11 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 910/15563/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
позивача - не з'явилися,
відповідача - Франюка А. В. (адвокат), Подобєда О. В. (адвокат),
розглянув касаційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2025 (суддя Турчин С. О.) і постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2025 (головуючий - Тарасенко К. В., судді Коробенко Г. П., Кравчук Г. А.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СМІЛАЕНЕРГОПРОМТРАНС"
до Державного підприємства "Гарантований покупець"
про стягнення 3 489 772,39 грн.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. 17.12.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "СМІЛАЕНЕРГОПРОМТРАНС" (далі - ТОВ "СМІЛАЕНЕРГОПРОМТРАНС", Товариство, продавець, позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - ДП "Гарантований покупець", Підприємство, покупець, відповідач) про стягнення з відповідача 3 489 772,39 грн, з яких: 2 718 690,89 грн інфляційних втрат; 771 081,50 грн - 3 % річних, посилаючись на положення статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), пункту 10.4 Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор) від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок № 641), статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
2. Позовна заява обґрунтовується фактом прострочення виконання Підприємством грошового зобов'язання з повної оплати електричної енергії за договором від 17.08.2010 № 6323/02 (далі - договір № 6323/02) (в редакції додаткової угоди від 30.06.2019 № 197/01), виробленої Товариством за "зеленим" тарифом та поставленої покупцю в жовтні 2021 року, лютому-травні та липні 2022 року, що підтверджується судовими рішеннями в справі № 910/8615/23, предметом позову в якій було стягнення 11 797 708,48 грн заборгованості за вказаним договором.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2025, позов задоволено повністю.
4. Рішення та постанова мотивовані посиланням на норми статей 509, 526, 530, 551, 598, 599, 610- 612, 625 ЦК України, статей 193, 233 Господарського кодексу України в редакції, чинній до 27.08.2025 (далі - ГК України), пунктів 10.1, 10.4 Порядку № 641 (в редакції, чинній до 25.01.2024), статей 13, 14, 74, 75, 76, 79, 86, 269 ГПК України, застосовуючи які, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли висновку про обґрунтованість і доведеність позовних вимог з огляду на те, що:
1) обставини наявності грошового зобов'язання відповідача зі сплати позивачу вартості відпущеної в жовтні 2021 року, лютому-травні та липні 2022 року електричної енергії за договором № 6323/02 та прострочення виконання покупцем такого зобов'язання встановлено судовими рішеннями в справі № 910/8615/23 (між тими самими сторонами) та повторному доказуванню не підлягають;
2) оскільки постановою НКРЕКП від 09.09.2022 № 1117 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у січні-травні, липні, жовтні 2021 року та в лютому-червні 2022 року, а постановою НКРЕКП від 20.09.2022 № 1190 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" за липень 2022 року, то Підприємство мало здійснити з Товариством остаточний розрахунок за відпущену електричну енергію: у жовтні 2021 року та в лютому-травні 2022 року - в строк до 14.09.2022 (включно); у липні 2022 року - в строк до 23.09.2022 (включно). При цьому такий порядок визначення кінцевої дати для остаточного розрахунку за поставлену електричну енергію (не з дня, наступного за днем оприлюднення постанови НКРЕКП, а саме з дня оприлюднення постанови Регулятора) узгоджується з позицією об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23;
3) надані позивачем розрахунки заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3 % річних є арифметично правильними та обґрунтованими, зокрема, нарахування позивачем інфляційних втрат за вересень 2022 року (на суму заборгованості за жовтень 2021 року, лютий-травень 2022 року) відповідає висновку, викладеному в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, позаяк час прострочення у вересні 2022 року становив більше півмісяця (16 днів).
