8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"19" листопада 2025 р. м. ХарківСправа № 922/2085/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жельне С.Ч.
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КАДЕ-РЕСУРС" про розстрочення виконання рішення (вх.№ 25507 від 03.11.2025) по справі
за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз", м.Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАДЕ-РЕСУРС", м.Харків
про за участю представників: стягнення коштів 2 671 200,00 грн. позивача:Дмитро Денисюк; відповідача: Юрія Кулик.
03.11.2025 до Господарського суду Харківської області через систему "Електронний суд" надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "КАДЕ-РЕСУРС" про розстрочення виконання рішення (вх.№25507), в якій заявник просить задовільнити заяву про розстрочення виконання рішення господарського суду Харківської області від 15.10.2025р. у справі № 922/2085/25 на загальну суму 2 703 254,40 грн., та розстрочити виконання зазначеного судового рішення на 12 місяців шляхом сплати грошового зобов'язання рівними частинами.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.11.2025 розгляд заяви призначено на 19.11.2025 о 13:10 год.
13.11.2025 позивач (АТ "Укртрансгаз") подав свої заперечення проти розстрочення відповідачу виконання рішення, в яких вказав, що відповідач не довів наявності виняткових чи об'єктивно непереборних обставин, передбачених ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, які б унеможливлювали або істотно ускладнювали виконання судового рішення. Позивач зазначив, що подані боржником довідки про залишки коштів на рахунках не підтверджують обставин неплатоспроможності. Наголосив, що фінансова звітність малого підприємства відображає стан лише на конкретну дату і не підтверджує відсутність ресурсів для здійснення платежів, а за даними балансу у боржника наявні необоротні активи вартістю 33 299 000 грн, що у понад чотири рази перевищує суму боргу, з огляду на що заборгованість може бути погашена за рахунок майна без істотних негативних наслідків. Факт розташування виробничих об'єктів боржника на території, віднесеній до територій можливих бойових дій, не підтверджує неможливості ведення господарської діяльності або втрати майна. Боржник не подав жодних доказів пошкодження або знищення свого майна, призупинення діяльності чи інших подій, які б об'єктивно перешкоджали здійсненню платежу. Позивач також зазначив, що Закон України «Про виконавче провадження» гарантує захист рахунків спеціального режиму та передбачає механізми звернення стягнення на кошти, інше майно або дебіторську заборгованість боржника без блокування його діяльності. На думку позивача, твердження боржника про можливе зупинення роботи підприємства не відповідають фактичним обставинам та не враховують правового регулювання виконавчого провадження. Крім того, позивач заперечив твердження боржника про відсутність вини у виникненні спору. Позивач зазначив, що рішенням суду встановлено факт надання послуг транспортування природного газу та обґрунтованість нарахованої заборгованості. На думку позивача, боржник протягом восьми років не вживав жодних заходів для врегулювання спору або погашення заборгованості, у тому числі в період до початку воєнних дій. Позивач також звернув увагу на те, що боржник після ухвалення рішення не сплатив жодної частини боргу і не надав доказів можливості виконання рішення в майбутньому, зокрема не подав доказів надходження коштів, поліпшення фінансового стану або можливості залучення фінансування. Позивач наголосив на відсутності ознак загрози банкрутства боржника, оскільки той не вжив передбачених законом заходів реагування у разі неплатоспроможності. Додатково зазначив, що АТ «Укртрансгаз» є підприємством державного сектору економіки, віднесеним до об'єктів стратегічного значення для безпеки держави, та зазнало ракетних ударів і пошкоджень об'єктів енергетичної інфраструктури. На думку позивача, відстрочення або розстрочення виконання рішення може негативно вплинути на спроможність підприємства виконувати покладені на нього функції та забезпечувати енергетичну стабільність, особливо в умовах воєнного стану. В умовах воєнного стану безперебійна сплата податків забезпечує наповнення місцевих бюджетів, підтримку ЗСУ і держави в цілому, недоотримання коштів, в тому числі від Боржника створює ризик невиконання податкових зобов'язань з боку АТ «Укртрансгаз».
У судовому засіданні 19.11.2025 представник ТОВ "КАДЕ-РЕСУРС" подану заяву підтримав та просив розстрочити виконання рішення суду.
Представник позивача (стягувача) у судовому засіданні проти розстрочення виконання рішення заперечив, просив відмовити у задоволенні заяви.
Розглянувши подану заяву, заслухавши думку представників сторін та дослідивши надані докази, суд прийшов до висновку, що заява про розстрочення виконання рішення задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Так, рішенням господарського суду Харківської області від 15.10.2025р. у справі № 922/2085/25 позов Акціонерного товариства "Укртрансгаз" задоволено повністю.Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «КАДЕ-РЕСУРС» (61057, м. Харків, провулок Театральний, 4; код ЄДРПОУ 39437758) на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, місто Київ, Кловський узвіз, будинок 9/1; код ЄДРПОУ 30019801) заборгованість 2 671 200 грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору 32 054 грн. 40 коп.
Згідно з ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Частиною 1 статті 331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Також згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.
Відповідно до частин 3, 4, 5 статті 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Відповідно до роз'яснень Вищого господарського суду України, викладених у постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
Отже законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
При цьому розстрочення виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком, а обґрунтування пов'язаних з цим обставин та подання доказів, які свідчать про наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, покладається на зацікавлену особу. Можливість розстрочення або відстрочення виконання рішення суду залежить виключно від винятковості обставин, які виникли у процесі виконання рішення суду.
