65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"19" листопада 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1546/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Д'яченко Т.Г.
при секретарі судового засідання Меленчук Т.М.
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна телекомунікаційна компанія" від 23.10.2025р. вх. №ГСОО 2-1668/25 про ухвалення додаткового рішення по справі №916/1546/25
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна телекомунікаційна компанія" (65016, м. Одеса, провул. Ванний, буд.20; ЄДРПОУ 34994559)
До відповідача: Об'єднанні співвласників багатоквартирного будинку “ВІЛЬЯМСА 58-А» (65113, м. Одеса. вул. Євгена Чикаленка, буд. 58-А; ЄДРПОУ 44983627)
про визнання укладеним договору
Представники:
Від позивача: Скляренко Ю.С., ордер, Корнєєва К.М., самопредставництво
Від відповідача: Бороган В.В., ордер, Сопруненко О.В., самопредставництво
Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Південна телекомунікаційна компанія" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Об'єднанні співвласників багатоквартирного будинку “ВІЛЬЯМСА 58-А» про визнання укладеним договору.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.10.2025р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна телекомунікаційна компанія" задоволено повністю.
23.10.2025р. до Господарського суду Одеської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна телекомунікаційна компанія" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення по справі №916/1546/25.
Відповідно до поданої заяви позивач просив суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000, 00 грн.
06.11.2025р. до суду відповідачем надано заперечення та було зазначено суду, що доказів повноваження директора Черенкова Вадима Володимировича на підписання договору до суду не надано, за поясненнями відповідача положення ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, позивачем не дотримано, також відповідачем надавались пояснення стосовно вартості та неспівмірності витрат на правову допомогу.
10.11.2025р. судове засідання не відбулося, у зв'язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.11.2025р. судове засідання по розгляду заяви по справі №916/1546/25 по суті призначено на "19" листопада 2025 р. о 15:30. Викликано представників учасників справи у засідання, призначене на 19.11.2025р. о 15:30.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна телекомунікаційна компанія" від 23.10.2025р. вх. №ГСОО 2-1668/25 про ухвалення додаткового рішення по справі №916/1546/25, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов таких висновків.
Згідно ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до приписів статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За положеннями ч. 1 ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 2 ст. 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Крім того, п. 2 ч. 2 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
За положеннями ч. 3 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічну правову позицію викладено зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.09.2021 у справі №918/1045/20).
Відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Судом з'ясовано перелік наданих послуг Товариству з обмеженою відповідальністю "Південна телекомунікаційна компанія" адвокатом Скляренко Юлією Сергіївною, що погоджений сторонами у Акті приймання-передачі наданих послуг №1 до Договору про надання правничої допомоги №22/07/25-1 від 22.07.2025р.: ознайомлення з матеріалами справи - 1000,00 грн., пошук та аналіз актуальної судової практики Верховного Суду з розгляду аналогічних справ, формування правової позиції у справі з урахуванням висновків Верховного Суду - 1500,00 грн., підготовка додаткових пояснень у справі №916/1546/25 - 5000,00 грн., участь у судовому засіданні 28 липня 2025 року - 1500,00 грн., участь у судовому засіданні 18 серпня 2025 року - 1500,00 грн., участь у судовому засіданні 22 вересня 2025 року - 1500,00 грн., участь у судовому засіданні 13 жовтня 2025 року - 1500,00грн., участь у судовому засіданні 20 жовтня 2025 року - 1500,00 грн.
Також матеріали справи містять Договір про надання правничої допомоги №22/07/25-1 від 22.07.2025р. та Додаток №1 від 22.07.2025р. до Договору про надання правничої допомоги №22/07/25-1 від 22.07.2025р.
Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
За змістом статті ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Отже, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).
На спростування доводів відповідача стосовно невиконання позивачем вимог ч. 8 ст.129 ГПК України, суд зазначає, що представником до суду надано заяву від 29.07.2025р. вх. №ГСОО 23847/25 (а.с. 168, т.1), відповідно до якої було зазначено, що сума витрати на професійну правничу допомогу становить - 15000,00 грн. та позивачем було заявлено, що докази понесення витрат на правову допомогу будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, та надалі, позивачем 23.10.2025р., тобто протягом п'яти днів після ухвалення рішення (20.10.2025р.) було надано докази понесення ним витрати на професійну правничу допомогу.
Стосовно повноважень на укладання договору на професійну допомогу суд зазначає, що як Договір про надання правничої допомоги №22/07/25-1 від 22.07.2025р., так і додаток №1 від 22.07.2025р. до Договору та Акт приймання-передачі наданих послуг №1 від 21.10.2025р. були укладені та підписані між адвокатом Скляренко Юлією та від імені позивача - Т.в.о. директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна телекомунікаційна компанія" Черенковим Вадимом.
Перелічені судом документи містять підпис від імені позивача та скріплені печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна телекомунікаційна компанія", на момент ухвалення додаткового рішення у суду відсутні жодні підстави вважати подані представником позивача документи недійсними або сумніватись в їх дійсності, оскільки судом з'ясовано, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу є реальними, підтвердженими матеріалами справи.
Разом з цим, враховуючи доводи відповідача щодо неспівмірності заявлених позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн. суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2022 року №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19), пункт 7.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі №911/3312/21 (провадження № 12-43гс22)).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим у частині п'ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (пункт 112 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року №922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
На предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/ бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат (пункт 115 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року №922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).
Такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 126 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (пункт 119 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.
Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (пункт 120 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року №922/1964/21 (провадження №12-14гс22)).
Висновки, аналогічні відображеним вище, раніше були викладені і в постановах Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18.
З огляду на вищевикладене, суд вважає обґрунтованим, справедливим та співмірним задоволення заяви позивача та стягнення з відповідача 12000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.ст.123,126,129,221,244 ГПК України, суд
1.Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна телекомунікаційна компанія" від 23.10.2025р. вх. №ГСОО 2-1668/25 про ухвалення додаткового рішення по справі №916/1546/25 - задовольнити частково.
2.Стягнути з Об'єднанні співвласників багатоквартирного будинку “ВІЛЬЯМСА 58-А» (65113, м. Одеса. вул. Євгена Чикаленка, буд. 58-А; ЄДРПОУ 44983627) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна телекомунікаційна компанія" (65016, м. Одеса, провул. Ванний, буд.20; ЄДРПОУ 34994559) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12000 (дванадцять тисяч) грн. 00 коп.
3.В іншій частині заяви - відмовити.
Повне додаткове рішення складено 20 листопада 2025р.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.
Суддя Т.Г. Д'яченко