46025, м.Тернопіль, вул.Кн.Острозького, 14а, тел.:0352520573, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua
11 листопада 2025 року м.Тернопіль Справа № 921/507/25
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Андрусик Н.О.
при секретарі судового засідання Дідур А.М.
розглянув у судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРТЕВА АГРІСАЄНС УКРАЇНА", м. Київ
до відповідача Приватного підприємства «ХОЛДЕР АГРО», с. Васильків Чортківського району Тернопільської області
про стягнення 1 411 066,23 грн,
за участю представників:
позивача: Іванов В.П., адвокат, ордер серії АІ №2000913 від 15.09.2025;
відповідача: Шевцова Т.М., адвокат, довіреність № 233 від 01.11.2024.
Зміст позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю "КОРТЕВА АГРІСАЄНС УКРАЇНА", місто Київ звернулося 26.08.2025 до Господарського суду Тернопільської області через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС з позовом до Приватного підприємства «ХОЛДЕР АГРО», с. Васильків Чортківського району Тернопільської області, про стягнення 634 357,93 грн інфляційних нарахувань, 142 767,70 грн - 3% річних, 633 940,60 грн пені, посилаючись на невиконання відповідачем обов'язку із сплати заборгованості, розмір якої підтверджено судовим рішенням у справі №921/639/24 від 19.02.2025.
За змістом відповіді на відзив на позов без номера від 23.09.2025 (вх.№6731 від 23.09.2025) позивач вважає, що невиконання відповідачем умов договору порушило майнові права позивача та є підставою для стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат саме у розмірі, зазначеному у позовній заяві.
Позивач також зауважує, що заявлений до стягнення та присуджений у справі № 921/639/24 штраф у розмірі 400 000,00 грн нарахований за інше порушення, а саме за ненадання авальованого АТ «Райффайзен Банк Аваль» Векселя або іншого забезпечення виконання зобов'язання у встановлені Додатковою угодою № 3 строки. Згідно з п. 5 додаткової угоди № 3, за це передбачено штраф у розмірі 100% від наданого в кредит товару.
Натомість, у даному позові пеня нарахована у зв'язку з порушенням відповідачем положень договору, які виразились у несвоєчасній оплаті отриманого товару (насіння), згідно з п. 5.2 договору.
Наголошує, що одночасне стягнення штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки пеня та штраф є формами неустойки і видами штрафних санкцій, а не окремими та самостійними видами юридичної відповідальності; у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Позивач вважає, що розмір нарахованої пені є співмірним з ціною позову та є обґрунтованим, оскільки у даному випадку нарахована пеня за період з 22.10.2024 по 21.07.2025 (274 дні) є обмежена 10% граничним розміром відповідно до умов п. 5.2 договору (10% х 6 339 406,05 = 633 940,60 грн), тоді як розмір пені з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ складав 894 680,37 грн. При цьому розмір нарахованої до стягнення пені не перевищує суми боргу, а складає лише 10% від суми заборгованості.
Щодо клопотання відповідача про зменшення, відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України, суми нарахованої пені, то позивач заперечив, зазначивши, що аргументи відповідача про скрутне матеріальне положення є необґрунтованими, оскільки жодного доказу на їх підтвердження відповідач не надав, а також відповідачем не доведено виняткових обставин та підстав для зменшення розміру пені до 5%.
Щодо розрахунку інфляційних втрат, то дійсно позивач зазначив про не врахування показника інфляції за липень 2025 року у розрахунку (з листопада 2024 року по червень 2025 року), оскільки це є правом сторони щодо визначення періоду обрахунку санкцій.
Позиція відповідача.
