79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
10.11.2025 Справа № 914/546/25
За первісним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Стеллар-Логістик», м. Тернопіль,
до відповідача: Приватного акціонерного товариства транспортно-експедиційного комбінату «Західукртранс», м. Дрогобич Львівська область,
про відшкодування шкоди у розмірі 420 278, 84 грн.
та за зустрічним позовом: Приватного акціонерного товариства транспортно-експедиційного комбінату «Західукртранс», м. Дрогобич Львівська область,
до відповідача за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Стеллар-Логістик», м. Тернопіль,
про стягнення заборгованості у розмірі 663 730, 07 грн.
Суддя Манюк П.Т.
за участю секретаря Амбіцька І.О.
Представники:
від позивача за первісним позовом: Дупіряк Олена Михайлівна - представник,
від відповідача за первісним позовом: Білинський Мар'ян Осипович - представник.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Стеллар-Логістик» звернулось в Господарський суд Львівської області із позовом до Приватного акціонерного товариства транспортно-експедиційного комбінату «Західукртранс» про відшкодування шкоди у розмірі 420 278, 84 грн при перевезенні вантажу згідно із заявкою від 02.09.2024 № 0209.
Ухвалою суду від 04.03.2025 відкрито провадження у справі № 914/546/25 за правилами загального позовного провадження та підготовче судове засідання призначено на 07.04.2025, встановлено відповідачу 15 денний термін з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подачі відзиву.
На адресу суду від Приватного акціонерного товариства транспортно-експедиційного комбінату «Західукртранс» надійшов відзив на первісний позов та зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стеллар-Логістик» про стягнення заборгованості у загальному розмірі 663 730, 07 грн за договором перевезення від 02.09.2013 № 02/09 та заявками № 0209, № 0409, № 0909, № 1109, № 09_1.
Ухвалою суду від 31.03.2025 зустрічний позов Приватного акціонерного товариства транспортно-експедиційного комбінату «Західукртранс» прийнято до спільного розгляду та об'єднано в одне провадження з первісним позовом, підготовче судове засідання призначено на 07.04.2025 року.
Хід розгляду справи викладено у відповідних ухвалах суду, зокрема ухвалою суду від 25.08.2025 підготовче судове засідання відкладено на 15.09.2025 року.
12.09.2025 на адресу Господарського суду Львівської області від ДП «Кондитерська Корпорація «Рошен» у відповідь на ухвалу суду від 25.08.2025 про витребування доказів, надійшла належно завірена копія контракту.
Ухвалою суду від 15.09.2025 підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті на 29.09.2025 року.
Ухвалою суду від 29.09.2025 розгляд справи по суті призначено на 13.10.2025, оскільки судове засідання було перервано з технічних причин, що унеможливили продовження технічної фіксації судового процесу та проведення засідання за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку (ВКЗ) ЄСІТС.
Ухвалою суду від 13.10.2025 розгляд справи по суті відкладено на 10.11.2025 року.
У судове засідання, яке відбулося 10.11.2025, представник позивача за первісним позовом з'явився в режимі відеоконференції, первісні позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав викладених у позовній заяві, у відповіді на відзив та у відзиві на зустрічну позовну заяву, у задоволенні зустрічного позову просив відмовити.
У судове засідання, яке відбулося 10.11.2025, представник відповідача за первісним позовом з'явився, первісні позовні вимоги заперечив з підстав викладених у відзиві на первісну позовну заяву та у зустрічному позові, зустрічний позов просив задоволити.
Враховуючи те, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 10.11.2025 справу розглянуто по суті, оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення у справі.
Позиція позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Стеллар-Логістик» (надалі позивач, відповідач за зустрічним позовом, експедитор) звернулось в Господарський суд Львівської області із позовом до Приватного акціонерного товариства транспортно-експедиційного комбінату «Західукртранс» (надалі відповідач, позивач за зустрічним позовом, перевізник) про відшкодування шкоди у розмірі 420 278, 84 грн при перевезенні вантажу згідно із заявкою від 02.09.2024 № 0209.
В обґрунтування позовних вимог, позивач вказує, що під час виконання перевезення за заявкою № 0209 в міжнародному сполученні, перевізник не забезпечив збереження вантажу з моменту прийняття його перевезення та до видачі вантажоодержувачу, з огляду на що вантажоодержувач виявив недостачу вантажу в кількості 40 ящиків - 1 000 кг, про що було вказано у акті прийняття-передачі від 09.09.2024 № В-089. Також в акті в графі порушення або відсутність пломб на кузові автомобіля або контейнері було зазначено « 105/349 - фабрична, зірвана на кордоні, 04147 - навішена на кордоні».
