79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
18.11.2025 Справа № 914/2559/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Запотічняк О.Д.
за участю секретаря судового засідання Яремко В.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за позовом: Львівської міської ради, м. Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Житло Капітал», м. Львів
про: стягнення 404 490, 81 грн
за участю представників сторін:
від позивача: Корнова М.В.;
від відповідача: не з'явився;
Хід розгляду справи.
Львівська міська рада звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Житло Капітал» про стягнення 404 490, 81 грн.
Ухвалою від 26.08.2025 суд залишив позовну заяву без руху та надав позивачу строк у 5 (п'ять) календарних днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
28.08.2025 через систему "Електронний суд" надійшла заява позивача про усунення недоліків (Вх. № 22509/25).
Ухвалою від 01.09.2025 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 30.09.2025.
Ухвалою від 30.09.2025 суд відклав підготовче засідання на 14.10.2025.
Ухвалою від 14.10.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 28.10.2025.
Ухвалою від 28.10.2025 суд відклав розгляд справи по суті на 18.11.2025, про що відповідача повідомлено в порядку ст. 121 ГПК України.
В судове засідання 18.11.2025 з'явилась представник позивача, яка надала пояснення по суті спору, просила позов задоволити.
Відповідач у судове засідання 18.11.2025 не з'явився, причин неявки не повідомив, відзив на позов не подав.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
В судовому засіданні 18.11.2025 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Правова позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач, діючи як замовник будівництва, без достатньої правової підстави зберіг у своєму розпорядженні кошти, які підлягали сплаті як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту. Зазначені кошти мали бути сплачені у зв'язку з початком у 2020 році нового будівництва багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення та підземним гаражем, розташованого за адресою: м. Львів, вул. Кондукторська, 26. У зв'язку з цим позивач вказує на наявність у відповідача обов'язку з повернення безпідставно збережених коштів відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України. Відповідач свої зобов'язання щодо сплати пайового внеску не виконав.
У зв'язку з наведеним позивач просить суд стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі 310 269,70 грн, а також 72 672, 24 грн інфляційних втрат та 21 548, 87 грн 3 % річних, нарахованих за період з 23.02.2023 по 17.06.2025.
Правова позиція відповідача.
Відповідач відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив, доказів сплати пайового внеску не подав.
Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ухвали суду були направлені ТзОВ "Житло Капітал" на юридичну адресу: вул. Лінкольна, буд. 1, кв.111, м. Львів, 79051, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
23.09.2025 на адресу суду повернувся поштовий конверт з ухвалою Господарського суду Львівської області про відкриття провадження у справі від 01.09.2025, із зазначенням причин повернення: «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв'язку та / або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12.04.2021 у справі № 910/8197/19, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20, від 19.12.2022 у справі №910/1730/22).
З огляду на викладене вище, враховуючи те, що адреса, на котру відправлялася кореспонденція суду, є адресою місця реєстрації направлені ТзОВ "Житло Капітал", то в силу вимог статті 242 ГПК України, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи № 914/2559/25.
Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.
Відповідачі відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представили, позовні вимоги не заперечили, доказів сплати заборгованості не подали.
Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Львівською міською радою встановлено, що всупереч вимогам вищевказаного законодавства, замовником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Житло Капітал» будівництва на нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення та підземним гаражем на вул. Кондукторській, 26 у м. Львові, не сплачено до місцевого бюджету кошти пайової участі.
Так, згідно з Сертифікатом про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів № ЛВ122230220372, виданого Інспекцією ДАБК та зареєстрованого в ЄДЕССБ вищевказаний об'єкт нерухомості 22.02.2023 об'єкт прийнято в експлуатацію.
Інспекцією ДАБК у м. Львові зареєстровано дозвіл на виконання будівельних робіт № ЛВ 012201202577 (замовник об'єкта - Товариство з обмеженою відповідальністю «Житло Капітал»).
Позивач зазначає, що ТЗОВ «Житло Капітал» не зверталось до департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, як уповноваженого органу на проведення розрахунків розміру пайових внесків, із заявою про визначення розміру пайової участі на нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення та підземним гаражем на вул. Кондукторській, 26 у м. Львові та не подавало документи, що підтверджують вартість будівництва даного об'єкту, техніко-економічні показники об'єкта.