Водночас, суд першої інстанції відхилив посилання відповідача на обґрунтування своїх заперечень на накази Міністерства енергетики України від 28.03.2022 № 140 "Про розрахунки на ринку електричної енергії" (чинний до 05.07.2022) та від 15.06.2022 № 206 "Про розрахунок з виробниками за "зеленим" тарифом", якими, на думку Підприємства, врегульовано здійснення ДП "Гарантований покупець" розрахунків з виробниками електричної енергії за "зеленим" тарифом (у тому числі з позивачем) на період дії воєнного стану в Україні, оскільки об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23 в підсумку виснувала про таке:
"Накази № 140 та № 206 ніяким чином не обмежують право виробника електричної енергії за "зеленим" тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами договором, а також не змінюють терміни виникнення та виконання грошових зобов'язань гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку № 641. Накази не звільняють ДП "Гарантований покупець" від обов'язку щодо здійснення повного розрахунку за отриманий товар. Відтак, вказані вище накази не є підставою для гарантованого покупця не виконувати грошове зобов'язання, передбачене умовами договору".
Разом з тим місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний суд, залишив без задоволення клопотання ДП "Гарантований покупець" про зменшення розміру 3 % річних із підстав відсутності обставини очевидної неспівмірності заявленої до стягнення суми відсотків річних, позаяк їх розмір відповідає розміру, встановленому законом, а відповідач не довів наявності будь-яких виняткових (надзвичайних) обставин, які би вплинули на несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, ДП "Гарантований покупець" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6. На обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, наголошуючи на тому, що:
1) суди не врахували висновку щодо застосування положень частини 2 статті 625 ЦК України в подібних правовідносинах (в контексті методики розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання), викладеного в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19;
2) суди не врахували висновку щодо застосування норми пункту 10.4 Порядку № 641 (в контексті того, що день оприлюднення рішення регулятора не входить до строку остаточного розрахунку, в зв'язку з чим за розрахунковими періодами жовтень 2021 року, лютий-червень 2022 року15.09.2022 є останнім днем оплати, а не початком прострочення виконання зобов'язання), викладеного в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.09.2024 у справі № 910/3676/23 та від 06.03.2025 у справі № 910/7945/22, внаслідок чого суди неправильно встановили дату прострочення виконання основного зобов'язання;
3) на теперішній час відсутній висновок щодо питання застосування положень пункту 10.4 Порядку № 641 (в редакції, чинній до 25.01.2024) в їх взаємозв'язку з нормою статті 253 ЦК України в подібних правовідносинах (у контексті визначення початку перебігу строку, з якого зобов'язання гарантованого покупця із забезпечення остаточного розрахунку вважається простроченим, та порядку обчислення такого строку);
4) суди не дослідили зібрані в справі докази, а саме щодо дати, з якої зобов'язання гарантованого покупця із забезпечення остаточного розрахунку перед позивачем, є простроченими в спірних розрахункових періодах.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
7. ТОВ "СМІЛАЕНЕРГОПРОМТРАНС" у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні з мотивів, викладених в оскаржуваних рішенні та постанові.
Розгляд справи Верховним Судом
8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.10.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДП "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2025 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2025 у справі № 910/15563/24 та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 11.11.2025.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
9. 30.06.2019 між Державним підприємством "Енергоринок" (ДПЕ), ДП "Гарантований покупець" (гарантований покупець) та ТОВ "СМІЛАЕНЕРГОПРОМТРАНС" (виробник за "зеленим" тарифом) було укладено додаткову угоду № 197/01 до договору № 6323/02 (далі - додаткова угода № 197/01), за умовами якої сторони дійшли згоди викласти зазначений договір в новій редакції.
Зокрема, згідно з пунктами 1.1, 2.1, 2.3 договору № 6323/02 (в редакції додаткової угоди № 197/01) виробник за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку № 641. Сторони визнають свої зобов'язання згідно з Законом України "Про ринок електричної енергії", Порядком № 641, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307 та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього договору. Виробник за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець - купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.
