8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"20" листопада 2025 р.м. ХарківСправа № 922/3393/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Мужичук Ю.Ю.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут"
до Департаменту патрульної поліції
про стягнення коштів
без виклику учасників справи
Приватне акціонерне товариство “Харківенергозбут» через систему "Електронний суд" звернулось до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Департаменту патрульної поліції, в якій просить суд стягнути:
- пеню у сумі 1 844,38 грн;
- 3% річних у сумі 2 731,20 грн;
- інфляційні втрати у сумі 18 564,69 грн.
Також позивач простить стягнути з відповідача судовий збір у сумі 2 422,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач порушив умови Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 547/19262 від 06.12.2019 року в частині повної та своєчасної сплати спожитої електричної енергії у встановлені строки, внаслідок чого нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи № 922/3393/25 постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
10.10.2025 до Господарського суду Харківської області через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №23538), в якому відповідач проти позову заперечує та просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень зазначає, що причиною виникнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії №547/19262 від 06.12.2019 укладеним між позивачем та відповідачем стала відсутність бюджетного фінансування відповідача. Стягнення заборгованості у розмірі 74866,70 грн, з яких 69271,27 грн - заборгованість за спожиту електричну енергію, 3469,56 грн - пеня, 703,678 грн - 3% річних, 1422,20 грн - інфляційні втрати, за вказаним вище договором, було предметом розгляду у справі №910/16095/21 у Господарському суді міста Києва. Рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/16095/21 від 21.02.2022, яке набрало законної сили 23.03.2022, позов ПАТ «Харківенергозбут» до Департаменту патрульної поліції задоволено та стягнуто вказану вище заборгованість. 23.11.2022 відповідачем було виконано вказане рішення в добровільному порядку. Заявлені до стягнення: пеня нарахована позивачем за період з серпня 2021 року по жовтень 2021 року у сумі 1 844,38 грн; 3% річних у сумі 2 731,20 грн нараховані за період з серпня 2021 року по листопад 2023 року та інфляційні втрати нараховані позивачем за період з серпня 2021 року по грудень 2022 року у сумі 18 564,69 грн не були охоплені рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/16095/21 від 21.02.2022. Відповідач послався на позицію Великої Палати Верховного Суду викладену у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 щодо права суду зменшувати розмір процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України. Вказав про Постанову НКРЕКП (Регулятор) № 332 від 25.02.2022 (у редакції від 26.04.2022) "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» від 25.02.2022 №332 (далі - Постанова). Зазначив, що вказаною постановою пункт 1 постанови №332 було доповнено підпунктом 16, який визначає, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надано такі настанови: зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України “Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії (в редакції від 19.08.2025 це пункт 14 Постанови). Відповідач зазначав про судову практику викладену в постановах: Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 911/1359/22 від 19.04.2024; Верховного суду Касаційного господарського суд від 26.07.2023 у справі №922/1948/22, в яких вказано про обов'язковість застосування учасниками ринку електроенергії норм постанов НКРЕКП, в тому числі підпункту 16 постанови №332 від 25.02.2022. На думку відповідача, оскільки позивач заявляє позовні вимоги лише щодо штрафних санкцій (пеня, 3 % річних, інфляційні втрати), які утворилися за несвоєчасний розрахунок за спожиту електроенергію за період з січня 2021 по березень 2021 року. Вказана заборгованість ДПП була погашена у повному обсязі 23.11.2022, тому за приписами постанови НКРЕКП № 332 від 25.02.2022, наведену вище судову практику, позовні вимоги щодо стягнення штрафних санкцій (пені, 3 % річних, інфляційних втрат) у розмірі 18564,69 грн є безпідставними та задоволенню не підлягають.
13.10.2025 до Господарського суду Харківської області через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява (вх. №23677), яка є відповіддю на відзив. У поданій заяві позивач відхиляє доводи викладені відповідачем у відзиві на позов та просить позов задовольнити. В обґрунтування заперечення проти відзиву зазначає, що відсутність бюджетних коштів для фінансування не є підставою для звільнення від відповідальності або зменшення пені за порушення договірного зобов'язання, що знаходить своє відображення у ст. 617 ЦК України та в рішенні Європейського Суду з прав людини у справі “Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 та у справі “Бакалов проти України» від 30.11.2004. Зазначив, що розрахунки суми боргу додані до позовної заяви, нарахування пені здійснювалось на підставі ст.ст. 230, 231 ГК України. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.06.2019 № 703/2718/16-ц дійшла висновку що, згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Щодо застосування пп. 16 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 позивач вказав, що вказана постанова не має імперативного (обов'язкового) характеру, а є настановами, тобто по суті рекомендаціями/порадами учасникам договору про постачання електричної енергії, які не містять умов чи застережень про звільнення відповідача, від сплати штрафних санкцій за порушення умов договору, укладеного на підставі Закону України "Про ринок електричної енергії".
