11 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 911/2874/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
позивача - Качуріна Є. В. (в порядку самопредставництва),
відповідача - Рєпкіна Н. І. (в порядку самопредставництва),
третьої особи-1 - не з'явилися,
третьої особи-2 - не з'явилися,
третьої особи-3 - не з'явилися,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 28.06.2023 (суддя Баранов Д. О.) і постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2024 (головуючий - Ткаченко Б. О., судді Майданевич А. Г., Сулім В. В.) у справі
за позовом Української міської ради
до Міністерства юстиції України
за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - державного реєстратора виконавчого комітету Української міської ради Обухівського району Київської області Коваль Альбіни Володимирівни,
та за участю третіх осіб-2- 3, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Самара-Капітал"; Товариства з обмеженою відповідальністю "ГУДІНІ - М",
про визнання незаконним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. 27.09.2021 Українська міська рада (далі - Українська міськрада, Міськрада, позивач) звернулася до Господарського суду Київської області з позовом до Міністерства юстиції України (далі - Мін'юст, Міністерство, відповідач), за участю третіх осіб: державного реєстратора виконавчого комітету Української міської ради Обухівського району Київської області Коваль Альбіни Володимирівни (далі - державний реєстратор Коваль А. В., Реєстратор, третя особа-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Самара-Капітал" (далі - ТОВ "Самара-Капітал", Товариство, третя особа-2), Товариства з обмеженою відповідальністю "ГУДІНІ - М" (далі - ТОВ "ГУДІНІ - М", третя особа-3), про:
1) визнання незаконним та скасування наказу Мін'юсту від 05.08.2021 № 2769/5 "Про задоволення скарги ТОВ "Самара-Капітал" (далі - наказ № 2769/5, оспорюваний наказ);
2) поновлення запису про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за територіальною громадою міста Українка в особі Української міської ради на нежитлову будівлю (Будинок побуту), розташовану за адресою: Київська область, Обухівський район, м. Українка, вул. Юності, 6-М (далі - будинок побуту, спірна будівля, спірне майно), на підставі постанови Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2016 у справі № 911/2685/13, залишеної без змін постановою Вищого господарського суду України від 21.03.2016, та ухвали Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2021 у справі № 911/2685/13;
3) розблокування доступу державному реєстратору Коваль А. В. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, посилаючись на положення статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 2, 6, 7, 27, 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та пунктів 9- 11, 14, 17 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 25.12.2015 № 1128 (далі - Порядок № 1128).
Позовна заява обґрунтовується тим, що на порушення вимог пункту 1 частини 2 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Міністерство 05.08.2021 розглянуло та наказом № 2769/5 задовольнило скаргу третьої особи-2 на дії Реєстратора за умови наявності щодо спірного майна судового спору в справі № 911/1483/21 за позовом ТОВ "Самара-Капітал" до Української міськради про визнання права власності на нерухоме майно, а саме громадський об'єкт з торговельними та побутовими приміщеннями, розташований за адресою: Київська обл., Обухівський р-н, м. Українка, вул. Юності, 6-М, про що відповідачу достеменно було відомо та повідомлялося позивачем.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
2. Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.10.2021 (суддя Рябцева О. О.), постановленою на підставі статей 30, 31 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), матеріали справи № 911/2874/21 передано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.
3. Суди розглядали справу неодноразово. Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2022 (суддя Босий В. П.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.08.2022 (головуючий - Владимиренко С. В., судді Демидова А. М., Ходаківська І. П.), у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю в зв'язку з їх необґрунтованістю.
4. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2023 (головуючий - Багай Н. О., судді Мачульський Г. М., Чумак Ю. Я.) касаційну скаргу Української міськради задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.08.2022 і рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2022 у справі № 911/2874/21 скасовано в частині відмови в задоволенні двох позовних вимог (про визнання незаконним та скасування наказу № 2769/5; про поновлення запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за територіальною громадою міста Українка в особі Міськради на спірну будівлю) та в цій частині справу № 911/2874/21 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. В іншій частині (щодо відмови в задоволенні позовної вимоги про розблокування доступу державному реєстратору Коваль А. В. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) зазначені судові рішення залишено без змін.
