адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
20.11.2025 Справа № 917/1621/25
Господарський суд Полтавської області у складі судді Мацко О.С., розглянувши у спрощеному провадженні матеріали справи
за позовною заявою Керівника Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону, 01104, м. Київ, вул. Петра Болбочана, 8а,
в особі 1. Головного управління Національної гвардії України, 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 9-А, код ЄДРПОУ 08803498,
2. Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ,
до Товариство з обмеженою відповідальністю «Максілайн», 38310, Полтавська обл., Миргородський р-н, с-ще Гоголеве, вул. Гоголя, 68/1, код ЄДРПОУ 45221291,
про стягнення 51 000,00 грн,
Представники сторін: не викликались.
Суть спору:
Розглядається позовна заява Керівника Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в інтересах держави в особі Головного управління Національної гвардії України та Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Максілайн» про стягнення 51 000,00 грн пені за неналежне виконання умов договору № 112/ВОЗ-2025 від 10.04.2025 р.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 25.08.2025 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Аргументи учасників справи:
Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав зобов'язання щодо своєчасної поставки товару за договором № 112/ВОЗ-2025 від 10.04.2025 р.
У відзиві від 08.09.2025 р., вх. № 11502 від 08.09.2025 р., відповідач стверджує, що у позовній заяві не наведено виключних обставин для представництва інтересів Головного управління Національної гвардії України та Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, у зв'язку з чим просить відмовити у задоволенні позовних вимог у даній справі, а в разі часткового задоволення позовних вимог просить вирішити питання про зменшення розміру неустойки, з огляду на виконання ТОВ «Максілайн» поставки за договором № 112/ВОЗ-2025 від 10.04.2025 р. та відсутністю обґрунтування розміру збитків позивача.
12.09.2025 року від прокурора до суду надійшла відповідь на відзив від 12.09.2025 р. (вх. № 11726), у якій він зазначив, що у справі наявний державний інтерес, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави в особі органів уповноважених здійснювати захист у даних правовідносинах (Національної гвардії України та військової частини НОМЕР_1 НГУ).
Крім того, прокурор вказав, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Максілайн» не надано доказів і не доведено існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій.
Також у відповіді на відзив, поданій до суду 16.09.2025 року (вх. № 11858), позивач-2 підтримав позовні вимоги Керівника Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону у даній справі та заперечив проти зменшення пені.
Інших заяв по суті спору до суду не надходило.
Виклад обставин справи, встановлених судом:
Частинами 1, 3 та 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» закріплено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Відповідно до ч. 3, 5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну гвардію України» Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.
Згідно зі ст. 2 Закону основними функціями Національної гвардії України є, зокрема, захист конституційного ладу України, цілісності її території від спроб зміни їх насильницьким шляхом; охорона громадської безпеки і порядку, забезпечення захисту та охорони життя, здоров'я, прав, свобод і законних інтересів громадян; участь у забезпеченні громадської безпеки та охороні громадської безпеки і порядку під час проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій та інших масових заходів, що створюють небезпеку для життя та здоров'я громадян; забезпечення охорони органів державної влади, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, участь у здійсненні заходів державної охорони органів державної влади та посадових осіб; участь у здійсненні заходів, пов'язаних з припиненням збройних конфліктів та інших провокацій на державному кордоні, а також заходів щодо недопущення масового переходу державного кордону з території суміжних держав; участь у здійсненні заходів правового режиму воєнного стану; участь у виконанні завдань територіальної оборони.
Статтею 5 Закону унормовано, що до складу Національної гвардії України входять: головний орган військового управління Національної гвардії України; оперативно-територіальні об'єднання Національної гвардії України; з'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, навчальні військові частини (центри), бази, заклади охорони здоров'я та установи, що не входять до складу оперативно-територіальних об'єднань Національної гвардії України.
З матеріалів справи вбачається, що договір поставки № 112/ВОЗ-2025 від 10.04.2025 р. укладено між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України як Замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Максілайн» як Постачальником.
Крім того, відповідно до п. 1 Положення про головний орган військового управління Національної гвардії України, затвердженого Указом Президента України № 346/2014 від 28.03.2014 р., головним органом військового управління Національної гвардії України є Головне управління Національної гвардії України.
Статтею 23 ЗУ «Про Національну гвардію України» визначено, що матеріально-технічне забезпечення органів військового управління оперативно-територіальних об'єднань Національної гвардії України, з'єднань, військових частин і підрозділів, вищих військових навчальних закладів, навчальних військових частин (центрів), баз, закладів охорони здоров'я, установ Національної гвардії України здійснюється головним органом військового управління Національної гвардії України та іншими органами виконавчої влади через відповідні військові частини Національної гвардії України в межах коштів, передбачених на зазначені цілі.
