Справа № 463/844/25
Провадження № 2/463/935/25
20 листопада 2025 року Личаківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді: Стрепка Н.Л.,
з участю секретаря судових засідань: Онишкевича О.І.,
позивача: ОСОБА_1 ,
представника позивача: ОСОБА_2 ,
відповідача: ОСОБА_3 ,
представника відповідача: Даниліва М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Львові в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зміну способу стягнення аліментів на дитину, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про виключення запису про батька з актового запису про народження дитини, -
встановив:
адвокат Потапова Т.І., діючи в інтересах ОСОБА_1 на підставі ордеру серії ВС №1328102 від 20 грудня 2024 року, звернулася до суду з позовом, відповідно до якого просить змінити спосіб стягнення аліментів та стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі заробітку (доходу) батька, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з моменту подання даної заяви в суд і до досягнення дитиною повноліття.
Позовну заяву мотивує тим, що рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 21 вересня 2020 року стягуються з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 929,5 гривень, що становить 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а у випадку зміни прожиткового мінімуму - не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з наступною індексацією відповідно до закону, щомісячно, починаючи з 11 серпня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття. Вказує, що матеріальний стан позички змінився, оскільки зросли витрати на утримання дитини у зв'язку з зростанням цін на продукти та одяг, підвищенням прожиткового рівня на дитину відповідного віку. ОСОБА_4 є дитиною з інвалідністю до 18 років, відтак догляд за нею потребує більше фінансових, матеріальних і інших витрат. Стягуваний розмір аліментів є занадто малим, щоб забезпечити потреби дитини.
Матеріали позову надійшли до Личаківського районного суду м. Львова 28 січня 2025 року, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду таких було визначено суддю Стрепка Н.Л.
Ухвалою суду від 30 січня 2025 року позов було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання з повідомленням (викликом) осіб.
19 лютого 2025 року до суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Даниліва М.М., що діє на підставі ордеру серії АІ №1822853 від 13 лютого 2025 року, надійшла зустрічна позовна заява, згідно з якою просить: виключити запис ОСОБА_3 як батька, з актового запису №4213 від 19 листопада 2015 року про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинений Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати та витрати, пов'язанні з розглядом справи №463/844/25.
Зустрічну позовну заяву мотивує тим, що ОСОБА_3 був записаний батьком ОСОБА_4 під час зареєстрованого шлюбу з ОСОБА_1 , адже вірив в те, що ОСОБА_4 є його кровною дочкою. Тому, в день розгляду справи №463/7406/20 та прийняття рішення про стягнення аліментів від 21 вересня 2020 року не заперечував у задоволенні позову ОСОБА_1 та був готовий сплачувати аліменти на утримання дитини. Однак, після електронного спілкування ОСОБА_3 стало зрозуміло, що ОСОБА_1 всі роки з дня (15 листопада 2015 року) народження ОСОБА_4 по ІНФОРМАЦІЯ_2 вводила його в оману та замовчувала, що ОСОБА_4 не є його кровною донькою. Додатковим фактором, який це підтверджує є поведінка ОСОБА_1 , яка спочатку вимагає у ОСОБА_3 відмовитися від батьківських прав, потім, відмовляється виконати тест ДНК та ще й подає позов про збільшення аліментів на утримання ОСОБА_4 .
Також разом з зустрічним позовом представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Данилів М.М. подав до суду через систему «Електронний суд» клопотання про призначення у справі молекулярно-генетичної експертизи на предмет встановлення батьківства.
Окрім того 19 лютого 2025 року до суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Даниліва М.М. на позовну заяву ОСОБА_1 , згідно з яким в задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати.
