адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004
19.11.2025 Справа № 917/1579/25
Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., секретар судового засіданні Отюгова О.І., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремагропак" про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат по справі №917/1579/25, -
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремагропак", вул. Вадима Пугачова, 6, м. Кременчук, Полтавська область, 39600
до відповідача Акціонерного товариства "Полтаваобленерго", вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, 36022
про визнання недійсним рішення комісії
Без виклику учасників справи
В провадженні Господарського суду Полтавської області перебувала справа № 917/1579/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремагропак" до відповідача Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" про визнання недійсним та скасування рішення комісії розгляду акту про порушення, оформлене протоколом №00011547 від 27.02.2024 року.
Рішенням від 06.11.2025 року суд позовні вимоги задовольнив, визнав недійсним рішення комісії Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" з розгляду Акта про порушення, оформлене протоколом №016769 від 11.03.2025 року.
За змістом частин 1, 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У позовній заяві позивачем було вказано, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції становить 20 000,00грн.
Також позивач у позовній заяві просив відшкодувати йому за рахунок АТ "Полтаваобленерго" суму витрат на правову допомогу адвоката у даному процесі та інших витрат. Попередньо було оцінено суму витрат у 18 000,00 грн, в тому числі на правову допомогу - 15 000,00 грн.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
10.11.2025 року до суду від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат по справі на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн, до якої долучені докази понесення позивачем витрат на правову допомогу (вх. №14395, т. 2 а. с. 64-68).
Ухвалою від 12.11.2025 року суд прийняв вищезазначену заяву про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат по справі на професійну правничу допомогу та запропонував відповідачу подати письмові заперечення (за наявності таких заперечень) на заяву позивача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу протягом 3 днів з дня отримання ухвали та надати їх суду та позивачу.
13.11.2025 року до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли запереченнями на заяву про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат (вх. №14562, т. 2 а. с. 81 - 85).
17.11.2025 року до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про долучення до справи 917/1579/25 довіреність на громадянина України Гуйвана Петра Дмитровича (РНОКПП НОМЕР_1 ), як представника позивача (вх. № 14766, т. 2 а. с. 107). В якості додатку до заяви було додано Довіреність від 15.07.2025 року на Гуйвана Петра Дмитровича.
При вирішенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремагропак" про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат по справі №917/1579/25 (вх. № 14395 від 10.11.2025 року) суд враховує наступне.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).
За приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
У рішенні Конституційного Суду України № 23-рп/2009 (у п. 3.2 рішення) передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо.
Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать і консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво в судах тощо.
На підтвердження факту надання правничої допомоги, позивачем до матеріалів справи було додано: довіреність від 15.07.2025 року, акт приймання-передачі наданих послуг від 10.11.2025 року до договору про надання правової допомоги адвокат від 17.07.2025 року, договір про надання допомоги адвоката від 17.07.2025 року, розписку від 10.10.2025 року про отримання адвокатом грошових коштів у сумі 15 000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 1 ст. 126 ГПК України, витрати пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України, з відповідача підлягає стягненню, окрім витрат по сплаті судового збору, вартість послуг адвоката, що сплачена або підлягає сплаті (правова позиція викладена в постанові об'єднаної палати КГС ВС від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19).
Згідно з ч. 4 ст.126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За приписами ч.5 ст.126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах відомості щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформації щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та, навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Тобто за нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України щодо співмірності господарському суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Верховний Суд, застосовуючи ч. 6 ст. 126 ГПК України, неодноразово зазначав, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 826/2689/15, від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України (зокрема, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені чч. 5- 7, 9 ст. 129 ГПК України (зокрема, пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Закон "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Суд зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.
Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Особливістю фіксованого розміру адвокатського гонорару є те, що визначення саме такої форми в договорі виключає обов'язок зазначення відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної наданої послуги (вчиненої дії) в детальному описі робіт (наданих послуг) або в акті приймання-передачі наданих послуг. У цьому випадку встановлення сторонами в умовах договору про надання правової допомоги вартості послуг (гонорару) з надання правової допомоги клієнту в у фіксованому розмірі виключає необхідність зазначення адвокатом відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної дії виконаної ним на захист інтересів свого клієнта.
Подібні висновки викладено в додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №910/1344/19 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №916/893/21.
Фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро / об'єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив'язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро/об'єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21.
Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Як зазначено у заяві про відшкодування судових витрат та вбачається з матеріалів справи, 17.07.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кремагропак" (далі - клієнт) та адвокат Гуйван П. Д. (далі - адвокат) уклали договір про надання допомоги адвоката (далі - договір).
Відповідно до цього договору клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання надати клієнтові юридичну допомогу щодо ведення його юридичної справи стосовно подачі позову про оскарження і скасування неправомірного рішення АТ "Полтаваобленерго", оформленого протоколом №016769 засідання комісії АТ "Полтаваобленерго" від 11.03.2025 року щодо нарахування та стягнення коштів 921 085,42 грн за спожиту безобліково електроенергію в усіх органах держави Україна, включаючи адміністративні та господарські перші, апеляційні та касаційні судові інстанції. Участь адвоката у даних справах оформляється адвокатським ордером або довіреністю, яку клієнт видає адвокату.
Вартість послуг з договору у судах першої інстанції визначається, виходячи із складності справи і встановлюється у розмірі 15 000,00 грн (п. 3 договору).
В акті приймання-передачі наданих послуг від 10.11.2025 року до договору про надання правової допомоги адвокат від 17.07.2025 року сторонами погоджено обсяг та час виконаних робіт адвокатом.
Отже, враховуючи умови договору, суд прийшов до висновку, що сторони узгодили фіксовану форму гонорару.
Гуйван Петро Дмитрович має право на заняття адвокатською діяльністю відповідно до свідоцтва №312 від 15.02.2000 року, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру адвокатів України.
Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
При цьому, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського від 02.02.2024 року по справі № 910/9714/22 зазначено, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:
- не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);
- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);
- суд зобов'язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
В силу приписів ст. 126 ГПК України, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Відповідно до положень частин п'ятої, шостої статті 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Виходячи зі змісту наведених вище положень статті 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.
Відповідачем у поданих ним запереченнях (вх. №14562 від 13.11.2025 року) просив залишити заяву про відшкодування судових витрат без задоволення, а у разі задоволення заяви - зменшити розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката до 1000,00 грн зважаючи на наступне:
- у представника ТОВ "Кремагропак" - адвоката Гуйвана П.Д. відсутні повноваження на представництво інтересів позивача у суді по справі №917/1579/25. Позивач неодноразово подавав до суду довіреності, якими уповноважував адвоката Гуйвана П.Д. представляти інтереси ТОВ "Кремагропак" в господарських судах України у справі за участі АТ"Полтаваобленерго" №917/1399/25, а не справи № 917/1579/25. Також матеріали справи №917/1579/25 не містять ордеру, який би посвідчував повноваження адвоката на надання правничої допомоги у даній справі;
- ні перша заява по суті, ні заява про винесення додаткового рішення про відшкодування судових витрат не містить розрахунку суми судових витрат, позивач лише констатував, що ним понесено витрати на правову допомогу у розмірі 15000 грн, однак не надав розрахунку даної суми;
- перелік робіт, які зазначені в заяві про винесення додаткового рішення про відшкодування судових витрат та акті приймання-передачі наданих послуг від 10.11.2025 року, окремими видами юридичних послуг здебільшого взагалі не являються, а представляють собою лише суб'єктивні міркування адвоката щодо обставин справи та позицій сторін у ній, які узагальнено знайшли своє відображення у поданих позивачем заявах по суті справи. Наповнення поданого Акта приймання-передачі наданих послуг від 10.11.2025 року таким значним обсягом проведених адвокатом "робіт" насправді є штучним збільшенням як його змісту так і реально наданих адвокатом послуг;
- ні заява про винесення додаткового рішення, ні Акт приймання-передачі наданих послуг від 10.11.2025 року не містить інформації щодо витраченого часу на відповідні види робіт, що ставить під сумнів чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору. Загальна сума витрачених годин, зазначена в Акті є суперечливою, оскільки в першому абзаці пункту 2 Акту приймання-передачі наданих послуг від 10.11.2025 року сторони узгодили 106 годин, однак до останнього абзацу цього ж пункту обсяг часу вже збільшився до 116 годин;
