79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
30.10.2025 Справа № 914/1358/25
Господарський суд Львівської області в складі головуючої судді Бургарт Т.І., при секретарі судового засідання Бабій М.Т., розглянувши справу
за позовом: Фізичної особи-підприємця Гавуки Руслана Васильовича (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 );
до відповідача: Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (адреса: 79005, м. Львів, вул. Коперника, 4; код ЄДРПОУ 20812013);
про скасування рішення та наказу,-
За участю представників сторін:
від позивача: Гуміров О.І.;
від відповідача: Сигляк І.Я.
Фізична особа-підприємець Гавука Руслан Васильович (далі також позивач, ФОП Гавука Р.В.) звернувся до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі також відповідач, АМКУ) про скасування рішення та наказу.
Процесуальний рух справи відображено у відповідних ухвалах суду і протоколах судових засідань.
Аргументи учасників справи
Аргументи позивача
В обгрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що рішенням АМКУ від 31 жовтня 2024 року на нього накладено штраф у розмірі 68' 000,00 грн за вчинення дій, які, відповідно до положень статті 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», визнаються недобросовісною конкуренцією. Зазначені дії полягали у повідомленні позивачем невизначеному колу осіб неточних відомостей, які могли вплинути на намір цих осіб щодо придбання товарів у позивача як суб'єкта господарювання.
Позивач вважає рішення № 63/172-р/к незаконним і таким, що підлягає скасуванню, оскільки процедура його прийняття відбувалась з істотними порушеннями, а саме:
- АМКУ неправомірно прийняв до розгляду заяву ТОВ «Блюм Україна», оскільки така була подана після пропуску шестимісячного строку, що суперечить встановленим законодавством вимогам;
- позивач не був належним чином повідомлений про відкриття та розгляд справи, оскільки з моменту її порушення (26 вересня 2019 року) до отримання вимоги про надання інформації (06 грудня 2023 року) він не отримував розпорядження про початок розгляду справи та не був обізнаний про її перебіг;
-надана адвокатом відповідь на вимогу АМКУ не була врахована при ухваленні рішення;
-позивачу було відмовлено у наданні для ознайомлення матеріалів справи, а також він не був повідомлений про дату та час розгляду справи, що позбавило його можливості брати участь у засіданні.
Щодо дотримання строку звернення до суду з позовом про оскарження рішення АМКУ, ФОП Гавука Р.В. наголошує, що відповідач не забезпечив направлення та вручення йому оскаржуваного рішення під розписку та не підтвердив факт отримання такого належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим порядок повідомлення позивача про прийняте рішення не було дотримано.
На думку позивача, оскільки він не був належним чином повідомлений про прийняте рішення, то перебіг строку на його оскарження має обчислюватися з моменту фактичного отримання інформації про наявність відповідного рішення, а саме з 14 квітня 2025 року - коли ФОП Гавуком Р.В. було отримано лист державної виконавчої служби з копією постанови про відкриття виконавчого провадження.
Відтак, позивач вважає, що строк у два місяці для оскарження рішення ним не пропущено.
У зв'язку з вищезазначеним, ФОП Гавука Р.В. просить суд скасувати як рішення АМКУ від 31 жовтня 2024 року № 63/172-р/к, так і наказ № 63/40-Ю від 17 березня 2025 року про примусове виконання цього рішення, оскільки незаконність основного акта тягне протиправність виданого на його підставі виконавчого документа.
Також, ФОП Гавуком Р.В. заявлено вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7'500,00 грн, обгрунтовану тим, що він отримував правову допомогу від адвоката Гумірова О.І. на підставі договору про надання правової допомоги.
Аргументи відповідача
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивач пропустив визначений законом строк на оскарження рішення АМКУ, передбачений статтею 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції». На думку відповідача, останнім днем двомісячного строку оскарження рішення АМКУ від 31 жовтня 2024 року є 28 лютого 2025 року. Водночас, позовна заява була подана лише 29 квітня 2025 року, тобто з порушенням встановленого присічного строку. Відтак, як вважає відповідач, суд не може приймати до розгляду доводи позивача по суті спору, оскільки вони заявлені поза межами строку, встановленого законом.
Окрім того, відповідач заперечує проти задоволення вимог позивача в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на їхню необґрунтованість та відсутність доказів реальності понесених витрат.
Обставини справи встановлені судом
Позивач є фізичною особою-підприємцем, основним видом діяльності якого є виробництво кухонних меблів, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 79).