Вказує, що 27серпня 2022 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) між відповідачем і ОСОБА_5 зареєстровано шлюб, актовий запис №1627, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 від 27 серпня 2022 року. Під час зареєстрованого шлюбу між відповідачем і ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася дитина ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 від 27 лютого 2024 року, складено відповідний актовий запис №117, який видано Франківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 27 лютого 2024 року. У свідоцтві про народження відповідач зазначений батьком, а ОСОБА_5 матір'ю. Таким чином, у відповідача в день розгляду справи зареєстрований шлюб з ОСОБА_5 та на утриманні перебуває ОСОБА_6 .
Крім того, вважає, що відсутні підстави для збільшення розміру аліментів, які стягуються з відповідача на підставі рішення про стягнення аліментів від 21 вересня 2020 року. Позивачка не надала до суду жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували: розмір доходу відповідача, який би дозволяв йому сплачувати більший розмір аліментів, аніж встановлений рішенням про стягнення аліментів від 21 вересня 2020 року, збільшення розміру заробітної плати або інших доходів відповідача після рішення про стягнення аліментів, погіршення матеріального стану позивачки та/або погіршення стану її здоров'я та/або здоров'я дитини ОСОБА_4 , збільшення розміру витрат та утримання ОСОБА_4 . Відповідач вважає, що матеріальний стан позивачки не погіршився, оскільки у її особистій власності є: квартира загальною площею 45,3 кв.м (РНОНМ 1001506246101), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; квартира загальною площею 71,3 кв.м (РНОНМ 197767), яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Дані обставини підтверджуються інформаційною довідкою №413624414 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17 лютого 2025 року, яка видана приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сомовим І.В. Позивачка зареєстрована фізичною особою-підприємцем, а відповідно займається підприємницькою діяльністю, що підтверджується витягом №34553920 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 16 лютого 2025 року. Натоміть, у ОСОБА_7 з 31 жовтня 1996 року у спільній сумісній власності з його, батьком ОСОБА_8 , матір'ю ОСОБА_9 , сестрою ОСОБА_10 є квартира загальною площею 44 кв.м (РНОНМ 2774869646060), за адресою: АДРЕСА_3 , Дані обставини підтверджуються свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок) № НОМЕР_3 від 31 жовтня 1996 року та інформаційною довідкою №413622941 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17 лютого 2025 року, яка видана приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сомовим І.В. Вказана квартира була пошкоджена 6 липня 2023 року, в результаті обстрілу м. Львова збройними силами рф, що підтверджується повідомленням про пошкоджене або втрачене нерухоме майно №ІП-06.07.2023-97673 від 6 липня 2023 року, яке було подано відповідачем через мобільний застосунок «Дія». Відтак, у відповідача після рішення про стягнення аліментів від 21 вересня 2020 року ускладнився матеріальний стан, оскільки за останні чотири роки він не набув у свою особисту власність жодного нерухомого майна, а квартира, яка є спільною сумісною власністю була пошкодженою та на його утриманні перебуває ще одна малолітня дитина ОСОБА_6 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 та його дружина ОСОБА_5 , яка перебуває у декретній відпустці. Вважає поведінку позивача недобросовісною.
Протокольною ухвалою судового засідання 19 лютого 2025 року зустрічну позовну заяву було прийнято судом до розгляду спільно з первісним позовом, ухвалено перейти до розгляду справи в порядку загального провадження та вважати вказане судове засідання першим підготовчим засіданням у справі, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
18 березня 2025 року до суду через систему «Електронний суд» надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Даниліва М.М. про залучення до участі у справі ВДРАЦС у м. Львові ЗМРУ МЮ як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
В підготовчому засіданні 19 березня 2025 року у розгляді справи було оголошено перерву за клопотанням позивача.
Протокольною ухвалою підготовчого засідання 25 березня 2025 року залучено ВДРАЦС у м. Львові ЗМРУ МЮ до участі у справі у якості третьої особи.
