вул. В'ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,
тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,
e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua
10 листопада 2025 рокуСправа № 912/2410/25
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кузьміної Б.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Поступайло К.Ю. за правилами загального позовного провадження справу № 912/2410/25
за позовом заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури
в інтересах держави в особі Департаменту капітального будівництва Кіровоградської обласної державної адміністрації
до відповідача Приватного підприємства "Будсервіс-А"
про визнання недійсним пункту договору,
за участю представників:
від прокуратури - прокурора Топонар Н.С.,
від відповідача - керівника Панченка В.В., адвоката Китаєвої О.А. (у режимі відеоконференції, у засіданні з проголошення судового рішення участі не брала), адвоката Кваши Л.П.,
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту капітального будівництва Кіровоградської обласної державної адміністрації (далі - позивач) з вимогою до Приватного підприємства "Будсервіс - А" (далі - відповідач) про визнання недійсним пункту 16.1 розділу ХVІ "Гарантійні терміни експлуатації об'єкта" договору підряду № 31/2023 від 24.10.2023, укладеного між Департаментом капітального будівництва Кіровоградської обласної державної адміністрації та Приватним підприємством "Будсервіс-А", щодо визначення гарантії якості виконаних робіт і можливість експлуатації об'єкта в 3 (три) роки, з покладенням на відповідача витрат зі сплати судового збору.
На обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає про невідповідність пункту 16.1 розділу ХVІ "Гарантійні терміни експлуатації об'єкта" договору підряду №31/2023 від 24.10.2023 Загальним умовам укладення та виконання договору підряду в капітальному будівництві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 №668, та статті 884 Цивільного кодексу України.
Ухвалою від 16.09.2025 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 912/2410/25 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив на 14.10.2025.
03.10.2025 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позовних заперечує та просить відмовити в позові. На обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначає, що ним здійснено реконструкцію Новомиргородського ліцею № 3 з улаштуванням захисної споруди цивільного захисту, натомість Кіровоградською обласною прокуратурою пред'являються претензії до гарантії якості виконаних робіт, як до об'єкта будівництва, що є неприпустимим і відрізняється по суті і предмету будівництва. Відповідач звертає увагу на різні визначення понять «реконструкція», «капітальний ремонт» та «перепланування». Відповідач повторює, що виконував реконструкцію по об'єкту: «Реконструкція Новомиргородського ліцею № 3 з улаштуванням захисної споруди цивільного захисту адресою: Кіровоградська область, м.Новомиргород, вул. Соборності, 43» чітко за Робочим проектом. Термін експлуатації, вказує відповідач, установлений головним інженером Робочого проекту. Згідно з пояснювальною запискою (Робочий проект, абз. 6 лист 26) встановлений термін експлуатації об'єкта - 100 років; термін першого планового обстеження технічного стану будівлі - не пізніше 2 років після вводу в експлуатацію. Відповідач наполягає, що мінімальний гарантійний строк тривалістю 10 років, передбачений статтею 884 Цивільного кодексу України, стосується об'єктів будівництва - новобудов. Відповідач зазначає, що норми чинного законодавства України, що регулюють відносини підряду, містять імперативні приписи стосовно мінімального гарантійного строку експлуатації тривалістю у 10 років саме для об'єктів будівництва, а не окремо до кожного з видів робіт, що входять до комплексу робіт, пов'язаних із будівництвом. Законодавець розмежовує такі поняття, як гарантійний строк якості закінчених робіт та гарантійний строк експлуатації об'єкта будівництва, і в пункті 16.1 Розділу ХVІ договору відповідач гарантував саме якість виконаних робіт і можливість експлуатації об'єкта відповідно до умов проекту впродовж 3 років. Гарантійний термін експлуатації об'єкта, зазначає відповідач, починається з дати прийняття об'єкта в експлуатацію і переривається на час, упродовж якого об'єкт не міг використовуватись внаслідок недоліків, відповідальність за які несе підрядник. Одночасно, норми чинного законодавства України не встановлюють мінімального гарантійного строку якості виконаних підрядних робіт, у зв'язку з чим зазначений пункт договору підряду відповідає принципу свободи договору та не суперечить нормам чинного законодавства, а доводи Кіровоградської обласної прокуратурі в інтересах позивача в особі Департаменту капітального будівництва є необґрунтованими.
07.10.2025 відповідач подав клопотання, в якому наводить аргументи щодо представництва прокурором інтересів держави в цій справі, заперечує позовні вимоги та просить відмовити Кіровоградській обласній прокуратурі в інтересах позивача в особі Департаменту капітального будівництва повністю, судові витрати у виді сплаченого позивачем судового збору покласти на позивача. Відповідач посилається на лист Департаменту капітального будівництва Кіровоградської обласної військової адміністрації 11.09.2025, в якому зазначається, що Департамент капітального будівництва не вбачає за доцільне звертатися до господарського суду з позовною заявою про визнання недійсними частин договорів. Відповідач зазначає, що Департамент капітального будівництва Кіровоградської обласної державної адміністрації, згідно з відповідним Положенням, має право представляти власні інтереси в судових органах під час розгляду спірних питань, що належать до його компетенції в установленому чинним законодавством порядку. Відповідач наголошує на наявності в штаті Департаменту юристів та спеціалістів, які мають спеціальні знання у сфері будівництва. Відповідач зазначає, що невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно із частиною четвертою статті 53 Господарського процесуального кодексу України має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 ГПК України, про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті. Якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати, і в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (залишення позову без розгляду).