Крім цього ФОП Гавука Р.В. був користувачем інтернет-сайту http://meblevysvit.prom.ua/ на якому функціонував інтернет-магазин «Меблевий світ». На вказаному сайті містилися графічні зображення товарів із зазначенням торгової марки BLUM. Також у розділі «Партнери» інтернет-магазину розміщувалося посилання на веб-сайт Товариства з обмеженою відповідальністю «Блюм Україна».
Правоволодільцем торгової марки BLUM є Компанія Юліус Блюм ГмбХ (далі - Компанія «Блюм»). В Україні Компанія «Блюм» представлена дочірнім підприємством - ТОВ «Блюм Україна», яке партнерських договорів із позивачем не укладало.
В 2016 році Компанія «Блюм», вважаючи, що ФОП Гавука Р.В. незаконно використовує з метою реклами на сайті інтернет магазину «Меблевий світ» знаки для товарів і послуг, а також здійснює покликання на ТОВ «Блюм Україна» в розділі «партнери», яке створює хибне уявлення про ділові взаємовідносини з Компанією «Блюм», звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до підприємця про припинення порушення прав на знаки для товарів і послуг.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 13 серпня 2018 року у справі № 914/2509/16 зобов'язано ФОП Гавуку Р.В. припинити використання знаків для товарів і послуг компанії «Блюм» за наступними номерами міжнародної реєстрації №1171363, №996626, №1161863, №598611, №821996 в мережі інтернет за адресами доменів: meblevysvit.prom.ua та https facebook.com. meblevysvit.
Вказане рішення в апеляційному порядку не переглядалося та набрало законної сили. Цим рішенням також встановлено всі вищезазначені обставини, а тому вони є преюдиційними при розгляді даної справи.
18 січня 2018 року Компанія «Блюм» звернулася із заявою до АМКУ щодо наявності у діях ФОП Гавука Р.В. порушень, передбачених Законом України «Про захист від недобросовісної конкуренції».
На думку заявника, поширення таких дописів, використання графіки з товарними знаками Компанії «Блюм», а також згадка про неї створюють у споживача враження, що ФОП Гавука Р.В. діє від її імені.
26 вересня 2019 року на підставі вказаної заяви відповідачем винесено розпорядження № 63/88-рп/к про початок розгляду справи № 63/1-15-79-2019 за ознаками порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, а саме частини першої статті 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» - поширення оманливої інформації.
04 грудня 2023 року відділення направило на адресу ФОП вимогу № 63-02/2845 про надання інформації (а.с.15-16).
08 грудня 2023 року адвокат позивача направив до відділення адвокатський запит із проханням надати матеріали справи для ознайомлення (а.с.14), проте листом № 03-02/2969 від 13 грудня 2023 року відділення повідомило про неможливість задовольнити запит (а.с.13).
18 грудня 2023 року адвокатом позивача надано письмову відповідь на вимогу відповідача № 63-02/2845 про надання інформації (а.с. 11).
31 жовтня 2024 року АМКУ прийнято рішення № 63/172-р/к, яким встановлено, що ФОП Гавука Р.В., поширюючи дописи в мережі Інтернет, зокрема, в соціальних мережах, електронному листуванні, з використанням торгової марки, рекламних матеріалів та ділової репутації Компанії «Блюм», репрезентував себе серед клієнтів як партнера Компанії «Блюм», що призвело до помилкового сприйняття особами ФОП Гавука Р.В. як партнера Компанії «Блюм», що є порушенням частини першої статті 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», у вигляді недобросовісної конкуренції, шляхом повідомлення невизначеному колу осіб неточних відомостей, які можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання товарів цього суб'єкта господарювання. За порушення вищезгаданого законодавства про захист від недобросовісної конкуренції на ФОП Гавуку Р.В. накладено штраф у розмірі 68' 000,00 грн (а.с.26-35).
Копію вказаного рішення надіслано на адресу позивача поштовим відправленням, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень № 222 (а.с.82-83) та квитанцією про надсилання (а.с.81). Однак зазначене рішення повернулося на адресу АМКУ із приміткою про причини повернення - «за закінченням терміну зберігання», що підтверджується довідкою про причини повернення листа (а.с.84). Відтак, відповідно до частини 1 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» інформацію про рішення було оприлюднено в газеті «Урядовий кур'єр» від 18 грудня 2024 року № 255 (7915) (а.с.85-86).