Ухвалою суду від 9 квітня 2025 року за клопотанням представника відповідача призначено в справі судову молекулярно-генетичну експертизу, проведення якої доручено експертам Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України; направлено в розпорядження експерта матеріали цивільної справи; оплату за проведення експертизи покладено на відповідача ОСОБА_3 ; зобов'язано позивача ОСОБА_1 забезпечити явку дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для участі у проведенні експертизи до експерта, який здійснюватиме проведення експертизи, за його викликом; зобов'язано відповідача ОСОБА_3 прибути для участі у проведенні експертизи до експерта, який здійснюватиме проведення експертизи, за його викликом; роз'яснено сторонам положення ст. 109 ЦПК України про наслідки ухилення від участі в експертизі; провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.
19 травня 2024 року на адресу суду надійшло клопотання судового експерта Бено Ю.Й. №СЕ-19/114-25/10455-БД/Кл-1 від 10 травня 2025 року, разом з яким суду повернуто матеріали справи.
У зв'язку з наведеним ухвалою суду від 20 травня 2025 року поновлено провадження у справі та призначено справу до розгляду у підготовчому засіданні.
Ухвалою суду від 21 травня 2025 року задоволено клопотання судового експерта Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Бено Ю.Й.; надано судовому експерту дозвіл на часткове знищення об'єктів експертизи під час проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, зобов'язано відповідача ОСОБА_3 та позивача ОСОБА_1 разом з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибути до Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України для відбору зразків букального епітелію для проведення судової молекулярно-генетичної експертизи; повідомлено відповідача про орієнтовну вартість проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, роз'яснено сторонам положення ст. 109 ЦПК України про наслідки ухилення від участі в експертизі, провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.
17 липня 2025 року на адресу суду надійшов висновок експерта №СЕ-19/114-25/10455-БД від 15 липня 2025 року за результатами проведення судової молекулярно-генетичної експертизи.
Ухвалою суду від 18 липня 2025 року поновлено провадження у справі та призначено її до розгляду у відкритому підготовчому засіданні на 30 липня 2025 року.
В підготовчому засіданні 30 липня 2025 року у розгляді справи було оголошено перерву за клопотанням представника позивача.
Наступне підготовче засідання 29 вересня 2025 року не відбулось у зв'язку з технічним збоєм системи «Електронний суд».
Також 29 вересня 2025 року до суду через систему «Електронний суд» представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Сукмановською Н.С., яка діє на підставі ордеру серії ВС №1402446 від 25 вересня 2025 року, а також безпосередньо до канцелярії суду позивачем ОСОБА_1 , було подано уточнену позовну заяву про збільшення позовних вимог.
В підготовчому засіданні 8 жовтня 2025 року питання щодо можливості прийняття до розгляду заяви про уточнення позовних вимог було відкладено у зв'язку з клопотанням представник відповідача.
20 жовтня 2025 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Сукмановська Н.С. подала до суду через систему «Електронний суд» заяву, у якій просила уточнену позовну заяву залишити без розгляду, а первісний позов (первісні позовні вимоги) залишити без змін.
У зв'язку з наведеним, оскільки судом не було вирішено питання про прийняття заяви про збільшення позовних вимог і клопотанням сторони позивача по первісному позову, вказана заява не була прийнята до розгляду та позов розглядався в редакції первинних позовних вимог.
Також 20 жовтня 2025 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Сукмановська Н.С. подала до суду через систему «Електронний суд» заяву про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесених нею витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 гривень у даній цивільній справі, які сплачені позивачем адвокату Потаповій Т.І.
21 жовтня 2025 року до суду через систему «Електронний суд» надійшло заперечення представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Даниліва М.М. щодо заяви про стягнення правової допомоги, згідно з якою у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 адвоката Сукмаковської Н.С. просить відмовити та розмір витрат на правову допомогу, який заявлено у заяві від 20 жовтня 2025 року, зменшити до нуля гривень, оскільки позивачка не надала доказів, яку правову допомогу отримала від адвоката Потапової Т.І. та на яку суму у цій справі.
