адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018
Код ЄДРПОУ 03500004
19.11.2025 Справа № 917/1553/25
Суддя Мацко О.С. , розглянувши матеріали справи
за позовною заявою Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз" вул. Козака, 2-а, м.Полтава,Полтавська область,36000
до Релігійної громади Полтавської церкви Христової м. Полтава (Полтавська церква Христова) вул.Володимира Івасюка, 4, кв.315, м.Полтава,Полтавська область,36000
про стягнення грошових коштів
Без виклику сторін
Ухвалою від 11.08.2025р. відкрито провадження у справі, встнаовлено процесуальні строки на подання заяв по суті спору (строк на подання відзиву - 15 днів з дня отримання даної ухвали).Копія ухвали була двічі направлена відповідачу за адресою, вказаною в матеріалах справи та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак не була отримана відповідачем; 25.09.2025р. представник відповідача Приймак В.В. особисто ознайомився з матеріалами справи в приміщенні суду. 03.10.2025р. відповідачем подана заява про "надання додаткового часу для досудовго врегулювання спору на 45 днів та відтермінування початку судового провадження", у зв"язку з тим, що чинним законодавством не передбачено строку для досудового врегулювання спору під час судового розгляду справи, так само як і відтермінування судового провадження, дана заява приєднана до матеріалів справи, однак окремо ухвалою суду не вирішувалася.
28.10.2025р. до суду надійшов відзив на позов (вх.№13813) , який ухвалою від 03.11.2025р. повернуто без розгляду.
13.11.2025р. до суду (повторно) надійшов відзив на позовну заяву від відповідача (вх.№14658 від 13.11.2025р.), у якому викладено клопотання про поновлення процесуального строку на подання відзиву (п.1 прохальної частини відзиву). У обгрунтування поважності причин пропуску строку відповідач посилається на те, що він є юридично необізнаною особою, є неприбутковою громадською організацією та через це був позбавлений фінансової можливості та змоги захистити свої права особисто без залучення представника, і лише 16.10.2025р. було укладено договір про надання правової допомоги. Разом з тим, відповідач отримав технічну можливість зареєструватися в електронному суді лише 13.11.2025р., оскільки значний час було витрачено на оформлення електронного ключа для відповідної реєстрації, а відтак подача документів та заперечень в електронному форматі до 13.11.2025р. була неможлива.
Згідно ст..165 ГПК України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі. Ухвалою про відкриття провадження у справі встановлено строк - 15 днів з дня отримання ухвали суду. Як вказано вище, ухвала суду направлялася відповідачу в установленому порядку, однак не була ним отримана з причин, що не залежать від суду та перебувають поза його контролем; однак враховуючи особисте ознайомлення представника зі справою 25.09.2025р., уникаючи надмірного формалізму та обмеження прав учасника процесу, суд вважає, що доречно обраховувати строк на подання відзиву саме з цієї дати. Відтак, строк на подання відзиву закінчився 10.10.2025р.
Вирішуючи клопотання про поновлення пропущеного строку на подання відзиву, суд виходить з наступного:
Згідно ст..13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до норм статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (частина 1 статті 2 ГПК України).
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина 2 статті 2 ГПК України).
В частині 3 статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Зазначеними нормами чітко встановлено процесуальну поведінку, відповідно до якої учасники справи зобов'язані діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строків на подання заяв по суті спору. Для цього особа, зацікавлена у поданні такої заяви, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, у передбачені законодавством строки.
Водночас інститут строків в господарському процесі сприяє досягненню юридичної визначеності, а також стимулює учасників господарського процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дотримання процесуальної дисципліни учасників судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ГПК України певних процесуальних дій (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/186/21).
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина 1 статті 119 ГПК України).
З наведеного вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідної заяви (клопотання) скаржника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк був пропущений та чи підлягає він поновленню. ГПК України не пов'язує право суду визнати поважною причину пропуску процесуального строку з вичерпним колом обставин, що його спричинили.
Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування заяви (клопотання) про його поновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Ще 18.10.2023 введено в дію положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами «№3200-IX від 29.06.2023».
Зазначеним законом внесені зміни до Господарського процесуального кодексу України, згідно із якими осіб, визначених частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, в обов'язковому порядку зобов'язано зареєструвати свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.
Згідно частини 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Таким чином, заявник, як юридична особа, згідно з частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України зобов'язаний зареєструвати свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами ще станом на момент набрання законної сили Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами №3200-IX від 29.06.2023.
Ігнорування цього обов"язку тривалий період часу, навіть незважаючи на те, що вже станом на час отримання від позивача копії позовної заяви з додатками (як мінімум) відповідачу стало відомо, що він стане учасником судового провадження, дає підстави суду вважати, що обставини, на які посилається відповідач, обґрунтовуючи причини пропуску строку на подання відзиву, не є поважними, непереборними, натомість є такими, що повністю залежали від волі відповідача; так само посилання на те, що відповідач довго не міг знайти представника для захисту своїх інтересів, також не розцінюються судом як поважні причини пропуску процесуального строку. З клопотанням про продовження процесуального строку відповідач (після ознайомлення з матеріалами справи) до суду не звертався.
Суд при цьому враховує, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема, й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (пункт 27 рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", заява № 24402/02).
Згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішення питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
Основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права. Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства.
При цьому, Європейський суд з прав людини провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний же формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
Враховуючи вищенаведене у сукупності та зважаючи на невиконання відповідачем вимог процесуального законодавства, у зв'язку з недоведеністю поважних причин для поновлення пропущеного процесуального строку, суд відмовляє в задоволенні заяви про поновлення пропущеного процесуального строку, у зв"язку з чим відзив на позовну заяву підлягає залишенню без розгляду (ч.2 ст.118 ГПК України).
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.118,119,234 ГПК України, суд,-
1. Відмовити у задоволенні клопотання відповідача про поновлення пропущеного процесуального строку на подання відзиву на позов.
2. Відзив на позов залишити без розгляду.
Ухвала складена і підписана 19.11.2025р. та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду в порядку і строки, встановлені ГПК України (ст..ст.256,257 ГПК України).
Суддя О.С.Мацко