вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"20" листопада 2025 р. м. Київ Справа № 911/3266/24
Господарський суд Київської області у складі головуючої судді Третьякової О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу №911/3266/24
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гелексі Фінанс» (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 28, оф. 401)
до Комунального підприємства Бучанської міської ради «Бучасервіс» (08292, Київська обл., м. Буча, бул. Л. Бірюкова, буд. 9)
про стягнення 21729,77 грн
Без повідомлення (виклику) сторін
Обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Гелексі Фінанс» (далі - позивач, ТОВ «Гелексі Фінанс») звернулось до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства Бучанської міської ради «Бучасервіс» (далі - відповідач, КП «Бучасервіс») 21729,77 грн безпідставно набутих коштів.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 13.09.2024 набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 , при цьому по особовому рахунку за комунальні послуги за попереднім власником цієї квартири обліковувалась заборгованість за спожиті комунальні послуги у періоді до 13.09.2024. Позивач зазначає, що за договором про задоволення вимог іпотекодержателя від 13.09.2024 він не брав на себе обов'язку з погашення будь-яких боргів попереднього власника квартири і після набуття квартири у власність звертався до відповідача з проханням направляти розрахунки за спожиті комунальні послуги, починаючи з 13.09.2024, позивачу як новому власнику квартиру, однак не отримав відповіді на свої звернення. Натомість позивач отримав від відповідача рахунок за комунальні послуги за листопад 2024, у якому також була відображена заборгованість попереднього власника квартири (загальна сума заборгованості в рахунку - 23249,00 грн). Позивач зазначає, що з метою подальшого продажу ним квартири без заборгованості за комунальні послуги позивач 19.11.2024 повністю оплатив відповідачу вказану заборгованість в сумі 23249,00 грн та за договором купівлі-продажу від 19.11.2024 продав квартиру. Посилаючись на те, що позивач не приймав на себе борг по оплаті вартості комунальних послуг попередніх власників вказаної квартири, позивач зазначає, що отримані відповідачем від позивача кошти за спожиті у періоді до 13.09.2024 комунальні послуги в сумі 21792,77 грн (що становить різницю між загальною сумою заборгованості за комунальні послуги станом на листопад 2024 в розмірі 23249,83 грн, яка була оплачена позивачем відповідачу 19.11.2024, та вартістю комунальних послуг, які спожиті позивачем як власником квартири у періоді з 13.09.2024 по 19.11.2024, в розмірі 1520,06 грн, а саме 23249,83-1520,06=21792,77) є безпідставно набутими відповідачем коштами, які підлягають поверненню позивачу.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.12.2024 відкрито провадження у справі №911/3266/24, постановлено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлено сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті справи. Ухвала суду від 19.12.2024 про відкриття провадження у справі доставлена позивачу та відповідачу в їхні електронні кабінети ЄСІТС.
Відповідач не скористався своїм правом на подання суду відзиву на позов.
Відповідно до частини 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, проаналізувавши позовні вимоги, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши наявні докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд
встановив:
13.09.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Гелексі Фінанс» (позивач) на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 13.09.2024, укладеного між ТОВ «Гелексі Фінанс» як іпотекодержателем, та ОСОБА_1 як іпотекодавцем, набуло право власності на квартиру АДРЕСА_1 , яка складається із трьох кімнат загальною площею 57,30 кв.м, надалі - квартира.
Із вказаного договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 13.09.2024 випливає, що попереднім власником квартири був ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 03.06.2020 і вказана квартира перебувала в іпотеці позивача як іпотекодержателя в забезпечення виконання зобов'язань за договором від 16.05.2023 №16-05-23-2-Ю про надання коштів у позику, у т.ч. і на умовах фінансового кредиту, укладеного між іпотекодержателем та іпотекодавцем, стосовно повернення суми позики, сплати штрафних санкцій, пені, відшкодування інших платежів, передбачених договором позики.
Відповідно до пункту 4 договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 13.09.2024 ТОВ «Гелексі Фінанс» як іпотекодержатель зобов'язалось сплатити іпотекодавцю грошову компенсацію в розмірі 91632,10 грн, що є різницею між експертною грошовою оцінкою предмета іпотеки та заборгованістю іпотекодавця за договором від 16.05.2023 №16-05-23-2-Ю про надання коштів у позику, у т.ч. і на умовах фінансового кредиту.
Відповідно до пункту 16 договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 13.09.2024 сторони цього договору домовились, що іпотекодержатель не приймає на себе зобов'язання про сплаті комунальних послуг, що виникли або могли виникнути, до моменту реєстрації права власності на квартиру.
Державна реєстрація права власності на квартиру за ТОВ «Гелексі Фінанс» на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 13.09.2024 проведена 13.09.2024, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав від 13.09.2024 №394908745.