Як на підставу для розстрочення виконання рішення суду відповідач посилається на те, що не має фінансової можливості виконати рішення суду одним платежем. За даними довідок банківських установ, на його рахунках у період з 29 по 31 жовтня 2025 року обліковувалися залишки, які становлять лише незначні суми, що суттєво менше розміру присудженого стягнення. Заявник стверджує, що сума у 2 703 254,40 грн є непомірним фінансовим навантаженням для підприємства і унеможливлює одноразове виконання рішення. На думку заявника, подання позивачем двох позовів щодо одного договору транспортування природного газу №1611000922 від 30.11.2016, який був розірваний з 01.03.2019, та заявлення вимог за період квітня 2017 року, тобто через понад вісім років після відповідних подій, стало неочікуваною обставиною. Заявник вказує, що за умов значної давності та нормативної невизначеності у 2017 році відсутня його вина у виникненні спору. Вказує, що у квітні 2017 року дія постанови НКРЕКП №348 від 28.03.2017, а також порядок формування тарифів на послуги транспортування газу були невизначеними. Заявник підкреслює, що виконував свої зобов'язання до моменту спору та не мав заборгованості. Також посилається на свій статус критично важливого підприємства для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, підтверджений розпорядженнями Харківської обласної військової адміністрації №248В від 06.06.2023 та №143В від 26.02.2025. Заявник зазначає, що здійснює діяльність з підготовки газу на Денисівському газоконденсатному родовищі, яке розташоване у межах території, віднесеної до територій можливих бойових дій згідно з наказом Міністерства розвитку громад та територій України №376 від 28.02.2025. Постійні повітряні тривоги, загроза ракетних ударів та прольоти безпілотних літальних апаратів змушують призупиняти виробничий процес, що суттєво впливає на його економічні показники. Заявник зазначив, що за результатами діяльності за дев'ять місяців 2025 року підприємство отримало чистий збиток у розмірі 21 762,4 тис. грн та має поточні зобов'язання перед контрагентами на суму 10 207,0 тис. грн. На думку заявника, примусове одноразове стягнення усієї суми призведе до повної зупинки діяльності підприємства, неможливості виконати податкові зобов'язання, виплатити заробітну плату працівникам та виконати роботи з підготовки газу. Заявник вважає, що це може створити ризик його неплатоспроможності та негативно вплинути на стабільність газопостачання. Заявник стверджує, що розстрочення виконання рішення на 12 місяців дозволить забезпечити регулярне, передбачуване надходження коштів позивачу та уникнути припинення діяльності підприємства. Заявник підкреслює, що має намір повністю виконати рішення суду, а розстрочення не переслідує мети ухилення від виконання, а лише забезпечує можливість його реального виконання.
Суд зазначає, що скрутне фінансове становище відповідача, яким обґрунтована наявність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, не може бути безумовною підставою для відстрочення виконання судового рішення з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється боржником на власний ризик.
Так, підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності, особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17, а також у постанові Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 910/2376/18.
Заявник послався на недостатність коштів на рахунках та скрутний фінансовий стан. На підтвердження вказаних обставин надано довідки АТ «ПУМБ» та ПАТ «МТБ Банк» про залишки коштів і фінансову звітність малого підприємства які не можуть вважатись належними та достатніми доказами важкого фінансового стану підприємства чи відсутності коштів на його рахунках в інших установах банку, оскільки ці документи не містять інформації про рух коштів, не підтверджують відсутність надходжень та не свідчать про фактичну неможливість виконання рішення. Заявник не надав доказів наявної загрози банкрутства підприємства.
Водночас, подаючи заяву про розстрочення виконання судового рішення, заявник не надав будь-яких гарантій того, що рішення господарського суду буде виконано в запропонований ним період, не подав доказів реальної можливості виконати рішення у майбутньому.
Відповідач такж послався на здійснення ним діяльності у межах території, віднесеної до територій можливих бойових дій, як на обставину, яка влинула на його економічні показники. Проте останнім не подано доказів пошкодження або знищення свого майна, зупинення виробництва або втрати можливості вести господарську діяльність. Відсутні акти про пошкодження майна, довідки органів влади, документи про припинення роботи або інші підтвердження того, що воєнні дії унеможливили виконання рішення.Суд враховує, що сам факт розташування об'єктів боржника в зоні ризику не є доказом неможливості виконання судового рішення.
Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання має бути причинно-наслідковий зв'язок. Тобто неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.
Поряд з цим судом враховано, що не тільки боржник продовжує працювати в умовах воєнного стану, а й стягувач, на господарську діяльність якого також негативно впливають вищевказані наслідки. І відсутність грошових коштів може мати негативний вплив на фінансовий стан не лише заявника, а й стягувача.
Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 наявність заборгованості, підтверджена обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачена та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції. Виходячи з цього, з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України і Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі. Тобто у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов'язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.
Також відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece) від 19.03.1997, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).
Отже, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справах "Горнсбі проти Греції", "Бурдов проти Росії", "Ясюнієне проти Литви").
Таким чином суд вважає, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012), а невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
З урахуванням викладеного господарський суд приходить до висновку, що відсутні підстави для розстрочення виконання рішення у цій справі.
На підставі наведеного, керуючись ст. 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "КАДЕ-РЕСУРС" про розстрочення виконання рішення (вх.№ 25507 від 03.11.2025) - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду, в порядку та строки, передбачені ст.255, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено та підписано 20.11.2025.
Суддя Жельне С.Ч.