Попередньо, рішенням виконавчого комітету від 10.07.2020 №592 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва на нове будівництво гр. гр. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення та підземним гаражем на вул. Кондукторській, 26 у м. Львові», затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва на нове будівництво громадянками ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення та підземним гаражем на вул. Кондукторській, 26 у м. Львові.
Цільове призначення земельної ділянки, на якій здійснюється будівництво площею 0,0719 га з кадастровим номером 4610136900:06:005:0060 - 02.03 - для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку (п.1.3 розділу 1 Містобудівних умов та обмежень).
Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові 08.12.2020 надано дозвіл Товариству з обмеженою відповідальністю «Житло Капітал» на виконання будівельних робіт №ЛВ012201202577, а саме на «нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення та підземним гаражем на вул. Кондукторській, 26 у м. Львові».
Згідно п.5 Акту готовності об'єкту до експлуатації від 19.02.2023 замовником вказано, що будівельні роботи виконано у строк: початок робіт: грудень 2020, закінчення робіт: січень 2023.
Пайова участь не сплачувалась згідно п. 13 розділу 1 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» №132-ІХ від 20.09.2019 (п.12 Акту готовності).
Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради проведено розрахунок пайового внеску у розмірі 2 відсотків вартості будівництва об'єкта, що розрахований відповідно до загальної вартості основних фондів будівництва об'єкта та становить 310 269, 70 грн (лист №4-2301-41964 від 29.07.2025).
Враховуючи викладені обставини, позивач звернувся до господарського суду з вимогою стягнути з відповідача безпідставно збережені грошові кошти в сумі 310 269,70 грн, а також 72 672,24 грн інфляційних втрат і 21 548,87 грн 3 % річних, нарахованих за період з 23.02.2023 по 17.06.2025.
Оцінка суду.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Предметом позовних вимог є вимога про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлені Законом України “Про регулювання містобудівної діяльності», який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
На момент прийняття в експлуатацію спірного об'єкта відповідача (22.02.2023) статтю 40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності» було виключено на підставі Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (з 01.01.2020).
Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (Закон № 132-IX) врегулював відповідні правовідносини у пункті 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» та установив, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку, зокрема:
- розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом): для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта; для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування (підпункт 1 частини 2);
- замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва (підпункт 3 частини 2);
- пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію (підпункт 4 частини 2).
При цьому договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання (частина 1).
Тобто, відповідно до внесених Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» змін, з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов'язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх повного виконання, є лише договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року (ч. 1 п. 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні»).
Стаття 40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності» визначала зобов'язання замовника будівництва, який має намір забудови земельної ділянки, шляхом перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, де здійснюється будівництво, у строк до прийняття об'єкта в експлуатацію. Прийняття об'єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов'язання. Одночасно з прийняттям об'єкта в експлуатацію у відповідності із частиною 2 статті 331 ЦК України забудовник стає власником забудованого об'єкта, а отже, і правовідносини забудови земельної ділянки припиняються.
Аналізуючи правову природу цих правовідносин, можна зробити висновок, що з моменту завершення будівництва та прийняття новозбудованого об'єкта в експлуатацію правовідносини забудови припиняються, а тому не можна вважати, що на них поширюються положення статті 40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності» після втрати нею чинності.
Крім того, пунктом 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» визначено, що ця норма права застосовується лише до договорів, які підписані до 01.01.2020. Саме у цьому випадку правовідносини з оплати участі в розвитку інфраструктури населеного пункту є триваючими та до них можуть застосовуватись положення норми права, що втратила чинність. Якщо ж договору під час дії цієї норми укладено не було, то немає підстав вважати, що такі правовідносини виникли та тривають.
У зв'язку з відмовою забудовника від укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту права органу місцевого самоврядування на отримання коштів на розвиток інфраструктури населеного пункту є порушеними і в органу місцевого самоврядування виникає право вимагати стягнення коштів, обов'язок сплати яких був встановлений законом.
У такому разі суд має виходити з того, що замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов'язаний повернути ці кошти на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 ЦК України).
Відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Тобто зобов'язання з повернення безпідставно набутого або збереженого майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.
Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдносин i їх юридичному змісту. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Отже, у разі порушення зобов'язання з боку замовника будівництва щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у правовідносинах, які виникли до внесення змін у законодавство щодо скасування обов'язку замовника будівництва укласти відповідний договір, орган місцевого самоврядування вправі звертатись з позовом до замовника будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів. Саме такий спосіб захисту буде ефективним та призведе до поновлення порушеного права органу місцевого самоврядування.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 20.07.2022 у справі №910/9548/21 дійшов висновку, що законодавець під час внесення змін до Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності» (шляхом виключення статті 40 вказаного Закону на підставі Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні») чітко визначив підстави та порядок пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту щодо об'єктів, будівництво яких було розпочато до внесення законодавчих змін, а саме:
- договори пайової участі, укладені до 01.01.2020 на підставі вимог статті 40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності», залишались дійсними та підлягали до їх повного виконання і після виключення вказаної статті (абзац 1 пункту 2 Розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX). Тобто істотні умови, зокрема щодо розміру пайової участі, строку сплати пайової участі, відповідальності сторін, які відповідно до закону підлягали врегулюванню у таких договорах, залишались незмінними;
- якщо станом на 01.01.2020 такі об'єкти не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені та, оскільки з 01.01.2020 встановлений статтею 40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності» обов'язок щодо укладення відповідного договору, перестав існувати, тому законодавець визначив нормативне регулювання таких правовідносин, зокрема, абзацом 2 пункту 2 Розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-IX.
Отже, розмір та порядок пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту без відповідної вказівки у законі не можуть по-новому визначатись нормами абзацу 2 пункту 2 Розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-IX, якщо відповідні істотні умови були визначені укладеним до 01.01.2020 договором про пайову участь, який згідно з абзацом 1 вказаного пункту розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-IX є дійсним та продовжує свою дію до моменту його повного виконання.
Передбачений вказаною нормою порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для: (1) об'єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені; (2) об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.
Тож у вказаних двох випадках, ураховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-IX, замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об'єкта в експлуатацію.
Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що обов'язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва виникає:
- для об'єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020; - для об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.
Отже, для об'єктів, будівництво яких розпочато раніше (однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію і якщо договори про сплату пайової участі до 01.01.2020 не були укладені) або будівництво яких розпочате у 2020 році, абзацом 2 пункту 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-IX визначено обов'язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об'єкта в експлуатацію.
Такі висновки Верховного Суду відповідають загальним принципам рівності та справедливості, є націленими на те, щоб замовник будівництва, який розпочав його до 01.01.2020 та добросовісно виконав встановлений законом (статтею 40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності») обов'язок щодо пайової участі, був у однакових ринкових умовах із забудовником, який аналогічно розпочав будівництво у попередні роки до 01.01.2020, але до цієї дати такого обов'язку не виконав, можливо навіть свідомо затягуючи процес здачі об'єкта будівництва в експлуатацію до 01.01.2020 з метою уникнення сплати пайової участі.
Водночас у вказаній постанові Верховний Суд також зауважив, що у випадку, якщо замовниками вищевказаних об'єктів будівництва не буде дотримано передбаченого прикінцевими та перехідними положеннями Закону №132-IX обов'язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об'єктів в експлуатацію, то, враховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 у справі №643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту буде звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України.
Аналогічні за змістом правові висновки наведені Верховним Судом у постановах від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21 та від 20.08.2024 у справі № 910/7707/19.
У даній справі позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі замовника у розвитку населеного пункту на підставі статті 1212 ЦК України, і вказаний спосіб захисту суд визнає як належний.
Зважаючи на встановлення на підставі наданих позивачем доказів, які свідчать про закінчення відповідачем будівництва спірного об'єкту у січні 2023 року, суд дійшов висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин норм абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-ІХ, які встановлюють розмір та порядок пайової участі замовників будівництва протягом 2020 року.