У відзиві без номера від 17.09.2025 (вх.№6551 від 17.09.2025) відповідач просив суд відмовити ТОВ "Кортева Агрісаєнс Україна" у задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 13 947,55 грн та зменшити розмір пені до 5%. Відповідачем зазначено, що загальний розмір заявлених позивачем до стягнення штрафних санкцій у цій справі становить 1 411 066,23 грн, що дорівнює п'ятій частині розміру основного боргу. Крім того, з відповідача вже було стягнуто на користь позивача санкції - 400 000,00 грн штрафу згідно з рішенням Господарського суду Тернопільської області від 19.02.2025 у справі № 921/639/24. З урахуванням вже стягнутого штрафу, загальна сума санкцій, що підлягає стягненню, становить третину розміру основної заборгованості.
При цьому, незважаючи на негативний фінансовий стан, що й спричинив виникнення заборгованості перед позивачем, відповідач вживає заходи задля погашення заборгованості і станом на дату подання відзиву ним сплачено 2 700 000,00 грн, що становить майже половину розміру основної заборгованості (6339406,05грн). Відповідач вказує, що позивач не надав доказів спричинення йому збитків у зв'язку із затримкою оплати товару.
Відтак, відповідач вважає, що у цьому випадку існують підстави для зменшення розміру пені відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України
Окрім того, відповідач зазначив, що позивачем неправильно розраховано інфляційні втрати, оскільки позов заявлено 26.08.2025, а позивачем нараховано інфляційні за період з 22.10.2024 по 21.07.2025, тобто при розрахунку інфляційних нарахувань позивач свідомо не враховує показник інфляції за липень 2025 року. Наголошує, що індекс інфляції розраховується за весь період прострочення, і навіть якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю (дефляція), це не змінює його правової природи і такий місяць не можна "пропустити", оскільки це зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків. Якщо б цей показник було враховано позивачем, то розмір інфляції становив би 620 410,38 грн, а не 634 357,93 грн, тому просив у стягненні різниці (13947,55грн) відмовити.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 01.09.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 30.09.2025, яке відкладалося на 14.10.2025. Сторонам встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті спору.
Ухвалою суду від 14 жовтня 2025 року закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті у судовому засіданні на 11.11.2025.
Представники сторін підтримали доводи та заперечення, наведені у заявах по суті спору та висловлені у підготовчому провадженні з посиланням на долучені до справи докази.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.233 ГПК України, суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
У судовому засіданні 11.11.2025 проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Фактичні обставини справи.
26.04.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кортева Агрісаєнс Україна" як Продавцем та Приватним підприємством "Холдер Агро" як Покупцем укладено договір купівлі - продажу насіння №26678 (далі - договір), відповідно до п.1.1 якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця в строки та на умовах, передбачених цим договором, перелік насіння гібридів кукурудзи та/або соняшнику торгової марки Pioneer та/або озимого ріпаку торгової марки Pioneer першого покоління в асортименті, кількості та за цінами згідно з відповідними додатками до цього договору, а Покупець зобов'язався прийняти насіння, сплатити за нього грошову суму в розмірі та в порядку, визначеному у цьому договорі та додатках до нього та використати насіння для власних потреб без права перепродажу.
За умовами пункту 2.1 договору, ціна визначається у додатках до договору, враховуючи умови доставки насіння та умови оплати насіння згідно комерційної політики.
Підставою для здійснення оплати є додаток та/або рахунок на оплату насіння. Без додатку та/або рахунку, виписаного Продавцем, передплата (оплата) не зараховується. Оплата здійснюється в терміни, зазначені в додатку та/або рахунку (п.2.2 договору).