07.10.2025 прокурор подав відповідь на відзив, в якій посилається на пункт 1 Порядку розроблення проектної документації на будівництво об'єктів, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.05.2011 №45, розділ 3 ДБН А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» та зазначає, що будівництво включає нове будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт об'єктів будівництва. Гарантійний строк експлуатації об'єкта будівництва за договором підряду в цій справі становить менше десяти років від дня його прийняття замовником, що не відповідає нормам частини першої статті 884 Цивільного кодексу України та пункту 103 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 №668. Проведення капітального ремонту без встановлення гарантійного терміну на строк, визначений законодавством, не створює у підрядника зацікавленості в їх належній якості та тривалій експлуатації, що призводить до його швидкого руйнування, та зумовленої цим систематичної потреби у додаткових бюджетних асигнуваннях, спрямованих на забезпечення повторного ремонту, заощадження яких, безумовно, є ключовим інтересом держави. У цьому випадку, зазначає прокурор, сторони уклали оспорюваний пункт договору всупереч вимогам чинного законодавства і інтересам держави, що призвело до безпідставного зменшення гарантійного строку, тобто порушення інтересів держави.
Відповідач заперечення на відповідь на відзив не подавав, установлений ухвалою від 16.09.2025 п'ятиденний строк на їх подання закінчився 13.10.2025, ураховуючи дату отримання відповідачем відповіді на відзив - 07.10.2025 (а.с. 99, 101).
У підготовчому засіданні протокольною ухвалою від 14.10.2025 суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про недопуск прокурора Топонар Н.С. до участі в засіданні, навівши мотиви в ухвалі від 14.10.2025 про закриття підготовчого провадження.
Протокольною ухвалою від 14.10.2025, надалі оформленою окремим документом, суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до розгляду по суті на 29.10.2025.
У судовому засіданні прокурор позов підтримала і просила задовольнити позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві та відповіді на відзив.
Представники відповідача проти позовних вимог заперечували з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву; посилались на Робочий проект; вказували на відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах, вважаючи поданий позов штучним і зловживанням правами; зазначили про відсутність у присутньої в засіданні прокурора повноважень на участь у справі, ураховуючи відсутність у матеріалах справи довіреності на її ім'я та наказу про призначення на посаду; посилалися на висновки суду в справі № 520/31286/24.
Позивач представника в судове засідання не направив, про дату, час і місце його проведення був належно повідомлений, у заяві від 28.10.2025 просив розглядати справу за відсутності його представника.
У судовому засіданні оголошувалась перерва до 03.11.2025 у зв'язку з витребуванням судом на підставі частини четвертої статті 74 Господарського процесуального кодексу України у відповідача копії Робочого проекту, на який відповідач посилався у відзиві та в усних виступах представників в засіданні.
У судовому засіданні 03.11.2024 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, відклав ухвалення і проголошення судового рішення до 10.11.2025.
У судовому засіданні з проголошення судового рішення брали участь представники відповідача Панченко В.В. (керівника) і Кваша Л.П. (адвокат за ордером).
10.11.2025 суд ухвалив рішення у справі, проголосив його вступну та резолютивну частини, роз'яснив порядок набрання рішенням законної сили, порядок апеляційного оскарження та строк виготовлення повного судового рішення.
Ухвалюючи рішення по суті спору між сторонами, суд виходив з повно і всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Дослідивши пояснення учасників справи, наведені в заявах по суті справи, заслухавши прокурора і представників відповідача в судовому засіданні, повно, безпосередньо і всебічно дослідивши наявні у справі докази, суд установив обставини, які є предметом доказування у справі.
24.10.2023 позивач як замовник та відповідач як підрядник за результатами публічної закупівлі уклали договір підряду № 31/2023 (далі - Договір) стосовно виконання робіт на об'єкті: «Реконструкція Новомиргородського ліцею № 3 з улаштуванням захисної споруди цивільного захисту за адресою: Кіровоградська область, м. Новомиргород, вул. Соборності, 43» (а.с. 33-37).
За умовами Договору, які впливають на вирішення спору:
- замовник, на підставі протоколу (рішення) уповноваженої особи від 24 жовтня 2023 року, керуючись Законом України «Про публічні закупівлі» (зі змінами) та постановою КМУ від 12 жовтня 2022 року № 1178 (зі змінами) (відповідно до підпункту 4 пункту 13 Особливостей), доручає, а Підрядник бере на себе зобов'язання на свій ризик, власними силами/засобами за завданням замовника згідно з проектно-кошторисною документацією виконати роботи по об'єкту «Реконструкція Новомиргородського ліцею № 3 з улаштуванням захисної споруди цивільного захисту за адресою: Кіровоградська область, м. Новомиргород, вул. Соборності, 43» (далі - Об'єкт) та усунути недоліки впродовж гарантійного періоду (пункт 1.1);
- найменування робіт - реконструкція Новомиргородського ліцею № 3 з улаштуванням захисної споруди цивільного захисту за адресою: Кіровоградська область, м. Новомиргород, вул. Соборності, 43;
- в усіх випадках, за винятком перерахованих у пункті 3.2, підрядник несе ризик знищення або пошкодження робіт, з урахуванням робіт, виконаних субпідрядниками, з початку їх виконання до прийняття об'єкта в експлуатацію. Підрядник несе також ризик знищення або пошкодження робіт з усунення недоліків, виявлених після прийняття об'єкта в експлуатацію, у межах гарантійного періоду (пункт 3.1);
- замовник несе ризик знищення або пошкодження робіт внаслідок: обставин непереборної сили; недоліків переданої підряднику проектної документації; зайняття будівельного майданчика чи використання без згоди з підрядником неприйнятих робіт; невиконання своїх договірних зобов'язань, що зумовили появу ризику; інших об'єктивних обставин, які підрядник не міг передбачити та допустити (пункт 3.2);
- якщо будь-які втрати чи пошкодження робіт виникнуть внаслідок ризику підрядника, він упродовж узгоджених із замовником термінів усуває їх за свій рахунок і забезпечує відповідність робіт умовам проекту (пункт 3.3);
- підрядник повинен виконати передбачені договором роботи, якість яких відповідає діючим нормативним вимогам - державним будівельним нормам та державним стандартам України (пункт 4.1);
- відповідальність за якість виконаних робіт, матеріалів, виробів, конструкцій, устаткування несе підрядник (пункт 4.2);
- підрядник гарантує якість виконаних робіт і можливість експлуатації об'єкта відповідно до умов проекту впродовж 3 років. Гарантійний термін експлуатації об'єкта починається з дати прийняття об'єкта в експлуатацію і переривається на час, упродовж якого об'єкт не міг використовуватись внаслідок недоліків, відповідальність за які несе підрядник (пункт 16.1);
- підрядник зобов'язаний забезпечити виконання робіт, якість яких відповідає умовам, установленим розділом 4 договору (пункт 17.3.1);
- договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2024, а за невиконаними зобов'язаннями - до їх повного виконання (пункт 22.1.).