Окрім цього, позивач вказує, що він, як експедитор перевезення за заявкою 0209, отримав від ДП КК «Рошен» (вантажоодержувач) претензію від 31.10.2024 № 73 пpo відшкодування шкоди завданої внаслідок доставки вантажу в неповному обсязі у сумі 420 278, 84 грн, яку позивачем було визнано та оплачено.
З огляду на вищевказане, позивач вважає, що саме на перевізника покладається обов'язок щодо сплати коштів за втрачений вантаж, оскільки у випадку втрати вантажу, саме перевізник сплачує суму компенсації, що відповідає вартості частини втраченого вантажу.
Щодо зустрічного позову про стягнення заборгованості у загальному розмірі 663 730, 07 грн за договором перевезення від 02.09.2013 № 02/09, ТзОВ «Стеллар-Логістик» заперечує у повному обсязі, оскільки вказує, що відповідачем не було дотримано умов встановлених у договір перевезення, а саме відповідачем на його адресу не було надіслано документи, необхідні для оплати спірних перевезень, тому, на його думку, у нього не виникло обов'язку здійснити оплату.
Позиція відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом.
Відповідач первісні позовні вимоги заперечує повністю, та вказує, що ним дотримано договірних умов щодо здійснення перевезення за заявкою від 02.09.2024 № 0209.
Відповідач, як перевізник вжив всі залежні від нього заходи для добросовісного виконання договору перевезення вантажу, однак недовантаження однієї палети вантажу вчинено відправником, відтак, відповідальність за недовантаження лежить на вантажовідправнику, оскільки перевізник не мав можливості порахувати місця, через те що відправник не допускав його водія до завантаження, а вантаж було доставлено до вантажоодержувача опломбованим.
Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги, відповідач зазначає, що позивачем не було здійснено оплату за виконані перевезення за договором перевезення від 02.09.2013 № 02/09, а саме не оплачені рахунки від 09.09.2024 № 09957 на суму 109 337, 76 грн, від 09.09.2024 № 09956 на суму 111 615, 63 грн, від 19.09.2024 № 110422 на суму 112 719, 36 грн, від 20.09.2024 № 10420 на суму 107 620, 37 грн, від 20.09.2024 № 10421 на суму 108 118, 57 грн.
З огляду на відсутність оплати з боку позивача, у нього перед відповідачем утворилась заборгованість у загальному розмірі 549 411, 69 грн. Також відповідачем було здійснено нарахування пені на підставі пункту 6.2. договору перевезення від 02.09.2013 № 02/09 у розмірі 66 789, 86 грн, інфляційних втрат у розмірі 40 108, 74 грн та 3 % річних у розмірі 7 422, 78 грн, які віг просить стягнути з позивача.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 909 ЦК України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (ст. 924 ЦК України).
Відповідно до ст. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ст. 932 ЦК України, експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.
Статтею 934 ЦК України встановлено що за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.
Оскільки перевезення за заявкою 0209 здійснювалось за маршрутом Амстердам, Нідерланди - Вінниця, Україна, до спірних відносин підлягають застосуванню також норми Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 (надалі - Конвенція).
Статтею 1 Конвенції встановлено, що ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.
Відповідно до ст. 4 Конвенції, договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної.
За приписами ст. 5 Конвенції, вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника. Відтак, можна вказати, що вантажна накладна (CMR) є документом, який підтверджує факт укладення договору на автомобільне перевезення вантажу.
Частина 1 ст. 6 Конвенції встановлює, що вантажна накладна містить такі дані: a) дата і місце складання вантажної накладної; b) ім'я та адреса відправника; c) ім'я та адреса перевізника; d) місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки; e) ім'я та адреса одержувача; f) прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх загальновизнане позначення; g) кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць; h) вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу; i) платежі, пов'язані з перевезенням (провізна плата, додаткові платежі, митні збори, а також інші платежі, що стягуються з моменту укладання договору до доставки вантажу); j) інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей; к) заява про те, що перевезення здійснюється, незалежно від будь-яких умов, згідно положень дійсної Конвенції.