10. Із наявних у матеріалах справи платіжних доручень убачається, відповідач здійснив оплату за електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, у такій послідовності:
1) за електричну енергію, продану в жовтні 2021 року: 13.10.2021 - 51 170,71 грн; 25.10.2021 - 1 868 796,17 грн; 29.10.2021 - 206 429,20 грн; 29.10.2021 - 594 334,64 грн; 15.11.2021 - 2 775 459,76 грн; 28.09.2022 - 1 205 717,01 грн; 18.10.2022 - 1 318 007,00 грн; 18.10.2023 - 4259,53 грн; 20.10.2023 - 1795,86 грн; 26.10.2023 - 6500,23 грн; 30.11.2023 - 5783,99 грн; 28.12.2023 - 9876 грн; 21.02.2024 - 29150,14 грн; 30.07.2024 - 472 229,20 грн; 28.08.2024 - 50 400,50 грн; 22.11.2024 - 314 910,73 грн; всього 8 914 820,67 грн,
2) за електричну енергію, продану в лютому 2022 року: 15.02.2022 - 3 303 536,11 грн; 24.02.2022 - 3 622 510,59 грн; 08.06.2022 - 2 521 649,53 грн; 22.11.2024 - 831 740,35 грн; всього 10 279 436,58 грн,
3) за електричну енергію, продану в березні 2022 року: 29.03.2022 - 5 198 930,28 грн; 07.04.2022 - 2 042 611,19 грн; 22.11.2024 - 3 367 362,71 грн; всього 10 608 904,18 грн,
4) за електричну енергію, продану в квітні 2022 року: 25.04.2022 - 1 287 884,30 грн; 06.05.2022 - 406 152,42 грн; 22.11.2024 - 787 737,83 грн; всього 2 481 774,55 грн,
5) за електричну енергію, продану в травні 2022 року: 16.05.2022 - 2 466 907,19 грн; 25.05.2022 - 3 393 122,17 грн; 07.06.2022 - 2 855 365,66 грн; 22.11.2024 - 4 052 713,94 грн; всього 12 768 108,96 грн,
6) за електричну енергію, продану в липні 2022 року: 14.07.2022 - 3 958 075,54 грн; 25.07.2022 - 4 548 096,44 грн; 29.07.2022 - 2 773 313,21 грн; 22.11.2024 - 1 863 247,47 грн; всього 13 142 732,66 грн.
11. У зв'язку з тим, що ДП "Гарантований покупець" порушено зобов'язання зі своєчасної оплати за відпущену електричну енергію в жовтні 2021 року, лютому-травні та липні 2022 року, внаслідок чого в Підприємства утворилася заборгованість у розмірі 11 797 708,48 грн, ТОВ "СМІЛАЕНЕРГОПРОМТРАНС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ДП "Гарантований покупець" про стягнення 11 797 708,48 грн заборгованості за договором № 6323/02.
12. Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.10.2023 у справі № 910/8615/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2024, позов ТОВ "СМІЛАЕНЕРГОПРОМТРАНС" задоволено частково. Закрито провадження у справі № 910/8615/23 в частині стягнення 6055,39 грн заборгованості в зв'язку з відсутністю предмета спору. Стягнуто з ДП "Гарантований покупець" на користь ТОВ "СМІЛАЕНЕРГОПРОМТРАНС" заборгованість у сумі 11 791 653,09 грн.
13. Зазначеним судовим рішенням у справі № 910/8615/23 встановлено факт неналежного виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 6323/02 в частині повної та своєчасної оплати за продану в жовтні 2021 року, лютому-липні 2022 року електричну енергію, вироблену позивачем як продавцем за "зеленим" тарифом), у зв'язку з чим у Підприємства перед Товариством утворилася заборгованість в розмірі 11 797 708,48 грн.
Позиція Верховного Суду
14. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення без з таких підстав.
15. Колегія суддів погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог у повному обсязі з огляду на таке.
16. Статтями 525, 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
17. Відповідно до статей 610, 611, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).
Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
18. Закон України "Про ринок електричної енергії" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
19. За змістом частини 2 статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" гарантований покупець зобов'язаний купувати у суб'єктів господарювання, яким встановлено зелений тариф, або у суб'єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм "зеленим" тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування "зеленим" тарифом або строку дії підтримки, якщо такі суб'єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об'єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об'єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби.
У статті 4 цього Закону закріплено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.
Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається такий вид договору, зокрема, як договір про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим тарифом" (пункт 18 частини 1 статті 4 цього Закону).