21.10.2025 до Господарського суду Харківської області через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення (на відповідь на відзив) (вх. №24369), заява представника позивача від 13.10.2025 хоча по суті і містить ознаки відповіді на відзив, проте вона не відповідає вимогам ст. 161 ГПК України. Заява представника позивача поділена на 2 розділи. В першому розділі представник позивача посилається на договір, укладений між ПрАТ “Харківенергозбут» та Харківським квартирно-експлуатаційним управлінням. Відповідно до умов договору об'єктами електропостачання є гуртожиток. Натомість, в даній справі Харківське квартирно-експлуатаційне управлінням взагалі не є стороною спору. Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №547/19262 від 06.12.2019 року укладено між ДПП та ПрАТ “Харківенергозбут», тому обставини, на які посилається у заяві представник позивача взагалі не стосуються предмету спору. У заяві позивач використовує застаріле законодавство, посилається на норми Господарського кодексу України, який втратив чинність ще 28.08.2025. Також, відповідач заперечував проти тверджень позивача про те, що Постанова НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 не має імперативного (обов'язкового) характеру, а є лише настановами, рекомендаціями/ порадами учасникам договору про постачання електричної енергії, які не містять умов чи застережень про звільнення відповідача від сплати штрафних санкцій за порушення умов договору. Вказана у відзиві судова практика суду касаційної інстанції, зокрема викладена Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19 квітня 2024 року справі № 911/1359/22.
23.10.2025 до Господарського суду Харківської області через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява (на відповідь на відзив) (вх. №24590), в якій позивач вказав, що стороною спірного договору є саме Департамент патрульної поліції. Відповідач посилається на відсутність коштів та належності до бюджетної організації, що фінансується з загального державного бюджету, при цьому не надає жодного документального підтвердження свого скрутного матеріального становища. Стосовно 3% річних та інфляційних втрат, позиція позивача є незмінною. Відповідно до розрахунків суми боргу за електричну енергію, 3 річних та інфляційних втрат, Відповідач несвоєчасно сплатив заборгованість за спожиту електричну енергію, внаслідок чого йому нараховано 3% річних та інфляційні втрати. Підтримав позицію, щодо застосування Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332, що викладена у заяві (вх. №23677 від 13.10.2025).
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи суд встановив наступне:
Департаментом патрульної поліції 06.12.2019 було надано підписану заяву-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, на умовах Комерційної пропозиції №2, яка є Додатком № 1 до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №547/19262 від 06.12.2019 (далі по тексту - Заява-приєднання, зворотна сторона а.с. №14-15).
Зі змісту вказаної заяви-приєднання вбачається, що керуючись статтями 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, Правилами роздрібного електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року №312 (далі - ПРРЕЕ), та ознайомившись з умовами договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі - Договір), на сайті постачальника універсальних послуг ПрАТ "Харківенергозбут" (далі - Постачальник) в мережі Інтернет за адресою: www.zbutenergo.kharkov.ua або в друкованому виданні, що публікується в межах території ліцензованої діяльності ПрАТ "Харківенергозбут", приєднуюсь до умов Договору на умовах комерційної пропозиції Постачальника №2 з такими нижченаведеними персоніфікованими даними.
При цьому, у заяві-приєднання зазначені персоніфіковані дані споживача, відповідно до яких адресою об'єкта є: смт. Пісочин, вул. Полтавське шосе, 206а, ЕІС-код точки комерційного обліку 62Z9081457063595.
Оператором системи розподілу/передачі електричної енергії, з яким у відповідача укладений договір, є АТ “Харківобленерго».
Примірник договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №547/19262 від 06.12.2019, що не підписаний відповідачем міститься у матеріалах справи (а.с. №11-14).
За умовами п. 2.1 договору визначено, що за цим договором постачальник (ПрАТ“Харківенергозбут») продає електричну енергію споживачу (Департаменту патрульної поліції) для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Положеннями п. 5.1. договору встановлено, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до цього договору.
За умовами пункту 5.8. договору розрахунковим періодом є календарний місяць.
Пунктами 5.9. та 5.13. договору передбачено, що оплата вартості електричної енергії здійснюється споживачем на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника, споживач здійснює оплату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії через постачальника.
