Справа №463/9777/25
Провадження №1-кп/463/562/25
підготовчого судового засідання
20 листопада 2025 року Личаківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у м. Львові об'єднані кримінальні провадження №12025142360000735 від 26 серпня 2025 року та №62025170040005284 від 25 березня 2025 року про обвинувачення
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Горлівка Донецької області, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, розлученого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ст. 390-1 КК України, -
встановив:
16 жовтня 2025 року до суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025142360000735 від 26 серпня 2025 року про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 390-1 КК України.
Автоматизованою системою документообігу суду 16 жовтня 2025 року для розгляду такого було визначено суддю ОСОБА_6 .
Ухвалою від 16 жовтня 2025 року вказаний обвинувальний акт суддею ОСОБА_6 призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні.
Ухвалою підготовчого судового засідання від 20 жовтня 2025 року обвинувальний акт було призначено до судового розгляду.
Окрім того, 29 жовтня 2025 року до суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №62025170040005284 від 25 березня 2025 року про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ст. 390-1 КК України.
Автоматизованою системою документообігу суду 30 жовтня 2025 року для розгляду такого було визначено суддю ОСОБА_7 .
Ухвалою від 3 листопада 2025 року вказаний обвинувальний акт суддею ОСОБА_7 призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні.
Ухвалою підготовчого судового засідання від 6 листопада 2025 року матеріали кримінальних проваджень про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ст. 390-1 КК України, об'єднано в одне провадження, передано таке для розгляду судді ОСОБА_6
7 листопада 2025 року суддею ОСОБА_6 подано заяву про самовідвід від розгляду вказаного об'єднаного кримінального провадження.
Ухвалою суду від 13 листопада 2025 року заяву про самовідвід судді ОСОБА_8 задоволено та відведено його від розгляду даної справи.
У зв'язку з наведеним вище 13 листопада 2025 року здійснено повторний автоматизований розподіл даної судової справи, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду вказаної справи було визначено суддю ОСОБА_1 для розгляду вказаної справи.
Ухвалою суду від 13 листопада 2025 року суддею ОСОБА_1 прийнято справу до свого провадження та призначено обвинувальні акти до розгляду у підготовчому судовому засіданні.
У підготовче судове засідання 18 листопада 2025 року з'явились прокурор, захисник та доставлено обвинуваченого.
Прокурором в підготовчому судовому засіданні заявлено клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу тримання під вартою без визначення розміру застави, оскільки такий обвинувачується в тому числі у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років, раніше судимий, а тому є достатні підстави стверджувати, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не змінились та не зменшились, зокрема, що підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню шляхом умисного вчинення самокалічення або симулювання хвороби, підробивши для цього відповідні документи, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування, вчинити інші кримінальне правопорушення або продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується, та відтак лише продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою дасть можливість уникнути настання перелічених вище ризиків та забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків. При цьому просить не визначати обвинуваченому розмір застави.
Захисник в підготовчому судовому засіданні клопотання заперечила, вважає, що відсутні ризики для застосування найтяжчого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а тому просила не застосувати запобіжний захід або ж визначити обвинуваченому розмір застави.
Обвинувачений підтримав позицію свого захисника.
Дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання, суд приходить до наступного.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого, суд враховує вимоги п.п. 3, 4 і 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування підозрюваного від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
За змістом закону тримання під вартою як запобіжний захід може бути застосовано лише у разі, якщо прокурор наявною сукупністю дозволених законом при прийнятті даного рішення засобів доказування доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим в ст. 177 КПК. Неможливість запобігти даним ризикам слід розуміти як недостатність інших запобіжних заходів для того, щоби убезпечити їх настання.
За змістом ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, а відтак і під час розгляду клопотання про продовження такого, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При цьому згідно з ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті - тримання під вартою.
Так Указом Президента України №64/20211 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Законом України №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» відповідно до пункту 31 частини першої статті 85 Конституції України та статті 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Верховна Рада України вказаний вище Указ було затверджено.
Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, зокрема востаннє Указом Президента України від 20 жовтня 2025 року №793/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №4643-IX від 21 жовтня 2025 року, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 5 години 30 хвилин 5 листопада 2025 року строком на 90 діб і такий продовжує діяти на даний час.
Як встановлено судом, ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова 26 вересня 2025 року у справі № 463/9160/25, провадження № 1-кс/463/8746/25, застосовано до ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, з утриманням у Державній установі «Львівська установа виконання покарань № 19», на строк з 19 год. 5 хв. 25 вересня 2025 року до 23 листопада 2025 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/130520281).
Ризиками, які дають підстави суду продовжити застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід вважати той факт, що обвинувачений обґрунтовано обвинувачується у вчиненнів тому числі тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років, оскільки обвинувальний акт надійшов для розгляду до суду, враховуючи покарання, яке йому загрожує у випадку визнання його винними у вчиненні інкримінованого злочину, існують підстави вважати, що перебуваючи на волі з метою уникнення кримінальної відповідальності він може переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Також може перешкоджати кримінальному провадженню шляхом умисного вчинення самокалічення або симулювання хвороби. Окрім того, враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, зокрема те, що останній є раніше судимим за вчинення кримінальних проступків щодо невиконання обмежувальних приписів пов'язаних з домашнім насильством, на шлях виправлення не став та вчинив новий проступок, наявний ризик того, що останній може вчинити інше кримінальне правопорушення, а також продовжити вчиняти те, в якому обвинувачується, відтак наявні всі підстави для продовження йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не суперечить приписам п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України.
Наведені дані про особу обвинуваченого який раніше не судимий, не гарантують запобігання встановленим ризикам без застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Обставини, що могли б свідчити про можливість запобігання зазначеним ризикам шляхом застосуванням інших, більш м'яких запобіжних заходів, судом не встановлено.
При цьому доводи сторони захисту щодо можливості застосування до обвинуваченого інших запобіжних заходів, не пов'язаних з триманням під вартою, не спростовують вищенаведених висновків.
На підставі наведеного, суд вважає, що інші, більш м'які запобіжні заходи є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим в судовому засіданні, в порядку ст. 177 КПК України, а тому запобігти встановленим ризикам можливо лише шляхом продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, але на строк, що не перевищує 60 (шістдесяти) днів, тобто з 20 листопада 2025 року до 18 січня 2025 року включно.
При цьому згідно з абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Відтак з врахуванням наведених положень суд вважає, що при продовженні ОСОБА_5 запобіжного заходу не слід визначити розмір застави, оскільки на даному етапі розгляду справи такий запобіжний захід, як тримання під вартою без визначення розміру застави, зможе запобігти зазначеним ризикам, які на думку суду є досить реальними з підстав описаних вище.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7,9, 314-316, 334 КПК України, суд, -
постановив:
клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів.
Строк дії ухвали становить 60 (шістдесят) днів, тобто з 20 листопада 2025 року до 18 січня 2026 року включно.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Личаківський районний суд м. Львова протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя: ОСОБА_1