Згідно з п.2.4 договору, за попередньою згодою сторін, Покупець може здійснити оплату за відвантажене насіння шляхом передачі Продавцю простого або переказного векселя з авалем банку. Банк-аваліст має входити в перелік банків, який зазначений в комерційній політиці та/або на офіційному сайті Продавця www.pioneer.ua та/або www.corteva.com.ua. Якщо Банк, де обслуговується Покупець, не входить в даний перелік, то такий Банк-аваліст має бути попередньо узгоджений з Продавцем. Строк платежу за векселем має бути: "за пред'явленням, але не раніше" визначеної дати. Визначена дата, що зазначається у векселі, погоджується сторонами. Мінімальна сума векселя, що приймається, зазначена в комерційній політиці та/або на офіційному сайті Продавця www.pioneer.ua та/або www.corteva.com.ua. Покупець може надати банківську гарантію платежу на суму післяплати. Строк та текст гарантії має бути попередньо узгоджений з Продавцем. Якщо Банк-гарант не зазначений в переліку банків, то такий Банк-гарант також попередньо узгоджується з Продавцем.
У відповідності до пункту 3.1 договору, поставка та приймання-передача насіння між сторонами цього договору здійснюється Покупцем однією чи декількома партіями насіння зі складів ТОВ "Кортева Агрісаєнс Україна" в порядку та строк, який зазначений в додатках. Більш детальна інформація щодо умов відвантаження зазначена в Додатку №1.
Моментом переходу права власності на насіння є дата підписання Покупцем "Складського розпорядження про відвантаження" та/або дата підписання ТТН водієм-експедитором, що засвідчує прийняття насіння для транспортування на склад Покупця (пункт 3.6 договору).
Згідно з п. 5.2 договору, в разі прострочення з оплати за поставлену партію насіння, Покупець зобов'язаний сплатити Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який розраховується пеня, від суми простроченої заборгованості за насіння та за кожний день прострочення, починаючи з другого банківського дня, але не більше 10% від суми простроченої заборгованості за насіння.
Договір дійсний протягом одного року з дати його підписання, а в частині розрахунків - до їх належного виконання.
Додатком № 1 до договору сторонами визначено умови поставки товару; у Додатку №3802106029 від 29.03.2024 сторонами узгоджено найменування товару, одиницю виміру, кількість, ціну без ПДВ і суму з ПДВ, умови оплати товару та загальну вартість товару, а саме: насіння соняшнику Р64LE99 (П64ЛЕ99) LMG у кількості 276 мішків на загальну суму 1 678 080 грн без ПДВ; насіння соняшнику Р64LE25 (П64ЛЕ25) LMG у кількості 621 мішків на загальну суму 3 882 802,50 грн без ПДВ. Загальна вартість товару склала 6 339 406,05 грн з ПДВ, а термін оплати даної суми - не пізніше 20.10.2024.
В подальшому, 29.03.2024 між сторонами укладено Додаткову угоду №3 до договору купівлі-продажу від 26.04.2023, якою доповнено Додаток №3802106029 від 29.03.2024 положеннями щодо передачі Покупцем Продавцю авальованого АТ "Райффайзен Банк Аваль" Векселя з датою погашення "за пред'явленням, але не раніше 20.10.2024 року.
Стягнення заборгованості за цим договором було предметом судового розгляду у справі №921/639/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кортева Агрісаєнс Україна" до Приватного підприємства "Холдер Агро" про стягнення заборгованості в розмірі 12 678 812,10 грн, з яких 6 339 406,05 грн - основний борг та 6 339 406,05 грн - штраф.
Господарським судом Тернопільської області 19 лютого 2025 року ухвалено рішення у справі №921/639/24, котре залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 8 липня 2025 року, яким встановлено, зокрема, такі обставини:
- на виконання умов договору та додатку №3802106029 ТОВ "Кортева Агрісаєнс Україна" здійснив поставку насіння соняшнику на суму 6 339 406,05 грн, а Приватним підприємством "Холдер Агро" прийнято товар наступними партіями: 03.04.2024 - на суму 4 426 394,85 грн (з ПДВ), що підтверджується складським розпорядженням на відвантаження від 02.04.2024, товарно-транспортною накладною № 6839644 від 03.04.2024, видатковою накладною №3807114262 від 03.04.2024 року; 03.04.2024 - суму 346 560,00 грн (з ПДВ), що підтверджується складським розпорядженням на відвантаження від 02.04.2024, товарно-транспортною накладною №6840093 від 03.04.2024, видатковою накладною №3807114380 від 03.04.2024; 10.04.2024 - на суму 1 566 451,20 грн (з ПДВ), що підтверджується товарно-транспортною накладною № 6843528 від 10.04.2024, видатковою накладною № 3807115331 від 10.04.2024, довіреністю на отримання товару №43 від 04.04.2023;
- ПП "Холдер Агро" не надав авальований вексель або інше забезпечення виконання зобов'язання та отриманий товар не оплатив;
- вимога без номера від 29.10.2024 про сплату заборгованості відповідачем залишено без задоволення та відповіді.
Відтак, рішенням Господарського суду Тернопільської області від 19.02.2025 у справі №921/639/24 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства «ХОЛДЕР АГРО» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРТЕВА АГРІСАЄНС УКРАЇНА» основний борг в сумі 6 339 406,05 грн, штраф в сумі 400 000,00 грн , 104 600,21 грн витрат зі сплати судового збору та 20 000 грн витрат на правничу допомогу; в решті позову відмовлено. Судом зменшено згідно заявленого відповідачем клопотання розмір штрафу до 400 000 грн. Дане рішення набрало законної сили 08.07.2025.
Частина 4 статті 75 ГПК України (раніше частина 3 статті 75 ГПК України) встановлює, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Ключовими умовами для застосування преюдиції є: наявність судового рішення, що набрало законної сили (тільки обставини, встановлені у рішенні, яке вже є остаточним і не може бути оскаржене в апеляційному чи касаційному порядку (крім випадків перегляду за винятковими обставинами), мають преюдиційне значення; участь тих самих осіб (сторони в спорі, що розглядається, повинні бути тими ж самими особами, які брали участь у попередній справі, де були встановлені відповідні обставини.
Таким чином, обставини, встановлені рішенням суду у справі №921/639/24, яке набрало законної сили, в силу приписів ст.75 ГПК України та з огляду на відсутність заперечень сторін щодо цих обставин та нових доказів щодо них, мають преюдиційне значення при вирішенні цього спору, а відтак обставини щодо поставки товару та його не оплати у встановленому судом розміні не доводяться заново.
Отже, є підтвердженим факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем в розмірі 6 339 406,05 грн з оплати вартості переданого у його власність товару.
09.07.2025 (згідно з описом вкладення у цінний лист від 09.07.2025 та накладної на поштове відправлення №0103285147585) ТОВ «КОРТЕВА АГРІСАЄНС УКРАЇНА» звернулося до ПП «ХОЛДЕР АГРО» з вимогою без номера від 09.07.2025 про сплату 3% річних в розмірі 135473,00грн (нарахованих з 21.10.2024 по 09.07.2025) та інфляційних втрат в розмірі 526 170,70грн (нарахованих за період з листопада 2024 року по травень 2025 року), котру відповідачем отримано 17.07.2025 (за результатами відстеження поштового відправлення за трекінг-номером 0103285147585 з офіційного вебсайту АТ «УКРПОШТА»), котру залишено відповіді.
Водночас, позивач зазначає, і це не заперечує відповідач у справі, в подальшому Приватним підприємством «ХОЛДЕР АГРО» здійснено часткову оплату боргу, а саме 25.07.2025 сплачено кошти в сумі 800 000,00 грн, 01.08.2025 - 700 000,00грн, 08.08.2025 - 400 000,00грн, 15.08.2025 - 400 000,00грн, 22.08.2025 - 400 000,00грн; всього сплачено коштів на суму 2 700 000,00 грн.
Оскільки відповідачем порушено строк виконання грошового зобов'язання за договором №26678 від 26.04.2023 на суму 6 339 406,05грн, тому позивачем нараховано 634 357,93грн інфляційних втрат за період з листопада 2024 року по червень 2025 року, 142 767,70грн - 3% річних за період з 22.10.2024 по 21.07.2025 та 633 940,60грн пені за період з 22.10.2024 по 22.04.2025, які заявлено до стягнення у даній справі.