Умовами п. 3 Комерційної пропозиції № 2 (додаток № 3 від 06.12.2019 до договору) передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата електричної енергії, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, здійснюється споживачем один раз за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії, визначений за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунка Споживачу Постачальником, в якому зазначаються сума до сплати за електричну енергію, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії. У разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті "Призначення платежу" посилань на період, за який здійснюється оплата, або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, Постачальник має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості споживача з найдавнішим терміном її виникнення. У разі зміни тарифу надлишок (переплата) оплаченої, але не спожитої електричної енергії зараховується споживачу на його особовий рахунок як авансовий платіж за новими тарифами в наступному розрахунковому періоді. Укладення сторонами та дотримання споживачем узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє споживача від оплати поточного споживання електричної енергії поточного періоду (пункт 3 комерційної пропозиції).
Також пункт 4 Комерційної пропозиції встановлено, що рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем.
Відповідно до п. 5.11 договору встановлено, що у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню в порядку та розмірі, що зазначається у комерційній пропозиції.
Відповідно до п. 7 Комерційної пропозиції №2 узгоджено, що у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, передбачених п. 4 комерційної пропозиції постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочки, 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов'язання за договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції. Суми пені, 3% річних, інфляційних зазначаються у розрахунковому документі окремим рядком, та повинні бути сплачені протягом 10 робочих днів від дня його отримання споживачем.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем виставлено відповідачу рахунки на оплату електроенергії за січень 2021 на суму 10 715,51 грн. вартості спожитої електричної енергії зі строком до 15.02.2021; за лютий 2021 на суму 17 995,57 грн. зі строком оплати рахунку до 17.03.2021, за березень 2021 на суму 40 560,19 грн. зі строком оплати до 15.04.2021, які відповідно до поданих Книг реєстрації і видачі рахунків отримані уповноваженим представником позивача та засвідчено підписом.
Актами приймання-передачі електричної енергії за січень - березень 2021 року, які підписані позивачем та відповідачем (як споживачем) без заперечень та зауважень, підтверджено факт споживання отриманої електричної енергії та виникнення обов'язку з оплати її вартості у визначеному у рахунках та актах розмірі.
Заборгованість відповідача у розмірі 74 866,70 грн, з яких: 69 271,27 грн заборгованість за спожиту електричну енергію за період з січня 2021 року по березень 2021 року, 3 469,56 грн пеня, 703,67 грн 3% річних, 1 422,20 грн інфляційні втрати встановлена та стягнута рішенням Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 у справі №910/16095/21 за позовом Приватного акціонерного товариства “Харківенергозбут» до Департаменту патрульної поліції, яке набрало законної сили 15.03.2022.
Як стверджує відповідач вказане рішення суду ним виконане 23.11.2022. Позивач цю обставину визнає та вказує в розрахунках 3% річних з посиланням на платіжну інструкцію № 1/256 від 23.11.2022.
Позивачем у зв'язку із несвоєчасною оплатою суми заборгованості у період з січня 2021 року по березень 2021 року нараховано: пеню у сумі 1 844,38 грн за період з 01.08.2021 по 15.10.2021; 3% річних у сумі 2 731,20 грн за період з 01.08.2021 по 23.11.2022 та інфляційні втрати у сумі 18 564,69 грн за період серпень 2021 року, з жовтня 2021 року по грудень 2022 року.
Відповідач також зазначає, що суми пені, 3% річних та інфляційних втрат, що є предметом розгляду у даній справі не охоплені рішенням Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 у справі №910/16095/21.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст.11 ЦК України, підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Приписами ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №547/19262 від 06.12.2019.
Частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів.
Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційні факти це факти, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили.
Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними та об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.
Також, преюдиційність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було би не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі № 922/643/19, від 16 травня 2023 року у справі № 910/17367/20, від 17 серпня 2023 року у справі № 910/4316/22.
Враховуючи викладене, обставини, що встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 у справі №910/16095/21, яке набрало законної сили, щодо порушення відповідачем умов Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №547/19262 від 06.12.2019, та наявності й стягнення з відповідача заборгованості за вказаним договором за період з січня 2021 року по березень 2021 року у розмірі 69 271,27 грн не доказуються при розгляді цієї справи.
23.11.2022 заборгованість відповідача у розмірі 74 866,70 грн, з яких: 69 271,27 грн заборгованість за спожиту електричну енергію за період з січня 2021 року по березень 2021 року, 3 469,56 грн пеня, 703,67 грн 3% річних, 1 422,20 грн інфляційні втрати встановлена та стягнута рішенням Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 у справі №910/16095/21 за позовом Приватного акціонерного товариства “Харківенергозбут» до Департаменту патрульної поліції сплачена останнім в повному обсязі.