Стаття 8 Конвенції передбачає, що приймаючи вантаж, перевізник перевіряє a) вірність записів, зроблених у вантажній накладній щодо числа вантажних місць, а також їх маркування та нумерації місць; b) зовнішній стан вантажу і його упаковки. Якщо перевізник не має достатньої можливості перевірити вірність записів, зазначених у підпункті a) пункту 1 цієї статті, він повинен зробити обґрунтовані застереження у вантажній накладній. Він повинен також мотивувати всі зроблені ним застереження щодо зовнішнього стану вантажу і його упаковки. Ці застереження не мають обов'язкової сили для відправника, якщо останній не погодився бути зобов'язаним ними і не зробив про це запис у вантажній накладній.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Конвенції, перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.
Згідно з ч. 2 ст. 17 Конвенції однак, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.
Відносини між автомобільними перевізниками та замовниками транспортних послуг регулюються також положеннями Закону України "Про автомобільний транспорт" та Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363.
Відповідно до статті 50 названого Закону, договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо). Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.
Як встановлено судом, між Приватним акціонерним товариством транспортно-експедиційний комбінат «Західукртранс» (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стеллар-Логістик» (експедитор) було укладено договір про надання послуг з перевезення від 02.09.2013 № 02/09.
Як зазначено позивачем у первісному позові, 02.09.2024 року між сторонами підписана заявка 0209 на транспортування вантажу в міжнародному сполученні (надалі за текстом - заявка 0209).
Згідно з заявкою 0209: відомості про вантаж (найменування, вага брутто, кількість місць/об'єм) - сировина, до 22 т, 86 м3, на палетах, тент.
Згідно з пунктом 2 заявки 0209, з моменту прийняття вантажу до перевезення перевізник несе відповідальність за збереження вантажу згідно з п. 1 ст. 17 Конвенції пpo договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів. При завантаженні перевізник (водій перевізника) має проводити візуальну перевірку стану вантажу, у разі недопущення перевізника (водія перевізника) до контролю завантаження, перевізник має право відмовитись від прийняття і/або перевезення вантажу і довести ці обставини до відома експедитора, який прийме остаточне рішення пpo можливість перевезення такого вантажу. Беручи зазначений вантаж до перевезення, перевізник (водій перевізника) повинен зробити запис у відповідності до вимог ст. 8 Конвенції в графі 18 міжнародної товаротранспортної накладної (CMR) до початку перевезення.
Відповідно до пункту 8 заявки 0209, перевізник зобов'язаний забезпечити збереження вантажу з моменту прийняття його перевезення та до видачі вантажоодержувачу.
Відповідно до пункту 9 заявки 0209, перевізник повинен негайно повідомляти експедитора (в разі потреби письмово) про виникнення будь-яких перешкод виконанню перевезення (ДТП, вилучення вантажу компетентними органами, відмова вантажоодержувача прийняти вантаж, тощо).
Відповідно до розділу додаткові умови заявки 0209 "водій має бути присутнім при завантаженні, якщо не допускають, одразу повідомити експедитора!!! Після завантаження водій повинен скинути CMR, інвойс, сертифікат походження, без погодження, місце завантаження не можна покидати!!!"
В ході розгляду справи судом встановлено, що на виконання умов заявки 0209, перевізник на підставі перевізних документів (CMR TSN195088, інвойс TSN195088) прийняв до перевезення вантаж - какао терте, масою 20 000 кг, кількість місць - 800 ящиків на 20 палетах.
У пункті 18 CMR TSN195088 водієм перевізника зроблено напис "на загрузці не був присутній", без зазначення причин відсутності.
При прийнятті вантажу вантажоодержувач (ДП КК «РОШЕН») виявив недостачу однієї палети в кількості 40 ящиків - 1 000 кг, про що було вказано у акті прийняття-передачі від 09.09.2024 № В-089. Доставка вантажу не у повному обсязі сторонами не заперечується та підтверджується вищевказаним актом приймання-передачі товару від 09.09.2024 № В-089, де водієм зазначені особливі відмітки "на загрузці не був присутній. Груз доставлений під пломбою".