17 березня 2025 року виконуючим обов'язки голови АМКУ видано наказ № 63/40-Ю про примусове виконання рішення.
01 квітня 2025 року старшим державним виконавцем Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі також Франківський ВДВС у м. Львові) відкрито виконавче провадження щодо ФОП Гавука Р.В. № НОМЕР_2 , що підтверджується долученою до матеріалів справи інформацією про виконавче провадження (а.с. 17-18).
29 квітня 2025 року, після отримання відповіді Франківського ВДВС у м. Львові про відкриття виконавчого провадження № 77645668, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області з даним позовом.
Оцінка суду
За змістом статті 16 Цивільного кодексу України (далі також ЦК України), кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб
Спірні правовідносини, у даній справ, регулюються законами України «Про Антимонопольний комітет України», «Про захист економічної конкуренції», «Про захист від недобросовісної конкуренції», а також іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них та на їх виконання.
Державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб'єктів господарювання та споживачів від його порушень здійснюється органами Антимонопольного комітету України (частина 4 статті 4 Закону України "Про захист від економічної конкуренції").
Одним з основних завдань Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції (стаття 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").
Діяльність щодо виявлення, запобігання та припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, проводиться Антимонопольним комітетом України, його органами та посадовими особами з додержанням процесуальних засад, визначених законодавчими актами України про захист економічної конкуренції (частина 1 статті 23 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").
Згідно з положеннями статті 27 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" процесуальні засади діяльності органів Антимонопольного комітету України щодо захисту від недобросовісної конкуренції, зокрема розгляд справ про недобросовісну конкуренцію, порядок виконання рішень та розпоряджень органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень, їх перевірка, перегляд, оскарження та гарантії учасників процесу, інші питання щодо захисту від недобросовісної конкуренції регулюються законодавством про захист економічної конкуренції з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Органи Антимонопольного комітету України у справах про недобросовісну конкуренцію приймають обов'язкові для виконання рішення про: визнання факту недобросовісної конкуренції; припинення недобросовісної конкуренції; офіційне спростування за рахунок порушника поширених ним неправдивих, неточних або неповних відомостей; накладання штрафів; закриття провадження у справі (частина 1 статті 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції").
Як вбачається з позовної заяви, предметом даного позову є скасування рішення АМКУ від 31 жовтня 2024 року № 63/172-р/к та наказу АМКУ від 17 березня 2025 року № 63/40-Ю. Підставами позовних вимог є допущення відповідачем процесуальних порушень під час прийняття оскаржуваного рішення, які вплинули на законність та обґрунтованість його прийняття.
Зокрема, позивач зазначає, що у відповідача були відсутніми підстави для проведення перевірки дій ФОП Гавука Р.В., позаяк Компанія «Блюм» звернулася до АМКУ з пропуском строку подання заяви про захист її прав, який передбачено законодавством про захист від недобросовісної конкуренції.
З цього приводу суд зазначає таке.
За змістом статті 28-1 Закону України Про захист від недобросовісної конкуренції" суб'єкт господарювання не може бути притягнутий до відповідальності за вчинення дій, визначених цим Законом як недобросовісна конкуренція, якщо закінчився строк давності притягнення до відповідальності. Строк давності притягнення до відповідальності за недобросовісну конкуренцію становить три роки з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення. Перебіг строку давності зупиняється на час розгляду органами Антимонопольного комітету України справи про недобросовісну конкуренцію.
Також, відповідно до абзацу 1 статті 28 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» , особи, права яких порушені діями, визначеними цим Законом як недобросовісна конкуренція, можуть протягом шести місяців з дня, коли вони дізнались або повинні були дізнатися про порушення своїх прав, звернутися до Антимонопольного комітету України, його територіальних відділень із заявою про захист своїх прав. Закінчення строку звернення із заявою є підставою для відмови у прийнятті заяви, якщо орган Антимонопольного комітету України не визнає поважними причини пропуску строку звернення із заявою.
З огляду на норми зазначеної статті, звернення до АМКУ з заявою про вчинення дій, визначених як недобросовісна конкуренція із пропуском шестимісячного строку, ще не є безумовною підставою для відмови у її прийнятті. Рішення про прийняття цієї заяви до розгляду належить до дискреційних повноважень АМКУ, який може розглянути її, якщо на його думку існують поважні причини пропуску строку подання заяви.