Позивачем у зв'язку із несвоєчасною оплатою суми заборгованості у розмірі 69 271,27 грн за період з січня 2021 року по березень 2021 року нараховано пеню у сумі 1 844,38 грн за період з 01.08.2021 по 15.10.2021; 3% річних у сумі 2 731,20 грн за період з 01.08.2021 по 23.11.2022 та інфляційні втрати у сумі 18 564,69 грн за період серпень 2021 року, з жовтня 2021 року по грудень 2022 року.
Відповідно до п. 5.11 договору встановлено, що у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню в порядку та розмірі, що зазначається у комерційній пропозиції.
Пунктом 7 Комерційної пропозиції №2 узгоджено, що у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, передбачених п. 4 комерційної пропозиції постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочки, 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов'язання за договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції. Суми пені, 3% річних, інфляційних зазначаються у розрахунковому документі окремим рядком, та повинні бути сплачені протягом 10 робочих днів від дня його отримання споживачем.
Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом зазначеної норми закону нарахування трьох процентів річних та збитків від інфляції входить до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Суд перевіривши періоди нарахування інфляційних втрат та 3% річних та здійснені нарахування за допомогою калькулятору системи “Ліга», враховуючи, що сума заборгованості встановлена рішенням Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 у справі №910/16095/21, яке набрало законної сили, вважає нарахування інфляційних втрат та 3% річних арифметично вірним, відповідно до цього позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 2 731,20 грн; інфляційні втрати у сумі 18 564,69 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно із висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (п. 43 постанови). Також, Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
Навіть якщо договором не передбачено стягнення інфляційних втрат, кредитор має право вимагати їх сплати в разі прострочення грошового зобов'язання, оскільки це частина відповідальності боржника за законом, яка визначається ст. 625 ЦК України.
При цьому позивач також просить стягнути з відповідача пеню у сумі 1 844,38 грн за період з 01.08.2021 по 15.10.2021.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) - ч. 1 ст. 610 ЦК України. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Оскільки відповідач прострочив оплату за електричну енергію позивач нарахував пеню за період прострочення (не включаючи день оплати) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Суд перевіривши періоди нарахування пені та здійснені нарахування за допомогою калькулятору системи “Ліга», враховуючи, що сума заборгованості встановлена рішенням Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 у справі №910/16095/21, яке набрало законної сили, вважає нарахування пені арифметично правильним та таким, що відповідає умовам договору, відповідно до цього позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у сумі 1 844,38 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Твердження відповідача про необхідність застосування до спірних правовідносин постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (зі змінами), яка передбачає зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій між учасниками ринку електричної енергії на період дії воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення, суд відхиляє, оскільки у даній справі позивач просить стягнути з відповідача пеню з 01.08.2021 по 15.10.2021, тобто за період до введення воєнного стану (Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією росії проти України в Україні введено воєнний стан) та прийняття постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332. Отже, дія вказаного регуляторного акта на спірні правовідносини не розповсюджується.
Підстав для зменшення розміру пені не вбачається.
Також суд зазначає, що 3 % річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а мають іншу правову природу ніж штраф та пеня та носять компенсаційний характер. Отже, доводи відповідача, викладені у відзиві, щодо неправомірності нарахування 3% річних та інфляційних втрат є безпідставними й необґрунтованими.
Щодо зменшення 3% суд зазначає наступне: Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 по справі у справі №903/602/24 визнала за необхідне конкретизувати правовий висновок, викладений в її постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) та зазначити, що три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є законодавчо встановленим та мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.
Вищезазначені фактичні обставини справи, предмет та підстави позову виключають подібність справи №922/3393/25 зі справами, на постанови Верховного Суду по яким посилався відповідач, відтак вказані постанови Верховного Суду судом не беруться до уваги при ухваленні рішення.
Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №127/3429/16-ц.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1 ст.75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Ураховуючи те, що позов задоволено повністю, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача повністю в сумі 2422,40 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 6, 11, 509, 525, 526, 530, 610-612, 625, 599, 627-629, 634, 655, 692, 712, 714 Цивільного кодексу України, ст. 175, 193, 275 Господарського кодексу України, ст. 1, 4, 56, 63 Закону України “Про ринок електричної енергії» та ст. 4, 20, 73, 74, 77, 129, 130, 233, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції (вул. Федора Ернста, буд. 3, м. Київ, 03048, код ЄДРПОУ 40108646) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (вул. Гоголя, 10, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 42206328) пеню у сумі 1 844,38 грн; 3% річних у сумі 2 731,20 грн; інфляційні втрати у сумі 18 564,69 грн та судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено "20" листопада 2025 р.
Суддя Ю.Ю. Мужичук