Як стверджує позивач, перевізник на завантаження товару прибув, але вимоги заявки 0209, а саме пункту 2 та додаткових умов заявки щодо присутності водія при завантаженні не виконав, таким чином, перевізник сам зафіксував у двох документах (CMR та акті від 09.09.2024 № В-089) факт порушення ним умов заявки, бо перевізник не був присутнім при навантаженні та не повідомив про це експедитора. Перевізник, на думку позивача, не виконав прямої норми статті 8 Конвенції, оскільки обґрунтованих застережень, чому він не має достатньої можливості перевірити вірність записів зазначених у підпункті а) пункту 1 статті 8 Конвенції, у CMR не зробив, а запис перевізника у графі 18 CMR "на загрузці не був присутній", не спростовує цього факту, при цьому, ні CMR, ні жоден інший документ, не містять фіксації того, що перевізника хтось не допускав до загрузки чи інші причини відсутності під час загрузки.
Суд погоджується з вказаними доводами позивача та не вважає обґрунтованими доводи відповідача про звільнення його, як перевізника від відповідальності, оскільки згідно з пунктом 1 статті 18 Конвенції обов'язок доведення того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17 Конвенції, лежить на перевізнику.
Поряд з цим, перевізник, вказує на приписи пункту 4 статті 18 Конвенції, яка регулює питання особливих ризиків, однак такі твердження не заслуговують на увагу, бо згідно пунктом 4 статті 18 Конвенції встановлено, що за умови дотримання пунктів 2 - 5 статті 18, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата чи ушкодження вантажу є наслідком особливого ризику, нерозривно пов'язаного з однією чи декількома з перерахованих нижче обставин: а) з використанням відкритих безтентових транспортних засобів, якщо таке використання було погоджене і чітко зазначене у вантажній накладній; b) з відсутністю чи дефектами упаковки, у випадках, коли вантажі, що перевозяться без упаковки чи без належної упаковки, за своєю природою піддаються псуванню чи пошкодженню; с) з обробкою, навантаженням, складуванням чи вивантаженням вантажу відправником або одержувачем, чи особами, які діють від імені відправника або вантажоодержувача; d) з природними властивостями деяких вантажів, внаслідок яких вони піддаються повній або частковій втраті чи пошкодженню, зокрема, внаслідок поломки, корозії, гниття, усушки, нормального витоку або дії молі чи шкідників; е) з недостатністю або неадекватністю маркування чи нумерації вантажних місць; f) з перевезенням худоби, проте спірне перевезення не пов'язане з наведеними вище обставинами.
Щодо позиції перевізника, що вантаж прийнято згідно пломби і доставлено опломбованим, то суд звертає увагу, що перевізник, на розвантаження приїхав з іншою пломбою (04147) встановленою на кордоні, ніж та яка була встановлена вантажовідправником (105/349) і зафіксована в CMR - це факт зафіксований в розділі «порушення або відсутність пломб на кузові автомобіля або контейнері» акту від 09.09.2024 № В-089. Не надано перевізником також доказів виявлення митними органами недостачі вантажу при митному догляді та оформленні обсягу імпортованого вантажу.
Перевізником долучено до матеріалів справи інші CMR із відмітками про недопуск водія до завантаження, однак варто зауважити, що у вказаних CMR в п. 18 водіями чітко зазначено "до завантаження не був допущений".
Перевізник несе відповідальність у випадку втрати, недостачі, псування і пошкодження вантажу - у розмірі фактичної шкоди, якщо перевізник не доведе, що це сталося не з його вини (ст. 924 ЦК України).
Статтею 23 Конвенції встановлено, якщо, відповідно до положень цієї Конвенції, перевізник зобов'язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення. Вартість вантажу визначається на підставі біржового котирування чи, за відсутності такого, на підставі поточної ринкової ціни, чи, за відсутності біржового котирування або поточної ринкової ціни, на підставі звичайної вартості товару такого ж роду і якості.
У ст. 934 Цивільного кодексу передбачено, що за порушення обов'язків, за договором транспортного експедирування, експедитор відповідає перед клієнтом, відповідно до гл. 51 ЦК.
Судом встановлено, що між ТзОВ «Стеллар-Логістик», як експедитор перевезення за заявкою 0209, та ДП КК «РОШЕН» (замовник, вантажоотримувач) було укладено договір міжнародного транспортного експедування від 01.02.2024 № 010224.
Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», позивач (ТзОВ «Стеллар-Логістик»), як експедитор відповідає перед клієнтом за кількість місць, вагу (якщо проводилося контрольне зважування у присутності представника перевізника, що зафіксовано його підписом), належність упаковки, відповідно до даних товарно-транспортних документів, що завірені підписом представника перевізника, якщо інше не встановлено договором транспортного експедирування. Частиною 3 статті 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» встановлено, що експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.