Постанова Верховного Суду мотивована тим, що суд апеляційної інстанції зазначив про повідомлення позивачем колегії Мін'юсту в письмових поясненнях про наявність судового спору в справі № 911/1483/21, проте суди попередніх інстанцій не з'ясували істотної для правильного вирішення спору обставини, чи було подано Міськрадою відповідно до вимог Порядку № 1128 інформацію про наявність судового спору в справі № 911/1483/21 станом на момент розгляду колегією Міністерства скарги Товариства на дії державного реєстратора Коваль А. В.
При цьому суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду про те, що позовна вимога про розблокування доступу державному реєстратору Коваль А. В. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно заявлена позивачем в інтересах державного реєстратора, тому не відповідає положенням частини 3 статті 4 ГПК України, а тому судові рішення в частині відмови в задоволенні такої вимоги слід залишити без змін.
5. За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду міста Києва від 28.06.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2024, позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ № 2769/5. Поновлено в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності територіальної громади міста Українка в особі Української міськради на спірну будівлю на підставі постанови Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2016 у справі № 911/2685/13, залишеної без змін постановою Вищого господарського суду України від 21.03.2016, та ухвали Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2021 у справі № 911/2685/13.
Рішення та постанова аргументовані обґрунтованістю позовних вимог з огляду на відсутність у Міністерства правових підстав для скасування оспорюваним наказом рішення державного реєстратора від 04.06.2021 № 58550181 про державну реєстрацію за Українською міськрадою права власності на громадський об'єкт з торгівельними та побутовими приміщеннями за адресою: Київська обл., Обухівський р-н, вул. Юності, 6-М, прийнятого на підставі постанови Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2016, постанови Вищого господарського суду України від 21.03.2016 та ухвали Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2021 у справі № 911/2685/13, та зумовлену цим необхідність відновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності територіальної громади міста Українка в особі Української міськради на будинок побуту, оскільки, виконуючи обов'язкові вказівки суду касаційної інстанції, вміщені в постанові Верховного Суду від 24.01.2023, судом першої інстанції достовірно встановлено той факт, що в письмових поясненнях, які прийняті Мін'юстом 27.07.2021 о 9 год 35 хв, і до яких (пояснень) було додано копію ухвали Господарського суду Київської області в справі № 911/1483/21 за позовом ТОВ "Самара-Капітал" до Української міськради про визнання права власності на спірне нерухоме майно, Міськрада повідомила відповідача про наявність судового спору щодо нерухомого майна - громадського об'єкта з торговельними та побутовими приміщеннями, розташованого за адресою: Київська обл., Обухівський р-н, м. Українка, вул. Юності, 6-М, як наслідок, у силу вимог пункту 1 частини 2 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній до 25.07.2022, тобто станом на момент видачі оспорюваного наказу) така обставина виключає можливість розгляду Міністерством скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав щодо цього нерухомого майна.
При цьому апеляційний суд зауважив, що слід розмежовувати наслідки, передбачені частинами 2 та 8 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Адже пунктом 1 частини 2 статті 37 цього Закону визначено межі повноважень Мін'юсту щодо розгляду скарг на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, тому наявність судового спору щодо нерухомого майна унеможливлює розгляд скарги Мін'юстом. Водночас частиною 8 статті 37 цього Закону передбачено підстави для відмови у задоволенні скарг у сфері державної реєстрації (у разі наявності повноважень для її розгляду).
Разом з тим апеляційний суд зазначив про те, що факт отримання Міськрадою та Реєстратором електронного повідомлення про час і місце розгляду скарги Товариства підтверджено позивачем у позовній заяві.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
6. Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, Мін'юст звернувся з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
7. На обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, наголошуючи на тому, що:
1) суди не врахували висновку щодо застосування положень пунктів 10, 11 Порядку № 1128 в подібних правовідносинах (в контексті того, що основним обов'язковим способом повідомлення про розгляд скарги по суті є розміщення Мін'юстом чи його територіальним органом відповідного оголошення на офіційному веб-сайті Мін'юсту, натомість надіслання повідомлення про розгляд скарги телефонограмою або засобами електронної пошти є додатковими способами повідомлення, які в силу зазначених вище норм Порядку є обов'язковими для Мін'юсту чи його територіальних органів лише у разі, якщо номер телефону, адреса електронної пошти осіб, зазначених у пункті 10 Порядку, вказані у скарзі в сфері державної реєстрації, повідомлені заінтересованою особою або встановлені з інших офіційних джерел), викладеного в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 910/574/22, від 28.02.2024 у справі № 910/14536/22;
2) суди не врахували висновку щодо застосування норми пункту 1 частини 2 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній до 25.07.2022) в подібних правовідносинах (в контексті того, що наявність судового спору щодо нерухомого майна між тими самими сторонами, з того самого предмета і підстав є підставою для відмови в задоволенні скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав Міністерством юстиції України. Водночас нетотожність чи відсутність хоча б одного елемента судового спору (ті самі сторони, той самий предмет і ті самі підстави) виключає таку підставу для відмови в задоволенні скарги), викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 916/4093/21.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
8. Українська міськрада та треті особи не скористалися правом на подання відзивів на касаційні скарги.