В цьому контексті суд зазначає, що дії ФОП Гавука Р.В., які полягали у поширенні в мережі Інтернет, зокрема, в соціальних мережах, електронному листуванні, з використанням торгової марки, рекламних матеріалів та ділової репутації Компанії «Блюм» мали триваючий, а не разовий характер. Оскарження дій (бездіяльності), які мають триваючий характер, спрямоване на захист інтересу у юридичній визначеності на майбутнє. Такий інтерес порушується, допоки існують триваючі незаконні дії (бездіяльність) (до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 12 червня 2025 року у справі № 910/3667/24).
На момент подання Компанією «Блюм» заяви відповідачу (18 січня 2018 року) відповідні порушення зі сторони позивача тривали, оскільки лише 13 серпня 2018 року Господарський суд Львівської області зобов'язав останнього припинити незаконне використання знаків для товарів і послуг Компанії «Блюм». Доказів того, що таке використання торгових марок було припинене до моменту звернення із заявою до АМКУ чи до моменту винесення господарським судом рішення від 13 серпня 2018 року у справі №?914/2509/16 ФОП Гавука Р.В. не надав.
Відтак, суд дійшов висновку, що відповідач цілком обґрунтовано прийняв до розгляду заяву Компанії «Блюм» від 18 січня 2018 року, за результатами розгляду якої виніс розпорядження № 63/88-рп/к про початок розгляду справи щодо позивача та ухвалив оскаржуване рішення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач також зазначає, що відповідач неналежним чином повідомив його про початок розгляду справи та про винесення рішення, що стосувалося його інтересів.
З цього приводу суд зазначає таке.
Як зазначено у рішенні АМКУ, копія розпорядження про початок розгляду справи № 63/1-15-79-2019 була надіслана на адресу ФОП Гавука Р.В. разом із листом від 26 вересня 2019 року № 63-02/3714. Разом з тим, доказів надсилання копії розпорядження відповідач не надав.
Суд вважає, що відсутність в матеріалах справи доказів надіслання розпорядження про початок розгляду справи не може слугувати безумовною підставою для скасування рішення АМКУ №?63/172-р/к від 31 жовтня 2024 року. Так відсутність цих доказів потенційно може свідчити лише про порушення АМКУ норм процесуального права при розгляді ним справи № 63/1-15-79-2019.
Однак, відповідно до частини другої статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» порушення або неправильне застосування норм процесуального права є підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення лише за умови, що воно призвело до прийняття неправильного рішення.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово наголошував, що недотримання відповідачем вимог процесуального характеру щодо належного повідомлення не є самостійною та безумовною підставою для скасування рішення адміністративної колегії АМКУ. Таке порушення може бути підставою для визнання рішення незаконним лише за умови, що воно вплинуло на правильність його ухвалення та призвело до прийняття неправомірного висновку (див., наприклад, постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08 вересня 2022 року у справі №910/20229/20; від 15 серпня 2023 року у справі №910/5111/21 тощо).
З огляду на наведене, питання належності повідомлення позивача про початок розгляду справи № 63/1-15-79-2019 повинно оцінюватися не формально, а з огляду на його фактичні наслідки для сторони у справі.
В цьому контексті суд зазначає, що не зважаючи на відсутність доказів надіслання розпорядження від 26 вересня 2019 року, ФОП Гавука Р.В. був обізнаний про розгляд відповідачем справи № 63/1-15-79-2019. Так, останній направляв позивачу вимогу про надання інформації, факт отримання котрої позивач не заперечує. На цю вимогу позивач надавав відповідь. Відтак, можливі недоліки у повідомленні позивача про початок розгляду справи істотно не вплинули на його можливість реалізувати свої процесуальні права, передбачені статтею 40 Закону України «Про захист економічної конкуренції», зокрема надати АМКУ свої пояснення, заперечення чи інші документи. Позивачем не наведено конкретних обставин того, що своєчасне отримання відповідного повідомлення могло б об'єктивно змінити перебіг розгляду справи та її результат.
Більше того, відсутність доказів надіслання розпорядження від 26 вересня 2019 року не вплинуло на правильність прийнятого відповідачем рішення.
Так, ФОП Гавука Р.В. не заперечує сам факт поширення інформації з протиправним використанням торгової марки, рекламних матеріалів та ділової репутації Компанії «Блюм» в мережі Інтернет, зокрема, в соціальних мережах, електронному листуванні, на веб сайті належного йому інтернет магазину, тобто, не оспорює вчинення ним порушення, передбаченого частиною першою статті 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції».