20. Відповідно до частини 3 статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" купівля-продаж такої електричної енергії за "зеленим тарифом" з урахуванням надбавки до нього здійснюється на підставі двостороннього договору між виробником або споживачем, якому встановлено "зелений тариф", та гарантованим покупцем. Такий договір укладається на підставі типового договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим тарифом". Типова форма договору купівлі-продажу електричної енергії за зеленим тарифом затверджується Регулятором. Договір купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим тарифом" укладається між гарантованим покупцем та виробником або споживачем, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями) на весь строк дії "зеленого тарифу".
21. Згідно з частинами 6, 7 статті 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
22. Відповідно до пункту 10.1 Порядку № 641 (в редакції, чинній до 25.01.2024) до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
23. Згідно з пунктом 10.4 Порядку № 641 (в редакції, чинній до 25.01.2024) після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
24. Суди попередніх інстанцій, враховуючи положення Порядку № 641 (у редакції, чинній до 25.01.2024), установили, що оплату ДП "Гарантований покупець" зобов'язаний здійснювати у кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у виробника за "зеленим тарифом" у три етапи: перший (авансовий) - до 15 числа (включно) розрахункового місяця; другий (авансовий) - до 25 числа (включно) розрахункового місяця; третій (остаточний, у розмірі 100 %) - протягом трьох робочих днів після отримання акта та оприлюднення рішення НКРЕКП про затвердження розміру вартості послуги.
Строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду, сторони, в тому числі керуючись і принципом свободи договору, визначили з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (затвердження вартості послуги НКРЕКП) з посиланням на пункт 10.4 Порядку № 641.
25. Оскільки постановою НКРЕКП від 09.09.2022 № 1117 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у січні-травні, липні, жовтні 2021 року та в лютому-червні 2022 року, а постановою НКРЕКП від 20.09.2022 № 1190 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" за липень 2022 року, то суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що Підприємство мало здійснити з Товариством остаточний розрахунок за відпущену електричну енергію: у жовтні 2021 року та в лютому-травні 2022 року - в строк до 14.09.2022 (включно); у липні 2022 року - в строк до 23.09.2022 (включно).
Аналогічний висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.10.2025 у справі № 910/12271/24 зі спору, що виник з подібних правовідносин.
26. Колегія суддів наголошує на тому, що такий порядок визначення кінцевої дати для остаточного розрахунку за поставлену за "зеленим" тарифом електричну енергію (не з дня, наступного за днем оприлюднення постанови НКРЕКП, а саме з дня оприлюднення постанови Регулятора) узгоджується з позицією об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23, в якій викладено такі висновки щодо застосування положень статті 530 ЦК України та пунктів 10.1, 10.4 Порядку № 641 (в редакції, чинній до 25.01.2024) в подібних правовідносинах:
"Тобто, за загальним правилом, гарантований покупець здійснює оплати виробникам електричної енергії за "зеленим" тарифом, в тому числі й позивачу, в 3 етапи, попередньо отримавши кошти від ОСП (НЕК "Укренерго"):
- до 15 числа розрахункового місяця (абзац 1 пункту 10.1 Порядку № 641),
- до 25 числа розрахункового місяця (абзац 2 пункту 10.1 Порядку № 641),
- протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора (Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг) щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці (пункту 10.4 Порядку № 641).
Отже, строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду, сторони, в тому числі керуючись і принципом свободи договору, визначили з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (затвердження вартості послуги Комісією) з посиланням на пункт 10.4 Порядку № 641.
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з матеріалів справи, в рамках виконання договору мало місце постачання позивачем електричної енергії відповідачу у жовтні 2021 та у період з лютого 2022 по липень 2022, яке супроводжувалось підписанням щомісячних актів купівлі-продажу електроенергії.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 09.09.2022 № 1117 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у січні-травні, липні, жовтні 2021 року та у лютому-червні 2022 року.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 20.09.2022 № 1190 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" за липень 2022 року.
Відтак, відповідач був зобов'язаний провести з позивачем остаточний розрахунок за поставку електричної енергії у жовтні 2021 та у лютому-червні 2022 - у строк по 14.09.2022 (включно), а у липні 2022 - у строк до 23.09.2022 (включно)".