Сторони вносили зміни до Договору додатковими угодами від 25.10.2023 № 31/2023/33, від 26.10.2023 № 31/2023/35, від 12.12.2023 № 31/2023/43 (а.с. 11- 13), зокрема додатковою угодою від 26.10.2023 № 31/2023/35 сторони Договору виклали в новій редакції пункт 22.1 Договору: «Цей Договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до 31.12.2023 року, а за невиконаними зобов'язаннями - до їх повного виконання».
Відповідно до Робочого проекту, була передбачена реконструкція будівлі Ліцею з метою облаштування захисної споруди цивільного захисту (протирадіаційного укриття). Роботи, що передбачені проектом: прибудова приміщень укриття, заміна та влаштування інженерних мереж, влаштування вентиляції приміщень, заміна існуючих дверних блоків, влаштування нових перегородок у зв'язку з переплануванням, влаштування оздоблення приміщень, влаштування входів в захисну споруду (а.с. 147), вид будівництва - реконструкція (а.с. 146).
Щодо підстав представництва інтересів держави в суді прокурором.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто, зазначене конституційне положення встановлює обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності під час здійснення своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.
Приписи статті 1 Закону України "Про прокуратуру" встановлюють, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 цього Закону, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених цим Законом. Згідно з частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.
Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99, з'ясовуючи поняття «інтереси держави», визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Ураховуючи, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина четверта мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).
Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Відповідно до статті 131-1 Конституції України, на органи прокуратури України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Виходячи з вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 3 Закону України "Про прокуратуру", діяльність органів прокуратури ґрунтується на засадах верховенства права та законності.
Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Відповідно до абзаців 1-3 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Правовий висновок щодо застосування частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
За пунктами 76-77 зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Згідно з пунктом 80 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
Згідно із частинами третьою, четвертою статті 53 Господарського процесуального кодексу України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 визначає, що під представництвом прокуратурою інтересів держави треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави з урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, у зв'язку із чим прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство підставу позову та зазначає, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.
З контексту зазначеного вище рішення Конституційного Суду України, враховуючи положення чинного законодавства, вбачається, що прокурор прояв порушення інтересів держави визначає самостійно з урахуванням публічного інтересу. Держава зацікавлена у дотриманні норм чинного законодавства. Додержання вимог закону не може не становити публічного інтересу, оскільки є проявом управлінської функції держави та спрямоване на забезпечення єдиного підходу до врегулювання тих чи інших правовідносин, впровадження системності та прозорості у набутті і реалізації прав громадянами і юридичними особами, принципу конституційної рівності суб'єктів цивільних правовідносин.
У цьому випадку порушення інтересів держави прокурор обґрунтовує тим, що сторони уклали оспорюваний пункт договору всупереч вимогам чинного законодавства, що призвело до безпідставного зменшення гарантійного строку і тим самим порушення інтересів держави.
Правильне використання бюджетних коштів, вказує прокурор, беззаперечно становить державний інтерес. Суперечності, які виникають у бюджетних правовідносинах, зачіпають як інтереси держави, так і суспільні інтереси, тож порушення інтересів держави у цій сфері є порушенням загальнодержавних інтересів.
У позові зазначено, що закупівля робіт здійснена за бюджетні кошти, а роботи полягали в реконструкції навчального закладу з улаштуванням споруди цивільного захисту.
За змістом відповіді на відзив, проведення капітального ремонту без встановлення гарантійного строку визначеної законодавством тривалості не створює у підрядника заінтересованості в належній якості робіт та тривалій експлуатації об'єкта, що призводить до швидкої зношуваності результату робіт та зумовленої цим систематичної потреби у додаткових бюджетних асигнуваннях, спрямованих на забезпечення повторного ремонту, заощадження яких, безумовно, є ключовим інтересом держави.
Суд дійшов переконання про те, що спірні правовідносини становлять суспільний інтерес, інтерес територіальної громади та державний інтерес, який полягає в установленні такого гарантійного строку в договорі про закупівлю робіт за бюджетні кошти (договорі підряду), який відповідає чинному законодавству і не є заниженим. У цьому випадку належний гарантійний строк за договором підряду, за яким виконувалися роботи з реконструкції навчального закладу з улаштуванням захисної споруди цивільного захисту, зумовлює можливість користування територіальною громадою результатом робіт протягом визначеного законодавством строку та запобігає необґрунтованому витрачанню бюджетних коштів на повторну закупівлю робіт, що може мати місце в разі установлення заниженого (такого, що не відповідає законодавству) гарантійного строку якості виконаних робіт і можливості експлуатації об'єкта відповідно до умов проекту.
Зазначені інтереси держави, у випадку підтвердження обставин їх порушення, потребують захисту.
Зі змісту положень частини четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України, частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" вбачається, що прокурор, звертаючись до суду з позовною заявою в інтересах держави, зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, яким не здійснюється або неналежним чином здійснюється захист цих інтересів.
У цій справі прокурор звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Департаменту капітального будівництва Кіровоградської обласної державної адміністрації.
Стаття 118 Конституції України передбачає, що виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюються місцеві державні адміністрації.
Згідно з частиною другою статті 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.
