Справа № 682/2328/25
Провадження № 2/682/1372/2025
04 листопада 2025 року
Славутський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:
головуючого - судді Маршал І.М.,
секретаря судових засідань Захарчук С.П.
розглянувши в судовому засіданні в залі суду в місті Славута цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановив:
ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду із позовом та заявою про зменшення позовних вимог до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову позивач вказував, що 24.11.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем було укладено кредитний договір № 24.11.2024-100001202 у формі електронного документа з використанням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором. Після вчинених дій щодо укладення договору відповідачу було здійснено переказ коштів в сумі 4500,00 грн. Кредит було надано на умовах строковості, платності та повернення.
Відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував в результаті чого у нього виникла кредитна заборгованість за основним боргом (тілом кредиту) в розмірі 4500 грн., яку позивач просить суд стягнути з відповідача відповідно до заяви про зменшення позовних вимог.
Сторона позивача в позові до суду клопотала про розгляд справи за їх відсутності. Позов підтримують в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином. До суду подав відзив на позовну заяву відповідно до змісту якого повідомив, що є військовослужбовцем ЗСУ, на підтвердження чого долучив до відзиву відповідну довідку, та в зв'язку з чим, зважаючи, що ним за основним боргом по кредиту (тілом кредиту) було сплачено кошти в розмірі - 3 960 грн., а від сплати процентів за користування кредитом та інших пов'язаних з ним платежів він звільнений відповідно до закону, як військовослужбовець, просив суд в позові відмовити.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Судом встановлено, що 24.11.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем було укладено кредитний договір № 24.11.2024-100001202 у формі електронного документа з використанням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором. Після вчинених дій щодо укладення договору відповідачу було здійснено переказ коштів в сумі 4500,00 грн. Кредит було надано на умовах строковості, платності та повернення.
Кредитний договір було укладено строком на 140 днів з денною процентною ставкою 0,99% .
Однак, зважаючи на заявлений відповідачем відзив на позовну заяву з наданням до нього доказів наявності у відповідача статусу військовослужбовця ЗСУ (довідка видана в/ч від 16.09.2025 № 08/1942) позивачем до суду було подано заяву про зменшення позовних вимог відповідно до змісту якої позивач просив стягнути з відповідача лише тіло кредиту в розмірі 4500 грн. без процентів та неустойки.
Крім того, за змістом основного позову позивачем було визнано, що відповідачем в рахунок погашення кредитного боргу було здійснено наступні платежі:
-855,00 грн. від 07.12.2024 року;
-1125,00 грн. від 25.12.2024 року;
-922,50 грн. від 05.01.2025 року;
-1057,50 грн. від 21.01.2025 року;
А всього сплачено 3 960,00 грн.
Відповідач взятих на себе зобов'язань по поверненню кредиту в повному обсязі не виконав.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплачувати проценти.
Зі ст. 1050 ЦК України вбачається, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то, в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.
Згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
Згідно зі ст.610ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 527ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного стану (введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX) та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Отже, зважаючи на викладене та те, що відповідач є діючим військовослужбовцем ЗСУ, тобто таким, що звільнений у відповідності до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України від сплати процентів за користування кредитом та інших платежів пов'язаних із ним, крім тіла кредиту, суд дійшов висновків, що сплачені відповідачем кошти в розмірі 3 960 грн., сплата яких визнана позивачем, слід зарахувати в погашення боргу за тілом кредиту.
Таким чином, належним буде наступний розрахунок боргу за кредитом:
- 4500 (тіло кредиту) - 3960 (сплачені відповідачем кошти в погашення кредиту) = 540 (залишок основного боргу за кредитом).
З огляду на викладене, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України, суд знаходить обгрунтованим стягнення з відповідача на користь позивача кредитної заборгованості за основним боргом (тілом кредиту) в розмірі 540 грн.
У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача стягненню підлягають судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 290,69 грн.
На підставі викладеного, ст.ст. 525, 526, 530, 536, 549- 552, 611, 612, 624, 625, 629, 1049, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 137, 141, 259, 263-265, 274, 277 ЦПК України, суд,
вирішив:
Позов задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ЄДРПОУ 37356833) заборгованість за кредитним договором в розмірі 540 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 290,69 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складання судового рішення до Хмельницького апеляційного суду.
Суддя Маршал І. М.