Проаналізувавши вище наведену норму, можна зробити висновок, що відповідальність експедитора за договором транспортного експедирування базується на загальних принципах відповідальності за порушення цивільно-правових зобов'язань.
Як наслідок, ТзОВ «Стеллар-Логістик» отримало від ДП КК «РОШЕН» претензію від 31.10.2024 № 73 пpo відшкодування шкоди завданої внаслідок доставки вантажу в неповному обсязі у сумі 420 278, 84 грн, яку позивачем було визнано та оплачено, що підтверджується платіжною інструкцією від 20.12.2024 № 1125.
Частина 2 статті 17 Конвенції встановлює, що перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.
Таким чином, суд дійшов висновку, що перевізник вантаж до перевезення прийняв без жодних зауважень до вірності записів, зроблених у вантажній накладній щодо числа вантажних місць, а також їх маркування та нумерації місць, зовнішнього стану вантажу і його упаковки, а відповідно до пункту 2 статі 9 Конвенції, якщо вантажна накладна не містить спеціальних застережень перевізника, то, якщо не доведено протилежне, припускається, що вантаж і його упаковка були зовні в належному стані в момент прийняття вантажу перевізником, і що кількість вантажних місць, а також їх маркування та нумерація відповідали заявам, які містилися у вантажній накладній.
Отже, вантаж в даному перевезенні, в момент прийняття його перевізником повинен відповідати даним, зазначеним в CMR. Однак, при прийманні вантажу вантажоотримувачем була виявлена недостача. Звідси, ця недостача могла виникнути в часовий проміжок з моменту прийняття перевізником його до перевезення і до моменту його доставки. А в цей часовий проміжок, відповідно до частини 1 статті 17 Конвенції, перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, при цьому, вина перевізника, що завдав шкоду, презюмується (ст. 924 ЦК України).
Зважаючи на вищенаведене, оскільки у матеріалах відсутні докази, які б спростовували вину перевізника або ж могли підтвердити вину вантажовідправника у недовантаженні вантажу, суд дійшов висновку, що первісні позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо зустрічних позовних вимог, а саме стягнення з позивача за первісним позовом заборгованості у розмірі 549 411, 69 грн за надані послуги з перевезення, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що на підставі договору на надання послуг з перевезень вантажів автомобільним транспортом від 02.09.2013 року № 02/09 та заявок:
- № 0209 на транспортування вантажу в міжнародному сполученні за маршрутом Амстердам (Нідерланди) - Вінниця (Україна);
- № 0409 на транспортування вантажу в міжнародному сполученні за маршрутом Гент (Бельгія) - Вінниця (Україна);
- № 0909 на транспортування вантажу в міжнародному сполученні за маршрутом Гент (Бельгія) - Вінниця (Україна);
- 09_1 на транспортування вантажу в міжнародному сполученні за маршрутом Роттердам (Нідерланди) - Вінниця (Україна);
- 1109 на транспортування вантажу в міжнародному сполученні за маршрутом Роттердам (Нідерланди)·- Вінниця (Україна),
приватним акціонерним товариством транспортно експедиційний комбінат "Західукртранс" було надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Стеллар-логістик» послуги з перевезення вантажів в міжнародному сполученні.
Взяті на себе договірні зобов'язання з перевезення вантажів відповідачем виконано, вантажі доставлено до пункту призначення та прийнято вантажоодержувачем, що підтверджується відмітками вантажоодержувача - ДП "КК POШEH" в графі 24 товарно-транспортних накладних міжнародного зразка (СМR) від 02.09.2024 № TSN195088, від 03.09.2024 № Т80536210, від 10.09.2024 № Т80536275, від 11.09.2024 № 1366828, від 11.09.2024 № 1367256.
За виконання транспортних послуг перевізником експедитору виставлено, відповідно рахунки: від 09.09.2024 № 09957 на суму 109 337, 76 грн, від 09.09.2024 № 09956 на суму 111 615, 63 грн, від 19.09.2024 № 110422 на суму 112 719, 36 грн, від 20.09.2024 № 10420 на суму 107 620, 37 грн, від 20.09.2024 № 10421 на суму 108 118, 57 грн.