27. Таким чином, ураховуючи преюдиціальний факт прострочення сплати відповідачем заборгованості, встановлений судовими рішеннями в справі № 910/8615/23 (між тими самими сторонами), та наведені вище правові висновки об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, суди першої та апеляційної інстанцій правильно зазначили про наявність підстав для нарахування позивачем і стягнення судом спірних сум 3 % річних та інфляційних втрат, чого відповідачем не спростовано.
28. Отже, суди попередніх інстанцій, дослідивши належним чином зібрані в справі докази в їх сукупності, дійшли правильного висновку про задоволення позову повністю.
29. Відповідач у поданій касаційній скарзі посилається на наявність підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме:
якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 ГПК України, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України
30. Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновку щодо застосування положень частини 2 статті 625 ЦК України в подібних правовідносинах (в контексті методики розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання), викладеного в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, з огляду на таке.
31. Зміст оскаржуваних рішення та постанови переконливо свідчить про те, що, враховуючи встановлену судовими рішеннями в справі № 910/8615/23 (між тими самими сторонами) преюдиціальну обставину прострочення виконання відповідачем (покупцем) грошового зобов'язання зі сплати позивачу вартості електричної енергії, поставленої в жовтні 2021 року, лютому-травні та липні 2022 року за договором № 6323/02, а також достовірно встановлені судами попередніх інстанцій обставини виникнення в Підприємства передбаченого пунктом 10.4 Порядку № 641 (в редакції, чинній до 25.01.2024) обов'язку здійснити остаточний розрахунок з Товариством за відпущену електричну енергію: у жовтні 2021 року та в лютому-травні 2022 року - в строк до 14.09.2022 (включно), у липні 2022 року - в строк до 23.09.2022 (включно), що узгоджується з аналогічною позицією об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23 зі спору, що виник з подібних правовідносин, суд апеляційної інстанції переглянув рішення місцевого господарського суду якраз відповідно до висновку щодо застосування положень частини 2 статті 625 ЦК України в подібних правовідносинах (в контексті методики розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання), викладеного в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, на неврахуванні якого (висновку) помилково наголошує скаржник.
32. Адже апеляційний суд зазначив, що надані позивачем розрахунки заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3 % річних є арифметично правильними та обґрунтованими, зокрема, нарахування позивачем інфляційних втрат за вересень 2022 року (на суму заборгованості за жовтень 2021 року, лютий-травень 2022 року) відповідає усталеній судовій практиці, зокрема, висновку, викладеному в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, позаяк час прострочення покупця у вересні 2022 року становив більше півмісяця (16 днів).
33. Водночас, наявна допущена судами в оскаржуваних рішенні та постанові описка, що полягає в помилковому зазначенні Великої Палати Верховного Суду як такої, що замість об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалила постанову від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, жодним чином не впливає на обґрунтованість висновку судів у частині дотримання позивачем порядку нарахування інфляційних втрат і визначення їх правильного розміру, а тому в силу вимог частини 2 статті 309 ГПК України не може бути достатньою підставою для скасування правильних по суті судових рішень лише з формальних міркувань.
34. У свою чергу, колегія суддів не може погодитися з доводами скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновку щодо застосування норми пункту 10.4 Порядку № 641 (в контексті того, що день оприлюднення рішення регулятора не входить до строку остаточного розрахунку, в зв'язку з чим за розрахунковими періодами жовтень 2021 року, лютий-червень 2022 року15.09.2022 є останнім днем оплати, а не початком прострочення виконання зобов'язання), викладеного в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.09.2024 у справі № 910/3676/23 та від 06.03.2025 у справі № 910/7945/22, оскільки в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23 викладено такі висновки щодо порядку визначення кінцевої дати для остаточного розрахунку за поставлену електричну енергію (не з дня, наступного за днем оприлюднення постанови НКРЕКП, а саме з дня оприлюднення постанови Регулятора):
"Отже, строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду, сторони, в тому числі керуючись і принципом свободи договору, визначили з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (затвердження вартості послуги Комісією) з посиланням на пункт 10.4 Порядку № 641.
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з матеріалів справи, в рамках виконання договору мало місце постачання позивачем електричної енергії відповідачу у жовтні 2021 та у період з лютого 2022 по липень 2022, яке супроводжувалось підписанням щомісячних актів купівлі-продажу електроенергії.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 09.09.2022 № 1117 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у січні-травні, липні, жовтні 2021 року та у лютому-червні 2022 року.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 20.09.2022 № 1190 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" за липень 2022 року.