Відповідно до статті 42 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій здійснюють керівництво галузями управління, несуть відповідальність за їх розвиток. Структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій підзвітні та підконтрольні головам відповідних місцевих державних адміністрацій, а також органам виконавчої влади вищого рівня.
Відповідно до Положення про Департамент капітального будівництва Кіровоградської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови Кіровоградської обласної державної адміністрації №1042-р від 30.12.2021 (далі - Положення), Департамент утворюється головою обласної державної адміністрації, входить до її складу і забезпечує виконання покладених на нього завдань у сфері капітального будівництва як на території Кіровоградської області, так і за її межами.
Відповідно до підпункту 2 пункту 3 Положення, до основних завдань Департаменту належить виконання відповідно до вимог чинного законодавства функцій замовника будівництва по об'єктах житлово-комунального, соціального та іншого призначення на території Кіровоградської області.
За підпунктом 4 пункту 4 Положення, Департамент, відповідно до покладених на нього завдань, забезпечує дотримання законодавства у галузі будівництва.
Згідно з підпунктами 2, 7 пункту 5 Положення, Департамент має право представляти власні інтереси в судових органах під час розгляду спірних питань, що належать до його компетенції, в установленому законодавством порядку; розпоряджатися коштами, передбаченими у вартості будівництва на виконання основних завдань та функцій замовника, в межах затвердженого в установленому порядку кошторису.
Департамент капітального будівництва Кіровоградської обласної державної адміністрації є замовником робіт за Договором.
Частина третя статті 215 Цивільного кодексу України надає право стороні правочину заперечувати його дійсність на підставах, встановлених законом, та вимагати визнання такого правочину недійсним.
Отже, Департамент капітального будівництва Кіровоградської обласної державної адміністрації уповноважений на управління державним майном, контролем за використанням бюджетних коштів, зобов'язаний забезпечувати їх ефективне та законне використання та має процесуальне право виступати позивачем за позовом про визнання недійсним окремого положення укладеного ним договору.
За такого суд погоджується з прокурором у тому, що Департамент капітального будівництва Кіровоградської обласної державної адміністрації у спірних правовідносинах є не лише стороною правочину, а і державним органом, який має обов'язок захищати інтереси держави в спірних правовідносинах.
Кіровоградська обласна прокуратура на виконання вимог, установлених статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», листом від 02.09.2025 № 24-6581вих-25 (а.с. 23) повідомила Департамент капітального будівництва Кіровоградської обласної державної адміністрації про наявність підстав для представництва інтересів держави на підставі стверджуваних прокурором порушень інтересів держави у зв'язку з порушенням частини першої статті 884 Цивільного кодексу України та пункту 103 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 668, серед іншого, в пункті 16.1 розділу XVI «Гарантійні терміни експлуатації об'єкта» договору підряду від 24.10.2023, укладеного між Департаментом капітального будівництва Кіровоградської обласної державної адміністрації та Приватним підприємством «Будсервіс-А» щодо визначення гарантії якості виконаних робіт і можливості експлуатації об'єкта.
Департамент капітального будівництва Кіровоградської обласної державної адміністрації самостійно до суду за захистом інтересів держави не звернувся, листом від 11.09.2025 № 64-21/886/0.64 (а.с. 22) повідомив прокурора, що не вбачає за доцільне звертатися до господарського суду з позовною заявою про визнання недійсними частин договорів.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 (12-72гс19), сам факт незвернення до суду обраного прокурором позивача з відповідним позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та, відповідно, мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що зазначений орган неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
У постанові від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15 Верховний Суд зазначив, що прокурор, встановивши неусунуті порушення інтересів держави, має не тільки законне право, а й обов'язок здійснити захист таких інтересів.
Наведене вище утворює передбачений вимогами Конституції України та Законом України "Про прокуратуру" винятковий випадок, за якого стверджуване прокурором порушення відповідачем інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженим органом функцій із їх захисту та є підставою для застосування представницьких повноважень прокурором в інтересах держави.
За таких обставин, вбачаються підстави для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду із вказаним позовом.
Надаючи відповідь на аргументи відповідача, суд зазначає таке.
Заперечуючи підстави для представництва прокурором інтересів держави у цій справі, відповідач вказує на те, що Департамент капітального будівництва Кіровоградської обласної державної адміністрації не підтримує позовні вимоги, самостійно до суду не звернувся, хоча має для цього фахівців з відповідною кваліфікацією, тому прокурор не мав підстав звертатися до суду в інтересах держави в особі Департаменту капітального будівництва Кіровоградської обласної державної адміністрації. На переконання відповідача, підтримання позивачем позовних вимог прокурора є обов'язковою умовою представництва прокурором інтересів держави в цьому випадку.
Суд вказує, що факт незвернення Департаменту капітального будівництва Кіровоградської обласної державної адміністрації до суду з позовом, незалежно від причин такого незвернення, в розумінні статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та правових висновків Верховного Суду (обов'язкових до застосування судами), кваліфікується як бездіяльність уповноваженого органу, що надає право прокурору звернутися з відповідним позовом.
Зокрема, як зазначено вище, згідно з пунктом 80 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо. Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
У випадку, що розглядається, після повідомлення прокурором підстав для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах уповноважений орган - Департамент капітального будівництва Кіровоградської обласної державної адміністрації - самостійно до суду з позовною заявою не звернувся, заперечивши необхідність такого звернення.
Як зазначено вище, за висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18, сам факт незвернення до суду обраного прокурором позивача з відповідним позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та, відповідно, мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що зазначений орган неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
За такого суд не погоджується з доводами відповідача щодо залишення позовної заяви без розгляду.
Щодо доводів відповідача про неможливість участі в розгляді цієї справи присутньої в засіданні прокурора Топонар Н.С. суд зазначає таке.
На обґрунтування відповідного твердження відповідач усно зазначив у підготовчому засіданні, що присутня в засіданні прокурор Топонар Н.С. не має повноважень на участь у засіданні і просив не допускати прокурора до участі в засіданні, ураховуючи, що позовна заява подана іншою особою, а повноваження прокурора Топонар Н.С. підтверджені лише посвідченням, тому представник прокуратури, на думку відповідача, брала участь у засіданні незаконно. Суд протокольною ухвалою відхилив вказане клопотання, вказавши в ухвалі про закриття підготовчого провадження, що право прокурора на участь у розгляді справи передбачене статтею 53 Господарського процесуального кодексу України, а прокурори в Україні відповідно до Закону України "Про прокуратуру" мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі; статус присутньої в засіданні прокурора підтверджується відповідним посвідченням.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті відповідач зазначив, що у справі відсутні довіреність на ім'я прокурора Топонар Н.С., так само як і наказ про призначення прокурора на посаду, тому її повноваження є непідтвердженими.
Відповідаючи на ці аргументи відповідача, суд вказує на таке.
За змістом статті 5 Закону України «Про прокуратуру», функції прокуратури здійснюються прокурорами.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про прокуратуру», право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
Позовна заява подана заступником керівника Кіровоградської обласної прокуратури, що відповідає зазначеним вимогам.
За пунктом 4 частини шостої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом, брати участь у розгляді справи.
За частиною другою статті 15 Закону України «Про прокуратуру», прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі.
Статус прокурора Топонар Н.С. підтверджується службовим посвідченням, передбаченим статтею 21 Закону України «Про прокуратуру».
За такого довіреність від прокуратури на ім'я прокурора Топонар Н.С. не вимагається, так само як і копія наказу про призначення її на посаду.
Ураховуючи вищенаведене, прокурор Топонар Н.С. була правомірно допущена до участі в засіданнях у справі, що розглядається.
Ухвалюючи рішення по суті спору між сторонами суд виходить з такого.
Щодо гарантійного строку будівельних робіт за Договором.
Установлені судом обставини свідчать про виникнення між відповідачами майново-господарських зобов'язань, у силу яких відповідно до приписів статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша (управнена) сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Зміст та умови договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов'язань (майново-господарських зобов'язань відповідно до частини першої статті 179 Господарського кодексу України), які виникли між ними, з огляду на вказані правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між Департаментом капітального будівництва Кіровоградської обласної державної адміністрації та Приватним підприємством «Будсервіс-А» укладений договір підряду.
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (частина перша статті 837 Цивільного кодексу України).
З огляду на предмет підрядних робіт, а саме: реконструкцію будівлі з улаштуванням захисної споруди цивільного захисту, договір має характеристики будівельного підряду.
За договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт) передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх (частина перша статті 875 Цивільного кодексу України).
Позивач і відповідач уклали Договір, який за своєю юридичною природою є договором будівельного підряду, правовідносини за яким регулюються відповідно до частини третьої статті 875 Цивільного кодексу України положеннями цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Строк дії Договору в редакції додаткової угоди від 26.10.2023 № 31/2023/35 становить до 31.12.2023, а за невиконаними зобов'язаннями - до їх повного виконання.
Відповідно до статті 857 Цивільного кодексу України, робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.
Згідно із статтею 859 Цивільного кодексу України, якщо договором або законом передбачено надання підрядником замовникові гарантії якості роботи, підрядник зобов'язаний передати замовникові результат роботи, який має відповідати вимогам статті 857 цього Кодексу протягом усього гарантійного строку. Гарантія якості роботи поширюється на все, що становить результат роботи, якщо інше не встановлено договором підряду.
За змістом частини першої статті 884 Цивільного кодексу України, підрядник гарантує досягнення об'єктом будівництва визначених у проектно-кошторисній документації показників і можливість експлуатації об'єкта відповідно до договору протягом гарантійного строку, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Гарантійний строк становить десять років від дня прийняття об'єкта замовником, якщо більший гарантійний строк не встановлений договором або законом.
Положення наведеної норми надають можливість сторонам у договорі визначити гарантійні зобов'язання щодо якості та експлуатації об'єкта будівництва, а також узгодити їх на власних умовах. Одночасно, у разі передбачення у договорі гарантійного строку, він (строк) не може бути меншим, ніж 10 років.
Порядок укладення та виконання договорів у капітальному будівництві урегульований Загальними умовами укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 668 (далі - Загальні умови).
Відповідно до пунктів 1, 2 Загальних умов, Загальні умови відповідно до Цивільного кодексу України визначають порядок укладення та виконання договорів підряду на проведення робіт з нового будівництва, реконструкції, реставрації та капітального ремонту об'єкта будівництва. Загальні умови є обов'язковими для врахування під час укладення та виконання договорів підряду в будівництві незалежно від джерел фінансування робіт, а також форми власності замовника та підрядника (субпідрядників).
За змістом пунктів 4, 5 Загальних умов, сторони є вільними в укладенні договору підряду, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про архітектурну діяльність», інших актів законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Істотними умовами договору підряду, серед іншого, є гарантійні строки якості закінчених робіт (експлуатації об'єкта будівництва).
За нормами пункту 103 Загальних умов, підрядник гарантує якість закінчених робіт і змонтованих конструкцій, досягнення показників, визначених у проектній документації, та можливість їх експлуатації протягом гарантійного строку; гарантійні строки якості закінчених робіт, експлуатації змонтованих конструкцій встановлюються у договорі підряду з урахуванням вимог до цих робіт і конструкцій, визначених у проектній документації; гарантійний строк експлуатації об'єкта будівництва становить десять років від дня його прийняття замовником, якщо більший гарантійний строк не встановлений договором підряду або законом.
Отже, Загальні умови встановлюють, що при укладенні договору будівельного підряду сторони в обов'язковому порядку, оскільки така умова є істотною, повинні визначити гарантійний строк експлуатації об'єкта будівництва, який не може бути менший 10 років.