Ухвалою Львівської міської ради №6098 від 26.12.2019 “Про порядок поступлення коштів для створення і розвитку інфраструктури м. Львова протягом 2020 року» встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у м. Львові перераховують до міського бюджету м. Львова кошти для створення і розвитку інфраструктури м. Львова (пп. 2.1 п. 2).
Відповідно до пп. 2.2 пункту 2 ухвали Львівської міської ради №6098 від 26.12.2019 розмір пайової участі становить: для нежитлових будівель та споруд 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта; для житлових будинків 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.
Згідно із пп. 2.3 пункту 2 ухвали Львівської міської ради № 6098 від 26.12.2019 порядок розрахунку пайової участі щодо об'єкта будівництва є таким: замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до департаменту економічного розвитку із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта з техніко-економічними показниками; до заяви про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, замовник будівництва додає такі завірені замовником копії документів: для нежитлового будівництва копію документа, що дає право на виконання будівельних робіт та зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва об'єкта містобудування, визначеного згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, затверджений замовником; для житлового будівництва копію документа, що дає право на виконання будівельних робіт та документа, що відображає техніко-економічні показники об'єкта.
За приписами п. 2.4 ухвали Львівської міської ради № 6098 від 26.12.2019 департамент економічного розвитку протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва.
Пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію. Кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова. Інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об'єкта до експлуатації або в акті готовності об'єкта до експлуатації (п. 2.6-2.8 ухвали Львівської міської ради № 6098 від 26.12.2019).
При прийнятті вищевказаної ухвали, втратила чинність ухвала Львівської міської ради від 03.04.2008 №1697 “Про порядок залучення коштів інвесторів (замовників, забудовників) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова» (із змінами внесеними ухвалою ЛМР від 09.07.2009 № 2779 “Про внесення змін до ухвали міськради від 03.04.2008 № 1697»).
Розмір (величину) пайової участі замовника будівництва позивачем визначено відповідно до кошторисної вартості будівництва за затвердженою проектною документацією на будівництво, що відповідає вимогам законодавства та судової практики з вказаних питань.
Відповідно до розрахунку позивача, відповідач безпідставно зберіг кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту в загальному розмірі 310 269, 70 грн.
Станом на день прийняття рішення суду, доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів щодо оплати коштів пайової участі не представлено, поданий позивачем розрахунок перевірено судом, відтак до стягнення з відповідача підлягає до стягнення на користь позивача 310 269, 70 грн пайової участі у розвиток інфраструктури м. Львова.
Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач на підставі ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу за період з 23.02.2023 по 17.06.2025 72 672,24 грн інфляційних втрат та 21 548,87 грн 3 % річних. Розрахунок наведено у позовній заяві та перевірено судом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням вимог ст. 253 ЦК України, суд встановив, що він є арифметично вірним.
Отже, суми 3% річних у розмірі 21 548,87 грн та інфляційних втрат у розмірі 72 672, 24 грн підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України, вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України, встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів щодо оплати заборгованості відповідачем не представлено.
У зв'язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи не спростовані відповідачем, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю у розмірі 404 490, 81 грн.
Судові витрати.
Оскільки спір виник через неправомірні дії відповідача, судовий збір, відповідно до ст.129 ГПК України, покладається на відповідача пропорційно задоволених вимог.
Відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 6067, 36 грн судового збору.
В даному випадку, за подання до господарського суду позову майнового характеру позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 6067, 36 грн.
Однак, як убачається з матеріалів справи, позивач фактично сплатив 6 069,29 грн судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією № 609 від 18.07.2025.
Судом встановлено, що позивач наділений правом на повернення з Державного бюджету України судового збору у розмірі 1, 90 грн (у зв'язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом).
Керуючись статтями 2, 13, 74, 73, 76-78, 86, 129, 236-241 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги задоволити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Житло Капітал» (79068, м. Львів, вул. Лінкольна, буд. 1, кв. 111 Код ЄДРПОУ 43265274) на користь Львівської міської ради » (79006, м. Львів, площа Ринок, 1 Код ЄДРПОУ 04055896) 404 490, 81 грн заборгованості та 6067, 36 грн судового збору.
Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 20.11.2025.
Суддя Запотічняк О.Д.