- адвокат Гуйван П.Д. неодноразово брав участь у судових засідання по справах за участі АТ "Полтаваобленерго" щодо стягнення вартості необлікованої електричної енергії та щодо визнання недійсним і скасування протоколу засідання комісії з розгляду акта про порушення, тому він обізнаний із законодавством, яке регулює вказані відносини. Крім того, адвокат Гуйван П.Д. приймав участь як представник у справі №917/1399/25. В межах розгляду справи №917/1399/25 ТОВ "Кремагропак" 05.08.2025 року було подано зустрічну позовну заяву про визнання недійсним та скасування рішення АТ "Полтаваобленерго", оформленого протоколом комісії з розгляду Акта про порушення №016769 від 11.03.2025 року. Дана зустрічна позовна заява (яка була повернута заявнику ухвалою від 11.08.2025 року по справі №917/1399/25) є ідентичною за змістом (дослівною) позовній заяві у справі №917/1579/25. Таким чином, представник позивача взагалі не прикладав великих зусиль та часу на підготовку даної позовної заяви, вивчення матеріалів, та інших дій у даній справі, оскільки такі дії були вчинені під час підготовки зустрічної позовної заяви та інших заяв по суті в межах справи №917/1399/25, до подання позову у справі №917/1579/25;
- адвокат Гуйван П.Д. має науковий правовий ступінь, є Заслуженим юристом України, та тривалий час працював в АТ "Полтаваобленерго", що підтверджує обізнаність адвоката у правовому регулюванні у сфері електроенергетики. Зважаючи на вказані обставини, підготовка до справи та оформлення заяв по суті справи не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи для адвоката, тому це свідчить про те, що заявлений адвокатом час, витрачений на виконання робіт у даній справі не є дійсним та необхідним унаслідок чого, заявлений розмір витрат на правничу допомогу не є співмірним та реальним.
Суд зазначає, що дійсно, як на це звертає увагу представник відповідача, позивач в якості додатку до заяв по суті справи надав до суду копії довіреності на право представляти ТОВ "Кремагропак" в господарських судах Полтавської області у справі за участі АТ "Полтаваобенерго" №917/1399/25. При цьому суд також відмічає про наявність в матеріалах справи довіреності від 15.07.2025 року (поданої до суду 17.11.2025 року), якою директор ТОВ "Кремагропак" Ігор Васильович Вовченко уповноважив адвоката Гуйвана Петра Дмитровича представляти інтереси ТОВ "Кремагропак" в господарських судах (в тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях) за участі Акціонерного товариства "Полтаваобленерго".
Отже, матеріалами справи підтверджено, що правову допомогу позивачу у справі здійснював адвокат Гуйван П. Д. на підставі довіреності від 15.07.2025 року та договору на надання допомоги адвоката від 17.07.2025 року.
Суд зазначає, що адвокат Гуйван П. Д. здійснювався належний юридичний супровід клієнта (ТОВ "Кремагропак") під час судового розгляду справи.
Щодо посилання відповідача на відсутність у позовній заяві за яві про ухвалення додаткового рішення розрахунку суми судових витрат суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 124 ГПК України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
При цьому, суд зазначає, що у позовній заяві позивачем було вказано, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції становить 20 000,00грн.
Також позивач у позовній заяві просив відшкодувати йому за рахунок "Полтаваобленерго" суму витрат на правову допомогу адвоката у даному процесі та інших витрат. Попередньо було оцінено суму витрат у 18 000,00 грн, в тому числі на правову допомогу - 15 000,00 грн.
Отже, ТОВ "Кремагропак" дотрималося вимог ч.1 ст.124 ГПК.
Також суд звертає увагу, відповідно до ч. 2 ст. 124 ГПК України у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Положення статті 124 ГПК України не містять імперативних приписів про те, що у випадку неподання разом з першою заявою по суті спору попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, суд зобов'язаний відмовити у відшкодуванні судових витрат.
Натомість, частиною другою статті 124 ГПК України, передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Тобто, застосування відповідних положень статті 124 ГПК України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин кожної справи, а також інших чинників, зокрема, дій або бездіяльності сторони або її представника під час розгляду справи.
Дана позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.01.2024 р. у справі № 927/885/17 (927/485/19).
Отже, за усталеною практикою Верховного Суду, неподання учасником справи попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат разом з першою заявою по суті спору само по собі не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.