У цьому контексті суд установив, що за змістом Договору роботи, які виконані підрядником, мають бути якісними, зокрема, якість робіт повинна відповідати чинним нормативним вимогам - державним будівельним нормам та державним стандартам України, що передбачено у пунктах 4.1 та 17.3.1 Договору. Підрядник також гарантував відповідну якість виконаних робіт і можливість експлуатації об'єкта відповідно до умов проекту впродовж 3 років, як зазначено в пункті 16.1 Договору.
Тобто в пункті 16.1. Договору його сторони визначили, що у договірних відносинах застосовується гарантійний строк якості виконаних робіт і можливість експлуатації об'єкта відповідно до умов проекту, проте встановили цей строк у 3 роки, що є меншим, ніж строк, передбачений наведеними вище правовими нормами (не менше 10 років) .
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач наполягає, що гарантійний строк тривалістю 10 років застосовується лише стосовно нового будівництва, а не реконструкції наявної вже будівлі. Будівля ліцею у цих правовідносинах не є об'єктом будівництва за Договором, оскільки за Договором здійснювалася реконструкція - зазначає відповідач. У разі реконструкції, вказує відповідач, сторони договору підряду, керуючись принципом свободи договору, вільні в погодженні гарантійного строку будь-якої тривалості.
У цьому контексті суд зазначає таке.
Відповідно до частин першої, другої статті 884 Цивільного кодексу України, підрядник гарантує досягнення об'єктом будівництва визначених у проектно-кошторисній документації показників і можливість експлуатації об'єкта відповідно до договору протягом гарантійного строку, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель, споруд, виконання монтажних, та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
Тобто передбачено, що у разі реконструкції будівель укладається договір будівельного підряду.
За нормами пункту 1 Порядку розроблення проектної документації на будівництво об'єктів, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.05.2011 № 45 (далі - Порядок №45), та пункту 3.2а ДБН А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», будівництво включає нове будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт об'єктів будівництва.
Згідно з пунктом 1 Порядку № 45, пунктом 1.2 розділу І Настанови з визначення вартості будівництва, затвердженої наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01.11.2021 № 281, об'єкт будівництва - будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси та/або частини, лінійні об'єкти інженерно-транспортної інфраструктури.
Договором передбачена реконструкція будівлі навчального закладу (ліцею) з улаштуванням споруди цивільного захисту.
Відповідач стверджує про нетотожність таких понять, як «якість виконаних робіт» і «можливість експлуатації об'єкта відповідно до умов проекту».
За пунктом 5 Загальних умов, істотними умовами договору підряду є, серед іншого, «гарантійні строки якості закінчених робіт (експлуатації об'єкта будівництва), порядок усунення недоліків».
Як зазначено вище, відповідно до пункту 103 Загальних умов, підрядник гарантує якість закінчених робіт і змонтованих конструкцій, досягнення показників, визначених у проектній документації, та можливість їх експлуатації протягом гарантійного строку. Гарантійні строки якості закінчених робіт, експлуатації змонтованих конструкцій встановлюються у договорі підряду з урахуванням вимог до цих робіт і конструкцій, визначених у проектній документації (далі - гарантійний строк якості). Гарантійний строк експлуатації об'єкта будівництва становить десять років від дня його прийняття замовником, якщо більший гарантійний строк не встановлений договором підряду або законом (далі - гарантійний строк експлуатації).
Відповідно до пункту 16.1 розділу XVI Договору, підрядник гарантує якість виконаних робіт і можливість експлуатації об'єкта відповідно до умов проекту впродовж 3 років. Гарантійний термін експлуатації об'єкта починається з дати прийняття об'єкта в експлуатацію і переривається на час, упродовж якого об'єкт не міг використовуватись внаслідок недоліків, відповідальність за які несе Підрядник.
Тобто гарантійний строк експлуатації об'єкта будівництва становить менше десяти років від дня його прийняття замовником, що не відповідає нормам частини першої статті 884 Цивільного кодексу України та пункту 103 Загальних умов.
У розумінні § 3 «Будівельний підряд» глави 61 «Підряд» Цивільного кодексу України, основним предметом договору будівельного підряду є результат будівельних робіт - завершений будівництвом об'єкт або закінчені будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації на замовлення замовника, а не процес виконання робіт чи діяльність підрядника на створення об'єкта та його здачу.
Додатковим предметом будівельного підряду можуть бути нерозривно пов'язані із місцезнаходженням об'єкта проектні та пошукові роботи щодо розробки за завданням замовника проектної або іншої технічної документації та/або виконання пошукових робіт.
Ураховуючи предмет Договору, який за своєю правовою природою є договором будівельного підряду, з урахуванням наведеного, визначення гарантійного строку на результати робіт за таким Договором тривалістю 10 років узгоджується з вимогами статті 884 Цивільного кодексу України та положеннями Загальних умов.
Стаття 884 Цивільного кодексу України розміщена у главі 61 «Підряд», параграф 3 якої має назву «Будівельний підряд». Хоча стаття 884 Цивільного кодексу України прямо вживає термін «об'єкт будівництва», норми про договір будівельного підряду (статті 875-886 Цивільного кодексу України) поширюються не лише на нове будівництво, але й на інші види будівельних робіт.
За пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», будівництво - це нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт об'єкта будівництва.
Оскільки роботи з реконструкції є складовою частиною будівельної діяльності та спрямовані на досягнення визначених у проектно-кошторисній документації показників і можливість експлуатації об'єкта (що є суттю гарантій, передбачених частиною першою статті 884 Цивільного кодексу України), на них поширюється дія норм параграфу 3 глави 61 Цивільного кодексу України.
У пунктах 5.24-5.25 постанови від 13.09.2023 у справі № 910/19898/20 (за позовом прокурора про визнання частково недійсною додаткової угоди про зменшення гарантійного строку робіт за договором підряду з 10 до 2 років) Верховний Суд виснував, що оскільки між сторонами виникли договірні відносини щодо підрядних будівельних робіт, для цих відносин істотною умовою є гарантійний строк, що не може бути меншим десяти років.
