177, 178, 194, 372 КПК України, та містить обґрунтування і мотиви, з яких виходив слідчий суддя при її постановленні.
Порушень правових позицій Європейського суду з прав людини чи істотних процесуальних порушень у цьому провадженні не виявлено.
Інші посилання апелянта також не спростовують висновків слідчого судді про доцільність визначення запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, який є пропорційним тяжкості інкримінованого діяння та достатнім для досягнення завдань досудового розслідування.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги не має, у зв'язку із чим, беручи до уваги положення ч. 3 ст. 407 КПК України, ухвала слідчого судді як законна та обґрунтована підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 176-179, 183, 194, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України,
Апеляційну скаргу прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 жовтня 2025 року, якою застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді