20.11.2025м. СумиСправа № 920/1433/25
Господарський суд Сумської області у складі
судді Резніченко О.Ю.,
розглянув без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Центрсервіс К10»;
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Топтехпостач»;
про стягнення 178 975,51 грн
Стислий виклад позицій сторін по справі, заяви та клопотання сторін. Процесуальні дії, які вчинялись судом.
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 178975,51 грн, з яких: 173000 грн 00 коп. безпідставно отриманих грошових коштів, 3472 грн 93 коп. інфляційних збитків. Крім того, просить суд стягнути з відповідача 2502 грн 58 коп. - 3% річних, продовжуючи стягнення до моменту фактичного виконання рішення суду. Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення, починаючи з 16 жовтня 2025 року до моменту повного виконання рішення суду нараховувати 3% річних на суму основного боргу в розмірі 173000,00 грн. за формулою: С х 3 х Д/К/100, де С- сума основного боргу, Д - кількість днів прострочення, К- кількість днів у році. Судовий збір у розмірі 2422,40 грн. стягнути з відповідача.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що ним помилково було перераховано грошові кошти в розмірі 173000 грн 00 коп. на рахунок ТОВ «Топтехпостач». Ним було надіслано відповідачу дві вимоги про повернення грошових коштів, проте відповідач відповіді на вимоги не надав, грошові кошти не повернув. Тому, зазначене є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно набутих грошових коштів в розмірі 173000 грн 00 коп., інфляційних збитків та 3% річних.
Ухвалою суду від 20.10.2025 було відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу без проведення судового засідання.
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа (а.с. 20).
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
09.04.2025 ТОВ «Центрсервіс К10» було помилково перераховано грошові кошти в розмірі 173000 грн 00 коп. на рахунок ТОВ «Топтехпостач», що підтверджується платіжною інструкцією №1 від 09.04.2025 (а.с. 13).
10.04.2025 позивач надіслав на адресу відповідача вимогу про повернення безпідставно набутого майна (грошових коштів), в якій ставилась вимога про повернення в строк до 22 квітня 2025 року безпідставно набутого майна (грошових коштів) в сумі 173 000,00 грн. Вказана вимога Відповідачем виконана не була.
Позивач 23 квітня 2025 року направив Відповідачу претензію про повернення безпідставно набутого майна (грошових коштів) з вимогою повернути безпідставно отримані кошти в сумі 173 000,00 грн. у добровільному порядку.
Письмовими матеріалами справи підтверджується факт надсилання вимог на адресу відповідача (а.с. 8, 10-12, 14-15).
Відповідач доказів існування між сторонами договірних зобов'язань суду не подав, грошові кошти станом на день розгляду справи позивачу не повернув.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню. Оскільки вказані обставини визнаються сторонами, то вони є такими, що встановлені судом.
Крім того, згідно з ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами.
Відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано доводів позивача. Тому факт набуття відповідачем грошових коштів позивача без достатньої правової підстави є таким, що встановлений судом.
Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.
Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, які виникають у зв'язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій набуто майно, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.
За змістом положень цієї глави ЦК України для кондикційних зобов'язань характерним є, зокрема, приріст майна у набувача без достатніх правових підстав.
Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Згідно із частиною першою, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.
Згідно з частиною першою статті 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.
Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України.
Разом із тим для кондикційних зобов'язань доведення вини особи не має значення, важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України).
Судом встановлено, що наявними в матеріалах справи доказами не підтверджено наявність правовідносин між позивачем та відповідачем, а отже грошові кошти в розмірі 173000 грн 00 коп. є помилково перерахованими та підлягають поверненню позивачу, а позовні вимоги в цій частині є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних збитків.
Положеннями ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних збитків виконано в тексті позовної заяви (а.с.2-3).
Враховуючи те, що судом було встановлено факт порушення грошового зобов'язання з боку відповідача, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 2502 грн 58 коп. - 3% річних (загальний період 23.04.2025 - 15.10.2025) та 3472 грн 93 коп інфляційних збитків (загальний період 23.04.2025 - 15.10.2025).
Щодо застосування ч.10 ст. 238 ГПК України
Позивач також просить суд відповідно до вимог ч. 10 ст. 238 ГПК України зазначити в рішенні суду про те, що органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення, починаючи з 16 жовтня 2025 року до моменту повного виконання рішення суду нараховувати 3% річних на суму основного боргу в розмірі 173 000,00 грн. за формулою: С х 3 х Д/К/100, де С- сума основного боргу, Д- кількість днів прострочення, К- кількість днів у році.
Згідно ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Подальша реалізація ч. 10 ст. 238 ГПК України після ухвалення рішення та видачі виконавчого документу відображена у ч.11, 12 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», якими передбачено, що якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі.
До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
Таким чином, суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги позивача про зазначення в рішенні суду про нарахування відсотків з 16.10.2025 р. до моменту виконання рішення.
Нарахування 3 % річних здійснювати за наступною формулою:
Сума 3% річних = С х 3 х Д / К / 100, де:
С - сума основного боргу, яка на день ухвалення рішення складає 173000 грн 00 коп.,
Д - кількість днів прострочення.
К - кількість днів у році.
Розподіл судових витрат між сторонам.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що судом позовні вимоги позивача до відповідача задоволені, то на відповідача покладаються витрати позивача із сплати судового збору.
Керуючись ст. ст.123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрсервіс К10» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Топтехпостач», про стягнення 178975,51 грн - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Топтехпостач» (вул. Привокзальна, буд. 25, м. Суми, 40022, код 43605153) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрсервіс К10» (вул. Харківське шосе, буд. 144Б, м. Київ, 02091, код ЄДРПОУ 43651740) 173000 грн 00 коп. безпідставно отриманих грошових коштів, 3472 грн 93 коп. інфляційних збитків, 2502 грн 58 коп. - 3% річних, 2422 грн 40 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення, здійснювати нарахування 3% річних на суму основного боргу в розмірі 173000 грн 00 коп. з 16.10.2025 р. до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування, за формулою:
Сума 3% річних = С х 3 х Д / К / 100, де:
С - сума основного боргу,
Д - кількість днів прострочення.
К- кількість днів у році
4. Видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Центрсервіс К10» наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повні реквізити сторін зазначені у п. 2 резолютивної частини даного рішення.
Повне судове рішення складено 20.11.2025.
Суддя О.Ю. Резніченко