При цьому, вказав Верховний Суд, статтею 884 ЦК не передбачено, що сторони договору можуть встановити гарантійний строк виконання робіт за договором будівельного підряду менше десяти років з посиланням на обсяг робіт. У цій нормі йдеться лише про право сторін встановити гарантійний строк більше десяти років.
У постанові від 16.03.2016 у справі № 3-112гс16 Верховний Суд України висловився щодо частини першої статті 884 Цивільного кодексу України та пункту 103 Загальних умов:
«…згідно з ч. 1 ст. 884 ЦК підрядник гарантує досягнення об'єктом будівництва визначених у проектно-кошторисній документації показників і можливість експлуатації об'єкта відповідно до договору протягом гарантійного строку, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Гарантійний строк становить десять років від дня прийняття об'єкта замовником, якщо більший гарантійний строк не встановлений договором або законом.
Наведена норма має назву «Гарантії якості у договорі будівельного підряду» та містить поняття гарантійного строку експлуатації об'єкта замовлення.
Про аналогійний строк - гарантійний строк експлуатації об'єкта будівництва - зазначено у п.п. 103, 104 Загальних умов, за змістом яких підрядник гарантує якість закінчених робіт і змонтованих конструкцій, досягнення показників, визначених у проектній документації, та можливість їх експлуатації протягом гарантійного строку. Гарантійні строки якості закінчених робіт, експлуатації змонтованих конструкцій встановлюються у договорі підряду з урахуванням вимог до цих робіт і конструкцій, визначених у проектній документації. Гарантійний строк експлуатації об'єкта будівництва становить десять років від дня його прийняття замовником, якщо більший гарантійний строк не встановлено договором підряду або законом. Початком гарантійних строків вважається день підписання акта про приймання-передачу закінчених робіт (об'єкта будівництва).
Викладене дає підстави для висновку, що діючим законодавством встановлено гарантії якості у правовідносинах будівельного підряду шляхом установлення гарантійного строку експлуатації об'єкта будівництва, незалежно від того, як цей строк названо у договорі: гарантійний строк експлуатації чи гарантійний строк об'єкта, договір може містити й обидва ці поняття, розділені на складові частини».
З урахуванням наведених вище норм законодавства та правових позицій Верховного Суду України та Верховного Суду, суд вважає, що гарантійний строк якості виконаних робіт і гарантійний строк експлуатації об'єкта є нерозривно і взаємно пов'язаними. Реконструкція належить до будівництва. Законодавством встановлено мінімальний гарантійний строк для об'єктів будівництва - 10 років від дня прийняття об'єкта замовником, якщо більший строк не встановлений договором або законом. Тобто строк якості робіт і строк експлуатації об'єкта мають становити не менше 10 років.
У цьому випадку можливість експлуатації об'єкта безпосередньо залежить від якості виконаних робіт з реконструкції Новомиргородського ліцею № 3 з улаштуванням споруди цивільного захисту (укриття).
Відповідна взаємозалежність зазначених вище строків підтверджується, зокрема, і самим змістом оспорюваного пункту 16.1 Договору, в якому сторони встановили однаковий гарантійний строк для якості виконаних робіт і для можливості експлуатації об'єкта відповідно до умов проекту.
У відзиві та усному виступі в засіданні відповідач посилався на Робочий проект, зокрема на Альбом №1 абзац 6 листа 26 Пояснювальної записки 28-2024, зазначаючи, що термін експлуатації об'єкта становить 100 років.
Дослідивши Пояснювальну записку 28-2024 (а.с. 142-156), в тому числі лист 26, суд установив відсутність у ній вказівки на відповідний термін.
Посилаючись на Робочий проект, відповідач вказує, що термін першого планового обстеження технічного стану будівлі - не пізніше 2 років.
У Пояснювальній записці (лист 7, а.с. 146) зазначений термін першого планового обстеження технічного стану будівлі - не пізніше двох років після вводу в експлуатацію.
На переконання суду, обстеження як інструмент контролю технічного стану будівлі і його періодичність не скасовує обов'язкових приписів статті 884 Цивільного кодексу України та пункту 103 Загальних умов.
На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку, що визначення у Договорі гарантійного строку, меншого ніж 10 років, не відповідає наведеним положенням частини першої статті 884 Цивільного кодексу України та пункту 103 Загальних умов, якими імперативно визначений щонайменший гарантійний строк будівельних робіт у 10 років.
Відповідач в засіданні посилався на висновки суду в справі № 520/31286/24. Щодо таких посилань суд зазначає, що справа № 520/31286/24 перебувала на розгляді Харківського окружного адміністративного суду за позовом замовника закупівлі будівельних робіт (Виконавчого комітету Олексіївської сільської ради) до органу Держаудитслужби (Північно-східного офісу Держаудитслужби) за участю третьої особи (підрядника, Приватного підприємства «Укрбудінвест») про визнання протиправним та скасування висновку про результати моніторингу процедури закупівлі. Склад учасників справи № 520/31286/24 є повністю відмінним від складу учасників у справі, що розглядається. Одночасно, правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду (частина сьома статті 75 Господарського процесуального кодексу України). Господарський процесуальний кодекс зобов'язує суд ураховувати правові висновки саме Верховного Суду (частина четверта статті 236 Господарського процесуального кодексу України).
Крім того, додатково суд зауважує, що, виходячи з оприлюдненого в Єдиному державному реєстрі судових рішень тексті рішення адміністративного суду у справі № 520/31286/24 від 24.06.2025, у задоволенні позовної заяви було відмовлено і, мотивуючи рішення, суд у справі № 520/31286/24, серед іншого, зазначив, що мінімально можливий гарантійний строк якості закінчених робіт капітального ремонту становить 10 років.