Розгляд справи Верховним Судом
9. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.10.2024 відкрито та зупинено касаційне провадження за касаційною скаргою Мін'юсту на рішення Господарського суду міста Києва від 28.06.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2024 у справі № 911/2874/21 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/2546/22 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.10.2025 поновлено провадження за касаційною скаргою Мін'юсту на рішення Господарського суду міста Києва від 28.06.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2024 у справі № 911/2874/21 та призначено розгляд цієї справи в судовому засіданні на 11.11.2025.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
10. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2016 у справі № 911/2685/13, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 21.03.2016, визнано за територіальною громадою міста Українка в особі Української міськради право власності на нежитлову будівлю (будинок побуту), розташовану за адресою: Київська обл., Обухівський р-н, м. Українка, вул. Юності, 6 та витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю "Софттрейд" (далі - ТОВ "Софттрейд") на користь територіальної громади міста Українка в особі Міськради зазначену будівлю.
На підставі цих судових рішень державним реєстратором прав на нерухоме майно Комунального підприємства Київської обласної ради "Готово" Никоненко А. В. (далі - державний реєстратор Никоненко А. В.) 09.11.2016 проведено державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 32296683) про реєстрацію права власності на спірне майно за позивачем і внесено відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
11. Рішенням Господарського суду Київської області від 17.12.2019 у справі № 911/2851/19 визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора Никоненка А. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 32296683) від 09.11.2016 про реєстрацію за Українською міськрадою права власності на нерухоме майно, а саме: цілісний майновий комплекс, що розташований за адресою: Київська обл., Обухівський р-н, м. Українка, вул. Юності, 6 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 16028932231); скасовано реєстраційний запис від 07.11.2016 № 17360813 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності на об'єкт нерухомого майна: цілісний майновий комплекс, опис об'єкта: будинок побуту; складова частина об'єкта нерухомого майна: будинок побуту, А, розташований за адресою: Київська обл., Обухівський р-н, м. Українка, вул. Юності, буд. 6; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 16028932231, виконаний державним реєстратором Никоненком А. В.; відновлено реєстрацію права власності (номер запису про право власності: 555819) на зазначений об'єкт нерухомого майна за ТОВ "Софттрейд" на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, серія та номер 782, посвідченого 04.04.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І. М.
13.01.2020 вказане судове рішення було виконане державним реєстратором прав на нерухоме майно Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області Сапоном С. В. та скасовано право власності Міськради на будинок побуту.
12. У подальшому, ТОВ "Софттрейд" відчужило спірну будівлю на користь Молчанова Дмитра Миколайовича, який провів його реконструкцію та змінив його адресу з "вул. Юності, 6", на "вул. Юності 6-М", та, в свою чергу, вніс нерухоме майно до статутного капіталу ТОВ "Самара-Капітал" на підставі рішення єдиного учасника від 10.12.2020 № 1511/1.
13. 04.06.2021 державний реєстратор Коваль А. В. прийняв рішення № 58550181 про державну реєстрацію права власності за Українською міськрадою на громадський об'єкт з торгівельними та побутовими приміщеннями, розташований за адресою: Київська обл., Обухівський р-н, вул. Юності, 6-М, на підставі постанови Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2016, постанови Вищого господарського суду України від 21.03.2016 та ухвали Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2021 у справі № 911/2685/13.
14. 25.06.2021 ТОВ "Самара-Капітал" подало до Мін'юсту скаргу на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, в якій просило скасувати рішення державного реєстратора Коваль А. В. від 04.06.2021 № 58550181.
05.08.2021 Мін'юст наказом № 2769/5 зазначену скаргу задовольнив, скасувавши рішення державного реєстратора від 04.06.2021 № 58550181, а також тимчасово заблокувавши доступ державному реєстратору Коваль А. В. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 2 місяці.