Також згідно з пп. 19 п. 4 Указу Президента України № 346/2014 від 28.03.2014 р. Головний орган військового управління НГУ відповідно до покладених на нього завдань здійснює через відповідні військові частини Національної гвардії України забезпечення Національної гвардії України, матеріально-технічне забезпечення територіальних управлінь НГУ, з'єднань, військових частин (підрозділів), вищих військових навчальних закладів, навчальних військових частин (центрів), баз, закладів охорони здоров'я та установ Національної гвардії України, закупівлю, накопичення й ефективне використання військового майна та інших матеріально-технічних ресурсів, забезпечує їх експлуатацію, ремонт і зберігання, здійснює контроль у цій сфері.
З огляду на викладене, Керівником Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону у позовній заяві правильно зазначено осіб, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а саме - Головне управління Національної гвардії України та Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України.
При цьому прокуратурою вказано на те, що Головним управлінням Національної гвардії України та Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України до теперішнього часу не вжито жодних заходів по стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Максілайн» 51 000,00 грн пені за неналежне виконання умов договору № 112/ВОЗ-2025 від 10.04.2025 р.
Відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Керівником Лубенської окружної прокуратури Полтавської області попередньо повідомлено Головне управління Національної гвардії України та Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України про звернення до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Максілайн» 51 000,00 грн пені за неналежне виконання умов договору № 112/ВОЗ-2025 від 10.04.2025 р. (лист № 16/5797вих-25 від 14.08.2025 р., а.с. 57).
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
В кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Обґрунтовуючи позов, прокурор посилається на те, що неналежне виконання зобов'язань за договором, укладеним з Національною гвардією України в особі військової частини, а саме - несвоєчасна поставка товару до військової частини НГУ, впливає на рівень їх матеріально-технічного забезпечення, внаслідок чого порушуються інтереси держави щодо забезпечення конституційних основ України.
Враховуючи викладене, прокурором у позові належним чином обґрунтовано порушення зазначених інтересів держави та підстави представництва останніх у суді, з урахуванням чого судом позовну заяву прокурора прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
10.04.2025 року між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Максілайн» було укладено договір № 112/ВОЗ-2025 (а.с. 17-34), згідно з п. 1.1 якого Постачальник (ТОВ «Максілайн») взяв на себе зобов'язання поставити Замовникові (ВЧ НОМЕР_1 НГУ) якісні товари (масло вершкове), а Замовник - прийняти і оплатити такі товари.
Відповідно до Специфікації до договору № 112/ВОЗ-2025 від 10.04.2025 р. (а.с. 35) кількість товару - 30 000 кг, загальна вартість товару - 9 000 000,00 грн.
Пунктом 6.1 договору визначено, що дата та місце поставки товару зазначається у письмовій заявці Замовника, яка вручається під особистий підпис Постачальнику (представнику Постачальника).
Не пізніше 5 (п'ятого) числа кожного місяця або в інші дні за викликом Замовника по телефону Постачальник (представник Постачальника) прибуває до Замовника для отримання письмової заявки. У разі не прибуття вищезазначених осіб, вона надсилається Постачальнику рекомендованим листом або цінним листом з описом вкладеного, направленим на адресу Постачальника, зазначену в розділі 15 цього договору. У разі надсилання заявки засобами поштового зв'язку вона вважається врученою Постачальнику з дня отримання Замовником фіскального чеку про сплату поштового відправлення.
У заявці зазначається найменування товару, місце поставки товару, кількість товару та інша необхідна інформація для поставки товару.
01.05.2025 року позивач надав представнику ТОВ «Максілайн» за довіреністю б/н від 09.04.2025 р. (а.с. 39) заявку на поставку товару за договором № 112/ВОЗ-2025 від 10.04.2025 р. в кількості 30 000 кг, дата поставки - 30.05.2025 р. (а.с. 38).
У пункті 6.7 договору сторони узгодили, що право власності на товар переходить від Постачальника до Замовника (товароодержувача) після прийняття товару на склад Замовника (товароодержувача, факт чого засвідчується підписами уповноважених на це осіб Постачальника та Замовника (товароодержувача) на відповідній видатковій накладній. Датою прийняття товару Замовником (товароодержувачем) вважається дата, вказана уповноваженою особою Замовника (товароодержувача) на видатковій накладній.