Норми та джерела права, які застосовані судом при вирішенні спору.
До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Підстави припинення зобов'язання передбачені ст.ст.599-601, 604-609 ЦК України, зокрема за ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Як встановлено судом, рішенням Господарського суду Тернопільської області 19.02.2025 у справі №921/639/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРТЕВА АГРІСАЄНС УКРАЇНА» задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства «ХОЛДЕР АГРО» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРТЕВА АГРІСАЄНС УКРАЇНА» 6 339 406,05 грн основного боргу та 400 000,00 грн штрафу за договором №26678 від 26.04.2023.
Судом встановлено, що відповідач, незважаючи на настання строку оплати товару, не провів розрахунку з позивачем.
Положеннями статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено у рішенні №921/639/24, що відповідно до умов договору (пункт 3.1) та додатку №1 до договору ПП "Холдер Агро" зобов'язалося оплатити вартість товару на суму 6 339 406,05 грн не пізніше 20.10.2024.
З'ясовано, що рішення суду від 19 лютого 2025 року ПП "Холдер Агро" виконано частково, на суму 2 700 000,00 грн, а саме 25.07.2025 перераховано кошти в сумі 800 000,00 грн, 01.08.2025 в сумі 700 000,00грн, 08.08.2025 в сумі 400 000,00грн, 15.08.2025 в сумі 400 000,00 грн, 22.08.2025 в сумі 400 000,00 грн.
Таким чином, станом на 24.07.2025 заборгованість відповідача становила 6 339 406,05 грн. Ця обставина не заперечується сторонами у справі.
Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з приписами частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення, а також це не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.
Оскільки відповідачем порушено строк виконання грошового зобов'язання з оплати отриманого у власність товару на суму 6 339 406,05 грн, що підтверджується судовим рішенням, а також не заперечується самим відповідачем, адже ним лише зазначено про причини такого прострочення, тому суд дійшов висновку про набуття у цьому випадку позивачем права на отримання коштів, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України.
Позивачем нараховано на суму боргу 6 339 406,05 грн та заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 142 767,70грн за період з 22.10.2024 по 21.07.2025 (274 дні) та 634 357,93грн інфляційних втрат, нарахованих за період з листопада 2024 року по червень 2025 року включно.
Даючи правову оцінку доводам позивача щодо позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, дослідивши подані позивачем розрахунки позову, суд, здійснивши власний арифметичний розрахунок, вважає їх обґрунтованими, такими, що відповідають наведеним вище нормам закону, умовам укладеного між сторонами договору, а тому підлягають до задоволення в заявленій сумі.
Щодо заперечень відповідача в частині періоду нарахування інфляційних втрат, то суд погоджується з доводами позивача, що визначення періоду нарахування інфляційних втрат є правом позивача. Суд не має права самостійно (без заяви позивача) змінювати період нарахування інфляційних втрат чи додавати інші періоди, яких позивач не заявляв у позові.
У цьому випадку позивачем правомірно нараховано інфляційні втрати за період з листопада 2024 року по червень 2025 року, розрахунок інфляційних нарахувань є арифметично вірним з урахуванням помісячно встановленого індексу інфляції. Наявність від'ємного показника інфляції у наступному періоді - у липні 2025 року, котрий позивачем не заявлено у позові жодним чином не може впливати на правильність розрахунку, а також жодним чином не свідчить про недобросовісність поведінки позивача в частині визначення періоду нарахування інфляційних втрат.
Щодо позовних вимог про стягнення пені, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, серед іншого, неустойкою.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з п.5.2 договору, в разі прострочення оплати за поставлену партію насіння, Покупець зобов'язаний сплатити Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який розраховується пеня, від суми простроченої заборгованості за насіння та за кожний день прострочення, починаючи з другого банківського дня, але не більше 10 (десяти) % від суми простроченої заборгованості за насіння.