Позиція Верховного Суду
15. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши в межах вимог касаційної скарги наведені в ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.
16. В основу оскаржуваних рішення та постанови покладено висновки місцевого та апеляційного господарських судів про наявність підстав для скасування наказу № 2769/5 з огляду на те, що Міністерство неправомірно розглянуло по суті скаргу Товариства від 22.06.2021, не врахувавши передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній до 25.07.2022) виняткового застереження для розгляду зазначеної скарги, оскільки станом на момент розгляду цієї скарги та видачі Мін'юстом оспорюваного наказу (05.08.2021) в провадженні Господарського суду Київської області вже перебувала справа № 911/1483/21 за позовом ТОВ "Самара-Капітал" до Української міськради про визнання права власності на спірне нерухоме майно (ухвалою від 24.05.2021 відкрито провадження в справі № 911/1483/21), а Міськрада в письмових поясненнях від 27.07.2021 повідомила відповідача про наявність судового спору щодо нерухомого майна - громадського об'єкта з торговельними та побутовими приміщеннями, розташованого за адресою: Київська обл., Обухівський р-н, м. Українка, вул. Юності, 6-М, як наслідок, така обставина виключає можливість розгляду Міністерством скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав щодо цього нерухомого майна.
17. Проте колегія суддів вважає передчасним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на нижченаведене.
18. Частинами 1, 3, 4 статті 45 ГПК України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
19. Відповідно до частин 1, 2 статті 48 ГПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
20. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній до 25.07.2022, тобто на час видачі Мін'юстом оспорюваного наказу) Міністерство розглядає скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір).
21. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22, до завершення розгляду якої зупинялося касаційне провадження у цій справі (№ 911/2874/21), сформульовано такі загальні висновки щодо застосування положень частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та статті 48 ГПК України в подібних правовідносинах, що виникли в зв'язку з визнанням протиправним і скасування наказу Мін'юсту, яким було скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речового права позивача на нерухоме майно:
"9.48. Водночас Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за змістом абзацу другого частини третьої статті 26 Закону у чинній редакції в разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, відповідні права припиняються. У разі якщо в Реєстрі, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав.
Крім того, чинний абзац третій частини третьої статті 26 Закону містить вказівку на те, що в разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, відповідні права повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Мін'юсту, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 Закону, посадовою особою Мін'юсту. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Реєстрі, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
Отже, якщо суд дійшов висновку, що речове право позивача було порушене та підлягає поновленню зі скасуванням рішення Мін'юсту, прийнятого згідно з пунктом 1 частини сьомої статті 37 Закону, посадова особа Мін'юсту на підставі судового рішення повинна повернути таке право позивача у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації на користь позивача змін чи набуття зазначеного речового права.
Разом з цим Велика Палата Верховного Суду наголошує, що судове рішення про задоволення вказаних вище позовних вимог є підставою для державної реєстрації відповідного речового права за позивачем тільки за умови, що на час вчинення реєстраційної дії право власності зареєстроване за відповідачем, а не за іншою особою. У подібних спорах вжиття заходів забезпечення позову (глава 10 розділу І ГПК України) може не допустити подальший перехід речових прав, тим самим забезпечивши позивачу ефективну можливість захистити свої права без необхідності повторного звернення до суду [див. mutatis mutandis висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 116, 120, 127-132 постанови від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20)].
9.56. У попередніх розділах цієї постанови Велика Палата Верховного Суду виснувала, що спір у цій справі виник щодо речових прав на земельні ділянки, а сторонами цього спору є позивачі, які посилаються на безпідставне скасування Наказом належних їм прав оренди та суборенди земельних ділянок, і ТОВ "Агро-Лан", яке ініціювало вказане скасування, оскільки вважає, що право суборенди спірної землі належить йому.
9.57. Відтак відповідачем у цій справі за вимогами ТОВ "Герман-Агро" і ТОВ "Еконива", спрямованими на введення їх у володіння речовими правами оренди та суборенди, є ТОВ "Агро-Лан", право суборенди якого оспорюється, а не сам лише Мін'юст, з яким у позивачів немає спору про речові права.