Сторони цього спору не оспорюють, що станом на 01.09.2024 у попереднього власника цієї квартири - ОСОБА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 , абонент - ОСОБА_2 ) існувала заборгованість перед КП «Бучасервіс» за спожиті комунальні послуги, а саме заборгованість щонайменше по квартплаті (послуги з управління будинком) в сумі 18513,75 грн, що підтверджується долученим самим позивачем до позовної заяви рахунком КП «Бучасервіс» (відповідача) за вересень 2024 по квартплаті, відповідно до якого заборгованість ОСОБА_2 про квартплаті станом на 01.09.2024 становила 18513,75 грн, нараховано у вересні 2024 квартплати - 586,18 грн, всього до сплати 19099,93 грн.
Із наданого позивачем до позовної заяви рахунку КП «Бучасервіс» за листопад 2024 по особовому рахунку № НОМЕР_1 (із зазначенням нарахувань відповідача за усі комунальні послуги, а не тільки за квартплату) випливає, що станом на 01.09.2024 у попереднього власника цієї квартири (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) існувала заборгованість перед КП «Бучасервіс» не лише по квартплаті, а й за послуги з водопостачання за лічильником, послуги з водовідведення за лічильником, по абонплаті за водопостачання та абонплаті з водовідведення, враховуючи, що в графі «Борг на початок місяця» сукупна сума боргу по кожній з цих послуг значно (в декілька разів) перевищує суму щомісячного (поточного) нарахування в графі «нараховано за місяць» (наприклад, по платежу «абонплата за водопостачання» сумою боргу на початок листопада 2024 вказано - 53,80 грн, сума нарахування за листопад 2024 - 5,38 грн, борг на кінець листопада 2024 - 59,18 грн, із чого вбачається, що сума боргу на початок листопада 2024 в розмірі 53,80 грн утворилась внаслідок несплати абонплати за попередні 10 місяців поспіль за обставин її щомісячного нарахування в розмірі 5,38 грн (53,80 : 5,38 = 10).
Набувши квартиру у власність, позивач звернувся до відповідача із письмовою заявою (перша заява позивача) без номера та дати (вхідний реєстраційний номер відповідача №1156 від 30.09.2024), у якій повідомив відповідача про те, що позивач з 13.09.2024 є новим власником квартири і не брав на себе обов'язку погашення боргів попереднього власника квартира і що відповідачу слід здійснювати нарахування за надання послуг з 13.09.2024 позивачу.
В подальшому, позивач звернуся до відповідача із новою заявою від 03.10.2024 (друга заява позивача) (вхідний реєстраційний номер відповідача №1173 від 03.10.2024), у якій просив особовий рахунок за спожиті комунальні послуги №0002023 перевести з ОСОБА_1 , який був попереднім власником квартири, на позивача у зв'язку із укладенням між ними договором про задоволення вимог іпотекодержателя від 13.09.2024. Про те, чи погоджувався таким чином позивач у цій другій заяві від 03.10.2024 погасити борг попереднього власника квартири по особовому рахунку № НОМЕР_1 , який (особовий рахунок) позивач у цій заяві від 03.10.2024 просив перевести з попереднього власника квартири на позивача, позивач у другій заяві від 03.10.2024 не зазначав.
Окрім вказаної другої заяви від 03.10.2024, позивач в цей же день звернувся до відповідача також із новою заявою (третя заява позивача) від 03.10.2024 (вхідний реєстраційний номер відповідача №1174 від 03.10.2024), у якій просив надати інформацію щодо розгляду першої заяви позивача (без номера та дати), яка була зареєстрована за вхідним №1156 від 30.09.2024.
Позивач не отримав письмової відповіді відповідача на вказані три заяви позивача, проте, отримав від відповідача рахунок КП «Бучасервіс» за листопад 2024 по особовому рахунку № НОМЕР_1 (із зазначенням усіх нарахувань відповідача за усі комунальні послуги), із якого випливало, що станом на 01.11.2024 у попереднього власника квартири - ОСОБА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) існувала заборгованість перед КП «Бучасервіс» як по квартплаті, так і за послуги з водопостачання за лічильником, послуги з водовідведення за лічильником, по абонплаті за водопостачання та абонплаті з водовідведення.
У вказаному рахунку КП «Бучасервіс» за листопад 2024 по особовому рахунку № НОМЕР_1 абонентом цього особового рахунку № НОМЕР_1 був вказаний вже не попередній власник квартири Лісовенко, а ТОВ «Гелексі Фінанс» (позивач), загальна сума боргу на початок місяця - 22563,80 грн (із яких основна частина боргу - заборгованість по квартплаті в сумі 19686,11 грн при щомісячному нарахуванні в розмірі 586,18 грн), нараховано за листопад 2024 - 686,03 грн, борг на кінець листопада - 23249,83 грн.