Відносно посилання відповідача на те, що ні заява про ухвалення додаткового рішення ні акт приймання-передачі наданих послуг від 10.11.2025 року не містять інформації щодо витраченого часу на відповідні види робіт адвокатом суд зазначає наступне.
Договором на надання допомоги адвоката від 17.07.2025 року сторонами визначено фіксовану форму гонорару у розмірі 15 000,00 грн, а особливістю фіксованого розміру адвокатського гонорару є те, що визначення саме такої форми в договорі виключає обов'язок зазначення відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної наданої послуги (вчиненої дії) в детальному описі робіт (наданих послуг) або в акті приймання-передачі наданих послуг. У цьому випадку встановлення сторонами в умовах договору про надання правової допомоги вартості послуг (гонорару) з надання правової допомоги клієнту в у фіксованому розмірі виключає необхідність зазначення адвокатом відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної дії виконаної ним на захист інтересів свого клієнта.
Подібні висновки викладено в додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №910/1344/19 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №916/893/21.
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
З огляду на викладене, суд зазначає про те, що у контексті цієї справи фіксований розмір гонорару, погоджений між позивачем та адвокатом Гуйваном П. Д. у договорі на надання допомоги адвоката від 17.07.2025 року означає те, що у разі настання визначених таким договором умов платежу конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання умов договору та призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару у цих конкретних правовідносинах, що склалися між позивачем і його адвокатом у цій справі, як і не має значення витрачений адвокатом позивача час на надання послуг правничої допомоги.
З урахуванням викладеного, вартість послуг з надання правничої допомоги була погоджена між позивачем та адвокатом у договорі на надання допомоги адвоката у фіксованому розмірі, який не змінюється в залежності від обсягу наданих послуг та витраченого адвокатом часу, а отже, є чітко визначеним.
Відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормовано також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 129 ГПК України.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. Разом з тим, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору.
У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.02.2021 у справі № 920/39/20 та від 08.04.2021 у справі № 922/2321/20.
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).
При вирішенні питання щодо певних видів правничої допомоги адвоката Гуйвана П. Д. судом враховується як пов'язаність їх з розглядом справи, обґрунтованість та розумність визначення у контексті обсягу наданих юридичних послуг так і доцільність понесених витрат.
У даній справі перелічені вище принципи дотримані не в повній мірі.
Суд погоджується із тим, що виходячи із конкретних обставин справи, адвокат вправі самостійно визначатися зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту. Але суд вважає неприпустимим штучне збільшення обсягу наданих адвокатом послуг.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням не тільки того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою і необхідною.
У заяві про ухвалення додаткового рішення позивачем визначений розмір витрат на правову допомогу у сумі 15 000,00 грн.
Суд, розподіляючи витрати за послуги адвоката, дійшов висновку про те, що наявні в матеріалах справи договір на надання допомоги адвоката, акт приймання-передачі наданих послуг, які надано, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у заявленому розмірі, адже розмір таких витрат має бути не тільки доведений та документально обґрунтований, а й відповідати критеріям реальності та розумної необхідності таких витрат, а також співмірності зі складністю справи, а також те, що зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат не є обов'язковими для суду.
У даному випадку суд, з урахуванням наведеного вище, приймає до уваги ті обставини, що справа № 917/1579/25 не має публічного інтересу, не є складною, у справі не встановлено значного обсягу або складності процесуальних чи доказових дій, впливу справи на ділову репутацію сторін.
Предметом спору є визнання недійсним рішення комісії АТ "Полтаваобленерго" з розгляду Акта про порушення, оформлене протоколом №016769 від 11.03.2025 року і, як наслідок, підготовка справи не потребувала пошуку та вивчення адвокатом позивача значної кількості судової практики та приписів діючого законодавства України зі спірного питання, аналізу великої кількості доказів, значних затрат часу та зусиль. При цьому суд відмічає, що в провадженні Господарського суду Полтавської області перебуває справа №917/1399/25 за позовом АТ "Полтаваобленерго" до ТОВ "Кремагропак" про стягнення 921 085,42 грн заборгованості за необліковану електричну енергію згідно Акту про порушення №016769 від 10.12.2024 року (рішення комісії АТ "Полтаваобленерго", оформлене протоколом №016769 від 11.03.2025 р.). У вказаній справі ТОВ "Кремагропак" було подано зустрічну позовну заяву про визнання недійсним та скасування рішення комісії АТ "Полтаваобленерго" з розгляду Акта про порушення, оформлене протоколом №016769 від 11.03.2025 року, яка була повернута заявнику ухвалою суду від 11.08.2025 року.