Ухвалою суду 21 жовтня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
4 листопада 2025 року до суду через систему «Електронний суд» надійшла заява представника відповідача адвоката Даниліва М.М. в якій вказує, що заява про понесені витрати на правову допомогу буде подана у порядку передбаченому ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
В судовому засіданні 4 листопада 2025 року позивач ОСОБА_1 первісний позов підтримала з мотивів викладених в ньому та пояснила, що дитині встановлена група інвалідності, стан здоров'я важкий, сума аліментів не покриває витрати на дитину.
Представник позивача адвокат Сукмановська Н.С. в цьому ж судовому засіданні первісний позов підтримала та пояснила, що відповідач сплачує мінімальний розмір аліментів, а позивач просить змінити спосіб стягнення та просить стягувати мінімальний розмір таких, який підлягає стягненню при зверненні з заявою про видачу судового наказу. Вказала, що у власності позивача лише одна квартира у м. Винники, яка набута у спадщину. Майновий стан в позивача не змінився. В 2023 році дитині встановлено групу інвалідності, а тому вважає, що є підстави для зміни способу стягнення аліментів, оскільки змінився стан здоров'я дитини. Крім того, просила стягнути понесені витрати на правову допомогу сплачені адвокату Потаповій Т.І.
Відповідач ОСОБА_3 в цьому судовому засіданні відносно первісного позову заперечив і пояснив, що спершу позивач хотіла позбавити його батьківський прав. Вказав, що не сприймає позицію, що це спільна дитина. Зазначив, що сплачує аліменти в розмірі 1598 гривень, про встановлення інвалідності дитині довідався, коли було пред'явлено позов. Вважає стягувану суму аліментів достатньою для утримання дитини, а також зазначив, що не надано доказів витрат на утримання дитини. Просив врахувати, що має на утриманні ще одну дитину та дружину. Крім того, вказав, що працює. На запитання представника позивача, коли востаннє бачився з дитину відповісти не зміг.
Представник відповідача адвокат Данилів М.М. в цьому ж судовому засіданні відносно первісного позову заперечив з підстав викладених у відзиві та письмових запереченнях щодо стягнення судових витрат. Просив в задоволені первісного позову відмовити.
В судовому засіданні 4 листопада 2025 року було оголошено перерву у зв'язку з зайнятістю головуючого в розгляді іншої справи.
В судовому засіданні 18 листопада 2025 року позивач по зустрічному позові ОСОБА_3 такий підтримав і пояснив, що погоджується з результатами проведеного експертного дослідження та просив зустрічний позов задовольнити.
Представник позивача по зустрічному позову адвокат Данилів М.М. такий підтримав з мотивів викладених в ньому, просив вимоги такого задовольнити.
Відповідач по зустрічному позову ОСОБА_1 в цьому судовому засіданні відносно задоволення зустрічного позову заперечила та пояснила, що згідно з проведеною експертизою ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_11 .
Представник відповідача по зустрічному позову адвокат Сукмановська Н.С. відносно задоволення зустрічного позову заперечила та вказала, що результати експертизи підтверджують батьківство ОСОБА_3 .
Протокольною ухвалою судового засідання 18 листопада 2025 року клопотання представника позивача адвоката Сукмановської Н.С. про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме інформаційної довідки №449970092 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30 жовтня 2025 року - залишено без розгляду.
Представник третьої особи ВДРАЦС у м. Львові ЗМРУ МЮ по зустрічному позову в жодне з судових засідань не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час і місце їх проведень, письмових пояснень по суті спору та клопотання про відкладення розгляду справи не подав. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника третьої особи, відносно чого інші учасники справи не заперечили.
18 листопада 2025 року суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.
Заслухавши пояснення учасників процесу, оглянувши матеріали справи, дослідивши зібрані у справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, суд приходить до наступного.
З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 19 листопада 2015 року вбачається, що батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , вказані ОСОБА_3 і ОСОБА_1 .
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 18 вересня 2017 року в справі №463/2063/17 було розірвано шлюб між ОСОБА_3 і ОСОБА_1 .