Пунктом 5.2 договору та умовами заявок передбачено, що розрахунки між сторонами проводяться шляхом перерахування експедитором грошових коштів на поточний рахунок перевізника протягом 10 календарних днів з дня отримання експедитором документів, що підтверджують перевезення, а саме: рахунку перевізника; оригіналу товарно-транспортної накладної (СМR) з відміткою вантажоотримувача про отримання вантажу; акту виконаних робіт та податкової накладної.
Крім того, позивачу надсилались електронні податкові накладні через систему електронного документообігу. Відмітки на податкових накладних "документ доставлено контрагенту" та "документ прийнято контрагентом" свідчать про їх надсилання перевізником та отримання експедитором (копії податкових накладних та квитанцій про доставку додані до зустрічної позовної заяви).
Позивач за зустрічним позовом після отримання заперечень повторно надіслав відповідачу за зустрічним позовом весь пакет документів. Поштова квитанція та опис вкладення в цінний лист додані до матеріалів справи.
Окрім цього, відповідач за зустрічним позовом не заперечує факту надання позивачем за зустрічним позовом послуг з перевезення, проте зазначає, що позивач за зустрічним позовом пропустив термін для надсилання документів.
Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).
Виконані перевезення підлягали оплаті особою, яка узяла на себе такі зобов?язання, замовивши у позивача за зустрічним позовом послуги з перевезення, тобто експедитором - ТзОВ «Стеллар Логістик».
Як встановлено судом, будь-яких інших договірних зобов'язань з приводу виконання спірних перевезень та їх оплати з третіми особами у перевізника (ПрАТ «Західукртранс») на момент здійснення перевезень не було, отже обов'язок оплати здійсненого перевезення покладається на замовника - експедитора.
Згідно з п. 6 ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність і розумність.
Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимог, позивач за зустрічним позовом вказує, що на виконання заявок було здійснення перевезення на загальну суму 549 411, 69 грн.
Судом встановлено, що перевізником умови заявок 0409, 0909, 09_1, 1109, вартість яких визначена в рахунках від 09.09.2024 № 09956 на суму 111 615, 63 грн, від 19.09.2024 № 110422 на суму 112 719, 36 грн, від 20.09.2024 № 10420 на суму 107 620, 37 грн, від 20.09.2024 № 10421 на суму 108 118, 57 грн було виконано у повному обсязі.
Щодо заявки 0209 від 02.09.2024 вартість якої визначена в рахунку від 09.09.2024 № 09957 на суму 109 337, 76 грн суд зауважує наступне.
Виконання перевізником умов вказаної заявки 0209 від 02.09.2024 було предметом дослідження суду при розгляді первісного позову, де встановлено неналежне виконання перевізником умов перевезення, оскільки вантажоодержувачем при отриманні виявлена часткова втрата вантажу.
Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 23 Конвенції, якщо, відповідно до положень цієї Конвенції, перевізник зобов'язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення. Крім того, підлягають відшкодуванню: плата за перевезення, мито, а також інші платежі, пов'язані з перевезенням вантажу, цілком у випадку втрати всього вантажу й у пропорції, що відповідає розміру збитку, при частковій втраті; інший збиток відшкодуванню не підлягає.
Оскільки перевізником допущено лише часткову втрату вантажу (1/20 прийнятого до перевезення), відтак виходячи із вказаної пропорції, йому слід відшкодувати вартість перевезення решти вантажу, отриманого вантажоожержувачем.
Таким чином, з відповідача за зустрічним позовом слід стягнути 19/20 вартості перевезення згідно заявки 0209 від 02.09.2024, що становить суму у розмірі 103 870, 87 грн.
Загальний розмір заборгованості експедитора перед перевізником щодо оплати за виконані перевезення згідно заявок 0209, 0409, 0909, 09_1, 1109 становить суму у розмірі 543 944, 80 грн.
Щодо доводів позивача що відповідачем не було дотримано умов встановлених у договір перевезення, а саме відповідачем на його адресу не було надіслано документи, необхідні для оплати спірних перевезень, тому, на його думку, у нього не виникло обов'язку здійснити оплату, судом встановлено що відповідачем 17.09.2024 та 27.09.2024, відповідно до існуючої між сторонами практики ділових відносин, поштовим оператором "Нова пошта" було надіслано пакети документів, необхідних для оплати наданих послуг з перевезення.