З наданого позивачем розрахунку суми пені вбачається, що товариством на прострочену заборгованість в розмірі 6 339 406,05 грн за період з 22.10.2024 по 22.04.2025 (за 183 дні - 6 місяців) нараховано пеню в розмірі 894680,37грн виходячи з подвійного розміру облікової ставки НБУ, що діяв в заявленому періоді , тому враховуючи вимоги п.5.2 договору. даний розмір пені нараховано та заявлено в розмірі 10% відповідно до суми простроченого зобов'язання, адже такий розмір є меншим.
Оцінивши доводи, наведені в обґрунтування позовних вимог в частині нарахованої пені в розмірі 633940,60грн, враховуючи п.5.2 договору, суд встановив, що позивачем внаслідок допущення відповідачем прострочення оплати придбаного товару правомірно нараховано пеню, вірно визначено період її нарахування, тому такі вимоги як правомірні підлягають до задоволення.
У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на частину третю статті 551 ЦК України, зазначаючи, що розмір пені є надмірно великим у порівнянні із збитками позивача, просив зменшити розмір нарахованої до стягнення пені до 5%.
Як підставу для зменшення відповідач вказує на факт часткового погашення заборгованості (2 700 000,00 грн станом на дату подання відзиву), а також стягнення з відповідача штрафу у справі №921/639/24 та загальні обставини, що мають істотне значення, включаючи майновий стан Приватного підприємства “Холдер Агро».
Позивач заперечив проти зменшення розміру пені, оскільки вважає, що наведені відповідачем аргументи є безпідставними, а обставини справи не свідчать про наявність підстав для застосування судом положень ч. 3 ст. 551 ЦК України. Зокрема, вважає, що фінансовий стан відповідача не є скрутним у розумінні, що виправдовує зменшення санкцій.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, серед іншого, неустойкою.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, тому, враховуючи наявність та доведеність прострочки в оплаті товару, п.5.2 договору, правомірними є вимоги про стягнення пені з відповідача.
При вирішені питання про зменшення неустойки суд враховує майновий стан боржника, але лише за умови, що такий стан є об'єктивно скрутним і не викликаний діями самого боржника. Зменшення можливе, якщо неустойка значно перевищує збитки кредитора та за наявності інших істотних обставин, таких як форс-мажор або реальна неможливість виконання через зовнішні фактори.
У даній справі фінансовий стан відповідача, підтверджений Балансом та звітом про фінансові результати за 2024 рік (форма №1-м та №2-м). Як вбачається з даних балансу, такі демонструють стабільність та значні ресурси відповідача. Так, власний капітал підприємства на кінець 2024 року становив 181 759,1 тис. грн, що включає зареєстрований капітал (0,1 тис. грн), додатковий капітал (5 350,0 тис. грн) та нерозподілений прибуток (176 409,0 тис. грн). Це свідчить про значний запас міцності, оскільки власний капітал перевищує поточні зобов'язання (69 857,1 тис. грн) майже в 2,6 рази. Загальні активи на кінець 2024 року склали 251 616,2 тис. грн, з яких необоротні активи - 58 680,0 тис. грн (включаючи основні засоби на 30 944,2 тис. грн та довгострокові біологічні активи на 10 735,8 тис. грн), а оборотні активи - 192 936,2 тис. грн (зокрема, запаси - 3 059,2 тис. грн, поточні біологічні активи - 19 690,9 тис. грн, дебіторська заборгованість - 168 540,5 тис. грн). Такий обсяг активів вказує на можливість мобілізації ресурсів для погашення боргів без загрози для діяльності підприємства. Чистий дохід від реалізації товарів, продукції за 2024 рік склав 287 242,0 тис. грн, що є значним показником операційної активності. Хоча за рік зафіксовано збиток у розмірі 12 185,9 тис. грн, утім, це не є критичним для підприємства з таким обсягом активів і капіталу, а радше результатом поточних витрат (собівартість - 215 435,2 тис. грн, інші операційні витрати - 79 879,1 тис. грн). Порівняно з попереднім роком (чистий прибуток 32 288,1 тис. грн), збиток підприємства є тимчасовим і не свідчить про системну кризу.