З висновку експерта від 15 липня 2025 року №СЕ-19/114-25/10455-БД вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , може бути біологічним батьком дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ймовірністю не менше ніж 99,9999999%.
Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 5 СК України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Зокрема, держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини (частина друга і третя статті 5 СК України). При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Стаття 122 СК України визначає походження дитини від матері та батька, які перебувають у шлюбі між собою.
Зокрема, дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини.
Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.
Особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 СК України має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження. Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття (стаття 136 СК України).
Предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною.
Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень статті 89 ЦПК України, згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.
У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження, в іншому випадку відмовляє в задоволенні позову (постанова Верховного Суду від 6 квітня 2021 року у справі №676/1200/20 (провадження № 61-588св21)).
Оскільки висновком експерта від 15 липня 2025 року підтверджується кровна спорідненість ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а тому відсутні підстави для задоволення зустрічного позову.
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 21 вересня 2020 року в справі №463/7406/20 стягуються з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 929,5 гривень, що становить 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а у випадку зміни прожиткового мінімуму - не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з наступною індексацією відповідно до закону, щомісячно, починаючи з 11 серпня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття.
З копії вказаного рішення не вбачається, що на момент його ухвалення судом було встановлено про наявність в дитини групи інвалідності.
ОСОБА_4 проживає разом з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , що стверджується витягами з реєстру територіальної громади №2023/010209438 від 13 грудня 2023 року, №2023/007478112 від 18 вересня 2023 року, відомостями з реєстру Львівської міської територіальної громади про кількість зареєстрованих осіб №134076 від 18 вересня 2023 року. Факт проживання дитини з матір'ю відповідачем в судовому засіданні не заперечувався.
З довідки №265 від 4 січня 2024 року вбачається, що ОСОБА_4 призначена державна соціальна допомога відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» з 12 грудня 2023 року по 6 грудня 2025 року. Вказана довідка містить інформацію, що ОСОБА_4 є дитиною з інвалідністю до 18 років, номер особової справи 625805.
Право на державну соціальну допомогу мають особи з інвалідністю з дитинства і діти з інвалідністю віком до 18 років. Державна соціальна допомога призначається з дня звернення за її призначенням (статті 1, 9 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю»).
Оскільки ОСОБА_4 виплачується державна соціальна допомога відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», а тому суд вважає доведеним факт встановлення їй групи інвалідності.
Як описано вище судом при призначенні розміру аліментів не було враховано факт наявності в дитини встановленої групи інвалідності, а тому суд приходить до переконання, що на момент первинного стягнення аліментів дитині не було встановлено групу інвалідності.
Таким чином після ухвалення рішення про стягнення аліментів змінився стан здоров'я дитини.
Позивач вказує, що змінився її матеріальний стан, оскільки зросли витрати на утримання дитини, якій встановлено групу інвалідності, у зв'язку з зростанням цін на продукти та одяг.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої-другої статті 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.
Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України).
Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Згідно зі статтею 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Зазначене також роз'яснено судам у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».
Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не є незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Указане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 5 лютого 2014 року №6-143цс13, і неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 30 червня 2020 року, у справі №343/945/19, провадження №61-2057св20, від 12 січня 2022 року у справі №545/3115/19, провадження №61-18145св20, від 23 травня 2022 року у справі №752/26176/18, провадження №61-16697св21, від 19 лютого 2025 року у справі №367/10126/19, провадження №61-17218св24 та інших.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено у 2025 році прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років в розмірі 3196 гривень.
Позивач стверджує, що сплачує аліменти в розмірі 1598 гривень, що відповідає мінімальному гарантованому розміру аліментів на одну дитину.
Проте як описано вище, після ухвалення рішення про стягнення аліментів, змінився стан здоров'я дитини, їй встановлено групу інвалідності, а тому суд погоджується з доводами позивача, що стягувана сума аліментів є недостатньою для забезпечення належного рівня життя для їх спільної з відповідачем дитини, оскільки на думку суду не потребує доведення обставина, що дитина, якій встановлено групу інвалідності потребує більше витрат на себе, ніж дитина, якій така не встановлена.