9.58. Наведеного суди попередніх інстанцій помилково не врахували і зосередились у своїх рішення на оцінці аргументів позивачів щодо стверджуваних порушень, які допустив Мін'юсту під час розгляду Скарги та ухвалення Наказу.
9.59. Дійсно, визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язок суду, який виконується під час розгляду справи [див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постановах від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41) та від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20 (підпункт 8.9)].
9.60. Позивачі правом залучити ТОВ "Агро-Лан" співвідповідачем відповідно до статті 48 ГПК України не скористались та послідовно наполягали на необхідності задоволення їх вимог самим лише Мін'юстом, з яким у них немає спору про речові права на земельні ділянки.
9.61. За усталеними висновками Верховного Суду, звернення з позовом до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові [див. постанови від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20 (підпункт 8.18) та від 18.12.2024 у справі № 907/825/22 (пункт 103)]. Установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та немає визначених процесуальним законом підстав для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача [постанови від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21 (пункт 189), від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (пункт 148) та від 14.12.2021 у справі № 147/66/17 (пункт 153)].
9.62. Оскільки Мін'юст не може бути єдиним відповідачем у цьому випадку незалежно від доводів та підстав позову, а також немає визначених процесуальним законом підстав для залучення ТОВ "Агро-Лан" співвідповідачем, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що у позові слід відмовити з цих підстав".
22. При цьому Велика Палата Верховного Суду в справі № 910/2546/22 не відступила від усталеного висновку про необхідність відмовляти в задоволенні позову про скасування наказу Мін'юсту, яким скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, у випадку визначення Мін'юсту як єдиного відповідача, позаяк належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється, викладеного в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 802/385/18-а, від 27.11.2019 у справі № 815/1915/18, від 12.02.2020 у справі № 1840/3241/18, від 17.02.2021 у справі № 821/669/17 та постановах Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 757/34482/19-ц, від 03.03.2021 у справі № 707/477/20, від 31.08.2022 у справі № 592/4422/20, від 31.05.2022 у справі № 727/842/20, від 19.10.2022 у справі № 369/757/20, від 07.12.2022 у справі № 607/10025/20, від 10.05.2023 у справі № 640/9468/20, від 14.06.2023 у справі № 815/1446/18, від 05.07.2023 у справі № 757/53069/21-ц.
23. Як убачається з матеріалів цієї справи та зі змісту судових рішень у справах № 911/2685/13 і № 911/2851/19, при поданні до Міністерства скарги в червні 2021 року Товариство обґрунтовувало порушення своїх прав саме обставинами належності йому спірної будівлі (будинку побуту) на праві власності, яке державний реєстратор припинив своїм рішенням від 04.06.2021 № 58550181, зареєструвавши право власності на спірне майно за територіальною громадою міста Українка в особі Міськради.
Тобто ТОВ "Самара-Капітал" шляхом подання скарги від 22.06.2021 ініціювало скасування державної реєстрації права комунальної власності вказаної територіальної громади на спірне майно, оскільки вважає, що право власності на нього належить Товариству, відтак, спір про речові права на вказані об'єкти нерухомості виник між Міськрадою та Товариством, а не між Українською міськрадою і Мін'юстом.
24. Беручи до уваги, що в цьому спорі вирішуватиметься юридична доля майнових прав та інтересів ТОВ "Самара-Капітал", а також виходячи з правової природи спірних відносин, колегія суддів вважає, що саме до цієї юридичної особи мають бути звернуті матеріально-правові вимоги позивача, які здатні ефективно захистити порушене, на його думку, право власності на нерухоме майно.
У зв'язку з цим Мін'юст не може бути єдиним відповідачем у цьому випадку незалежно від доводів і підстав позову, оскільки з ним у позивача (Міськради) відсутній спір про речове право на будинок побуту.
25. Крім того, зважаючи на те, що сторони цього спору (Міськрада і Товариство) наразі не пов'язані зобов'язальними відносинами, та виходячи з мети позову про скасування наказу № 2769/5 як такого, що мав наслідком скасування реєстрації права власності територіальної громади міста Українка в особі Української міськради на спірну будівлю, а також наведених у позові обґрунтувань, заявлену позивачем вимогу слід інтерпретувати як спрямовану на введення його у володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації відповідного речового права (схожий за змістом висновок викладено в пункті 9.47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22).