Більше того, відповідач здійснював платежі на користь позивача, зокрема часткове погашення основного боргу, що свідчить про наявність коштів для виконання зобов'язань. Відповідач не надав жодних доказів (наприклад, актів про арешт рахунків, судових рішень про стягнення з нього значних сум іншими кредиторами чи підтверджень форс-мажорних обставин), які б обґрунтовували скрутне становище підприємства. Навпаки, баланс показує, що відповідач має достатньо ресурсів, а його посилання на збитковий майновий стан не є в достатній мірі таким, що слід вважати скрутним, та таким, що може слугувати підставою для зменшення пені, оскільки не відповідає критеріям істотних обставин за ч. 3 ст. 551 ЦК України.
Також, при вирішенні питання про зменшення неустойки суд враховує ступінь виконання зобов'язання боржником, включаючи тривалість його прострочення. Зокрема, грошове зобов'язання з оплати насіння соняшнику на суму 6 339 406,05 грн мало бути виконане до 20.10.2024 (згідно додатку №3802106029 до договору). Однак станом на дату подання позову (26.08.2025) та на дату подання відзиву (17.09.2025) основний борг в повній мірі не погашений, тобто прострочення триває майже рік. Пеня нарахована позивачем за 6 місяців (з 22.10.2024 по 22.04.2025) у розмірі 633 940,60 грн, що становить 10% від суми боргу, і не перевищує граничну межу , встановлену у п. 5.2 договору.
Часткове погашення заборгованості в розмірі 2 700 000,00 грн, на яке посилається відповідач, здійснено на виконання судового рішення у справі №921/639/24, тобто не в добровільному порядку. Така тривалість прострочення виконання зобов'язання (понад 300 днів) є значною, що зумовлює та свідчить, що боржник не вжив заходів для мінімізації порушень.
Стосовно тверджень відповідача про неправомірність стягнення пені у розмірі 633 940,60 грн, оскільки Господарським судом Тернопільської області у справі № 921/639/24 з відповідача на користь позивача вже стягнуто штраф у розмірі 400 000,00 грн, то суд зазначає, що штраф та пеня мають різну правову природу, а також даний вид санкцій у справі №921/639/24 нараховано за інше порушення, хоча в межах одного й того ж договору.
Так, підставою застосування штрафу (разової (фіксованої) санкції) було ненадання відповідачем Векселя або іншого забезпечення (п. 5 додаткової угоди № 3 до договору), тоді як пеня, яка нараховується у цій справі за кожен день прострочення є самостійною, застосованою за прострочення грошового зобов'язання з оплати товару (п. 5.2 договору).
Тобто, ці санкції передбачені за різні самостійні порушення одного договору і не є альтернативними чи взаємовиключними.
Саме по собі стягнення штрафу за одне порушення не виключає можливості стягнення пені за інше порушення, навіть якщо обидва порушення виникли в межах одного договору. При цьому, застосування кількох видів неустойки (штрафу та пені) за різні порушення одного договору не суперечить принципу non bis in idem, оскільки санкції застосовуються за різні правопорушення.
Тому, доводи відповідача про подвійну відповідальність чи неправомірність одночасного стягнення пені та штрафу є помилковими та не ґрунтуються ні на положеннях договору, ні на нормах чинного законодавства.
Таким чином, суд, керуючись принципом верховенства права та необхідністю дотримання балансу інтересів, відмовляє відповідачу у зменшенні неустойки (пені), оскільки скрутний фінансовий стан відповідача є наслідком його власних операційних рішень (наявність збитку при одночасному зростанні дебіторської заборгованості) і не є винятковою обставиною, що виправдовує перекладання фінансових втрат на кредитора.