При цьому, документи для оплати згідно договорів-заявок 0209 та 0409 перевізником були надані експедиторові в повному обсязі, а щодо заявок 0909, 09_1, 1109 (згідно з електронним листом представника експедитора логіста ОСОБА_1 від 09.10.2024 (ІНФОРМАЦІЯ_1), відсутня СМR - 2-й екземпляр або копія з мокрою печаткою перевізника по наступним авто НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 ), відтак 17.10.2024 перевізником вказані документи були додатково надіслані експедитору (дата доставки 18.10.2024).
На підставі п. 6.4. договору, у разі несвоєчасних розрахунків експедитор зобов'язується оплатити перевізнику пеню, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день протермінування платежу.
В результаті проведених розрахунків перевізник у зустрічній позовній заяві вважає, що експедитор повинен сплатити 66 786, 86 грн пені, 40 108, 74 грн інфляційних втрат, 7 422, 78 грн 3 % річних.
Судом здійснено перерахунок проведених відповідачем нарахувань пені, інфляційних та 3 % річних з урахуванням умов п. 5.2. договору від 02.09.2013 року № 02/09, дати надіслання повного пакету документів згідно заявок 0909, 09_1, 1109 (18.10.2024) та встановлено що прострочення оплати за вказаними заявками розпочалося не з 08.10.2024, а з 29.10.2024, відтак з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом підлягає стягненню 61 984, 68 грн пені, 33 471, 03 грн інфляційних втрат та 6 782, 78 грн 3 % річних.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Стаття 79 ГПК України визначає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Обсяг обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Принцип справедливості, закріплений у ст. 6 Конвенції, порушується, лише якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України", заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та "Нечипорук і Йонкало проти України", заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року).
За таких обставин первісні позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.
Оскільки матеріалами справи підтверджено факт надання позивачем за зустрічним позовом послуг відповідачу за зустрічним позовом з перевезення вантажів, факт перевезення та отримання вантажоотримувачем (замовником) вантажів не заперечується відповідачем за зустрічним позовом, тож судом вбачаються підстави для часткового задоволення зустрічних позовних вимог.
Судовий збір, сплачений позивачем при поданні первісного позову, покладається на відповідача.
Враховуючи те, що зустрічні позовні вимоги задоволено частково, тому на відповідача за зустрічним позовом судовий збір покладається пропорційно до задоволених зустрічних позовних вимог.
Відповідно до ч. 11 ст. 238 ГПК України, разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.
Керуючись статтями 4, 13, 14, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Первісний позов задоволити повністю шляхом стягнення з Приватного акціонерного товариства транспортно-експедиційного комбінату "Західукртранс" (82100, Львівська обл., місто Дрогобич, вул. П.Орлика, будинок 22, код ЄДРПОУ 13825481) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стеллар-Логістик» (46008, м. Тернопіль, вул. Андрея Шептицького буд. 1, приміщення 1, код ЄДРПОУ 36591814) суми відшкодування за недостачу вантажу у розмірі 420 278, 84 грн та 6 304, 18 грн судового збору.
2. Зустрічний позов задоволити частково, шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стеллар-Логістик» (46008, м. Тернопіль, вул. Андрея Шептицького буд. 1, приміщення 1, код ЄДРПОУ 36591814) на користь Приватного акціонерного товариства транспортно-експедиційний комбінат "Західукртранс" (82100, Львівська обл., місто Дрогобич, вул. П.Орлика, будинок 22, код ЄДРПОУ 13825481) суми в розмірі 655 944, 80 грн з них:
- 543 944, 80 грн основного боргу,
- 61 984, 68 грн пені
- 33 471, 03 грн інфляційних втрат
- 6 782, 78 грн 3 % річних
- 9 794, 49 грн судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог зустрічного позову відмовити.
4. В порядку зустрічного зарахування стягуваних на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стеллар-Логістик» та Приватного акціонерного товариства транспортно- експедиційний комбінат "Західукртранс" сум, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стеллар-Логістик» (46008, м. Тернопіль, вул. Андрея Шептицького буд. 1, приміщення 1, код ЄДРПОУ 36591814) на користь Приватного акціонерного товариства транспортно- експедиційний комбінат "Західукртранс" (82100, Львівська обл., місто Дрогобич, вул. П.Орлика, будинок 22, код ЄДРПОУ 13825481) суму в розмірі 229 361, 78 грн.
5. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 20 листопада 2025 року.
Суддя Манюк П.Т.