вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"07" листопада 2025 р. м. Київ Справа № 911/2739/25
Суддя Мальована Л.Я., розглянувши заяву від 06.11.2025 про вжиття заходів забезпечення позову
За позовом Керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації, м. Київ
до Вишгородської районної державної адміністрації, Київська обл., м. Вишгород
Товариства з обмеженою відповідальністю "Нептун", Київська обл., Вишгородський р-н., урочище Ровжі
про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельною ділянкою та водним об"єктом шляхом визнання недійсним договору оренди, скасування рішення про державну реєстрацію прав та повернення водного об"єкту з земельною ділянкою під ним
Суддя - Мальована Л.Я.
Представники сторін:
позивача - не з'явився;
відповідача 1 - не з'явився
відповідач 2 - Юзефович А. О.
прокурор - Нємцев Є. Г..
установив:
У провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа № 911/2739/25 за позовом Керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Вишгородської районної державної адміністрації та Товариства з обмеженою відповідальністю "Нептун" про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельною ділянкою та водним об"єктом шляхом визнання недійсним договору оренди, скасування рішення про державну реєстрацію прав та повернення водного об"єкту з земельною ділянкою під ним
05.11.2025 року в засіданні було оголошено перерву на 07.11.2025 об 12:00.
06.11.2025 прокурором подане клопотання про забезпечення позову, в якому просить суд вжити заходів забезпечення позову, а саме: шляхом накладення арешту та заборони державним реєстраторам здійснювати будь-які реєстраційні дії, у тому числі реєстрації (перереєстрації), пов'язані з відчуження, зміною, поділом, заставою або іншого виду зміни власників на земельну ділянку з кадастровим номером 3221882800:25:052:0001, право власності на яку зареєстровано за Вишгородською РДА, а право користування за ТОВ «Нептун», а також заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Нептун» та будь-яким іншим фізичним і юридичним особам проводити будівельні роботи на земельній ділянці з кадастровим номером 3221882800:25:052:0001.
В обґрунтування поданої заяви, прокурор посилається на те, що передача в оренду спірної земельної ділянки була здійснена з порушенням вимог ст. 120, 122 Земельного кодексу України та ст. 51 Водного кодексу України, оскільки понад 450 га ділянки накладається на водне плесо Київського водосховища, яке не може передаватися в оренду. Крім того, площа ділянки у багато разів перевищує необхідну для розміщення наявних у відповідача об'єктів нерухомості, що суперечить принципу пропорційності.
Також прокурор зазначає, що Вишгородська районна державна адміністрація перевищила свої повноваження, оскільки передача земель державної власності водного фонду для рибогосподарських потреб належить до компетенції обласної державної адміністрації. Існує ризик відчуження або забудови спірної ділянки, що може унеможливити виконання рішення суду. тому прокурор просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку та заборони здійснення реєстраційних дій.
Представник відповідача - 2 заперечував проти задоволення поданого клопотання посилаючись на те, що: ухвалою від 29 вересня 2025 р. аналогічна заява керівника Вишгородської окружної прокуратури, яка обґрунтована тими ж доводами, вже була розглянути і вирішена, а спірна земельна ділянка відноситься до земель водного фонду і перебуває у відповідача-2 в оренді, тоді як її власником була і є держава, в особі Вишгородської районної державної адміністрації Київської області.
Наведене фізично і юридично унеможливлює вчинення ТОВ “НЕПТУН» будь-яких дій, пов'язаних зі зміною права власності, відчуженням, зміною, поділом, заставою або іншого виду зміною її власника, незалежно від результатів вирішення даної справи. Тобто як при задоволенні позовних вимог, так і в разі відмови в задоволенні позову, статус спірної земельної ділянки жодним чином не зміниться, і вона так само продовжить бути землею державної власності.
Відповідач - 2 вважає, що представником Вишгородської окружної прокуратури подано повторну заяву про забезпечення позову зловживаючи власними процесуальними правами і така заява є безпідставною та необґрунтованою, а її доводи вже судом розглядались і їх повторне викладення не свідчить про необхідність вжиття заходів забезпечення позову.
Заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача - 2 суд зазначає таке:
Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
Отже, з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Відповідно до усталеної практики господарських судів, при вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.
Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", - право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (Рішення ЄСПЛ у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні ЄСПЛ у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Частиною 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України визначено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Враховуючи те, що судом вже була розглянута заява про забезпечення позову, про що свідчить ухвала суду від 29.09.2025 року, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні повторної заяви прокурора.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234 ГПК України, суд
постановив:
Відмовити прокурору у задоволенні повторної заяви про забезпечення позову у справі №911/2739/25.
Ухвала набирає законної сили у порядку визначеному Господарським процесуальним кодексом України та може бути оскаржена у встановленому порядку.
Ухвалу підписано - 20.11.2025.
Суддя Л.Я. Мальована