65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"19" листопада 2025 р.м. Одеса Справа № 916/3470/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І., розглянувши без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження
справу № 916/3470/25
за позовом Приватного підприємства «ТІМУРАГРО» (68500, Одеська обл., Татарбунарський р-н., селище міського типу Тарутине, проспект Миру, буд. 7, код ЄДРПОУ 37163073);
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ЛІНК ЛТД» (68100, Одеська обл., Білгород-Дністровський р-н, м. Татарбунари, вул. Князева, буд. 73, код ЄДРПОУ 42824531);
про стягнення 424 017,72 грн.,
27.08.2025 Приватне підприємство «ТІМУРАГРО» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. № 3562/25) до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ЛІНК ЛТД», в якій просить суд стягнути з відповідача 424 017,72 грн. - заборгованості, у тому числі: 301 760 грн. - суму основної заборгованості, 40 554,04 грн. - інфляційних витрат, 81 703, 68 грн. - пені, а також витрат по сплаті судового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки №0309 від 03.09.2024р. в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.09.2025 позовну заяву ПП «ТІМУРАГРО» залишено без руху та встановлено позивачу строк протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.
16.09.2025 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх.№28790/25), згідно якої останнім такі недоліки усунуто.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.09.2025 зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3470/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз'яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч. 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Ухвала Господарського суду Одеської області про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі № 916/3470/25 від 22.09.2025 була надіслана позивачу до його електронного кабінету та доставлена 22.09.2025 року о 18:59, що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою про доставку електронного документу.
Ухвала Господарського суду Одеської області про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі № 916/3470/25 від 22.09.2025 була надіслана відповідачу до його електронного кабінету та доставлена 22.09.2025 року о 19:00, що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою про доставку електронного документу.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.
Відповідно до п.п. 3 та 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що, суд вважає за можливе відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У відповідності до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
03.09.2024 між ТОВ «ЛІНКОР ТРЕЙД Україна» (нині - ТОВ «АГРО ЛІНК ЛТД», покупець) та ПП «ТІМУРАГРО» (постачальник) було укладено договір поставки № 0309, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язався передати товар в кількості та асортименті, визначеному цим Договором, а покупець зобов'язався прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно п. 1.2 договору, товар, який підлягає поставці за цим договором, є зерном сільськогосподарської культури: льон, врожаю 2024 року, країна походження - Україна, за специфікацією визначеною сукупністю умовами даного договору.
Кількість (вага) товару: 50 (п'ятдесят) тон +-10% (п. 1.3 договору).
Відповідно до п. 1.4, 1.5 договору, упакування товару: насипом. Умови поставки визначаються відповідно до Міжнародних правил щодо тлумачення термінів («Інкотермс» в редакції 2020 року), а саме: FCA, Одеська обл., Одеський район, смт. Овідіополь.
Згідно п. 2.1 договору, сторони дійшли згоди встановити коригуючи вартість за товар, в залежності від вмісту ГМО. Вміст ГМО на дану партію товару не допускається.
Відповідно до п. 2.2 договору, вартість одиниці товару (однієї метричної тони: МТ) встановлюється в гривнях: вид товару - льон, врожаю 2024 року, країна походження - України; кількість (тон) - 50+/-10%; ціна за тону з ПДВ - 24 000 грн.; сума з ПДВ - 1 200 000 грн. Всього: 1 200 000 (один мільйон двісті тисяч) грн.
Згідно п. 3.4 договору, постачальник зобов?язаний виконати всі дії з поставки товару терміном по 30 жовтня 2024 року.
Відповідно до п. 3.7 договору, постачальник зобов?язаний за першою подією (одержання грошей або відвантаження товарів) створити податкову накладну, оформлену відповідно до правил, встановлених п. 201.1 Податкового кодексу України.
Оформлена Постачальником податкова накладна має бути зареєстрована Постачальником в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, передбачені чинним законодавством України (п. 3.7.1 договору).
Згідно п. 3.8 договору, постачальник вважається таким, що виконав зобов?язання щодо поставки товару з моменту передачі вантажу на складі, зазначеному в п. 1.5.
В п. 3.9 договору передбачено, що передача товару провадиться шляхом підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної, при цьому покупець зобов?язаний підписати видаткову накладну, крім випадків наявності претензій щодо якості або кількості товару, або строків виконання постачальником своїх зобов?язань щодо поставки.
Підтвердженням кількості поставленого товару вважаються дані, визначені в видатковій накладній (п. 4.5 договору).