Відповідно до статті 15-1 згаданого закону, поширенням інформації, що вводить в оману, є повідомлення суб'єктом господарювання, безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього суб'єкта господарювання.
Інформацією, що вводить в оману, є, зокрема, відомості, які:
містять неповні, неточні або неправдиві дані про походження товару, виробника, продавця, спосіб виготовлення, джерела та спосіб придбання, реалізації, кількість, споживчі властивості, якість, комплектність, придатність до застосування, характеристики, особливості реалізації товарів, робіт, послуг, ціну і знижки на них, а також про істотні умови договору;
містять неповні, неточні або неправдиві дані про фінансовий стан чи господарську діяльність суб'єкта господарювання;
приписують повноваження та права, яких не мають, або відносини, в яких не перебувають;
містять посилання на обсяги виробництва, придбання, продажу чи поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, яких фактично не було на день поширення інформації.
Вчинення ним відповідних дій підтверджено також рішенням Господарського суду Львівської області від 13 серпня 2018 року у справі №?914/2509/16. У зв'язку з цим зазначені обставини є преюдиційними і підлягають врахуванню при розгляді даної справи.
Відтак, суд зазначає, що рішення АМКУ щодо кваліфікації дій ФОП Гавука Р.В. як недобросовісної конкуренції, відповідає вимогам законодавства, наведені позивачем доводи про порушення процесуальних норм, хоча і не спростовані відповідачем належними доказами, однак самі по собі не можуть слугувати підставою для його скасування.
Щодо аргументів позивача про незаконність відмови АМКУ в наданні для ознайомлення матеріалів справи авдкату ФОП Гавуки Р.В., що призвело до порушення його права на таке ознайомлення та надалі на участь у розгляді справи, суд зазначає таке.
За змістом статті 40 Закону України «Про захист економічної конкуренції», особи, які беруть (брали) участь у справі, наділені низкою процесуальних прав, зокрема правом ознайомлюватися з матеріалами справи - після одержання копії подання з попередніми висновками у справі (витягу з подання, що не містить інформації з обмеженим доступом та інформації, визначеної відповідним державним уповноваженим, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які беруть (брали) участь у справі, або перешкодити подальшому розгляду справи).
Схожа за змістом норма міститься у пункті 2 розділу V Порядку розгляду Антимонопольним комітетом України та його територіальними відділеннями заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затвердженого розпорядження АМК України від 19 квітня 199 року № 5 (далі також Порядок).
Разом із тим, із наданих матеріалів убачається, що адвокат Гуміров О.І. звернувся із запитом про надання матеріалів справи 08 шрудня 2023 року на стадії її розгляду, до складання подання з попередніми висновками, яке, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення (абзац 4 пункту 2 рішення № 63/172-р/к від 31 жовтня 2024 року) було складно лише 18 жовтня 2024 року.
Відтак, відповідач обґрунтовано відмовив у наданні таких матеріалів, пославшись на обмежений доступ до інформації, що перебуває у процесі дослідження, та можливість завдання шкоди інтересам розгляду справи. Суд звертає увагу, що позивач не надав доказів повторного звернення з відповідним запитом до відповідача в порядку, передбаченому законом.
Отже, суд оцінює дії адміністративної колегії Антимонопольного комітету України як такі, що відповідають вимогам закону та Порядку розгляду справ: запит адвоката було розглянуто у межах повноважень, а відмова у наданні матеріалів на цій стадії є правомірною.
Крім цього, згідно зі статтею 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» заявник, відповідач, третя особа мають право повністю або частково оскаржити рішення, розпорядження органу Антимонопольного комітету України, передбачен статтями 36 і 48і цього Закону, до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення, розпорядження. Зазначений строк не підлягає поновленню.
Слід зазначити, що Верховний Суд неодноразово та послідовно висловлював правову позицію, зокрема, про те, що:
- за приписами частини першої статті 60 Закону України "Про захист від економічної конкуренції" передбачені вказаною нормою строки оскарження рішень АМКУ не можуть бути відновлені;
- зазначені строки є присічними;
- закінчення присічного строку, незалежно від причин його пропуску заінтересованою особою, є самостійною підставою для відмови в позові про визнання недійсним рішення АМКУ (див. постанови Верховного Суду від 14 серпня 2018 року у справи № 922/4374/17, від 23 червня 2020 року у справи № 905/1605/19, від 14 березня 2023 у справи № 910/4518/22 тощо).