У зв'язку з наведеним, суд приходить до переконання про задоволення первісного позову про зміну способу стягнення аліментів та слід стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі заробітку (доходу) батька, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно і до досягнення дитиною повноліття. При цьому суд звертає увагу, що відсутні підстави для застосування положень ст. 191 СК України щодо стягнення аліментів з дати звернення до суду з позовом, оскільки предметом судового розгляду не є первинне стягнення аліментів, а зміна способу стягнення таких.
Судом не беруться до уваги докази подані разом з заявою про збільшення розміру позовних вимог стороною позивача щодо стану здоров'я дитини, оскільки сторона позивача не підтримала вказану заяву та судом не прийняту таку до розгляду, а тому і докази подані разом з нею не прийняті судом і не можуть бути покладені в основу ухваленого рішення.
Також судом не беруться до уваги доводи сторони відповідача про відсутність правових підстав для зміни стягнення раніше визначеного розміру аліментів і відсутності для цього належних доказів, оскільки в судовому засіданні встановлено, що спільній дитині сторін після ухвалення 21 вересня 2020 року рішення про стягнення аліментів в мінімальному розмірі, змінився стан здоров'я дитини, що підтверджено належними доказами, які описані вище. При цьому суд звертає увагу, що доказів зміни майнового стану позивача стороною відповідача не надано, оскільки відомості у наданих інформаційних довідках з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не містять інформації про набуття позивачем будь якого нерухомого майна після ухвалення рішення про стягнення аліментів 21 вересня 2020 року.
Судом також враховано доводи сторони відповідача про те, що він одружився (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 27 серпня 2022 року) та має на утриманні ще одну малолітню дитину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 27 лютого 2024 року), проте факт народження у платника аліментів дитини у іншому шлюбі, без належних та допустимих доказів погіршення його матеріального стану, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів (постанова Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі №715/2073/20, провадження № 61- 1031св21), в даному випадку для відмови у зміні способу стягнення аліментів. Доказів погіршення матеріального стану відповідач не надав. При цьому суд звертає увагу, що сам відповідач вказав, що працює, однак будь-яку інформацію про місце праці та розмір отримуваного доходу як на дату стягнення первинних аліментів, так і на час розгляду справи не надав, а лише обмежився констатацією, що його доходи не змінились.
Також суд не погоджується з доводами сторони відповідача про недобросовісну поведінку позивача шляхом подачі вказаного позову, оскільки за наслідками розгляду такого судом встановлено обставини, які не були та не могли бути предметом розгляду при ухваленні первинного рішення про стягнення аліментів, однак які повинні бути враховані при визначенні розміру стягуваних аліментів і способу стягнення таких.
Крім того судом не беруться до уваги доводи сторони відповідача про зміни в майновому стані у зв'язку з пошкодженням нерухомого майна внаслідок ракетного обстрілу збройними силами рф м. Львова, яке належить йому на праві спільної сумісної власності згідно з свідоцтвом про право власності на квартиру від 31 жовтня 1996 року, оскільки стороною відповідача не надано належних і допустимих доказів пошкодження належного відповідачу житла.
Суд ухвалюючи рішення також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів сторін), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені сторонами у заявах по суті справи, а також в судових засіданнях, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Також у відповідності до положень ст. 141, п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України суд вважає за необхідне вирішити питання про розподіл судових витрат. Частинами 1, 2 ст. 141 Кодексу визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Оскільки суд задовольнив первісний позов, а в задоволені зустрічного відмовив, а тому понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню з відповідача, а також з нього слід стягнути судовий збір в користь держави, так як позивач у відповідності до пункту три частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.
При цьому згідно з частинами 3-4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №379/1418/18 вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».