Сторонами було підписано видаткові накладні № 0000246/3007 від 05.06.2025 р. про поставку товару в кількості 10 000 кг на суму 3 000 000,00 грн та № 0000247/4114 від 06.06.2025 р. про поставку товару в кількості 20 000 кг на суму 6 000 000,00 грн (а.с. 40-41).
Позивачем було перераховано відповідачу кошти за вказаний товар в сумі 9 000 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 3622 від 25.06.2025 р. та № 3625 від 25.06.2025 р. (а.с. 47-48).
Посилаючись на недотримання відповідачем строків поставки товару, прокурор заявив до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Максілайн» 51 000,00 грн пені за неналежне виконання умов договору № 112/ВОЗ-2025 від 10.04.2025 р.
Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі: договір № 112/ВОЗ-2025 від 10.04.2025 р., заявка на поставку товару, видаткові накладні № 0000246/3007 від 05.06.2025 р. та № 0000247/4114 від 06.06.2025 р., платіжні інструкції № 3622 від 25.06.2025 р. та № 3625 від 25.06.2025 р. та ін.
Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Максілайн» було укладено договір № 112/ВОЗ-2025 від 10.04.2025 р., який за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст.ст. 662, 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Як зазначено вище, у пункті 6.1 договору № 112/ВОЗ-2025 від 10.04.2025 р. Сторони узгодили, що дата та місце поставки товару зазначається у письмовій заявці Замовника, яка вручається під особистий підпис Постачальнику (представнику Постачальника).
У заявці на поставку товару вказано, що дата поставки товару - 30.05.2025 р.
Положенням статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.
Згідно з видатковими накладними № 0000246/3007 від 05.06.2025 р. та № 0000247/4114 від 06.06.2025 р., підписаними сторонами, відповідач поставив позивачу товар з порушенням вищезазначеного строку, а саме:
- товар в кількості 10 000 кг на суму 3 000 000,00 грн - 05.06.2025 р.;
- товар в кількості 20 000 кг на суму 6 000 000,00 грн - 06.06.2025 р.
Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 549 ЦК України також встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України).
Згідно з п. 8.3 договору № 112/ВОЗ-2025 від 10.04.2025 р. за порушення строку поставки товару, зазначеного у письмовій заявці Замовника, Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1 % вартості товару, з яких допущено прострочення за кожний день прострочення.
Позивачем наведено розрахунок пені за порушення строків поставки товару за договором № 112/ВОЗ-2025 від 10.04.2025 р. в розмірі 51 000,00 грн.
Здійснивши перевірку вказаного розрахунку, суд прийшов до висновку, що зазначені вимоги відповідають положенням чинного законодавства України, є обґрунтованими та правомірними.
Відповідач у відзиві просив суд вирішити питання про зменшення розміу заявлених до стягнення штрафних санкцій.
Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зі змісту вищезазначеної норми вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Дана позиція викладена в постанові Верховного суду від 11.07.2023 р. у справі № 914/3231/16.
Оскільки відповідачем не наведено виняткових обставин, за яких можливе зменшення пені, а також не надано доказів надмірності заявлених прокурором штрафних санкцій, враховуючи специфіку правовідносин між сторонами щодо здійснення оборонних закупівель в період воєнного стану, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вказаного клопотання Товариство з обмеженою відповідальністю «Максілайн».
Крім того, відповідач як суб'єкт підприємницької діяльності, яка здійснюється ним на власний ризик, повинен був усвідомлювати можливі наслідки та ризики укладення договору поставки № 112/ВОЗ-2025 від 10.04.2025 р. Так, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик; особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від вчинення) таких дій.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).
Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Крім того, згідно зі ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010 р. № 4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою № 63566/00 суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
У даному випадку, дослідивши та оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Керівника Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону у даній справі в повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 3 028,00 грн.
Керуючись ст. 129, 231, 232, 233, 237, 238, 252 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Максілайн» (38310, Полтавська обл., Миргородський р-н, с-ще Гоголеве, вул. Гоголя, 68/1, код ЄДРПОУ 45221291) на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) пеню в розмірі 51 000,00 грн за договором № 112/ВОЗ-2025 від 10.04.2025 р.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Максілайн» (38310, Полтавська обл., Миргородський р-н, с-ще Гоголеве, вул. Гоголя, 68/1, код ЄДРПОУ 45221291) на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону (01014, м. Київ, вул. Петра Болбочана, 8, р/р № UA478201720343140002000082966, МФО 820172 в ДКСУ м. Київ) 3 028,00 грн судового збору.
4. Видати накази з набранням чинності цим рішенням.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.
Повне рішення складено 19.11.2025 р.
Суддя О.С. Мацко