Справа № 686/26382/25
Провадження № 2/686/8447/25
19.11.2025 м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі:
головуючого - судді Стефанишина С.Л.,
при секретарі судового засідання - Гайдуку А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Хмельницького цивільну справу за за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі представника - Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,
15.09.2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000 000,00 грн.
Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що рішення Хмельницького міськрайонного суду у справі № 686/28905/23 від 12.02.2024 залишається невиконаним з вини відповідача, Завдана йому шкода полягає у моральних стражданнях та переживаннях, яких він зазнав внаслідок невиконання рішення суду, внаслідок чого було порушено його конституційне право на доброякісну послугу, право правомірного очікування на справедливий суд, право на судовий захист. Просить суд стягнути з Держави Україна 10 000 000,00 моральної шкоди, завданої внаслідок порушення права на справедливий суд в порядку ч.1 ст. 23, ст. 1173 ЦК України, ст. 56 та 129 Конституції України.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18.09.2025 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження та справу призначено у підготовче засідання на 16.10.2025 року.
06.10.2025 року до суду представником відповідача було направлено відзив на позов, в якому заперечуються позовні вимоги у зв'язку з їх необгрунтованістю.
Ухвалою суду від 16.10.2025 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
У судове засідання позивач не з'явився проте, у змісті позовних вимог просить справу розглядати без його участі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи без участі представника.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не знайшли своє підтвердження, а тому не підлягають до задоволення.
Судом встановлено, що 12.02.2024 Хмельницький міськрайонний суд Хмельницький області ухвалив рішення у цивільній справі №686/28905/23 за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Радгосп «Лісовогринівецький» про стягнення заробітної плати, яким стягнуто з Державного підприємства Радгосп «Лісовогринівецький» невиплачену заробітну плату у розмірі 128 443,03 грн на користь позивача та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні 34 940,88 гривень.
06.06.2024 позивачу видано виконавчий лист у справі №686/28905/23.
Відповідно до Постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 30.06.2025 року ВП №75276990 виконавчий лист, виданий 06.06.2024 у справі №686/28905/23 було повернуто на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
04.07.2025 надійшла заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про прийняття цього виконавчого листа до негайного виконання.
На виконання пп. 3 п. 9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011 (далі - Порядок виконання рішень) Головне управління Казначейства листом від 11.07.2025 № 04-17-10/4737 повернуло без виконання виконавчий лист Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06.06.2024 по справі №686/28905/23 ОСОБА_1
07.08.2025 надійшла повторна заява ОСОБА_1 до Головного управління Казначейства, та відповідно до пп. 3 п. 9 Порядку виконання рішень Головне управління Казначейства листом від 22.08.2025 № 04-17-10/5858 виконавчий лист Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06.06.2024 по справі №686/28905/23 ОСОБА_1 було повторно повернуто без виконання.
Безпосередньо до Державної казначейської служби України виконавчий лист №686/28905/23 не подавався та не перебуває на виконанні у відповідача.
Звертаючись до суду із вказаним позовом, позивач вказав, що рішення суду залишається невиконаним, чим порушено право на справедливий суд та є підставою для відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000 000 грн.
Позивач вважає, що підставою для задоволення позову про відшкодування моральної шкоди є те, що йому завдана моральна шкода, яка полягає у моральних стражданнях та переживаннях, які позивач переніс під час тривалого очікування на виконання рішення суду та розчаруванні в системі органів державної влади внаслідок їх бездіяльності.
На думку позивача, моральна шкода заподіяна йому тривалим невиконанням рішення суду, що набрало законної сили, ухваленого на користь позивача, що негативно впливає на моральний стан позивача та призводить до душевних страждань.
Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.
Відповідно до вимог ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Відповідно до вимог ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Відповідно до частини другої статті 2, частини першої статті 170 ЦК України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Згідно з частиною другою статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Відповідно до частини другої статті 30 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди передбачено, що обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправні діяння її заподіювача; наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. При цьому суд з'ясовує факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань, втрати немайнового характеру.
В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки, що призвела до заподіяння шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Згідно правової позиції висловленої в постанові Верховного Суду від 30.04.2020 по справі № 804/2076/17 зазначено, що сам факт відсутності певного результату (виплати коштів за судовим рішенням) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб'єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати своє повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Саме на позивача покладено обов'язок довести, якими діями йому завдано моральну шкоду, в чому вона полягає та з яких міркувань він виходив, визначаючи її розмір.
Гарантоване ст. 55 Конституції України і конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Позивачем не зазначено, в чому саме полягає незаконність дій чи бездіяльність Держави Україна в особі Державної казначейської служби України та заподіяння такими діями чи бездіяльністю моральної шкоди позивачу.
Також суд звертає увагу, що позивачем не надано обґрунтованого розрахунку визначеного ним розміру моральної шкоди в сумі 10 000 000,00 гривень.
Враховуючи наведене, оскільки в судовому засіданні не доведено заподіяння позивачу моральної шкоди будь-якими діями ти бездіяльністю Державної казначейської служби України, позивачем не обґрунтовано розмір моральної шкоди, а також відсутній причинний зв'язок між шкодою та діями відповідача, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням рішення суду в справі №686/28905/23, слід відмовити.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати у зв'язку із відмовою у позові не відшкодовуються.
Керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 30, 48, 76, 81, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 16, 23, 48, 170, 1173 ЦК України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави Україна в особі представника - Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди - відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення до Хмельницького апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 19.11.2025 року.
Суддя Сергій Стефанишин