При цьому Верховний Суд у постанові від 28 грудня 2020 року у справі №640/18402/19 зазначив, що у разі встановлення адвокатом та клієнтом фіксованого розміру гонорару детальний опис робіт виконаних під час надання правової допомоги не потрібен. А в постанові від 15 червня 2021 року №159/5837/19 Верховний Суд наголосив, що витрати за надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу незалежно від того чи їх уже фактично сплачено адвокату.
У справі «Бєлоусов проти України» ЄСПЛ сформував правову позицію про те, що хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він має сплатити його згідно із договірними зобов'язаннями, а тому витрати за цим гонораром є «фактично понесеними». Така ж позиція сформована ЄСПЛ у справі «Теб'єті Мюхафізе Кемійветі та Ісрафілов проти Азербайджану».
Аналогічну правову позицію підтримав Верховний суд у постановах від 22 січня 2021 року в справі №925/1137/19, від 27 липня 2022 року в справі №686/28627/18 вказавши, що у своїй практиці ЄСПЛ керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі.
У Практичних рекомендаціях: вимоги щодо справедливої компенсації (стаття 41 Конвенції), виданих Головою Європейського суду з прав людини відповідно до Правил 32 Регламенту Суду від 28 березня 2007 року, з поправками від 9 червня 2022 року, ЄСПЛ зазначає, що витрати, понесені (як на національному рівні, так і під час розгляду справи в самому Суді) у спробі запобігти порушенню чи з метою отримання компенсації після того, як воно сталося, мають бути фактично понесені. Фактично понесені означає, що «заявник мав сплатити їх або бути зобов'язаним сплатити їх відповідно до юридичного або договірного зобов'язання. Документи, що підтверджують те, що заявник сплатив або зобов'язаний сплатити такі витрати, мають бути надані суду».
Що стосується гонорарів адвокатів, ЄСПЛ вказує, що заявник повинен показати, що гонорари сплачені або тільки будуть сплачені адвокату. Відповідні висновки щодо того, що фактичними витратами на правову допомогу є, в тому числі, витрати, оплата яких буде здійснена в майбутньому ЄСПЛ виклав, зокрема, у справі «Теб'єті Мюхафізе Кемійветі та Ісрафілов проти Азербайджану».
Також у своїй постанові від 19 липня 2021 року у справі № 910/16803/19 Верховний Суд зазначив, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Стороною позивача в підтвердження понесених судових витрат, зокрема на професійну правничу допомогу, надано копію договору про надання правової допомоги №1328102 від 26 листопада 2024 року укладеного з адвокатом Потаповою Т.І. та квитанції про перерахування адвокату коштів в загальному розмірі 15020,1 гривень. Проте у вказаних квитанціях не вказано призначення платежу, а тому такі не можуть вважатись доказами, які підтверджують перерахування коштів у відповідності до вказаного вище договору. Крім того, не надано доказів щодо виконання адвокатом обов'язків по договору, зокрема актів виконаних робіт, а ціна договору не є фіксованою. У зв'язку з наведеним відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу.
Керуючись ст. 81, 141, 265, 273 ЦПК України, суд -
ухвалив:
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зміну способу стягнення аліментів на дитину - задовольнити.
Змінити спосіб стягнення аліментів, що стягуються з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 929,5 гривень, що становить 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а у випадку зміни прожиткового мінімуму - не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з наступною індексацією відповідно до закону, щомісячно, починаючи з 11 серпня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття на підставі рішення Личаківського районного суду м. Львова від 21 вересня 2020 року в справі №463/7406/20.
Стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частки з усіх видів заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дати набрання законної сили рішення суду та до досягнення дитиною повноліття.
В задоволені зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про виключення запису про батька з актового запису про народження дитини - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 в користь держави 1211 (одну тисячу дві одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової кратки платника податків НОМЕР_5 .
Відповідач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової кратки платника податків НОМЕР_6 .
Третя особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул. Івана Франка, 157, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 19170503.
Суддя: Стрепко Н.Л.