Як вбачається з матеріалів справи, рішення АМКУ від 31 жовтня 2024 року № 63/172-р/к щодо ФОП Гавука Р.В. було надіслано на юридичну адресу позивача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується квитанцією про направлення листа, долученою до матеріалів справи відповідачем. Разом з тим, вказане рішення повернулося на адресу АМКУ із зазначенням причин його повернення - «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до положень частини 1 статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції», якщо вручити рішення чи розпорядження відповідачу неможливо з причин, таких як відсутність фізичної особи за останнім відомим місцем проживання або відсутність посадових осіб чи уповноважених представників суб'єкта господарювання за юридичною адресою, рішення або розпорядження вважається врученим через десять днів з дня його оприлюднення в офіційному друкованому органі, зокрема у газетах «Голос України», «Урядовий кур'єр», «Офіційний вісник України» чи відповідних виданнях обласних рад за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації відповідача.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2020 року у справі № 922/1141/19, зазначені підстави неможливості вручення не є вичерпними, тобто закон залишає можливість враховувати й інші обставини, що унеможливлюють вручення рішення чи розпорядження відповідачу.
Таким чином, законодавець і судова практика визнають, що перелічені причини неможливості вручення є лише прикладом, а не виключним переліком обставин. А тому суд доходить висновку, що повернення АМКУ поштового відправленням із зазначенням причин його повернення - «за закінченням терміну зберігання» є підставою для оприлюднення ним інформації в офіційному друкованому органі про прийняте рішення.
У даній справі інформацію про рішення було оприлюднено в газеті «Урядовий кур'єр» від 18 грудня 2024 року. Отже, рішення вважається врученим позивачеві через десять днів, тобто 28 грудня 2024 року (зважаючи, що 28 грудня - субота, фактична дата вважається 30 грудня 2024 року).
Суд зазначає, що позов ФОП Гавука Р.В. щодо оскарження рішення АМКУ від 31 жовтня 2024 року № 63/172-р/к подано 29 квітня 2025 року. Оскільки, за правилами частини 1 статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції», строк оскарження рішення органу АМКУ становить двомісячний термін з дня одержання рішення та не підлягає поновленню, подача позову після 28 лютого 2025 року є пропущенням присічного строку.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ФОП Гавука Р.В. у зв'язку з пропуском присічного двомісячного строку оскарження рішення АМКУ від 31 жовтня 2024 року № 63/172-р/к.
Окрім зазначеного, позивач також оскаржує наказ АМКУ №?63/40-Ю від 17 березня 2025 року про примусове виконання рішення, мотивуючи це тим, що вважає саме рішення від 31 жовтня 2024 року №? 63/172-р/к незаконним. З цієї причини позивач стверджує, що й наказ, виданий на виконання цього рішення, є протиправним, оскільки він, на думку позивача, базується на нібито неправомірному рішенні.
Суд відхиляє позовні вимоги про визнання протиправним наказу АМКУ №?63/40-Ю , адже правомірність наказу про примусове виконання безпосередньо залежить від чинності рішення, на виконання якого він виданий. Відповідно, оскільки рішення є чинним, наказ, що реалізує його положення, також є законним і підстави для його скасування відсутні.
Судові витрати
У відповідності до частини 1 статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За змістом статті 129 ГПК України судові витрати покладаються у разі відмови в позові на позивача.
Звертаючись до суду із позовом, позивач сплатив судовий збір у розмірі 6' 056,00 грн, що підтверджується квитанцією № 3378-1547-1236-0044 від 08 травня 2025 року (а.с.55).
Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог, судовий збір за подання позовної заяви у справі № 914/1358/25 покладається на позивача. Також залишаються за позивачем і понесені ним витрати за надання правової допомоги.
З огляду на вищенаведене та керуючись ст. ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 130, 233-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1.В задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця Гавука Руслана Васильовича (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (адреса: 79005, м. Львів, вул. Коперника, 4, місто Львів, код ЄДРПОУ 20812013) відмовити повністю.
2. Судовий збір залишити за позивачем.
3.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано згідно статті 241 ГПК Укрїни.
4.Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтями 253-259 ГПК України.
5.Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
6.Повне судове рішення складено 18 листопада 2025 року (з урахуванням періоду перебування судді у відрядженні в період з 10 листопада 2025 року по 16 листопада 2025 року.
Суддя Бургарт Т.І.