Представнику позивача зі статусом адвоката, який передбачає відповідну фахову підготовку, професійні знання, практичний досвід участі у судових засіданнях, об'єктивно потребувалось небагато часу на опрацювання матеріалів справи, аналізу чинного законодавства з урахуванням предмета спору та предмета доказування, підготовку до судових засідань і процесуальних документів.
Представник відповідача під час розгляду справи діяв добросовісно, не зловживав процесуальними правами та не подавав безпідставних заяв і клопотань, водночас вчинені ним процесуальні дії мали звичайний, типовий характер і не свідчать про підвищену складність чи виключний характер здійсненого захисту.
Суд вважає, що вартість послуг адвоката у розмірі 15 000,00 грн є завищеним, та не відповідає складності справи враховуючи її категорію, в межах якої позивачем отримано адвокатські послуги, об'єм роботи проведеної адвокатом при підготовці позовної заяви за розгляд справи у місцевому господарському суді не є співмірним до суми вказаної представником позивача, та зазначені витрати в заявленому розмірі не мають характеру необхідних та виправданих.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, надавши оцінку співмірності суми витрат зі складністю справи, відповідність цієї суми критеріям реальності, розумності розміру витрат, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу до 10 000,00 грн.
З огляду на викладене, вивчивши надані сторонами документи (докази), приймаючи до уваги характер та обсяги виконаних адвокатами робіт, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат та розумності їхніх розмірів, враховуючи задоволення позову, суд прийшов до висновку, що заява ТОВ "Кремагропак" про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат (вх. №14395 від 10.11.2025 року) по справі №917/1579/25 підлягає частковому задоволенню у розмірі 10 000,00 грн.
Ця сума, на переконання суду, є обґрунтованою в контексті предмета спору та обсягу виконаних дій, забезпечує відшкодування фактично необхідних витрат, відповідає принципу процесуальної справедливості та не перетворює право на правничу допомогу на джерело непропорційного збагачення.
Доводи відповідача про необхідність зменшення витрат позивача на професійну правничу допомогу до 1000,00 грн суд визнає необґрунтованими з огляду на таке.
Насамперед така сума є явно непропорційною характеру, обсягу та змісту фактично наданих адвокатом послуг, що підтверджується матеріалами справи. Такий розмір витрат не може об'єктивно відображати вартість правничої допомоги, яка була надана у процесі розгляду справи.
Крім того, чинне процесуальне законодавство не передбачає зменшення судових витрат до довільно обраного мінімального розміру без достатніх підстав. Частина п'ята статті 129 ГПК України встановлює критерії, якими має керуватися суд при розподілі витрат, зокрема: зв'язок витрат із розглядом справи, їх обґрунтованість, пропорційність до предмета спору, значення справи для сторін та інші обставини. Зазначені у справі правничі дії адвоката позивача свідчать про фактичне надання правової допомоги, обсяг якої не може бути адекватно оцінений у межах 1000,00 грн.
Таким чином, вимога позивача про зменшення витрат до 1000,00 грн не ґрунтується на об'єктивних критеріях, не відповідає встановленим у справі обставинам, а також суперечить принципу справедливості розподілу витрат, закріпленому в ГПК України, у зв'язку з чим підлягає відхиленню як необґрунтована.
Згідно із частиною третьою статті 221 ГПК України у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Керуючись статтями 129, 240, 244 ГПК України, суд -
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремагропак" про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат (вх. № 14395 від 10.11.2025 року) по справі №917/1579/25 задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, 36022, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00131819) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремагропак" (вул. Вадима Пугачова, 6, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 37292313) 10 000,00 грн витрат на правову допомогу.
Видати накази після набрання додатковим рішенням законної сили.
3. В іншій частині заяви відмовити.
Рішення складено та підписано 19.11.2025 року.
Додаткове рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України. Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 256 -257 ГПК України).
Суддя О. М. Тимощенко