Згідно п. 5.1 договору, покупець провадить оплату товару в національній валюті України шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника.
Відповідно до п. 5.2. договору, покупець оплачує фактично поставлений товар шляхом перерахування грошових коштів рахунок продавця в розмірі 80% після отримання рахунку на оплату та доплата 20% по реєстрації податкових накладних та оригіналам та завіреним копіям документів відповідно до п. 3.6. даного договору.
Покупець є платником податку на прибуток на загальних підставах. Покупець є платником ПДВ. Постачальник є платником ПДВ. (п. 5.3 договору).
В п. 7.2 договору сторони передбачили, що за прострочення оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової савки НБУ, що нараховується на суму боргу, за весь період прострочення оплати.
Даний договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором (п. 8.1 договору).
Як зазначає позивач, на виконання умов договору поставки № 0309 від 03.09.2024 ним було поставлено відповідачу товар (льон українського походження 2024р.) кількістю 54,24 т. на загальну суму 1 301 760 грн. з ПДВ, що підтверджується підписаною з обох сторін та скріпленою печатками видатковою накладною №105 від 05.09.2024.
05.09.2024 позивачем було виставлено ТОВ «ЛІНКОР ТРЕЙД Україна» рахунок №43 від 05.09.2024 на оплату вартості поставленого товару кількістю 54,24 т. на загальну суму 1 301 760 грн. з ПДВ.
Також, ПП «ТІМУРАГРО» було сформовано та направлено на реєстрацію до ЄРПН податкову накладну №3 від 05.09.2025 на суму 1 084 800 грн., сума ПДВ - 216 690 грн., яка була зареєстрована в ЄРПН - 01.10.2024 за №9289005640, про що свідчить наявна в матеріалах справи податкова накладна №3 від 05.09.2025 та квитанція про її реєстрацію.
Проте, відповідачем було здійснено лише часткову оплату за поставлений товар на суму 1 000 000 грн, що підтверджується банківською випискою за період 02.10.2025. Решта заборгованості у сумі 301 760 грн. залишилась не сплаченою.
03.07.2025. позивачем було направлено відповідачу претензію, в якій останній повідомив, що станом на 03.07.2025 ТОВ «ЛІНКОР ТРЕЙД Україна» досі в повній мірі не розрахувалося з позивачем за договором поставки №0309, у зв'язку з чим просило ТОВ «ЛІНКОР ТРЕЙД Україна» сплатити борг в розмірі 301 760 грн. Зазначена претензія була отримана відповідачем 08.07.2025, про що свідчить інформація з сайту АТ Укрпошта за №6505300203708.
З огляду на несплату заборгованості за договором поставки №0309 від 03.09.2024, позивач і звернувся до Господарського суду Одеської області з даним позовом до ТОВ «АГРО ЛІНК ЛТД», про стягнення 424 017,72 грн. - заборгованості, у тому числі: 301 760 грн. - суми основної заборгованості, 40 554,04 грн. - інфляційних витрат, 81 703, 68 грн. - пені.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ч.1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Як вбачається з матеріалів справи, 03.09.2024 між ТОВ «ЛІНКОР ТРЕЙД Україна» (нині - ТОВ «АГРО ЛІНК ЛТД», покупець) та ПП «ТІМУРАГРО» (постачальник) було укладено договір поставки № 0309, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язався передати товар в кількості та асортименті, визначеному цим Договором, а покупець зобов'язався прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно п. 1.2 договору, товар, який підлягає поставці за цим договором, є зерном сільськогосподарської культури: льон, врожаю 2024 року, країна походження - Україна, за специфікацією визначеною сукупністю умовами даного договору.
Кількість (вага) товару: 50 (п'ятдесят) тон +-10% (п. 1.3 договору).
Відповідно до п. 2.2 договору, вартість одиниці товару (однієї метричної тони: МТ) встановлюється в гривнях: вид товару - льон, врожаю 2024 року, країна походження - України; кількість (тон) - 50+/-10%; ціна за тону з ПДВ - 24 000 грн.; сума з ПДВ - 1 200 000 грн. Всього: 1 200 000 (один мільйон двісті тисяч) грн.
Згідно п. 3.4 договору, постачальник зобов?язаний виконати всі дії з поставки товару терміном по 30 жовтня 2024 року.
Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
В п. 3.9 договору передбачено, що передача товару провадиться шляхом підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної, при цьому покупець зобов?язаний підписати видаткову накладну, крім випадків наявності претензій щодо якості або кількості товару, або строків виконання постачальником своїх зобов?язань щодо поставки.