За такого посилання відповідача на висновки суду у вказаній справі не спростовують доводів позовної заяви щодо належної тривалості гарантійного строку.
Щодо недійсності пункту 16.1 Договору.
Частина перша статті 202 Цивільного кодексу України надає визначення правочину, а саме: ним є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина перша статті 204 Цивільного кодексу України встановлює презумпцію правомірності правочину, зокрема, передбачає що він є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.
Загальні вимоги, необхідні для чинності правочину, передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, за частиною першою якої правочин не може суперечити законодавству.
За змістом частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частиною першою статті 203 цього Кодексу.
Згідно із статтею 217 Цивільного кодексу України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Отже, правочин може бути визнаний недійсним у разі порушення під час його укладення норм чинного законодавства, а недійсність частини правочину не має наслідком недійсності інших частин (за наведеної вище умови).
У цій справі господарський суд установив, що пункт 16.1 Договору укладений за умови порушення частини першої статті 884 Цивільного кодексу України та пункту 103 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 668 від 01.08.2005, оскільки такий пункт Договору передбачає менший гарантійний строк (3 роки), ніж передбачено зазначеним вище законодавством (не менше 10 років), а тому такий пункт Договору є недійсним на підставі частини першої статті 203, частини першої статті 215 Цивільного кодексу України.
Відповідач у засіданні вказував на те, що визнання недійсним оспорюваного пункту Договору не призведе до жодних наслідків. Суд не погоджується з відповідним аргументом з таких підстав.
У постанові від 13.09.2023 у справі № 910/19898/20 Верховний Суд висловився з питання ефективності обраного прокурором способу захисту інтересів держави, зокрема, визнання недійсним пункту договору підряду, яким установлений гарантійний строк.
Зокрема в пункті 5.42 цієї постанови Верховний Суд вказав, що оскарження пункту договору щодо гарантійного строку та визнання недійсною додаткової угоди лише в наведеній частині не матиме наслідком повернення сторонами одна одній виконаного за таким правочином, натомість відновить строк зобов'язань виконавця робіт за договором гарантувати якість виконаних робіт упродовж визначених статтею 884 ЦК десяти років, що свідчить про ефективність зазначеного способу захисту.
Суд зауважує, що недійсність пункту 16.1 Договору не є підставою для недійсності усього Договору, оскільки, хоча гарантійний строк і є істотною умовою договору, як вбачається з пункту 5 Загальних умов, але безпосередньо частина перша статті 884 Цивільного кодексу України установлює цей строк у 10 років з можливістю його збільшення за домовленістю сторін у договорі. Тому відсутність у договорі визначення гарантійного строку не вказує на відсутність відповідної істотної умови, оскільки такий строк установлений законом та становить 10 років від дня прийняття об'єкта замовником.
На підставі вищенаведеного в сукупності, установивши обставини справи, оцінивши докази та застосувавши до спірних правовідносин зазначені вище норми права, суд дійшов переконання, що спірний пункт 16.1 Договору підряду укладений з порушенням частини першої статті 884 Цивільного кодексу України та пункту 103 Загальних умов, оскільки він (пункт Договору) передбачає менший гарантійний строк, ніж передбачений вказаними вище нормативно-правовими актами, а тому є недійсним за частиною першою статті 203, частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України.
Твердження представника відповідача про штучність поданого позову під час розгляду справи не підтвердилося, зокрема, прокурор довів наявність підстав для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах та невідповідність чинному законодавству (статті 884 Цивільного кодексу України, пункту 103 Загальних умов) пункту 16.1 Договору, яка (невідповідність) зумовлює недійсність такого договірного положення.
На підставі викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Судові витрати у справі становить судовий збір, сплачений прокурором за подання позовної заяви, в сумі 2 422,40 грн (а.с. 8).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру заявлених позовних вимог.
За змістом частини дев'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
На переконання суду, у цій справі витрати прокурора на сплату судового збору мають бути покладені на обидві сторони: як на відповідача, так і на позивача, оскільки Договір був укладений за ініціативою та в редакції, запропонованій позивачем як замовником закупівлі робіт, а відповідач, у свою чергу, мав можливість корегувати його умови з метою приведення у відповідність до чинного законодавства на стадії участі у публічній закупівлі шляхом подання відповідної заяви, скарги про зміну тендерної документації, або не укладати договір на відповідних умовах, але, як вбачається з матеріалів справи, цього не зробив. У зв'язку з цим, суд вважає, що спір доведений до судового розгляду за наслідками, в тому числі, неправильних дій позивача.
Отже, з позивача і відповідача на користь Кіровоградської обласної прокуратури належить стягнути по 1 211,20 грн судового збору.
Керуючись статтями 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати недійсним пункт 16.1 розділу ХVІ "Гарантійні терміни експлуатації об'єкта" договору підряду №31/2023 від 24.10.2023, укладеного між Департаментом капітального будівництва Кіровоградської обласної державної адміністрації та Приватним підприємством "Будсервіс-А" щодо визначення гарантії якості виконаних робіт і можливості експлуатації об'єкта в 3 (три) роки.
Стягнути з Приватного підприємства "Будсервіс-А" (Кіровоградська область, Новомиргородський район, м. Новомиргород, вул. Перемоги, буд. 30/2, ідентифікцаійний код - 30327289) на користь Кіровоградської обласної прокуратури (м. Кропивницький, пр-т Європейський, 4, ідентифікаційний код - 02910025) судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Стягнути з Департаменту капітального будівництва Кіровоградської обласної державної адміністрації (м. Кропивницький, вул. Дворцова (Театральна), буд. 32/29, ідентифікаційний код - 43876025) на користь Кіровоградської обласної прокуратури (м. Кропивницький, пр-т Європейський, 4, ідентифікаційний код - 02910025) судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду.
Копії рішення надіслати учасникам справи до електронних кабінетів.
Дата складення повного судового рішення - 20.11.2025.
Суддя Б.М. Кузьміна