Позивач, як він сам визнає у позовній заяві, з метою наступного ним продажу квартири без заборгованості за комунальні послуги 19.11.2024 оплатив вказану заборгованість в сумі 23249,83 грн відповідачу повністю, що підтверджується платіжною інструкцією позивача від 19.11.2024 №171814 на суму 23249,83 грн (призначення платежу - «особовий рахунок № НОМЕР_1 , платник - ТОВ Гелексі Фінанс»).
Погасивши заборгованість за комунальні послуги, позивач 19.11.2024 продав квартиру іншій особі, що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 19.11.2024, укладеним ТОВ «Гелексі Фінанс» як продавцем з фізичною особою ОСОБА_3 як покупцем.
У пункті 14 вказаного договору купівлі-продажу квартири від 19.11.2024, укладеного позивачем як продавцем з фізичною особою як покупцем, позивач заявив та гарантував покупцю квартири, що, зокрема, будь-які спори відносно зазначеної квартири відсутні.
Звертаючись до Господарського суду Київської області з даним позовом до відповідача про стягнення безпідставно набутих коштів, позивач посилається на те, що позивач не приймав на себе борг по оплаті вартості комунальних послуг попередніх власників вказаної квартири, і тому вважає отримані відповідачем від позивача кошти в сумі 21792,77 грн безпідставно набутими коштами, які підлягають поверненню позивачу.
Вирішуючи спір, суд виходить з того, що загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку із набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина друга статті 1212 Цивільного кодексу України).
Аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/1238/17).
Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Крім того, згідно з пунктом 3 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави (висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17).
Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі (подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду 27.01.2021 у справі №910/16334/19, від 04.03.2021 у справі №910/15621/19, від 07.12.2021 у справі №910/13182/20).
Як встановлено судом, позивач є суб'єктом підприємницької діяльності, який за договором про задоволення вимог іпотекодержателя від 13.09.2024 набув у власність квартиру з метою задоволення своїх вимог як іпотекодержателя-позичальника та з метою подальшого продажу такої квартири третій особі.
Набуваючи квартиру у власність за договором про задоволення вимог іпотекодержателя від 13.09.2024, позивач не брав на себе зобов'язання по погашенню заборгованості попереднього власника квартири ( ОСОБА_1 ) за спожиті комунальні послуги, проте відповідно до обставин справи позивач, який здійснює підприємницьку діяльність на свій власний ризик, на момент укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 13.09.2024 знав або міг знати про наявність у попереднього власника квартири (іпотекодавця) заборгованості за спожиті комунальні послуги.
В подальшому, звертаючись до відповідача із першою письмовою заявою (без номера та дати, вхідний реєстраційний номер відповідача №1156 від 30.09.2024), позивач чітко зазначав у ній про те, що він не брав на себе обов'язку погашення боргів попереднього власника квартира і що відповідачу слід здійснювати нарахування за надання послуг з 13.09.2024 позивачу.
Разом з тим, відповідно до обставин спору, позивач у дуже короткий проміжок часу від дати подання відповідачу вказаної першої заяви (30.09.2024) (який не був настільки тривалим, щоб відповідач мав достатньо часу встигнути підготувати та надати позивачу письмову відповідь на першу заяву позивача) звернувся до відповідача із другою заявою від 03.10.2024, у якій, на відміну від першої своєї заяви, просив особовий рахунок № НОМЕР_1 за комунальні послуги перевести з ОСОБА_1 , який був попереднім власником квартири, на позивача, не зазначаючи чітко при цьому, чи погоджується позивач таким чином вказаною другою заявою на переведення на позивача усієї заборгованості, яка обліковувалась на особовому рахунку № НОМЕР_1 , про переведення на себе якого просив позивач у цій другій заяві від 03.10.2024 (вхідний реєстраційний номер відповідача №1173 від 03.10.2024).
Незважаючи на подану другу заяву від 03.10.2024 (вхідний реєстраційний номер відповідача №1173 від 03.10.2024), позивач звернувся до відповідача в цей же день також із третьою заявою від 03.10.2024, у якій, на відміну від другої заяви від 03.10.2024 про переведення на себе особового рахунку № НОМЕР_1 , просив відповідача про проведення перерахунку заборгованості за комунальні послуги шляхом виокремлення заборгованості позивача за комунальні послуги, спожиті після набуття позивачем квартири у власність 13.09.2024, від заборгованості відповідача за комунальні послуги, спожиті до моменту набуття позивачем квартири у власність 13.09.2024.
Отримавши від відповідача рахунок за листопад 2024 по особовому рахунку № НОМЕР_1 на загальну суму 23249,83 грн, позивач його добровільно оплатив, погасивши таким чином добровільно всю заборгованість за комунальні послуги по особовому рахунку № НОМЕР_1 .