При цьому варто зазначити, що хоча суд і керується принципами справедливості, добросовісності та розумності, ці принципи повинні забезпечувати розумний баланс між інтересами боржника та кредитора. Відмова у зменшенні штрафних санкцій забезпечує адекватний захист порушеного цивільного права позивача, оскільки він був позбавлений можливості користуватися своїми коштами внаслідок невиконання зобов'язання відповідачем.
Протилежного судом не встановлено.
Щодо заяви позивача, викладеної у позовній заяві про зазначення згідно ч. 10 ст. 238 ГПК України судом у рішенні про нарахування 3% річних на фактичну суму боргу, починаючи з 21.07.2025 до моменту виконання рішення, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Правовий аналіз наведеної вище норми чинного законодавства свідчить про те, що остання передбачає право, а не обов'язок суду зазначити про нарахування відсотків або пені у рішенні про стягнення боргу.
Окрім того, таке нарахування передбачає встановлення суми боргу, з якої здійснюється нарахування річних. Утім, у даній справі жодних підтверджуючих документів (первинних, розрахункових, виписок по розрахунковому рахунку позивача) щодо обставин сплати відповідачем 2700000грн позивачем не надано, що позбавляє суд можливості зазначити у відповідній формулі, яка застосовується при розрахунку 3% річних суми заборгованості, на яку відповідний орган стягнення має проводити нарахування 3 % річних і такий розмір фактичної суми основного боргу у п.2 прохальної частини позову, позивачем також не наведено.
З урахуванням обставини даної справи, суд вважає, що вирішення питання щодо стягнення трьох процентів річних з простроченої суми боргу, права на які може виникнути у позивача у майбутньому, повинно віршуватися в окремому судовому провадженні із застосуванням норм законодавства, діючих на час виникнення порушеного права.
Переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, суд має зважено підходити до вибору процесуальних засобів, щоб це не призвело до порушення основоположних засад господарського судочинства та не призводило до порушення прав гарантованих Конституцією та законами України.
При застосуванні положень ч. 10 ст. 238 ГПК України, суд вважає за необхідне врахувати дії стягувача та боржника на час виникнення порушеного права, а не заздалегідь, тому підстав для визначення у рішенні відповідно до вимог ч. 10 ст. 238 ГПК України про нарахування трьох процентів річних до моменту виконання рішення без документального підтвердження факту сплати боргу, суд не вбачає.
Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.
Відповідно до ст.20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Відповідно до змісту п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Принципи змагальності сторін та диспозитивності відображені в ст. 14, ч. 4 ст. 74 ГПК України, за змістом яких суд не може самостійно збирати докази, крім окремих визначених випадків.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Дослідивши подані докази суд визнав їх належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні ст.86 Господарського процесуального кодексу України. На підставі цих доказів, з урахуванням встановлених обставин справи та діючого законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо нарахованих 634 357,93 грн інфляційних нарахувань, 142 767,70 грн - 3% річних та 633 940,60 грн пені.
Розподіл судових витрат.
В силу приписів статті 129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 16932,79 грн покладається на відповідача у справі.
Керуючись ст.ст.2, 4, 46, 73, 74, 86, 123, 129, 219, 220, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватного підприємства “Холдер Агро» (с. Васильків Чортківського району Тернопільської області, ідентифікаційний код 37938319) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРТЕВА АГРІСАЄНС УКРАЇНА", (м. Київ вул. П. Сагайдачного, 1, ідентифікаційний код 31352075) - 634 357,93 грн інфляційних нарахувань, 142 767,70 грн - 3% річних, 633 940,60 грн пені, 16932,79 грн в повернення судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).
Повне рішення складено 19.11.2025.
Суддя Н.О. Андрусик