Підтвердженням кількості поставленого товару вважаються дані, визначені в видатковій накладній (п. 4.5 договору).
Судом встановлено, що на виконання умов договору поставки № 0309 від 03.09.2024 позивач постановив відповідачу товар (льон українського походження 2024р.) кількістю 54,24 т. на загальну суму 1 301 760 грн. з ПДВ, що підтверджується підписаною з обох сторін та скріпленою печатками видатковою накладною №105 від 05.09.2024.
Також встановлено, що 05.09.2024 позивачем було виставлено ТОВ «ЛІНКОР ТРЕЙД Україна» рахунок №43 від 05.09.2024 на оплату вартості поставленого товару кількістю 54,24 т. на загальну суму 1 301 760 грн. з ПДВ.
Крім того, пунктом 201.1. статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до п. 3.7, 3.7.1 договору, постачальник зобов?язаний за першою подією (одержання грошей або відвантаження товарів) створити податкову накладну, оформлену відповідно до правил, встановлених п. 201.1 Податкового кодексу України. Оформлена Постачальником податкова накладна має бути зареєстрована Постачальником в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, передбачені чинним законодавством України.
За проведеною позивачем поставкою товару по договору № 0309 від 03.09.2024, ПП «ТІМУРАГРО» було сформовано та направлено на реєстрацію до ЄРПН податкову накладну №3 від 05.09.2025 на суму 1 084 800 грн., сума ПДВ - 216 690 грн., яка була зареєстрована в ЄРПН - 01.10.2024 за №9289005640).
Таким чином суд доходить висновку, що позивачем свої зобов'язання за договором № 0309 від 03.09.2024, в частині поставки товару, складання та реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, виконано в повному обсязі.
Відповідно до ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до п. 5.2. договору, покупець оплачує фактично поставлений товар шляхом перерахування грошових коштів рахунок продавця в розмірі 80% після отримання рахунку на оплату та доплата 20% по реєстрації податкових накладних та оригіналам та завіреним копіям документів відповідно до п. 3.6. даного договору.
Отже, з урахуванням п. 5.2. договору, відповідач повинен був сплатити відповідачу 1 041 408 грн. (80% вартості товару) - 05.09.2025, а другу частину (20% вартості товару) у сумі 260 352 грн. - 01.10.2024 (в день реєстрації податкової накладної).
Проте, як встановлено судом, відповідач за отриманий товар розрахувався частково та з простроченням, а саме: 02.10.2024 на суму 1 000 000 грн, що підтверджується банківською випискою за період 02.10.2025. Решта заборгованості у сумі 301 760 грн. залишилась не сплаченою.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Наявність вказаної заборгованості відповідач не спростував, докази, які б підтверджували факт повної сплати відповідачем за поставлений товар в матеріалах справи відсутні.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ПП «ТІМУРАГРО» в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 301 760 грн.
Щодо вимог про стягнення з відповідача пені та інфляційних витрат, суд зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).
Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В п. 7.2 договору сторони передбачили, що за прострочення оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що нараховується на суму боргу, за весь період прострочення оплати.
Перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 81 703,68 грн (за період з 06.09.2024. по 14.08.2025) суд вважає його вірним, обґрунтованим, та таким, що здійснений відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.
Перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 40 554,04 грн (за період з 06.09.2024. по 14.08.2025) суд також вважає його вірним, обґрунтованим, та таким, що здійснений відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.
На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із задоволенням позовних вимог, судові витраті щодо сплати судового збору, покладаються на на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ЛІНК ЛТД» (68100, Одеська обл., Білгород-Дністровський р-н, м. Татарбунари, вул. Князева, буд. 73, код ЄДРПОУ 42824531) на користь Приватного підприємства «ТІМУРАГРО» (68500, Одеська обл., Татарбунарський р-н., смт. Тарутине, просп. Миру, буд. 7, код ЄДРПОУ 37163073) 301 760 (триста одну тисячу сімсот шістдесят) грн. - основної заборгованості, 81 703 (вісімдесят одну тисячу сімсот три) грн. 68 коп. - пені, 40 554 (сорок тисяч п'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 04 грн. - інфляційних витрат та 6 360 (шість тисяч триста шістдесят) грн. 27 коп. - витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Південно - західного апеляційного господарського суду в порядку ст. 256 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Ю.І. Мостепаненко