26. Таким чином, вміщений в оскаржуваних рішенні та постанові висновок судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним і скасування наказу № 1297/5 та поновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності Міськради на спірну будівлю, пред'явлених лише до Мін'юсту, не відповідає викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22 чіткому та однозначному висновку про те, що незалучення позивачем у порядку статті 48 ГПК України належного співвідповідача, яким є саме особа, яка оспорює речове право позивача, є самостійною підставою для відмови в позові про визнання протиправним і скасування наказу Мін'юсту, оскільки з останнім у позивача немає спору про речові права.
При цьому колегія суддів зауважує, що за власною ініціативою суд не може залучити до участі в справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем (такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17).
27. Згідно з частиною 4 статті 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
28. Оскільки постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22 ухвалено та офіційно оприлюднено вже після подання відповідачем касаційної скарги в цій справі (19.08.2024), колегія суддів вважає за необхідне застосувати положення частини 4 стані 300 ГПК України та вийти за межі доводів касаційної скарги з метою врахування при вирішенні цього господарського спору зазначеною вище правового висновку як останньої правової позиції Великої Палати Верховного Суду в подібних правовідносинах, наслідком чого є відмова в задоволенні позову з підстав незалучення належного співвідповідача в порядку, передбаченому статтею 48 цього Кодексу.
29. Разом з тим колегія суддів не бере до уваги фактичне посилання апеляційного суду на обґрунтування задоволення позову на висновок щодо застосування норми пункту 1 частини 2 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній до 25.07.2022), викладений в пункті 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 916/4093/21 (без прямого зазначення вказаної постанови), оскільки саме Велика Палата Верховного Суду є спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду, метою діяльності якого є забезпечення однакового застосування судами норм права.
30. При цьому Велика Палата Верховного Суду в постановах від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, від 03.07.2019 у справі № 127/2209/18, від 10.11.2021 у справі № 825/997/17 зазначила, що незалежно від того, чи перераховані всі постанови, в яких викладено правову позицію, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду, тобто в цьому випадку йдеться про правову позицію, наведену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22.
31. Пред'явлення позовної вимоги до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові та виключає необхідність у Верховного Суду надавати оцінку будь-яким іншим аргументам і доводам скаржника (схожі за змістом висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20 (пункт 8.18), від 18.12.2024 у справі № 907/825/22 (пункт 105), від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22 (пункт 9.63)).
У зв'язку з цим колегія суддів не бере до уваги зазначені на обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, передчасні доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій як висновку щодо застосування положень пунктів 10, 11 Порядку № 1128 в подібних правовідносинах, викладеного в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 910/574/22, від 28.02.2024 у справі № 910/14536/22, так і висновку щодо застосування норми пункту 1 частини 2 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній до 25.07.2022) в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 916/4093/21.
32. З наведених вище мотивів Верховний Суд відхиляє заявлене представником Української міськради Качуріним Е. В. на початку судового засідання усне клопотання про закриття касаційного провадження в справі № 911/2874/21 на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України, а саме в зв'язку з неподібністю правовідносин у цій справі та зазначених скаржником справах, оскільки пред'явлення позовної вимоги до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові та виключає подальше надання судом касаційної інстанції оцінки як будь-яким іншим доводам скаржника, так і запереченням позивача проти таких доводів.
33. Ураховуючи викладене вище, Верховний Суд вважає, що апеляційний суд, не встановивши належного складу відповідачів у цій справі, помилково погодився з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог, позаяк такий висновок судів не відповідає висновку щодо застосування положень статті 48 ГПК України (в контексті визначення належного суб'єктного складу відповідачів за позовом власника нерухомого майна про визнання протиправним і скасування наказу Мін'юсту, яким було скасовано рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації речового права позивача на нерухоме майно), сформульованому в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 802/385/18-а, від 27.11.2019 у справі № 815/1915/18, від 12.02.2020 у справі № 1840/3241/18, від 17.02.2021 у справі № 821/669/17, від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22 та в постановах Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 757/34482/19-ц, від 03.03.2021 у справі № 707/477/20, від 31.08.2022 у справі № 592/4422/20, від 31.05.2022 у справі № 727/842/20, від 19.10.2022 у справі № 369/757/20, від 07.12.2022 у справі № 607/10025/20, від 10.05.2023 у справі № 640/9468/20, від 14.06.2023 у справі № 815/1446/18, від 05.07.2023 у справі № 757/53069/21-ц.