Позивач при цьому у позовній заяві визнає, що такий платіж позивача відповідачу на загальну суму 23249,83 грн не був помилковим та що позивач його здійснив за власною волею, оскільки, як зазначає позивач, він переслідував мету продати квартиру третій особі без заборгованості за комунальні послуги.
Відповідно до положень статей 11 та 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.
Одностороннім правочином згідно зі статтею 202 Цивільного кодексу України є дія однієї сторони (або однієї групи осіб), що спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Такий правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила, якщо інше не встановлено законом або домовленістю з іншими особами.
Системний аналіз положень статей 11, 177, 202, 1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України (висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №910/16334/19).
Відповідно до ч.1 ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За загальним правилом, передбаченим ч.1 ст.208 Цивільного кодексу України, правочини між юридичними особами формі належить вчиняти у письмовій формі. При цьому недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків. Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним (ст.218 Цивільного кодексу України).
Також відповідно до ч.1 ст.241 Цивільного кодексу України правочин вважається схваленим особою, у разі, якщо така особа вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Отже, суд зауважує, що, по-перше, фактичне надання відповідачем комунальних послуг в інтересах власника квартири, попереднім власником якої був ОСОБА_1 та наступним - позивач, з виставленням відповідачем позивачу рахунку-фактури по особовому рахунку № НОМЕР_1 за надані послуги та наступна оплата позивачем відповідачу цього рахунку є діями позивача та відповідача, які підтверджують факт укладення між ними договору про надання послуг, за яким відповідач прийняв на себе зобов'язання надати певні послуги позивачу, а позивач - їх оплатити.
Так, загальні положення про договір про надання послуг визначені главою 63 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст.901 глави 63 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Статтею 903 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Таким чином, суд відмічає, по-перше, що доводи позивача про безпідставне отримання відповідачем грошових коштів та виникнення у зв'язку з цим у відповідача зобов'язання в порядку статті 1212 Цивільного кодексу України по їх поверненню позивачу є неспроможними, оскільки фактичні обставини спору між позивачем та відповідачем вказують на те, що у відповідача була правова підстава для отримання вказаних коштів, а саме усно укладений між позивачем та відповідачем договір про надання послуг.
При цьому цей договір про надання послуг в установленому порядку не визнаний недійсним (як такий, що укладений під впливом помилки, обману чи з інших підстав недійсності), не скасований, тощо, вимоги про визнання недійсним такого договору не заявлені позивачем, а виникнення між позивачем та відповідачем договірних відносин щодо надання відповідачем позивачу послуг виключає можливість застосування статті 1212 Цивільного кодексу України та задоволення позову позивача до відповідача про стягнення безпідставно набутих коштів.
По-друге, суд відмічає, що позивач добровільно повністю оплатив рахунок відповідача за листопад 2024 по особовому рахунку №0002023 на загальну суму 23249,83 грн, знаючи при цьому, що цей рахунок включав також і заборгованість за комунальні послуги, спожиті у періоді до того, як позивач став власником квартири 13.09.2024. Позивач, оплачуючи цей рахунок відповідача за листопад 2024 на загальну суму 23249,83 грн, не діяв при цьому під впливом помилки (це не було помилкове перерахування коштів позивачем відповідачу), а переслідував при цьому власний комерційний інтерес (вигоду), який, як визнав сам позивач у позові, полягав у меті позивача виставити квартиру на продаж (продати) без будь-якої заборгованості за комунальні послуги, що в такому разі (відсутність заборгованості) робило цей товар (квартиру) більш привабливим при продажі потенційним покупцям.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України).
При цьому, як також вказувалось у постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.01.2023 у справі №548/741/21 (провадження № 61-1022св22), тлумачення пункту 6 статті 3 та статті 1212 Цивільного кодексу України свідчить, що при визначенні того, чи підлягають поверненню безпідставно набуті грошові кошти потерпілій особі, слід враховувати, що акти цивільного законодавства мають відповідати змісту загальних засад, зокрема, добросовісності. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов'язання (відсутній обов'язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.
Водночас, своєчасна оплата комунальних послуг - це не лише обов'язок кожного споживача, а й гарантія стабільного функціонування інфраструктури. Завдяки своєчасній оплаті кожен забезпечує безперебійну роботу усіх систем постачання комунальних послуг.
За вказаних обставин суд приходить до висновку про відмову в позові.
Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст.74 Господарського процесуального кодексу України).
Належними у розумінні ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Судові витрати у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись ст.2, 7, 8, 11, 14, 18, 20, 73-80, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
Відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Гелексі Фінанс» до Комунального підприємства Бучанської міської ради «Бучасервіс» про стягнення 21729,77 грн безпідставно набутих коштів.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення Господарського суду Київської області може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 20.11.2025.
Суддя О.О. Третьякова