Відтак, відповідач був зобов'язаний провести з позивачем остаточний розрахунок за поставку електричної енергії у жовтні 2021 та у лютому-червні 2022 - у строк по 14.09.2022 (включно), а у липні 2022 - у строк до 23.09.2022 (включно)".
35. Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду неодноразово зазначала, що визначені ГПК України процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об'єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об'єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного господарського суду. Тому незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступив Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду (схожий висновок викладено в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19 (пункти 9.27, 9.28, від 16.08.2024 у справі № 925/80/23 (пункт 35), від 17.01.2025 у справі № 916/4954/23 (пункт 43)).
36. Ураховуючи правомірне пріоритетне врахування судом апеляційної інстанції при вирішенні цього спору останньої правової позиції об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в подібних правовідносинах, колегія суддів відхиляє помилкові посилання скаржника на обґрунтування своїх заперечень на висновки, викладені в постановах колегій суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.09.2024 у справі № 910/3676/23, від 06.03.2025 у справі № 910/7945/22.
37. Отже, підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження з огляду на те, що суд апеляційної інстанції переглянув рішення місцевого господарського суду відповідно до висновку щодо застосування положень частини 2 статті 625 ЦК України в подібних правовідносинах (в контексті методики розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання), викладеного в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, що наразі виключає як закриття касаційного провадження в частині зазначеної підстави касаційного оскарження, так і скасування оскаржуваних рішення та постанови.
Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України
38. Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Зміст зазначеної процесуальної норми свідчить про те, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
39. У пункті 133 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц викладено такий висновок щодо застосування норми пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України:
"У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму матеріального чи процесуального права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися".
Схожий за змістом правовий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 910/800/19 та від 13.04.2021 у справі № 910/17693/19 (пункт 25).
40. Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник-1 повинен обґрунтувати, в чому саме полягає неправильне застосування норми матеріального права чи порушення норми процесуального права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду (у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права та як саме ці норми права судами були застосовано неправильно). При цьому формування правового висновку не може ставитися в пряму залежність від обставин конкретної справи та зібраних у ній доказів і здійснюватися поза визначеними ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.
41. Колегія суддів не погоджується з доводами скаржника про відсутність на теперішній час висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень пункту 10.4 Порядку № 641 (в редакції, чинній до 25.01.2024) в їх взаємозв'язку з нормою статті 253 ЦК України в подібних правовідносинах (у контексті визначення початку перебігу строку, з якого зобов'язання гарантованого покупця із забезпечення остаточного розрахунку вважається простроченим, та порядку обчислення такого строку), оскільки, як зазначено вище, об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23 вже було сформульовано висновок щодо застосування положень статті 530 ЦК України, пунктів 10.1, 10.4 Порядку № 641 (в редакції, чинній до 25.01.2024) та постанови НКРЕКП від 09.09.2022 № 1117, якою затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у січні-травні, липні, жовтні 2021 року та в лютому-червні 2022 року, суть якого полягає в тому, що перебіг 3-денного строку для здійснення гарантованим покупцем остаточного розрахунку за поставлену за "зеленим" тарифом електричну енергію розпочинається не з дня, наступного за днем оприлюднення відповідної постанови НКРЕКП, а саме з дня оприлюднення постанови Регулятора, і саме зазначений висновок покладено судами попередніх інстанцій в основу оскаржуваних рішення та постанови.
42. При цьому твердження скаржника про зворотне (довільне) тлумачення норми пункту 10.4 Порядку № 641 (в редакції, чинній до 25.01.2024) спростовуються тим, що в іншому випадку, затверджуючи своєю постановою від 26.04.2019 Порядок № 641, НКРЕКП чітко зазначила би про перебіг терміну остаточного розрахунку впродовж трьох робочих днів з дати, наступної за датою оприлюднення рішення Регулятора.
43. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.
44. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, оскільки на теперішній час є висновок Верховного Суду щодо застосування положень пункту 10.4 Порядку № 641 (в редакції, чинній до 25.01.2024) в їх взаємозв'язку з нормами статті 530 ЦК України та постанови НКРЕКП від 09.09.2022 № 1117 в подібних правовідносинах (у контексті визначення початку перебігу строку, з якого зобов'язання гарантованого покупця із забезпечення остаточного розрахунку вважається простроченим, та порядку обчислення такого строку), який (висновок) викладено в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23, а з матеріалів цієї справи вбачається, що суд апеляційної інстанції, погодившись з позицією суду першої інстанції про задоволення позову, фактично переглянув рішення місцевого господарського суду відповідно до такого правового висновку з прямим посиланням на вказану постанову Верховного Суду, що з урахуванням положень пункту 4 частини 1 статті 296 ГПК України свідчить про необхідність закриття касаційного провадження у справі за касаційною скаргою Підприємства в частині зазначеної підстави касаційного оскарження.
Схожий висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.10.2025 у справі № 910/12271/24 зі спору, що виник з подібних правовідносин.
Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України
45. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник посилається на відсутність дослідження судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів, а саме щодо дати, з якої зобов'язання гарантованого покупця із забезпечення остаточного розрахунку перед позивачем, є простроченими в спірних розрахункових періодах.
При цьому скаржник не зазначає жодного конкретного доказу, який залишився недослідженим судами першої та апеляційної інстанцій.
46. Дійсно, в розумінні пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження є передбачене пунктом 1 частини 3 статті 310 цього Кодексу процесуальне порушення, яке полягає у недослідженні судом зібраних у справі доказів.
47. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
48. Таким чином, за змістом положень пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення в сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
49. Натомість зміст касаційної скарги переконливо свідчить про те, що доводи відповідача зводяться передусім до посилань на необхідність переоцінки наявних у справі доказів, але скаржник при цьому належним чином не обґрунтував у своїй касаційній скарзі наявність хоча б однієї з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 ГПК України.
50. За таких обставин, а саме за відсутності підтвердження будь-якої з інших підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, колегія суддів не бере до уваги абстрактні доводи скаржника про неповне дослідження судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів.
Тим більше, що жодного конкретного доказу, який залишився недослідженим судами, відповідач у поданій касаційній скарзі не зазначив.
51. Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, дослідивши зібрані в справі докази в їх сукупності, дійшли правильного висновку про задоволення позовних вимог повністю в зв'язку з їх обґрунтованістю та доведеністю.
52. Колегія суддів зауважує, що подана касаційна скарга зводиться до незгоди відповідача з розміром нарахованих позивачем і стягнутих судом першої інстанції інфляційних втрат, проте не містить жодних заперечень та обґрунтувань на спростування висновку суду в частині задоволення позовної вимоги про стягнення 3 % річних у сумі 771 081,50 грн.
53. З наведених раніше мотивів Верховний Суд погоджується з обґрунтованими доводами позивача, викладеними у відзиві на касаційну скаргу.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
54. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
55. З огляду на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, колегія суддів на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ДП "Гарантований покупець" у частині зазначеної підстави касаційного оскарження.
56. У свою чергу, інша зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження в зв'язку з тим, що суд апеляційної інстанції переглянув рішення місцевого господарського суду відповідно до висновку щодо застосування положень частини 2 статті 625 ЦК України в подібних правовідносинах, викладеного в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, на неврахуванні якого (висновку) помилково наголошує скаржник, що наразі виключає закриття касаційного провадження в частині зазначеної підстави касаційного оскарження.
57. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
58. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
59. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли правильного висновку про задоволенні позову повністю, як наслідок, оскаржувані рішення та постанову ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
60. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, та зважаючи на те, що висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позову повністю в зв'язку з його обґрунтованістю відповідає положенням статей 86, 236, 269, 282 ГПК України, а наведені відповідачем в касаційній скарзі доводи та підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги і скасування оскаржуваних рішення та постанови.
Розподіл судових витрат
61. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційне провадження за касаційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець" у справі № 910/15563/24 у частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
Касаційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" в частині підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2025 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2025 у справі № 910/15563/24 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Я. Чумак
Судді Т. Б. Дроботова
Н. О. Багай