34. У разі коли за результатами перевірки судом касаційної інстанції буде встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмета доказування у цій справі, з'ясовані судом першої або апеляційної інстанції з достатньою повнотою, однак допущено помилки у застосуванні норм матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим висновки судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають цим обставинам, суд касаційної інстанції приймає нове рішення.
35. Оскільки пред'явлення позовних вимог до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові, колегія суддів, ураховуючи на підставі частини 4 статті 300 ГПК України викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22 висновок як останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду в подібних правовідносинах, вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржувані рішення та постанову - скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
36. При цьому Верховний Суд наголошує також на відсутності підстав для скасування наказу № 2769/5 в усіх інших його частинах (крім пункту 2) з тих мотивів, що Міськрада не обґрунтувала порушення своїх майнових прав у частинах, що стосуються безпосередньо прав та обов'язків державного реєстратора Коваль А. В., Офісу протидії рейдерству та Державного підприємства "Національні інформаційні системи", зокрема пунктів 3- 5 оспорюваного наказу, якими Міністерство застосувало до Реєстратора такий захід відповідальності, як тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (строком на 2 місяці), та поклало виконання цього наказу на Офіс протидії рейдерству та Державне підприємство "Національні інформаційні системи".
37. За таких обставин у відповідній частині позову (щодо оскарження пункту 3 наказу № 2769/5) належним відповідачем є саме державний реєстратор Коваль А. В., а тому колегія суддів звертає увагу на те, що залучення судом першої інстанції до участі в справі Реєстратора як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, не можна ототожнювати із залученням зазначеної особи в належному процесуальному статусі відповідача, обсяг наданих законом прав якого є більшим за інших учасників справи (зокрема, відповідач має право подати зустрічний позов, заяву про застосування наслідків спливу позовної давності тощо) (схожий за змістом висновок міститься в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.07.2022 у справі № 3/5025/1379/12 (924/681/21)).
Колегія суддів зауважує, що відмова в зазначеній частині позову (щодо оскарження пункту 3 наказу № 2769/5) цілком узгоджується зі змістом постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2023 у справі № 911/2874/21, якою було залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2022 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.08.2022 у частині відмови в задоволенні позовної вимоги про розблокування доступу державному реєстратору Коваль А. В. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
38. Ураховуючи викладене вище та зважаючи на те, що суть вимог касаційної скарги Міністерства зводиться до скасування оскаржуваних рішення та постанови та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову повністю, Верховний Суд вбачає підстави для задоволення зазначеної касаційної скарги.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
39. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
40. Згідно з частиною 1 статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
41. За наведених обставин, а саме за умов незалучення належного співвідповідача в цій справі висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову не відповідає положенням статей 45, 48, 86, 236, 269 ГПК України.
42. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли передчасного висновку щодо обґрунтованості позовних вимог, як наслідок, оскаржувані рішення та постанову ухвалено з порушенням норм процесуального права.
43. Отже, суд касаційної інстанції згідно з частиною 4 статті 300 ГПК України вважає за необхідне вийти за межі доводів касаційної скарги з метою врахування висновку щодо застосування норми статті 48 ГПК України в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22, та, як наслідок, касаційну скаргу Мін'юсту слід задовольнити, оскаржувані рішення та постанову про задоволення позовних вимог - скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.
Розподіл судових витрат
44. Оскільки касаційна скарга підлягає задоволенню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні двох позовних вимог немайнового характеру, то, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, передбаченими статтею 129 ГПК України, Верховний Суд убачає підстави для здійснення розподілу судових витрат скаржника у виді сплаченого ним судового збору в загальній сумі 15 890 грн (6810+9080), понесених Міністерством у зв'язку з розглядом справи в судах апеляційної та касаційної інстанцій, шляхом покладання цих витрат на позивача.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити.
Рішення Господарського суду міста Києва від 28.06.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2024 у справі № 911/2874/21 скасувати.
Ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Стягнути з Української міської ради на користь Міністерства юстиції України 15890 (п'ятнадцять тисяч вісімсот дев'яносто) грн витрат зі сплати судового збору, понесених у зв'язку з розглядом справи в судах апеляційної та касаційної інстанцій.
Наказ доручити видати Господарському суду міста Києва.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Я. Чумак
Судді Т. Б. Дроботова
Н. О. Багай